«Коли я вийшла заміж, то почала дзвонити в двері …»

Коли твій колишній повертається – закрий двері наглухо! Коли хтось, хто заподіяв вам біль, повертається – майте силу вибрати себе і піти. Вмійте закривати старі двері наглухо. Кажуть, що коли одні двері закриваються, відкриваються інші. Саме так було в моєму випадку. Тільки з одних дверей я ще повністю не вийшла. Але тоді, в червні, я думала по-іншому. Я прийняла якісь внутрішні рішення, щоб так було. І на наступний день відкрилися нові двері. Я навіть не очікувала, що все станеться так швидко. Це було дуже несподівано і навіть важко. Я тільки звиклася з думкою, що я одна, мені навіть це почало подобатися, як раптом я зустріла його. Це був абсолютно не мій типаж – в тому, що він був добрий до мене. Він хотів говорити зі мною цілий день, їхати дві години, просто щоб побачитися зі мною кожні вихідні. Ми будували плани на майбутнє, і він хотів, щоб я йому довіряла. Все було по-новому. Коли у нас нічого не вийшло, я повернулася до перевіреного способу: я закрила ці двері, навіть якщо я була не готова відпустити, я закрила і це допомогло мені відпустити. Це потрібно було зробити, щоб відкрилися нові. І, о диво, через тиждень знову відчинилися двері – тільки на цей раз вони не були новими. Це були ті двері, які я вирішила закрити, тому що вже не могла чекати. Він був тим, про кого я ще довго думала після розставання. Він був тим, хто постійно приходив і йшов, поки я вже не могла цього терпіти і не закрила двері наших відносин.Я навіть вже не думала, що колись почую щось від нього. Я передбачала, що він хоче бути зі мною друзями, або бути разом, що захоче вибачитися або розповісти, що з ним сталося за цей час. Але, як завжди, все йде не так, як ми думаємо. Коли він повернувся на цей раз, він сказав, що не може перестати про нас думати, що він нещасний (і в цьому винна я) і що не знає, до кого йти. Він просто вивалив все, про що переживає, на мене, і знову зник. А я залишилася знову думати про двері. І проблемні відносини, і кого ми любимо, і чому ми дозволяємо себе любити так, як ми найменше того хотіли. Коли таке трапляється – якісь ситуації, які розбурхують старі рани або завдають який біль, – я з тих людей, які думають більш глобально: чому це сталося? Навіщо Всесвіт допустив це? У чому урок для мене? Може, коли я перший раз пішла від нього, для мене був урок, щоб звільнити місце для чогось більш гарного, що і сталося в моєму житті. А коли нові двері відкрилися, це був урок – зрозуміти, як це бути по-справжньому важливим. А тепер, коли він повернувся, урок, можливо, в тому, щоб тримати старі двері закритими, і не відкривати їх знову – знати, як вибрати себе. Коли хтось, хто заподіяв вам біль, повертається – майте силу стримати себе і піти. Якщо придивитися уважно, ви зможете винести урок з кожних ваших минулих дверей, як вони навчили вас любити, співпереживати, поважати, бути чесним? Це могли бути хворобливі уроки, але вони були своєчасні. Тому що вони зробили вас таким, коли ви можете нарешті вибрати себе, а не іншу людину. В тому сенсі, щоб цінувати себе, не жертвувати марно заради іншого.І це величезний виклик собі, тому що багато хто з нас не хоче вчитися вибирати себе, і на те навіть є хороші причини. У старих дверей є свої переваги. Ми звикли, ми все знаємо, ми боїмося чогось нового і незвіданого. А раптом більше ніколи не буде нових дверей? Хіба вам не буде краще, ніж зараз? Або якщо і будуть, то коли, як довго я їх буду шукати? Вибирати себе – це виклик, тому що коли ви виберете себе – це буде відчуватися, ніби ви залишилися одні з порожнечею всередині. Але я обіцяю вам, як обіцяю собі: ви не порожні. Ваше життя не порожнє. І коли старі двері повертаються, сподіваюся, ви теж виберете себе, і будете так робити кожен день. Тому що так ви навчитеся себе цінувати. Так ви звільняєте місце для чогось нового і дивного у вашому житті. Джерело

