Генрі Форд: «Коли здається, що весь світ проти тебе, пам’ятай, літак злітає проти вітру!»

На одному із заводів Генрі Форда бригада працівників отримувала гроші за те, що відпочивала. Це була сервісна бригада, яка відповідала за безперебійну роботу конвеєра. Простіше кажучи – ремонтники. Вони отримували зарплату, тільки коли сиділи в кімнаті відпочинку. Як тільки запалювалася червона лампа поломки, зупинявся лічильник, який нараховував їм гроші. По-перше, вони завжди оперативно робили ремонт, щоб швидше повернутися в кімнату відпочинку. По-друге, вони робили ремонт завжди якісно, ​​щоб їм не доводилося залишати кімнату найближчим часом через ту ж несправність. Джерело

Відомий психолог Михайло Лабковской славиться своєю різкістю і епатажністю у висловлюваннях. Практикуючий фахівець з 30-річним стажем може дозволити собі деяку жорсткість в судженнях, адже варто відзначити, що його досвід рятує і сім’ї, і життя. Ці навчені досвідом цитати – про кожного з нас. 1. Ви знаєте, в чому принципова різниця між здоровою людиною і невротиком? Здорова людина теж страждає, але від реальних історій. А невротик страждає від історій вигаданих. А якщо страждань не вистачає, він ще доганяєтся улюбленим Кафкою, Достоєвським і пляшкою. 2. Причина жіночих проблем не в тому, що він веде себе як козел. Причина в тому, що у неї є невроз, який вимагає виходу. І для цього виходу потрібна певна людина і відносини, в яких вона могла б страждати. 3. Здорова людина не хоче вийти заміж. Перше, що ви повинні зробити, – це перестати хотіти вийти заміж. Іншими словами, якщо ви хочете вийти заміж, вам треба перестати про це думати, знецінити саму ідею. 4. Якщо людина іншій людині замінює весь світ, це означає, що свого світу у неї просто немає. 5. Застава щасливого сімейного життя, шлюбу і сексу з одним партнером тільки в одному – в стабільній психіці. Не поступки, не компроміси – це все пряма дорога до кардіолога або онколога. Коли у людини стабільна психіка, вона може прожити з одним партнером все життя. І любити його одного. 6. Ми міряємо любов рівнем страждання. А здорова любов – це про те, наскільки ти щасливий. 7. Коли стюардеса демонструє вам рятувальні засоби, що вона говорить про кисневі маски? «Якщо ви подорожуєте з дитиною, забезпечте маскою спочатку себе, потім дитину». У цьому вся фішка. Всі намагаються допомогти дитині, залишаючись абсолютним психом. Так це не працює. Якщо хочете, щоб дитині було добре, зробіть спочатку щось зі своєю головою. 8. Здорові люди завжди вибирають собі, а невротики – відносини на шкоду собі, і в цьому найголовніша різниця. 9. Жінка ніколи не повинна терпіти у відносинах те, що їй не подобається. Вона повинна відразу про це говорити, і, якщо чоловік не змінюється, вона повинна з ним розлучитися. 10. Самотність – це не відсутність любові навколо. Це відсутність інтересу до себе, причому з дитинства. 11. Єдиний час в житті людини, коли вона об’єктивно залежна і коли її можна вважати заручником – це дитинство і залежність від батьків. Триває це порівняно недовго. В інших випадках перебування в будь-яких відносинах є вибір дорослої людини. 12. Якщо вам не подобається, як поводиться чоловік, не треба шукати виправдань його поведінки. Ситуація, в якій «він не передзвонив», для здорової дівчини означає кінець відносин, для нездорової – початок любові. 13. Сімейна терапія – це розлучення. Тільки один вид сімейної терапії вважаю дійсно корисним – посередництво психолога при розлученні. Але саме це в нас не практикують. Джерело

