Одного разу люди запитали у Життя: «Чому я так живу?»

Одного разу ти станеш людиною, яка допоможе комусь знову повірити. Ти повернеш йому його надії, вірніше йому його посмішку, допоможеш розправити крила і знову злетіти. Ти будеш тією людиною, яка покаже, що він здатний на набагато більше, ніж думає. Одного разу ти станеш тією людиною, яка проллє світло на все, що він ховає глибоко всередині.  Станеш для нього факелом в темряві. Будеш тим, хто поверне йому його впевненість в собі, візьме за руку і виведе з лабіринту страхів, в якому він загубився. Одного разу ти станеш причиною чиєїсь усмішки. Ти будеш причиною його сміху, радості і сліз щастя. Ти будеш тою, хто допоможе бачити щось хороше в кожній миті життя. Тою, хто нагадає йому, що краса завжди в очах. Одного разу ти станеш кращим, що коли-небудь траплялося з ним. Ти станеш відразу всім, що він шукав. Його другом. Любов’ю. Його Сонцем і Місяцем. Океанським припливом. Найяскравішою зіркою на його небі. Людиною, яку йому здавалося, він уже ніколи не знайде. Його досконалою недосконалістю. Всім світом. Одного разу він перестане боятися любити.  Ти будеш причиною, по якій він перестане ховатися в оболонці своєї невпевненості.Ти будеш його виключенням з правил. Ти будеш людиною, завдяки якій він буде точно знати, що справжня любов існує. Одного разу ти допоможеш йому знову стати самим собою.  Ти будеш провідником, який допоможе йому знайти своє «я». Будеш його мотивацією ніколи не припиняти слідувати за своєю мрією. Його натхненням створювати, розвиватися, процвітати, досліджувати і бути сміливим. В один прекрасний день завдяки тобі він зрозуміє, що справжня любов – завжди легка, світла і зовсім безпечна. Що в справжнього кохання немає нічого токсичного, безглуздого й фальшивого. Любов звільнить тебе і дасть крила, щоб літати. Любов, яка дозволить рости і ставати краще. Одного разу ти, нарешті, зрозумієш, чому у тебе нічого не виходило. Зрозумієш, чому ви так довго не могли зустрітися. І ще ти погодишся, що все, що було до нього – не було любов’ю. Тому що одного разу ти зустрінеш когось, хто буде кращим, що траплялося з тобою. І ти відчуєш в своєму серці, що нарешті знайшла те, що шукала. Джерело

Учень запитав у вчителя: “Чому існує стільки труднощів, які так сильно заважають досягти мети?” Те, що ти вважаєш труднощами, — сказав вчитель, — насправді — частина твоєї мети. З цим не потрібно боротися. Ці труднощі просто потрібно враховувати, коли будеш вибирати шлях до мети. Ось уяви, що стріляєш з лука в ціль. Мета знаходиться далеко, раптом несподівано опускається туман. Хіба ти будеш воювати з туманом? Ні, ти просто почекаєш, коли він розсіється. Потім раптом вітер підніметься. Ти знову почекаєш, адже вітер віднесе твою стрілу далеко від цілі. Ти просто ненадовго відтягуєш свій постріл, будеш чекати, коли вітер стихне. Якщо у тебе важкий лук, і ти рідко потрапляєш в ціль, ти починаєш тренуватися. Пройде зовсім небагато часу, і ти будеш влучати в ціль все частіше. Учень знову запитав вчителя: “Але ж бувають люди, яким постійно щастить. Всього у своєму житті вони домагаються легко. Чому в моєму житті так багато перешкод?” На що вчитель відповів: “А ти не дивись на інших. У кожної людини в житті свій шлях і свої цілі. А ти повинен вибрати свій шлях, знайти свою мету в житті і йти до неї”. І додав: “А ще я хочу, щоб ти зрозумів, що труднощі існують, щоб людина зрозуміла, всю цінність перемоги. Справжнього успіху без труднощів не буває. Тому вистачить скаржитися на труднощі, а краще сміливо йди до своєї мети. А якщо у тебе немає на це сил, то знайди собі іншу мету, легшу. Таку, яку можна досягти, не прикладаючи так багато зусиль”. Джерело

