Лист 83-річної бабусі до подруги, який варто прочитати кожному

Зупинитися на хвилинку і задуматися про своє життя змушує лист 83-річної бабусі до своєї подруги. Його з упевненістю можна назвати надихаючим. Слова, написані жінкою похилого віку, будуть близькі кожному з нас, особливо коли настає Новий рік. “Дорога Берта, я все більше читаю і все менше витираю пил. Я сиджу у дворі і насолоджуюся видом, а не переживаю про бур’ян у саду. Я проводжу більше часу з сім’єю і друзями і менше працюю. По можливості життям потрібно насолоджуватися, а не терпіти його. Зараз я намагаюся усвідомити це і почати цінувати. Я більше не економлю на собі. Мої порцелянові чашки і кришталеві сервізи я використовую для кожної особливої ​​події, такиї як втрачений фунт, прибирання у ванній або перше цвітіння амариліса. Я вдягаю на ринок свій найкрасивіший одяг. Думаю, якщо я буду виглядати успішною, мені буде простіше розлучатися з грошима. Я не чекаю важливого приводу, щоб скористатися своїми улюбленими парфумами. Насолоджуючись ароматом, я йду в банк або в поліклініку. Я більше не використовую фрази «коли-небудь» і «днями». Якщо щось варто подивитися, почути або зробити, я хочу бачити, чути і робити це зараз. Я не знаю, що зробили б інші, якби знали, що їх тут не буде завтра. Адже ми вважаємо життя чимось само собою зрозумілим. Думаю, вони б покликали членів сім’ї і кілька близьких друзів. Можливо, вони б комусь зателефонували і попросили вибачення за минулі слова і вчинки. Мені подобається думати, що вони підуть в хороший ресторан, де подають їх улюблену їжу. Я здогадуюсь. Я ніколи цього не дізнаюся. Це ті дрібниці, які я не доробила. Я б дуже шкодувала, що не написала близьким всі важливі слова, які хотіла до них донести. І я дуже переживаю, що рідко говорила чоловікові і батькам, як сильно я їх люблю. Я намагаюся не економити і не відкладати те, що могло б додати сміху і щастя в моє життя. І щоранку, коли я відкриваю очі, я кажу собі, що цей день особливий. Кожен день, кожна хвилина, кожен вдих дійсно є подарунком. Можливо, життя виявилося не тією партією, на яку ми сподівалися. Але поки ми тут, ми можемо танцювати.” Джерело

Як Генрі Форд платив своїм працівникам

На одному із заводів Генрі Форда бригада працівників отримувала гроші за те, що відпочивала. Це була сервісна бригада, яка відповідала за безперебійну роботу конвеєра. Простіше кажучи – ремонтники. Вони отримували зарплату, тільки коли сиділи в кімнаті відпочинку. Як тільки запалювалася червона лампа поломки, зупинявся лічильник, який нараховував їм гроші. По-перше, вони завжди оперативно робили ремонт, щоб швидше повернутися в кімнату відпочинку. По-друге, вони робили ремонт завжди якісно, ​​щоб їм не доводилося залишати кімнату найближчим часом через ту ж несправність. Джерело

Світ не змінюється насильством і лихослів’ям, він змінюється добрим словом і шанобливим ставленням до людини

