“Я навчився жити з жінкою. Це не так, як пишуть у романах”… Красиво написано чоловіком!

“Я навчився жити з жінкою. Це не так, як пишуть у романах”… Красиво написано чоловіком!

Я навчився жити з жінкою. Це не так, як пишуть в романах. Наприклад, я не знав, що довге волосся у жінки – це не тільки рідкісна краса, до поясу, її жіночність і шарм. Але і акуратність в першу чергу, з мого боку. Адже, коли вона лежить поруч зі мною, я повинен обов’язково пам’ятати про те, що потрібно прибрати спочатку її волосся з подушки, а потім лягти до неї ближче. Це з часом стає звичкою.

Я не знав, що якщо у неї поганий настрій, то слід негайно її обійняти, з’ясувати в чому ж справа, а потім заспокоїти. У мене з цим зовсім по-іншому. Коли у мене паршиво на душі, я не люблю, коли мене про це запитують, лізуть мені в душу – такі моменти мені потрібно завжди перебути наодинці.

Я не знав, що якщо вона ніколи не просить мене про допомогу, то завжди чекає, коли я сам запропоную. «Не чіпай, я зроблю сама!». «Так я можу і сама …» Ні, не може! Точніше чекає, коли буду наполягати на своєму. Їй важливо відчувати себе жінкою, а конем можу побути і я. До речі!

Якщо не дозволяти їй піднімати нічого важчого від букета троянд, то незабаром можна помітити, що поганий настрій у неї буває рідше, а посмішка на обличчі — щодня.

Я не знав і того, що жінка – це не тільки коханка, з якою можна розділити ліжко, ванну, кухонний стіл. Але ще й друг, якого потрібно уважно слухати. Чути, навіть, коли вона говорить ні про що.

Жінка – не загадка, ні. І на кожне своє питання, я можу отримати відповідь, якщо буду хоч трохи уважнішим. Вона завжди говорить, що їй потрібно. Завжди! Дивно, коли чоловіки говорять, що не знають, чого хоче їхня жінка. Швидше за все, їм не хочеться цього знати.

Я не знав, що стосунки – це не тільки я, але ще і «я» в квадраті. Кожен повинен робити свій крок, поки обоє не зіткнуться губами. Якщо ти стоїш на місці, а інший йде тобі весь час назустріч, то, швидше за все, одного разу ти залишишся позаду нього.Кожен робить свій крок. Безногому не місце на старті. А зіштовхнути в прірву іншого – це ще далеко не кінець. З будь-якої ями завжди можна вибратися, головне – не відкинути руку того, хто тебе туди штовхнув. А вчепившись в неї, не чекати зручного моменту, коли можна штовхнути у відповідь. Робити «у відповідь» і «взаємно» – це пити отруту обом з одного келиха. Навіть, коли інший знає про згубні властивості. Потрібно виливати з посудини те, що вбиває, а замість цього наливати те, що п’янить. Наприклад, помста, – страва, і тільки в холодному вигляді, вона не дає очікуваного ефекту, обман. Порівняй, наприклад, з ніжністю рук – від неї п’янієш набагато сильніше, ніж від будь-якого старого вина. Ніжність, як страву, радять подавати «у відповідь»! Але тільки в гарячому вигляді.

Я не знав, що почуття знаходяться не внизу живота, а на кінчиках пальців, якими ти торкаєшся до неї. І якщо арфа грає, значить це твій інструмент. Адже пальці неможливо налаштувати. У тебе або є талант, або його нема…

Вячеслав Прах «Кав’ярня»