Лист Стівена Фрая дівчині, яка перебувала в депресії

Всім чоловікам читати обов’язково !!! Ох як багато суперечок ходить про відносини між чоловіком і жінкою, про права та обов’язки, про те, хто кому більше дає і отримує … Багато жінок все життя страждають від того, що їх не розуміють, не цінують, не виявляють турботу, а чоловіки дивуються – а в чому власне проблема? Чого їй вічно не вистачає? Так ось, нетямущі ви мої, пояснюю все як є … Дорогі мої чоловіки, я хотіла б в цьому житті попросити вас тільки про одне – будьте чоловіками! Забудьте про недавній бунт фемінізму – носіть жінкам сумки, платіть за них в кафе, відкривайте їм двері, захищайте їх, беріть на себе їх проблеми. Можливо, ви зрозумієте навіщо все це, і чому саме ви, коли в тисячний раз прийдете додому, а там все так затишно, рушнички ваші різного кольору у ванній, тарілочка з вечерею стоїть. А можливо, коли все буде валитися з рук – робота, бізнес, друзі, а вона – ваша кохана, поряд буде кожен день – руки цілувати, клубочком біля ніг лежати і твердити вам, що ви найкращий. А можливо, коли ви побачите, скільки здоров’я і нервів вона втратила, носячи під серцем ваше дитя, або коли після 12-16-20 годин пологів в муках, вона подарує вам спадкоємця. Будьте добрішими до неї Припиніть тріпати її нерви вашою гордістю, чоловічою логікою, силою характеру. Телефонуйте їй. Особливо коли ви посварилися, телефонуйте їй. Якби ви тільки бачили, як гірко вона плаче після того, як ви кинули трубку, грюкнули дверима. Ні, не так красиво вона плаче, як у фільмах показують, в подушечку і тихенько. Вона ридає ридма, розмазуючи сльози по негарному, опухлому, червоному обличчю. Її чути на вулиці, в сусідній квартирі. Вона виє від болю, який завдаєте їй ви. Телефонуйте їй, повертайтеся, приїжджайте. Хапайте її на руки і виносьте з цього горя, як з вогню на пожежі. Не кричіть, не ображайте Ви вбиваєте її словами. Її, добру, ніжну, справжню. Вона стає злою, жорстокою і мстивою, просто тому, що ви одного разу зло кинули їй в обличчя «сykа!». Ви тисячу разів пошкодували потім про сказане, зроблене, в серцях кинуте. Але момент вже пройшов. Частина її вже померла, тому що ви навіть не уявляєте як це нестерпно боляче чути від коханого і рідного злі слова. Ви помиритеся потім, тільки вона все одно не забуде. Ви не нагадаєте, але сама вонп ще не раз прокрутить ваші слова в голові, поплаче одна, поріже серце на дрібні шматки. А потім ви, дорогі чоловіки, будете дивуватися, звідки в ній стільки цинізму і байдужості. Вона його з шрамів на серці шиє і в’яже. Шрамів, які залишили там ви. Ревнуйте її Пристрасно, бурхливо, несамовито. Бийте кулаками в стіни, топайте ногами, трощіть все навколо. Тільки ніколи не говоріть їй, що вона винна в цьому. Не дорікайте їй, не звинувачуйте. Нехай краще «той козел, що на неї подивився» буде у всьому не правий. Але вона для вас нехай залишиться святою. Повірте мені, якщо вона захоче зрадити, вона зрадить, а ви не дізнаєтеся. Але якщо ви звернули увагу, зробила вона це спеціально. Що б хоча б так ви показали їй, що ревнуєте, а значить любите, цінуєте і боїтеся втратити. Значить, вона засумнівалася, в собі, у ваших почуттях. Значить, боїться за ваше «ми». Говоріть їй частіше про це. Говоріть, що вона ваше все, що з нею, як в раю. Нехай це буде по-кіношному удавано, нехай. Говоріть! Якщо раптом завтра її не стане. Але ж її коли-небудь не стане. Адже нас усіх коли-небудь не стане. Життя, адже воно таке коротеньке, таке непередбачуване, може закінчитися в одну мить. Так ось, якщо її завтра не стане, у вас вже ніколи не буде шансу сказати їй про все. Говоріть, дорогі, говоріть. Обіцяйте, не шкодуйте обіцянок, не бійтеся обдурити Вона така щаслива, коли чує обіцянки, коли мріє, сподівається на щось дуже хороше. Вона така гарна в цю мить, така ВОНА … Хіба вона не заслужила? Так навіть якщо ви розлучитеся післязавтра, хіба не варто воно всіх цих п’ятнадцяти хвилин, коли ви лежали в обнімку і мріяли про ваше красиве майбутнє! Варто! Кожна секунда варта! Тому що так мало в наших життях цих секунд. А ми ще й обмежуємо себе. Ми зважуємо, прораховуємо, продумуємо, ми, ідіоти, чорт візьми, будуємо стосунки! А відносини треба просто проживати! Просто любити, страждати, горіти. Говорити, що думаєш ось прямо зараз, ось у цю хвилину. Джерело

