Філософська казка про гівно! Прочитаєте 1 раз, а запам’ятаєте назавжди :)

У лісі жило гівно. Одного разу в цей ліс пішов мудрець. Гівно вискочило з лісу перед мудрецем і прокричало грізним голосом: “Я тебе з’їм”. Мудрець злякався і втік. Мораль: Гівна боятися – в ліс не ходити. Потім в ліс пішов другий мудрець. Перед ним вискочило гівно і прокричало: “Я тебе з’їм”. Мудрець не злякався і штовхнув гівно ногою. Гівно завоняло. Мораль: Ти можеш боротися з гівном, але гівно буде смердіти. Третій мудрець пішов в ліс. З лісу вискочило гівно, знову прокричало: “Я тебе з’їм”, а мудрець відповів “Я сам тебе з’їм” і з’їв гівно. На смак гівно виявилося гівном. Мораль: Ти можеш перемогти гівно, але смак перемоги тобі не сподобається. Тоді четвертий мудрець пішов в ліс. Гівно вискочило з лісу, пригрозило з’їсти мудреця, але мудрець не злякався і пройшов мимо. Гівно покричало, покричало, заплакало, пішло і втопилося. Тому що метою гівна було лякати мудреців. Мораль: Якщо зустрів гівно, пройди повз. Андрій Громов Джерело

“Хлопчики – плачуть”: мудрий лист мами до підростаючого сина. Прочитайте його разом зі своїми дітьми!

Ні, сину, тебе не заберуть цигани. І он тій незнайомій бабусі я тебе не віддам. Ні, Бабая не існує, сину. Це тітка просто невдало пожартувала. Вночі ніхто тебе за бочок не вкусить, не переживай, це просто така колискова. Дитяча пісенька. Так, дивна, я згодна. Хлопчики – плачуть, бо вони ж не роботи. Якщо боляче, або гірко – плачуть навіть хлопчики, і нічого в цьому поганого немає. Я бачила, як плакав мій тато, коли загинув наш пес. Мені було близько дев’яти років, але я добре це пам’ятаю. Ні, тітка не буде сміятися, що ти боїшся стрибнути з гірки. Вона вже пішла, не звертай на неї уваги. Відчувати емоції – нормально. Відчувати страх – нормально. Не соромся своїх почуттів. Якщо ти хочеш посидіти у мене на руках – сиди. Мені важко, але я потримаю. Значить, тобі зараз це потрібно. А дядькові, який дражнить тебе «тижчоловік», треба б вставити кляп. Ти не ображайся, його самого так в дитинстві дражнили і він це так і не переріс. Це неправда, Андрію, що тільки слухняні хлопчики отримують цукерки. Бунтівникам життя також підносить солодке… Тим, хто бере не питаючи: бореться, домагається і не чекає слухняно, коли принесуть. Якщо не хочеш, то можеш не давати свої іграшки незнайомим дітям. Ділитися повинні тільки твої клітини, ти – ні. Давати здачі – можна. Твій тато був хорошим хлопчиком, якого вчили не битися. Чи допомогло йому це в жахливій вуличній бійці? Ні. Йому було 15, його побили до напівсмерті. Але він був хорошим хлопчиком і не дав здачі. А дядько прокурор був поганим хлопчиком і постарався, щоб тим, хто бив дали термін. Якщо ти почуєш: якщо ти такий неслухняний, то я не буду тебе любити – не переймайся. Той, хто це каже – несе нісенітницю і просто не вміє правильно сформулювати, що ти і твої вчинки не одне і те ж. Пам’ятай: я люблю тебе однаково сильно і коли ти поводиш себе погано, і коли ти зразковий малюк з ангельським характером. Мене може засмучувати твоя поведінка, але ти і не зобов’язаний відповідати моїм очікуванням. Я тебе люблю більше за всіх на світі. Пам’ятай це. Відчувай це. І так, Андрію, не всі дорослі – розумні. Кажуть, мудрість приходить з віком, але деколи вік приходить один. Автор: Поліна Булгакова

Коротенька, але дуже мудра притча-молитва, про яку варто пам’ятати щодня

Друзі, сьогодні у нас для вас дуже коротка і дуже мудра притча-молитва, про яку рекомендуємо пам’ятати: «Господи, дай мені терпіння прийняти те, чого я не можу змінити, дай мені силу змінити те, що я можу змінити, і дай мені мудрість відрізнити одне від іншого.». Фрідріх Кристоф Етінгер Джерело

Найлютіший ворог – це колишній друг. Думайте, кого запрошуєте в своє життя

Найлютіший ворог – це колишній друг.(Думайте кого в дім (в сім’ю) пускаєте!).Вороги ж про нас нічого толком не знають, навіть якщо стежать. А вони завжди стежать. Вони не знають наших сердечних таємниць, наших тривог і прикрощів. Не знають хворих місць і наносять навмання свої удари. Як у дитячій грі “морський бій”. І потрапляють частіше в порожні квадратики. Вороги не знають про наших близьких. Не знають, скільки грошей у нас в гаманці. Не знають, від чого ми плачемо ночами і чого боїмося. Не знають про наших проступки і тіні минулого. Ми ж не дурні, щоб ворогам таке розповідати.А другові все розповімо-порадимось… Він все знає. І потім може безпомилково нанести удар по самому хворому місцю. І всі наші таємниці відкрити, щоб і інші могли вдарити. Друг все знає. І тому з друга виходить найстрашніший ворог.Та й не був він ніколи другом, така людина!Зрозумійте це – не був він нам другом ніколи. Він відчував почуття, які ми помилково прийняли за дружбу. А це була заздрість, яку він приховував. Навіть від самого себе. І в біді, в печалі, коли не було чому заздрити, такий «друг» був поруч. Втішав, підтримував. Йому приємно було втішати. Легко було у нього на серці. Заздрити-то нема чому було в такі часи. А при нашому успіху він відводив очі. Він зображував радість. Він вітав з тріумфом, але відводив очі. І рука його була холодною, як лід, – просто ми не помітили, коли її стискали. І вигуки захоплення були занадто гучними, театральними.А потім він втомився грати свою роль; занадто довго йшла п’єса. Він втомився. І знайшов привід для ворожнечі – його так легко знайти, якщо потрібно.Ми не так подивилися, не те сказали, ми занадто тиснемо, ми не так себе ведемо, ми маємо неправильні погляди, ми в різних політичних таборах, – та що завгодно можна придумати, щоб почалася ворожнеча. Привід легко знайти. А причина завжди була – заздрість. І друга( кума, чи приятеля..) тепер – лютий ворог. Озброєний до зубів нашою відвертістю. Всі плани аеродромів та кількість танків він знає; і де припаси – теж йому відомо. І слабке місце – о, він знає, де наше слабке місце. І завдасть удар саме туди.Але занадто засмучуватися не варто. Просто тому, що ця людина ніколи не була другом. Не був – і все. Прикидався. Навіть перед собою прикидався. Якщо став ворогом – не було дружби. А тепер відкрилися справжні почуття і спонукання.Так що занадто переживати не треба. Хоча гидко на серці. І небезпека …. Але в боротьбі переможе той, хто не зрадив. Хто дружив щиро. Хто вірив. Той і переможе. Зазвичай так буває … ©Анна Кір’яноваілюстрація: Юдині обійми Джерело

“Щастя” – повчальна казка, яка здатна змінити ваш погляд на життя. Обов’язково прочитайте її!

– Візьміть! Будь ласка візьміть! – хлопчик років восьми простягнув в руках перелякане кошеня. Жінка, що виходила з магазину заперечливо похитала головою. – Він хороший, – жалісливо сказав хлопчик і притиснув пухнастий клубок до себе. Кошеня нявкнуло. На цей звук обернувся чоловік, і кошеня знову злетіло у дитячих руках. – Він дуже ласкавий, він вам потрібний. Чоловік замахав руками і прискорив крок. – Це твій? – почув хлопчик. Через його плече на кошеня дивилася дівчинка з довгими косичками. – Так, мій. Але мені треба його віддати. Йому потрібен господар. – Який гарненький! – дівчинка погладила кошеня. Поруч виросла жіноча фігура. – Не займай його! – грубо відтягла вона дівчинку. – Мамо, я хочу його. Воно моє! Воно мені дуже потрібне. – Не потрібне, – як відрізала мама і потягла вже заплакану доньку геть… Кошеня подивилося просто в очі хлопчикові і, раптом, сказало: – Слухай, залиши мене собі. – Не можу, – зітхнув хлопчик. – Нам, ангелам, не можна залишати собі ЩАСТЯ. Ми його роздаємо. – Значить я – щастя? І ти мене віддаси кому завгодно? – Я пропоную тебе тому, кому ти найбільше потрібне. А люди не розуміють і відмовляються. – Але ці люди відмовилися від мене, бо я всього лише маленьке кошеня. – Жінка з магазину відмовилася від сімейного щастя. Якби вона тебе взяла, то по дорозі додому з нею заговорив би чоловік, який захотів би допомогти їй донести тебе, а потім він став би її чоловіком. Чоловік відмовився від щастя взаєморозуміння з дочкою, у них дуже складні відносини. Якби він взяв тебе, то дочка і батько разом доглядали б за тобою, і холод у відносинах поступово б відступив. – А дівчинка? Я був їй потрібен. Це мама не дозволила. – І дівчинці ти був потрібен. Якби їй дозволили взяти тебе, вона навчилася б турботі і терпінню поки ти ріс. А через рік у неї б з’явився братик, і своє вміння піклуватися вона перенесла б на нього. Це і мамі б дуже допомогло. Це щастя турботи і допомоги один одному. – Виходить, вони відмовилися від свого щастя … Як же вони без щастя? – Я буду пробувати знову. Пізніше. Вже по-іншому. Така у нас робота – щастя пропонувати. А вибір за людиною. Кошеня зітхнуло і закрило очі. Воно вже не боялося. Воно – чиєсь щастя! Джерело

