«Коли я вийшла заміж, то почала дзвонити в двері …»

Коли твій колишній повертається – закрий двері наглухо! Коли хтось, хто заподіяв вам біль, повертається – майте силу вибрати себе і піти. Вмійте закривати старі двері наглухо. Кажуть, що коли одні двері закриваються, відкриваються інші. Саме так було в моєму випадку. Тільки з одних дверей я ще повністю не вийшла. Але тоді, в червні, я думала по-іншому. Я прийняла якісь внутрішні рішення, щоб так було. І на наступний день відкрилися нові двері. Я навіть не очікувала, що все станеться так швидко. Це було дуже несподівано і навіть важко. Я тільки звиклася з думкою, що я одна, мені навіть це почало подобатися, як раптом я зустріла його. Це був абсолютно не мій типаж – в тому, що він був добрий до мене. Він хотів говорити зі мною цілий день, їхати дві години, просто щоб побачитися зі мною кожні вихідні. Ми будували плани на майбутнє, і він хотів, щоб я йому довіряла. Все було по-новому. Коли у нас нічого не вийшло, я повернулася до перевіреного способу: я закрила ці двері, навіть якщо я була не готова відпустити, я закрила і це допомогло мені відпустити. Це потрібно було зробити, щоб відкрилися нові. І, о диво, через тиждень знову відчинилися двері – тільки на цей раз вони не були новими. Це були ті двері, які я вирішила закрити, тому що вже не могла чекати. Він був тим, про кого я ще довго думала після розставання. Він був тим, хто постійно приходив і йшов, поки я вже не могла цього терпіти і не закрила двері наших відносин.Я навіть вже не думала, що колись почую щось від нього. Я передбачала, що він хоче бути зі мною друзями, або бути разом, що захоче вибачитися або розповісти, що з ним сталося за цей час. Але, як завжди, все йде не так, як ми думаємо. Коли він повернувся на цей раз, він сказав, що не може перестати про нас думати, що він нещасний (і в цьому винна я) і що не знає, до кого йти. Він просто вивалив все, про що переживає, на мене, і знову зник. А я залишилася знову думати про двері. І проблемні відносини, і кого ми любимо, і чому ми дозволяємо себе любити так, як ми найменше того хотіли. Коли таке трапляється – якісь ситуації, які розбурхують старі рани або завдають який біль, – я з тих людей, які думають більш глобально: чому це сталося? Навіщо Всесвіт допустив це? У чому урок для мене? Може, коли я перший раз пішла від нього, для мене був урок, щоб звільнити місце для чогось більш гарного, що і сталося в моєму житті. А коли нові двері відкрилися, це був урок – зрозуміти, як це бути по-справжньому важливим. А тепер, коли він повернувся, урок, можливо, в тому, щоб тримати старі двері закритими, і не відкривати їх знову – знати, як вибрати себе. Коли хтось, хто заподіяв вам біль, повертається – майте силу стримати себе і піти. Якщо придивитися уважно, ви зможете винести урок з кожних ваших минулих дверей, як вони навчили вас любити, співпереживати, поважати, бути чесним? Це могли бути хворобливі уроки, але вони були своєчасні. Тому що вони зробили вас таким, коли ви можете нарешті вибрати себе, а не іншу людину. В тому сенсі, щоб цінувати себе, не жертвувати марно заради іншого.І це величезний виклик собі, тому що багато хто з нас не хоче вчитися вибирати себе, і на те навіть є хороші причини. У старих дверей є свої переваги. Ми звикли, ми все знаємо, ми боїмося чогось нового і незвіданого. А раптом більше ніколи не буде нових дверей? Хіба вам не буде краще, ніж зараз? Або якщо і будуть, то коли, як довго я їх буду шукати? Вибирати себе – це виклик, тому що коли ви виберете себе – це буде відчуватися, ніби ви залишилися одні з порожнечею всередині. Але я обіцяю вам, як обіцяю собі: ви не порожні. Ваше життя не порожнє. І коли старі двері повертаються, сподіваюся, ви теж виберете себе, і будете так робити кожен день. Тому що так ви навчитеся себе цінувати. Так ви звільняєте місце для чогось нового і дивного у вашому житті. Джерело