В ході дослідження з’ясувалося, що кожен птах, змахуючи крилами, забезпечує підйом для птиці, що знаходиться безпосередньо за нею. Завдяки такій побудові вся зграя збільшує швидкість польоту щонайменше на 71% в порівнянні зі швидкістю, яку може розвинути кожен птах окремо. Урок: Люди, узгоджено рухаються в одному напрямку з іншими, а також відчувають опору йдучи поруч, можуть потрапити туди, куди їм потрібно швидше і легше, тому що вони можуть покластися один на одного. Варто одному птаху випасти із загальної зграї і спробувати летіти поодинці, як він відразу ж відчуває важкість і опір. І він повертається в зграю, щоб скористатися підйомною силою, створюваний птахами. Якби ми були також розумні як птахи, ми б залишилися в строю з тими, хто веде нас вперед, і ми б хотіли прийняти їх допомогу також, як і поділитися своєю. Коли ватажок втомлюється, він повертається в кінець ключа, і інший птах встає на чолі зграї. Виконувати важку роботу по черзі набагато легше. Люди, також як і птиці, взаємно замінюють один одного. Птахи в кінці зграї кричать, заохочуючи тих, хто попереду не зменшувати швидкість, підштовхуючи перших вперед. Що кричимо ми, перебуваючи позаду своїх лідерів? І, нарешті, якщо птах, захворівши чи отримавши поранення, випадає зі зграї, два інших птаха теж залишають зграю і слідують за ним, щоб надати йому допомогу і підтримку. Вони залишаються з ним до тих пір, поки він не видужає або не помре, а потім відправляються в дорогу самі або з іншого зграєю наздоганяти своїх. Якби ми були також розумні, як птахи, ми б теж підтримували один одного не тільки в скрутні часи, а й тоді, коли ми сильні … Джерело

Президент Гарварду вважав їх бідними, не гідними перебувати в престижному університеті. Ох, знав би він тоді, хто перед ним сидить … Складно впізнати їх на цій фотографії, якщо не знаєте історію повністю і не намагалися колись самі в це заглибитися. Жінка в вицвілому платті, в супроводі свого чоловіка, одягненого в скромний костюм, зійшли з поїзда на Бостонському вокзалі і попрямували до офісу президента Гарвардського університету. Їм не була призначена зустріч. Секретар з першого погляду визначив, що таким провінціалів нічого робити в Гарварді. — Ми б хотіли зустрітися з президентом, — сказав чоловік низьким голосом. — Він буде зайнятий цілий день, — сухо відповів секретар. — Ми почекаємо, — промовила жінка. Протягом декількох годин секретар ігнорував відвідувачів, в надії, що в якийсь момент вони розчаруються і підуть. Однак, переконавшись, що вони нікуди йти не збираються, він все ж таки зважився потурбувати президента, хоча дуже цього не хотів. — Може, якщо ви приймете їх на хвилинку, вони швидше підуть?», — запитав він у президента. Той з обуренням зітхнув і погодився. У такої важливої людини як він, точно немає часу приймати у себе людей одягнених в вицвілі картаті сукні і бідні костюми. Коли відвідувачі увійшли, президент, з суворим і зарозумілим виглядом подивився на пару. До нього звернулася жінка: — У нас був син, протягом одного року він навчався в вашому університеті. Він любив це місце і був дуже щасливий тут. Але, на жаль, рік тому несподівано помер. Мій чоловік і я хотіла б залишити про нього пам’ять на території університету. Президент зовсім цьому не зрадів, а навіть навпаки став роздратованим. — Пані! — зарозуміло відповів він, — ми не можемо ставити статуї всім, хто навчався в Гарварді і помер. Якби ми робили так, то це місце скидалося б на кладовище. — Ні, — поспішила заперечити жінка, — ми не бажаємо встановлювати статую, ми хочемо побудувати новий корпус для Гарварду. Президент оглянув вицвіле картате плаття і бідний костюм і вигукнув: — Корпус! Ви уявляєте, скільки коштує один такий корпус? Всі Гарвардські будівлі коштують понад сім мільйонів доларів! Жінка помовчала. Президент посміхнувся. Нарешті вони підуть! Жінка повернулася до чоловіка і тихо сказала: — Так мало коштує побудувати новий університет? Чому ж тоді нам не побудувати свій університет? Чоловік ствердно кивнув. Президент Гарварду зблід, він виглядав розгубленим. Містер і місіс Стенфорд встали і вийшли з кабінету. Вони заснували в Пало-Альто, в Каліфорнії в пам’ять про свого улюбленого сина університет, який носить їхнє ім’я — Стенфордський університет. З Вікіпедії: Стенфордський університет — приватний дослідницький університет, один з найпрестижніших в світі інститутів, що займає верхні позиції в численних академічних рейтингах вузів США і світу. У 2011 році Стенфордський університет зайняв другу позицію в Академічному рейтингу університетів світу, п’яте місце в рейтингу кращих вузів США за версією Forbes, четверте місце в національному рейтингу від видання Washington Monthly і п’яте місце в рейтингу US News & World Report. Розташований біля міста Пало-Альто (60 км на південь від Сан-Франциско), штат Каліфорнія, США. Заснований в 1891 році залізничним магнатом, сенатором США і колишнім губернатором Каліфорнії Леландом Стенфордом і його дружиною Джейн Стенфорд. Університет названий на честь їхнього єдиного сина Леланда Стенфорда (молодшого), який помер в 1884 році і не дожив до 16-річчя. Стенфорд вирішили присвятити університет своєму єдиному синові, і Леланд сказав дружині: «Діти Каліфорнії будуть нашими дітьми». Джерело