«Сестра Фаїни Раневської, Ізабелла, жила в Парижі. В силу певних обставин вона переїхала в Радянський Союз. У перший ж день приїзду, не зважаючи на літню спеку, Ізабелла натягнула фільдеперсові панчохи, одягла шовкове пальто, рукавички, капелюшок, побризкала себе “Шанель”, і повідомила сестрі: – Фаіночка, – я йду в м’ясну лавку, куплю бон-філе і приготую вечерю.– Не треба! – З жахом вигукнула Раневська. У країні панували процвітаючий дефіцит і вічні черги. Вона розуміла, як це подіє на непідготовлену жительку Парижа.– Не треба! – я сама куплю! – Фаіночка, бон-філе треба вміти вибирати, а я це вмію, – з гордістю заявила Ізабелла і попрямувала до вхідних дверей. Раневська стрімголов кинулася до сестри.– Я піду з тобою!– Один фунт м’яса вибирати удвох – це нонсенс! – заявила сестра і вийшла з квартири. Раневська зробила останню спробу врятувати сестру від шоку радянської дійсності:– Але ти ж не знаєш, де наші магазини!Та обернулася і з поблажливою посмішкою дорікнула:– Ти думаєш я не зможу знайти м’ясну лавку?І зникла в ліфті. Раневська впала в крісло, уявляючи собі наслідки першої зустрічі іноземки-сестри з розвиненим радянським соціалізмом.Але кажуть же, що Бог допомагає юродивим і блаженним: буквально через квартал Ізабелла Георгіївна натрапила на маленький магазинчик, вивіска над яким обіцяла “М’ясні вироби”.Вона заглянула всередину: біля прилавка юрбилася і гула черга, спітнілий м’ясник кидав на ваги відрубані їм хрящі і жили, називаючи їх м’ясом, а в касовому віконці товста касирка з вежею фарбованого волосся на голові, як собака з будки, періодично визвірялась на покупців покупців.Бочком, бочком Ізабелла пробралася до прилавка і звернулася до продавця: – Добрий день, мосьє! Як ви себе почуваєте?Покупці зрозуміли, що це цирк, причому, безкоштовний, і, як в стоп-кадрі, всі завмерли і затихли. Навіть спітнілий м’ясник НЕ доніс до ваг чергову порцію “м’ясних виробів”. Колишня парижанка тим часом продовжувала: – Як ви спите, мосьє? … Якщо вас мучить безсоння, спробуйте перед сном прийняти дві столові ложки вина ….. А як ваші діти, мосьє? Ви їх не караєте? ..Не можна карати дітей – можна втратити духовний зв’язок з ними. Ви зі мною згодні, мосьє?– Так, – нарешті видавив із себе зніяковілий м’ясник і схвально кивнув. – Я і не сумнівалась. Ви схожі на мого вчителя словесності: у вас на обличчі проступає інтелект.Не дуже розуміючи, що саме проступає у нього на обличчі, м’ясник на всякий випадок змахнув з лиця піт.– Мосьє, – перейшла до справи Ізабелла Георгіївна, – мені потрібно півтора фунта бон-філе. Сподіваюся, у вас є.– Так, – кивнув м’ясник і пірнув в комору. Його довго не було, очевидно, він ловив теля, зловив його, зарізав і приготував бон-філе. Повернувся вже з виваженою і загорнутою в папір порцією м’яса.– Дякую, – подякувала Ізабелла. І додала: – Я буду приходити до вас по вівторках і п’ятницях, о четвертій годині дня. Вас це влаштовує?– Так, – втретє кивнув м’ясник. Розраховуючись в касі, Ізабелла Геогіевна потішила товсту касирку, вказавши на її знебарвлене перекисом волосся, закручене на голові у важку вежу:– У вас дуже модний колір волосся, мадам, в Парижі всі жінки теж фарбуються в блондинок. Але вам краще розпустити волосся, щоб кучері лежали на плечах: розпущене волосся, мадам, прикрасить ваше привітне обличчя. Задоволена касирка засунула два вказівні пальці собі за обидві щоки і стала з силою розтягувати їх, намагаючись посміхнутися.Коли, повернувшись додому, Ізабелла розгорнула пакет, Фаїна Георгіївна ахнула: такого свіжого м’яса вона давно не бачила, очевидно, м’ясник відрізав його зі своїх особистих запасів. – Бон-філе треба вміти вибирати! – гордо заявила Ізабелла. З тих пір щовівторка та щоп’ятниці вона відвідувала “М’ясні вироби”. У ці дні, рівно о четвертій годині, м’ясник відпускав касирку, закривав магазин, вішав на двері табличку “Переоблік”, ставив поруч з прилавком велике старовинне крісло, куплене в антикварному магазині, запрошував в нього свою дорогу гостю, і вона годинами розповідала йому про паризьке життя, про Лувр, про Ейфелеву вежу, про Єлисейські поля… А він, підперши голову долонею, все слухав її, слухав, слухав… І на обличчі його раптом з’являлася несподівана, наївна, дитяча посмішка…» Яків Сегель Навколишній Світ не змінюється насильством і лихослів’ям, він змінюється добрим словом і шанобливим ставленням до людини. Олександр Каневський, “Сестра з Парижа”. Джерело

