Пожирачі енергії: 6 речей, на що не варто витрачати нерви

Запаси енергії не нескіченні — після емоційного виснаження на нас нападають втома, безсилля, апатія. Як і де ми розтрачуємо енергетичні ресурси? Чи можна їх поповнити? На що ми найбільше розтрачаємо енергію? На чоловіка чи дружину-алкоголіка, сімейні труднощі, побутові негаразди. Такі моменти вибивають нас з колії та забирають життєві сили. Що відбирає нашу енергію Поганий настрій та песимізм спричинюють і серйозніші проблеми: хвороби шлунково-кишкового тракту, ослаблений імунітет. Психологи вчать: немає такої проблеми, яку не можна було б подолати. Ми самі спричинюємо свій поганий настрій. Причин для занепокоєння — безліч, але навіть прості, невинні справи можуть отруїти життя. Проблема 1: Невпевненість в собі Ми в житті часто озираємося на думку інших людей, хвилюєтеся, що про вас подумають чи скажуть довколишні. А чи можна догодити всім? Звісно, що ні. Так, причина такої поведінки — невпевненість в собі Як діяти? Не думайте, що люди аж так цікавляться вашим життям. Вони кинули слово і пішли, а ви мучитеся та переживаєте. Подумайте, чи варто витрачати на таке свої нерви і сили. Проблема 2: Життя на “пів сили” Навіть якщо ви заощаджуєте свої сили та живете мовби “наполовину”, життєві сили теж тратяться. Ми економимо сили, намагаємось не виснажуватись, а врешті витрачаємо ще більше сил від невдоволення недосконалими результатами. Як діяти? Набагато краще знайти в житті таку справу, хоча б одну, яка даватиме справжнє задоволення, і викладатися для неї на повну. Проблема 3: Заздрість Заздрість — акумулятор поганих емоцій та негативу, вона отруює життя і людині-заздріснику, і всім довкола неї. Найбільші втрати життєвих сил походять саме від заздрості. Що робити? Насправді дуже важко вилікуватися від такої “хвороби”. Намагайтеся перемкнутися на гарні та спокійні речі — спілкування з коханими людьми, з природою, на позитивні емоції. Не намагайтеся порівняти себе з іншою людиною — ви такі, які є, все у вас так, як має бути. Порадійте за успіхи та досягнення і побачите, як ситуація зміниться на краще. Проблема 4: Синдром відмінника Невроз найлегше зможе розгорнутися там, де немає справжньої індивідуальності, але є прагнення до рекламного чи кіноідеалу. Успішність стала нормою нашого часу — прагнучи досягти висот, ми долаємо непосильні бар’єри, і часто забуваємо, що саме всередині нас знаходиться неймовірний потенціал. Хто не злітав і падав, підіймався і спускався на самий низ? Кожна велика людина зазнала злетів і падінь у своєму житті. Як діяти? Щоб не дійти до морального виснаження будьте поблажливими до себе, пробачте собі маленькі слабкості, любіть і приймайте навіть свої недоліки та хиби. Зрештою, хто їх не має? Проблема 5: Бажання усюди підстелити м’якеньке Нестримне прагнення убезпечити себе у всіх сферах життя теж «висмоктує» вашу енергію. Це може проявлятися в постійному прагненні до високого рівня матеріального добробуту, в захопленні всілякими (і часом досить сумнівними) техніками та методиками. Взагалі 100%-ої гарантії безпеки не дасть ніщо і ніхто, а енергію ви втрачаєте. Як діяти? Застрахуватися від усіх життєвих катастроф неможливо. Життя розвивається за своїми законами. Це неможливо змінити Проблема 6: Жадібність Послаблює ваш внутрішній захист. Така людина намагається з педантичною точністю відміряти витрачені сили, але часто результат буває прямо протилежний, і енергія випаровується. Протиотрута. Прагматизм цієї поведінки — очевидний. Неможливо вибудувати моделі поведінки кожної ситуації, перспективи. Але є такий закон, що, чим більше людина віддає, тим більше вона отримує. Це відбувається через позитив, подяку і добре ставлення. Як гадаєте, чи справді такі життєві моменти виснажують наші сили? Діліться думками в коментарях. Джерело

