Іноді мені здається, що коли ми прийдемо на небо, Бог обов‘язково прийде до кожного і спитає…

Це таке природне явище, коли «правильна» людина приходить у ваше життя. Не залежно від того, скільки ви старалися, пробували, намагалися, заглядали у кожен кут, щоб знайти когось, ваша людина просто прийде так, ніби не могло бути інакше — легко і невимушено. Але як зрозуміти, що та людина, яка опинилася зараз з вами, прийшла назавжди? Як зрозуміти, що їй можна повірити? Тут немає ніякої магії, таємних знаків, чи важких шифрів. Вам не потрібно вимагати доказів, слідувати за кожним роком, кожним помахом руки. Ні! все набагато простіше. Ідентифікація «своєї» людини відбувається настільки ж легко, як її поява у вашому житті. Поруч з нею формується неймовірна атмосфера впевненості й спокою. Ви не повинні плекати ці відчуття, вони приходять самі собою. Основний показник — легкість. Це не принц на білому коні, який добиватиметься вашого серця подвигами. Це не друг, який вас любить вже два роки, але чомусь досі не зізнається. Це не та людина, яка йде і вертається, йде і вертається і так постійно. Це не та людина, поруч з якою ви все ж чекаєте якісь зміни, що все стане краще. Це не та людина, яка вже довго поряд, але досі нічого про вас не знає. Не та, яка ставить в пріоритет все, що завгодно, а вас просить зачекати. Це не людина, для якої кохання має термін придатності. Не та, для якої ви чергова. Зі «своєю» людиною все буде набагато простіше, набагато зрозуміліше. Що б не сталося у вашому житті, вона завжди буде поруч. Навіть, якщо ви вже не чекаєте, ваша людина прийде до вас. Якщо ви відчуваєте, що вам потрібно йти з собою на компроміс в стосунках, ви не впевнені, що любите, але дуже хочете любити хоч когось. Тому переконуєте себе у винятковості свого обранця. Або, якщо ви бачите, що він не впевнений у вас, не готовий на серйозні кроки, продовжує ці стосунки «на автоматі». Це ніколи не зміниться, бо це не ваша людина. «Правильну» людину ви завжди захочете бачити, а вона — вас. Якщо ви відчуваєте, що людина, яка поруч за вас зараз не викликає у вас бажання бути поруч, ви шукаєте інші пріоритети, інші справи. Так само, якщо ви відчуваєте, що він також шукає виправдання своїй відсутності. І ви йдете кудись разом, щоб підтримати стосунки, а зовсім не тому, що цього щиро хочете. Зупиніться, це не ваша людина. «Правильна» людина не викликатиме дискомфорт. З нею ви не носитимете маску, не вибиратиме слова, не ховатимете свої недоліки. З «правильною» людиною безпечно. Їй не страшно відкритися, не страшно показати свої ахіллесові п’яти. Бо вона їх залікує, а не використовуватиме, щоб ранити вас. Така людина не розчарує і не зрадить. «Правильна» людина здатна змінити все ваше життя. Вона принесе у нього впевненість і позитив. Ви станете краще виглядати, доб’єтеся успіху на роботі, навчитесь чомусь новому. Кохання окрилятиме вас і мотивуватиме на нові звершення. Головне не витрачати час на ілюзії в стосунках, які нічого не дадуть. Адже так, справжнє кохання не матиме місця у вашому житті. Важливо також не ідеалізувати собі «правильну» людину. Це не супергерой, а просто той, з ким добре. Не обманюйте себе: Якщо людина не поруч з вами у важкий момент, то це не ваша людина. Якщо ви змушені завжди чекати дзвінка чи повідомлення, то це не тому що у вашого обранця багато справ. Він, як всі живі люди, потребує відпочинку, яким зайнятим не був би. І в ці хвилини перерви абсолютно вистачає часу на хоча б одне приємне слово в повідомленні. Він знає, що вам може принести радість. Кожна людина відчуває це по-своєму, але все ж у нас є базові потреби в відчутті радості. Турбота та увага — це те, що кожного з нас змусить усміхнутися. Якщо він абсолютно ніяк не намагається викликати у вас посмішку на обличчі, значить йому цього не треба. А це показник поведінки людини, яка не любить. Реальність буває неприємною, але ще гірше ігнорувати цей факт і нав’язувати собі