Це Джим Торп – американський спортсмен, легкоатлет. На фото видно, що на ньому різні шкарпетки і туфлі…

Це Джим Торп – американський спортсмен, легкоатлет. На фото видно, що на ньому різні шкарпетки і туфлі. Це не було модним виходом. Це були літні Олімпійські ігри 1912 року, американський індіанець Джим з Оклахоми представляв США з легкої атлетики. Вранці перед змаганнями його взуття вкрали. Джим знайшов дві туфлі в сміттєвому баку, але одна була занадто великою, тому йому довелося надіти додаткову шкарпетку. У цих туфлях в той же день Джим узяв дві золоті медалі. Ідеальне нагадування про те, що не потрібно миритися з виправданнями, які вас гальмують. Не страшно, що життя іноді несправедливе – головне, що ви збираєтеся з цим робити. Що б вас не спіткало цього ранку – вкрадене взуття, стан здоров’я, невдалі стосунки, провальний бізнес, не дозволяйте цьому перешкодити вам брати участь в своїй гонці. Життя покаже себе з яскравою боку, якщо ви перестанете виправдовуватися і будете впевнено йти до поставленої мети, незважаючи ні на що. Джерело

Про силу слова: Як один лист зробив із розумово відсталого хлопчика великого генія

Якось маленький Томас Едісон повернувся з школи і передав мамі лист від вчителя. Мама, зі сльозами на очах, прочитала лист вголос: “Ваш син – геній. Ця школа надто маленька, і тут нема вчителів, які можуть його чомусь навчити. Будь ласка, вчіть його самі.” За кілька років після смерті матері (Едісон на той час вже був одним з найбільших винахідників століття), чоловік якось переглядав старі сімейні архіви, і натрапив на цей лист. Він відкрив його і прочитав: “Ваш син – розумово відсталий. Ми не можемо більше вчити його разом з усіма. Тому рекомендуємо вам вчити його самостійно вдома.” Едісон проплакав кілька годин, а після цього залишив у своєму щоденнику такий запис: “Томас Алва Едісон був розумово відсталою дитиною. Завдяки своїй героїчній мамі він став одним з найбільших геніїв свого століття”. Джерело: truthorfiction.com

Притча про щастя. Ви прочитаєте її за 30 секунд, але запам’ятаєте надовго

Одного разу три брати побачили Щастя, що сидить у ямі. Один з братів підійшов до ями і попросив у Щастя грошей. Щастя обдарував його грошима, і він пішов щасливий. Інший брат попросив красиву жінку. Тут же отримав і втік разом з нею у нестямі від щастя. Третій брат нахилився над ямою: – Що тобі потрібно? – Запитало Щастя – А тобі що потрібно? – Запитав брат. – Витягни мене звідси, – попросило Щастя. Брат простягнув руку, витягнув Щастя з ями, повернувся і пішов геть. А Щастя пішло за ним слідом… Джерело

Повітряні кульки: Вчитель провів в школі експеримент, про який заговорив увесь світ…

