Якщо ви думаєте «як всі», насправді ви не думаєте

Якщо ви думаєте «як всі», насправді ви не думаєте

«Бути розумним добре хоча б тому, що в разі потреби ви можете прикинутися дурнем, а ось дурню розумним прикинутися вже не вдасться», – Вуді Аллен

Кажуть, що це сталося в Мексиці. У невеликому містечку в далекій провінції в однієї компанії друзів увійшло у звичку потішатися над місцевим невдахою – бідним, як церковна миша, не особливо розумним, що жив шляхом виконання чужих доручень, та ще того, що давали йому добрі люди.

І щовечора хтось із цієї компанії незмінно кликав його в бар, де вечорами люди збиралися, щоб випити й поговорити. Чоловікові пропонували обрати між двома монетами: однією дуже великою бронзовою монетою номіналом в 400 реалів, й іншою, невеличкою срібною монетою номіналом у 2000 реалів.

Він завжди з радістю хапався за найбільшу й менш цінну монету, викликаючи у присутніх гомеричний регіт.

Одного разу трапилося так, що в це місто приїхав у справах дуже добрий та чесний чоловік. Увечері, після важкого дня, він вирішив зайти в бар – там він й побачив, як місцеві насміхалися з добродушного дурника, який хапався за велику монету. Обурений до глибини душі, він відвів чоловіка убік й запитав його, невже той не знає про те, що велика монета коштує набагато менше, ніж маленька. На що той відповів:

«Звісно, знаю, я ж не зовсім дурний. Знаю, що за цю монету можна купити в п’ять разів менше, ніж за іншу. Але якщо одного разу оберу дорогу монету, їм стане зі мною нецікаво, й більше я не отримаю від них жодної монетки».

З цієї історії можна взяти кілька вельми повчальних життєвих уроків:

  • Якщо хтось здається дурним, то це зовсім не означає, що він справді дурний.
  • Якщо розібратися, то над ким справді варто було б посміятися в цій історії?
  • Надмірні амбіції можуть позбавити вас невеликого, але постійного джерела доходу.
  • Ми зовсім не маємо потреби в думці сторонніх людей щодо кожного кроку, який робимо на нашому життєвому шляху. Ми не потребуємо чужої думки, щоб підняти самооцінку й не повинні очікувати стороннього схвалення.
  • Якщо хочемо справді почати поважати себе, перш за все, варто зрозуміти й прийняти себе такими, якими ми є.
  • Насправді найнещаснішими у світі людьми є ті, хто занадто сильно турбується про те, що про них подумають довколишні.
  • Люди думатимуть стосовно вас те, що їм заманеться. І ви ніяк не зможете на це вплинути. Їм все одно, що ви намагаєтеся ретельно підбирати правильні слова чи намагаєтеся не думати про людей, що з вами поруч… Все одно завжди знайдеться хтось, хто зрозуміє ваші слова, думки й вчинки по-своєму.
  • Знайте, в кінці свого життя ви усвідомите, що воно практично не залежало від того, що думали про вас інші.
  • Робіть те, що вам подобається, а не те, що, на вашу думку, сподобається довколишнім.
  • Якщо ви думаєте так само як всі інші, то насправді ви не думаєте, а лише повторюєте чужі слова й думки. Ви й не живете по-справжньому.
  • Кажуть, що бути по-справжньому розумною людиною – це не знати, куди вам йти, зате знати, де ви точно не хочете опинитися. Розумна людина знає, що у всіх людей є повне право думати й говорити що завгодно. Але ще вона знає, коли їй варто брати щось близько до серця, а коли цього робити зовсім не доцільно.
  • Забудьте про свою невпевненість. Говоріть правду й живіть нею. І в жодному разі не дозволяйте іншим втручатися у ваше життя – ні в цілому, ні в дрібницях.

Джерело