Дякую Тобі за всі двері, які так і не відкрилися для мене. Дякую, що дозволив знайти кращу дорогу. Що відмовив мене з’явитися в тих місцях, які не призначалися для мене. Що не дозволив мені змиритися з місцем на задніх рядах, тому що приготував для мене щось більш значуще. Дякую Тобі за часи, коли мені відмовляли і часи, коли змусив мене розлучитися з тим, що я найбільше любила, так як тепер я розумію, що це мені зовсім не підходило. Зараз розумію, що все це було на краще, адже в результаті я дізналася про ті речі, яких дійсно гідна. Зараз розумію, що ти вчиш мене терпінню, адже щось велике і справжнє вже на підході. Щось велике і справжнє – це та причина, по якій я отримала всі ці відмови. Дякую Тобі за всі фінали. Дякую за всі розставання. За те, що подарував мені силу і сміливість закінчити все, що було не призначене для мене, і піти від усього, що могло мене погубити. Дякую за всі сумні фінали, за те, що віддалив мене від деяких людей, так як в кінцевому підсумку вони розбили б мені серце. Дякую Тобі за всі перепони. Дякую за те, що направив моє життя абсолютно іншим шляхом. За те, що дозволив мені усвідомити, що у всіх речей на світі існують ще більш цікаві альтернативи, і мій шлях не обмежується тільки одним місцем призначення. Дякую, що дозволив мені зрозуміти, що моя дорога належить не тільки мені. За те, що показав мені напрямок руху. За те, що вказуєш мені, де я. Ти посилаєш мене в те місце, яке я зможу назвати своїм будинком. Ти посилаєш мене в те місце, де світло. Дякую Тобі за ті молитви, на які я так і не отримала відповіді. Я не розуміла, що правильно і до сих пір не розумію цього, але я вірю Тобі. Вірю, тому що тільки Ти бачиш, як я плачу по ночах. Вірю тобі, тому що ти знаєш, що принесе мені щастя. Вірю, тому що Ти не даси мені більше випробувань, ніж ті, які я можу витримати. Вірю, що тільки ти приймаєш рішення, які мають для мене значення. Тільки Тобі відомо, що відбувається у мене на серці і в моїй душі, і я не смію просити виконати мої плани. Ти сам геніальний планувальник. І я вірю, що ти маєш великі плани на мене. Тому я дякую Тобі. Дякую, що залишив деякі двері закритими. Фото: Freedom Джерело

Шлюб не рятує від самотності і не вирішує більшість проблем, скоріше, додає нові. Особливо якщо дівчина прагне в РАЦС з якихось інших причин, крім усвідомленого зрілого кохання… Моя знайома мріяла про заміжжя зі шкільної лави. Ось як навчилася пекти самсу, виводити чорничні плями і натирати дзеркала “синькою”, так і усвідомила свою абсолютну готовність. Пошуки почалися ще в випускному класі, адже непристойно бути дівчині одній. Батьки запрошували потенційних кандидатів на оглядини і співбесіду на предмет шкідливих ідей та звичок. Хлопці йшли косяками, але мимо. Один мріяв про подорожі у віддалені місця планети. Другий навчався на трійки і збирався працювати водієм маршрутки. Третій планував емігрувати до Ізраїлю і прийняти іудаїзм. Через декілька років кавалери в радіусі району закінчилися, батьки переїхали жити на дачу і стали підшукувати претендентів там. Екзаменували фермерського сина, племінника голови і брата головного