брехню. Так ви можете довести себе до депресії та комплексів, а щонайгірше пропустити шанс знайти справжнє кохання і стати щасливими. Не плутайте короткотривалу пристрасть зі справжніми стосунками. Інтим і романтика — це просто і цікаво, стосунки потребують відповідальності та роботи над собою. Кохана людина не прийде до вас гратися і пробувати. Вона прийде тримати вас у своїх міцних обіймах при будь-яких вітрах. Ваші суперечки не будуть причиною розставання, а лише ставитимуть ті питання, які потрібно буде вирішити для зміцнення стосунків. Кохання — це не важко, це коли ви один в одного на першому місці. Будьте сміливі, щоб попрощатися з тими, кому ви не потрібні. І чекайте, ваше кохання вже давно шукає вас. А ви вже зустріли свою «правильну» людину? Джерело

Жінка років 80 в платті «під зебру», з великими сережками у вухах і яскравим червоним манікюром розмовляє по телефону біля входу в ресторан: “Віро, серйозно, я тебе не розумію. Що ти ламаєшся? Онуки довезуть тебе до потягу, занесуть у вагон, завантажать на полицю, ти потрясешся трохи, а вже вранці ми з дівчатами перевантажимо тебе в комфортне таксі і доставимо на місце. Що ти говориш? Які роки? Не зрозуміла.  Не ті роки? Для чого не ті роки? Тобі навіть вставати не треба, Віро. Тебе взяли, перенесли, поклали, знову взяли, перенесли, поклали. З рук в руки, з рук в руки, і ти вже не там, а тут. Твоя задача, Віро, дуже проста: лежати, пити шампанське і зрідка подавати іншим шкапам сигнали, що ти ще жива і хочеш добавки.” Оля Шиленко Джерело

Шостий день наближався до кінця, світ був повністю готовий, коли Бог вирішив створити жінку. Через кілька годин напруженої праці до нього підійшов старший ангел і здивовано запитав: – Чому ти витрачаєш так багато часу на її створення? Всіх інших живих істот на планеті ти створював за лічені хвилини. Бог зітхнув і відповів: – Це буде унікальна істота, яка допоможе привнести гармонію, любов і красу в світ. Поглянь на список запланованих специфікацій для неї: більше 200 складових частин, але її рухи повинні бути граціозними і витонченими. Вона буде виліковувати себе сама і полегшувати біль людей, які поруч з нею. Вона буде слабка, але в разі необхідності зможе працювати по 18 годин на добу. У неї буде всього 2 руки, але вони зможуть обійняти кожну близьку людину, причому так, щоб обдарувати любов’ю, наповнити турботою і полегшити біль, фізичну або душевну. Ангел не повірив своїм вухам. – І це стандартна комплектація? Та тут же роботи на тиждень! – Ні, – відповів Всевишній, – Я дороблю все сьогодні, і вона буде моєю улюбленицею. Ангел не став суперечити, але підійшов і доторкнувся до останнього проєкту Господа. – Ого, вона така м’яка і ніжна! – Так, – вигукнув Бог, – але в цій ніжності ховається сила та витримка, яку ти і уявити собі не можеш. Я довго розмірковував над тим, як поєднати крихкість і міць, красу і силу – і зовсім недавно знайшов рішення. А оскільки всі інші проєкти вже готові і закриті, я застосую всі ці нововведення для жінки. – Невже вона буде при цьому мислячою істотою? – не міг повірити ангел. – І мислячою, і прекрасною, і чуттєвою, – відповів Бог. Ангел захоплено глянув на жінку. – Дійсно красива. Мабуть, найкрасивіша створена тобою істота. Він доторкнувся до її обличчя:– Здається, від надлишку вкладених у неї якостей вона трохи протікає. – Ні, не протікає, – усміхнувся Господь. – Це сльози. У них буде перетворюватися і йти з неї смуток, самотність, страждання й прикрості. Ангел був дійсно вражений.– Господи, ти все продумав. Жінка справді вийшла дивовижною! – О так! – вигукнув Всевишній. – Вона приголомшлива. Вона буде наповнювати світ красою, а її сили зможуть здивувати навіть чоловіка. У ній зможе ужитися все, аж до протилежностей. Вона зможе посміхатися, навіть коли хочеться плакати і зможе допомогти іншому, навіть коли сама потребує допомоги. Її сили, якості і допомогу ближньому будуть проявлятися у всім, навіть у погляді… Ангел стояв і зачаровано дивився на жінку. А Господь зітхнув: – На жаль, базова комплектація неможлива без одного недоліку, який навіть мені несила змінити. Ми задаємо всі передумови, але не можемо керувати свідомістю. Жінка повинна прийти до цього сама, інакше це зіпсує їй все життя. – Що ж це? – здивувався ангел. – Вона не знає собі ціну. Джерело