Стівен Хокінг був не лише одним з найвидатніших фізиків нашого часу, але й автором багатьох слів що надихають, звернених до всіх нас. Так, 7 січня 2016 року в переповненому лекційному залі Королівського Лондонського інституту учений звернувся до всіх людей, які страждають від депресії з наступними словами: «Сенс цієї лекції в тому, що чорні діри зовсім не такі чорні, якими їх вважають. Це зовсім не вічні темниці, якими їх колись уявляли». «Насправді навіть з чорної діри можна вибратися — і просто назовні, і, можливо, у якійсь інший всесвіт. Навіть якщо здається, що ви потрапили в чорну діру, не впадайте у відчай — у вас напевно є вихід…». «Не забувайте дивитися вгору на зірки, а не лише вниз, собі під ноги. Спробуйте знайти сенс у всьому, що бачите, і задумайтесь над тим, що змушує існувати цей прекрасний всесвіт. Будьте цікавими. Та яким би складним не здавалося ваше життя, в ньому неодмінно знайдеться щось таке, чим ви можете не лише зайнятися, але і процвітати. Головне не здаватися. Ніколи». Враховуючи, наскільки неймовірні труднощі довелося подолати на життєвому шляху Хокінгу, і наскільки хоробре і чудове життя він прожив, до цих слів варто як мінімум прислухатися. У 1963 році, коли Стівену Хокінгу був всього 21 рік, у нього діагностували рідкісну невиліковну хворобу — бічний аміотрофічний склероз (БАС). Лікарі припускали, він проживе не більше двох років. Ці два роки розтягнулися на наступні 55. Професор Хокінг говорив, що він навчився цінувати те, що у нього є. «Хоч мені й не пощастило і я захворів на хворобу яка повільно паралізує мене, мені пощастило в усьому іншому». «Мені дуже пощастило, що у мене була можливість працювати у галузі теоретичної фізики за часів великих відкриттів, і це одна з небагатьох сфер людської діяльності, у яких інвалідність не особливо заважала». «Дуже важливо завжди зберігати позитивний погляд на світ, яким би складним і неприємним не здавалося вам життя, адже якщо ви не зможете вчасно посміятися над собою і власними життєвими обставинами, вас може охопити повна безнадія». Джерело

Макс Фрай – це дуже вдалий літературний псевдонім двох приголомшливих авторів – Світлани Мартинчик і Ігоря Стьопіна. Всі їхні повісті засновані на розповідях про неймовірні пригоди від першої особи, від чоловіка, який в один прекрасний момент вирішив перевернути все з ніг на голову. Він дуже різко змінює своє життя, давши згоду на пропозицію свого нового знайомого зі снів – переїхати в інший світ і вступити до нього на службу. Таким чином, Макс Фрай є і псевдонімом, і головною дійовою особою. Пропонуємо вам 20 кращих життєвих уроків і дуже слушних порад від Макса Фрая (а вже від героя чи письменника – вирішуйте самі :)). Хотів би я навчити тебе замість: «Ох, як все погано!» – думати: «Треба ж, як цікаво!» Але таке ставлення до життя приходить тільки з досвідом. В кінці кінців, якщо не дозволяти собі іноді побути дурнем, життя втратить доброї половини задоволень. У мене є прекрасне правило: якщо те, що відбувається, перестає подобатися, треба негайно йти. Добрі прикмети слід винаходити самостійно. Кого зустрів, той і до удачі. Так і запишемо. І запам’ятаємо. І день проживемо відповідно. Слід негайно здійснити своє дурне бажання, щоб не змарнувати на його виконання