Все, що відбувається в нашому житті, відбувається вчасно

Хтось закінчив інститут в 22 роки, але при цьому три роки чекав і знаходився в пошуку роботи. Хтось став успішним директором в 25, але помер в 50 років. Хтось став директором в 50, але помер в 90. Хтось досі самотній у віці 32, а у когось вже є сім’я, діти в 26 і він готується до розлучення або не готується – у них мир і гармонія. Макрон став президентом в 39 років, а Роберт Мугабе тільки в 63 роки. Шумахер став чемпіоном в 25 років, Ніно Фаріно виграв першу свою гонку в 44 роки. Уоррен Баффет став мільярдером в 56 років, а Цукерберг у 23 роки. Кайлі Дженнер стала наймолодшою ​мільярдеркою у віці 21 року, залишивши далеко позаду молодих мільярдерів. У відомого ірландського пивовара Артура Гінесса до 56 років була 21 дитина, а Джордж Клуні вперше став батьком у 55 років. Кожен в цьому світі проводить свою власну гонку, за своєю власною дорогою, в свій час. Все багатогранно і неоднозначно. Час – це різниця. Якщо задуматися, то все в світі працює на основі власного часового поясу. Ваші друзі можуть бути попереду Вас, а хтось може бути позаду. Це все природно. У кожного є своя дистанція в своєму часовому поясі. Не варто заздрити, порівнювати себе з кимось, вони в своєму часовому поясі, а ви в своєму. Життя – це момент, очікування слушної нагоди, час і випадок… Так що розслабтеся і насолоджуйтеся. Ви не спізнюєтеся. Ви не зарано. Ви вчасно. Ловіть момент. Тут і зараз! Джерело

…Втомлений молодий ангел, сидів на підвіконні квартири, сумно дивлячись на молоду жінку, яка лежала на дивані. – Відстаєш від плану! – сказав над вухом голос. Старий, досвідчений ангел приземлився поруч і трохи штовхнув крилом молодого. – Так я вже не знаю, що з нею робити, – мало не плачучи, сказав молодий. – Так, Іванова Валерія Володимирівна, 36 років. Великий літературний і художній потенціал. Не розкритий. Потенціал на щасливий шлюб і синів-погодок. Не розкритий, – прочитав старий картку, що з’явилася з нізвідки. – Не хоче, нічого не хоче. Їй казки писати для дітей і картинки до них малювати, а вона…. Передовий юрист у великій фірмі. Роботу ненавидить, але ходить на неї з завзятістю гірського барана. Грошей позбутися боїться, що все одно витрачає тільки на ділові костюми (треба відповідати), які вона, до речі, теж терпіти не може. Купила квартиру в центрі міста, в яку приходить тільки відсипатися. А адже якби вона все кинула і почала робити те, що хоче, то ті ж гроші почала б отримувати через рік. Кинула б місто, яке не любить, і поїхала б до моря, завела б пухнастого товстого кота, якого завжди хотіла… Зараз навіть кота не може завести, бо вдома майже не буває. – А зі стосунками як? – поцікавився досвідчений. – Точно так же. Той, хто їй призначений, чекає її там, біля моря. Уже 5 років чекає. Навіть кошеня бездомного п’ять років тому підібрав і виходив. – М-даа, засідка… Сни мотивуючі посилав? Зустрічі потрібні підбудовував? – задумливо почухав лисину старий. – А як же! Після снів встає зла, огризається на всіх. Рекламу на курси малювання і розвиток письменницького таланту підсовував, конкурси творчі… Все видаляє, не читаючи. Навіть зустріч з нареченим майже влаштував – він до цього міста приїжджав. У нього тут друг армійський виявився. Вона повз пройшла. Розмова була з важливим клієнтом по телефону, – молодий зовсім повісив голову. – Спробуємо застосувати більш серйозні методи, – задумливо сказав старий. …Ранок був похмурим, як і настрій Валерії, яку розбудив телефонний дзвінок шефа: – Через півгодини у тебе літак. Проблеми в південному філіалі. Розрулиш – отримаєш премію, ні – догану. А ще через кілька годин жінка стояла в південному місті на набережній і дивилася на море. Вдосталь надихавшись морським повітрям, вона розгорнулася на