У провінційному містечку жив самотній старий. По сусідству з ним жила сім’я: мати з маленьким сином. Хлопчисько вважав сусіда своїм другом – часто бігав до нього, старий розповідав мудрі історії, пригощав цукерками, жартував з ним, грав в ігри… Через деякий час, хлопчик виріс, і поїхав вчитися у велике місто. Там у нього з’явилася дівчина, цікаве життя. У нього зовсім не було часу, щоб згадати про будинок, відвідати матір і свого старого друга. Одного разу хлопець отримав лист – мати повідомляла, що сусід помер. Хлопець заплакав, адже старий дарував йому добро і турботу, багато чому навчив, фактично замінивши батька, якого у хлопця ніколи не було. Він помчав попрощатися з чоловіком. Після церемонії прощання, хлопець вирішив зайти в спорожнілий сусідський будинок, де проводив своє дитинство. З обстановки нічого не змінилося: всі речі лежали так, як і багато років тому. Але, він не побачив одного важливого предмета… Він згадав, що на столі завжди знаходилася дерев’яна шкатулка. Старий зберігав в ній щось, що було для нього «найціннішим на світі» (так він завжди пояснював хлопчикові), але тепер цієї скриньки хлопець не побачив. Він припустив, що її забрав на пам’ять хтось із родичів старого. Через деякий час, хлопець повернувся до своїх справ, але тепер, все частіше згадував старого друга. Минуло трохи подій з дня смерті старого, як хлопцеві доставили посилку Відправником значився старий-сусід! Хлопець з хвилюванням відкрив її. Всередині, загорнута в стару газету лежала та сама, дерев’яна шкатулка! Тримаючи цінну для старого річ, руки хлопця тремтіли, він заглянув в неї. Там знаходилися кишеньковий годинник, на який було нанесене гравірування: «Спасибі тобі, за той цінний і щасливий час, що ти приділяв мені». З очей хлопця текли сльози, і він зрозумів, що для старого «найдорожчим і цінним на світі» був час, який він проводив поруч зі своїм маленьким другом. Вже після, юнак багато чого зрозумів, і став більше приділяти часу та увагу своїй матері, а в майбутньому – коханій дружині і дітям. Мораль: Ця притча – про найцінніше, що є в житті. Найцінніше, що можна подарувати комусь – це наш час, адже ми віддаємо те, що не зможемо вже повернути ніколи. Важливо розуміти, що час можна знайти для всього, що будемо вважати цінним і потрібним. Щоб зробити щось велике і важливе, можливо саме сьогодні для цього найкращий день в нашому житті. Джерело

Один чоловік весь час скаржився Богу на свою дружину. Коли він на ній одружився, вона була іншою, а тепер не стежить за собою і не радує його, а тільки бурчить, що він мало заробляє і не звертає на неї уваги. І ось одного разу Бог відповів йому: – Я можу допомогти тобі й перетворити твою дружину в прекрасну богиню. Але відразу це зробити не вийде – всі навколо здивуються, куди поділася твоя дружина і звідки взялася прекрасна богиня. Тому я буду змінювати її поступово. Але і від тебе дещо потрібно. Ти повинен зробити так, щоб твоє життя було гідним богині. – Звичайно, – відповів чоловік, – заради богині я готовий змінитися і зроблю все, як ти скажеш. – Тоді йди додому і спостерігай за дружиною – вже сьогодні я почну перетворювати її. Прийшов чоловік додому і в нетерпінні відразу пішов на кухню, де його дружина мила посуд, щоб подивитися – як вона змінилася. А дружина здивувалася: зазвичай, він відразу до телевізора йшов, а тут – до неї, та ще й так уважно дивиться. Вона зніяковіла, зашарілася, поправила волосся і усміхнулася. І відразу покращала. Чоловік зрадів, що бог тримає обіцянку, і поцілував її, чого вже давно не траплялося. І тут згадав, що