Мудра притча «Сьогодні ти, а завтра я»

Мудра притча «Сьогодні ти, а завтра я»

Якось один дуже бідний хлопець (який ходив від помешкання до помешкання продавати товар, щоб оплатити своє навчання) виявив, що в нього в кишені тільки десять центів, а йому страшенно хотілось їсти.

Тоді він вирішив, що в наступному будинку попросить їжі.

Та від його сміливости не залишилося ні сліду, коли двері йому відчинила молода красива дівчина. Юнак наважився попросити тільки склянку води. А дівчина подумала, що, мабуть, він голодний, і принесла йому велику склянку молока.

Юнак повільно його випив, а тоді запитав:

– Скільки я вам винен?

– Нічого ви мені не винні, – відповіла дівчина. – Моя мати вчила нас ніколи нічого не брати за доброту…

– Тоді я вам вдячний від усього серця, – сказав хлопець.

Коли Говард Келлі, який уже був готовий здатися і закинути навчання, пішов із цього будинку, він відчув себе не просто фізично міцнішим, але й сильнішим у вірі в Бога і в людство.

Через декілька років ця молода дівчина тяжко захворіла. Місцеві лікарі були дуже стурбовані. Нарешті її відправили у велике місто, де скликали на консиліум спеціялістів, щоб ті вивчили її рідкісну хворобу.

Одним із цих спеціялістів був доктор Говард Келлі.

Коли він прочитав назву містечка, з якого прибула дівчина, у його очах блиснув дивний вогник. Він одразу підвівся, одягнув свій лікарський халат і пішов її оглянути. Говард одразу ж упізнав дівчину.

Він повернувся у свій кабінет, сповнений рішучости зробити все можливе, щоб урятувати її життя.

Доктор Келлі особливо уважно поставився до її випадку. І після довгої боротьби перемогу над хворобою було здобуто. Рахунок про оплату лікування він попросив передати йому для схвалення. Він подивився на нього, потім написав щось у куточку, і чек було відправлено дівчині.

Відкриваючи його, вона відчула страх, бо була впевнена, що решту свого життя їй доведеться його оплачувати.

Нарешті дівчина подивилась на рахунок, і її увагу привернув дивний напис у кутку, це були слова: «Повністю оплачено склянкою молока».

Джерело