все життя. Якщо дуже довго вдавати, що нічого не боїшся, хоробрість може стати корисною звичкою, чимось на зразок манери спати з відкритим вікном або приймати контрастний душ. Головне – поменше говорити. І тоді співрозмовник сам придумає спосіб все собі раціонально пояснити. Принаймні, я до сих пір не зустрічав такого, хто б не впорався. Люди дуже талановиті. Дуже. Не слід задавати питання, відповідь на які вже давно відома – якщо не твоєму безпорадному розуму, то твоєму мудрому серцю. Роби вигляд, ніби у тебе все в порядку. Ти здивуєшся, коли зрозумієш, наскільки це ефективний метод. Після того як зумієш обдурити себе, тобі взагалі все на світі буде по плечу. Не можна відкривати таємниці, не можна розповідати про найголовніше вголос. Особливо дорослим (тобто чужим). Інакше – все, немає таємниці, здохла, розсмокталася. Любити слід шлях, а не майбутній кінцевий пункт, чим би він не був. Сьогоднішній день – хороший привід вийти з берегів, кожному – зі своїх. Тому що будь-яка людина – океан, і нерозумно все життя щиро вважати себе калюжею, нехай навіть найглибшою і найширшою в мікрорайоні. Себе треба любити і хвалити. Не доручати ж таку відповідальну справу чужим людям! Після ночі роздумів просто необхідно зробити пару-трійку дурниць – просто для того, щоб не вважати себе великим мислителем. Для того щоб осягнути справжній зміст події, яке вважаєш нещастям, слід відійти від нього на деяку відстань. І якщо не зовсім перестати страждати, то принаймні не брати до уваги страждання головною справою свого життя. Потрібно йти туди, куди хочеться, а не туди, куди нібито «треба». Йти собі, йти і нічого не боятися. Щоб отримати шанс на безсмертя, треба відмовитися від надії на нього … Взагалі від будь-якої надії. Відчай – дивовижний ключ до могутності, навіть не ключ, а відмичка, здатна відкрити майже будь-який замок … І звичайно це єдиний ключ, доступний людині! Деякі шанси краще упускати. Для того щоб не втратити всіх інших. Одне з двох: або ти не можеш нічого змінити – і тоді хвилюватися марно, – або можеш – в цьому випадку варто братися за справу, а не витрачати свою силу на занепокоєння і гнів. Поки людина жива, нічого не пропало. З будь-якої ситуації завжди є вихід, причому не один, а кілька – і хто ти такий, щоб опинитися першим людською істотою у Всесвіті, що потрапили в дійсно безвихідну ситуацію?! Джерело

Стівен Кінг не тільки жива легенда, але ще і людина, яка спромоглася побороти шкідливі звички і піднятися з самого дна. Подивимося, що він нам скаже. Єдиний спосіб жити – це жити. Говорити собі: «Я можу це зробити», – навіть знаючи, що не можеш. Якщо сьогодні ти не здатний нікого любити, спробуй хоча б нікого не образити. Планета обертається, наскільки ви знаєте. Можна обертатися разом з нею, а можна зачепитися за щось і протестувати, але тоді тебе звалить з ніг. Час все лікує, хочете ви цього чи ні. Час все лікує, все забирає, залишаючи в кінці лише темряву. Іноді в цій темряві ми зустрічаємо інших, а іноді втрачаємо їх там знову. Якщо ти один, це ще не означає, що ти псих. У кожного є щось на зразок лопати для гною, якою у моменти стресів і неприємностей ви починаєте копатися в собі, у своїх думках і почуттях. Позбавтеся від неї. Спаліть її. Інакше вирита вами яма досягне глибин підсвідомості, і тоді по ночах з неї виходитимуть мерці. Люди думають, що багато чого не можуть, а потім несподівано виявляють, що дуже навіть можуть, коли опиняються у безвихідному становищі. До минулого слід ставитися безжально і спокійно. Ті удари, які нас вбивають, не мають значення. Мають значення тільки ті, після яких ми вистояли і живемо. Єдиний спосіб підтримувати бесіду з дурнем – це ігнорувати його. По-моєму, одне з улюблених занять Господа Бога – змушувати діяти тих, хто говорить «ніколи». Сподівайся