Боягуз – це чоловік, який закохує в себе жінку, але не має наміру любити її у відповідь

Коли моїй мамі було 49, вона вийшла заміж за 38-річного чоловіка. Так, знаю. Але це зовсім не історія про те, як все це було непросто і заплутано, хоча так воно, без сумніву, і було. Це історія про те, наскільки заплутаним був ВІН. А ще це історія про те, скільки болю і розчарування цей роман приніс моїй мамі. Тобто повчальна історія для тих, кому не пізно ще все змінити. Коли вам роблять боляче. Дуже боляче. Я знаю, як це. Я також знаю, що насправді спочатку все виглядає, немов у казці. Вас обсипають поцілунками, вам дарують сонце і квіти, ви не просто вірите – ви точно знаєте, що вас не обдурять і не зрадять. А в цей час – просто топчуться по вашим почуттям, по вашому серцю, наносять рану за раною – повільно, непомітно, глибоко. Четвертий чоловік моєї мами народився підлим. Ось просто прийшов на цю землю таким, і все. Не знаю, чому так сталося, та й вважаю, що зараз це не має ніякого значення, але він був фантастично підлим. Можливо, така ДНК дісталася в спадок від якоїсь підлої мавпи, а, може бути, у нього замість ДНК взагалі була гнила бананова шкірка, але всього цього було достатньо, щоб моя мама послизнулася так, що зламала абсолютно все в своєму житті. Вона не була наївною, мала за плечима життєвий досвід і мислила критично, але рівно до того моменту, поки не зустріла його. Він з’явився в її житті, немов воронка – щоб поглинути цілком і знищити назавжди. Як? А дуже просто. Для цього існує мільйон способів. І вже в чому, а в цій справі він був практично геніальний. Кожен день він повільно руйнував її… Її серце, її віру, її душу. Він робив це щогодини і щохвилини. Кожним своїм словом. Кожним своїм вчинком. І кожен раз все це буквально роз’їдало, немов корозія. Вбивало віру. Вбивало її. О, він впорався зі своїм завданням дуже швидко! Те, що хвилі роблять зі скелями і лінією берега протягом століть, він зробив з мамою всього за кілька років. Він розбив її серце на тисячі дрібних осколків, він зруйнував її гідність, її віру в себе, в людей. Все це розсипалося, немов замок на піску. І до всього цього приклалися його руки. Він обманював її буквально в усьому – з приводу і без. Він зраджував. Він зводив її з розуму. Вона не раз телефонувала мені о другій годині ночі, розповідаючи, що він повернувся додому, весь пропахлий духами іншої жінки. Але він так майстерно викручувався, що в кінці вона вже ні в чому не була впевнена і вирішувала, що це вона божеволіє від ревнощів. А він – білий і пухнастий. Вона боялася. Вона боялася зізнатися навіть собі самій, що все це правда. Брудна, шокуюча правда. Йому вдалося викрутитися навіть тоді, коли мама дізналася, що від нього чекає дитину інша жінка. Вона повірила не їй, а йому! І вона знову залишилася! Вона залишилася, бо любила його. І це було найжахливіше. Тому що в цьому світі є люди, які навмисно закохують нас в себе, огортають, немов змія своїми чарами і красивими словами, але кожна нота цієї «мелодії» – підла брехня. Всі їх обіцянки і клятви – всього лише частина гри. Але чинити опір цій свідомо брехливої ​​мелодії – дуже складно. Можливо, тому що всі ми хочемо, щоб нас любили – красиво і як в казці. Можливо, тому, що час від часу дійсно здається, що все йде добре. Але, швидше за все, ми просто здаємося одного разу: «Будь – що буде!» Протягом місяців або, може бути, навіть років, все дійсно може виглядати досить непогано. Ми відзначаємо річницю знайомства, дні народження, свята. Так, ніби все ok. На щось закриваємо очі, чогось не помічаємо, в іншому – просто обманюємо себе. Але вічно так тривати не може. І ось в одного прекрасного дня ви лежите в ліжку поряд з такою людиною, і в душу починають закрадатися сумніви. Спочатку слабкі і несміливі, потім – все більш очевидні і неспростовні. Він зовсім не такий, яким прикидається. Він чинить інакше. Він пахне інакше. Навіть та його мила і добра усмішка, від якої колись літали «метелики в животі», викликає лише тривожний холодок десь в районі хребта. Слова не значать зовсім нічого, коли за ними немає дій і вчинків. А обіцянки і клятви – всього лише набір красивих слів. Ви ж не можете обманювати себе до нескінченності. Ви ж не можете не помічати того, що вами маніпулюють, вас використовують! Це ж злочин проти себе – продовжувати займатися самообманом! І справа навіть не в тому, що він навмисно закохав вас в себе. Проблема в тому, що він і не збирався любити – це спочатку не входило в його плани! А звідки ви взяли, що закохалися? «Метелики в животі», легке хвилювання, троянди, квітучі в грудях кожного разу, коли він торкався до вас? Це не справжня любов. Ви просто потрапили під вплив гіпнозу. Подумайте про це. Як тільки усвідомлюєте, що загіпнотизовані – його владі над вами настане кінець. Ви прокинетеся і жахнетеся! Це порочне коло, коли вас навмисно закохує в себе людина, для якої ви не значите рівним рахунком нічого, можна розірвати одним тільки способом: усвідомити, що ви перебуваєте під гіпнозом. Хворим і деструктивним. Усвідомте його і позбудетеся від влади підлої людини над собою. Перевірено – працює. Джерело

Кумедна історія, яка змусить вас усміхнутися. Обов’язково дочитайте до кінця!

Миколі з жінкою пощастило. Акуратна, чистенька, добра і привітна. Чудово готує його улюблені оладки, котлети, запіканку… Що Микола попросить – те й приготує, без жодного цього вашого «Я тобі не кухарка!» Прибирає вона в будинку сама і також без жодного примусу чи вимог придбати робот-пилосос. Ніколи не докоряла Миколі за гроші. Захоче він, наприклад, витратити всі свої заощадження на машину – ну і будь ласка! Хоче позашляховик – купуй… Подарунки жінка не любила… Якщо приймала, то тільки приємні сувеніри, зроблені своїми руками. Листівку їй підпишеш – а вона і щаслива, аж вухами себе б’є по щоках від радості. До речі, якщо її Микола задивлявся на дівчат, то не влаштовувала сцени ревнощів, а тільки сміялася. Але найголовніше – це характер. Золотий був у жінки характер. Навіть якщо якась невдача – ні слова докору, ніяких істерик чи вереску ображеної самки. Завжди тільки Микольчику, радість моя, серце моє, сонечко ненаглядне! Ось так зверталася до Миколи. Ви, напевно, думаєте, я зараз буду Миколу сварити? Мовляв,.. інфантильна твоя душа, експлуататор … Але ні. Не дочекаєтесь. Я за Миколу тільки рада. Чому? Та тому що йому 5 років, він добре їсть, ходить в садок і головна в його житті жінка, це бабуся. А це для чоловіка його віку велике досягнення! Автор: Морена Морана Джерело

Повчальна притча про радість. Ви захочете нею поділитися з друзями!

Молодий Ангел, який щойно спустився на землю, сидів на гілці дерева і слухав розмову дитячої компанії. – Мені тато вчора подарував бантик, дивіться який гарний. Я у нього попросила, а він одразу мені подарував. Мама сказала, що для людини велика радість, коли їй роблять подарунки, – повідомила Марічка, перебираючи кінчики волосся. Всі з цікавістю подивилися на її бант. – А-а-а у мене є …. олівці кольорові. Мені теж їх недавно купили. Отже, у мене теж є радість? – запитала Тетянка. Ромчик потер ніс і, мабуть, на щось зважившись, сказав: – А мені великий велосипед купили, тільки я на ньому поки кататися не вмію. Адже, це теж вважається подарунком, так? – Мама казала, що радість – це коли ти отримуєш подарунки і тобі від цього добре, – сказала Марічка, влаштовуючись зручніше на лавці. – А якщо тобі подарунків не роблять, то тоді у тебе і радощів немає? – запитав Ромчик, скоса поглядаючи на Сергійка. – Виходить, немає, – повчально сказала Марійка, – це означає, що ніхто тебе не любить, якщо тобі нічого не дарують. І всі поглянули в бік Сергійка. Вони знали, що хлопчик живе з бабусею, і подарунки отримує нечасто, тобто майже зовсім не отримує. Їм стало шкода свого друга. Сергійко, мабуть, відчув, що його зараз почнуть жаліти, і весело підскочивши, сказав: – А у мене теж радість. Мені вчора ліс подарував кошик грибів, уявляєте? Повний кошик грибів. Всі з цікавістю дивились на Сергійка. – Це не вважається подарунком, це ж ти сам їх збирав. А треба щоб просто подарував хтось, – сказала Марічка. Сергійко задумався на хвилинку, а потім випалив: – А вчора дощ був, ви ж пам’ятаєте? Ви ще всі додому розбіглися. А я в альтанці сидів, бабуся в магазин пішла. Так ось – дощ мені вчора таку величезну веселку подарував. Гарну різнокольорову, до самісінького неба веселку-радість. Всі знову здивовано втупилися на Сергійка. – А ще після дощу в калюжах рибки срібні плавали. Чесно, я сам бачив. Це все дощ, – з повагою до подарунків дощу, додав хлопчик. Хлопці із щирим захопленням дивилися на свого друга. Ангел вийняв бланк звіту для свого керівництва і написав: “День перший. Зустрів маленького чарівника». Потім задумався на хвилинку і додав:«А мене запевняли, що їх на Землі немає» … Автор невідомий

