Кожна людина, створена Богом, є рішенням чиєїсь проблеми, – сказала якось моя мудра бабуся…

Вас дивує, звідки стільки проблем у вашому житті? Тоді прочитайте цю притчу! Можливо, вона допоможе вам зрозуміти щось важливе. Сидячи за круглим столом, душі вибирали свій наступний урок. Тут встала смілива і сильна душа: – Цього разу я йду на Землю, щоб навчитися прощати. Хто допоможе мені в цьому? Душі з співчуттям і навіть трохи злякано заговорили: – Це один з найскладніших уроків… Ти можеш за одне життя не впоратися… Ти так будеш страждати… Нам так тебе шкода… Але ми тебе любимо і будемо допомагати… Одна душа сказала: Друга душа зітхнула: – Я готова бути поруч з тобою на Землі і допомогти тобі. Я стану твоїм чоловіком, в нашому сімейному житті багато проблем будуть з моєї вини, а ти будеш вчитися мене прощати. – А я можу стати одним з твоїх батьків, забезпечити тобі важке дитинство, потім втручатися в твоє життя і перешкоджати в справах, а ти будеш вчитися мене прощати. Третя душа промовила: – А я стану одним з твоїх начальників, і часто буду ставитися до тебе несправедливо і зарозуміло, щоб ти могла вчитися відчувати почуття прощення. Ще кілька душ погодилися зустрітися з нею в різний час для закріплення уроку… Отже, кожна душа вибрала свій урок, вони розподілили ролі, продумали взаємопов’язаний план життя, де вони будуть один одного навчати і наставляти, і спустилися для втілення на Землю. Але така вже особливість навчання душ, що при народженні їх пам’ять очищається. І лише деякі здогадуються про те, що багато подій не випадкові, а кожна людина з’являється в нашому житті саме тоді, коли ми найбільше потребуємо уроку, який вона з собою несе… Успіхів вам у пізнанні Уроків Життя! Джерело

Кожна людина, яку ми зустрічаємо на своєму шляху, дає нам щось… Хтось присвячує нам ціле життя, а хтось лише кілька хвилин розмов. Дехто вчить любити, дружити, прощати, а дехто лише вчить слухати блюз. Одні дарують нам любов, інші ж досвід. Але кожен, кожен залишає по собі слід, і кожному треба бути вдячним. Вдячним за радість і за біль, за сміх та за сльози, за кожну секунду проведену разом та за кожну мить байдужості. Бо ці дрібниці змінюють нас, роблять нас тими, ким ми є, саме тому відповідна людина і приходить у потрібний момент, саме тоді, коли ми її потребуємо… Автор невідомий

У стародавньому Китаї, дівчина, яка виходила заміж, жила у домі свого чоловіка і слугувала йому і його матері. Так сталося, що одна дівчина після весілля була не в змозі виносити постійні докори своєї свекрухи. Вона вирішила позбавитися від неї. Дівчина пішла до торговця травами, який був другом її батька. Вона сказала йому: — Я не можу більше жити зі своєю свекрухою. Вона зводить мене з розуму. Не могли б ви мені допомогти? Я добре заплачу. — Що я можу для тебе зробити? — Запитав травник. — Я хочу, щоб ви продали для мене отруту. Я отрую свекруху і позбудуся усіх бід — відповідала вона. Після довгих роздумів, травник сказав: — Добре, я допоможу тобі. Але ти повинна розуміти дві речі. По-перше, ти не можеш отруїти свекруха відразу, тому що люди здогадаються про те, що сталося. Я дам тобі трави, які будуть поступово вбивати її, і нікому не прийде в голову думка, що її отруїли. По-друге, щоб остаточно уникнути будь-яких підозр, ти повинна приборкати свій гнів, навчитися поважати, любити, слухати і бути терплячою. Тоді ніхто не буде підозрювати тебе, коли вона помре. Дівчина погодилася на все, взяла трави і стала додавати їх в їжу свекрухи. Крім того, вона навчилася контролювати себе, прислухатися до свекрухи і поважати її. Коли та побачила, як змінилася до неї ставлення невістки, вона всім серцем полюбила дівчину. Вона розповідала всім, що її невістка найкраща, така, про яку можна тільки мріяти. Через півроку, стосунки між ними стали близькими, як між кровними матір’ю і донькою. І ось одного разу дівчина прийшла до травнику і почала благати: — Заради Бога, будь ласка, врятуйте мою свекруху від отрути, яку я їй давала. Я не хочу вбивати її. Вона стала найчудовішою свекрухою, і я люблю її. Травник усміхнувся і відповів: — Не хвилюйся, я не давав тобі ніякої отрути. Те, що я тобі дав, це просто спеції. Отрута була тільки в твоїй голові, і ти сама позбавилася від неї. Джерело