Іноді мені здається, що коли ми прийдемо на небо, Бог обов‘язково прийде до кожного і спитає: – Ну, як? – Що як? Грішна я… Господи помилуй… – почну я. А Він перепинить і скаже: – Та це я й без тебе знаю. Приглядав же за тобою… Як тобі Земля? – Емм… Ти про що, Господи? – Ну, Я творив Землю шість днів і все що на ній. Як тобі вона, сподобалась? Бачила, яких Я риб у Червоному морі вигадав? А вулкани мої? Правда, круті? А джунглі? Джунглі бачила? Слухай, а скільки Я на водоспади часу витратив, ти б тільки знала. А кит! О!!! Ти б знала яким потужним Я його сотворив! Ти ж бачила китів, правда? Ну, розповідай… Що тобі найбільше сподобалось? І я дуже боюся, що я буду стояти, кліпати очима і казати… – Ну, цей… просто якось часу не було… я, цейво… працювала багато… потім сім‘я, діти, річний звіт… кредит на машину. Але я хотіла, чесно, Господи, хотіла! Грішна, помилуй, Господи! – Та не грішна, а нерозумна якась геть. – Скаже Він. – Другої можливості ж побачити її не буде. Ой, годі вже… давай Петре, діставай Книгу, що у неї там? Джерело

Коли ми приходимо в цей світ, наші серця відкриті. Любимо людей навколо, сонячні зайчики, пташечку, що клює накришену нами булку. Говоримо привіт сонечкові та бажаємо добраніч місяцеві на небі. Все навколо нас сповнене справжніх чудес, які ми здатні розгледіти на відміну від заклопотаних дорослих. Тонко відчуваємо людей – відкрите серце дозволяє нам бачити їхню сутність. Ми з радістю обіймаємо і з радістю відповідаємо на бажання обійняти нас. Любимо людей просто так – не за щось, а лише тому, що вони є. Не ставимо умов, не вимагаємо їх змінитися. Нам байдуже, скільки в кишені у людей, яких ми любимо, який у них статус в суспільстві, наскільки престижною є їхня робота чи крутою тачка. Любов просто лиється із наших сердець, оживляючи все навколо, і ми здатні наповнюватися нею зі світу. Адже відчуваємо, що любов є всюди. Та може так статися, що в якийсь момент ми можемо прийняти хибне рішення і закрити своє серце. У кожного на те є власні причини, що випливають із наших взаємин із конкретними людьми в нашому житті, – образа, біль втраченої любові, страх, злість тощо. І закритість серця перетворює нас на в’язнів, які перестають жити по-справжньому. Доки серце залишається закритим, ми не живемо – існуємо. Просто функціонуємо як певні механізми. Життя залишається десь за там бортом, адже не може проникнути крізь наглухо задраєні ілюмінатори і тому відбувається швидке старіння. На якийсь час у нас з’являється ілюзія, що жити стало легше. Та примарність цього враження стає очевидною через певний час – із закритим серцем ми стаємо урізаною версією себе, відмовившись від найціннішої частини нашої Душі. Коли ми набираємося сміливості відкрити своє серце знову, нам варто бути готовими, що доведеться пройти крізь біль, який його зачинив. Та воно того вартує. Відкритість серця робить нас здатними до любові, яка “не величається, не надимається, не поводиться нечемно, не шукає тільки свого, не рветься до гніву, не думає лихого, не радіє з неправди, але тішиться правдою, усе зносить, вірить у все, сподівається всього”. До Любові, яка ніколи не перестає… Автор – Катерина Когут

