Повчальна історія про «стосунки заради червоних яблук»

Повчальна історія про «стосунки заради червоних яблук»

Уявіть, що ви дружите з Машею. У Маші є три зелені яблука. А вам цих яблук потрібен кілограм, червоних. І в даній ситуації розумним було б піти на ринок і купити кілограм червоних яблук у того, хто готовий вам продати кілограм червоних яблук.

Але ринок – це так абстрактно, так далеко – а раптом там взагалі ніяких яблук не буде?

А раптом санітарний день? А Маша – ось вона тут стоїть, вона класна. І ви робите сміливе припущення, що кілограм червоних яблук у Маші все-таки є.

В глибині душі. А якщо прикласти відповідні зусилля, вона вам їх віддасть. Адже це було б дуже до речі.

«Маш, а хочеш, я тебе в кіно зводжу?» — добродушно цікавитеся ви. Маша здивована, але вона, напевно, хоче, тим більше, що ви робите вигляд, що вам це абсолютно не важко. Ви ведете Машу в кіно. Але після цього кілограма червоних яблук у вас не з’являється.

Ви гуляєте з її собакою. Ви клеїте їй шпалери. Ви ремонтуєте її машину. І нічого не відбувається. Ціна кілограма червоних яблук злітає до небес. Який там ринок — тепер вам принципово отримати свої яблука саме у Маші. Ви говорите собі, що це доля. І тут вже ясно, чим справа закінчиться: прийде день, коли хтось буде кричати: «Я на тебе життя поклав, а тобі для мене яблук шкода», хтось буде ридати у відповідь: «Та немає в мене ніяких яблук, з чого ти взяв?».

Дійсно, з чого? Я свідомо не беру ситуацію, коли підступна Маша старанно вводить вас в оману, тому що їй тупо подобається ходити в кіно (хоча часто саме це і відбувається). Але часто-густо трапляється так, що ми не до кінця чесні у своїх намірах, а в оточуючих людей просто немає того, що нам потрібно: кілограма червоних яблук, бажання народжувати від нас п’ятьох дітей, потреби у спільному відпочинку, здатності говорити по душах, банально – любові до нас і, відповідно, можливості цю любов демонструвати. І це нормально. Точно так само, як нормально хотіти всіх цих чудових речей.

Ненормально – займатися рекетом, намагаючись витрусити з першої симпатичної дівчини, того, чого у неї немає — тільки на тій підставі, що «в глибині душі» у неї це, можливо, знайдеться.

Не знайдеться.

Якщо у когось щось для вас є, він цим поділиться сам. Не з глибини душі — а від усієї її широти.

Джерело