Прочитайте до кінця! І наступного разу, коли захочете надіслати повідомлення, пов’язане з Господом, або пожартувати про Бога, подумайте двічі. Одного дня сатана та Ісус зустрілися. Сатана щойно прийшов до раю, сміявся і сміючись, сказав: «Щойно я взяв для себе світ, повний людей там. Я їх використаю сповна, я знаю, що вони не втримаються. Вони всі пропащі, грішні!» «Що ти з ними зробиш?» – Ісус запитав. «Ах, мені буде весело з ними, – сатана відповів. Я навчу їх, як виходити заміж і розлучатися, як ненавидіти і зловживати один одним, щоб навчилися напиватися, курити і, звичайно, я навчу їх, як придумати й робити зброю та бомби, щоб знищили один одного. Я буду гарно проводити час!» «Що робитимеш, коли втомишся?» – Ісус запитав його. «А я їх вб’ю» – сатана сказав з видом, сповненим ненависті та гордості. «Що ти за них просиш?» – Ісус запитав. «Ах, Ти хіба любиш тих людей. Вони недобрі, навіщо Ти хочеш їх врятувати? Ти береш їх, а вони ненавидять Тебе. Вони будуть плакати перед Тобою, вони поклянуться Тобі у вірності, але вб’ють Тебе. Ти любиш тих людей?». «Скільки?» – Ісус знову запитав. Сатана подивився на Ісуса і відповів: «Вся Твоя кров, сльози і життя». Ісус сказав: «Домовилися! І Я заплачу таку ціну». 10 речей, про які Бог тебе не просить: 1 – Бог не спитає вас, яку модель автомобіля ви використовували; він запитає вас, скільки людей ви перевезли? 2 – Бог не спитає вас, скільки квадратних метрів будинку у вас було; він запитає вас, скільки людей ви приймали в ньому? 3 – Бог не спитає вас про бренд одягу в шафі; він спитає вас, скільком ви допомогли одягнутися? 4 – Бог не спитає вас, наскільки високою була ваша зарплата, він запитає вас, чи ви її заробили чесно? 5 – Бог не спитає вас, який був ваш титул; він спитає вас, чи зробили ви свою роботу найкраще? 6 – Бог не спитає вас, скільки у вас було друзів; він спитає вас, скільки людей вважають вас другом? 7 – Бог не спитає вас, в якому районі ви жили, він запитає вас, як ви ставилися до сусідів? 8 – Бог не спитає вас про колір шкіри; він запитає вас про чистоту вашої душі? 9 – Бог не запитає вас, чому вам знадобилося так довго часу, щоб шукати спасіння; Він з любов’ю відведе вас до Свого дому на небі, а не до дверей пекла. 10 – Бог не спитає вас, скільки людей поширили це повідомлення; він просто спитає, чи соромно вам це робити? Ісус Христос сказав: «Якщо ви заперечуєте Мене перед своїми друзями, Я заперечую вас перед батьком Своїм». Якщо ви дочитали до кінця, ставте АМІНЬ і не соромтеся поділитися.  Джерело

Коли Бог хотів створити рибу, Він промовив до моря. Коли Господь хотів створити дерева, Він говорив до землі. Але коли Бог хотів створити людину, Він промовив до Себе. Тоді Господь сказав: «Створімо людину за образом Нашим і за подобою Нашою».   Мораль: якщо ви заберете рибу з води, вона помре; і якщо ви відділите дерево від ґрунту, воно загине також. Якщо людину відділити від Творця, вона помре. Господь є нашим природним середовищем. Ми були створені жити в Його присутності і потребуємо спілкування з Ним, тому що тільки в Ньому існує життя.   Залишаймося на зв’язку з Богом! Ми пам’ятаємо, що вода без риби залишається водою, але риба без води – ніщо. Ґрунт без дерева – все-таки, ґрунт, але дерево без ґрунту – ніщо… Бог без людини залишається Богом, проте людина без Бога – ніщо. Джерело