Агаті Крісті стукнуло 40, коли її покликав заміж 24-річний Макс Меллоун. Полюбив він її дуже. Хоча в ті часи 40 років були майже старістю. І різниця в віці величезна. Агата розсудливо порадилася з сестрою. І сестра ще більш розсудливо відповіла, що треба почекати. Агата набагато старше. Дуже набагато. Вона вже досить літня дама. Тому треба не поспішати, а перевірити свої почуття і почуття молодої людини. Років зо три почекати в розлуці. А там все стане ясно: любов це чи захоплення. Ось тоді Агата і прийняла рішення. Вона відповіла сестрі ясно і просто: « бачиш, за три роки я ще більше зостарюся. Життя проходить, і час швидкоплинний. Мабуть, я вийду заміж за Макса, поки він пропонує. І взагалі – хіба мало, що попереду »… Ось це було розумне і здорове рішення. Іноді треба почекати, звичайно, і все перевірити. Але життя проходить. І шанси зникають. І поїзд відходить з перону – на нього можна не встигнути, поки прикидаєш, вичікують, сім разів відміряти …І Агата вийшла заміж і щасливо прожила з чоловіком до глибокої старості. А так, якби чекала, постаріла б. І молода людина могла втомитися чекати – так теж буває. І взагалі, потім почалася війна, яку Агата і Макс дивом пережили і залишилися в живих. Так що рішення часто не терпить зволікань. Треба кувати залізо, поки гаряче, якщо мова йде про наше життя, про почуття, про нові можливості і шанси. Другого шансу може не бути. І три роки – це дуже довгий термін для досить короткою людського життя … Максі і Агата прожили разом 45 років, хоча всі сумнівалися в успішності їхнього шлюбуДля письменниці чоловік завжди був головним у її житті. Навіть свого онука вона називала лише «другим улюбленим чоловіком». Але говорячи в численних інтерв’ю про свій шлюб, Макс і Агата завжди уникали слова «любов», вважаючи за краще слова «удача», «щасливий випадок». В автобіографії Крісті, підбиваючи підсумок свого довгого життя, називала зустріч з Максом Меллоун головною подією долі: «Спасибі тобі, Господи, за всю ту любов, яка була мені дарована» ….. Джерело

«Батьківський дім – твій дім. Але я хочу, щоб ти знала: повернутися сюди з речами ти зможеш один раз. Ви будете сваритися, лаятися, може бути – серйозно і сильно. Але повернутися «до мами» ти зможеш один раз – назовсім. Бігати туди-сюди – не варіант. Тому щоразу, коли тобі захочеться заволати «Я від тебе йду» – пам’ятай: ти йдеш назовсім. Якщо ти до цього не готова – ти не готова до шлюбу. Тоді це звучало жорcтко, але через роки я можу сказати, що це дуже правильна порада. Не можна піддаватися спoкусі втекти. Проблему треба вирішувати з тим, з ким вона виникла, тобто з чоловіком. Другий момент: проблему треба ВИРІШУВАТИ. Тобто говорити, обговорювати, аргументувати. Але ні в якому разі не додумувати за партнера. «Ти так на мене подивився, що я відразу все зрозуміла» – так не можна. Тільки розмовами, іноді довгими і важкими, але все промовляти, не сподіваючись, що партнер «сам повинен розуміти» або «ну це ж очевидно». Говорити, що саме не сподобалося, що викликало роздратування, як можна було вчинити інакше, ніж незадоволений партнер – конкретно, по пунктам, і по кожному пункту – як це можна поліпшити або виправити. Не намагатися вгадати, не застосовуй до себе досвід подружки, сценарії з фільмів або ще якусь лабуду. Тільки говорити і слухати. Друге важливіше. Третій момент: ми рівні в усьому, і в кожній ситуації ми обговорюємо свої дії як рівнозначні партнери. Четверте: немає чоловічих і жіночих сфер відповідальності. Немає чоловічих і жіночих обов’язків. Хто в силах, кому важливо – той і робить. У пріоритеті – якість. Тобто хто краще миє посуд – той і миє хто краще гладить – той гладить, хто краще заробляє гроші – то заробляє гроші. П’яте: не виносити сміття з хати. Звучить старомодно, але працює. До тих пір, поки не прийнято рішення «ми розлучаємося, розлучаємося, роз’їжджаємося» – всі проблеми залишаються вдома. Ні мамі, ні подрузі, ні, боронь боже соцмережам (благо, 17 років тому їх не було). Ніколи і нікому не говорити «мій чоловік мудaк», навіть якщо в поточний момент ти так думаєш. Тому що ти остигнеш, ви помиритеся, а оточення буде думати, що він мудaк (якщо воно на твоєму боці) або що ти живеш з мудaком (якщо вони типу об’єктивні), або що ти оббрехала святу людину (якщо вони на його стороні). Ніколи нікому ніде на чоловіка не