Я не хочу ідеальних відносин. Я хочу справжніх…

Коли мене запитують, чому стільки відносин руйнуються, і стільки шлюбів закінчуються розлученням, то я відповідаю, що руйнуються не відносини і не шлюби – руйнуються ілюзії людей, які хотіли вирішити свої проблеми за рахунок іншої людини. Вони не будували жодних стосунків, і в свій шлюб вони нічого не вносили. Вони вибрали самий простий формат людського співіснування, сподіваючись, що саме ця людина, яка знаходиться поруч робитиме за них те, що раніше робили їхні батьки, то, що вони самі робити не здатні, і те, що їм робити лінь. Але проблема в тому, що в більшості випадків емоційні, фізичні і матеріальні паразити притягують до себе своє ж дзеркальне відображення – таких самих паразитів, які очікують «вирішення проблем». І починається те, що починається. Виснажливі ігри «Я хочу! Мені треба! Ти повинен (повинна), чому інші мають, а ми ні?» Починаються гендерні заскоки: – «Я ж дівчинка! Я нічого не хочу вирішувати!» – «Чоловік взагалі не повинен таким паритися!» Починаються скандали, докори, підрахунки. Починаються наперед програні спроби вирішити дорослі проблеми дитячими методами. І починаються знову ж дитячі образи, обумовлені тим, що партнер чомусь не стає чарівником, який запалює зірки над наївною головою! Будувати відносини, не навчившись задовольняти власні потреби, заробляти гроші і вміти надіятися тільки на себе – це признак вкрай збиткової психології. Щасливі і довгі відносини – це відносини двох самодостатніх людей, які відчувають потребу один в одному, а не в особистому Бетмені, домогосподарці, чарівнику чи слухняному виконавцю власних примх. Це люди, які існують на окремо взятій території, а не з батьками. І вони не ділять побут на гендерні патріархальні складові – хто що встиг, той те і зробив. А головне – вони точно знають, що їм ніхто нічого не винен, і вони все можуть і самі. І єдина причина, по якій їм потрібна інша людина – це взаємна любов. Ось і вся правда. Повторюся – руйнуються не шлюб і не відносини. Руйнуються ілюзії. Руйнуються апетити. Ламаються спроби паразитування і споживання. Тому, перш ніж вступати в стосунки, варто чесно поставити собі питання: навіщо я туди йду? Що я можу запропонувати, крім себе, красивого, красивої? Чи перестав я бути примхливою дитиною? Тільки тоді є шанс, але не гарантія! – що все вийде. Лілія Град

Моя подруга Рита – судмедексперт. Їй 42. У неї довгі тонкі пальці, і другий дан з айкідо. Вона курить міцні сигарети, лається матом і не боїться смерті. У Рити є чоловік на 9 років молодший. Він провідний архітектор в одній дуже солідній  будівельній фірмі. І дуже гарний. Пече найсмачніші торти, які я їла у своєму житті. І вигадує дитячі казки для однорічних близнюків. Сам укладає їх спати, якщо Рита на роботі. І встає до них вночі, тому що Рита втомлюється. Інша моя подруга, Оля, – психолог в МНС. Була в гарячих точках. Її перший чоловік, військовий хірург, загинув 12 років тому. У минулому році вона вийшла заміж за оператора, який знімав репортаж про одну з рятувальних операцій. Спочатку вони просто дружили, а потім моя подруга потрапила в аварію, і він півроку її доглядав. Взяв відпустку на роботі, щоб не їздити у відрядження. Підробляв, знімаючи весілля. Подруга, незважаючи на прогнози лікарів, встала на ноги. Олін син називає його батьком. А він пишається, що хлопчик поїхав на олімпіаду з фізики в Стокгольм. Маша – професор філософії. Вийшла заміж за чоловіка без вищої освіти. Але він будує їй будинок, готує обіди, обожнює дітей і забороняє шуміти в будинку, тому що Марія Анатоліївна готується до лекцій. Маша схиблена на науковій кар’єрі і планує на рік поїхати на стажування в Китай. Чоловік схиблений на Маші. Він не знає, хто такий Гегель і екзистенціалістів не читав. Але проте він знає, який у Маші розмір ноги, і не забуває поміняти літню гуму на зимову на її машині. А ще у Машиного чоловіка реальний бізнес з виробництва деревообробних верстатів. Не олігарх, але мільйонер. Коли мені починають розповідати, якою має бути ідеальна жінка, щоб її любили і кликали заміж, я дуже голосно сміюся. Тому що кохають не ідеальних, а тих, хто підходить. З усіма своїми тріщинами і вм’ятинами. Кожна каструля знайде свою кришку. Тому не треба боятися жити так, як хочеш, і бути тим, ким хочеш. Це все, що я хотіла сказати вам сьогодні. Обіймаю.