Ціла скринька мудростей від мого батька, які я запам’ятав на все життя…

– Синку, будь ласка, прошу, не зв’язуйся з гулящими жінками. Ці жінки не зроблять тебе сильнішим, вони наповнять твоє життя помилками, помилками щодо всіх жінок, а цей цинізм не додасть тобі ні мудрості, ні глибини. – Будь розбірливий. Не розкидайся компліментами і похвалами, але будь поблажливим, поважай жінок, якими б вони не були, бо ти чоловік – не просто слово, але сила. Сила, яка не дозволить собі принизити або образити людину, яка оступилася. – Будь відповідальний. За себе і за свою справу, за свої вчинки. Кожен твій крок має бути відповідальним перед людиною, перед собою і перед Богом. – Не дозволяй собі легковажності. Помиляйся, вчися, але рухайся далі і знай: кожна помилка робить тебе сильнішим. – Не шкодуй себе. Допомагай людям, не живи тільки на догоду собі, і тобі воздасться і в цьому світі, і в тому. Будь великою людиною, душею і серцем. Будь вольовим і нічого не бійся, май страх, але май сили і волю цей страх придушити. Май можливість називатися чоловіком. Май чистий погляд і вільні думки. Нехай серце твоє не запаморочиться забобонами – чужих людей і помилкових цінностей. – І, повір мені, жінка, яку ти полюбиш, буде як дві краплі води схожа на тебе. Така ж сильна і мудра. Така ж як і ти, що збилася зі шляху, але йде своєю дорогою, своєю правдою і вірою. – І нехай у неї будуть шрами на серці, нехай вона помилялася, але це буде усвідомлений вибір, один вибір на все життя. Хай вона буде гостра на язик, але щира. Така, яка ніколи тебе не обдурить і не зрадить. Ти пізнаєш її по очах, тому що правда світиться шаленим вогнем. Не лякайся і слухай свого серця – воно підкаже тобі. І, повір мені, синку, вона точно так само шукала тебе. – Ви впізнаєте один одного за поглядом, ніби бачили його все своє життя. Автор невідомий