Всесвіт виконує всі бажання, ти тільки попроси

Ви ніколи не замислювалися про те, що всі наші бажання виконуються? Так, так, збуваються ВСІ бажання. Інша справа, що багато хто з нас неправильно формулює свої бажання або взагалі нічого не бажає. Розумію, перша ваша реакція на цю заяву відразу посперечатися. «Неправда, я не думав про аварію, хвороби і взагалі не припускав, що виникнуть якісь проблеми. Я завжди мріяв про щастя, здоров’я, благополуччя … » У цьому світі, хочемо ми в це вірити або не хочемо, все живе. Живими є також і наші думки. Всесвіт фіксує наші думки як енергетичні імпульси і строго дотримується їх виконання. Всесвіт виконує наші бажання, а ми «годуємо» його своєю любов’ю. Йде суворий взаємообмін, і якщо один ланцюжок руйнується, то руйнується й інший. Справа в тому, що Всесвіт не розуміє «шумових слів», слів «так» або «ні». Для нього не існує емоційних понять «позитив» або «негатив», «страх» або «радість», все залежить від того, яку кількість енергії ми вклали в свою думку. Часто буває, що ми подумали про щось і при цьому злякалися. Страх був настільки сильний і породив такий потужний виплеск нашої енергії, що не дивлячись на те, що думка проблиснула в голові всього лише секунду, Всесвіт розчув її як наказ, який неможливо не виконати. Подумайте над тим, як ви думаєте. Наприклад, часто ви думаєте ось так … «Зараз важкий час, важко влаштуватися на хорошу роботу, важко на квартиру накопичити, та й взагалі неможливо її купити». І йдуть скарги на своє життя, лаяння своїх чоловіків, дружин, родичів, все навколо погано і не так як ми хочемо. Всесвіт зробить для вас те, що ви замовили, а саме – «лихоліття», «важко влаштуватися», «важко на квартиру накопичити», «неможливо квартиру купити», ближче посуне до вас «родичів і подружжя, які роблять все неправильно» і піднесе “життя, яке не вдалося». Так що ви самі створюєте собі програму, за якою самі ж і будете жити. Що ж робити щоб змінити своє життя в кращу сторону? Нам часто змінитися заважає слово «якщо», яке живе в нашому минулому, сьогоденні і яке ми тягнемо в своє майбутнє. Зупиніться! Уявіть, що цього «якщо» ніколи у вашому житті не було. Відповідайте собі чесно на питання: Чого ви насправді хочете? Що змусить вас жити в гармонії і щасті? Якби у вас була чарівна паличка, щоб ви для себе зробили? Уявіть собі своє нове радісне майбутнє. Про що ви мрієте? Що б ви хотіли отримати через рік? І пам’ятайте Всесвіт виконує наші бажання в обмін на ту любов, яку ви проявляєте в своїй душі. Неважливо до кого – природи, до живих істот, роботи, механізмів. Чим більше у вас любові, тим швидше виповнюється те, про що думаєте. А тепер дозвольте собі мріяти. Уявляйте все так, як ніби ваші бажання ВЖЕ здійснилися. Подякуйте своїй долі, вона зробила вас такими, які ви зараз є. Дякуйте Всесвіту, який виконує ваші бажання, дякуйте Богові за те, що створив такий чарівний світ, дякуйте мамі і тату, що дозволили вам народитися в цьому світі і дякуйте собі за те, що ви народилися і є. Якщо вам нема кого любити і нікому дякувати (буває таке, коли у людей надто важке життя і не залишилося віри ні в Бога, ні в чорта, ні в людей, ні в самого себе) – підберіть тоді для себе камінчик на дорозі і кожен день дякуйте йому. Нехай камінчик отримує подяку і любов від вас, головне щоб у ваше серце повернулася здатність любити. Якщо це світ не заслужив, щоб його любили – любіть камінь. Підійшов вчасно автобус до зупинки – дякуйте камінчику, хтось посміхнувся, погладьте камінчик. Навчіться позитивно мислити. Візьміть приклад з маркетологів, які заздалегідь пишуть позитивний сценарій розвитку компанії. І якщо в цей план вірить вся компанія, то успіх забезпечений. Це працює! Придумайте собі нове життя, в якому немає місця смутку і печалі. Пам’ятайте ви чарівник, все залежить від вашого настрою. Ви відповідальні за свою долю і за себе і у вас достатньо сил, щоб змінити своє життя на краще. Джерело

Я люблю чоловіків. Ні, деяких жінок я теж ніжно люблю, але чоловіків особливо. Ось тих самих, які нібито перевелися…

Я люблю чоловіків. Ні, деяких жінок я теж ніжно люблю, але чоловіків особливо. Ось тих самих, які нібито перевелися. У черзі до банкоматів і терміналів два дідки, за вісімдесят. Звичайні дідусі, в картатих сорочечках, стареньких сірих брюках з поясами десь ближче до пахв. – Ти щось оплатити хочеш? Телефон? – Мені внук гроші на картку скинув, він за кордоном живе. Хочу зняти і Любаші квіти купити. Я вже давно не купував. На 8 березня останній раз. – Квіти – це потрібно… – зітхає приятель. У торговому центрі подібний “картатий” дідусь з двома молодими людьми. Молоді люди тягнуть його в сторону галантереї, а дідусь уперся:– Ось хорошу парасольку ви їй самі і купите, і краще не на свято, а тому, що стара у неї вже зламалася. А я хочу сережки купити, як на перший рік весілля. Йдемо шукати, де сережки продають! У метро їде дуже інтелігентного вигляду бабуся, можливо навіть прабабуся, не вистачає тільки капелюшка і рукавичок. І вкрай не вихований онук, років п’яти, який зачіпає не тільки оточуючих, але і бабусю. Вона робить йому делікатні зауваження, а хлопець вдає, що не чує її. Бабуся розгублена і засмучена, їй незручно перед людьми, вона обводить всіх винним поглядом і так само намагається посміхатися.– Справжні чоловіки ніколи не образять дівчинку. Подивися, твоя дівчина скоро заплаче, це не по-чоловічому. Зворушливий, сніжно-сивий дідусь заступається за бабусю.– Вона не дівчинка, вона бабуся! – Це ти бачиш її бабусею, а я бачу дівчинку. Сиву дівчинку. Може, вся річ у тім, що я справжній?Хлопчисько дивиться на бабусю, довго дивиться, потім тикається їй головою в живіт і щось тихо говорить. Бабуся посміхається зовсім іншою посмішкою і вже починає тихенько плакати. Справжній чоловік встає до виходу і галантно вклоняється йдучи. З магазинчика поруч з аптекою виходить ще один справжній чоловік. В руках у нього шоколад. До нього кидається чарівна бабуся: – Ти де був? Я так злякалася! Я ж тобі сказала ліки купити.– Я купив. І пішов купити тобі солоденького, щоб тобі його не так противно було пити. П’ятирічний джентльмен в метро поступається Ані своїм місцем. Аня дивиться на нього величезними очима, її картинка збита – перед нею дитина, це вона мала б поступитися йому місцем. Але чоловік наполегливо відмовляється сідати в присутності дами. І задоволений посміхається мамі, коли Аня все ж вирішує сісти. Я повертаюся до його мами і кажу, що це найкращий чоловік, якого я сьогодні бачила в Києві. Я сиджу в маршрутці поруч з водієм. Входить дідусь і запитує чи немає пільгових пасажирів. Водій грубо відповідає, що вже є. Дідок зітхає і все ж проходить в салон. Я простягаю водію потрібну суму за дідуся і прошу пасажирів передати дідусеві, що його проїзд оплачений. Дідусь збентежено дивиться на мене, ніяковіє, потім киває вдячно і посміхається. Ми виходимо на одній зупинці. Справжній чоловік виходить трохи раніше за мене, подає мені руку, потім піднімає мою і цілує. Тепер розгублена і розчулена вже я. Мені ніяково і я навіть готова пустити скупу дамську сльозу від розчулення. У кожному русі дідуся благородство і краса. Коли жінки кажуть, що справжніх чоловіків майже не залишилося, вони або лукавлять або не туди дивляться. Посміхайтеся справжнім чоловікам, скільки б років їм не було. Помічайте їх. Це подарує їм крила. І одного разу вони повернуть вам їх. Разом з сережками на золоте весілля, з плиткою улюбленого шоколаду або букетом квітів. Посміхайтеся. Навіть чужим… Автор: Наталя Лінська Джерело

Вчителька пішла на пенсію – і написала цей лист батькам. Всі збентежені!