Одного разу вчитель запитав учнів: – Чому люди при сварках підвищують голос? – Напевно, вони втрачають спокій, – припустили учні. – Але навіщо підвищувати голос, якщо друга людина знаходиться поруч з тобою? – запитав вчитель. Учні здивовано знизували плечима. Їм це і в голову ніколи не приходило. Тоді вчитель сказав: – Коли люди сваряться і невдоволення між ними зростає, їх сeрця віддаляються. А разом з ними віддаляються і їх душі. Щоб почути один одного, їм доводиться підвищувати голос. І чим сильніше їх образа і злість, тим голосніше вони кричать. А що ж відбувається, коли люди закохані? Вони не підвищують голосу, а говорять дуже тихо. Їх серця знаходяться зовсім поруч, а відстань між ними практично повністю стирається. – А що відбувається, коли людьми править любов? – запитав вчитель. – Вони навіть не говорять, а тільки перешіптуються. А іноді і слів не треба – їх очі говорять про все. Не забувайте, що сварки віддаляють вас один від одного, а слова, сказані на підвищених тонах, збільшують цю відстань багаторазово. Не зловживайте цим, тому що настане день, коли відстань між вами збільшиться настільки, що дороги назад ви вже не знайдете. Джерело

За все своє життя нам доведеться зустріти величезну кількість людей. Хтось з’явиться в ньому лише на мить, хтось на роки, а хтось назавжди. Одного разу, на своєму шляху ти зустрінеш людину і зміниш її життя. Для когось ти станеш справжнім подарунком долі, ковтком свіжого повітря, промінчиком світла у темному тунелі, чи просто рукою, яка витягне з безодні страху та невизначеності. Для когось ти станеш справжнім порятунком.  З твоїм приходом підуть всі страхи. Ти навчиш довіряти, дружити та кохати. Ти змусиш когось забути про минуле й сміливо будувати своє майбутнє. Ти подаруєш справжню свободу та щастя.  Завдяки тобі людина буде зростати, розвиватися та вірити у власні сили. Ти станеш тим майстром, який керує величезним будівництвом — будівництвом щастя та гармонії!  Разом із цим ти теж не лишишся без дару. Ти станеш вільним птахом, який до цього не відчував нічого подібного. Саме у цей момент ти пізнаєш, що таке справжнє кохання. Ти часто будеш питати себе: «А чому ж ми не зустрілися раніше?». А все тому, що ви ще не були готові до цієї зустрічі. Доля знає, коли потрібно зводити людей й ти одразу відчуєш це своїм серцем.  Джерело