Не намагайтеся виховувати літніх батьків

Цій жінці було близько п’ятдесяти років. Активна, весела, успішна — у неї виходило все, за що вона бралася: сім’я, бізнес, дружба… Тільки одне її турбувало — батьки. Вони якось швидко і різко постаріли. З таких же активних та веселих перетворилися на тихих крохоборів. Коли вона влітала в їхню квартиру — вся в духах, планах, надіях, вони зустрічали її важким запахом приміщення, що давно не провітрювалося, і прокислої їжі. Вона кидалася до холодильника, вигрібала з нього давно засохле, зацвіле, прокисле. Заповнювала холодильник гарними баночками із готовою їжею із дорогого кафе. Підходила до шафи, розвішувала на плічках обновки: татові сорочку, мамі халатик. Батьки їй не суперечили. Дивилися на неї, завмерши. Нічого не казали. І коли вона приїжджала до них у гості за тиждень-півтора, баночки з їжею з кафе залишалися стояти недоторканими. А поряд з ними борщ з торішньої цибулі та капусти. Борщі батьки варили та їли. А ресторанну їжу – ні. Тато зустрічав її у своїй улюбленій, протертій на ліктях до дірок картатій сорочці. Мама – в улюбленому, старенькому халатику. Її обновки висіли в шафі незайманими. Якось жінка не витримала. Схопила мамине зимове пальто з каракулевим коміром («Мамо, ти його носиш останні 20 років, це неможливо! Від цього пальта залишилися тільки спогади!») і викинула його на смітник. А замість пальта — На, мамо, примір! – Подарувала лисячу шубу. М’яку, легку, сіреньку (немарку!). Мама приміряла. — Ой, чисто наречена, – усміхнулася. Обережно зняла, повісила в шафу. — Ось тепер її й носи! – розквітла дочка. …Мама померла за рік. Її дочка, розбираючи шафу з маминим одягом, наткнулася на пакунок. Далеко в самій глибині шафи лежала акуратно згорнута лисяча шуба. Нова, із бирками. Не ношена. Вона ридала навзрид — жінка, яка викинула на смітник старе мамине пальто, яка купила мамі шубку і яка зрозуміла: усю зиму її мама виходила на вулицю чортзна в чому. А може, й не виходила зовсім. Цю історію мені розповіла учениця. У мене серце стискалося, поки її слухала — здавалося, вона розповідає мені про мої помилки, які я робила зі своїми батьками. У мене було те саме: холодильник, з якого я вигрібала недоїдки. — Це курячі кісточки для котів, — пояснювала мати. Вона годувала котів у дворі. І так довго збирала для них кісточки, що згортки з тухлятиною спочатку займали весь холодильник, а потім розповзалися по морозильнику. Був розбір гардеробу, коли я намагалася викинути їхній старий одяг. І натикалася на їхні погляди — перелякані та смиренні. Їм це не було в радість. При цьому мені пощастило: у мене, можна сказати, зразкові батьки. Вони прожили разом 71 рік — дружно, мирно, у коханні. Вони приймали мою допомогу – і моральну, і матеріальну. Вони цікавилися моїм життям. Але навіть із такими «еталонними» батьками я часом помилялася. Це важко: зрозуміти, що літні батьки — вже не ті мама та тато, що ходили з нами в походи, витирали сльози розчулення на нашому ранку в дитячому садку або на нашому випускному в школі. Вони інші. І ставитися до них треба по-іншому. Я вивела для себе 5 правил – не впевнена, що вони підійдуть для всіх (батьки бувають різні), але, сподіваюся, вони допоможуть і вам. 1. Не ламайте звички батьків. Вам дуже хочеться викинути старий одяг батьків та купити новий? Купуйте. Але нехай нова татова сорочка зовні буде точнісінько як стара. Нехай нове мамине пальто теж буде з каракулевим коміром, і приблизно такого ж кольору. 2. Не лякайте батьків своїми витратами. У старості багато людей стають економними. Купівля нової речі засмучує їх, навіть якщо річ була вкрай потрібна: їм шкода розлучатися з грошима. Причому якщо річ купуєте ви, їм шкода ваших грошей так само, як своїх. Якщо ця особливість є і у ваших батьків, не вмовляйте їх змінити ставлення до грошей: вони не змінять. Просто, приносячи їм новий халат або нові туфлі, наперед обріжте всі бирки і викиньте всі чеки. Скажіть: — Мамо, я ось собі купила, поміряла — мені не пасує. Може, будеш носити, бо шкода викидати. І мама точно носитиме, навіть якщо раніше не збиралася: вона не може допустити, щоб річ була викинута. Якщо батьки відмовляються лікуватись у платних поліклініках, просять не викликати їм платного лікаря додому (а ви розумієте, що це необхідно), обдуріть їх. Скажіть: — Тату, це знайомство. Ця лікарка – дочка моєї подруги, я її попросила. Будьте певні: лікар теж підтримає вашу брехню (знали б ви, як часто їм доводиться таке підтримувати!). Так, літніх батьків можна обманювати — заради їхнього блага. 3. Веселіть своїх батьків. Іноді кажуть: люди похилого віку, як діти. На жаль, це неправда. Кожен новий день дитини це підйом. Кожен новий день літньої людини – це спад. Діти сміються по триста разів на добу. Як часто ви бачите своїх батьків, які сміються? 4. Якщо це можливо, спробуйте навчити своїх батьків користуватись соцмережами або сервісами, де вони можуть дивитися улюблені серіали. Так, це займе у вас багато часу, зажадає багато терпіння. Але коли батьки не просто зареєструються в «Фейсбук» або на форумах садівників, а й почнуть активно спілкуватися – ви будете винагороджені блиском у їхніх очах. Літнім людям потрібне спілкування – і вони зможуть отримати його в соцмережах. Якщо у вас не вистачає на це терпіння, найміть людину, яка їх навчить. «Репетитори з соцмереж для літніх» — це вже не рідкість. 5. Якщо у ваших батьків починається деменція, не намагайтеся протистояти їй. Я не розуміла, що причиняю біль своїй мамі, коли на її запитання відповідала: — Мамо, давай згадувати, про що ми щойно говорили? Її очі ставали зляканими та тривожними. Вона відчувала, що не відповідає моїм очікуванням і розуміла: вона не може вже зовсім не може їм відповідати. Її це жахливо мучило, а я мучилася, не розуміючи, як їй допомогти. Правильну тактику мені підказав мамин лікар. Він сказав: — Не мучте її оперативну пам’ять — ви нічого не виправите. Звертайтеся до довготривалої пам’яті – вона функціонує набагато краще. Я почала розпитувати маму про дитинство — її дитинство, моє дитинство. Ми стали говорити з нею на абстрактні теми — що таке кохання, що таке сім’я… Ми були щасливі в такі моменти: і я, і вона. А це найголовніше для нас — дорослих дітей похилого віку батьків: щоб наше спілкування приносило нам щастя. Ніна Звєрєва Джерело

Захворів – залишайся вдома!