У більшості людей, склалася негативна думка про сучасні школи, і вони звинувачують у всьому систему. Не тільки в Україні. А ця вчителька, Ліза Роберсон, вийшла на пенсію і написала лист в газету, щоб нарешті висловити і свою думку. Ми пропонуємо вам прочитати його і повідомити нам, згодні ви з нею чи ні! Ось цей лист: “Як учитель, який вийшов на пенсію, я втомилася від усіх людей, які нічого не знають про державні школи, які не в курсі сучасних реалій, або які думають, що потрібно виправити систему освіти. Проблема не у вчителях! Проблема в батьках! Вони не вчать дітей хорошим манерам і повазі – у дітей немає елементарних навичок того, як ладнати з іншими людьми. Діти приходять в школу в туфлях, які коштують дорожче за одяг вчителя – водночас у них з собою немає ні зошита, ні олівця. Замість того, щоб звинувачувати школу, подивіться на батьків і їх дітей. Чи ходять батьки на батьківські збори? Розмовляють вони з вчителями? Чи роблять вони все, щоб діти приходили підготовленими і мали всі необхідні канцтовари? Чи стежать вони, щоб діти виконували домашнє завдання? У них є номер телефону, на дзвінки якого вони відповідають? Чи беруть участь учні в житті класу? Вони роблять домашні завдання? Чи слухають вони на уроках, або перебивають вчителя і заважають іншим? Коли ви врахуєте ці фактори, ви зрозумієте, що це не школи не справляються, а батьки. Вчителі не можуть зробити те, що можуть батьки. Поки батьки не виконують свої обов’язки, нічого не покращиться!” Що б ви відповіли на це? Джерело

“Щастя і любов” – мудра притча, яка змусить задуматися кожну людину

– Куди зникає любов? – запитало маленьке щастя у свого батька. – Вона помирає, – відповів батько. Люди, синку, не бережуть те, що мають. Просто не вміють любити! Маленьке щастя задумалося:“Ось виросту великим і стану допомагати людям!” Йшли роки. Щастя підросло і стало великим. Воно пам’ятало про свою обіцянку і щодуху прагнуло допомагати людям, але люди його не чули. І поступово Щастя з великого почало перетворюватися на маленьке і чахле. Дуже воно злякалося, як би зовсім не зникнути, і відправилося в далеку дорогу, щоб знайти ліки від своєї недуги. Довго йшло Щастя, не зустрічаючи нікого на своєму шляху, і стало йому зовсім погано. Зупинилося воно відпочити. Вибрало розлогі дерева і прилягло. Тільки задрімало, як почуло кроки, що наближаються. Відкрило очі і бачить: йде по лісу старезна баба вся в лахмітті, боса і з палицею. Кинулося щастя до неї: – Сідайте. Ви, напевно, втомилися. Вам потрібно відпочити і підкріпитися. У баби підкосилися ноги, і вона буквально звалилася в траву. Трохи відпочивши, мандрівниця розповіла Щастю свою історію: – Прикро, коли тебе вважають такою старезною, а насправді ти така молода… і звуть мене Любов! – Так це ви Любов?! – вигукнуло вражене Щастя. Але мені говорили, що любов – це найпрекрасніше з того, що є на світі! Любов уважно поглянула на нього і запитала: – А тебе як звуть? – Щастя. – Ось як? Мені теж говорили, що Щастя має бути прекрасним. І з цими словами вона дістала з свого лахміття дзеркало. Щастя, поглянувши на своє віддзеркалення, голосно заплакало. Любов підсіла до нього і ніжно обійняла рукою. – Що ж з нами зробили ці злі люди і доля? – схлипувало Щастя. – Нічого, – говорила Любов, – Якщо ми будемо разом і станемо піклуватися один про одного, то швидко станемо молодими і прекрасними. І ось під тим розлогим деревом Любов і Щастя уклали свій союз ніколи не розлучатися. З тих пір, якщо з чийогось життя іде Любов, разом з нею йде і Щастя, порізно їх не буває. А люди до сих пір живуть і зрозуміти цього не можуть… Джерело

“Щастя в шлюбі – це не те, що просто трапляється…”

Пол Ньюман і Джоан Вудворд прожили разом 50 років, побудувавши щасливу сім’ю і надуспішну кар’єру. Вони були талановитими акторами свого покоління і в підсумку стали легендами, справжнім голлівудським винятком, відсвяткувавши разом золоте весілля. Коли на піку популярності Ньюмана запитували, як йому вдається не зраджувати дружині, той з усмішкою відповідав: «Чому я повинен кидатися на гамбургери, якщо вдома на мене чекає прекрасний стейк?» Шлюб Пола Ньюмана і Джоан Вудворд насправді не був ідеальним, але це не заважало йому бути міцним. Факт, що не піддається розумінню голлівудських таблоїдів. Журналісти не втомлювалися запитувати їх про секрет сімейного щастя. «Для двох людей, у яких немає майже нічого спільного, у нас надзвичайно хороший шлюб, – говорили вони. – Ми одружилися тоді, коли поламані речі не викидали, а ремонтували: тостери, взуття, шкарпетки. І шлюби теж ремонтували … » «Я приймаю великі рішення, а дружина – дрібні. Наприклад, якщо я хочу жити в Каліфорнії, а вона в Коннектикуті, ми живемо в Коннектикуті. Адже це не має значення, це всього лише географія. Якщо вона вважає, що я повинен стати демократом, а не республіканцем – я стану. Це теж дрібниці. А ось зовнішня політика нашої країни по відношенню до Китаю – це важливо. Її я приймаю близько до серця », – жартував актор. У січні 2008 року Ньюман і Вудворд відсвяткували золоте весілля, а в вересні того ж року Пола не стало. А секрет їхнього сімейного благополуччя ніяким секретом не є. В день весілля Пол написав Джоан лист, в якому вже були відповіді на всі питання. Уривок з листа Пола Ньюмана до своєї дружини в день їхнього весілля: «Щастя в шлюбі – це не те, що просто трапляється. Хороший шлюб повинен бути створений. В рамках спільного подружнього життя маленькі речі стають великими. Ніколи не пізно триматися за руки. Говорити «Я люблю тебе» хоча б раз в день. Не лягати спати в сварці. Ні в якому разі не сприймати дії один одного самі по собі зрозумілі; залицяння не повинні закінчуватися разом з медовим місяцем; вони повинні тривати все життя. Однакові цілі і спільні цілі. Разом йти по життю. Сформувати коло любові, яке збере всю родину. Робити щось одне для одного не з міркувань зобов’язань або жертвування, а з міркувань радості. Вдумливо вимовляти слова вдячності і дякувати. Не варто представляти ореол над головою чоловіка, або сприймати дружину як ангела з крилами. Не варто ідеалізувати один одного. Необхідно розвивати гнучкість, терпеливість, розуміння і почуття гумору. Вміти прощати і забувати. Створювати один для одного атмосферу, де кожен міг би розвиватися. Знаходити час для духовного розвитку. Спільний пошук хорошого і прекрасного. Відносини, в яких незалежність однаково важлива для двох, залежність взаємна і зобов’язання взаємні. Справа не тільки в тому, щоб вийти заміж (одружитися) за потрібну людину. Справа в тому, щоб бути потрібною людиною». Джерело

“Дівчата за 40…” Написано просто чудово — так воно і є!

Парк. Ранок. Пробіжка. Раптом мене обганяє дівчина. Милуюся її фігурою, думаю: «Обжену, подивлюся, хто така!». Дівиці виявляється більше 40. Мчить, як спритна лань. Ресторан. Вечір. Читаю меню. Раптом в мій «кадр» потрапляють жіночі ноги: облягаючі джинси, важкі зелені «Мартенз». Що за модна красуня? Піднімаю очі. Красуні років за 40 …. Їм за сорок! Вони спортивні, веселі, запальні. Їхня юність припала на 1990-ті, тоді вони вдихнули звеселяючого газу свободи і до сих пір літають і пустують. … Манікюр та педикюр – обов’язково. Косметолога і перукаря не пропустити ні за що. Тим, кому за 40, це феномени нашого часу. Я від таких жінок балдію. У таких красотунь немає проблем. Вони собою задоволені. А якщо і незадоволені, підморгують собі в дзеркало і – шусть за двері. Вперед, в театр, на тусовку, в фітнес- зал. Вони класно виглядають, їм прикольно жити. Вони приводять до залу своїх дочок-підлітків. А дочки цілком можуть привести таку маму в свою компанію, та запалить так, що змучена молодь впаде. На модних виставках суцільно – вони, за 40. Молодих мало, молоді дивляться серіали. Круті ж тітки всюди встигають. У них рівне дихання, гаряче серце, глузливий погляд. У них за плечима – трагедії, втрати, нещастя. Зради чоловіка, скандали з дітьми, перші зморшки. «О, боже, ні!» А тепер все відболіло, діти дуже дорослі, зморшки? Ну не сходити ж з розуму від них. Вони не роблять пластичні операції, вони не божевільні. Хоча кремчики вранці і на ніч – святе. І волосся підфарбувати – може, рудою стати? Вони хвацько вбираються. І не виглядають безглуздо. Безглуздо можна виглядати в молодості: безглузда сумка, дешеве плаття, немодні джинси. В молодості вся ця нісенітниця важлива. У тебе «контракт» з суспільством, ти повинна вписуватися в канони, регламент, протокол. Ти – соціальний планктон. Коли тобі за сорок-контракт розривається. Як сказала мудра Ізабелла Росселліні, «вік – це свобода». Ти вже нікому нічого не винна, ти живеш, як тобі хочеться, ти – вільна. Тобі плювати, чи будуть мужики витріщатися на твою дупу, тобі начхати, що скажуть занудні подруги. Руді кучері, квітчаста сукня, кеди. І, чорт візьми, в цій свободі, в цьому сміху, в цій розхитаній ході сексуальності більше, ніж он у тієї юної пишногрудої навшпиньки, яка сидить в ресторані і поглядає щохвилини в смартфон: як помада, як чолочка лежить, як вії хлопають? Лялечка головою поворухнути боїться, лялечка вся на нервах, лялечка себе продає. Вона на «контракті». А поруч сидять три круті жінки за 40, п’ють вино і регочуть. У них попереду веселий вечір. У них попереду довге цікаве життя. Та й які вони «жінки»? Дівчата! Нехай і зі зморшками. Дівчата, можна я до вас сяду, м? Хочеться вогню, а з юними нудно… © А. Беляков Джерело

Я поважаю чоловіків! Текст присвячується лише справжнім!

