Кохання у паспорт не заглядає

Кохання у паспорт не заглядає

Вважалося, що коли чоловік і жінка одружуються, то чоловік повинен бути старшим, або хоча б ровесником. Коли 18-річна дівчина виходила заміж за 70-річного старця, громадськість не висловлювало свого обурення. Це було нормально. Але так, щоби жінка вийшла заміж за людину, яка на 10 років молодша за неї, до того ж, ще й була заміжньою й обтяжена дітьми, це було неможливим.

Тим часом, шлюб Роберта Льюїса Стівенсона і Фанні Осборн таки став можливим і був щасливим. Вони дуже довго йшли один до одного, були один одному подарунком долі. Ті 14 років, які вони прожили разом, вони підтримували, доповнювали один одного, складали одне ціле. Йому було 26 років, їй 36. На той момент, коли Роберт Стівенсон познайомився з Фанні, її донці було вже 18 років.
У кохання свої примхи та дивацтва. Цей шлюб був позбавлений всякого розрахунку, він був для душі. Як показує історія, ці люди один без одного не стали б тими, ким вони стали.
Вони познайомилися у Франції, доля завела їх туди з різних причин.

Фанні Осборн шукала там самостійності, довгий час вона прожила в Америці, в 17 років вийшла заміж за красеня Жюлі Осборна. Народила йому трьох дітей, одне із яких померло. Її чоловік так ніколи й не став чоловіком по-справжньому, сімейною людиною. А у Фанні було почуття обов’язку і їй потрібно було виховувати дітей.

Будучи заміжньою жінкою, насправді, була одинокою. Вона покинула Америку й поїхала в Барбизон. Там вона відстоювала свою самостійність і право на сім’ю. Фанні займалася не тільки живописом, але й незвичайним і дуже дивним для жінки того часу мистецтвом- фотографією. Роберт Льюїс Стівенсон потрапив туди, тому що йому потрібно було підлікуватися.Життя цієї людини — постійне подолання труднощів і боротьба. Йому пощастило: він виріс у відомій шотландській сім’ї середнього достатку, його предки займалися благородною професією — вони були інженерами та будівельниками маяків. Його дід побудував перший висячий міст у Шотландії й один із найзнаменитіших маяків. Вони сподівалися, що Роберт стане інженером і продовжить сімейну традицію.

Справа в тому, що в дитинстві він важко хворів і рідні боялися, що він не виживе. Але він вижив. Це був туберкульоз. Мабуть, не було такого місяця в дитинстві Стівенсона, де б декілька днів або тижнів він не провів у ліжку. Хвороба спонукала його бути в житті відлюдником і калікою. Але саме цього, він якраз не хотів і всіляко з цим боровся.

Він справді вступив до університету й закінчив перший курс, отримавши срібну медаль за інженерний проект, він прийшов до батька і сказав, що буде письменником. Батько не заперечував проти цього, але наполіг на тому, щоби син отримав нормальну професію. Тоді він вступив на юридичний факультет Единбурзького університету.Так і не ставши хорошим адвокатом, Стівенсон повертається до письменницької професії. Він пише нариси про мандрівки, які приносять йому невелику популярність. Упродовж багатьох років він навчався та подорожував, а також сам вчився писати твори. Коли йому було 26 років, він потрапляє в Барбизон, ще не будучи відомим письменником.

Для Фанні Осборн він був хлопчиськом, проте він виявляється доволі наполегливим. Кажуть, що він закохався в неї з першого погляду: побачив її силует у вікні і зрозумів, що це його жінка на все життя.

Між ними виникло те палке кохання й те почуття прихильності, коли ніщо інше вже не важливе. Ці люди були створені одне для одного. Звичайно, громадськість і сім’я Стівенсона були проти. Три роки тривала ця історія кохання, роман у листах, поки нарешті в 1880 році в себе в Шотландії, в Единбурзі Роберт не отримав листа від Фанні, але що там було нам невідомо.Можливо, вона повідомила йому про свою хворобу або написала йому, що чоловік дає розлучення.Проте, Стівенсон заради коханої долає континенти й океани. Ця подорож коштувала йому дуже дорого. Він був фантастично худим та хворим.

Прибувши на сушу він узяв коня, але його тіло не витримало й у дорозі, у лісі він впав із коня й лежав там без тями два дні. Його знайшов і врятував пастух: він узяв його до себе додому і відпоював козячим молоком протягом декількох тижнів. Коли Роберт трохи поправився і його дух зміцнів він поїхав до своєї Фанні. Вони взяли шлюб. І з цих пір Роберт Льюїс Стівенсон та Фанні Стівенсон були нерозлучні.

Не можна сказати, що їхнє життя було гладким і безхмарним. Фанні турбувалася про нього, а також була його співавтором і кращим другом, вони разом написали дві речі, які виявилися не дуже вдалими. Але все рівно жити одне без одного вони не могли.Доля і хвороба Стівенсона змушували їх мандрувати планетою, у спробах заробітку. Але свій дім вони знайшли в південних морях на архіпелазі Полінезія, на Самоа. Там Стівенсон отримав прізвисько вождя-оповідача. Тоді він був уже відомим письменником завдяки своєму роману «Острів скарбів», який приніс йому світову славу. На Самоа він став ще й національним героєм.

Ім’я Роберта Льюїса Стівенсона — людини з холодної Шотландії, з далекого Единбурга зазвучало на різних континентах, у різних країнах, на різних мовах.

Джерело