Іноді мені здається, що коли ми прийдемо на небо, Бог обов‘язково прийде до кожного і спитає…

Це таке природне явище, коли «правильна» людина приходить у ваше життя. Не залежно від того, скільки ви старалися, пробували, намагалися, заглядали у кожен кут, щоб знайти когось, ваша людина просто прийде так, ніби не могло бути інакше — легко і невимушено. Але як зрозуміти, що та людина, яка опинилася зараз з вами, прийшла назавжди? Як зрозуміти, що їй можна повірити? Тут немає ніякої магії, таємних знаків, чи важких шифрів. Вам не потрібно вимагати доказів, слідувати за кожним роком, кожним помахом руки. Ні! все набагато простіше. Ідентифікація «своєї» людини відбувається настільки ж легко, як її поява у вашому житті. Поруч з нею формується неймовірна атмосфера впевненості й спокою. Ви не повинні плекати ці відчуття, вони приходять самі собою. Основний показник — легкість. Це не принц на білому коні, який добиватиметься вашого серця подвигами. Це не друг, який вас любить вже два роки, але чомусь досі не зізнається. Це не та людина, яка йде і вертається, йде і вертається і так постійно. Це не та людина, поруч з якою ви все ж чекаєте якісь зміни, що все стане краще. Це не та людина, яка вже довго поряд, але досі нічого про вас не знає. Не та, яка ставить в пріоритет все, що завгодно, а вас просить зачекати. Це не людина, для якої кохання має термін придатності. Не та, для якої ви чергова. Зі «своєю» людиною все буде набагато простіше, набагато зрозуміліше. Що б не сталося у вашому житті, вона завжди буде поруч. Навіть, якщо ви вже не чекаєте, ваша людина прийде до вас. Якщо ви відчуваєте, що вам потрібно йти з собою на компроміс в стосунках, ви не впевнені, що любите, але дуже хочете любити хоч когось. Тому переконуєте себе у винятковості свого обранця. Або, якщо ви бачите, що він не впевнений у вас, не готовий на серйозні кроки, продовжує ці стосунки «на автоматі». Це ніколи не зміниться, бо це не ваша людина. «Правильну» людину ви завжди захочете бачити, а вона — вас. Якщо ви відчуваєте, що людина, яка поруч за вас зараз не викликає у вас бажання бути поруч, ви шукаєте інші пріоритети, інші справи. Так само, якщо ви відчуваєте, що він також шукає виправдання своїй відсутності. І ви йдете кудись разом, щоб підтримати стосунки, а зовсім не тому, що цього щиро хочете. Зупиніться, це не ваша людина. «Правильна» людина не викликатиме дискомфорт. З нею ви не носитимете маску, не вибиратиме слова, не ховатимете свої недоліки. З «правильною» людиною безпечно. Їй не страшно відкритися, не страшно показати свої ахіллесові п’яти. Бо вона їх залікує, а не використовуватиме, щоб ранити вас. Така людина не розчарує і не зрадить. «Правильна» людина здатна змінити все ваше життя. Вона принесе у нього впевненість і позитив. Ви станете краще виглядати, доб’єтеся успіху на роботі, навчитесь чомусь новому. Кохання окрилятиме вас і мотивуватиме на нові звершення. Головне не витрачати час на ілюзії в стосунках, які нічого не дадуть. Адже так, справжнє кохання не матиме місця у вашому житті. Важливо також не ідеалізувати собі «правильну» людину. Це не супергерой, а просто той, з ким добре. Не обманюйте себе: Якщо людина не поруч з вами у важкий момент, то це не ваша людина. Якщо ви змушені завжди чекати дзвінка чи повідомлення, то це не тому що у вашого обранця багато справ. Він, як всі живі люди, потребує відпочинку, яким зайнятим не був би. І в ці хвилини перерви абсолютно вистачає часу на хоча б одне приємне слово в повідомленні. Він знає, що вам може принести радість. Кожна людина відчуває це по-своєму, але все ж у нас є базові потреби в відчутті радості. Турбота та увага — це те, що кожного з нас змусить усміхнутися. Якщо він абсолютно ніяк не намагається викликати у вас посмішку на обличчі, значить йому цього не треба. А це показник поведінки людини, яка не любить. Реальність буває неприємною, але ще гірше ігнорувати цей факт і нав’язувати собі брехню. Так ви можете довести себе до депресії та комплексів, а щонайгірше пропустити шанс знайти справжнє кохання і стати щасливими. Не плутайте короткотривалу пристрасть зі справжніми стосунками. Інтим і романтика — це просто і цікаво, стосунки потребують відповідальності та роботи над собою. Кохана людина не прийде до вас гратися і пробувати. Вона прийде тримати вас у своїх міцних обіймах при будь-яких вітрах. Ваші суперечки не будуть причиною розставання, а лише ставитимуть ті питання, які потрібно буде вирішити для зміцнення стосунків. Кохання — це не важко, це коли ви один в одного на першому місці. Будьте сміливі, щоб попрощатися з тими, кому ви не потрібні. І чекайте, ваше кохання вже давно шукає вас. А ви вже зустріли свою «правильну» людину? Джерело