Учитель приніс в школу повітряні кульки, попросив дітей надути їх і написати на них свої імена. Після цього він попросив дітей винести всі повітряні кульки в коридор і змішав їх. Потім дав дітям 5 хвилин, щоб кожен знайшов кульку зі своїм іменем. Діти побігли шукати, але час минув, і ніхто так і не знайшов своєї іменної кульки. Тоді вчитель попросив дітей: “Візьміть кульку, яка лежить поблизу і віддайте її людині, чиє ім’я написано на ній”. Минуло менше 2 хвилини і у кожного в руках була його кулька. Тоді вчитель сказав: “Повітряні кульки – як щастя. Ніхто не знайде його, якщо шукає тільки для себе. Зате, якщо всі піклуються одне про одного, можна знайти щастя набагато швидше!”

Життєва притча про те, хто створює нам проблеми

«Якби вам вдалося надавати під зад людині, яка винна у більшості ваших неприємностей, ви б тиждень не змогли б сидіти». – Євген Гришковець Приголомшлива притча про винуватця всіх наших проблем. Варто періодично замислюватися: Йшов пустелею один лицар. Довго йшов. За весь шлях встиг загубити і коня, і всі важливі обладунки, зберігся лише один меч. Втома, голод і спрага були його вірними попутниками. І ось чоловік побачив поперед себе невелике озеро. Зібрав всі залишки сил і пішов до води. Дійшовши до озера, лицар побачив великого триголового дракона. Дістав меч, та й давай ним розмахувати. Добу бився, другу.Відрубав чудовиську дві голови, після чого той впав на землю. Поруч впав і лицар, більше воювати у нього не було ні сил ні бажання. І тоді, зібравши останню волю в кулак, дракон запитав: – Чуєш, лицар, так а що ти хотів?– Води попити.– Так ну і пив би… Мораль: не ускладнюйте собі життя самі. Джерело

Сильна притча. У багатого брата була бідна сестра …

Багато цікавого можна почути від людей. Хтось говорить про те, як було, а хтось про те, як може бути. Однак, незважаючи на «прості» розмови, серед них є дуже багато розумних і грамотних слів, які заслуговують на особливу увагу. Без сумнівів, дуже багато мудрих слів і приказок були виткані самим життям. З покоління в покоління ці слова передавалися нашими рідними людьми. Інша справа, що цінність всіх цих слів ми починаємо розуміти занадто, чи не дуже занадто, але як правило – пізно. Сьогодні ми хочемо розповісти вам одну дуже хорошу, хоча і коротку притчу про те, як у багатого брата була бідна сестра … Вона жила тим, що продавала молоко і овочі з городу. Влітку дівчина торгувала біля дороги грибами і ягодами, а взимку жила на те, що вдалося зібрати в теплу пору року. Брат соромився сестри і ніколи не кликав її до себе в місто, а тим більше в свій багатий і розкішний будинок, але сестра ніколи не тримала образ на свого брата і вона весь час, за будь-якої можливості передавала йому, а також його сім’ї подарунки, які приготувала своїми руками! Вона ніколи і нічого не просила у брата. Завжди ставилася до нього з розумінням і повагою. У дівчини був маленький, непоказний будиночок, невелика земельна ділянка і деяка живність у дворі. Минуло багато років … і одного разу кинули компаньйони брата з бізнесом. Його дружина пішла до іншого, син став наркоманом, квартиру відібрали за борги. Тут-то і згадав брат про свою рідну сестру і поїхав в село … А у сестри все в порядку: чотири корови хвостами махають, свиней не злічити, машина нова в гаражі – на ній возять продукцію в місто; двоє дітей інститути закінчують, а на стіл накрила – так очі розбігаються, все своє, смачнюще, найсвіжіше !!! Соромно братові стало … став він просити у сестри вибачення, а та й не сердилась, не до того їй було, запропонувала і житло і роботу. Мораль така: не зневажай землю, яка тебе народила і не відвертайся від крові, яка твоя рідна … Джерело

