Іноді мені здається, що коли ми прийдемо на небо, Бог обов‘язково прийде до кожного і спитає…

У кожного повинна бути людина, яку не соромно запросити в гості, коли у квартирі безлад. Якщо вона зателефонує і скаже, що через 10 хвилин буде, можна не зафутболювати шкарпетки під диван, не ховати гору прасування в шафу. Тому що ти точно впевнений – чхати цій людині на твій безлад. Причому чхати настільки беззастережно, що і бровою не поведе, коли з порога наступить на лего або вліпиться босою ногою в калюжу від компоту. Вона відкриває двері в квартиру, холодна або мокра в залежності від погоди, скаже якесь безглузде “Ку-ку, а ось я!” А в руках у неї обов’язково буде упаковка разюче несвіжого печива з найближчого кіоску. ⠀ Її не потрібно зустрічати біля входу, припудрюватися і метушитися з речами. Вона прекрасно знає, де у тебе в квартирі ванна і як пройти на кухню. Підійде, візьме за руку, відтягне тебе від плити і посадить за стіл, зовсім спокійно змахнувши крихти зі столу на підлогу. Вона сама підійде до раковини, дістане звідти дві кружки, блюдця і ложечки, помиє і поставить на стіл. А потім ви будете пити чай і вмочувати в нього сухе печиво. А може навіть помітить на антресолях зацукроване варення з аґрусу і будете їсти його прямо з банки. ⠀ А коли вона піде, ти навіть і не згадаєш, про що з нею говорила. Але безлад у квартирі дивним чином випарується. А тепер замініть слово “квартира” на слово “душа” і перечитайте ще раз. Джерело

Жінка років 80 в платті «під зебру», з великими сережками у вухах і яскравим червоним манікюром розмовляє по телефону біля входу в ресторан: “Віро, серйозно, я тебе не розумію. Що ти ламаєшся? Онуки довезуть тебе до потягу, занесуть у вагон, завантажать на полицю, ти потрясешся трохи, а вже вранці ми з дівчатами перевантажимо тебе в комфортне таксі і доставимо на місце. Що ти говориш? Які роки? Не зрозуміла.  Не ті роки? Для чого не ті роки? Тобі навіть вставати не треба, Віро. Тебе взяли, перенесли, поклали, знову взяли, перенесли, поклали. З рук в руки, з рук в руки, і ти вже не там, а тут. Твоя задача, Віро, дуже проста: лежати, пити шампанське і зрідка подавати іншим шкапам сигнали, що ти ще жива і хочеш добавки.” Оля Шиленко Джерело

Без будь-якої причини. Добра людина добра свідомо. Це – її вибір не від слабкості або дурості, а від величезної внутрішньої сили, якої злі позбавлені повністю. Так само, як позбавлені щастя, радості та любові. Якщо ви добра людина, на вас обов’язково нападатимуть. Без всякої причини. Так проявляється “комплекс рятівника”, так він впливає на злих, підлих, агресивних людей, яким ви не зробили нічого поганого. Це, як сказав би Юнг, хімічна реакція, яка щодо до вас особисто має мало відношення. Так на нас реагують ті, чиє серце повне чорної злості, заздрості, ненависті. Починаючи від злого вахтера і закінчуючи високопоставленим чиновником. Рятівник? Ну тоді спробуй себе врятувати! Зараз ми швиденько випробуємо твою доброту. Плюнемо в обличчя або вдаримо ззаду: “вгадай, хто вдарив тебе”?. Виведемо з рівноваги, принизимо, змішаємо з брудом – щоб ти став таким же злим і підлим, як ми! Якщо на вас постійно нападають і заподіюють зло без видимої причини – швидше за все, ви добра і гідна людина. І злі не можуть цього терпіти, ось і заподіюють біль і страждання. Шукають спосіб зачепити за живе; ущипнути або стукнути. Бажано – при усіх. Щоб ви теж озлобилися і закричали. Або розплакалися – це теж добре, це приниження! Але злі забувають про те, що доброта і слабкість – різні речі. І якщо у людини досить сил, щоб бути доброю, терплячою, спокійною – у неї цілком достатньо сил, щоб постояти за себе. Хоча це страшно дивує тих, що нападають. На злих нападати бояться – можна отримати по морді. Он він який злий! А на добрих – безпечно. Але це – велика помилка, запевняю. Добра людина, добра свідомо. Це – її вибір. Це не від слабкості або дурості – доброта і спокій. І вміння підтримати інших – не від слабкості. А від величезної внутрішньої сили, якої злі позбавлені повністю, так само, як позбавлені щастя, благополуччя, радості та любові. Про які вони з чуток знають: книги читали. Фільми дивилися. Знайомі розповідали. Але у них цього ніколи не буде. Ось і зляться побачивши нас. І тому підлі та несподівані напади – ознака того, що ми добре справляємося зі своїм завданням. Бути добрими і підтримувати інших. Джерело