Пам’ятаєте, у Агати Крісті у повісті «Дзеркало тріснуло» одна добра жінка прийшла на зустріч з улюбленою актрисою, незважаючи на хворобу! Захворіла, але все одно прийшла. І потім акторка, заразившись, народила хвору дитину… Або до лікаря прийшла жінка з грипом, коли лютувала епідемія. Людям рекомендували посидіти вдома та уникати контактів. Вона вирушила до фахівця, щоб поставити запитання: «Звідки той кашель? Може послухати, подивитись горло? У чому причина такого?». Вона спитала це і чхнула прямо в обличчя лікарю. І страшенно образилася, коли він попросив її повернутися додому та продовжити лікування. Ви ж лікар! А лікар повинен допомагати людям! Або до майстра-перукаря прийшла дама із заразним захворюванням і сказала, що настав час зробити нову стрижку і змінити колір волосся. Їй від цього полегшає. Нудно так сидіти вдома на карантині. Дома у дівчини-майстра було немовля. А клієнтка була постійною, знала майстра і навіть дружила з нею. Вона попросила налити філіжанку кави і дати журнал. Коли майстер попросила даму піти, та розлютилася. І написала в мережі поганий відгук про перукаря. І таких випадків безліч. Людина добре знає, що вона хвора або може бути переносником інфекції. Але йде до інших, порушуючи всі правила, про які теж добре знає. Може вона не розуміє наслідків? А може, просто егоїстична, і якось забула про інших людей, просто забула, і все? Здається головне у такій поведінці — прихований злий умисел. Бажання заразити інших. Якщо до вас прийшла така людина, пам’ятайте, вона чудово розуміє, що робить. Попросіть її залишити приміщення, – ввічливо та по-доброму. А потім подивіться на реакцію. І все стане ясно, коли агресія, що накопичилася, виллється на вас. Але це краще, ніж віруси та мікроби. Автор: Анна Кір’янова

Цінуйте свій час, бо його не можна ні повернути, ні купити!

Один чоловік все життя працював. Він завжди знаходив виправдання тому, що дуже мало часу проводив з сім’єю.  Треба було добудувати дім, придбати авто, заощадити на відпочинок… Потреби зростали з кожним роком, а життя проходило дуже швидко. Будучи на схилі літ, він пишався тим, що зміг дати дітям достойну освіту, забезпечив їх матеріально. Одного зимового вечора, сидячи перед каміном, чоловік задрімав. І наснився йому сон, що прийшов час підбити підсумки прожитого. З’явився перед ним Ангел – посланець Бога. Чоловік зрозумів, що відбувається і сказав, що так і не встиг насолодитися життям, бо завжди працював. Попросив, щоб Ангел дозволив повернутися до рідні, попрощатися. Ангел поставив перед чоловіком терези і сказав: «Постав на одну шальку ніжні спогади про перші кроки своїх дітей, перші слова, першу шкільну виставу, танець, пісеньку, а у другій з’явиться кілька хвилин для того, щоб ти попрощався з рідними». Чоловік довго думав, та не міг пригадати нічого. Його охопив розпач, він зрозумів, що пропустив все найважливіше. Прокинувся дуже стривоженим. Серце стискала печаль, бо нічого вже не можна було змінити. Він вирішив покликати своїх дітей до себе. Коли всі зібралися за столом, батько сказав: «Я важко працював, намагаючись купити для вас все необхідне, але не знав, що любові, уваги, ласки та спогадів купити не можна. Не робіть моїх помилок. Цінуйте свій час, бо його не можна ні повернути, ні купити». Джерело