«Є голос, який не використовує слів. Слухай! » – Румі. Ви відчуваєте, ніби ваша душа знаходиться в вогні. Вам здається, що ще жодного разу в житті ви нічого так не хотіли. Насправді, вам так сильно цього хочеться, що ви готові абсолютно на все. Але у Бога, схоже, інші плани на вас. Ваші бажання не виконуються, а молитви так і залишаються не почутими. Ви злі на Нього. Зла на Бога і на весь світ. Ну чому ви не можете отримати бажане, хіба ви просите занадто багато? З часом в вас починають наростати сумніви. Немов ви знову стали маленькою дитиною, і всі навколо, крім вас, отримують бажані іграшки. А ви завжди десь позаду. Ви – це план «Б». І саме вас Бог вибрав для своїх випробувань. Розумію, що комок у горлі, що болить в серці і сльози, які ви не можете вгамувати, але повірте – це лише ваш поточний стан, але аж ніяк не призначення. Пам’ятайте, на все, що відбувається і не відбувається у вашому житті, є своя причина. Але щоб зрозуміти її, вам просто необхідно бути терплячими. Подумайте ось про що … Хіба Господь звалив на вас непосильну ношу? Раз ви все ще тут, думаю, що відповідь зрозуміла. Бог ніколи не посилає людям те, що вище їх можливостей. Так, у вашому житті були непрості періоди і зливи. Одна за одною на вас звалювалися погані речі, часом навіть одночасно. Ви часто втрачали надію, але погляньте на себе зараз. Ви сильні, дивовижні і все ще стоїте на ногах. Ви витримали всі ті шторми, в яких опинявся ваш корабель. Але що ще важливіше, ви вийшли з них сильнішими, ніж будь-коли. Тепер ви знаєте, що перш, ніж стати краще, життя стає жахливим. Зрештою, всіх нас чекає щастя, але спочатку життя повинне зробити нас сильнішими. Після кожного дощу виходить сонце. Якби не було дощу, у нас не було б можливості побачити веселку. Тому будьте вдячними за всі нерівності на своєму життєвому шляху. Вони готують вас до вашого призначення, перетворюючи в людину, якою вам судилося бути. Бачите, ви не отримуєте те, чого хотіли, про що молилися і чого просили, не просто так. Що, якщо невиконане бажання в кінці перетворюється в краще, що могло з вами трапитися? Що, якщо Господь, відмовляючи у ваших молитвах, тим самим вберігає вас від зустрічі з токсичною людиною? Що, якщо Господь, що не посилаючи вам роботу мрії, тим самим рятує вас від нікчемності життя? Що якщо люди, які вас відкидають – це теж робота рук Господа, щоб уберегти вас від страждань, які вони можуть вам заподіяти? Що якщо Господь, змушуючи вас чекати, тим самим вчить вас бути терплячими і показує, що у всього на планеті є свій час? Справа ось у чому – мені подобається вірити, що якщо мені не дають того, про що я молила, значить у Бога на мене є серйозніші плани. Якщо я не отримую те, чого просила, значить попереду мене чекає щось краще і більше. Якщо у вас буде такий же підхід, то незабаром ваше життя наповниться позитивом і удачею. Тому не впадайте у відчай. Коли Бог посилає вам речі, які вважає найкращими, ніж те, про що ви Його молили, все відразу ж набуває сенсу. Ваше очікування окупиться. І одного разу ви подякуєте Йому за те, що він не почув прохання, а дав те, що вам було дійсно потрібно. Одного разу ви зрозумієте, чому ці двері зачинилися і скажете за це «дякую». Джерело

Я живу зі слабким чоловіком. Ні, зовні він сильний і може підняти штангу, але, коли я кажу йому, що у мене проблема, він відповідає, що зараз у всіх проблеми. Якщо я кажу, що Вітці Коля допомагає, тоді він кричить, вимагає не порівнювати і голосно пропонує йти жити до Колі. Але я не хочу до Колі, тому замовкаю, тут же згадую поради психологів, що порівнювати дійсно не комільфо, тому вчуся вирішувати свої проблеми сама. Коли у нас закінчуються гроші – він розводить руками і запитує, що він ще може зробити якщо і так працює. Я погоджуюся, киваю головою, і сама йду на другу роботу. Дійсно, що він може зробити ще, якщо і так зі шкіри геть лізе за свої сто доларів. Коли я хочу нове пальто, сумку, туфлі він говорить «дорого», і «ми не можемо собі це дозволити, тим більше у тебе все є». Відкриває гардероб і тицяє в стару курточку, якій більше років, ніж нашому синові підлітку. Я кажу йому про це, нагадую, що жінка і мені хочеться красиво, але він кричить, описуючи знову в деталях як лізе зі шкіри геть, щоб нас забезпечити, а я не вдячна! Мені нічого не залишається, як погодитися, кивнути головою і піти на третю роботу, тому що ну дуже хочеться красивою і модною. Як Вітка у Колі, але порівнювати не можна, я пам’ятаю, тому мовчки збираю гроші. Потім він раптом не розуміє чому на вечерю пуста картопля і де відбивні з телятини. Я намагаюся пояснити, що давно закінчилися разом з грошима, яких він не давав уже три тижні, але так як він лізе зі шкіри геть, виходить, що це я не вмію витрачати, економити і розставляти пріоритети, спускаючи все на свої нігті, які фарбую в салоні, (а можна і вдома), на помаду, (а можна і без неї), і взагалі я марнотратка, не думаю ні про нього, ні про сина. Я погоджуюся, киваю головою і йду до заначки, яка на пальто, щоб купити м’ясо і приготувати вечерю, відписуючись черговий раз від манікюру. Якщо я скажу, що втомилася, він тут же повторить за мною, що теж втомився. Коли я скажу, що мені сумно, він згадає, що зараз всім не весело, якщо я поскаржуся, що мені не вистачає його уваги, турботи і любові, він скаже, що багато хочу і подивися навколо, так всі живуть. У цей момент мій шаблон порветься, так як я точно зрозуміла, що порівнювати не можна. Коли я не витримую і зриваюся на скандал, він говорить, що я істеричка і в усьому сама винна, бо треба бути розумнішою і не пиляти мозок чоловіка, навіть не замислюючись, що може і він у чомусь не правий. Я погоджуюся, киваю головою і йду до своєї заначки… І Бог з тим пальто, в старому походжу, але тільки без нього, без цього слабкого чоловіка з великими м’язами… Тому що я втомилася бути поруч з ним сильною, розуміючою, тою що уточнює і не порівнює ні з ким. Завжди винною, не економною, істеричною і не вдячною… А він і зараз дивлячись мені в слід, нервово стукає по столу, пропонуючи вилікувати голову і тільки тоді повернутися. Я погоджуюся, мовчки киваю цієї головою і точно знаю, що вилікую, але вже не повернуся… © Василиса Савицька Джерело