потрібно і самому старатися. – Дай я допоможу тобі, – запропонував він і почав витирати посуд. Дружина здивувалася ще більше і замість докорів він почув подяку – першу за багато місяців. На другий день він подумав – «напевно, сьогодні бог зробив її ще більше схожою на богиню» і купив квітів, щоб відповідати. Приходить він додому, а там дружина – в ошатному платті і з гарною зачіскою. Простягнув він дружині квіти, а вона опустила очі, знову почервоніла, заусміхалася. «Як гарні богині і який у них прекрасний характер!» – здивувався чоловік – «Вони не дорікають чоловіків і прикрашають себе для них». Зайшов він додому, а там накритий гарний стіл, чекає смачна вечеря. Дружина поставила букет на стіл, сіла навпроти чоловіка і все милувалася на квіти, стаючи кращою з кожною хвилиною. «Які богині турботливі і як вони смачно готують» – сказав собі чоловік, починаючи їсти. «Але ж і я повинен бути на висоті поруч з богинею». – Як би ти хотіла провести завтрашній день, дорогенька? – запитав він, і дружина розгубилася – він давно у неї такого не питав. – Краще вирішуй ти, – відповіла вона і чоловікові стало ще радісніше. – Тоді підемо в театр – я купив нам квитки. Але спочатку давай купимо тобі нову сукню для нього. «Не може ж богиня йти в театр в старому плаття» – подумав він про себе. Так тривало деякий час, поки одного разу не сталося чудо. Чоловік смачно повечеряв разом з дружиною, поговорив з нею за красиво сервірованим столом і допоміг їй забратися. І щиро сказав їй, що це найбільш прекрасна вечеря в його житті. А потім підняв очі і обімлів. Напроти нього стояла гарна богиня і дивилася на нього з любов’ю і вдячністю. Бог дотримав слова. Вадим Куркін Джерело

Без будь-якої причини. Добра людина добра свідомо. Це – її вибір не від слабкості або дурості, а від величезної внутрішньої сили, якої злі позбавлені повністю. Так само, як позбавлені щастя, радості та любові. Якщо ви добра людина, на вас обов’язково нападатимуть. Без всякої причини. Так проявляється “комплекс рятівника”, так він впливає на злих, підлих, агресивних людей, яким ви не зробили нічого поганого. Це, як сказав би Юнг, хімічна реакція, яка щодо до вас особисто має мало відношення. Так на нас реагують ті, чиє серце повне чорної злості, заздрості, ненависті. Починаючи від злого вахтера і закінчуючи високопоставленим чиновником. Рятівник? Ну тоді спробуй себе врятувати! Зараз ми швиденько випробуємо твою доброту. Плюнемо в обличчя або вдаримо ззаду: “вгадай, хто вдарив тебе”?. Виведемо з рівноваги, принизимо, змішаємо з брудом – щоб ти став таким же злим і підлим, як ми! Якщо на вас постійно нападають і заподіюють зло без видимої причини – швидше за все, ви добра і гідна людина. І злі не можуть цього терпіти, ось і заподіюють біль і страждання. Шукають спосіб зачепити за живе; ущипнути або стукнути. Бажано – при усіх. Щоб ви теж озлобилися і закричали. Або розплакалися – це теж добре, це приниження! Але злі забувають про те, що доброта і слабкість – різні речі. І якщо у людини досить сил, щоб бути доброю, терплячою, спокійною – у неї цілком достатньо сил, щоб постояти за себе. Хоча це страшно дивує тих, що нападають. На злих нападати бояться – можна отримати по морді. Он він який злий! А на добрих – безпечно. Але це – велика помилка, запевняю. Добра людина, добра свідомо. Це – її вибір. Це не від слабкості або дурості – доброта і спокій. І вміння підтримати інших – не від слабкості. А від величезної внутрішньої сили, якої злі позбавлені повністю, так само, як позбавлені щастя, благополуччя, радості та любові. Про які вони з чуток знають: книги читали. Фільми дивилися. Знайомі розповідали. Але у них цього ніколи не буде. Ось і зляться побачивши нас. І тому підлі та несподівані напади – ознака того, що ми добре справляємося зі своїм завданням. Бути добрими і підтримувати інших. Джерело