Не обрізайте крила своїм дітям: основні помилки у вихованні дітей

Батьки намагаються оберігати своїх дітей та зробити їх щасливими. Але є декілька помилок, які заважають дітям стати самостійними та щасливими дорослими людьми. Постійно допомагати у складних ситуаціях. Люди, які пережили численні труднощі та заробили свій статок самостійно, без чиєїсь допомоги, намагаються огородити своїх дітей від найменших проблем. Це не вірне рішення, бо таким чином вони позбавляють дітей ініціативності та мотивації до дій. Навіщо щось робити, якщо батьки все владнають та всім забезпечать. Життя ставить перед ними виклики, а приймаючи їх, діти перевіряють на що вони здатні. Захищати від помилок. Всі щасливі люди багато помиляються у своєму житті та роблять висновки. Якщо хочете, щоб дитина виросла щасливою, дозвольте їй робити помилки. Дитячі помилки не такі страшні, як дорослі й наслідків набагато менше. Після того, як дитина зробить свою помилку, обговоріть з нею наслідки. А взагалі, проводьте з дітками бесіди постійно, на тему: Що буде якщо…. Надмірне вихваляння. Всіх дітей потрібно хвалити за їх досягнення та показувати, що дійсно цікавитеся чим вони займаються, а не просто сказати «молодець». Однак існує інша сторона медалі, коли батьки надмірно вихваляються досягненнями дитини привселюдно, завищуючи цим планку. Згодом, у дитини формується нарцисизм та страх розчарувати очікування. Вони намагаються будь-якими методами задовольнити маму й тата. Тому, знайте міру, коли хвалите своїх дітей. Приховувати правду. Є багато типів приховування правди. Наприклад, ховаючи кошти або коштовності, батьки підсвідомо викликають у дитини бажання взяти без дозволу, бо це заборонено. Не ховайте, а показуйте й розповідайте, що якщо хочеться щось взяти, потрібно просто попросити. Інший випадок, коли батьки приховують невтішні новини або проблеми у стосунках. Відповідаючи добре та нічого не сталося, мама й тато обманюють в першу чергу себе. Дитина при цьому отримує сильний стрес, з’являється відчуття ігнорування та недовіри. Розповідайте малюкам про життя, неприємні ситуації, які трапляються, смерть та не приховуйте справжнє відношення. Заперечувати емоції. Заперечувати емоції та відчуття дитини, категорично заборонено. Якщо вона впала та забилася, потрібно поспівчувати й сказати, що біль з часом проходить. Ні в якому разі не можна висміювати, кричати та заперечувати це відчуття. Таким ставленням, батьки дезорієнтують дитину та повідомляють, що її емоції й відчуття нереальні. Віддавати своє життя дитині. Дитина бере приклад з батьків спостерігаючи за їх відношенням не тільки до оточення, але й до самих себе. Малюк не зможе вирости щасливою людиною, якщо прикладом для наслідування буде відмова собі у всьому. Тому, радійте життю, займайтеся тим, чим хочеться, досягайте бажаного й це буде чудовим фундаментом для щастя дитини. Вибирати майбутнє для дитини. Бажаючи дитині щасливого майбутнього, батьки починають боятися, намагаються контролювати та шукають вигідну позицію. Плануючи майбутнє замість дитини, вони віднімають в неї право на власний вибір та щастя. Таким чином, вони відповідають на свій страх перед майбутнім, а не на потреби дитини. Краще підтримайте найдорожчих у власному виборі, навіть якщо він не довподоби. Це зробить їх дійсно щасливими й вони будуть дуже вдячні. Джерело

Чому не варто їсти їжу, яку приготувала хвора чи нещасна людина

Смак та користь їжі залежать від того, в якому стані вона була приготовлена. Хто її готував; що ця людина відчувала; яке в неї здоров’я та які думки? – це важливо. Особливо, якщо у нас є якийсь емоційний зв’язок із цією людиною. Ось тоді приготовлена ​​нею їжа особливо сильно впливає на нас. …Я не завжди встигаю готувати. І ми іноді купуємо у добре знайомому кафе їжу навинос, у зручних прозорих коробочках: лагман, плов. Все свіже, відмінної якості. Проста гарна їжа. І завжди смачна. Їжа – це енергіяА одного разу ми купили їжу та всю викинули. Не те що несмачно; огидно. Хоча причепитися нема до чого: все свіже. Та сама локшина і той самий рис. І м’яса достатньо, не поскупилися. Але несмачно до того, що неможливо їсти. Як пінопласт. Хоча є і сіль, і спеції. Це було дивовижно. І потім ми заїхали купити пару гарячих коржів. Офіціант у віконці запитав: чому ми не беремо обід? Довелося сказати, що чомусь було дуже несмачно. І довго зберігався неприємний присмак у роті. Офіціант зітхнув і зізнався, що багато хто поскаржився – несмачно. Ні, кухар не змінився. Все той же працює. Хоча й журиться сильно – у нього батько помер, якого він дуже любив. Переживає, плаче, але працює. Сім’ї жити треба, так? Так. Але у стані гострого горя людина передає свою енергетику продуктам. Змінюються їх органолептичні властивості, змінюється смак, – експерименти показали, що є зв’язок. Адже недарма за давнім повір’ям при відьмі скисало свіже молоко і опара не піднімалася. А відьмами вважали часто людей, які хворіли психічно або відрізнялися крайньою злісністю та заздрісністю. Або хворіли на важку депресію, – її вважали “поробленням”. І продукти псувалися від “пороблення”. Так вважалося.Тому їжа може стати несмачною навіть у досвідченої кухарки. А якщо нас пригощає зла людина, можна навіть отруїтися – енетрична нервова система відреагує на таке “частування”. І брати їжу у хворих, нещасних чи бідних теж заборонялося зазвичай – разом із їжею можна взяти й чужий негатив. Особливо, якщо ви знаєте людину чи очевидно спостерігаєте ознаки хвороби чи злиднів. Або злості… Їжа – це енергія. Калорії; але не лише калорії. Це і тонша “емоційна енергія”, як зараз це називають деякі вчені. Тому будьте уважні до того, що ви їсте і хто це приготував, якщо ви людина з високою чутливістю. Джерело