підборах і зібралася йти до філії фірми, як раптом проїжджаючий мимо велосипедист занадто пізно її помітив. Валерія відчула поштовх і полетіла зі сходів прямо в воду, і якби не чоловік, що прийшов їй на допомогу, то все могло б закінчитися сумно. Чоловік здався їй смутно знайомим, він зловив таксі і відвіз її в лікарню. У неї виявилося легкий струс мозку і перелом ноги. Увечері подзвонив бос і зажадав пояснень, чому Валерія так і не з’явилася у філії. Страждаюча сильним головним болем жінка, несподівано видала шефу все, що накопичилося у неї за минулі роки… і тут же стала безробітною. …На гілці дерева за лікарняним вікном сиділи два ангела. – І все ж перелом і струс – це як то занадто круто… – сумнівався молодий. – Ні-і, з переломом нікуди не втече, а струс не дасть багато думати. А суджений її вже все зрозумів. Думаєш він просто так кожен день до неї з мандаринами приходить? – усміхаючись, сказав старий ангел. – А творчість? – запитав молодий. – Завтра її сусідка виписується і забуде в тумбочці альбом і олівці, а там все і складеться – потер руки досвідчений. Ось так, часом про нас дбають наші Ангели. Щоб змінити життя в кращу сторону. Будьте вдячні за все, що відбувається у вашому житті. Адже дуже часто саме проблеми (втрата роботи, хвороба, вимушений переїзд тощо) круто змінюють наше життя. А у вашому житті були такі історії? Поділіться в коментарях. Джерело

На околиці одного села стояло Розп’яття. Багато подорожніх припадало до Христових ніг в своїх надіях… болях… стражданнях і проханнях.… Одного дня до цього Розп’яття прийшов один літній чоловік, і почав просити у Спасителя: – Боже, Ти так важко терпиш, дозволь мені помінятися з Тобою місцями, і я хоча б на один день полегшу Твої страждання! …Тут несподівано промовив з Розп’яття Ісус: – Добре, але за однієї умови: щоб Ти не побачив, чи яке б прохання не почув, маєш мовчати. – Я згідний, Боже! Лишень дозволь мені полегшити Твої страждання… В цю ж мить чоловік помінявся з Ісусом місцями. За цілий день побачив і почув він багато людей і прохань. Під кінець дня зупинився багатий подорожній з мішечком золота, швиденько помолився і пішов своєю дорогою, забувши при цьому мішечок з золотом на лавці… Слідом за ним зайшов бідний чоловік, просити Бога про допомогу… Тільки помолився і от, диво, дивиться, а перед ним на лавці мішечок. Заглянув чоловік в середину, побачив золото і подякувавши Богу, що так скоро вислухав його прохання, побіг щасливий до дому. За якусь мить зупинився молодий хлопець просити у Розп’ятого Христа про щасливу подорож кораблем до дому. Тільки почав він молитись, як його перервали – багач вернувся і був впевнений, що саме цей хлопчина забрав його золото. Хлопець почав говорити, що нічого не бачив і не знає, та все марно… Ніхто його не слухав… …Тут чоловік з Розп’яття крикнув: – Це не правда, він не брав золота! І розказав всю правду. Хлопця відпустили і пішли шукати бідного. Коли всі розійшлися… Ісус промовив : – Твій час вичерпаний, ти не дотримав свого слова!… – Але ж Боже, хіба це справедливо, щоб судили невинну людину!? – ТАКА ВОЛЯ БОЖА! – відповів Ісус. Цей багач мав загубити це золото, бо хотів його використати в дуже поганих цілях. Бідняк мав його знайти, щоб спасти сім’ю від голоду… А хлопець, якого відпустили не мав встигнути на корабель, який саме зараз потопає в морі… Мораль: Навіть якщо у вашому житті трапляється щось погане, не впадайте у відчай, можливо, саме так Бог відводить від вас ще більше горе. Знайте, якщо Господь посилає у ваше життя випробування, то обов’язково дасть сили для їх подолання. У Бога на все є причина, просто довіртесь йому! Джерело