Шостий день наближався до кінця, світ був повністю готовий, коли Бог вирішив створити жінку. Через кілька годин напруженої праці до нього підійшов старший ангел і здивовано запитав: – Чому ти витрачаєш так багато часу на її створення? Всіх інших живих істот на планеті ти створював за лічені хвилини. Бог зітхнув і відповів: – Це буде унікальна істота, яка допоможе привнести гармонію, любов і красу в світ. Поглянь на список запланованих специфікацій для неї: більше 200 складових частин, але її рухи повинні бути граціозними і витонченими. Вона буде виліковувати себе сама і полегшувати біль людей, які поруч з нею. Вона буде слабка, але в разі необхідності зможе працювати по 18 годин на добу. У неї буде всього 2 руки, але вони зможуть обійняти кожну близьку людину, причому так, щоб обдарувати любов’ю, наповнити турботою і полегшити біль, фізичну або душевну. Ангел не повірив своїм вухам. – І це стандартна комплектація? Та тут же роботи на тиждень! – Ні, – відповів Всевишній, – Я дороблю все сьогодні, і вона буде моєю улюбленицею. Ангел не став суперечити, але підійшов і доторкнувся до останнього проєкту Господа. – Ого, вона така м’яка і ніжна! – Так, – вигукнув Бог, – але в цій ніжності ховається сила та витримка, яку ти і уявити собі не можеш. Я довго розмірковував над тим, як поєднати крихкість і міць, красу і силу – і зовсім недавно знайшов рішення. А оскільки всі інші проєкти вже готові і закриті, я застосую всі ці нововведення для жінки. – Невже вона буде при цьому мислячою істотою? – не міг повірити ангел. – І мислячою, і прекрасною, і чуттєвою, – відповів Бог. Ангел захоплено глянув на жінку. – Дійсно красива. Мабуть, найкрасивіша створена тобою істота. Він доторкнувся до її обличчя:– Здається, від надлишку вкладених у неї якостей вона трохи протікає. – Ні, не протікає, – усміхнувся Господь. – Це сльози. У них буде перетворюватися і йти з неї смуток, самотність, страждання й прикрості. Ангел був дійсно вражений.– Господи, ти все продумав. Жінка справді вийшла дивовижною! – О так! – вигукнув Всевишній. – Вона приголомшлива. Вона буде наповнювати світ красою, а її сили зможуть здивувати навіть чоловіка. У ній зможе ужитися все, аж до протилежностей. Вона зможе посміхатися, навіть коли хочеться плакати і зможе допомогти іншому, навіть коли сама потребує допомоги. Її сили, якості і допомогу ближньому будуть проявлятися у всім, навіть у погляді… Ангел стояв і зачаровано дивився на жінку. А Господь зітхнув: – На жаль, базова комплектація неможлива без одного недоліку, який навіть мені несила змінити. Ми задаємо всі передумови, але не можемо керувати свідомістю. Жінка повинна прийти до цього сама, інакше це зіпсує їй все життя. – Що ж це? – здивувався ангел. – Вона не знає собі ціну. Джерело

