Притча про цінність слів, сказаних вчасно

Притча про цінність слів, сказаних вчасно

У однієї жінки був німий син. Він не говорив, починаючи з народження. Вона водила його по різних лікарях, але ніхто не міг допогти. І вона змирилася з тим, що її син німий.

Одного разу вона смажила млинці на кухні. А тим часом пішла до іншої кімнати прасувати одяг. І заклопотавшись, забула про млинці. Аж тут приходить її син і каже:

– Мамо, млинці підгорають!

– Синку, що сталося!? Ти заговорив! Що сталося!? Ти можеш говорити!? Чому ти мовчав весь час досі?

– Млинці підгоріли… А до цього все було гаразд.

Джерело