Історія про найголовнішу людину в житті кожного

Історія про найголовнішу людину в житті кожного

«У бабусі була сестра, тітка Шура, котру в сім’ї не схвалювали. Знаєте за що?

– Не через те, що живе одна.

– Не за те, що незаміжня і без дітей.

– Не за те, що був коханець – шишка з МОЗ.

– Не за те, що на сімейні заходи з’являлася лише тоді, коли треба їй, хоч запрошували на всі.

А через те, що мала нахабство вимикати домашній телефон, коли їй не хотілося ні з ким говорити. І підключила визначник номера за першої нагоди, і платила за нього. Ось цяця, як це вона вибирає, з ким не говорити?

А все було просто – у всіх відносинах тітка Шура себе любила найбільше. І не хотіла нічого, щоб заважало її комфорту.

Тужила? Жаліла про свій вибір?

О ні.

Померла в 93 роки, до 87 ходила з «дівчатами в лазню», сама себе обслуговувала, три роки тому була статною високою дамою з білим коротко стриженим волоссям. До 70 років їздила зі своїм одруженим коханцем до Криму. Гуляла і пила місцеве вино на набережній. Потім він помер, на жаль.

Освоїла радощі інтернет-шопінгу. Щиро дивувалася, коли питали, чи купити їй продукти — зарозуміло перераховувала всі відомі їй послуги доставки.

Склянка води не знадобилася.

Урок нам усім — у всіх відношеннях цінувати і любити найбільше себе.

Решта — минуще.

Одні прийшли і одні підемо. Це не про тлін і самотність — а саме про найважливішу людину в нашому житті:

Я – у моєму житті. Ти – у твоєму».

© Ірина Семенова