Одному чоловікові жахливо набридло, що він кожен день ходить на роботу, а дружина сидить вдома. Він хотів, щоб вона побувала на його місці, і почав благати: – Господи! Я щодня ходжу на роботу і працюю по 8 годин, а дружина сидить собі вдома! Я хочу, щоб вона дізналася, як мені важко! Зроби так, щоб ми на день помінялися місцями. Бог вирішив піти йому назустріч і виконав його бажання. На наступний ранок чоловік прокинувся жінкою, як і просив. Він встав, приготував сніданок дружині, розбудив дітей, допоміг їм одягнутися, нагодував їх сніданком, зробив їм з собою бутерброди, відвіз їх в школу, забрав одяг з хімчистки і завіз додому, потім з’їздив в банк і поклав гроші на рахунок, купив продуктів, відвіз їх додому, оплатив рахунки і підвів баланс в сімейній бухгалтерській книжці. Він прибрав котячий туалет і помив собак. Поглянувши на годинник, він побачив, що зараз перша година. Він кинувся застеляти ліжка, прати, прибирати, витирати пил, підмітати і мити підлогу; потім він поїхав в школу і забрав дітей. Він дав дітям печива з молоком і простежив, щоб вони робили домашню роботу, потім дістав прасувальну дошку і трохи подивився телевізор, поки гладив одяг. О 16.30 він почав чистити картоплю і овочі на салат, обваляв м’ясо в сухарях і почистив квасолю до вечері. Після вечері він прибрав в кухні, помив посуд, склав білизну і уклав спати дітей. О 21.00 він був знесилений і, хоча у нього було ще багато не зроблених справ, він ліг в ліжко, де від нього очікувалося зайнятися коханням, яке він зміг пережити без скарг, зобразивши ентузіазм. На наступний ранок він прокинувся і тут же впав на коліна, звертаючись до Бога: – Господи, не знаю, що я собі думав! Я так помилявся, коли заздрив своїй дружині! Благаю, будь ласка, поверни все як було! Господь в своїй безмежній мудрості відповів: – Сину мій, я бачу, що ти вивчив свій урок, і я з радістю поверну все назад. Але тобі доведеться почекати дев’ять місяців. Вчора ввечері ти завагітнів. Джерело

«Одного разу настає момент, коли ти починаєш більше дивитися на небо, ніж на те, хто чим зайнятий, як живе. І дивишся з посмішкою на навколишній світ з усім його шаленством. Вже не поспішаєш подобатися, не квапишся давати поради, когось судити або рятувати. Перестаєш відповідати на дзвінки людей, які давно не захоплюють і не цікавлять. Не витрачаєш час на пусте і тимчасове. Не вибачаєшся за це. Ти починаєш вчитися відчувати спокій і не гнатися за тимчасовим, нецікавим, віджилим чи, навпаки, новим. Затишок всередині дорожчий за зовнішній успіх. Усе, що тобі подобається, – це особисте. Особисте – значить належить тільки тій людині, яку ти бачиш в дзеркалі. Ти – найкращий для себе однодумець у тому, як в цьому шаленому світі бути собою і бути щасливою». Тетяна Марач Джерело