на краще і чекай гидот. Найкрасивіші слова на будь-якій мові – це «Я прощаю». Будь обережний, коли молишся заради чогось, тому що можеш це отримати. Все, що здатне змусити вас сміятися тридцять років потому, – не порожня трата часу. По-моєму, це щось дуже близьке до безсмертя. Всякий вибір зводиться до одного простого питання: бути чи не бути, жити чи існувати. Якщо ти не будеш контролювати свій гнів, твій гнів контролюватиме тебе. Коли людина перестає змінюватися, перестає відчувати, перестає любити, вона помирає. Ми живемо, щоб давати бій кожному новому дню. Якщо тобі погано одному, то навряд чи з тобою буде добре іншим. Покращувати світ – важливо, але не менш важливо добиратися до унітазу самостійно. Удача для дурнів. Це все, на що вони можуть сподіватися, бідолахи. Пам’ятай, що надія – хороша річ, можливо, навіть найкраща з усіх. Вона не вмирає. Є такі сльози, які треба виплакати обов’язково, у будь-який час дня і ночі, виплакати, щоб все всередині перегоріло. Може, є і феї, і ельфи, але пам’ятай: Бог допомагає тим, хто допомагає собі сам. Якщо у всьому облом, здавайся і йди в бібліотеку. Джерело

Стосунки, які мають шанс тривати довго, не мають бути складними. Ну скільки людина може морально вимучувати себе та інших в режимі нон-стоп? Півроку, рік, у важких випадках – кілька років. А потім вона інших зацьковує настільки, що публіка сумовито виходить із глядацької зали, а герой залишається на самоті працювати під світлом софітів на сцені. Так звані складні взаємини – «пішов-вернувся», багатогодинні розмови про «високе» – це, перепрошую, від надлишку вільного часу. Такі взаємини – НЕправильні. Так і є. Вони схожі на те, як ви заходите в автосалон і слина у вас капає на Бентлі, але ви спроможні хіба що оплатити першу суму за кредит за звичайнісінький автомобіль. Ви можете роками приходити до цього салону, але простенька машинка – всі ваші надії. Ви будете переконувати, що Бентлі – ваш єдиний ідеальний варіант, ви замучите цим своїх рідних та близьких, ви будете сумувати напоказ та заламувати руки, ви зіпсуєте своє життя, ваші страждання стануть вашим божеством, однак, ви жодного разу не замислитесь про те, що вам потрібна міцна, робоча конячка, в якій справно працює кондиціонер, яка має чистий салон і правильно підібране покриття для коліс і вона зможе привезти вас із точки А в точку Б. Стосункм мають бути простими, як борщ. Не важливо, хто він – геній-фізик чи звичайний Іван-фрезерувальник, не має значення його освіта, скількома мовами він володіє, скільки в нього було жінок та чи гарні він складає вірші – важливо тільки те, чи добре вам з ним. Якщо він заганяє вас в істерику, якщо вам без нього не гірше, ніж з ним, якщо ви не бачите спільного майбутнього, якщо він полюбляє вживати подібні слова «я не готовий» або «нам варто зачекати» чи «мені варто подумати» або «це так важко» – шліть його до дідька… Чи ви його любили чи просто чекали насолоди ви це зрозумієте вже опісля, тому вам немає чого втрачати. Любов – це стан, який взагалі неможливо пояснити. Часто під словом «любов» помилково розуміють хіть, повагу, звичку, заздрість, бажання звести рахунки і ще багато іншого. Складні стосунки завдають вам лише головного болю. Якщо ви хочете цього болю – зберіться на дусі та зізнайтеся, що вам потрібен не конкретна людина, а той головний біль, який вона спричиняє. Повторюю ще раз: взаємини повинні бути простими. Ви з цією людиною ще маєте дітей народити, по господарству поратись, планувати, ходити в гості, спілкуватися з рідними та і жити звичайним повсякденним життям. І якщо ви думаєте, що вас мине ця чаша – ви дуже сильно помиляєтесь. Як в нашому житті стається? Спочатку нам потрібен високий, красивий, розумний, багатий, сексуальний, романтичний покидьок і лише потім ми