Ці дві коали доводять, що любов між матір’ю і дитиною – найсильніше почуття, яке доступне будь-якій живій істоті на планеті. Саша Дем’янова В середині грудня в Австралії на дорозі автомобіль збив двох коал, Ліззі і її малюка Фантома. Шестимісячна дитина коали не постраждала, однак його мама отримала численні травми. Ліззі потрібна була операція, оскільки у неї були пошкоджені легені і передня частина голови. Під час процедури Фантом відмовлявся залишати свою маму, чіпляючись за її тіло лапами. Лікарі вирішили, що заважати йому не можна, адже це може завдати шкоди і малюкові, і його мамі. Під час операції був зроблений знімок, на якому Фантом зворушливо обіймає Ліззі. «Я не залишу тебе, мамо», – зворушливо назвали цей кадр журналісти порталу про тварин We love animals. Фото швидко поширилося в Мережі і стало одним з найпопулярніших у 2019 році. Відомо, що зараз коали почуваються набагато краще. Їх перевели у відкрите відділення австралійського зоопарку, де Фантом з інтересом вивчає нове оточення. Джерело

Бути самотньою – не страшно, не погано, не прокляття чи будь-яка інша нісенітниця, яку придумують люди. Бути самотньою – це не одинокість, поки ти сама так не вирішиш. Бути самотньою краще, ніж погоджуватися на низку поганих побачень, після яких ти тільки будеш ненавидіти себе або прокидатися поруч з якимось хлопцем, який навіть не пам’ятає твого імені. Бути самотньою – це час, щоб розібратися в собі, і цей час дуже важливий. Людей же так лякає самотність, хоча на те немає жодної причини, тому що все залежить від вас самих – добре це буде або погано. Будь сама, поки ти не знайдеш того, хто не просто говорить, що буде поруч, а хто дійсно поруч і завжди радий тебе бачити. Будь сама, поки не знайдеш того, хто не шукає нескінченних виправдань, а дійсно хоче проводити з тобою час, робити те, що ти хочеш. Будь сама, поки не знайдеш того, хто говорить про тебе, хто розповідає про тебе своїм друзям, своїй родині, колегам, випадковому супутнику в транспорті – буквально кожному. Будь сама, поки не знайдеш того, хто пишається тобою, тому що все, що менше, не варте тебе. Будь сама, поки не знайдеш того, хто не може дочекатися зустрічі з тобою, але не тому, що він хоче контролювати тебе, а тому що хвилюється. Будь сама, поки не знайдеш того, кому не потрібно доводити, що ти гідна любові, кого не треба вмовляти, щоб він полюбив тебе. Той, чию увагу ти повинна вимолювати, не вартий твого часу. Якщо ти комусь подобаєшся, ти будеш це знати, інакше пора відпустити його і зосередитися на собі. Будь сама, поки не знайдеш того, хто сумує за тобою, коли тебе немає поруч, а не того, хто забуває про тебе на вихідні, тільки поки не нап’ється або йому не стане нудно. Будь сама, поки не знайдеш того, кому не наплювати на те, що ти відчуваєш. А не того, хто говорить: «Ну ти ж мені пробачиш, ти завжди прощаєш», або чекає, що ти і так переживеш. Будь сама, поки не знайдеш того, хто не зникає без попередження і не змушує тебе помирати від здогадок, де він може бути. Будь сама, поки не знайдеш того, хто пишається тобою, хто надихає тебе, хто хоче, щоб ти була кращою і хоче допомогти тобі в цьому. Будь сама, поки не знайдеш того, хто нівелює всі твої комплекси і підвищує твою самооцінку. Будь сама, поки не знайдеш того, хто ставить тебе на перше місце, тому що у тебе немає часу бути чиїмось запасним варіантом. Будь сама, поки не знайдеш того, хто дійсно буде старатися заради тебе і заради вас. Так багато людей погоджуються на посередні стосунки з неправильними людьми – не будь однією з них. Любов – це те, в чому ти ніколи не повинна погоджуватися на менше, ніж гідна. А до того часу – будь сама. Ти потім скажеш собі за це «дякую». Джерело