Задала чоловікові одне питання і зрозуміла, що він давно мене розлюбив

Напевно, будь-якій жінці було б цікаво дізнатися, які почуття відчуває до неї її коханий чоловік і чи є вони взагалі. Звичайно, людина може говорити про своє ставлення безпосередньо, проте, далеко не завжди її слова є правдою. Так було і в моєму випадку. Я була твердо впевнена, що чоловік любить мене по-справжньому, але одне єдине питання допомогло мені змінити свою думку… З чоловіком ми познайомилися ще в університеті. Наша зустріч, після якої почалося спілкування, відбулася в бібліотеці. Так, все відбулося, немов в романтичному фільмі. Я і не вірила, що таке може статися в моєму житті. Через якийсь час ми почали зустрічатися і після закінчення навчання одружилися. Наш шлюб був прекрасний і багато хто заздрив нашому щастю. Ми придбали власне житло, автомобіль і регулярно їздили разом на відпочинок. Чоловік був турботливим, розуміючим і завжди намагався зробити для мене щось приємне. Я ж, в свою чергу, теж проявляла до нього теплі почуття і намагалася зробити наше спільне життя гармонійним. Хто ж знав, що все це було даремно… Я вірила в свого чоловіка, а тому, намагалася підтримувати у всіх починаннях. Так я переконала його відкрити власний бізнес, який в майбутньому виявився досить прибутковим. Після цього, ми вирішили завести дитину. Загалом, наше життя було ідеальним і я була впевнена, що все буде тривати так завжди. Як же я помилялася… Останнім часом я стала помічати, що чоловік став до мене трохи холодним. І звичайно, я заспокоювала себе тим, що він сильно завантажений на роботі і не в силах приділяти мені і дитині багато часу. Я дуже довго терпіла і намагалася не сваритися з ним, проте, в якийсь момент я зважилася на відверту розмову. Саме ця бесіда і допомогла зрозуміти, що чоловік вже давно мене не любить… Розмова відбулася за вечерею. Як завжди, я зустріла чоловіка після роботи і накрила стіл. Дитина в цей час була у бабусі. Я почала розмову: – Треба переїжджати з цієї квартири. Я знайшла варіант цікавіший: там поруч і магазини, і аптека, і школа. Мені буде зручніше. І до речі, тобі до роботи звідти всього 5 хвилин їхати. – Давай не будемо про це. Зараз у мене немає таких планів, різко відповів чоловік. – Зрозуміло – сказала я. А яким ти взагалі бачиш своє життя через пару років? І тут я почула те, після чого переконалася в тому, що у чоловіка немає до мене почуттів. – Ну я планую внести деякі зміни в бізнес, з’їздити відпочити в Європу. Ще хочу купити дачу, щоб я міг там спокійно відпочивати літніми вечорами… Чоловік ще довго розповідав про свої плани, а я мовчки слухала і робила висновки. Так, саме питання про те, яким чоловік бачить своє життя через пару років і допомогло мені відповісти на питання, чи любить він мене. Допомогла проста розмова. Я переконалася, що він вже давно розлюбив… Як же я зрозуміла це? Справа в тому, що чоловік, розповідаючи про своє майбутнє життя, жодного разу не згадав мене, не сказав про наші спільні справи або плани. Він говорив тільки про себе. Його розповідь була побудована так, ніби мене і немає в його житті через пару років. До речі, після його розповіді, я запитала прямо чи любить він мене, на що отримала чесну відповідь про те, що почуттів уже давно немає, а на розлучення чоловік не зважується через дитину. Якщо чоловік любить свою жінку, вона абсолютно точно буде присутньою в його планах на майбутнє. На жаль, в моєму випадку, цього не сталося… Джерело

