По- справжньому любить тебе той, хто молиться за тебе Богу і я не знаю іншої, більш чистішої любові…

По- справжньому любить тебе той, хто молиться за тебе Богу і я не знаю іншої, більш чистішої любові…

Я зрозуміла, що найсильніші слова любові це слова сказані тихенько від душі: «Я буду тебе берегти, як Божий дар. Берегти, як скарб.»

Саме вони і виткані з любові, у яких і є весь сенс життя.

По- справжньому любить тебе той, хто молиться за тебе Богу і я не знаю іншої, більш чистішої любові. Так. Саме так. «Я буду тебе берегти.»

Напевно, я хотіла б почути саме цю фразу.

Не «я люблю тебе», не «ти мені потрібна» та інше, а саме те, що мене будуть берегти.

Не топтатися на моїх почуттях, не заганяти мене в безвихідь проблем, не відвертатися, коли мені необхідна підтримка, коли мене потрібно обійняти і сказати, що все буде добре. Я потребую відчувати себе в безпеці. Щоб у мене була стіна, через яку до мене не зміг би підібратися непотрібний набрід. Бережуть найдорожче. І я хочу бути саме тим найдорожчим.

А ще я зрозуміла, що є люди, у яких стільки закладено любові Богом, що ніщо не здатне її знищити. Ані біль від втрат, ані зради близьких, не можуть змусити їхні серця зачерствіти. І справжня сила людини зовсім не в стійкості перед невзгодами, зовсім не в прагненні досягнути своєї мети або здатності постояти за себе. Справжня сила в умінні прощати, берегти й залишати своє серце люблячим. Наша справжня сила тільки в ній, у любові.

І все.

Аліна Єрмолаєва, «Відвоюй мене в Небес…»

Переклад: Чаювання поза часом

Джерело