У лісі жила відьма, вона була дуже стара й давно не бачила жодної живої душі. Вона жила сама та нікого не запрошувала в гості. Одного разу дівчинка гуляла в лісі та побачила будиночок. Дівчинка підійшла ближче та прочитала напис “Не стукай, а то з’їм» та підпис «Відьма». Дівчинка була смілива і не злякалася постукати в двері. Та й не знала вона просто, що таке відьма! Почувши стукіт, відьма дуже здивувалася. Вона відкрила двері та побачила на порозі дівчинку. Дівчинка стояла й посміхалася. Відьма не змогла не посміхнутися у відповідь. Адже вона вже так давно не посміхалася. Відьма пригостила дівчину всім, що в неї було з солодощів. Вони потім довго сиділи та розмовляли, пили чай, їли цукерки – їм було весело удвох. Адже вони були дівчатка. Одна маленька, а інша велика. А дівчатка люблять секретничати! Мораль казки така: не варто думати про людину нічого, поки не взнаєш її добре! Джерело

Люди дуже бояться втрат і розставань, так і паузи з невизначеністю найчастіше наводять на нас панічний жах. «А раптом у моєму житті більше ніколи і нічого не буде?». Буде, буде. Ще й як буде — це вже точно, а щоб було краще, ніж просто «якось», потрібно потрудитися. Кажуть, що всі уроки краще всього проходити на відстані. В ідеальному випадку, звичайно ж, до відносин потрібно готуватися до відносин, як, втім, і всіх інших важливих етапів і подій нашого життя, але це вже кому як пощастить, хто знає, що нам там за доля належить. У когось виходить придбати необхідні знання до доленосної зустрічі, а іншим доводиться вогнем, водою та мідними трубами щастя своє у житті відвойовувати, не так все це важливо насправді. Хочу звернути вашу увагу, що іноді краще встати на паузу і приділити увагу недовченим урокам окремо, замість того, щоб спільно зруйнувати те, що і так ще не зміцніло. Не треба боятися розставань! Все, що ваше, обов’язково повернеться. Тиждень, місяць, рік — не має значення. Все ваше обов’язково повернеться, точніше, воно толком і піти нікуди не зможе. Начебто вирішили, що все, кінець, а життя постійно зіштовхує і зіштовхує вас на шляху. Але близько один до одного підійти не дає, бо кожному з вас потрібно час, щоб дозріти. Дозріти один для одного або для інших партнерів — ніхто не знає, чим зрештою закінчиться ваша пауза. Часом крапки перетворюються на коми, а іноді повисають у повітрі неоднозначною трикрапкою… Ми дуже боїмося розставань, але ще сильніше ми боїмося зближень. І ось тут спробуй вибрати з двох лих менше. Крок назустріч — руйнуються особисті кордони, розчиняється его, де ти, де він — та хто б знав, страшно. Два кроки… тому набагато безпечніше, ось так і танцюємо — крок вперед, два назад. Підійти близько і відштовхнутися, більше всього на світі бажати бути поруч, але так і не зважитися зробити крок в невідоме. Щоб підпустити близько іншого, необхідно вчитися пізнавати самого себе. У кожному з нас є і світло, і тінь. Навчитися приймати свою тінь, навчитися любити того, хто всередині, навчитись бути вдячним тому, що вже є в кожному з нас. Часто ми кидаємося завойовувати іншу людину, толком ще навіть і не пізнавши себе. Навіщо кидатися? Навіщо завойовувати? Заглиблюйтесь, вивчайте те, що є всередині кожного з нас, прийде весна, і розцвітуть квіти. Люди не зустрічаються випадково, кожна зустріч має якийсь сенс, тільки от що за сенс — не завжди вдається розгадати, принаймні, не відразу. Велике бачиться на відстані. Чим більш глибокий і тонкий світ ви відкриваєте всередині себе, тим більш стійким (але не бездушним) стаєте до змін зовнішнього середовища. Якщо всередині світить сонце, то є різниця, яка погода за вікном? Пам’ятаєте, який напис на перстні царя Соломона? «Все минає, і це теж мине!». Паузи одного разу закінчуються, розставання знову змінюються зустрічами, якими зустрічами — час покаже, а поки, кожному з нас є, чим зайнятися. Розвивайтеся, розквітайте, розкривайте закладений у вас потенціал, вчіться дарувати тепло й турботу своїм близьким, а любов одного разу прийде сама, обов’язково прийде! Діна Річардс Джерело