Чому треба робити манікюр і мити голову у важкий період

Може настати поганий час у житті. Наприклад, людина втратила роботу. Або опинилася у замкнутому просторі, звідки не може вийти з власної волі. Або ослабла і захворіла, – будь-що може статися. Що нам робити? Як можна зберегти себе та свої сили, зменшити втрату енергії? Ось навіщо лорд Мортімер у страшній камері Тауера щоранку голився? Вода в балії покривалася скоринкою льоду – так було холодно. І замість бритви був звичайний ножик, який в’язню можна було мати. То ж було сотні років тому. Але лорд розбивав лід і голився ножем без мила. Це було дуже боляче і неприємно, а він голився. Хоча, окрім тюремника, ніхто його не бачив. Та й дзеркала не було!А голився він, щоб не опуститись і зберегти сили. Зовнішній вигляд дозволяє нам зберегти самоповагу та самооцінку, а від них залежить наш ресурс боротьби та терпіння. Успіх, здоров’я, сили прийдуть до тих, хто охайний і доглянутий, нехай і за допомогою найпростіших засобів. Немає коштів на дорогі салони та процедури? Прийдеться самим шукати вихід. Енергію забирають неохайні нігті, немите волосся, запах, брудний одяг… Якщо неможливо «навести красу», як раніше, це не страшно та не небезпечно. Небезпечні руїни краси, мерзота запустіння, коли людина не використовує тих засобів, які ще доступні. Лорд Мортімер не вимагав поїздки до бабершопа, він користувався тим, що мав. Але користувався завзято та регулярно. А потім почав правити країною. Як багато сильних духом людей, які в ув’язненні не нехтували своєю зовнішністю. І лікарі знають: коли пацієнт стежить за зовнішністю – це гарна ознака. Швидше за все, він видужає навіть від тяжкої хвороби. Турбота про зовнішність – прояв енергії життя. Значить, її достатньо! Треба самостійно покращувати зовнішність у скрутний час. Не носити брудні та рвані речі вдома чи в лікарні – вони викликають бідність і хворобу. Треба зачісуватися самостійно, регулярно мити голову. У волоссі сила. Чисте та причесане волосся – наш захист. Нігті – стародавній символ захисту. І символ здоров’я. Треба полікувати та зміцнити нігті, дати їм відпочити. У важкий період краще робити скромний та охайний манікюр. Ось чому: Довгі яскраві нігті символізують готовність до нападу, виклик долі. Не найкращий період для битви. Особливо, якщо ви поки що вдома, серед своїх, або проходите лікування. Жінкам бажано користуватися косметикою. Це і є – наш маленький світ, наш особистий, інтимний засіб гармонізації. І ніжний тонкий аромат дуже корисний, майже невідчутний, таємний. Це теж захист та дар добрим духам, фіміям. Свій вигляд треба підтримувати у скрутний час усіма доступними способами. Це надасть сил і підвищить захист. І ви правильно мислитимете. Думки теж упорядкують, прийдуть вірні рішення. Нерви заспокояться. Тривога знизиться … Багато позитивних змін приверне скромна і завзята турбота про зовнішність. Не відразу. Але через два тижні ви можете відчути, що все стає кращим. Контроль повертається до вас. І краса вас не покине, ображена зневагою. Навпаки, ви можете розцвісти. Автор: Анна Кір’янова Ілюстрація: Світлана Шанталь