У провінційному містечку жив самотній старий. По сусідству з ним жила сім’я: мати з маленьким сином. Хлопчисько вважав сусіда своїм другом – часто бігав до нього, старий розповідав мудрі історії, пригощав цукерками, жартував з ним, грав в ігри… Через деякий час, хлопчик виріс, і поїхав вчитися у велике місто. Там у нього з’явилася дівчина, цікаве життя. У нього зовсім не було часу, щоб згадати про будинок, відвідати матір і свого старого друга. Одного разу хлопець отримав лист – мати повідомляла, що сусід помер. Хлопець заплакав, адже старий дарував йому добро і турботу, багато чому навчив, фактично замінивши батька, якого у хлопця ніколи не було. Він помчав попрощатися з чоловіком. Після церемонії прощання, хлопець вирішив зайти в спорожнілий сусідський будинок, де проводив своє дитинство. З обстановки нічого не змінилося: всі речі лежали так, як і багато років тому. Але, він не побачив одного важливого предмета… Він згадав, що на столі завжди знаходилася дерев’яна шкатулка. Старий зберігав в ній щось, що було для нього «найціннішим на світі» (так він завжди пояснював хлопчикові), але тепер цієї скриньки хлопець не побачив. Він припустив, що її забрав на пам’ять хтось із родичів старого. Через деякий час, хлопець повернувся до своїх справ, але тепер, все частіше згадував старого друга. Минуло трохи подій з дня смерті старого, як хлопцеві доставили посилку Відправником значився старий-сусід! Хлопець з хвилюванням відкрив її. Всередині, загорнута в стару газету лежала та сама, дерев’яна шкатулка! Тримаючи цінну для старого річ, руки хлопця тремтіли, він заглянув в неї. Там знаходилися кишеньковий годинник, на який було нанесене гравірування: «Спасибі тобі, за той цінний і щасливий час, що ти приділяв мені». З очей хлопця текли сльози, і він зрозумів, що для старого «найдорожчим і цінним на світі» був час, який він проводив поруч зі своїм маленьким другом. Вже після, юнак багато чого зрозумів, і став більше приділяти часу та увагу своїй матері, а в майбутньому – коханій дружині і дітям. Мораль: Ця притча – про найцінніше, що є в житті. Найцінніше, що можна подарувати комусь – це наш час, адже ми віддаємо те, що не зможемо вже повернути ніколи. Важливо розуміти, що час можна знайти для всього, що будемо вважати цінним і потрібним. Щоб зробити щось велике і важливе, можливо саме сьогодні для цього найкращий день в нашому житті. Джерело

Генрі Форд – народився 30 липня 1863 р Знаменитий промисловець, був власником заводів з виробництва автомобілів по всьому світу. Коли йому виповнилося 16 років, він втік з дому і поїхав працювати в Детройт. Також свого часу Генрі написав кілька книг одна з них називалася «Моє життя і робота», «Сьогодні і завтра». Мотивуючі цитати Генрі Форда, які варті уваги: Невдачі лише дають привід і мотивацію починати знову і більш розумно. Якщо і існує насправді якийсь секрет успіху, то полягає цей секрет в тому умінні прийняти точку зору іншої людини і подивитися на речі його очима. Незалежно від того, чи вважаєте ви, що досягнете успіху або ж не досягнете, ви в будь-якому випадку будете праві. Перешкоди – з’являються тоді, коли ви перестаєте дивитися на свою мету. Думай завжди, що ти здатний на те чи інше звершення, або думай, що не здатний – так чи інакше ти все одно будеш правий. Якщо рубати дрова самому, то ти зігрієшся ними двічі … Спробуй поставити під контроль 50 найбагатших єврейських фінансистів, які творять війни для власного прибутку, – і війни будуть скасовані. Головна користь капіталу не в тому, щоб зробити більше грошей, а в тому, щоб робити гроші заради поліпшення життя. Самі по собі ідеї цінні, але будь-яка ідея, врешті-решт, тільки ідея. Завдання в тому, що б реалізувати її практично. Кращий друг – той, хто завжди допоможе нам проявити найкраще, що укладено в нашій душі … Ми занадто багато зробили для того, щоб злякати радість життя. Роботодавець на дає вам грошей, роботодавець тільки розподіляє гроші. Зарплату завжди видає клієнт. Добре, що народ не розуміє, як працює банк і подібні системи, інакше завтра б сталася революція. Якщо у людини є багато ентузіазму, то він зможе зробити все, що завгодно. Ентузіазм – це основа будь-якого прогресу. Найвидатніший витвір в світі – це здатність залишати свій розум молодим. Гроші ніколи не змінюють людину, вони просто напросто знімають з неї маску. Якщо людина сама по собі була егоїстичною, або нетерплячою, або жадібною, гроші просто покажуть це – ось і все. Я ніколи не стою, якщо маю можливість сидіти, і ніколи не сиджу, якщо маю можливість лежати. Людина вмирає тоді, коли перестає розвиватися, а похорон – просто формальність … У світі є люди-першовідкривачі і люди, що пливуть за течією. Другі критикують перших, але якби не було перших, життя других застигло б на місці. Успішні люди вириваються вперед, використовуючи той час, які інші використовують даремно. Джерело