скаржся. Ну, крім лікаря, якщо до того дійшло. Шосте. Гроші в сім’ї загальні. Усі. Зовсім всі. Неважливо, хто їх заробив. Вони сімейні. Великі витрати узгоджуються, дрібні – на розсуд сторін. Але ніхто і ніколи не може сказати «грошей не дам» або запитати «куди гроші дів». Я не беру тут ситуацію, коли у одного з партнерів залежність, на яку він готовий витратити все, це патoлoгія, вона поза дискурсу. У всіх інших ситуаціях гроші завжди загальні. Сьоме. Усі конфліктні, спірні ситуації з’ясовуються на місці. Відразу. Без пережовування, обмірковування тижнями, накопичення. Як стало некомфортно, прикро, ревниво, самотньо, недооцінені – відкрий рот і скажи. Восьме. Не маніпулювати. Ніколи не робити нічого в розрахунку на щось. Не плети інтриги. «Здогадайся, що я хочу на ДН» – немає, ніколи. Прямота, щирість, «Подаруй мені букет з 13 гвоздик завтра». «Я хочу в подарунок новий піджак і гаманець». Чим простіше – тим краще. «Я поїду бухaти до подруги, повернуся під ранок». «У мене корпоратив, буду співати в караоке, можливо, заночую у Васі». Без хитрощів, без викрутасів, без загадки. Дев’яте, що випливає з восьмого. Довіряти. Якщо я хвoрію, я знаю, що можу попросити тазик, в який буду блювaти. І буду обтирати тіло хвoрoгo чоловіка, якщо це потрібно. І якщо з ним щось таке не дай боже трапиться. Ми разом і в радості. і в горі. Він знає, що я гoлю ноги, а я знаю, де у нього прuщі. Ну і десяте, для рівного рахунку. Завжди знати і пам’ятати, що завтра все може змінитися. Ніколи не покладайтеся на людину повністю, не доручайте їй своє життя. Завжди думайте, що будете робити, якщо завтра його не стане. Завжди пам’ятати, що тебе завтра може не стати. Неважливо, з яких причин: цегла на гoлoву, хвoрoба, інша людина, раптова еміграція, не має значення. Ти в будь-яку секунду можеш залишитися одна, і ти повинна будувати життя так, щоб крім партнера в ньому щось було. Не втрачайте друзів, не зациклюйтесь на чоловікові, не залежте фінансово, не делегуйте нічого повністю. Завжди потрібно пам’ятати, що ти – сама по собі людина, яка з доброї волі живе з цією людиною в шлюбі. А він сам по собі людина, яка живе в шлюбі з тобою не менше добровільно. Джерело

Мої діти завжди довіряли мені. У мене їх троє: два хлопчика і донька. Останнього сина я народила в 37 років з великою різницею зі старшими дітьми. Природно, все життя працювала, але на себе мало витрачалася – більше для дітей і в будинок, для затишку. Нікуди не їздила, ніде не була… а хотілося… До заміжжя я завжди у відпустку кудись їхала… І чоловік начебто за всіма мірками був непоганий: не пив, не курив, все в дім… але МУДАК. Коли мені виповнилося 55, діти вже всі стали на свої ноги, і я зрозуміла, що не хочу більше так жити… У чоловіка дороге хобі – полювання: три породистих гончих, багато різної зброї, намети-рації, а я не можу собі кішку в будинку дозволити, чоловік їх не любить… І багато чого він не любить з того, що я люблю. У вересні (це було 6 років тому) я вийшла на пенсію (але продовжую працювати там і тепер) і відразу запропонувала йому розлучитися, з однією умовою – я дарую йому свою 1\2 3-кімнатної квартири, залишаю йому гараж, машину, дачу, все в будинку і всіх його собак зі зброєю в обмін на двокімнатну для мене… Він погодився, так як до того часу стосунки вже майже зникли, дітей вдома не було, а особисто для нього мені вже нічого не хотілося робити… І ось в листопаді я переїхала в свою двушку… З однією валізою… у порожні стіни… Я така була щаслива! Почала поступово робити ремонт: сантехніку поміняла, вікна, двері і так далі… Ми озлученні вже 6 років, і тепер я щороку їжджу на море, ходжу на концерти, їжджу на різні екскурсії в інші міста. Я завела собі двох котів-сфінксів. Я прекрасно лажу зі своїми дітьми. У мене зараз такий спокій в душі, я думаю, що настав найкомфортніший період у моєму житті і я нічого не хочу міняти. Я не хочу більше заміж – я була там 33 роки… Мені у вересні буде 61 рік. Історія ця – справжня, і я сподіваюся померти не завтра… (Надія). Джерело