агронома. Розхвалювали на всі лади потенційну наречену. Трикімнатна квартира, середня спеціальна освіта і вміння відчищати водопровідні гвинти зубними щітками. Весілля нарешті відбулося. Новоспечений чоловік склав в мішок свої кеди, вудки, цвяхи-батарейки і в’їхав в столичну квартиру. Швидко освоївся, об’ївся тортом «Графські руїни» і збагнув, що можна і не працювати. Переглянув всі випуски «Давай одружимося», обзавівся однодумцями і новими традиціями, типу чоловічої лазні по четвергах та ігор в покер по суботах. Анамнез на сьогоднішній день: у неї троє дітей, чотири собаки (бач він дуже любить худих китайських хохлатих собак), непрацюючий чоловік-інвалід (вряди-годи влаштувався на завод і в перший тиждень роботи отримав травму), гори прання, каструлі борщів, уроки, садки і відпочинок на дачній ділянці. Зате не одна … Бажати заміжжя тільки тому що прийшов час, хочеться з’їхати від батьків, народити дитину, кинути обридлу роботу, емігрувати в Америку, похизуватися в фаті і урочисто розрізати весільний торт в стилі «омбре », бути як за кам’яною стіною, регулярно займатися сеkсом і нічим не відрізнятися від інших – не причина. Все це можна з легкістю реалізувати і без чоловіка. Насправді у жінки вирішується більшість проблем, коли вона перестає хотіти заміж. Коли не пов’язує поняття заміжжя з поняттям абсолютного щастя і не вважає перебування в шлюбі – панацеєю від усіх бід. Адже після маршу Мендельсона кількість питань і завдань значно збільшується. З’являються випробування побутом, дітьми, безгрошів’ям, щонічним хропінням. Можуть не зійтися політичні погляди і гастрономічні смаки. Виникнуть роздратування через його звички годинами засідати в туалеті і заливати підлогу у ванній з такою спритністю, ніби прорвало трубу. Так що якщо не має зрілого усвідомленоно кохання – не може бути і заміжжя. Бо присутність почуттів – це єдина можливість обійти всі підводні рифи і залишитися цілою, неушкодженою, а головне – щасливою по-справжньому. Автор: Ірина Говоруха Джерело

Агаті Крісті стукнуло 40, коли її покликав заміж 24-річний Макс Меллоун. Полюбив він її дуже. Хоча в ті часи 40 років були майже старістю. І різниця в віці величезна. Агата розсудливо порадилася з сестрою. І сестра ще більш розсудливо відповіла, що треба почекати. Агата набагато старше. Дуже набагато. Вона вже досить літня дама. Тому треба не поспішати, а перевірити свої почуття і почуття молодої людини. Років зо три почекати в розлуці. А там все стане ясно: любов це чи захоплення. Ось тоді Агата і прийняла рішення. Вона відповіла сестрі ясно і просто: « бачиш, за три роки я ще більше зостарюся. Життя проходить, і час швидкоплинний. Мабуть, я вийду заміж за Макса, поки він пропонує. І взагалі – хіба мало, що попереду »… Ось це було розумне і здорове рішення. Іноді треба почекати, звичайно, і все перевірити. Але життя проходить. І шанси зникають. І поїзд відходить з перону – на нього можна не встигнути, поки прикидаєш, вичікують, сім разів відміряти …І Агата вийшла заміж і щасливо прожила з чоловіком до глибокої старості. А так, якби чекала, постаріла б. І молода людина могла втомитися чекати – так теж буває. І взагалі, потім почалася війна, яку Агата і Макс дивом пережили і залишилися в живих. Так що рішення часто не терпить зволікань. Треба кувати залізо, поки гаряче, якщо мова йде про наше життя, про почуття, про нові можливості і шанси. Другого шансу може не бути. І три роки – це дуже довгий термін для досить короткою людського життя … Максі і Агата прожили разом 45 років, хоча всі сумнівалися в успішності їхнього шлюбуДля письменниці чоловік завжди був головним у її житті. Навіть свого онука вона називала лише «другим улюбленим чоловіком». Але говорячи в численних інтерв’ю про свій шлюб, Макс і Агата завжди уникали слова «любов», вважаючи за краще слова «удача», «щасливий випадок». В автобіографії Крісті, підбиваючи підсумок свого довгого життя, називала зустріч з Максом Меллоун головною подією долі: «Спасибі тобі, Господи, за всю ту любов, яка була мені дарована» ….. Джерело