Людину з позитивною енергією легко розпізнати: в її присутності стає краще…

Людину з позитивною енергією легко розпізнати: в її присутності стає краще. І морально краще, і фізично. Причому ця людина може мовчки сидіти і журнал читати. Або говорити на сторонні теми. Або анекдоти і байки розповідати. Або на роялі грати. Або танцювати незграбно… Не має значення, що вона робить. Просто всім стає краще, і все. Піднімається градус настрою і хочеться жити. Люди з позитивною енергією можуть і не знати про таку свою здібність. Як артист Леонов, який прийшов в лікарню, щоб перевірити своє серце – у нього серце боліло. Друг-лікар його і запросив в свою клініку. Артиста впізнали пацієнти, стали вітатися і просити автограф; Леонов був доброю людиною, він і автографи роздавав, і спілкувався. Байки розповідав, історії, анекдоти… Розмовляв про життя … На подив лікарів, пацієнти почали почуватися краще. Набагато краще! І хтось із лікарів пожартував; мовляв, вас би в реанімацію відправити! Артист серйозно поставився до жарту і запропонував піти в палату інтенсивної терапії. Там теж поговорив трошки, але головне – просто прийшов. Побув з важкими пацієнтами. І лікарі переконалися з подивом: датчики, прикріплені до хворих, стали показувати хороші дані. Стан пацієнтів на очах покращився. Хоча повненький, з носом-картоплею актор нічого конкретного не робив, не роздавав ліки, не вигукував підбадьорливі гасла – він просто побув, постояв, походив в палаті, де лежали тяжкохворі люди. А їм краще стало! Лікарі цей випадок жартома назвали «ефект Леонова». Так виявляють себе люди з позитивною енергією. Це їхня головна ознака – коли вони поруч, в інших з’являються сили і бажання жити. Кажуть, що енергія не має ні «плюса», ні «мінуса»; можливо, так і є. Але в одній людині енергія перетворюється в токсичну радіацію, в отруйний газ. А в іншій – в нектар і в еліксир життя. Все залежить від самої людини. Від її душі і ставлення до інших людей. Не обов’язково ця людина повинна бути святим чи зразком чесноти. Просто душа у неї добра; є любов до людей і милосердя. Вона може і сама бути не надто здоровою, міцною, молодою. Але енергія життя перетворюється в ній в цілющі ліки для інших. Вона сама стає ліками і порятунком. У присутності позитивно заряджених людей рослини оживають, тварини одужують, а люди – зцілюються. Малопомітний прилив сил і легка усмішка, які з’являються в присутності такої людини, – це початок зцілення. І відволікання від проблеми відбувається; увага з хвороби перемикається на цю людину, а потім з’являються «хороші думки»; вони витісняють погані. Так впливають на інших люди з позитивною енергією. Непогано б і їм надати підтримку і проявити симпатію, щоб віддячити за отримані сили. Адже вони теж живі і теж потребують доброго до себе ставлення. Тоді баланс буде закріплений і відновлений. А це дуже важливо – щоб був баланс енергообміну. Автор: Ганна Кирьянова, психолог Джерело: fit4brain.com

Як зрозуміти, якою є людина? Найкоротша і найвлучніша відповідь

Якось у одного мудреця запитали: “Як можна розпізнати духовну людину?” І мудрець відповів: “Людина – це не те, що вона говорить, і не те, якою вона здається. Це та атмосфера, яка створюється у її присутності. Ось що є свідченням. Тому що ніхто не здатен створити атмосферу, яка не належить його душі”.