Я: Господи, я можу задати Тобі запитання?Бог: Звичайно!Я: Чому Ти дозволив, щоб так багато всього сталося зі мною сьогодні? Бог: Що ти маєш на увазі? Я: Ну, я прокинувся пізно. Бог: Так. Я: Ніяк не міг завести свою машину. Бог: Добре. Я: На обіді мені зробили не той бутерброд і мені довелося чекати. Бог: Хммм … Я: По дорозі додому, як тільки я хотів відповісти на дзвінок, у мене сіла батарея. Бог: Все так, як ти і кажеш Я: І на довершення всього цього, коли я повернувся додому, я просто хотів попарити ноги в моїй новій машинці для масажу ніг і розслабитися, але і машинка не працювала! Все йшло не так сьогодні! Чому Ти це дозволив? Бог: Дай Мені подумати. Ангел смерті був біля твого ліжка вранці, і Мені потрібно було послати одного з Моїх Ангелів, щоб битися за твоє життя. Я дозволив тобі в цей час спати. Я (принижено): O … Бог: Я не дозволив тобі відразу завести машину, тому що по твоєму напрямку їхав п’яний водій, який вдарив би тебе, якби ти був на дорозі. Я (зніяковілий): … Бог: Перша людина, яка приготувала твій бутерброд сьогодні, була хвора і Я не хотів, щоб і ти заразився, бо знаю, що ти не можеш дозволити собі пропустити роботу. Я (зніяковіло): Гаразд. Бог: Батарея в телефоні сіла, тому що людина, яка телефонувала збиралася дати помилкове свідчення про те, що ти б сказав в цій розмові, Я навіть не дозволив тобі говорити з ним. Таким чином, ти був захищений від цього. Я: Розумію, Господи. Бог: Ну і той масажер ніг, у нього був недолік, який би вибив всю електрику у вашому будинку ввечері. Я не думаю, що ви б хотіли залишитися без світла. Я: Прости мене, Господи! Бог: Ти не шкодуй, просто навчися довіряти Мені у всіх речах, хороших і поганих. Я: Я буду довіряти Тобі. Бог: І не сумнівайся, що Мій план твого дня завжди кращий, ніж твій. Я: Я не буду сумніватися. І, Господи, дозволь мені сказати дякую Тобі за все! Бог: Будь ласка, дитя Моє. Це був просто ще один день, коли Я був твоїм Отцем, а Я люблю піклуватися про своїх дітей … Джерело

Одна мудра жінка, мама моєї сусідки, в якої всіх дітей було семеро, сказала колись дуже важливу для мене фразу: «Ніколи не кажи нічого поганого на чужих дітей, бо не знаєш, що твої тобі витворять». Я цю фразу виймаю завжди «зі сховку», коли мені чухається когось засудити чи помахати пальцем — ади, но який/яка! Ця заповідь підходить до всього і на всі випадки життя, бо це про «не суди». Не суди того, хто виїхав і того, хто лишився. Хто «понаїхав» і поводиться не так, як би тобі хотілося. Того, хто не зміг піти на фронт. Хто не волонтерить або замало волонтерить. Хто замало помагає, а міг би більше. Хто в один момент і в одну секунду не перейшов на українську (це мені дається складно). І тд, і тп. Ніхто з нас ніколи не був і не буде в шкірі іншого. Ніхто не знає, що той інший відчуває в цю мить. Ніхто не знає, скільки в нього сил і чи є вони в нього в принципі. Ми судимо, виходячи зі своєї шкіри, своїх відчуттів, своєї психічної стійкості, своїх травм, свого пережитого, своїх умінь і компетенцій. А в іншої людини вони цілком інші. І тягар в тієї людини за спиною може бути, як величезна гора. Або пустка всередині, як величезна діра. І те, що руки-ноги-голова на місці — нічого не означає. Інша людина — то інший світ, про який ми нічогісінького не знаємо. До речі, попри війну вже майже весна. І сонечко починає гріти. Переможемо! Natalie Rivne

Кожен повинен знати для чого варто відвідувати церкву. Якось одна старенька жіночка розповідала своїй маленькій онуці, що саме у храмі людина може знайти спокій душі та пережити там важкі часи свого життя. Через багато років, ставши дорослою, у дівчини почали з’являтись життєві труднощі. У цей момент вона почала згадувати слова бабусі й вирішила відвідати храм. Прийшовши у храм, там до неї підійшла інша жінка та зробила зауваження, що та неправильно тримає руки. Після підійшла інша та зауважила, що дівчина не там стоїть. Потім підійшла ще одна та зробила зауваження, що та прийшла не у тому одязі. А ще чоловік, який стояв поруч сказав, що вона не правильно хреститься. За цими подіями спостерігала ще одна жінка. Вона вирішила підійти та зробити всім зауваження. Жінка запропонувала придбати у церкві книгу, де розповідається про поведінку у церкві. Доросла онука вийшла із храму, сіла на східцях та почала лити сльози від сорому. Тут вона почула голос, який поцікавився, чому вона плаче. Піднявши очі вона побачила Ісуса та сказала Йому, що її не пускають до храму. Ісус обійняв дівчину, заспокоїв її та сказав, що Його іноді теж туди не пускають. Не слід дивитись на вигляд людини, яка заходить у храм, а важливо те, що знаходиться у неї у серці під час літургії. Джерело