Є стара японська легенда. Коли людина йде в небеса, Бог, щоб вона не сумувала, дарує їй віконце, в яке видно її рідних і друзів. На віконечку стоїть в горщику квітка і до гілочки прив’язаний дзвіночок. Коли хтось згадує людину – дзвонить дзвіночок, коли говорить про неї хороші слова – світить сонце, а коли за нею плачуть – йде дощ і квіточка зростає, радуючи небожителя. У перші дні часто дзвенить дзвіночок, чутно добрі слова, люди плачуть, шкодуючи про її відхід у вічність. Але з часом дзвіночок все рідше дзвонить, сонце не заглядає у вікно, мало дощів і квіточка пропадає… Тому у кожного має бути любляче серце, яке згадає, скаже ніжні слова, попросить зі сльозами Бога, щоб душа не петляла у темряві. Нехай усім, хто пішов в захмарну далечінь буде спокійно. Нехай дзвенить дзвіночок. Нехай цвіте квітка. Царство небесне всім рідним і близьким, які залишили нас, і світла пам’ять! Поки ми їх пам’ятаємо, вони серед нас! Fatina Pulatova

Щоб творити добро, не треба бути надзвичайно багатим. Інколи варто озирнутися і побачити, кому дійсно потрібна допомога і підтримка. Навіть маленькі наші зусилля зможуть змінити чиєсь життя, поселити у когось в душі віру в те, що світ не без добрих людей і в скрутну хвилину є на кого покластися. Кожної неділі хлопчик з батьками намагалися комусь допомогти. Цього разу їхню увагу привернула бабуся, що ходила магазином, придивляючись до продуктів, але нічого не купувала. Доброго дня! Чи можна вам допомогти? – запитав хлопчик. Доброго дня, дитинко! Дякую, що ти запитав, але у мене все є, дякувати Богу, — відповіла бабуся. Хлопчик розповів батькам, що бабуся відмовилася від допомоги, тоді сім’я вирішила зробити бабусі сюрприз. Вони запитали продавчиню, де живе старенька. Та, виявляється, знала її і розповіла. Тоді вони купили багато продуктів та букет квітів і по обіді пішли за вказаною адресою. Очі бабусі світилися радістю: —Як ви знайшли мене, дітки? Я дуже здивована, — стишеним голосом говорила бабуся. —Це не важливо. Можна до вас на чай? – спитав батько. —Звичайно, але мої частування не дуже багаті. Але це – дуже доречно, бо в мене сьогодні день народження, а рідні не змогли приїхати, — опустивши очі, прошепотіла бабуся. Яким чудовим виявився вечір! Бабуся казала, що це – чудо, бо вона вже навіть не сподівалася так гарно провести день і зустріти таких надзвичайних людей. Джерело