У провінційному містечку жив самотній старий. По сусідству з ним жила сім’я: мати з маленьким сином. Хлопчисько вважав сусіда своїм другом – часто бігав до нього, старий розповідав мудрі історії, пригощав цукерками, жартував з ним, грав в ігри… Через деякий час, хлопчик виріс, і поїхав вчитися у велике місто. Там у нього з’явилася дівчина, цікаве життя. У нього зовсім не було часу, щоб згадати про будинок, відвідати матір і свого старого друга. Одного разу хлопець отримав лист – мати повідомляла, що сусід помер. Хлопець заплакав, адже старий дарував йому добро і турботу, багато чому навчив, фактично замінивши батька, якого у хлопця ніколи не було. Він помчав попрощатися з чоловіком. Після церемонії прощання, хлопець вирішив зайти в спорожнілий сусідський будинок, де проводив своє дитинство. З обстановки нічого не змінилося: всі речі лежали так, як і багато років тому. Але, він не побачив одного важливого предмета… Він згадав, що на столі завжди знаходилася дерев’яна шкатулка. Старий зберігав в ній щось, що було для нього «найціннішим на світі» (так він завжди пояснював хлопчикові), але тепер цієї скриньки хлопець не побачив. Він припустив, що її забрав на пам’ять хтось із родичів старого. Через деякий час, хлопець повернувся до своїх справ, але тепер, все частіше згадував старого друга. Минуло трохи подій з дня смерті старого, як хлопцеві доставили посилку Відправником значився старий-сусід! Хлопець з хвилюванням відкрив її. Всередині, загорнута в стару газету лежала та сама, дерев’яна шкатулка! Тримаючи цінну для старого річ, руки хлопця тремтіли, він заглянув в неї. Там знаходилися кишеньковий годинник, на який було нанесене гравірування: «Спасибі тобі, за той цінний і щасливий час, що ти приділяв мені». З очей хлопця текли сльози, і він зрозумів, що для старого «найдорожчим і цінним на світі» був час, який він проводив поруч зі своїм маленьким другом. Вже після, юнак багато чого зрозумів, і став більше приділяти часу та увагу своїй матері, а в майбутньому – коханій дружині і дітям. Мораль: Ця притча – про найцінніше, що є в житті. Найцінніше, що можна подарувати комусь – це наш час, адже ми віддаємо те, що не зможемо вже повернути ніколи. Важливо розуміти, що час можна знайти для всього, що будемо вважати цінним і потрібним. Щоб зробити щось велике і важливе, можливо саме сьогодні для цього найкращий день в нашому житті. Джерело

– А чим ти займаєшся? – Я практикую магію. – Це типу вплив на інших людей? Управління стихіями? – Не зовсім. Давай наведу приклад. Він замовк, відставивши чашку з кавою трохи в сторону й втупився в порожнечу перед собою. А через кілька хвилин продовжив: – Ось поглянь на офіціантку, що крутиться в цьому залі зовсім одна, в’ється, намагаючись встигнути виконати замовлення, які надходять зі швидкістю кулемета. Вона починає нервувати, стає необережною, може перекинути на когось піднос. Але варто буквально одній людині мило посміхнутися, коли вона не принесла вчасно їжу чи напої, подякувати й сказати «нічого страшного». Все. На цьому її сум’яття може спасти, вона розслабиться, не думатиме, що все пропало й вона нічогісінько не встигає. Вона заспокоїться й почине поводитися по-іншому. Мило, привітно й сердечно зустрічати клієнтів, обдаровуючи їх добротою та життєрадісністю. І ось заходить новий відвідувач, начальник фірми, замовляє каву й сідає за столик. Він злий, тому що його дружина знову його зрадила, він проспав, кінець кварталу, треба все встигнути. І тут вона його обслуговує, огортаючи ніжністю й  промовляючи  кілька ласкавих слів. Далі він сидить й розмірковує «А не так уже все й погано, та й кава смачна, погода хороша. І вигляд гарний з вікна». Ранок цього чоловіка вже змінився, він в піднесеному настрої виходячи з кафе бажає офіціантці вдалого дня, посміхається у відповідь та йде до себе в офіс, де його чекають підлеглі, залежні від його настрою й стоси роботи, з якою він вже налаштований впоратися легко й невимушено. На вході, з необережності, його зачіпає шваброю прибиральниця, залишаючи слід на чистих та охайних брюках. Вона в сльозах починає вибачатися й обіцяти, що віднесе їх в хімчистку, що їй можуть знизити зарплату, за те, що вона така незграбна.