Я поважаю чоловіків.Вони роблять життя цікавішим: подають руку, відчиняють двері, поступаються місцем, купують продукти й солодощі. Вони зустрічають нас у аеропортах і на вокзалах. Підносять важкі сумки, рухають майже непідйомні меблі. Я поважаю чоловіків. Вони кажуть: “немає питань”, “без проблем” – і проблем дійсно немає. Вони приїжджають за нами в універ, відвозять нас у гості, привозять додому і накривають ковдрою; їм подобається дивитися на нас без макіяжу… Їм здається, що ми маленькі і нас треба обіймати. Вони пахнуть чудовим парфумом. Вони праві. Вони стають батьками, дають прізвища нашим дітям. Вони захищають нас.Вони йдуть на війну, якщо війна. Вони сміливі. Я поважаю чоловіків. Слова у них найчастіше збігаються з діями. Вони краще нас усе знають. Їм цікаво, де ми. Вони наполегливо бажають платити за нашу каву, хоча самі не знають, чому. Вони терплять наші примхи. Вони прощають нам усе.Я поважаю чоловіків. Їх називають: справжні. Джерело

Справжнє життя починається в той момент, коли людина зустрічається з розпачем і безвихіддю

Справжнє життя починається в той момент, коли людина зустрічається з розпачем і безвихіддю з приводу того, що нічого іншого у неї не буде. Що доля саме така і досвід не відміниш. Що він багато безсилий змінити. Що з близькими і рідними нічого не поробиш, як не бийся. Що батьки дали те, що дали, і це вже не виправиш і не забудеш. Що мрії про іншу реальності – це всього лише мрії. Що коли потрібно зробити важливий вибір, людина залишається одна. Що неможливо нічого не відчувати без наслідків для організму. Що ніхто крім неї не розбере мотлох, не подбає про душевні рани і не протре скелети в шафі. Справжнє життя починається тоді, коли людина зустрічається з усім перерахованим вище і здатна це витримати. Не злитися, не піти в фантазії, які не заїсти, що не закурити, не придушити, а саме витримати, залишаючись при цьому живим і чутливим. І ось з цією самою чутливістю, самотністю і відповідальністю почати робити індивідуальні кроки. Приймати особисті і можливо зовсім непопулярні рішення. Зважитися рухатися в своєму напрямку розуміючи, що немає ніяких гарантій. Однак, я не знаю нікого, хто по-справжньому пройшов через безвихідь, виринув з іншого боку, встав на свої ноги і пішов власним шляхом і пошкодував би про це. Автор – Аглая Датешідзе Джерело

Повчальна притча із глибоким змістом. Прочитайте, вона того варта!

Одного разу до перукаря прийшов продавець квітів. Коли майстер закінчив стрижку, і прийшла черга оплати, він сказав: «Я не візьму з вас гроші, бо до кінця тижня я працюю безкоштовно, на громадських засадах, так сказати». Продавець квітів сказав «спасибі» і пішов. На наступний день, коли перукар прийшов на роботу, він знайшов біля дверей записку зі словами подяки і великий букет чарівних троянд. Через час до цього ж перукаря прийшов кондитер. Після стрижки, коли кондитер вже збирався заплатити за надану йому послугу, перукар сказав: «Я не візьму з вас гроші, бо до кінця тижня я працюю безкоштовно, на громадських засадах». Кондитер посміхнувся і пішов. А на наступний день перукар знайшов біля дверей записку зі словами подяки і десяток ароматних тістечок. Наступним до перукаря прийшов сенатор. Коли він поліз у кишеню за грошима, перукар йому сказав те ж саме, що й іншим клієнтам: «Я не візьму з вас гроші, бо до кінця тижня я працюю безкоштовно, на громадських засадах». Сенатор зрадів і пішов. На наступний день, коли перукар прийшов на роботу, його там вже чекали 3 сенатора, з десяток депутатів, ще більше їх помічників, мер міста, кілька держслужбовців, секретар мера, дружина мера і п’ятеро дітей – всі прийшли на безкоштовну стрижку. Саме в цьому і полягає головна відмінність між нами – пересічними людьми – і тими «великими», хто нами всіма керує. Джерело

“Я не ідеальна…” Важливий текст, який варто прочитати усім жінкам!

Я не ідеальна.І трохи відчуваю себе некомфортно в колі красивих, цілеспрямованих і завжди успішних людей.Я виглядаю погано з ранку. У мене немає сил ввечері.У мене не виходить робити вправи на розтяжку і присідання кожен день. Та що там говорити. Я і манікюр не встигаю освіжити вчасно.Я лінуюсь. Часто.У мене трапляються неприємності і я сумую. А коли болить в боці або голова, то вчуся писати заповіт. Я серджуся, коли не відповідаю придуманим мною ж стандартам.Мої улюблені парфуми закінчилися, а нові я куплю собі не скоро.Навряд чи я відправлюся в відпустку до моря, і точно не куплю собі новий купальник в цьому році. І з цим Окей.Мої нові кілограми змусили мене позбутися старого гардероба. А звичний спосіб життя більше неможливий через нові обставини.Я не маю чим похвалитися і нічим здивувати.Крім одного.Я люблю красу.Я знаю, що відносини можуть бути хорошими.Дружба міцною.Любов щирою.Критика не грубою.Люди один до одного терпиміше.Бізнес чесним. Слова і несподіванки приємними.Свобода природною.А життя – без страждань.Хіба це не краса нашого життя?І її можна створити. Ми бачили чимало прикладів, щоб в це повірити.Слабка, ледача, недосконала, звичайна і не цілеспрямована людина не може привнести красу в цей світ?Я знаю, що може.І, якщо чесно, мене це захоплює. ©Леночка Кліменкова Джерело

9 ознак того, що ви знайшли свою половинку для душі

Кожен з нас мріє знайти собі споріднену душу. І це не завжди означає любов усього життя «Своя» людина може бути і серед рідних або знайомих. Це людина, яка буде розуміти вас з півслова, а іноді і без слів. Людина, яка буде сприймати вас таким, яким ви є, але і буде весь час стимулювати вас рухатися вперед і розвиватися. Це людина, яка буде вас чути, навіть якщо ви будете мовчати. Зустріти «свою» людину дуже велике щастя. І, звичайно, не хочеться втрачати такий подарунок долі. Ось основні ознаки того, що ви зустріли свою споріднену душу: 1) Поруч з цією людиною ви відчуваєте себе в безпеці. Відчуття спокою і комфорту переповнює вас з першої хвилини знайомства. Ваші відчуття описати важко. Ви відчуваєте, що знайшли доповнення вас, вашу половинку, яка принесла вам душевний спокій і умиротворення. 2) Не дивлячись на те, що ви абсолютно різні, ви доповнюєте і врівноважуєте один одного. Протилежності притягуються для того, щоб створити ідеальний союз. Це стосується і людей, які на перший погляд абсолютно різні, але при їх поєднанні утворюється гармонійний союз, який доповнює один одного. 3) Ваші почуття до цієї людини не схожі на всi ті, які у вас були до зустрічі з ним. Якщо ви відчуваєте, що саме ця людина особлива, саме його ви зможете відчути і дізнатися навіть із закритими очима, що ця людина манить вас як магніт, то це і є ваша половинка. 4) Ви керуєтеся одними і тими ж життєвими принципами, а ваші цінності – це і його цінності. Якщо ця людина цінує те, що і ви, якщо її життєві пріоритети збігаються з вашими, то ви ідеальні одне для одного. У вас один загальний образ життя на двох. 5) Якщо ви разом пройшли важкі періоди в житті і все одно залишилися друзями, значить ви знайшли свою споріднену душу. Кажуть, що людина найкраще проявляє себе у важких непередбачуваних обставинах. У психології є навіть такий термін як стресостійкість, тобто здатність людини знаходити вихід з будь-якої ситуації. Якщо ви разом переживали непрості часи для вас обох, то ваша дружба пройшла випробування не тільки часом, але і обставинами. 6) Ви вмієте співпереживати і відчуваєте її біль так само, як і свою власну. Уміння займатися чужими проблемами і відчувати чужі переживання властиво тільки добрим і благородним людям. І вони можуть робити це тільки в відношенні рідних, тих, чия доля насправді їм не байдужа. 7) Навіть у важкі періоди і в моменти розлуки ви відчуваєте сильний емоційний і душевний зв’язок з цією людиною. Якщо ви знайшли свою половинку, то будьте впевнені, що зв’язок, який одного разу виникла між вами ніколи більше не розірветься. І навіть якщо ви будете далеко один від одного і не будете ні бачитися, ні спілкуватися, ви на підсвідомому рівні будете відчувати свою людину. 8) Коли ви знайдете споріднену душу, вам більше не потрібно буде прикидатися. Вам не потрібно лізти зі шкіри геть, щоб сподобатися цій людині. Ніяких масок, ніяких ігор, ніякого обману. Тільки ви вдвох, відкриті один одному, вільні від забобонів, і це чудово. 9) «Своя» людина приходить у ваше життя не просто так. Ви здивуєтеся, але вона приходить не для того, щоб принести гармонію і спокій, а для того, щоб навчити вас чогось нового і підготувати до нового щабля в житті. Коли ви знайдете свою споріднену душу, ви отримаєте безцінний досвід, ви приймете від неї її нові знання і вміння, ви станете сильнішими і витривалішими. Саме в цьому і полягає головне покликання вашої половинки. Ви вже знайшли свою споріднену душу? Джерело

