Як взяти максимум з цього короткого життя: 4 речі, яким мене навчила одна мудра людина

Як взяти максимум з цього короткого життя: 4 речі, яким мене навчила одна мудра людина

Ми стояли, тримаючись за руки, під великим дубом. Це був найпрекрасніший і дурманний момент в моєму житті — ми сказали один одному: «Так»!

Це реально сталося. Я вийшла заміж за свого кращого друга.

Ми вирішили зіграти весілля через рік після того, як у Яна, батька мого майбутнього чоловіка, діагностували рак. Ми спланували й утілили в життя наш чудовий день одруження. І він був там.

Ми пили, співали, танцювали ніч безперервно. А через три дні мій вже свекор підвозив нас до аеропорту, коли ми відлітали на медовий місяць. Але всього через 24 години ми поверталися в Англію. Ян несподівано помер.

Він був людиною, яка без перебільшення примушував мене сміятися щодня. А ще він говорив нам завжди йти за своїми мріями, подорожувати по світу і робити те, що робить нас щасливими.

Я завжди захоплювалася його поглядами на життя. І ось декілька життєвих правил Яна, які я завжди носитиму у своєму серці.

1. Завжди залишатися собою.

Що б не відбувалося, Ян завжди залишався Яном. Він не витрачав час, переживаючи про те, наскільки привабливо він виглядає, наскільки відповідає тим або іншим шаблонам. Він був душею усіх вечірок, і неабиякою мірою тому, що просто був щасливий, залишаючись самим собою.

Це те, чому і мені слід навчитися. Знаю, я надто багато хвилююся. Іноді, турбуюся про те, що люди про мене думають. Час від часу дозволяю думці інших впливати на мої вчинки та настрій.

Більшості з нас слід працювати над своєю автентичністю старанніше. Я щиро вірю, що нас більше люблять справжніми. І так, ви ніколи не ладнатимете з усіма навкруги, але ви створите щиріші зв’язки (і точно отримаєте більше задоволення), залишаючись самими собою.

2. Подорожі заспокоюють душу.

Ян любив подорожувати, він побував в неймовірних місцях і завжди думав, куди б поїхати ще. Він завжди першим виступав за те, щоб пуститися з дружиною в нову пригоду. І так народжувалися воістину неймовірні історії.

Він завжди закликав нас подорожувати. І куди б ми не поїхали, частинка його завжди буде поряд з нами.

Користуйтеся можливістю відкрити для себе нові культури й дозволити їм збагатити вашу особу. Коли я постарію, хочу озиратися назад і знать, що у мене нескінченна безліч чудових спогадів і вражень, якими можна поділитися.

3. Завжди знаходити час для людей.

Життя може бути неспокійним. Іноді навіть занадто. Але Ян завжди знаходив час для інших. Неважливо, знав він їх добре або не дуже. Він знайомився з людьми, ділився з ними історіями, слухав їх оповідання…

Куди б він не йшов, люди були щасливі з ним поспілкуватися. Навіть якщо це була тижнева відпустка в Іспанії, усі знали, що він повернеться звідти з купою веселих історій і новими номерами в телефонній книжці.

Отже, чому я навчилася?

Життя — штука складна, але краще може пройти повз вас, якщо ви завжди будете зайняті. Варто приділити п’ять хвилин, щоб зупинитися і поговорити з іншою людиною. Знаходити час для людей — це таке приємне відчуття.

Ви ніколи не передбачите, як ці люди можуть вплинути на ваше життя. І ви поняття не маєте, як самі можете змінити чиєсь життя. Іноді досить простої п’ятихвилинної розмови.

У мого чоловіка, як і у його батька, добре виходить знайомитися з людьми. Одного разу увечері, повертаючись додому, ми розговорилися з таксистом і дізналися, що він буддист з Індії. Ми говорили про подорожі й про те, як хотіли б відвідати Індію. Тоді чоловік дістав гаманець і сказав: «Що це? Гроші? Клаптики паперу. Життя занадто коротке, щоб постійно ганятися за грошима. Варто побачити світ і вижати з життя максимум».

Розмова з таксистом була короткою, але засіла в моїх думках. Ми з чоловіком почали вивчати, як можна подорожувати при невеликому бюджеті. І виявилось, подорожі — це набагато простіше, ніж ви можете подумати.

4. Життя дійсно коротке, тому треба ловити момент.

Незважаючи на своє прекрасне життя, Ян пішов дуже рано. Йому були 53 роки, і він неймовірно любив життя. В день нашого весілля Ян був одним з тих, хто велику частину часу провів на танцмайданчику, від душі танцюючи й розмахуючи знятою сорочкою над головою. Неможливо було запідозрити, що він хворий.

Напевно, це заяложена фраза, але так воно і є: живіть кожен день так, ніби він останній. Ніхто не знає, коли настане час йти.

Як людина, що періодично мучиться від тривоги, я розумію, що засмучуюся через речі, які того не коштують. Я намагаюся навчитися відпускати. Життя — це занадто короткий маршрут, щоб переживати про те, що про вас думають інші.

Завжди будьте вдячними за маленькі речі, адже одного разу вони можуть стати великими. Насолоджуйтеся кожною хвилиною, проведеною разом з коханими людьми, і не тримаєте на них образ, адже який сенс? Дорожіть кожними обіймами, приймайте з вдячністю кожен комплімент і використайте будь-яку можливість, щоб люди поряд з вами посміхалися.

Джерело