Але він просто мило посміхається й відповідає «Нічого, не варто. З усіма буває» й розпливається в усмішці. Але ж могло бути по-іншому. А ця прибиральниця ледве зводить кінці з кінцями, одна годує та одягає п’ятьох діточок. Вона могла втратити роботу і їм було б дуже важко. Але ні, все обійшлося.Через простого хлопчину, що посміхнувся офіціантці. Він знову замовкає, допиває каву й кличе офіціантку. Кидає пару милих слів, усміхається, бажає гарного робочого дня й починає одягати пальто. І я помічаю посмішку, що в куточках рота офіціантки. А він дивиться на мене й, розплившись в усмішці, каже: – Ось моя магія. Джерело

Жодна людина не гідна такої сильної поваги і подяки, як та, що дала життя, виховала і всьому навчила. Кожен з батьків вносить великий внесок в долю і виховання своїх дітей. Від батька діти отримують чіткі кар’єрні установки, вчаться вірити в себе, налагоджувати життєвий шлях і ставити правильні цілі. Від матері – знання про те, як важливі сім’я, турбота одне про одного і будинок, в якому всі разом живуть. Людина, позбавлена батьківської любові, сама позбавляється можливості любити і цінувати когось. Той, хто з якоїсь причини не цінує і не поважає своїх батьків, буде жити неповноцінним життям. Він ніби дерево без коріння – вітер чи опади здатні відразу повалити його на землю, просто тому, що йому нема за що чіплятися, у нього немає основи. До того ж людина, яка не любить своїх батьків, навряд чи здатна полюбити власних дітей – все взаємопов’язане. Звичайно, трапляється так, що батьки роблять помилки. Але діти зобов’язані навчитися прощати їм це. До того ж навіть наймудріша людина має право на те, щоб оступитися. Батьки вже були молодими, і тому вони можуть дати правильну пораду в будь-якій ситуації – адже в їх житті вже траплялося щось схоже. Звертатися до них з проханням про допомогу в прийнятті рішень – значить, визнавати авторитет їх мудрості. Будь-яка згадка батьків в розмові має бути поважною – неважливо живі вони чи ні. Доброта – це найкраще почуття, яке можна відчувати до своїх батьків. А на чому грунтується повага? На вдячності! Джерело

Одного гімнаста змусили вийти на арену, щоб він зробив ще раз своє коронне сальто. Гімнаст втомився. Він відмінно виступив, публіка аплодувала! Ось імпресаріо і вблагав, майже змусив гімнаста зробити ще одне сальто… Всього одне….Виходь і зроби це чудове сальто під куполом цирку. Гімнаст впав і розбився на смерть. Знайома історія, дуже сумна. Коли у нас всі сили витрачені, коли ми мріємо тільки про те, що зараз приймемо ванну і ляжемо, або просто стиснемось в грудочку і полежимо, сядемо, відпочинемо, ось зараз, зараз! Нам це так потрібно! Ми так втомилися! – нас просять зробити ще одне сальто.І можна зрозуміти людей; їм це потрібно! Саме зараз потрібно, щоб ми встали і зробили те, що вони просять. Наполягають навіть. Ну будь ласка, ну знайдіть час і сили для мене! Сядьте за кермо і приїжджайте мене зустріти. Прийміть ще одного пацієнта, людина хоче саме до вас, а це мій хороший знайомий. Я йому обіцяв, що ви його приймете! Вийдіть на роботу у вихідний, відкладіть відпустку, я розумію, що ви стомилися, але без вас не впоратися! Ще одне сальто, будь ласка! І ось… скільки людей, яких доконав серцевий напад, або які потрапили в аварію, отримали травми, захворіли депресією, – майже всі вони були жертвами “останнього сальто”. Найприкріше, що без допомоги цих людей цілком могли обійтися. Ніхто не гинув без цього сальто. Ні пожежі не було, ні загрози здоров’ю, ні війни… Нічого такого.