Якщо людина може піти від вас, то доля ніколи не покине

Якими б розумними теоріями ми не пояснювали те, що відбувається в нашому житті, ми приречені хвилюватись, переживати усе це своїми почуттями. Розумом ми можемо не погоджуватися з тією або іншою подією, але, так або інакше, нам все доведеться пережити. Не існує психотерапевтичних підходів, технік, ліків, які можуть сприяти швидкому купіруванню ситуацій, пов’язаних з розлученням з колись коханою людиною. Добросовісні психологи в таких випадках зізнаються у власному безсиллі й говорять: “Це потрібно просто пережити”. Психолог може лише підштовхнути людину до більш рішучих дій в пошуку і супроводжувати її в цьому шляху, щоб вона не наробила дурниць, але сама іскра любові – це диво, яке не підвладне нікому. Передусім, важливо відмітити, що існує “сліпа” любов, в якій багато пристрасті, багато біохімії, багато любовного безумства. Це дається нам для того, щоб вона встигла трансформуватися в “зрячу” любов”. Приклад останньої хочу навести тут. З батьками мого хорошого друга сталася така історія. Коли йому було 11-12 років, його батько став ходити до сусідки “лагодити кран”. Кран тік дуже часто. Майже щодня він його ремонтував по дві, а то і по три години. Місяці два ремонтував. Ось такий вередливий кран попався. Одного разу повернувся і сказав дружині: “Іра, я йду”. “Куди”? “Я тепер житиму з Любою”. І вона відпустила його. Що означає “відпустити”? Це означає відпустити психологічно, внутрішньо, економічно – на усіх рівнях. Я її запитував: “Ірино Петрівно, як це вам вдалося”? Вона сказала: “Ця людина зробила мене щасливою на цілих 15 років. І мені цього вистачає. Якщо зараз для нього важливо бути щасливим не так, як я розумію, а так, як розуміє і хоче він, нехай буде так. Я до кінця життя буду вдячна йому за те, що він вже дав мені”. Мені здається, що іноді любов – в тому, щоб відпустити людину, хоч би на рівні дій і вчинків: не влізати, не уломлюватися, не лізти зі своїми маніпуляціями в її життя. Просто залишити людину в спокої. Справжнє кохання уміє відпускати. Якщо образ коханої (але не взаємно) людини не дає спокою, переслідує нас, почуття засмічують розум, ми ще раз подумки дякуємо йому і – відпускаємо. Ми можемо як мантру якусь, як заклинання, говорити самі в собі виринаючому образу: “Дякую тобі велике за те, що ти була в моєму житті. Я відпускаю тебе”. Ми також дякуємо Богові за цю ситуацію і – відпускаємо людину. У вдячність поміщена потужна цілюща сила. Якщо людина вже пішла з нашого життя, а ми все гадаємо “повернеться чи не повернеться”?, “як би повернути”?, “може спробувати ще раз поговорити”?, то, швидше за все, ми любимо своє власне почуття відповідно до відношення людини, а не її саму, адже вона не вибирає бути з нами. Був випадок, коли мені довелося консультувати людину, від якої пішла дівчина. Він був на межі дуже серйозної душевної кризи, навіть на Бога нарікав. Ми з ним дуже довго вчилися відпускати. Я розповів йому історію про те, як один письменник одного разу упіймав дикого койота і посадив на ланцюг. Койот довго рвався у бік лісу, намагався з розгону порвати ланцюг, до крові перетер собі шию нашийником. Така властивість його породи, яка не погоджується з несвободою. І письменник зрозумів: якщо любиш – відпусти. Якщо цей койот дійсно твій, він повернеться до тебе. А якщо не твій, він ніколи не буде з тобою щасливий. Якщо ж тебе “заклинює” на болі і трагізмі розриву стосунків, як на деякій нав’язливій ідеї, необхідно вольовим зусиллям навчитися перемикатися від нав’язливих думок, ввімкнутися в життя “тут і зараз”, вийти із стану зацикленості. Найнебезпечніше в цьому стані – терміново шукати інший “об’єкт” для того, щоб перемкнути на інтенсивність почуттів. Коли “нерв закоханості” сильно запалений, не поспішайте шукати “любов” в комусь іншому. Відпочиньте, охолоньте трохи від любовної лихоманки, прийдіть в нормальний, звичайний стан. Якщо в серці ще живий образ іншої людини, нова закоханість буде спробою перенесення почуттів відносно попереднього партнера на нову людину. І якщо ми довіряємо Богові, то коли Батько забирає у нас улюблену іграшку, ми розтискали кулачки, розуміючи, що Бог краще розбирається в тому, що нам зараз треба. Невіруюча людина може в медитації прислухатися до глибини самого себе, побачити ситуацію в перспективі земного життя, по дорозі в перспективу вічності. Я хочу підбадьорити усіх закоханих, яких кинули або відкинули. Якщо кохана людина від вас може піти, то ваша доля від вас не піде. А якщо хтось пішов з вашого життя, це означає, що це не ваша доля. Ваша доля, ваш потяг від Вас ніколи не піде. Джерело

Мудра життєва історія із дуже глибоким змістом. Прочитайте і задумайтесь!

Це була остання крапля, яка переповнила її чашу терпіння. – Все! Досить! Мамо, я так більше не можу жити! – несамовито закричала Маргарита на кухні, і тільки потім Степан відчув запах горілої пластмаси. Він кинувся на голос дружини і побачив, що на кухні були двоє – дружина, яка тримала в руках те, що залишилося від електричного чайника, і восьмидесятилітня теща, яка дивиться нерозуміючими очима чому кричить дочка. – Що знову сталося? – спокійно запитав Степан, хоча він і сам вже зрозумів, що сталося. – Ось! Вона поставила електричний чайник на газову плиту і запалила газ! – вигукнула дружина. – Чаю вирішила попити! Мало того, що вона спалила чайник, вона могла спокійно влаштувати пожежу! А якби нас не було вдома? Все, я так більше не можу. Я завтра ж почну оформляти її в будинок для людей похилого віку. Теща, почувши таке, подивилася на дочку дивними очима і мовчки пішла в свою кімнату. – Ти це серйозно? – запитав Степан у дружини. – Ще й як серйозно! – Маргарита все ще продовжувала говорити на підвищених тонах. – Скільки можна це терпіти? У мене вже сил ніяких немає! – Скільки потрібно терпіти, стільки і можна. Це ж твоя мати. – Степан акуратно взяв з рук дружини спотворений чайник і посміхнувся. – А за чайник не переживай, я тобі новий куплю .- Не заспокоюй мене, – нервово огризнулася дружина. – Мені на роботі давно радять здати її в притулок для старих. А я все тебе слухаю. Але тепер я буду діяти. Інакше вона спалить нам квартиру, і ми разом з дітьми підемо на вулицю. – Ну, спалить, так спалить … – Степан знизав плечима. – Значить, така у нас доля … Просто, тепер нам потрібно перекривати газ, щоб вона тут без нас не господарювала. І будемо терпіти далі. – Досить знущатися наді мною! – Дружина закрила свої вуха руками. – Всі з мене знущаються. І мама, і ти … Я так більше не можу … – А я і не знущаюся. Вона твоя мама, і значить, ми зобов’язані дбати про неї. Деменція – це старече. Це не лікується. До речі, і ми з тобою коли-небудь можемо цим захворіти. – Ні, я не зобов’язана таке терпіти … – перебила його Маргарита. – Будинки для старих людей для того й існують, щоб полегшувати життя здоровим людям. Я хочу спокійно жити. Розумієш ти це, чи ні? Я маю право пожити спокійно? – Ні, – твердо сказав Степан. – Що ні? – Я не дозволю тобі цього зробити. Ми з тобою повинні пройти це випробування до кінця. Воно дано не просто так. – Говори що хочеш, але на цей раз я поступлю так, як вважаю за потрібне. Я, як справжня жінка, повинна всіма доступними засобами захищати своє вогнище. І я його буду захищати. – А те, що вона твоя мама, тебе це вже не хвилює? – Я буду її відвідувати. Кожен місяць. Їй там буде краще, зрозумій це. За нею буде стежити кілька пар очей, її будуть годувати тим, що потрібно людям похилого віку. Вона ще й спасибі нам скаже. Ось побачиш, що скаже. Тут я на неї кричу, а там працюють спеціальні люди, у яких не нерви, а сталеві канати. А мої нерви вже на межі. Все! Досить мене вмовляти. Я не дитина. – Добре, – раптом кивнув він. – Нарешті, ти погодився, – зітхнула полегшено Маргарита. – Я прямо зараз піду за однією адресою. Я вже наводила деякі довідки, і знаю, з чого треба починати … – Добре … – знову кивнув Степан. – Тоді я теж піду. Прямо сьогодні. – Куди підеш? – не зрозуміла вона. – Ще не знаю. Напевно, поки що до брата. У нього якраз Танька поїхала до доньки в інше місто, щоб допомагати з онукою. – Стривай! До якого ще брата ти зібрався? – До Володьки … – Я зрозуміла, що до нього. А чого це ти до нього намилився? – Маргарита не розуміла, що задумав чоловік. – Якщо з нашого будинку піде теща, слідом за нею піду і я. – Спокійно сказав Степан. – Назавжди. – Ти, що з глузду з’їхав? – Дружина стала повільно осідати на стілець. – Ти мене, кидаєш, чи що? – Ні, я не тебе кидаю. – А кого? – Я кидаю незнайому мені досі жінку, що задумала кинути безпорадну маму, яка випадково опинилася в страшній біді. – Степан теж сів на табурет навпроти дружини. – Розумієш, Рито, я все можу тобі пробачити – слабкість, грубість, байдужість, навіть нелюбов. Але здатність вчинити зраду по відношенню до найріднішої людини … Ні … Пробачити це – вище моїх сил … – Це ж не зрада. – В очах Маргарити заблищали сльози. – Це безсилля … Це страшна втома … Це страх зійти з розуму … – І знову – ні. – захитав головою. – Ти сама собі брешеш. Ти просто хочеш полегшити своє життя за рахунок життя іншої людини. Якщо ти це зробиш з власною матір’ю, значить, ти це коли-небудь зможеш зробити і зі мною, і навіть з будь-яким з наших дітей … Навіщо мені чекати цього моменту? Краще піти раніше … – Ти що говориш? – лице Маргарити раптово потемніло. – Причому тут ти і наші діти? – Притому. Якщо ти втомилася, візьми відпустку і їдем на море. Я тобі слова не скажу. Я ж розумію, що сили у людини іноді виявляються на межі. Але ці сили мають здатність відновлюватися. А людяність в людині – вона або є – або її нема. Не можна відновити те, чого ніколи не було. Це я так думаю. І довіряти свою матір чужим людям, які в ній будуть бачити тільки божевільну … Моє серце вже зараз готове розірватися від сорому … – І що ж мені робити? – спустошеним голосом запитала Маргарита. – Знову терпіти? – Що робити? Дістань зі своїх шаф звичайний чайник, і зроби матері чай … Вона, здається, дуже хотіла чаю … Розповіді Анісімова Джерело

