Одного разу люди запитали у Життя: «Чому я так живу?»

– Принцеса! Прин-цес-са-а-а-а! – заволали під вікнами. – Прекрасна принцеса тут живе? Вона роздратовано зітхнула і висунулася з вікна:– Чого тобі?! Внизу стояв принц. Звичайний прекрасний принц, кінь в комплекті.Принц задер голову:– Принцеса, кажу, тут живе? Вона скривилася і закричала у відповідь:– Немає її! Гуляє в полях, і в лісах, квіти збирає. Завтра приходь! Принц уважно подивився вгору, потім витягнув шматок пергаменту і порівняв малюнок з білявою головою, яка зараз стирчала з вікна: – Я тебе впізнав! Ти ж принцеса, навіщо обманюєш ?! Принцеса зняла хустку, втомлено потерла чоло: – Не підеш, значить? Принц вперто хитнув головою: – Я одружитися приїхав! Відкривай!– Ну раз одружитися – то піднімайся. Клямку трохи на себе потягни, і тільки потім вгору, – заїдає вона, – пояснила принцеса і зникла у вікні. Принц акуратно прив’язав коня, кілька миттєвостей поборовся з непокірною клямкою – і, врешті-решт, опинився в світлій, просторій кімнаті. Біля вікна сиділа принцеса і щось майструвала з поліна. Як тільки принц з’явився, дівчина підняла на нього очі і задумливо запитала: – У тебе стамески немає? Принц трохи сторопів, бо у нього були з собою каміння дорогоцінні, тканини оксамитові і нитки. А стамески не було. – Ну ні, так ні, – кивнула принцеса.– Одружуватися, значить? Принц відкашлявся: – Прекрасна принцеса, чутки про вашу красу і доброту дійшли до нашого королівства. І вирішив я, що ви повинні бути моєю дружиною!– Прекрасний принц, я тебе бачу вперше в житті, і чутки про тебе ніяк не дійшли до мого королівства! – уїдливо відмовила принцеса.– Я не можу зараз заміж! У мене скоро сплав по високогірній річці – мені треба готуватися! І похід на байдарках! І ось – конкурс різьблення по дереву ще, а стамеску татко з собою відвіз! Принц зовсім розгубився. Він уявляв собі все це трохи інакше. Зовсім по-іншому, якщо бути відвертим. У його мріях прекрасна принцеса кидалася до нього в обійми і, сяючи посмішкою, дякувала йому за каміння, тканини і нитки, які він привіз їй в подарунок! А зовсім не вимагала стамеску і вже точно не перераховувала якісь дикі способи проведення часу! Принц був шокований і думав, як тепер пояснити батькові, чому він повернувся без нареченої. Ну не говорити ж правду, справді! Принцеса дивилася на всі ці митарства і думала, що їй знову влетить від татуся. Тому що татко кожен раз лаявся і нарікав, що їй треба було народитися хлопчиком, а то і зовсім в якийсь інший королівської сім’ї! Може, скажемо, що я закохана в когось іншого? – невпевнено запропонувала вона.Принц знизав плечима:– Дурниці якісь! Закохана, та ти що! Ні, коли справа стосується політики двох королівств – тут не до любові! Та й батько не повірить. У мене всі завжди закохуються з першого погляду, розумієш? Принцеса окинула його уважним поглядом і кивнула: – Ну да, ти симпатичний. Але у мене сплав! І байдарки!– І різьблення по дереву! – розвеселився принц. – Ти драконів, бува, не втихомирюєш у вільний час? Принцеса радісно підскочила і сплеснула в долоні: – Ну точно, який ти розумник! – вигукнула вона. Принц здивовано посміхнувся. – Скажеш, що мене викрав дракон! Триголовий! І що принцу, який мене визволить, – півкоролівства і незліченні скарби. З драконом я домовлюся – він мені в карти програв і за ним борг. У нього пересиджу поки, а там вже і зима настане, дорогу до нас замете, можна буде до літа не хвилюватися. Принц закивав, думаючи про те, що з такими вістями додому вернутися не соромно.Перестрибуючи через сходинки, спустився у двір, скочив на коня і обернувся.Принцеса махала йому з вікна рукою.– І скажи, що на дракона краще зі стамескою ходити! – прокричала принцеса, склавши руки рупором.Принц махнув на прощання рукою і поскакав геть. Принцеса сіла біля вікна, сховала під стіл поліно і підперла підборіддя рукою: –  Всі принци однакові! Хоч один б кулаком по столу стукнув, сказав би: «Ніяких більше байдарок, ти принцеса чи хто ?!» Ні ж, всі вірять, їдуть, а я сиди тут, вирізай по дереву!Чортова чаклунка, щоб їй провалитися крізь землю! Всього-то раз до неї в брюках вийшла, а в результаті – «прокляну-прокляну, будеш все життя сидіти і чекати, поки справжній мужик приїде! А до цього – сиди з поліном». І хоч би стамеску залишила! Джерело