Одного разу, я запитала дуже успішну жінку, у чому її секрет. Вона посміхнулася і відповіла: «Успіх прийшов, коли я вирішила залишити дрібні битви для дрібних бійців: Я перестала боротися з тими, хто брехав про мене… Я перестала боротися з родичами… Я перестала боротися за любов і увагу… Я перестала боротися за свої права з хамами… Я перестала боротися, щоб догодити всім… Я залишила цю боротьбу тим, кому більше нема за що воювати… Я стала боротися за моє бачення, мої мрії, мої ідеї і мою долю. День, коли я відмовилася від дрібних битв, – це день, коли я стала успішною і набагато більш щасливою ». Деякі битви не варті вашого часу. Вибирайте те, за що ви воюєте з розумом. Джерело

“Одного разу я повісила оголошення, що шукаю садівника. Літня жінка прочитала і так суворо запитує:– А навіщо? – Нічого не встигаю, четверо дітей і робота – кажу…– Не встигає вона! Ми в селі по 50 відер картоплі садили і воду з колодязя тягали, і доїння о п’ятій ранку, і поросят сім штук, і кури, і бабка паралізована… Білоручки!… Я спостерігаю за життям і бачу, що ніякої об’єктивності не існує, люди завжди судять суб’єктивно, сидячи на своїй правильній геройській дзвіниці. Тільки ми не герої… просто всі люди різні. Хтось народжує сімох і з захватом годує їх до корінних зубів, 18 років безперервної лактації. А інша з появою малюка втрачає всю радість життя і вже з восьмого поверху стрибнути готова. Деякі все літо з шлангом і мотикою не розлучаються, 25 соток, і ніякого бур’яну! А для когось город – середньовічне катування. У однієї сусідки будинок – повна чаша, вічно гості, стіл накритий, котлети зліплені, тісто піднялося, холодець наварено. В іншої – навіть чаю немає, кіт з голоду втік, зате захист докторської в середу. У Марини свій бровіст, масажист, астролог, косметолог, стиліст… А Тамара у джинсах і стрижка під хлопчика, їй так зручніше. Ніна – без чоловіка, як без рук. А її сестра все сама: і фундамент заллє, і дах перекриє, і баню побудує. І кожна з цих жінок має рацію. Можна не розуміти один одного, ми і не зобов’язані це робити. Водій трамвая ніколи не зрозуміє ту фіфу, що їде в кабріолеті, французький кондитер – вокзальну перекупку, чайлдфрі – матір-героїню. Розуміти і не треба. Головне – не порівнювати. У всіх нас різний психотип і темперамент, рівень розвитку і життєві цінності, запас енергії і больовий поріг, смаки і таланти, виховання і менталітет. Може нам повчитися у братів менших? Ведмідь же ж не судить зайця, що той своє здоров’я гробить, в барлозі не зимує, а, як дурень, голодний по заметах льотає. Просто ці звірі різної породи. Паралельної. І у нас так само – різноманітність людей в природі. Можна спостерігати, дивуватися, взорувати або не перейматись. Але не порівнювати.Адже кожен заєць цінний, навіть, якщо він не ведмідь”… Джерело