Що повинна робити жінка, щоб надихати чоловіка на успіх

Давні традиції говорять, що саме жінка є творчою енергією Всесвіту, яка надихає і наповнює чоловіка. А чоловік, отримуючи цю енергію, перетворює її в достаток. Чоловікові дана здатність структурувати жіночу енергію, трансформуючи її в матеріальні блага і фінансові потоки. Вважається, що без жіночої енергії чоловік не може реалізувати свій потенціал повністю, заробити достатньо грошей, досягти бажаного становища. І тому чим більша у жінки ємність жіночої енергії, тим успішніший чоловік, який знаходиться поруч з нею. Жінці від природи дана здатність, зробити чоловіка успішним і процвітаючим. І якщо в житті жінки все складається не так, як вона хотіла б, і поряд з нею не той чоловік або її чоловік досі не домігся успіху, то спочатку треба подивитися на себе. Задати собі відверте запитання – що я зробила для того, щоб мій чоловік був успішний і багатий? Можливо, це не вина чоловіка, а недостатня ємність жіночої енергії, що допомагає залучити бажані фінансові потоки. Важливо також, щоб чоловік, який одержує цю енергію, вмів її цінувати і хотів стати більш успішним. Успіх чоловіка – це мінімум на 50% заслуга жінки. Не буває такого, щоб чоловік не прагнув до успіху. Це його природа. В силу неправильного виховання, постійної критики, серії великих невдач може здатися, що чоловік втратив цей потенціал. Однак це не так. Потенціал є у кожного чоловіка, і він нікуди не дівається, поки чоловік живий. Жінка сприяє успіху коханого чоловіка. Теплом, турботою і любов’ю, прийняттям, сеkсом, жінка наповнює чоловіка своєю енергією, задає вектор, а чоловік перетворює цю енергію в енергію процвітання, успіху і багатства. Жінці природою визначено БУТИ, ЖИТИ, РАДУВАТИ, ЛЮБИТИ. Чоловікові – ДІЯТИ, ДОСЯГАТИ, ПЕРЕМАГАТИ. Що конкретно повинна робити жінка, щоб надихати чоловіка на успіх: 1. Приймати його таким, яким він є. Не переробляйте його! Приймаючи його, ви визнаєте його право бути самим собою. Потрібно позбутися від ідеї, що ви краще за чоловіка щось знаєте, в чомусь розбираєтеся, що ви розумніші за нього. Дайте йому свободу бути самим собою. Не намагайтеся вдосконалювати його. Ухвалення Прийняття означає, що ви визнаєте його людиною, як і ви, зі своїми достоїнствами і недоліками, Ви розумієте, що у нього є недоліки, як і у будь-якого іншого чоловіка. Ви приймаєте людину цілком з усіма її цінними якостями і з усіма її людськими слабкостями. 2. Цінувати його кращі сторони, те що він робить для вас. Цінувати чоловіка означає поважати його гідності і бути вдячною йому за те, що він є, і за те, що він робить для вас. Задумайтесь, що ви можете цінувати в своєму чоловікові? Риси характеру, якості, здібності, інтереси. Якщо ви не можете знайти в своєму чоловікові, що цінувати в даний час, зверніться до минулого досвіду. Згадайте, як ви познайомилися, за що він вам сподобався, ніж він вперше вас привабив, якісь події вашого спільного життя, які викликали ваше захоплення і вдячність, або важкі обставини, з якими він мужньо впорався. 3. Захоплюватися його мужністю. Глибоко в душі кожен чоловік бажає бачити в жінці захоплення своїми чоловічими достоїнствами, а саме властивими чоловікам здібностями, талантами, досягненнями, ідеями, мріями і чоловічим тілом, його мужністю. Він потребує захоплення як їжі. Як жінка потребує любові, так і чоловік потребує захопленні. Захоплення дуже важливе для чоловіків, їм його взяти ніде, якщо оточуючі не будуть ними захоплюватися. Захоплення чоловік готовий отримувати з будь-якого джерела, але особливо цінним буде захоплення з уст коханої жінки. 4. Слідувати за чоловіком, прийняти його авторитет. Довіряти і довірятися йому, його керівництву. Це складно коли ми в позиції мами все знаємо краще за нього і ще можемо йому розповісти, що потрібно йому робити. Довіртеся чоловікові, що він в змозі прийняти правильне рішення. Його рішення і бачення навряд чи буде збігатися з вашим, але це не означає що воно не правильне. 5. Дозволяти йому бути лідером, годувальником, захисником. Роль лідера, захисника і годувальника – це чоловіча роль, це його право і його перевага. Коли у вас всередині буде 100% -ва впевненість, що годувати сім’ю повинен чоловік, він почне її годувати. Ви просто перестанете це робити. Зайнявши таку позицію, ви не тільки віддасте чоловікові його роль, але і задовольните його потребу бути потрібним. Якщо ви починаєте підвищувати мужність чоловіка, він автоматично починає рухатися вперед, зростати, у нього починає все виходити , він починає добре заробляти, ставати успішним. Для того щоб ви могли підвищувати мужність чоловіка, вам самим потрібно підвищувати свою жіночність. 6. Дозволяти йому управляти фінансами. Чоловік несе відповідальність за забезпечення сім’ї. Якщо чоловік перестає заробляти гроші і не хоче або не може довгий час знайти роботу – це тривожний знак, що відповідальність за забезпечення сім’ї і лідируюча роль перебуває у жінки. Ми починаємо метушитися, допомагати чоловікові шукати роботу, починаємо приймати рішення за нього, пиляємо його, поки самі не звалюємо на себе цей обов’язок і йдемо «орати». Що повинна робити жінка насправді? – «їй має вистачити мужності сісти поруч з чоловіком і більш не робити ніяких рухів тіла» – приймати його з любов’ю і вірити, що він впорається, довіряти йому, і чекати, поки він візьме на себе цю відповідальність. 7. Дозволяти собі хотіти і мати. Якщо поруч з чоловіком жінка, яка йому небайдужа, і у неї є бажання, то він буде намагатися задовольнити її бажання. Чоловіки так влаштовані, їм подобається робити жінку щасливою. Але якщо жінка сама пригнічує свої бажання або не дозволяє собі мати те, що бажає, чоловік нічого з цим не зможе зробити. Він буде лише віддзеркалювати наше ставлення до себе. А ми будемо ображатися, що це він такий сякий скнара. Не буває жадібних чоловіків – бувають жінки з дуже низькою самооцінкою. Не буває чоловіків-монстрів, бувають дружини, які забули про себе. Наскільки у жінки є плани, завдання, наміри і бажання, які мають якийсь потенціал – настільки вони наповнюють чоловіка. Це як двигун успішності чоловіка. Коли у жінки немає бажань, вона руйнує успішність чоловіка, немає руху вперед. Чоловікові мало що потрібно, вони аскетичні за своєю природою. 8. Розвивати в собі жіночі якості. Бути в жіночому полюсі. Для жінки важливий стан! В цьому її цінність і її сила. Коли вона в жіночому стані вона чарівниця. Тоді поруч з нею чоловік стає мужнім, спокійним, впевненим, що приймає рішення, дієвим, який реалізує задумане, який бере на себе відповідальність. Якщо поруч жінка, яка весь час говорить про минуле, весь час скаржиться, когось засуджує, образлива, нерішуча, ні до чого не пристосована і не робить себе щасливою, депресивна, то чоловік поруч стає дратівливим, претензійним, агресивним, невпевненим у собі і не хоче брати на себе відповідальність. 9. Бути наповненою, щасливою – зайнятися собою. І бути такою жінкою, заради якої він захоче заробляти гроші, якій захоче допомагати, і яку не можна не кохати. Таку жінку може зробити тільки Любов від надлишку – тоді їй є чим поділитися. Не купа якихось методів маніпуляції, не стервологія і вумбілдінг. Коли жінка живить чоловіка, вона дає йому енергію на реалізацію його в зовнішньому світі. Жінка – це колодязь з якої п’є чоловік і якість цієї води дуже важлива. Це робота жінки над собою, адже нещаслива, жінка, яка не любить себе не може нікого зробити щасливим, вона не може дати те, що не має сама. Жінки є фундаментом успішності чоловіка і стосунків у сім’ї. Сила жінки величезна. Проблема в тому, що жінки не розуміють своєї сили і можливостей свого впливу на чоловіка. 10. Підтримувати його ідеї і вірити в його можливості, що він зможе! Якщо дружина підтримує ідеї чоловіка, навіть самі «божевільні» з довірою і вірою в нього – це найбльш цінне, що може зробити жінка для чоловіка. Історія Генрі Форда, з його ідеєю в машинобудівній індустрії, в яку мало хто вірив. Але його дружина вірячи в чоловіка, щовечора допомагала йому в гаражі – тримала світильник, коли він працював в гаражі після трудового дня. Вона підтримувала його і вірила в його ідею! Чоловік – не біоробот, який повинненвирішувати всі наші проблеми, заробляти гроші, купувати квартири, давати нам дітей і допомагати по дому. Реалізовувати наші мрії. Чоловіки – такі ж люди. І вони так само як і ми хочемо любові. Щоб його любили, а не використовували. Щоб його бачили, а не пиляли. Щоб його внутрішній світ був комусь цікавий і приємний. І тоді скупі стають щедрими. Бруднулі починають наводити порядок. Трудоголіки приділяють увагу близьким. Бездушні – проявляють любов, а ранимі і інфантильні – дорослішають. Тільки любов може зробити такі перетворення. Тільки любов, коли ви бачите більше. Не тільки якості і властивості, не тільки розмір житла і машини. Коли ви бачите його душу, його особистість, його сильні сторони, його потенціал. Бачите самі – і допомагаєте йому побачити їх. Джерело