НЕ ЗАРАЗ, НЕ З ЦІЄЮ ЛЮДИНОЮ …Я думаю, якщо щось довго не відбувається у вашому житті, не дивлячись на всі ваші старання і багаторазові спроби, значить, це і не повинно статися. У всякому разі, не зараз. Або не з цією людиною. Або на цьому місці роботи. Не при цих обставинах.Так для вас буде краще. Навіть якщо в цей момент боляче, і те, що сталося здається несправедливим, потім, через багато років, ви будете дякувати життю за те, що вберегло вас від ще більших страждань.Коли я не проходила співбесіди, я засмучувалася. Потім чула, наприклад, що директори з персоналом змінюються в цій компанії кожні півроку. Коли якиїсь чоловік виявляв інтерес, дзвонив, писав, але не кликав на побачення, я дивувалася. Потім виявлялося, що він живе з дівчиною в незрозумілому статусі і з туманними відносинами. Коли я не могла вирішити квартирне питання, я злилася. Через кілька років я придбала двокімнатну квартиру замість однокімнатної. І я впевнена, якщо чоловік довго не кличе заміж, а ви-таки через кілька років домоглися цього, в перспективі щастя все одно не буде. Можливо, це відома істина – НЕ вламуватись в зачинені двері. Але її кожен повинен відчути сам. Зробили кілька кроків до мети – не виходить, треба відступити. Відпустити ситуацію. Перекласти увагу на щось інше. Можливо, потім ви зміните алгоритм дій, поміняєте підхід , або спосіб досягнення мети втратить актуальність.Прийде час – всі двері відкриються, якщо ви знаєте, куди вам треба.Або не відчиняться – якщо для вас здоровішими і щасливішими буде не ходити туди. © Лілія Ахремчик Джерело

«Батьківський дім – твій дім. Але я хочу, щоб ти знала: повернутися сюди з речами ти зможеш один раз. Ви будете сваритися, лаятися, може бути – серйозно і сильно. Але повернутися «до мами» ти зможеш один раз – назовсім. Бігати туди-сюди – не варіант. Тому щоразу, коли тобі захочеться заволати «Я від тебе йду» – пам’ятай: ти йдеш назовсім. Якщо ти до цього не готова – ти не готова до шлюбу. Тоді це звучало жорcтко, але через роки я можу сказати, що це дуже правильна порада. Не можна піддаватися спoкусі втекти. Проблему треба вирішувати з тим, з ким вона виникла, тобто з чоловіком. Другий момент: проблему треба ВИРІШУВАТИ. Тобто говорити, обговорювати, аргументувати. Але ні в якому разі не додумувати за партнера. «Ти так на мене подивився, що я відразу все зрозуміла» – так не можна. Тільки розмовами, іноді довгими і важкими, але все промовляти, не сподіваючись, що партнер «сам повинен розуміти» або «ну це ж очевидно». Говорити, що саме не сподобалося, що викликало роздратування, як можна було вчинити інакше, ніж незадоволений партнер – конкретно, по пунктам, і по кожному пункту – як це можна поліпшити або виправити. Не намагатися вгадати, не застосовуй до себе досвід подружки, сценарії з фільмів або ще якусь лабуду. Тільки говорити і слухати. Друге важливіше. Третій момент: ми рівні в усьому, і в кожній ситуації ми обговорюємо свої дії як рівнозначні партнери. Четверте: немає чоловічих і