розуміємо – ВСІ ми розуміємо – що нам просто потрібна людина, на котру можна покластися, котра буде поряд не тільки тоді, коли його осяяло. А завжди, завжди, розумієте? Ось чому надійність – дуже важлива риса. Він мусить допомогти вам у найскладніші життєві моменти, коли виходу нема. Саме тому відповідальність – теж дуже важлива риса. Ви захочете поділитися з ним радощами та сумом, перемогами та поразками, мріями та побоюваннями, тому вміння співпереживати – це дуже, дуже важливо. Ви досконало вивчите його, ви будете розуміти одне одного з півслова, ви нарешті зживетесь разом як ті гайки, відточені на супремегаекстрастанку, ви будете продовжувати сваритися та миритися, тому що він – це не ви, все ж таки, це інша людина, він підлаштувався під вас, як і ви під нього, ось чому без терпеливості не обійтися. Ви постійно будете поступатися одне одному, частинка за частинкою, клітинка за клітинкою, відкусуючи свої холостяцькі звички, таке модне сьогодні слово компроміс, отож гнучкість – це теж дуже, дуже важливо. Ви будете приймати важливі рішення, разом чи окремо, рішення, які можуть змінити ваш дійсний життєвий розклад, тому без довіри теж не обійтися. Пригадайте, коли вам було двадцять років – ви про таке навіть не думали, чи не так? Ви хотіли, щоб він хвацько під’їхав на дорогій машині, подарував квіти та поцілував в губи, ви хотіли милуватись його чудесними очима та взагалі уявляли себе немов на обкладинці глянцю. Насправді це все – дурниці. Наплювати, красивий він чи ні, високий чи низький, стрункий чи повненький, красномовний чи заїкається, все, що вам треба від нього – це розуміння, що з ним – і в вогонь, і у воду, коли він поряд – вам дуже добре. І без нього вам набагато гірше, ніж з ним. Послухайте мене: коли ви через двадцять років оглянетесь назад, якщо будете надалі милуватися з ним, вимірювати температуру та допомагати писати заповіт, хоч він лише один пчихнув, коли ви припините проводити душевні бесіди на тему «куди ми прямуємо», тому що ви ВЖЕ прийшли туди, де вам потрібно – це і є любов. Кохання не можна прорахувати наперед. НІКОЛИ. А ці всі «складні взаємини» – ну, справді, вам немає чим зайнятися? Запишіться на курси з макраме чи допоможіть дітям-сиротам. Не мучте свій бідний мозок – він і так зайнятий. Джерело

Я не знаю, коли саме я віддам Тобі цього листа. Можливо, через кілька десятиліть, коли ви з моїм сином одружитеся. Або, може, це станеться у випадковий день, коли я відчую, що так буде правильно. В будь-якому випадку, я сподіваюся, що буду живою і здоровою, щоб віддати Тобі цей лист особисто. Зараз, пишучи ці рядки, я почуваюся трохи дивно. Мій син, мій маленький хлопчик, солодко спить у своєму ліжечку, яке виглядає занадто великим для нього. Він загубився у морі ковдр і подушок, якими я з любов’ю огорнула його перед тим, як поцілувати й сісти писати цього листа. Я чула багато історій, що малюки зростають набагато швидше, ніж ми встигаємо до цього підготуватися. Вже незабаром його ноги будуть звисати з краю цього ліжка і, перш ніж я це зрозумію, він спатиме в іншому ліжку і в іншому домі, далеко від мене. І десь на цьому шляху він віднайде Тебе. І все зміниться. Зараз він обирає мене. Він просить мене погратися з ним машинками і почитати йому казочку. Приготовані мною обіди подобаються йому більше, ніж шкільні. І він хоче, щоб я була останньою, хто поцілує його проти ночі. Але колись він обере Тебе. Він захоче провести з тобою вихідні дні, відчути смак пригод разом із Тобою, готувати їжу Тобі. Зараз його очі горять радістю, коли він бачить мене, але одного дня ці очі будуть сповнені блиску для Тебе. Він вивчить Твої руки, запам’ятає кожну рису Твого обличчя та сфотографує Тебе у своєму кабінеті (або у своєму «надзвичайному підйомно-вантажно-екскаваторному тунелі», про