Зворушливі історії про те, як добрі справи роблять наше життя кращим

Мені 20 років. Я підробляю прибиральницею в величезному супермаркеті. Нещодавно, коли я мила підлогу, до мене підійшов дідусь зі словами: «Спасибі вам за чистоту! Я знаю, який це труд, – сам мив підлогу 20 років », – і вклонився. Як же мене зворушила його похвала, а тим більше уклін. Я заплакала … *** Мій брат, такий суворий рокер в чорному одязі, коли їде на мотоциклі і бачить витягнуту з вікна якоїсь машини руку, кладе в неї цукерку. *** Зі мною в реабілітаційному центрі лежить двометровий чоловік років сорока п’яти. Йому дуже боляче займатися ЛФК, але він ні м’язом не показує, які пекельні болі терпить. Сьогодні йому привезли його величезного пса, і він, обнявши його двома руками, вив в голос. *** Коли я був маленьким, бабуся приходила з ринку, приносила мені всяку смакоту і говорила, що зайчик передав. А зараз вона лежить, майже не ходить, і я їй приношу смаколики і кажу: «Бабцю, я від зайчика приніс». Люблю свою бабусю. *** Їду сьогодні в метро, ​​слухаю музику, а поруч зі мною підсаджується бабуля. Ввічливо просить вимкнути телефон, у неї кардіостимулятор барахлить. У цей момент можна було помітити, як весь вагон почав вимикати телефони. *** Коли у мене виявили рак, наша кішка спала постійно на мені. Потім вона захворіла, у неї теж виявилася онкологія. Тепер вона померла, а я одужала. Плачу і дякую їй за все, адже у мене чоловік і двоє дітей … *** Наші сусіди – старенькі бабуся з дідусем. Кожен день вони виходять посидіти на лавочці біля будинку і завжди тримаються за ручку. Сьогодні, коли була в саду, почула їх розмову. Вона скаржилася на різні болі, а він: «У тебе є я, у мене є ти, що нам ще потрібно?» *** Ніколи не вважала голубів розумними птахами. Та на днях в сусідньому під’їзді померла бабуся, яка годувала бездомних тварин. На її голос збігалися всі навколишні кішки і собаки. І прилітали голуби. Коли з під’їзду винесли труну з тілом, злетілися величезна кількість голубів. І потім, коли бабусю відвезли, птиці ще близько години кружляли над двором. Стільки голубів відразу я не бачила, навіть коли бабуся їх годувала!

Поради мудреців: про що не можна розповідати оточуючим

Спілкування – найпотужніший спосіб енергообміну, підвладний людині. Спілкуючись, ми вчимося, розвиваємося, налагоджуємо зв’язки, заводимо дружбу і знаходимо істину. І здається, для підтримки добропорядних відносин, для того щоб жити в гармонії з собою і оточуючими людьми, потрібно бути гранично відвертим в спілкуванні. Ось тільки життя показує, що це не так. Мудрі люди знають, щоб бути щасливим, деякі речі потрібно тримати в таємниці. І в цьому немає нічого поганого, адже таємниця – це не брехня, а одна з граней культурної поведінки. Для правди ж має бути свій час і місце. Давайте дізнаємося, які речі слід тримати в таємниці і чому? 1. Особисті плани «Хочеш розсмішити Бога – розкажи йому про свої плани!». Це мудре прислів’я якнайкраще розставляє акценти в питанні про те, що не все повинно піддаватися розголосу. Дійсно, якщо ви бажаєте досягти чогось, нікому не кажіть про це, поки не здійсните! Мрійте, плануйте, робіть кроки, спрямовані на досягнення мети, але не вводьте в курс справи оточуючих. Це не тільки зайве, але і дуже небезпечне заняття. Ваші недоброзичливці тільки і чекають моменту, щоб «насолити» вам, а розмови про плани на майбутнє найкраще підходять для того, щоб «ставити палиці в колеса». До того ж у вас обов’язково знайдуться заздрісники, які почнуть сумніватися в ваших силах, вказувати на недоліки і прорахунки, а все для того, щоб ви відмовилися від задуманого! 2. Добрі справи Зробивши якийсь добрий вчинок, нас так і підмиває розповісти про нього оточуючим. Нам хочеться слави, хочеться, щоб навколишні по достоїнству оцінили широту нашої душі і нагородили нас заслуженими оплесками. Ось тільки добросердя – рідкісне явище в нашому світі, а тому зберігати його потрібно в таємниці, оберігаючи від сторонніх очей. Розповідати про те, як здійснюють благодійності, підтримки, допомоги оточуючим або порятунок людини некрасиво і неправильно. Якщо про ваші добрі справи навколишні дізнаються від самої врятованої людини, вони випробують до вас ті ж почуття. Але якщо ви самі будете розповідати про скоєні вчинки, люди вважатимуть це вихвалянням і самозамилуванням. Ставлення до вас оточуючих в цьому випадку лише погіршиться. 3. Ваші обмеження Намагаючись вдосконалюватися і ставати краще, людині нерідко доводиться самостійно обмежувати себе в чому-небудь. Так, наприклад, бажаючи виглядати стрункими і підтягнутими, ми обмежуємо себе в їжі, мріючи мати спортивну фігуру, обмежуємо свій відпочинок і змушуємо себе займатися спортом. А деякі і зовсім обмежують себе в сеkсі, бажаючи досягти духовного очищення. При цьому кожна людина повинна розуміти, що аскетизм, викликаний бажанням стати краще, повинен залишатися в таємниці. Про ці речі не можна розповідати оточуючим. Якщо ви почнете на кожному розі розповідати про те, як стримуєте себе в їжі заради схуднення, обмеження перестане мати сенс. Воно буде виглядати як хвастощі. Більш того, розповідаючи оточуючим про свої обмеження, ви з великою часткою вірогідності не доведете розпочату справу до кінця. Такі вже закони природи. 4. Рецепт сильних ліків Під «сильними ліками», мається на увазі не тільки медикаменти, спрямовані на допомогу стражденним людям, а й будь-які технології, здатні поліпшити життя людства. Наприклад, людина, що вміє лікувати людей руками, звичайно ж, може допомагати їм своїм умінням. Однак розповідати про наявний рецепт або техніку все ж не слід. Справа в тому, що навколо нас чимало нечистих на руку людей, які тільки і чекають можливості заробити на оточуючих. Дізнавшись ваш рецепт, вони стануть підробляти ліки і торгувати ними заради прибутку. Їм буде зовсім неважливо, приносять ліки користь або вийшла підробка є справжньою отрутою. Головне нажива! Тому пам’ятайте, розповівши оточуючим те, що знаєте лише ви одні, є ризик завдати величезної шкоди людям. 5. Свої успіхи Своїми успіхами завжди хочеться поділитися з оточуючими. Якщо вже планами ділитися не радять, то досягненнями, здається, сам Бог велів! Але не тут то було! Розповідати про власні перемоги і удачі потрібно дуже обережно, і лише перевіреним людям, які щиро порадіють вашим успіхам. Навколо нас багато заздрісників, а значить і людей, яких відверто розлютять ваші успіхи тільки тому, що самі вони нічого добитися не в змозі. Навіть посміхаючись вам в обличчя і хвалячи ваші досягнення, в душі вони будуть злитися, і бажати вам зла. Таке негативне ставлення може порушити ваше особисте щастя і злякати удачу, а тому, намагайтеся не поширюватися про свої досягнення всім підряд. 6. Поразки і невдачі Якщо вже ви стримуєте себе від того, щоб розповісти всім про власні перемоги, тим більше не варто поширюватися про свої поразки та невдачі. Справа знову в горезвісних недоброзичливцях, які тільки і чекають, коли ви оступитеся і впадете. Навіть якщо ці люди на словах будуть заспокоювати вас і говорити що висловлюють жаль з приводу ваших невдачах, в душі вони будуть радіти і радіти. Роблячи свої невдачі надбанням громадськості, ви лише притягує до себе неприємності і руйнуєте чакру, відповідальну за захист від негараздів і волю до перемоги. Все це послаблює вашу енергетику і сприяє тому, щоб невдачі у вашому житті з’являлися якнайчастіше. 7. Сімейні конфлікти та особисте життя Сварки і суперечки бувають в кожній родині, від цього ніхто не застрахований. Під час скандалів вивільняється негативна енергія, адже близькі люди виговорюються, позбавляються від негативу. Однак це не означає, що про конфлікт близьких людей потрібно розповідати оточуючим. Коли ви посвячуєте в свої конфлікти оточуючих людей, ви плодите негатив і даєте можливість недоброзичливцям радіти тому, що у вас розлад у стосунках. Тому пам’ятайте, чим менше ви будете розповідати про відносини в своїй сім’ї, і взагалі про своє особисте життя, тим міцніше будуть ваші відносини і щасливіше сімейне життя. 8. Почуте від інших людей Нам довірять багато таємниць і секретів. І практично кожна людина, яка ділиться своїми одкровеннями, сподівається, що розмова залишиться виключно між нами. Це питання особистої довіри, а тому нікому і ніколи не передавайте слова, почуті вами від інших людей. Такими словами можна поранити людину, посварити друзів або залишитися «крайнім». Може виявитися, що почуті вами гидоти і пересуди не мають нічого спільного з дійсністю. В цьому випадку ділячись такою інформацією з оточуючими легко можна уславитися пліткарем, якому більше ніхто не захоче довіряти свої секрети. Зберігайте чужі секрети і навколишні будуть зберігати ваші одкровення! Джерело