Минуле, теперішнє чи майбутнє?

Все буде добре. Знай, ти найкраще і найцінніше, що у мене є. Не переживай. Все тимчасово. Ти витримаєш, ти з усім впораєшся. Просто знай це і вір. Всевишній завжди з тобою. Ти під Його захистом завжди. Бережи себе. Не шукай проблеми в собі, не навантажуй себе. Просто згадай, яка ти особлива, яке ти диво. Це життя. Так, воно складне. Але дуже цікаве. Воно дане тобі для того, щоб ти розкрила свої дари, які вже в тебе є. Ти підкориш вершини. Увесь світ під твоїми ногами. І це не просто пусті слова, які закликають до дій, а чиста правда. Бережи себе. Не засуджуй, не критикуй. В такі моменти ти забуваєш, що всередині тебе – світло. Не важливо, що станеться або сталося. Важливо, що твориться у тебе всередині. Дружи з собою. Усвідом свою цінність. Помирися з усіма своїми внутрішніми критиками, прийми усі свої “недоліки”, своє минуле, і йди вперед, приймай всі дарунки цього життя, але вже в гармонії з собою. Ти – все, що у тебе є. В тебе достатньо любові, світла, щастя і всіх благ. Вони вже в тебе є. Все, чого ти потребуєш – це любов і щастя. Але правда в тому, що в тобі вже є все, ти сама джерело любові та щастя. Бережи себе… Джерело

Напередодні Різдва чоловік і дружина оцінювали рік, який наближався до кінця. За обідом у ресторані чоловік став скаржитися на те, що пішов не тим шляхом, по якому, на його думку, він повинен був піти. Дружина пильно дивилася на різдвяну ялинку, що прикрашала ресторан. Чоловік подумав, що вона більше не зацікавлена ​​в розмові, і змінив тему: – Ну не чудові чи лампочки на ялинці! – Сказав він. – Так, ти правий, вони – чудові, – відповіла дружина. – Але якщо ти подивишся пильніше, то побачиш, що серед цих лампочок є декілька, які перегоріли. І ось я думаю, марнувати мені свій час на не працюючі лампочки чи краще радіти величезній кількості вогників, які освітлюють ялинку? Джерело

Орлу від природи дано жити 70 років. Але далеко не всі представники можуть дожити до цього віку… У 40 років пазурі орла стають занадто довгими і гнучкими і він не може схопити ними здобич. Його дзьоб стає занадто довгим і зігнутим і не дозволяє йому їсти. Пір’я на крилах і грудях стає занадто густим і важким, тому заважає літати. Тоді орел стоїть перед вибором: або смерть, або тривалий і болісний період зміни, що триває 150 днів… Він летить до свого гнізда, що знаходиться на вершині гори і там довго б’ється дзьобом об скелю, поки дзьоб не розіб’ється і злізе… Потім він чекає, поки відросте новий дзьоб, яким він вириває свої кігті… Коли відростають нові кігті, орел ними висмикує своє занадто важке оперення на грудях і крилах… і тоді, після 5 місяців болю і мук, з новими дзьобом, кігтями і оперенням орел знову відроджується і може жити ще 30 років… Мораль: Дуже часто для того, щоб жити, ми повинні змінитися, іноді цей процес супроводжують біль, страх і сумніви… Ми позбавляємося від спогадів, звичок і традицій минулого… Тільки звільнення від вантажу минулого дозволяє нам жити, насолоджуватися теперішнім і підготувати себе до майбутнього. Джерело

Мені ось один психолог дуже сподобався. Вельми позитивну річ сказав одній жінці, яка гірко перераховувала, чого у неї немає. Справжніх друзів немає. Доброї зарплати немає. Машини пристойної немає. Квартири гідної немає. Молодості вже немає. І надії немає все це отримати коли-небудь. І повненький такий приємний психолог з борідкою поправив окуляри і сказав благодушно: звичайно, у вас багато чого немає. І можна продовжити список. Важкої невиліковної хвороби немає. Боргів мільйонних немає. Відповідальності за когось немає: за хворого родича або недоумкуватого діда. Горба немає. І інвалідності немає. Дуже багато чого у вас немає. І, якщо записати, чого у вас немає, то настрій покращується відразу. І надія з’явиться, що цього не тільки немає, але і не буде. І жінка задумалася, подумки порахувала і посміхнулася. Так що у нас багато чого немає. І не треба. А все інше можна заробити, поліпшити, отримати в подарунок або просто обійтися тимчасово; нічого страшного. Головне – бути живим і здоровим. І щоб близькі були живі і здорові. І поганого не було. І це – вже добре. З цього і почнемо, як то кажуть, перерахування того, чого у нас немає… Джерело

Дружина одного бідного чоловіка робила масло, а він потім продавав його в місцеву крамницю. Вага одного бруска становила 1 кг. Отримана виручка була непоганою підмогою для сім’ї. Але одного разу бакалійник став сумніватися в чесності бідняка, який продавав йому масло і вирішив зважити куплені порції. Виявилося, що кожна з них важила не кілограм, а 900 грам. Це дуже розізлило чоловіка. На наступний ранок, коли той самий жебрак знову прийшов в магазин, бакалійник роздратовано сказав: — Більше не принось мені своє масло! Я все одно у тебе нічого не куплю, шахрай! Ти мені говорив, що кожен шматок важать по кілограму, тоді як насправді в них по 900 грам. Я не дозволю себе дурити! Бідолаха помітно засмутився, опустив погляд і сказав:— У нас, господар, немає чим зважувати… Мірою мені завжди слугував кілограм цукру, який я купив у тебе. По ньому ми з дружиною і зважували масло… Завжди пам’ятайте, що вашою мірою будуть вимірювати і вас! Джерело

