Якби було таке можливо, і я зустріла себе, але ще дитиною, я б собі сказала:

Якби було таке можливо, і я зустріла себе, але ще дитиною, я б собі сказала:

Якби було таке можливо, і я зустріла себе, але ще дитиною, я б собі сказала:
— що багато разів у житті, дівчинко, тобі доведеться плакати, і багато разів від щастя — і це життя.

— що найбільший скарб – це дитяче серце і його треба берегти.

— що люди будуть робити помилки багато разів, але все одно доведеться їх любити, тому що в кожній людині є щось хороше.

Ненависть все руйнує, а любов покриває безліч гріхів.

— порадила б не сердитися на злі висловлювання, голоси та чутки, не збирати зло у своєму серці, бо біль завдають лише ті люди, у яких колись був дуже сильний біль у душі чи серці, і ці рубці залишалися невиліковними.

— що хоч би як це було складно, щоб завжди вибирала прощення, тому що прощення – це дар сильних духом людей.

— і ніколи,щоб не переставала мріяти і вірити в чудеса, бо іноді збуваються і заповітні мрії.

Однак, зустріти себе маленькою дівчинкою… такого бути не може. І все це приходить з роками. Досвід і мудрість набуваємо з помилок минулого. Таке воно не просте, але водночас прекрасне, життя!

Ірина Джус-Петречко