Успіх визначається не вершиною, на яку ми піднялися, а глибиною ями, з якої ми вибралися…

Успіх визначається не вершиною, на яку ми піднялися, а глибиною ями, з якої ми вибралися…

Один майстер повернувся із багатого будинку, – він там роботу виконував. І його квартира здалася йому похмурою комірчиною. Всі речі – убогими, жалюгідними. До стелі можна рукою дістати; на старенькому столику – дешеві тарілки з простою їжею. Суп рідкий. Хліб. Ох, не вдалося життя!

Поганий стан – порівняння. Особливо, якщо на якийсь час зіткнувся з чужим багатством, щастям, здоров’ям. Це не заздрість. Це сумне усвідомлення, що у нас такого ніколи не буде, як би ми не старалися. І нібито немає поганого бажання відібрати чуже, немає мрії, щоб чужий будинок згорів, але просто тяжко якось на душі.

Марк Аврелій правильно радив: ви себе порівняйте не з тими, хто попереду вас. А з тими, хто позаду.

Їх набагато більше. Тих, у кого ні квартири, ні тарілочок, ні супу немає. Ні близьких, на яких іноді злишся. А іноді хочеш – обійняти щосили і притиснути до грудей…

Ось так треба порівнювати. І зрозумієш, що ніякий ти не невдаха. А навпаки, щасливець!

І мудрий Сократ рекомендував визначати свій успіх глибиною ями, з якої ми вибрались. А не вершиною, на яку хочемо видертися щосили. Подивишся в минуле, зазирнеш у яму – і поважаєш себе. Треба ж, як я зумів піднятися без всякої допомоги, без багатства і титулу!

Ось так треба порівнювати. А потім впевнено прагнути до вершини – у кожного вона своя. А життя мінливе, але прихильне до тих, хто зміг видертися, вилізти, подолати.

Успіх визначається не вершиною, на яку ми піднялися, а глибиною ями, з якої ми вибралися. Ось ці величини треба скласти. І рухатися далі, як цей майстер, який вирішив теж будувати будинок. Поки скромний, але свій. А там подивимося.

© Анна Кир’янова