Історія про вибір. Чому люди нещасні…

За столиком кафе сидів хлопець, в якому помер великий спортсмен, тому що він занадто багато пив, і тому він став сторожем на складі. Хлопець розмовляв з дівчиною, в якій померла геніальна актриса, тому що в театральний можна поступити тільки по знайомству, і тепер дівчина працювала бухгалтером. За касою сиділа жінка, в якій померла знаменита балерина, тому що з такою фігурою в групу не беруть, і взагалі, треба було, шановна, 10 років тому приходити. Пройшов з підносом офіціант, в якому помер великий письменник, тому що ніхто не хотів видавати його рукописи, таких писак навалом, зараз всі пишуть. Повз по вулиці пройшла мама з дитиною, в якій вже почав вмирати геніальний музикант, тому що батьки віддали її в ліцей з фінансовим ухилом, а вчительку музики, яка їх просила не загубити талант малюка, послали подалі. У мамі померла відома художниця, тому що вона занадто рано вискочила заміж, народила і присвятила себе родині. Простір був наповнений примарами геніальних діячів культури, науки і мистецтва – великих членів суспільства, і реальними фігурами простих нудних смертних. А зверху за ними спостерігав хтось, в кому померло бажання всіх рятувати. Він давно не розумів, чому одні рятуються самі, а інші гинуть, як їх не рятуй. І тепер він просто дивився на них, як дивляться телевізор, перемикаючи з першого на сотий канал.

У Шотландії пілот зупинив літак, щоб не задавити їжака

У Шотландії пілот Saab 340 зупинив літак, щоб пропустити їжака, що переходив злітну смугу, – передає РЕН . Інцидент стався в аеропорту міста Сторновей. Пілот і пасажири чекали дві хвилини, поки тварина залишить смугу. В аеропорту пояснили, що дбайливо ставляться до природи та регулярно перевіряють злітно-посадкову смугу на наявність диких тварин. Джерело: vidomosti-ua.com/

Мудра притча, яка допоможе змінити життя в кращу сторону

Запитали якось у старця, який славився в окрузі своєю мудрістю: – Чи є спосіб виправити своє життя, якщо воно вже зіпсоване? Мудрець задумався, а потім відповів: – Звичайно, у людини є завжди така можливість. І щоб вам було зрозуміло, давайте проведемо експеримент. У мене є мішок. Пропоную піти в майстерню і накидати в нього цвяхів, битого скла, шила, шурупів, гострих інструментів… Всім було цікаво, що ж задумав учитель. Після того, як мішок наповнився, всі почали передавати його з руки в руки і намагатися зрозуміти, що ж це означає і як його пов’язати із зіпсованим життям. Через деякий час гострі кути і краї пошкодили неміцну тканину і стали видні з усіх боків. Мудрий старець сказав: – Ось дивіться, щоб мішок не був зіпсованим остаточно, нам треба прибрати все те, що всередині його пошкоджує. Так відбувається і з нами в житті, тільки замість осколків і цвяхів нас “колять” наші образи, ненависть, жадібність, заздрість, ревнощі – всі негативні почуття. Ми мучимося, рвемо нашу душу на частини, страждаємо… Дуже важливо людині позбутися від усього темного і від того, що шкодить їй. Тоді в життя увійде спокій і воно зміниться в кращу сторону. Від того, чим ми наповнимо свою душу, своє серце – залежить наше майбутнє. Джерело

