“Тобі нічого не належить…” Текст, який нагадує про найголовніше!

“Тобі нічого не належить…” Текст, який нагадує про найголовніше!

У цьому світі немає нічого твого. Тобі тут ніщо не належить. Твоє тільки те, що всередині тебе. Це твої стан, почуття і емоції. Вони ж і складають головну цінність для тебе, навіть якщо ти цього не розумієш. Або часто забуваєш.

Ти думаєш, тобі належать твої речі? Те, що ти купив? Те, що тобі подарували? Це не так. Твій комп’ютер, на якому ти зараз читаєш цей текст, з точки зору світу – така ж купа атомів і молекул, як і урна зі сміттям, що стоїть на вулиці перед під’їздом. Комп’ютер належить цьому світу, і він не знає, що він твій. Йому наплювати, чий він конкретно, навіть якщо взагалі нічий. Як і всі інші твої речі.

Зате твої – почуття, які ти відчуваєш, завантажуючи його. Радість від ще одного пройденого рівня в улюбленій грі, смуток від порожньої поштової скриньки, розчулення від перегляду папки зі старими фотографіями. Тільки почуття і емоції, які виникають в тобі – дійсно твої.

Плеєр, який кричить тобі у вуха – через п’ять хвилин може стати чиїмось іншим. Але настрій, який дає тобі улюблена музика – твій. Квартира, машина. Купа папірців, на яких хтось написав, що це належить тобі – не більш, ніж м’яті серветки. Те, що тобі щось належить – не більше ніж ілюзія. Тобі належить лише впевненість, що ти – щасливий володар всього цього.

Не варто витрачати сили і час на колекціонування атомів, які все одно ніколи не стануть твоїми. Колекціонуй емоції. Збирай радість і смуток, залишай собі азарт і ревнощі, ненависть і пристрасть, розчулення і ніжність, гордість і страх. Лише вони мають цінність, і завжди залишаться з тобою.

Нові диски, модні мобільники, девайси для комп’ютера, великий плоский телевізор, іномарка. Яка нісенітниця. Мотлох, взятий напрокат. Пара хвилин фальшивого щастя. Ти про них не згадаєш, якщо раптом дізнаєшся, що жити тобі залишилося близько години.

Коли-небудь ти зробиш крок за останню межу, залишивши все це тут. Фільм твого життя (режисером, сценаристом і головним актором якого ти є) хтось безмежно великий і нескінченно добрий поставить на прискорення відтворення. Що він побачить? Людей, міста, вчинки? Або лише вітрини магазинів, екран телевізора і стелю над диваном?

Стук коліс, музика у вухах, нескінченні поїздки і повернення додому, дурні вчинки, авантюри і обломи, сміх і сльози, усмішки коханої людини, радість в очах друзів.
Смаки, запахи і кольори. Враження, почуття і емоції.
Ось це – дійсно твоє, всередині тебе і завжди буде з тобою. Тільки це.

Михайло Швед