жіночих сфер відповідальності. Немає чоловічих і жіночих обов’язків. Хто в силах, кому важливо – той і робить. У пріоритеті – якість. Тобто хто краще миє посуд – той і миє хто краще гладить – той гладить, хто краще заробляє гроші – то заробляє гроші. П’яте: не виносити сміття з хати. Звучить старомодно, але працює. До тих пір, поки не прийнято рішення «ми розлучаємося, розлучаємося, роз’їжджаємося» – всі проблеми залишаються вдома. Ні мамі, ні подрузі, ні, боронь боже соцмережам (благо, 17 років тому їх не було). Ніколи і нікому не говорити «мій чоловік мудaк», навіть якщо в поточний момент ти так думаєш. Тому що ти остигнеш, ви помиритеся, а оточення буде думати, що він мудaк (якщо воно на твоєму боці) або що ти живеш з мудaком (якщо вони типу об’єктивні), або що ти оббрехала святу людину (якщо вони на його стороні). Ніколи нікому ніде на чоловіка не скаржся. Ну, крім лікаря, якщо до того дійшло. Шосте. Гроші в сім’ї загальні. Усі. Зовсім всі. Неважливо, хто їх заробив. Вони сімейні. Великі витрати узгоджуються, дрібні – на розсуд сторін. Але ніхто і ніколи не може сказати «грошей не дам» або запитати «куди гроші дів». Я не беру тут ситуацію, коли у одного з партнерів залежність, на яку він готовий витратити все, це патoлoгія, вона поза дискурсу. У всіх інших ситуаціях гроші завжди загальні. Сьоме. Усі конфліктні, спірні ситуації з’ясовуються на місці. Відразу. Без пережовування, обмірковування тижнями, накопичення. Як стало некомфортно, прикро, ревниво, самотньо, недооцінені – відкрий рот і скажи. Восьме. Не маніпулювати. Ніколи не робити нічого в розрахунку на щось. Не плети інтриги. «Здогадайся, що я хочу на ДН» – немає, ніколи. Прямота, щирість, «Подаруй мені букет з 13 гвоздик завтра». «Я хочу в подарунок новий піджак і гаманець». Чим простіше – тим краще. «Я поїду бухaти до подруги, повернуся під ранок». «У мене корпоратив, буду співати в караоке, можливо, заночую у Васі». Без хитрощів, без викрутасів, без загадки. Дев’яте, що випливає з восьмого. Довіряти. Якщо я хвoрію, я знаю, що можу попросити тазик, в який буду блювaти. І буду обтирати тіло хвoрoгo чоловіка, якщо це потрібно. І якщо з ним щось таке не дай боже трапиться. Ми разом і в радості. і в горі. Він знає, що я гoлю ноги, а я знаю, де у нього прuщі. Ну і десяте, для рівного рахунку. Завжди знати і пам’ятати, що завтра все може змінитися. Ніколи не покладайтеся на людину повністю, не доручайте їй своє життя. Завжди думайте, що будете робити, якщо завтра його не стане. Завжди пам’ятати, що тебе завтра може не стати. Неважливо, з яких причин: цегла на гoлoву, хвoрoба, інша людина, раптова еміграція, не має значення. Ти в будь-яку секунду можеш залишитися одна, і ти повинна будувати життя так, щоб крім партнера в ньому щось було. Не втрачайте друзів, не зациклюйтесь на чоловікові, не залежте фінансово, не делегуйте нічого повністю. Завжди потрібно пам’ятати, що ти – сама по собі людина, яка з доброї волі живе з цією людиною в шлюбі. А він сам по собі людина, яка живе в шлюбі з тобою не менше добровільно. Джерело