Ну хто постраждав би, якби гімнаст відпочив і відновив сили? Хто загинув би, якби бухгалтер не працював би в суботу? Хто б помер, якби викликав таксі з вокзалу, а не чекав вас в якості таксиста? Ну, не зварили суп для сім’ї, тому що страшно втомилися. Не відмили до блиску унітаз, вибачте. Не відвідали родичів літніх сьогодні, а відвідали завтра? Не примушуйте себе робити останнє сальто просто тому, що цього комусь хочеться. Або ваш внутрішній імпресаріо вас примушує. Якщо немає сил – відмовтеся. Тому що наслідки бувають дуже сумними. А публіка піде дивитися на іншого гімнаста. Або на нового клоуна… © Ганна Кір’янова Джерело

Кожна людина, що з’являється в нашому житті, приходить з якоюсь місією. Усе взаємопов’язано, вірно? Ваше життя зараз було б зовсім іншим, якби хтось з цих людей не з’явився у вашій долі або з вами б не трапилася одна з цих ситуацій. Те, ким ви є сьогодні, є результатом всього, через що вам довелося пройти. Важко прийняти той факт, що люди, які принесли у ваше життя зло і заподіяли жахливий біль, є важливою частиною вашої подорожі, але це правда. Наші зустрічі з людьми зовсім не випадкові. Кожен, хто перетинає наш шлях, має свою власну місію. Ось 5 космічних причин, за якими люди приходять в наше життя: 1. Щоб подарувати нам беззастережну любов Деякі люди з’являються в нашому житті спонтанно. Вони не помічають наших недоліків, приймають недосконалості і обожнюють нас такими, якими ми є насправді. Іноді вони приходять до нас назавжди, іноді з’являються в нашому житті як спалах, який швидко зникає, а іноді вони залишаються поруч з нами рівно стільки, щоб допомогти нам вивчити наші уроки. Незалежно від того, як довго вони знаходяться разом з нами, їх любов завжди буває чистою і справжньою. 2. Щоб прискорити наш особистісний ріст Деякі люди приходять в наше життя, щоб допомогти нам досягти цілей. Вони залишаються поруч досить довго, щоб переконатися, що ми стали настільки сильними, що здатні самостійно продовжити нашу подорож. Вони вчать нас ніколи не здаватися, якби важко нам не було. Вони нагадують нам про те, що завжди потрібно зберігати свою автентичність, незалежно від того, наскільки диваком нас вважають інші люди. Найголовніше, вони дають нам сили, щоб почати працювати над собою. 3. Щоб розбудити і змінити нас Деякі люди, з якими ми зустрічаємося, бувають послані, щоб дати необхідний поштовх у житті, допомогти усвідомити своє поточне становище і вийти зі своєї зони комфорту. Бувають такі моменти в житті, коли ми потрапляємо в режим автопілоту. Відчуваємо себе нещасними, але при цьому відчуваємо дуже великий страх перед змінами. У цей момент Всесвіт посилає тих людей, які допомагають зробити цей перший крок і змінити життя на краще. 4. Щоб нагадати нам про деякі важливі речі Іноді люди приходять до нас тільки для того, щоб нагадати про речі, які ми якимось чином забули. Вони з’являються в нашому житті і дозволяють згадати, чому ми обрали цей життєвий шлях і про що мріяли тоді. Ці люди схожі на наших ангелів-хранителів: вони стежать за кожним нашим кроком і завжди тримають нас за руки. 5. Щоб залишитися з нами назавжди Нарешті, деякі з людей, яких ми зустрічаємо, з’являються поруч з нами, щоб залишитися з нами до самого кінця. Ці душі стають частиною нашої долі в тому момент, коли ми найменше цього очікуємо. Вони повністю змінюють наше життя. Вони дуже впливають на нас і нашу життєву подорож. Ким би не була ця людина – кращим другом, партнером, колегою, членом сім’ї – в ту хвилину, коли вона входить в наш світ, ми всім серцем відчуваємо, що їй судилося знайти нас і стати важливою частиною нашого життя. І тому вона залишається. Вона залишається, щоб любити нас, надихати, вчити і направляти. Джерело