Залишайся одна, поки не зустрінеш чоловіка, який відкриває перед тобою двері. Залишайся сама, поки ти не зустрінеш чоловіка, який без сорому бере тебе за руку і цілує на людях. Чоловіка, який хоче познайомити тебе зі своїми батьками. Залишайся сама, поки не зустрінеш чоловіка, чиї друзі вже знають про тебе ще до твого знайомства з ними. Залишайся сама, поки не зустрінеш чоловіка, який кине все, лише б бути поруч, коли він тобі потрібен. Чоловіка, який каже: «Напиши, коли доберешся додому», і не лягає спати, поки ти не напишеш. Залишайся сама, поки не зустрінеш чоловіка, якого з гордістю зможеш познайомити зі своїм батьком. Того, хто не намагається змінити тебе. Чоловіка, який завжди відповідає на твої повідомлення і дзвінки. Залишайся сама, поки не зустрінеш чоловіка, у якого немає часу на ігри, і хто завжди гранично чесний. Того, хто продовжує будити метелики в твоєму животі. Залишайся сама, поки не зустрінеш чоловіка, який переверне всі твої стандарти і з яким ніхто не зможе зрівнятися. Залишайся сама, поки не зустрінеш чоловіка, без якого не зможеш жити. Того, хто обіймає тебе на людях і цілує в чоло. Залишайся сама, поки не зустрінеш чоловіка, який поважає тебе і тримає своє слово. Того, хто знає, коли вибачитися, якщо він неправий. Того, хто надсилає тобі квіти на роботу — просто так. Залишайся сама, поки не зустрінеш чоловіка, який змусить тебе захотіти бути кращою. Того, хто мотивує тебе досягати більшого і ставати краще. Залишайся сама, поки не зустрінеш чоловіка, який впевнений у тобі, і ніколи не змушує сумніватися в його почуттях. Того, хто впевнений у тобі, своїй кар’єрі і майбутньому, яке він хоче з тобою. Того, хто говорить «Я тебе люблю» першим, просто тому що хоче, щоб ти це знала. Залишайся сама, поки не зустрінеш чоловіка, який ніколи не перестає прагнути утримати тебе. Тому що він знає, що найскладніше — це не завоювати тебе, а постійно давати тобі причину залишитися. Залишайся сама, поки не зустрінеш чоловіка, який змушує тебе відчувати себе ще красивішою, коли ти просто стоїш поруч з ним. Джерело

Повага – це більше, ніж коли він відкриває перед тобою двері або відсуває стілець в ресторані. Це більше, ніж коли він підходить до твоїх дверей, замість того, щоб сигналити тобі з машини. Повага – це більше, ніж просто слова «будь ласка» і «спасибі». Це більше, ніж хороші манери за столом і ввічливе поводження з офіціантами. Повага – це приходити до твоєї мами з квітами на свята. Це пропонувати підвезти тебе, коли він знає, що ти втомилася. Це дзвонити тобі, а не писати, коли потрібно поговорити про щось важливе. Повага – це писати тобі повідомлення, коли він знає, що затримається, щоб ти не переживала. Це тримати тебе в курсі, тому що ти – важлива частина його життя і заслуговуєш знати, що відбувається. Повага – це слухати твою точку зору в суперечці, навіть якщо він не згоден. Це дозволити тобі висловитися замість того, щоб кричати і говорити, що ти неправа. Це спілкування і компроміс. Повага – це стриматися, щоб не сказати щось жорстоке посеред сварки. Це звертатися з тобою як з людиною незалежно від ситуації. Повага – це розуміти, що є речі, які тобі не комфортно робити, і тебе не повинні змушувати. Це чути, коли ти говориш «стоп» і відразу зупинятися. Повага – це бути чесним з тобою, навіть якщо правда гірка. Це говорити, що сталося, навіть якщо тобі не сподобається те, що ти почуєш. Повага – це звертатися з тобою однаково, нехай ти в худі і джинсах або в платті і на підборах. Це усвідомлювати, що жінка не визначається зовнішністю або одягом, що найважливіше – її особистість. Повага – це представляти тебе його друзям в якості дівчини. Це захищати тебе, коли його мама дозволяє собі грубі висловлювання на твою адресу. Це видалити себе з усіх сайтів знайомств, тому що вони йому більше не потрібні. Це робити дрібниці, які означають дуже багато. Повага – це так само важливо, як і любов, в будь-яких відносинах, тому що це показує, наскільки людині важливо твоє благополуччя, твоє щастя. Якщо він б’є тебе, він не поважає тебе. Якщо він змушує тебе плакати щоночі, він не поважає тебе. Якщо він знову і знову зраджує тобі, він не поважає тебе. А якщо він не поважає тебе, він тебе не гідний.