За столиком кафе сидів хлопець, в якому помер великий спортсмен, тому що він занадто багато пив, і тому він став сторожем на складі. Хлопець розмовляв з дівчиною, в якій померла геніальна актриса, тому що в театральний можна поступити тільки по знайомству, і тепер дівчина працювала бухгалтером. За касою сиділа жінка, в якій померла знаменита балерина, тому що з такою фігурою в групу не беруть, і взагалі, треба було, шановна, 10 років тому приходити. Пройшов з підносом офіціант, в якому помер великий письменник, тому що ніхто не хотів видавати його рукописи, таких писак навалом, зараз всі пишуть. Повз по вулиці пройшла мама з дитиною, в якій вже почав вмирати геніальний музикант, тому що батьки віддали її в ліцей з фінансовим ухилом, а вчительку музики, яка їх просила не загубити талант малюка, послали подалі. У мамі померла відома художниця, тому що вона занадто рано вискочила заміж, народила і присвятила себе родині. Простір був наповнений примарами геніальних діячів культури, науки і мистецтва – великих членів суспільства, і реальними фігурами простих нудних смертних. А зверху за ними спостерігав хтось, в кому померло бажання всіх рятувати. Він давно не розумів, чому одні рятуються самі, а інші гинуть, як їх не рятуй. І тепер він просто дивився на них, як дивляться телевізор, перемикаючи з першого на сотий канал.

Якось, чоловік середнього віку, прогулювався та зустрів біля краю тротуару дідуся. — Діду, Ви мудра людина, дайте пораду. Я ще не стара та сильна людина, однак не можу знайти гарну роботу. Син мій нероба, донька дуже сильно гуляє, а дружина взагалі нічого не робить. Як мені змінити своє важке становище? А дідусь відповідає: — На своїх вхідних дверях, повісь табличку з написом “так буде не завжди”. Чоловік послухав поради старенького й через деякий час життя змінилося. Син почав свою справу, донька вийшла гарно заміж, а дружина стала турботливою господаркою. Сам чоловік знайшов хорошу роботу та почав заробляти багато грошей. Проїжджаючи на своєму новому автомобілі, чоловік зустрів того ж старенького на дорозі. — Ну що, стариган, все сидиш на узбіччі? А в мене все пречудово! Що ж ти мені порадиш цього разу? Дідусь подивився на чоловіка та відповів: — Не знімай ту табличку! Джерело

Раптом, одного дня ти прокидаєшся і все змінилося. В Дісней більше немає магії. У Париж не приїжджають закохані. Китайська стіна виявилася не такою міцною.Нью-Йорк тепер дійсно заснув, а дороги вже не хочуть вести в Рим. І раптом ми починаємо усвідомлювати нашу крихкість та вразливість. Ми не знаємо, чи була ця шкода спланована, чи це наша власна неспроможність. Але загроза там саме, вона чекає. Ми сміємося з картинок, щоб не плакати, бо у нас відняли рукостискання, обійми і поцілунки стали більш небезпечними, ніж зброєю. Відсутність продуктів на полицях показує нам зайвий раз наш егоїзм. Настільки великий егоїзм, що ми говоримо: «Проблеми не існує, це торкнеться тільки літніх», ніби не існує наших батьків або ми самі там не будемо. Планета сьогодні надягає маски не тільки заради захисту, але і для того, щоб приховати нашу вразливість. Так, є страх, але це не означає, що повинна бути ненависть. Так, є ізоляція, але це не говорить про те, що повинна бути самотність. Так, є покупки через паніку, але звідки егоїзм? Так, захворювання існує, але душа повинна залишатися здоровою. І так, смерті теж є, але ми завжди можемо відродитися в любові. Але кажуть, що через роки в Ухані люди побачили чисте небо без диму, на порожніх вулицях Ассіс люди не закривають двері на балконі, щоб самотні могли чути голоси сімей навколо. Кажуть, що готель на сході Ірландії пропонує їжу безкоштовно. Кажуть, що молоді люди залишають свої номери літнім, щоб їм було кому подзвонити, а церкви, мечеті і синагоги не закривають своїх дверей для тих, хто цього потребує. У всьому світі люди зупиняються і починають думати. У всьому світі люди починають по новому дивитися на своїх сусідів. У всьому світі люди прокидаються в новій реальності, розуміючи, що не мають над нею контролю і пробуджуючи те, що дійсно має значення – любов.Подумай сьогодні про свій вибір. Видихни, зроби паузу. Найо Ескобар Джерело