Немає людей поганих і хороших, є свої і чужі…

Немає людей поганих і хороших, є свої і чужі…

Насправді, немає людей поганих і хороших, є свої і чужі. Своїх відчуваєш серцем з першого погляду, з першої вимовленої вголос фрази, першої посмішки.

Чужий, немов фальшива нота, ріже слух, входить в дисонанс з твоєю душею. Зі своїм легко і комфортно, з першого ж торкання. Він проникає в твій світ відразу, цілком і міцно.

Вам взагалі не потрібні слова, щоб зрозуміти те, про що ви мовчите в унісон.

Чужий, як би не намагався пробити оборону, якими б чудовими якостями характеру не володів, назавжди залишиться чужим. Ви не зрозумієте один одного і не станете ближче, ніж просто знайомі. Тому що всередині все буде чинити опір будь-якому розумному доводу на його користь.”Не мій!”- кричить душа і не варто з нею сперечатися. Посміхнися і відійди в сторону.

Завжди йди до своїх. Вони – твій світ, твій рай. З твоїми тепло в будь-яку погоду, вони відображення тебе самого. Ніколи не змінюйся на догоду чужим – все одно вони будуть незадоволені, ти нещасний, а своїх втратиш або вони самі пройдуть повз, не розгледівши під твоєю маскою «рідну кров». І пам’ятай: своїх не втрачають!

Одного разу, увійшовши в твоє життя, вони завжди залишаться з тобою, щоб не сталося, завжди простягнуть руку допомоги і не залишать у важку хвилину. А чужі… навіщо нам чужі?

© Аліна Єрмолаєва