Про те, як працює принцип бумеранга

На початку 20-го століття один шотландський фермер повертався додому. Проходячи повз болота, він раптом почув крик про допомогу. Фермер побіг на голос і побачив хлопчика, який намагався вибратися з трясовини. Фермер швидко зрубав товстий сук, обережно наблизився і простягнув гілку потопаючому. Коли хлопчик вибрався, він довго не міг вгамувати сльози, весь тремтів. – Підемо до мене в будинок, – сказав фермер. – Тобі треба заспокоїтися і зігрітися. – Ні-ні, – хлопчик похитав головою, – мене чекає батько. Він, напевно, дуже хвилюється.Подякувавши своєму рятівнику, хлопчик втік … А вранці фермер побачив, що до його будинку під’їхала карета, запряжена породистими кіньми. З карети вийшов добре одягнений джентльмен і запитав– Це ви вчора врятували життя моєму синові?– Так, я, – відповів фермер.– Скільки я вам винен? – Не ображайте мене, пане. Ви мені нічого не винні. Я вчинив так, як повинна була вчинити будь-яка нормальна людина.– Ні, я не можу залишити це просто так, тому що мій син мені дуже дорогий. Назвіть будь-яку суму, – наполягав відвідувач.– Я більше не хочу говорити на цю тему. До побачення. – Фермер повернувся, щоб піти. І тут на ганок вискочив його син.– Це ваш син? – запитав гість. – Так, – з гордістю відповів фермер, погладжуючи хлопчика по голові.– Давайте зробимо так. Я візьму вашого сина з собою в Лондон і оплачує його освіту. Якщо він так само шляхетний, як і його батько, то ні ви, ні я не будемо шкодувати про це рішення. Минуло кілька років. Син фермера закінчив школу, потім медичний університет, і незабаром його ім’я стало всесвітньо відоме, як ім’я людини, яка відкрила пеніцилін. Його звали Олександр Флеммінг. Перед самою війною в одну з лондонських клінік надійшов з важкою формою запалення легенів син того самого джентльмена. Як ви думаєте, що врятувало його життя в цей раз? – Так, пеніцилін, відкритий Олександром Флемінгом. Ім’я джентльмена, який дав освіту Флемінгу, було Рендольф Черчилль. А його сина звали Вінстон Черчилль, який згодом став прем’єр-міністром Англії. Можливо, саме ці події згадував Вінстон Черчилль, говорячи: «Зроблене тобою до тебе ж і повернеться».

Наймудріша притча з усіх, що я читала останнім часом

У перший день Бог створив корову і сказав їй: «Ти будеш всі дні проводити в полі, давати молоко, годувати своїх телят і сім’ю фермера. За це я дарую тобі життя довжиною в 60 років. » «Навіщо мені таке пекельна життя на 60 років!» – обурилася корова, – «Мені вистачить і двадцяти, а інші сорок залиш собі!» І Бог погодився. На другий день Бог створив собаку і сказав їй: «Ти будеш весь час сидіти біля воріт свого будинку і гавкати на всіх, хто проходитиме повз. Дарую тобі життя довжиною в 20 років. » «М-да, забагато для гавкання», – засмутився собака, – «Мені вистачить і десяти років, а решту забирай назад …» Бог знову погодився. І ось на третій день Бог створив людину і сказав їй: «Їж, спи, розважайся і насолоджуйся життям, але терміну на це даю тобі 20 років.» Людина обурилася: «Що ?! Тільки 20 років! Знаєш що, я беру свої 20 років, потім 40 років що корова тобі повернула, і ще 10 років, які віддала собака. Сімдесяти років мені цілком вистачить, домовилися? » «Ну, хай буде по-твоєму …! »- зітхнув Бог. Ось так і склалося, що перші 20 років життя ми спимо, їмо і розважаємося, наступні 40 років працюємо не покладаючи рук, щоб прогодувати свою сім’ю, а в останні 10 – сидимо на ганку і “обгавкуємо” кожного, хто проходить повз … Джерело

В Мілан сім’я Челентано приїхала з чотирма дітьми: Розою, Алессандро, Марією і Адріаною…

В Мілан сім’я Челентано приїхала з чотирма дітьми Розою, Алессандро, Марією і Адріаною. Але молодша донька захворіла на лейкемію і незадовго померла. Така сімейна трагедія … Минуло кілька років. Коли 44-річна мати сімейства Джутітта-Джуво, що не любила ходити по лікарях, через погане самопочуття все-таки пішла на прийом, лікар радісно повідомив їй: «Синьйора, ви на третьому місяці!» На що та відповіла йому з пролетарською прямотою: «Шановний пане, ви з глузду з’їхали!» Але все виявилося так, як виявилося, сім’я щасливо компенсувала втрату, а ми всі маємо задоволення слухати Адріано Челентано. Хоча мама говорила потім, що він був в сім’ї єдиним, хто не вмів співати.