Знаєте, що найцінніше?
Радості життя. Маленькі радості життя.
Це вітаміни життя, ось що це таке. Можна мати достатньо їжі, але голодувати. Але якщо немає вітамінів, з вами трапиться те ж саме, що з мишкою зі старого медичного підручника. Там були дві чорно-білих фотографії мишки.
На першій-мишка, якій давали зерно, а вітамінів не давали. Квола обдерта мишка з каламутними оченятами, ледве стоїть на лапках. На другому фото – та ж мишка, але після годування вітамінами. Вгодована і бадьора, шерсть лисніє, ясні очі…
Радості життя впливають так само. І мудрий філософ Сенека писав синові листи з моралями. Мовляв, звикай їсти просту кашу. Ось візьми і з’їж тарілку вівсяної каші. І сам побачиш, що ситість точно така ж, як від омарів, припустимо. Або смажених індичок. Треба привчати себе обходитися без надмірностей. Я все життя їм кашу і сплю на жорсткій підстилці!
А потім Сенека додавав: мовляв, до листа я додаю гроші. Ну, купи собі що-небудь, побалуй себе. Ти ще хлопчик і тобі, напевно, хочеться смачного. Або красивого…
Це і є радості життя – смачне і красиве. Ні до чого ковтати, давлячись, несмачну юшку, привчаючи себе до труднощів заздалегідь. І спати на цвяхах не треба заздалегідь. Прийде час випробувань-будуть і цвяхи, і порожня юшка. Якщо доля так розпорядиться. А поки не треба себе мучити. Тренуватися, привчатися до поганого часу. Тому що поганий час може настати. А може і не наступити. Хто заздалегідь їсть вітаміни, той більше готовий до труднощів майбутнього, ніж той, хто через силу ковтає несмачне або спить на підлозі.
Організму потрібен резерв. А резерв – ті радощі життя, які ми собі можемо дозволити зараз. Ну, спечіть торт, – чому б і ні, якщо любите торт? Або м’ясо посмажте (піст відміняється перед загрозою важкої недуги, сили треба берегти! Виживем-попостим, якщо хочеться. Поваляйтеся на м’якому ліжку, – чому б і ні? Фільм хороший подивіться замість похмурих новин. Що завгодно робіть, якщо це доставляє радість. Маленьке задоволення, саме крихітне, – це найкращий спосіб готуватися до емоційних труднощів. Краще, ніж суворі самообмеження і похмурий настрій на лиха і голод. Одна дівчинка в блокаду шкодувала найбільше про те, що в мирний час вони з мамою збирали гроші і економили. І замість білої булки купували чорний хліб. Гроші все одно пропали. А булка – вона залишилася б в організмі. Спогад про пишну білу булку, яку ми з’їли в благополучний час.
Так що не треба позбавляти себе радощів життя, які доступні. Це вітаміни. Це запас, точно такий же, як пакет гречки. А потім будемо діяти за обставинами. Сенека теж, напевно, шкодував, що їв пісну кашу і спав на підлозі все життя. Привчався до поневірянь заздалегідь. А позбавлення прийшли так швидко і несподівано, що навички не знадобилися. Доля іноді жартує над передбачливими. Над тими, хто надто вже готується до поганого…”.
Анна Кир’янова