який він мріє зараз). Поки що його герой – це я. Він просить мене допомогти. Він просить мене припинити дощ. Він горнеться до мене, якщо захворіє. Але одного дня його героєм станеш Ти. Ставлячи запитання, на яке кожна з нас дасть свою відповідь, він прислухається до Тебе. Ти допоможеш йому відкрити світ, Ти станеш людиною, яка покращить його стан, коли він буде сумним або хворим. Зараз я навчаю його, як бути добрим. Ми з його батьком розповідаємо йому, як поважати і слухати людей, як допомагати, і як просити про допомогу, коли це потрібно йому самому. І одного дня, я сподіваюсь, він віддячить нам цією повагою і добротою. Зараз я можу планувати вечірки на його день народження та готувати для нього магічні свята. Але колись вже Ти нагадаєш йому зателефонувати мені з нагоди мого дня народження. Просто зараз він вдома, зі мною. Але одного дня він відчує, що його дім – там, де Ти. І річ у тому, що все це нормально. Насправді, це чудово! Я маю за честь бути мамою цього маленького хлопчика, допомогти йому вирости і стати людиною, в яку Ти колись закохаєшся. І для мене буде великою честю познайомитися з Тобою. Я сподіваюсь, що світ для нього стане кращим в ту мить, коли він зустріне Тебе. Я обіцяю намагатися знайти баланс між моєю присутністю у вашому житті та вашим прагненням цього. Я не буду переступати межу. Я обіцяю не давати вам порад, якщо ви не просите про них. І я обіцяю Тобі – людині, яка полюбить мого сина – полюбити Тебе теж! Тому що жінка, яка покохає мого сина, зрозуміє, що за його променистими очима стою я. Вона відчуватиме, що його чудовий сміх – такий же, як і мій. Як я можу не любити Ту, яка усвідомлює все це і кохає мою дитину? Тому просто зараз, поки він ще маленький, а до зустрічі з Тобою залишається ще багато часу, я буду плекати кожну його мить і кожний поцілунок. І одного дня, коли ти покохаєш його, а він покохає тебе, я буду так пишатися! Пишатися людиною, якою він став, пишатися Тією, з ким він вирішив провести своє життя, і дуже, дуже пишатися тим, що я маю за честь бути його матір’ю… З любов’ю в серці,Мама Джерело

«Дорогі матусю і татусю,Зберігайте цей лист подалі від моїх ручок, в тому місці, де ви зможете читати його знову і знову, коли справи будуть йти геть погано і ви будете почувати себе пригнічено. Будь ласка, не чекайте від мене, новонародженого малюка, дуже багато і не чекайте великих подвигів від себе, батьків. Зробіть всім нам подарунок до мого народження – подаруйте нам 6 тижнів. За ці 6 тижнів я трохи підросту, зміцнію, стану більш передбачуваним, а ви зможете трохи відпочити, розслабитися і дати своєму тілу можливість знову прийти в норму. Будь ласка, годуйте мене тоді, коли я голодний, – я не знав почуття голоду раніше, в утробі, а почуття часу ( «пройшло вже 2-3 години чи ще ні?») поки мені теж невідомо. Будь ласка, обіймайте мене, пестіть, гладьте, цілуйте, притискайте до себе і співайте мені пісеньки якомога частіше. Я ж завжди був дуже близько до вас і ніколи ще не був один, сам по собі. Будь ласка, вибачте мене, коли я багато плачу. Я зовсім не тиран, присланий, щоб наповнити ваше життя кошмаром, просто плач – це єдина можливість для мене сказати вам, що я не в порядку. Потерпіть, будь ласка, трошки, і незабаром я підросту і буду приділяти менше часу плачу, а більше – спілкуванню з вами. Дайте собі час познайомитися зі мною, зрозуміти, хто я, наскільки відрізняюся від вас і як багато можу вам дати. Уважно спостерігайте за мною, і я розповім вам, як мене втішити і порадувати. Пам’ятайте, я міцніше і витриваліше, ніж ви думаєте, і можу протистояти наслідкам багатьох ваших помилок, які ви допустите, доглядаючи за мною. Поки ви робите так з любові до мене, вони не можуть заподіяти мені шкоду. Будь ласка, не будьте розчаровані, якщо я не