В цьому і полягає загадка жінки. Я бачила жінок, які замовкали і щасливо виходили заміж. Я бачила жінок, які спрямовували свою енергію в сім’ю, і їхні чоловіки згортали гори. Я бачила жінок, які самовіддано “запихали” себе в будинок і відрікалися від кар’єри. Я бачила жінок, які жертвували собою в ім’я дітей. Я бачила жінок, які не дозволяли собі злитися. Я бачила жінок, які прокачували в собі смирення і покірність. Я бачила жінок, які ідеалізували своїх батьків. Я бачила жінок, які вважали себе відповідальними за все, що навколо. Я бачила жінок, які задовольнялися малим. Я бачила жінок, які терпіли і сподівалися. Потім я бачила їх знову. Я бачила жінок, які замовкали і щасливо виходили заміж – потім вони відкривали рот і розлучалися; Я бачила жінок, які спрямовували свою енергію в сім’ю, і їхні чоловіки згортали гори – надривалися, щоб відповідати, а розуміючи, що не дотягують, – спивалися; Я бачила жінок, які самовіддано “запихали” себе в будинок і відрікалися від кар’єри – а потім спалювали всіх енергією, яка била через край; Я бачила жінок, які жертвували собою в ім’я дітей – і діти опинялися в полоні неоплатного боргу в своїх матерів; Я бачила жінок, які не дозволяли собі злитися – вони і любити собі не дозволяли, бо немає місця любові там, де немає місця злості; Я бачила жінок, які прокачували в собі смирення і покірність – а потім у них накопичувалося, і вони вибухали, руйнуючи все на своєму шляху, або починали тьмяніти і хворіти; Я бачила жінок, які ідеалізували своїх батьків – вони так і залишилися дітьми, не увійшовши навіть у підлітковий період протесту; Я бачила жінок, які вважали себе відповідальними за все, що навколо – їх тривога і гіперконтроль вбивали будь-яку ініціативу в оточуючих; Я бачила жінок, які задовольнялися малим – вони втратили багато; Я бачила жінок, які терпіли і сподівалися – вони жили в суцільній образі. Я бачила й інших жінок… жінок, котрі: вибирали себе; конфліктували і з’ясовували; були чесними з близькими і з собою; не “строїли” дітей, а раділи з ними; бачили чоловіка, яким він є, а не ідеальну картинку; помилялися, падали, вставали і не вставали; займалися улюбленою справою, стаючи цікавішою собі, чоловікові та дітям; просили про допомогу, здавалися; ненавиділи готувати або обожнювали цю справу; були щасливі. Я бачила всіх цих жінок в собі. В кожній з нас живе багато жінок. Ми можемо комусь з них давати енергію, а когось відпускати з миром. Вибір за нами. Джерело

Останнім часом я відчуваю, що мої сили буквально на нулі. Іноді я задаюся питанням, чи закінчаться коли-небудь страждання. Я пройшов усі перешкоди, які зустрічалися на моєму шляху, але я втомився. Після кожної виграної мною битви мене чекала ще одна. Кажуть, що Бог дає найважчі битви найсильнішим воїнам, але, Боже, Ти, мабуть, сильно віриш в мене, тому що я навіть не знаю, куди мені далі йти. Я не прошу про життя без перешкод, так як воно зробить мене безпорадним. Я не прошу полегшити життя, тому що я знаю, що чим складніше битва, тим солодша перемога. Я прошу дати мені сили, щоб все це пережити. Іноді я відчуваю, що просто не можу продовжувати. Мені здається, що це занадто для мене і я не впораюся самостійно. Навколо мене зараз відбуваються речі, яких я не розумію. Деякі з них змушують мене відчувати себе безпорадним і розгубленим. Бог, я знаю, що Ти завжди поруч зі мною, але я прошу, дай мені сили в той момент, коли здається, що все втрачено. Я знаю, Ти вислухаєш мене, адже Ти сильно любиш мене. Моє серце стурбоване, але я повністю довіряю Тобі. Боже, я приходжу до тебе за силою – силою для мого тіла, щоб продовжувати рух, силою для мого розуму, щоб продовжувати думати, і силою для моєї душі, щоб продовжувати вірити. Боже, будь ласка, дай мені силу, в якій я потребую сьогодні, щоб я міг змінити своє завтра. Джерело