Я хочу побажати кожній людині на цій землі – мужності. Мужності йти від тих, хто хоч раз тебе по-справжньому зрадив. Мужності ніколи не озиратися назад, і вміти з гідністю поховати надію, яка розбилася насмерть. Мужності не копатися в своїй пам’яті, завдаючи собі нові, страшні рани, і віддаючи свою енергію тому, – хто хоч одного разу, смачно плюнув тобі прямо в душу. Мужності робити правильний вибір, не зариваючись боягузливо, по – страусячому у пісок з головою, ігноруючи знаки, які посилає тобі життя. Мужності зазирнути самій страшній правді в очі, а потім не жаліти себе, а радіти, що вдалося вчасно розпізнати ворога в обличчя. Мужності любити тих, кого любить серце,- і закривати його, якщо сам розлюбив чи тебе розлюбили. Мужності вставати з колін після кожного падіння і чекати, коли знову відростуть за спиною крила. Мужності посміхатися життю крізь сльози і бути готовим побудувати щастя навіть на руїнах розірваного, на шматки серця. Мужності – жити!

Я старомодна. Я вважаю, що чоловік повинен поступатися мені місцем в транспорті, навіть якщо я не вагітна і без величезних пакетів. Так, він повинен відкривати двері переді мною і подавати мені руку, коли я виходжу з автобуса, навіть якщо ми не знайомі й ніколи не будемо знайомі. Я – жінка, а значить я слабша. Я старомодна. Я впевнена, що чоловік повинен платити за мене в ресторані або в кіно – і у мене навіть не повинно виникнути питань, а хто сьогодні платить. Я старомодна. Я думаю, що чоловік повинен піклуватися про мене – питати, чи наділа я теплий шарф і чи не забулася я поїсти. Так, мій тато завжди так питав. Але мій чоловік повинен бути таким же. Я старомодна. Якщо я зустрічаюся з чоловіком – значить я бачу в ньому свого майбутнього чоловіка і батька своїх дітей. Так, він повинен покликати мене заміж, якщо наші стосунки дійсно серйозні, і познайомити мене з батьками, собакою і кращим другом. Я старомодна. Я вважаю, що готувати їжу, прати білизну і прасувати сорочки мого чоловіка – мій історичний обов’язок, і я бачу в цьому справжнє жіноче щастя – піклуватися про свого чоловіка. Я старомодна. Я вважаю, що чоловік повинен бути грубуватим, сміливим і сильним. Щоб я могла бути ніжною слабкою боягузкою, про яку так приємно піклуватися. І навіть якщо я сильна, я повинна бути слабкою. Я старомодна. Я думаю, що ми повинні бути чесні один з одним. Ми разом, а значить ми повинні поважати один одного і поважати свій вибір. Я старомодна. Я не ляжу спати, якщо він затримується з роботи, риболовлі або футболу. Я буду чекати біля вікна і гріти вечерю, поки він піднімається по сходах. Я старомодна. Я хочу виглядати добре заради нього, щоб він оцінив і подумав, яка ж я у нього гарна. Тому я витрачаю і буду витрачати стільки сил, щоб подобатися йому. Я старомодна. Я хочу бути тільки його жінкою, і нічиєю більше. Вчора, сьогодні і все життя. Навіть якщо його зашлють на заслання і назвуть ворогом народу. Автор невідомий Джерело

Мої діти завжди довіряли мені. У мене їх троє: два хлопчика і донька. Останнього сина я народила в 37 років з великою різницею зі старшими дітьми. Природно, все життя працювала, але на себе мало витрачалася – більше для дітей і в будинок, для затишку. Нікуди не їздила, ніде не була… а хотілося… До заміжжя я завжди у відпустку кудись їхала… І чоловік начебто за всіма мірками був непоганий: не пив, не курив, все в дім… але МУДАК. Коли мені виповнилося 55, діти вже всі стали на свої ноги, і я зрозуміла, що не хочу більше так жити… У чоловіка дороге хобі – полювання: три породистих гончих, багато різної зброї, намети-рації, а я не можу собі кішку в будинку дозволити, чоловік їх не любить… І багато чого він не любить з того, що я люблю. У вересні (це було 6 років тому) я вийшла на пенсію (але продовжую працювати там і тепер) і відразу запропонувала йому розлучитися, з однією умовою – я дарую йому свою 1\2 3-кімнатної квартири, залишаю йому гараж, машину, дачу, все в будинку і всіх його собак зі зброєю в обмін на двокімнатну для мене… Він погодився, так як до того часу стосунки вже майже зникли, дітей вдома не було, а особисто для нього мені вже нічого не хотілося робити… І ось в листопаді я переїхала в свою двушку… З однією валізою… у порожні стіни… Я така була щаслива! Почала поступово робити ремонт: сантехніку поміняла, вікна, двері і так далі… Ми озлученні вже 6 років, і тепер я щороку їжджу на море, ходжу на концерти, їжджу на різні екскурсії в інші міста. Я завела собі двох котів-сфінксів. Я прекрасно лажу зі своїми дітьми. У мене зараз такий спокій в душі, я думаю, що настав найкомфортніший період у моєму житті і я нічого не хочу міняти. Я не хочу більше заміж – я була там 33 роки… Мені у вересні буде 61 рік. Історія ця – справжня, і я сподіваюся померти не завтра… (Надія). Джерело