Мої діти завжди довіряли мені. У мене їх троє: два хлопчика і донька. Останнього сина я народила в 37 років з великою різницею зі старшими дітьми. Природно, все життя працювала, але на себе мало витрачалася – більше для дітей і в будинок, для затишку. Нікуди не їздила, ніде не була… а хотілося… До заміжжя я завжди у відпустку кудись їхала… І чоловік начебто за всіма мірками був непоганий: не пив, не курив, все в дім… але МУДАК. Коли мені виповнилося 55, діти вже всі стали на свої ноги, і я зрозуміла, що не хочу більше так жити… У чоловіка дороге хобі – полювання: три породистих гончих, багато різної зброї, намети-рації, а я не можу собі кішку в будинку дозволити, чоловік їх не любить… І багато чого він не любить з того, що я люблю. У вересні (це було 6 років тому) я вийшла на пенсію (але продовжую працювати там і тепер) і відразу запропонувала йому розлучитися, з однією умовою – я дарую йому свою 1\2 3-кімнатної квартири, залишаю йому гараж, машину, дачу, все в будинку і всіх його собак зі зброєю в обмін на двокімнатну для мене… Він погодився, так як до того часу стосунки вже майже зникли, дітей вдома не було, а особисто для нього мені вже нічого не хотілося робити… І ось в листопаді я переїхала в свою двушку… З однією валізою… у порожні стіни… Я така була щаслива! Почала поступово робити ремонт: сантехніку поміняла, вікна, двері і так далі… Ми озлученні вже 6 років, і тепер я щороку їжджу на море, ходжу на концерти, їжджу на різні екскурсії в інші міста. Я завела собі двох котів-сфінксів. Я прекрасно лажу зі своїми дітьми. У мене зараз такий спокій в душі, я думаю, що настав найкомфортніший період у моєму житті і я нічого не хочу міняти. Я не хочу більше заміж – я була там 33 роки… Мені у вересні буде 61 рік. Історія ця – справжня, і я сподіваюся померти не завтра… (Надія). Джерело

Повага – це більше, ніж коли він відкриває перед тобою двері або відсуває стілець в ресторані. Це більше, ніж коли він підходить до твоїх дверей, замість того, щоб сигналити тобі з машини. Повага – це більше, ніж просто слова «будь ласка» і «спасибі». Це більше, ніж хороші манери за столом і ввічливе поводження з офіціантами. Повага – це приходити до твоєї мами з квітами на свята. Це пропонувати підвезти тебе, коли він знає, що ти втомилася. Це дзвонити тобі, а не писати, коли потрібно поговорити про щось важливе. Повага – це писати тобі повідомлення, коли він знає, що затримається, щоб ти не переживала. Це тримати тебе в курсі, тому що ти – важлива частина його життя і заслуговуєш знати, що відбувається. Повага – це слухати твою точку зору в суперечці, навіть якщо він не згоден. Це дозволити тобі висловитися замість того, щоб кричати і говорити, що ти неправа. Це спілкування і компроміс. Повага – це стриматися, щоб не сказати щось жорстоке посеред сварки. Це звертатися з тобою як з людиною незалежно від ситуації. Повага – це розуміти, що є речі, які тобі не комфортно робити, і тебе не повинні змушувати. Це чути, коли ти говориш «стоп» і відразу зупинятися. Повага – це бути чесним з тобою, навіть якщо правда гірка. Це говорити, що сталося, навіть якщо тобі не сподобається те, що ти почуєш. Повага – це звертатися з тобою однаково, нехай ти в худі і джинсах або в платті і на підборах. Це усвідомлювати, що жінка не визначається зовнішністю або одягом, що найважливіше – її особистість. Повага – це представляти тебе його друзям в якості дівчини. Це захищати тебе, коли його мама дозволяє собі грубі висловлювання на твою адресу. Це видалити себе з усіх сайтів знайомств, тому що вони йому більше не потрібні. Це робити дрібниці, які означають дуже багато. Повага – це так само важливо, як і любов, в будь-яких відносинах, тому що це показує, наскільки людині важливо твоє благополуччя, твоє щастя. Якщо він б’є тебе, він не поважає тебе. Якщо він змушує тебе плакати щоночі, він не поважає тебе. Якщо він знову і знову зраджує тобі, він не поважає тебе. А якщо він не поважає тебе, він тебе не гідний.