…А любов, вона в руках, які готують їжу із задоволенням…

…А любов, вона в руках, які готують їжу із задоволенням…

…А любов, вона в руках,
які готують їжу із задоволенням…

Вона у тиші, яку не порушують, коли хтось спить…

Вона в нічному чайнику на плиті, що гріється до моменту приходу того, на кого чекають…

Вона на пероні зустрічає поїзд під будь-яким снігопадом.

Вона в бинтах, що накладають на рану з безмовною саморобною молитвою.

Вона в довгих розмовах про те, в чому ще нікому не зізнавалися…

Вона в ніжності… тихій, але відігріваючій після колючих заморозків…

Вона здатна бути один у одного на будь-якій відстані…

Її тільки роздивитися…

Тільки рахувати правильно…

Тільки поливати щодня її тендітне коріння.

Про кохання не трубять, друзі мої…
Трубять ті, що можуть черпати її ложками з інших.

А всі, хто на неї здатні, просто живуть у ній, точно знаючи, що вона є…

© Ліля Град