Є особливий вид любові. Коли Вас люблять так, що Ви згадуєте себе справжнього, вже давно самим собою забутого. Це не всепоглинаюче почуття, яке зриває дах. Якраз навпаки. Це така любов, яка допомагає побачити себе завдяки тому, що Вас люблять. Це те почуття, коли завдяки одній людині Ви знаходите те, що так довго ховали від усіх і самі забули, наскільки Ви унікальні. Це відбувається в той момент, коли Ви зустрічаєте людину, яка бачить в Вас саме Вас. Яка не намагається змінити або зламати, і Ви самі відчуваєте, що поруч стаєте кращими. Ви не граєте. Ви стаєте самим собою. Ви знову можете любити і себе, і іншу людину, тому що саме така Любов допомагає відкопати себе. Нас завжди, як магнітом, тягне до тих, хто “витягує назовні” нас Справжніх. Джерело

Справжні люди не дбають про примхи або тенденції. Вони живуть за велінням серця і не слідують за натовпом. Але не всім дано такими бути. В першу чергу через страх бути відкинутими. Деякі з нас прикидаються заради вигоди. Згадайте хоча б більшість продавців. Якщо ви хочете стати справжньою людиною, розвивайте в собі ці 7 рис характеру. 1. Вірте тільки собі. Не приймайте все за чисту монету, навіть якщо вам це говорять друзі або дуже близькі родичі. У всіх є свій інтерес, а правда завжди десь посередині. 2. Висловлюйте свою думку. Ви шкодите собі, якщо стримуєте то, що хочете сказати, тому що боїтеся реакції. Ви повинні озвучувати свої думки. Але в цій справі важливий баланс, ви повинні пам’ятати, що у інших людей також є почуття. 3. Проводьте час на самоті. Це – відмінний спосіб дізнатися себе, свої почуття, думки і переконання. Коли ми постійно оточуємо себе іншими людьми, то перестаємо чути внутрішній голос. 4. Прийміть той факт, що ви не всім подобаєтеся. Вам подобаються не всі, кого ви зустрічаєте. І навпаки, не всім, хто вас зустрічає, ви сподобаєтеся. Так що перестаньте намагатися бути другом для кожного, ви ж не хамелеон. 5. Знайдіть мотивацію. Це те, що справжні люди роблять на регулярній основі. Якщо ви не розумієте, чому ви щось робите, значить не варто продовжувати. 6. Слухайте свою інтуїцію. Наші тіла розумні і можуть відчувати, коли щось нам не підходить. Зверніть увагу на свої інтуїтивні відчуття, ваше серце чарівним чином знає, як треба чинити. 7. Ніколи не вибачайтеся за те, хто ви. Справжні люди не вибачаються за те, ким вони є. Вони приймають себе такими, які є. Тому завжди робіть те, що вважаєте за потрібне, і не дивіться на інших. Джерело

На превеликий жаль, далеко не кожен представник сильної половини світу цього може називатися чоловіком. Існують такі персони, які не виявляють ніякої поваги до оточуючих його людей і дивляться на жінок зверху, мовляв че їм треба, вічно чогось просять. Але зустрілася чудова дівчина, яка гостро і мудро відповіла одному з представників сильної статі і всім йому подібним! Супер! «Випадково побачила на просторах інтернету запитання одного хлопця, мовляв, що вам, бабам, крім грошей і сексу ще потрібно в цьому житті? Ви можете закидати мене яйцями або тапками, але я скажу дуже чесно для себе, чого конкретно мені, блін, не вистачає. Хлопчику мій, я хочу стабільності. Я хочу бути впевненою в чоловікові і в завтрашньому дні поруч з ним. Мені потрібно не просто знати що ти мене любиш, мені необхідно побачити це в твоїх вчинках, в твоїх планах на майбутнє, де я не на другому місці, бляха! Я хочу знати, що я зі спокійною душею можу відпустити тебе в будь-яку точку планети і не переживати, що там є інші жінки. Я хочу від тебе конкретики, не треба морочити мені голову, я не буду чекати, коли ти дозрієш, переживеш 3 кризи, виплатиш іпотеку, або які ще там у тебе відмазки, щоб не йти в страшне місце під назвою РАЦС. Я не хочу пояснювати дітям, що тато у нас нерішучий і всього боїться, що у нього знову депресія, яка лікується униканням своєї сім’ї, і його треба поїти пивком в гаражі з такими ж депресивними друзями. Я не хочу обернутися і усвідомити, що я витратила свій час даремно. Мені не потрібно визнання твоїх друзів, любов твоєї мами, схвалення твоєї собаки. Мені всього лише не вистачає в тобі ЧОЛОВІКА, і справа тут не в забезпеченості й не в інтимі. Якщо ти боягуз і не можеш взяти на себе відповідальність, то будь в тебе 25 см, будь в тебе цілий статок – я в твою сторону навіть не гляну. Мені чоловік потрібен, а не гаманець з сантиметрами». Джерело