Мені здається, що у житті є таке поняття, як людина-шанс. Вона дається тільки один раз. Приходить для того, щоб все змінилося. Щоб обійняти твою душу. Щоб вилікувати серце. Щоб показати, що все може бути інакше. Щоб дати зрозуміти, що життя (якщо його можна так назвати), в якому ти варишся, може бути зовсім іншим. Життя одного разу дарує таку людину. У якої є можливість вирвати тебе з негативу, з проблем, з життєвих “пробок”. І коли така людина з’являється, найголовніше – не упустити її, тому що можливо вона і є твоїм пропуском в нове життя. Василиса Володькіна

Одного разу тато покарав свою трирічну дочку за те, що вона витратила рулон позолоченого обгорткового паперу. З грошима було туго і тато був просто розлючений через те, що дитина намагалася прикрасити якусь коробочку без видимої на те причини. Незважаючи на це, на наступний ранок маленька дівчинка принесла своєму батькові подарунок. Вона сказала: – Це для тебе, Татку. Він був збентежений тим, що за день до цього накричав на доньку. Але його обурення знову вирвалося назовні, коли він виявив, що коробка порожня… Він звернувся до доньки: – Хіба ти не знаєш, що коли дарують подарунок, то передбачається, що в коробці буде щось лежати? А у тебе просто порожня коробка. Маленька дівчинка глянула на нього зі сльозами на очах: – Таточку, вона не порожня. Я наповнила її своїми поцілунками. Вони всі твої, Татку! Батько був вражений. Він опустився на коліна, ніжно обійняв доньку і благав її про прощення. З тих пір тато зберігав цей безцінний подарунок поруч зі своїм ліжком кілька років. Якщо у нього щось не клеїлося в житті, він згадував поцілунки і любов, яку подарувала йому дочка. І це набагато важливіше всіх негараздів, матеріальних багатств і сварок через дрібниці. Чи не занадто часто ми стали замислюватися про матеріальні блага і чи не розучилися дарувати один одному щось більш цінне – любов, тепло, поцілунки і усмішки… Alla Belov Джерело

Жінка років 80 в платті «під зебру», з великими сережками у вухах і яскравим червоним манікюром розмовляє по телефону біля входу в ресторан: “Віро, серйозно, я тебе не розумію. Що ти ламаєшся? Онуки довезуть тебе до потягу, занесуть у вагон, завантажать на полицю, ти потрясешся трохи, а вже вранці ми з дівчатами перевантажимо тебе в комфортне таксі і доставимо на місце. Що ти говориш? Які роки? Не зрозуміла.  Не ті роки? Для чого не ті роки? Тобі навіть вставати не треба, Віро. Тебе взяли, перенесли, поклали, знову взяли, перенесли, поклали. З рук в руки, з рук в руки, і ти вже не там, а тут. Твоя задача, Віро, дуже проста: лежати, пити шампанське і зрідка подавати іншим шкапам сигнали, що ти ще жива і хочеш добавки.” Оля Шиленко Джерело

– Тату! Таааат… ми з Вовою одружуємося. – Таак, Вова значить. І де ви жити будете? – У нас. – Нормально. Свого житла у нього, значить, немає. – Так, у нас багато місця. – Ну так, аж три кімнати, і одну з них ти пропонуєш Вові віддати. А машина у нього є? – Машина? Машини немає. – Ось як! І машини немає. Ні квартири, ні машини. І навіщо він тобі такий потрібен – без квартири і без машини? Возити тебе на чому буде? Ти ж любиш на машині кататися. Може, передумаєш заміж за цього Вову виходити? – Не передумаю, Вова хороший. – У тебе всі хороші. Що ж в ньому хорошого? – Він мене на гойдалці гойдає. – Чуєш, Юля, у Аріни наречений Вова, і він гойдає нашу дочку на гойдалці. Жити збираються у нас. Про батьків запитати ще не встиг, скоріше за все Аріна сама ще не знає, хто там тато і мама. Юля вийшла з кухні, розв’язуючи фартух. – Як? Тепер вже Вова? Минулого тижня був Максим. Щось ти швидко женихів міняєш. – Ми посварилися з Максимом, він мені не дав на гойдалці погойдатися. – Зрозуміло, значить, ви через гойдалку посварилися, – тато Міша виглядав цілком серйозним, коли спілкувався з донькою, все-таки перейшла в старшу групу дитячого саду. Мама Юля з розумінням подивилася на Аріну: – Правильно, донечко, навіщо тобі такий наречений. Вже краще Вова … Аріна відчула підтримку, заплескала в долоні: – Ура! Вова у нас буде жити! – Для початку давай запитаємо у Вовиних батьків, – запропонував тато Міша. Аріна задумалася. – Ну що, наречена, часу багато, пішли спати, завтра в садок, – покликала мама. – У-ууу, не хочу. – А треба, а то будеш завтра сонна і Вові не сподобається. Аріна слухняно йде в дитячу кімнату. Міша і Юля переглянулися. – Як добре, – посміхається Юля, – поки маленька, такі турботи дріб’язкові у Аріни: подумаєш, щотижня новий наречений. І ніяких проблем. Хороший час! Міша сміється: – Треба завтра познайомитися з Вовою, все-таки дочку на гойдалках качає. Вони заглянули в дитячу кімнату: Аріна вже була в ліжку і чекала, коли тато і мама поцілують її на ніч. Золотий час, який в цьому віці навіть не відчуваєш. Автор: Тетяна Вікторова