Дитячий майданчик. Дві дівчинки гойдаються на гойдалках і ведуть неквапливу, світську бесіду. — Щось давно ніякого свята не було, – задумливо говорить одна. – Шкода! — Мені не шкода, – каже друга. — Ти свята не любиш?! — Люблю! Дуже! У мене їх повно, кожен день – свято! — Не може бути! — Може. Ми святкуємо Дня народження. — День народження, ти хотіла сказати. — Дні народження ми теж святкуємо, але рідко, тільки раз на рік. А Дня народження – кожен день. Мій тато це свято вигадав. — І як ви його святкуєте? — Дуже просто! Тато будить вранці мене і маму, ми всі біжимо на кухню, беремо склянки з водою і тато каже тост: «Чудовий день сьогодні народився! Нам з ним дуже пощастило! За Новий День!» І ми п’ємо воду, їмо мед і співаємо якусь пісню. — А якщо день поганим вийде? — Так раніше і було. А як тільки ми стали відзначати це свято, майже всі дні або хороші, або дуже гарні. Рідко-рідко щось не дуже гарне відбувається. — Чому ж тоді у інших людей такого свята немає? Тато сказав, що це свято є у всіх, тільки не всі його помічають. Багато просто забули про це свято. Якщо хочеш, приходь до нас. Переночуєш, а вранці разом з нами посвяткуєш! © Григорій Беркович

Один мудрець якось вів монолог про отримання задоволення від виконання будь-якої дії. Під час розповіді до нього звернувся один з присутніх:– Хіба задоволення можна отримувати, займаючись будь-якою справою? Я – бігун, але задоволення від свого головного заняття, бігу, не отримую. Мудрець не відповів, а просто запропонував влаштувати спільну пробіжку. Вони вийшли на вулицю і почали бігти. Учень одразу запитав:– Яка наша мета, куди біжимо?– Просто вперед, конкретного завдання немає.– Як можна бігти без мети? Може, хоча б, уточнимо час пробіжки або швидкість бігу? Або будемо бігти наввипередки?– Якщо ти хочеш бігти швидше і з метою, біжи до о-о-он того дерева на пагорбі. Там і зустрінемося. Коли мудрець прибіг до місця зустрічі, бігун сказав:– Взагалі ніякої радості і задоволення. Тренування як тренування.Тоді вчитель запропонував зайти в будинок, який розташувався поруч. Тут він жив.Коли вони увійшли, дружина подала смачний обід. Учень сказав:– Яка смачна страва, я ніколи не їв нічого подібного! Він жував не поспішаючи, насолоджуючись смаком. Мудрець сказав:– Ми будемо їсти до того моменту, поки каструля не спорожніє наполовину.Учень ледь не вдавився і дуже здивувався.Учитель, бачачи вираз його обличчя, сказав:– Може, тобі принесе більше задоволення обід за 10 хвилин або поїдання наввипередки? Бігун зрозумів суть і розсміявся. А мудрець лише сказав:– Радість полягає в самій дії, а не в результаті або придуманих для неї сенсах. Джерело

Один мудрець якось вів монолог про отримання задоволення від виконання будь-якої дії. Під час розповіді до нього звернувся один з присутніх: – Хіба задоволення можна отримувати, займаючись будь-якою справою? Я – бігун, але задоволення від свого головного заняття, бігу, не отримую. Мудрець не відповів, а просто запропонував влаштувати спільну пробіжку. Вони вийшли на вулицю і почали бігти. Учень одразу запитав: – Яка наша мета, куди біжимо? – Просто вперед, конкретного завдання немає. – Як можна бігти без мети? Може, хоча б, уточнимо час пробіжки або швидкість бігу? Або будемо бігти наввипередки? – Якщо ти хочеш бігти швидше і з метою, біжи до о-о-он того дерева на пагорбі. Там і зустрінемося. Коли мудрець прибіг до місця зустрічі, бігун сказав: – Взагалі ніякої радості і задоволення. Тренування як тренування. Тоді вчитель запропонував зайти в будинок, який розташувався поруч. Тут він жив. Коли вони увійшли, дружина подала смачний обід. Учень сказав: – Яка смачна страва, я ніколи не їв нічого подібного! Він жував не поспішаючи, насолоджуючись смаком. Мудрець сказав: – Ми будемо їсти до того моменту, поки каструля не спорожніє наполовину. Учень ледь не вдавився і дуже здивувався. Учитель, бачачи вираз його обличчя, сказав: – Може, тобі принесе більше задоволення обід за 10 хвилин або поїдання наввипередки? Бігун зрозумів суть і розсміявся. А мудрець лише сказав: – Радість полягає в самій дії, а не в результаті або придуманих для неї сенсах. Джерело