Дмитро Лихачов: “Мерзотники завжди беруть гору над порядними людьми…»

Дмитро Лихачов: “Мерзотники завжди беруть гору над порядними людьми…»

У житті видатного вченого-філолога Дмитра Лихачова було різне: арешт, життя в таборах і в блокадному Ленінграді, робота коректором в друкарні і, звичайно, велика наукова і громадська робота. Зараз до його слів прислухаються, багато цитують і називають «совістю нації», але свого часу на вже немолодого вченого нападали і били, намагалися підпалити квартиру.

Чим не догодив натовпу дослідник давньоруської літератури? Просто Дмитро Сергійович, наприклад, не брав участі в цькуванні Андрія Сахарова, допомагав Олександру Солженіцину в роботі над твором «Архіпелаг ГУЛАГ», боровся зі знесеннями пам’яток архітектури та багато іншого.

Дмитро Лихачов залишив неймовірну спадщину, в тому числі і мемуари. На питання: “Чи варто писати спогади?”, він відповів так: “Варто — щоб не забулися події, атмосфера колишніх років, а головне, щоб залишився слід від людей, яких, можливо, ніхто більше ніколи не згадає, про яких брешуть документи”.

А ще він писав про сенс життя, порядності, мудрості, совісті, справедливості, інтелігентності… про речі, про які варто прочитати кожному…

Про порядність

“У Бєлінського десь в листах, пам’ятається, є така думка: мерзотники завжди беруть гору над порядними людьми тому, що вони поводяться з порядними людьми як з мерзотниками.

А, порядні люди, терплячи і страждаючи, продовжують поводитися з мерзотниками, як з порядними людьми».

Дурний не любить розумного, неосвічений освіченого, невихований вихованого і т. д.

І все це прикриваючись якою-небудь фразою: «Я людина проста…», «я не люблю мудрувань», «я прожив своє життя і без цього», «все це від лукавого» і т. д.

А в душі ненависть, заздрість, почуття власної неповноцінності».

Про інтелігентність

“Багато хто думає: інтелігентна людина – це та, яка багато читала, отримала гарну освіту (і навіть переважно гуманітарну), багато подорожувала, знає кілька мов. А тим часом можна мати все це і бути неінтелігентною, і можна нічим цим не володіти у великій мірі, а бути все-таки внутрішньо інтелігентною людиною.

Інтелігентність не тільки в знаннях, а в здібностях до розуміння іншого. Вона проявляється в тисячі і тисячі дрібниць: в умінні шанобливо сперечатися, вести себе скромно за столом, в умінні непомітно (саме непомітно) допомогти іншому, берегти природу, не смітити навколо себе — не смітити недопалками або лайкою, дурними ідеями (це теж сміття, і ще яке!).

Я знав селян, які були по-справжньому інтелігентні. Вони дотримувалися дивовижної чистоти в своїх будинках, вміли цінувати хороші пісні, вміли розповідати «бувальщину» (тобто те, що сталося з ними або іншими), жили впорядкованим побутом, були гостинні і привітні, з розумінням ставилися і до чужого горя, і до чужої радості.

Інтелігентність – це здатність до розуміння, до сприйняття, це терпиме ставлення до світу і до людей».

Про вихованість

Отримати хороше виховання можна не тільки в своїй родині або в школі, а й… у самого себе.

Треба тільки знати, що таке справжня вихованість. Я не беруся давати “рецепти” вихованості, так як сам себе зовсім не вважаю зразково вихованим. Але деякими думками я хотів би поділитися з читачами.

Я переконаний, наприклад, що справжня вихованість проявляється насамперед у себе вдома, у своїй родині, у відносинах зі своїми рідними.

Якщо чоловік на вулиці пропускає вперед себе незнайому жінку (навіть в автобусі!) і навіть відкриває їй двері, а вдома не допоможе втомленій дружині вимити посуд, – він невихована людина.

Якщо зі знайомими він ввічливий, а з домашніми дратується з кожного приводу, – він невихована людина.

Якщо він не рахується з характером, психологією, звичками і бажаннями своїх близьких, – він невихована людина.

Якщо вже в дорослому стані він як належне приймає допомогу батьків і не помічає, що вони самі вже потребують допомоги, – він невихована людина. Якщо він голосно заводить радіо і телевізор або просто голосно розмовляє, коли хтось вдома готує уроки або читає (нехай це будуть навіть його маленькі діти),-він невихована людина і ніколи не зробить вихованими своїх дітей.

Якщо він любить жартувати над дружиною або дітьми, не шкодуючи їх самолюбства, особливо при сторонніх, то тут вже він (вибачте мене!) просто дурний.

Вихована людина – це той, хто хоче і вміє рахуватися з іншими, це той, кому власна ввічливість не тільки звична і легка, але і приємна. Це той, хто в рівній мірі ввічливий і зі старшим і з молодшим роками і по положенню.

Вихована людина в усіх відношеннях не поводиться “голосно”, економить час інших (“Точність – ввічливість королів” – говорить приказка), строго виконує дані іншим обіцянки, і завжди один і той же – вдома, в школі, в інституті, на роботі, в магазині і в автобусі.

Джерело