Про що важливо не забувати, коли чорні смуги життя тривожать твоє серце? Коли у тебе щось не йде, коли відбувається розбиття твоїх мрій, очікувань, сподівань: 1) Хто сказав, що життя має відповідати твоїм очікуванням? Інколи Бог руйнує твої омріяні сподівання лише тому, що у Нього є крутіший план для тебе, про який тобі і не снилося! Але цей проєкт ніколи не здійсниться, якщо ти не підіймеш голівоньку і не скажеш: “Блін, я капітулюю, бо насправді Ти знаєш трохи краще ніж я!” 2) У складні моменти частіше вдивляйся в усміхнених і радісних людей. Дуже часто вони таки зовсім поруч – у парках, вулицях, у мережі, серед твоїх друзів. У них і через них Бог несе відкриває свої теплі обійми для того, що я такий важливий для Нього! 3) Пам’ятай, ніякі хмарні дні не триватимуть вічно! Вічним є лише Бог! Сонце твого життя таки світить, треба просто його дочекатися! Воно є для тебе навіть тоді, коли ти його не бачиш! 4) Складнощі життя – це трамплін для перезавантаження! Дочекайся, перечекай, не пручайся і все станеться! 5) Життєві тупики – це щойно трохи довші тунелі, за одним із поворотів якого раптом з’явиться новий неочікуваний для тебе горизонт, після якого ти скажеш: “Холєра, а я навіть не здогадувався, що це може бути так класно» – і ковтнувши джерельну Н2О щосили мчатимеш навздогін своїй мрії”. 6) Прихили коліна перед таємницею життя: остаточно ти не є його режисером і не мусиш усього розуміти, інколи досить лише стати на коліна не як поневолений раб, а як дитя, який знає, що у неї є Крутий Тато! 7) Подякуй за те, чого не вмієш і не знаєш! Остаточно не мусиш! Життя таке! Часто воно не дається запакуватися у завужену логіку! Ти ж просто вчися користуйся тим, що є ось тут, під руками, а не чекай «принців» на коні, а сідай на витривалого ослика! Тихше ідеш…і далі за текстом….) 8) У труднощах не зупиняйся! Починай з малого! Я полюбляю робити безнадійні проєкти, з яких багато хто сміється! І зовсім не для того щоб комусь щось доводити, бо я вже трохи постарів))… Доведи це перш за все сам собі, що ти це зможеш! Нарощуй м’язи через працю, яка і є, згідно мене)), найбільшим чудом у цьому світі! 9) Не шукай сильних, на яких можна було б опертися у хвилях болю і відчаю. Краще відважся вкласти свою знесилену руку тому, хто підставляє тобі своє кволе плече. Воно скоріш за все теж ж слабке як твоє, але зате щире, а Бог помножить Вашу крихкість і вчинить тебе знаком своєї Всесили! 10) Не втомлюйся вірити у таємницю твого болю! У них – якесь бездонне джерело сили Бога, що з посмішкою бажає здійснити дивну метаморфозу твого безсилля у бурхливий потік благодаті життя і радості! © Отець Лука Михайлович Джерело