буду ідеальним малюком, і не чекайте від себе, що ви будете ідеальними батьками. Будь ласка, не забувайте дбати про себе: добре харчуйтеся, відпочивайте, займайтеся спортом, щоб, коли ми були разом, у вас були сили і терпіння займатися мною. Догляд за неспокійною дитиною має на увазі більше відпочинку для мами. Мамо і тато, будь ласка, не забувайте один про одного. Як же я зможу зрозуміти, що таке прихильність в сім’ї, якщо не залишиться самої сім’ї? Мисліть в перспективі. Я буду таким, як зараз, дуже короткий час, не дивлячись на те, що в цей момент він здасться вам вічністю. І хоча ваше життя моїми стараннями швидше за все перевернулось догори дригом, будь ласка, майте на увазі, що скоро все повернеться на круги своя. Насолоджуйтесь мною – адже я ніколи більше не буду таким маленьким, як зараз!» Джерело

Мама веде маленьку доньку в школу, тримаючи її за руку. У цей момент у неї в голові не припиняють спливати думки про безліч справ, які потрібно зробити: зайти в магазин за продуктами, прибрати будинок, приготувати їжу. Їй неабияк набридли всі ці побутові клопоти, які доводиться виконувати щодня. Іноді так хочеться, щоб дочка скоріше підросла і змогла сама ходити в школу. Можливо, хоча б тоді у мами з’явиться кілька вільних годин і вони з чоловіком зможуть кілька днів відпочити разом. У сім’ї також є молодший син, який весь час вередує і плаче ночами. Ночі останнім часом стали здаватися їй просто нескінченними, вона лише мріє про відпочинок хоча б на пару годин. Але ось який лист вона написала. Її слова вражають:«Коли ви вперше обіймаєте свою дитину, ви повністю змінюєтеся, ви вже ніколи не будете таким людиною, якою були раніше. Можливо, ви будете сумувати за тією собою, якою були колись.Коли у вас була свобода, час. Коли було набагато менше приводів для занепокоєння. Ви зрозумієте, що значить справжня втома, якої ви не відчували ніколи раніше. Дні будуть проходити один за одним так, ніби вони всі однакові, зайняті годуваннями і відрижками, змінами підгузків і плачем, скаргами та суперечками, короткими уривками сну або взагалі без нього. Може здатися, що це якась нескінченна круговерть одних і тих самих подій. Але не забувайте …. Все буває в останній раз.Настане день, коли ви в останній раз погодуєте свого малюка груддю.Він буде засинати у вас на колінах після насиченого дня. І прийде день, коли ви в останнє зможете обійняти свою дитину під час сну. Одного разу ви будете нести його на руках. А потім настане день, коли ви вже не зможете підняти його і нести так само. Ввечері ви будете купати його у ванні.А потім він раптом захоче митися сам. Він буде тримати вас за руку, коли ви будете переходити дорогу. А потім вже ніколи про це не попросить.Він прошмигне до вас в кімнату посеред ночі, щоб ви його обійняли. І несподівано це стане останнім разом, коли він розбудив вас заради цього. Одного разу ви будете співати разом з ним веселу дитячу пісню і повторювати всі рухи з неї. А потім ви вже ніколи не заспіваєте її з дорослішою дитиною. Він поцілує вас на прощання перед школою, а через пару днів попросить вас більше цього не робити. Одного разу ви в останній раз прочитаєте йому казку на ніч і витрете забруднене личко. Одного разу він в останній раз буде бігти вам назустріч і радісно стрибати на руки. Факт в тому, що ви ніколи не знаєте, коли трапиться цей останній раз. Тому поки ви переживаєте всі ці моменти, цінуйте їх і пам’ятайте, що колись їх не буде і вже ніщо їх не поверне». Ці слова допоможуть всім батькам, виснаженим щоденними проблемами і турботами. Бути матір’ю – важка праця, але це також величезне щастя і унікальний досвід, повний моментів, які ми з ніжністю зберігаємо в пам’яті і за якими рано чи пізно будемо сумувати. Терпіння Вам, дорогі батьки! ©Марина Дохновська Джерело