У делікатної людини душа — як кришталевий дзвіночок

У делікатної людини душа — як кришталевий дзвіночок

У делікатної людини душа — як кришталевий дзвіночок.

Або справжнє китайське горнятко – прозоре, тоненьке. І за делікатність треба нагороджувати людей дорогоцінними китайськими горнятками і кришталевими дзвіночками… Тому що до інших вони ось так ставляться – з обережністю, дбайливо, щоб не подряпати і не пошкодити.

І делікатність дуже важко помітити – така вона делікатна… Але я завжди помічаю.

Хлопчик хотів мене цукеркою пригостити. І делікатно поклав її на край столу, біля мене. І з диким криком почав хуліганити щоб відвернути увагу оточуючих. Поки я, скажімо, буду цукерку їсти. Я зрозуміла, звичайно. Хороший, з ніжною душею хлопчик. Делікатні люди тихенько стукають, перш, ніж увійти. Виходять з кімнати, коли ми по телефону розмовляємо. І коли хтось соромиться їсти – теж виходять, ніби з якоїсь потреби.

І моя сувора подруга-монголка дуже делікатна була. Великих розмірів лаборантку вона називала: “трішки повненька дівчина з кафедри”.

А героїчний дідусь, який пройшов війни, про шизофреніка пана Костю говорив, що у нього є деякі особливості. І делікатно не помічав, як пан Костя обертає очима і з кимось розмовляє, невидимим.

І делікатності треба вчитися. Це важко. І тому я в захопленні від делікатних людей – їм дуже непросто. Але з ними так просто і добре…

© Анна Кір’янова