У суворих мам виростають успішні діти, а у добрих — ледарі

Якщо ваша мама жорстко контролює вас в дитинстві – ви виростете успішною, заможною і благополучній особистістю! Ми часто сміємося над виразом «британські вчені довели…», маючи на увазі, що на горезвісних вчених посилаються всі, кому не лінь, а саме дослідження, в якому вони нібито щось довели, що не варта виїденого яйця. Виявляється, іноді цей вислів доречно по відношенню до реальних досліджень цілком реальних британських вчених. Більш того, сумнівність висновків очевидна і пересічним громадянам Великобританії, і вони не соромляться це коментувати самим уїдливим чином. Так сталося з дослідженням соціолога Еріки Раскона-Рамірес, опублікованому в цьому році і висновками з нього, розтиражовані ЗМІ. Співробітниця Університету Ессекса, Еріка Раскона-Рамірес вивчила дані 15 500 дівчаток-учнів у віці від 13 до 14 років. Її висновок був простим і категоричним: якщо ваша мама жорстко контролює вас в дитинстві, якщо примушує вчитися і постійно вимагає від вас все більших і більших звершень, ви виростете успішною, заможною і благополучною людиною. Ваша успішність буде вище, і взагалі, молодці вони, суворі мами, ростять гідну зміну. Цей висновок був опублікований у багатьох британських виданнях, і тисячі читачів радісно розтягнули його на перепис. «Ось, точно! Тепер я знаю як поводитися з дочкою, тепер вона у мене поскаче». Однак знайшлися і критично налаштовані громадяни, які не полінувалися прочитати саме дослідження і задати незручні питання. Виявилося, що висновок про хорошу успішність дочок, які виросли у строгих мам, був зроблений «правою рукою через ліве вухо». Основною метою дослідження була статистика підліткових вагітностей і спроба знайти закономірності, що призводять до неї. У Великобританії рання вагітність представляє собою реальну проблему, що вимагає значних витрат у соціальній сфері. Тому уряд країни, починаючи з 1999 року, намагається цю проблему вирішити за допомогою різних програм і досліджень. Так ось, виявилося, що серед всіх дівчаток-підлітків, що завагітніли у віці 13 і 14 років, було трохи більше тих дівчат, чиї мами не вели себе досить строго з ними в ранньому віці. Наскільки більше? На 4%. Коментарі в соцмережах були сповнені подиву і сарказму: «Стривайте, але 4% це ж взагалі ні про що. Досліджено 15 000 дівчат, з яких лише мала частина завагітніла. І всередині цієї невеликої групи вагітних знайшли розбіжність в умовах виховання? У межах статистичної похибки? Це що – дослідження?» «Це ж означає, що будеш ти суворої з дочкою чи ні, це ні на що не вплине. Якщо вона здуру залетить, вона це зробить незалежно від виховання. Відмінні наукові висновки, спасибі Кеп». «Ну, мені, наприклад, і без дослідження було очевидно, що вагітний підліток буде вчитися гірше. Навіть якби вона пристрасно хотіла вчитися, їй, м’яко кажучи, буде не до цього ». «Цікаво, що дослідник взяла дівчаток в випадкові два роки їх життя і вивела загальне правило для всіх відразу: і як їх потрібно виховувати (хоча це ні на що не вплине, за даними самого дослідження) і ким вони виростуть (хоча дослідник цей висновок взяла просто зі стелі)». «Мені смішно, як люди поспішають поділитися цією новиною, і кажуть, що вони знайшли вирішення всіх проблем. Новиною, з якої прямо випливає, що діти завжди робили і будуть здійснювати свої помилки самі, незалежно ні від чого, хоч ти убийся». Джерело

Ці 6 ознак свідчать про те, що ваш друг є фальшивим

Іноді люди, які прикидаються нашими друзями, можуть бути по-справжньому токсичними для нас. Та й навряд чи комусь захочеться тримати поруч фальшивих друзів, від яких не знаєш, чого очікувати. Є кілька ознак того, що дружба може бути не настільки щирою, як нам здається. Спілкування з цією людиною виснажує Ми шукаємо у дружбі підтримку, приємні враження та емоції, обмін досвідом, який піде нам на користь. Фальшиві друзі не можуть цього дати, навіть якщо так не здається спочатку. Немає нічого поганого у тому, щоб вислухати проблеми друга, але якщо це перетворюється на постійний негатив і викликає втому після спілкування з ним, потрібно замислитися. Особливо у випадках, коли навіть розказана вами позитивна новина отримує негативний відгук. Наприклад, ви кажете, що нарешті придбали техніку, яку давно хотіли. Справжній друг радітиме за вас, а фальшивий знайде, чим вас вколоти — нагадає про те, що з кредитом вам буде складно або що він теж хотів би подібну техніку, але не може собі цього дозволити. Трапляється таке, що будь-яка розмова з фальшивими друзями перетворюється на негатив. Ви розповідаєте, що чули про співака, який приїжджає у ваше місто, і отримуєте зауваження, що він недостатньо гарний. Кажете, що у вас був нескладний день на роботі, і чуєте докір, що ви могли б робити більше. Або, приміряючи сукню, зіштовхуєтеся з необґрунтованою критикою і досить жорстокими зауваженнями. Тому слід замислитися про те, наскільки щирою є ваша з людиною дружба, якщо вона вас вимотує або змушує відчувати негатив. Йому від вас завжди щось потрібно Фальшиві друзі приходять до нас або простягають руку допомоги лише тоді, коли можуть отримати від цього якийсь зиск. Вони можуть відвідувати ваші вечірки, щоб налагодити своє особисте життя і поспілкуватися, абсолютно забуваючи про вас у цей момент. Або давати не завжди корисні поради, щоб відчути себе досвідченішими і розумнішими, а не через те, що вам потрібна допомога. Можливо, ви помічали у звичайному листуванні, що деякі друзі запитують, як минув ваш день, і, не дослухавши вас до кінця, у подробицях розповідають про свої проблеми. Або після тривалої перерви у спілкуванні з’являються лише тому, що їм потрібна ваша допомога. Така поведінка — привід замислитися про те, наскільки вони цінують вас і дружбу, коли нічого не можуть від вас отримати. Він з вами конкурує Ви кажете, що купили нову сукню, і одразу ж подруга хизується власними покупками, зробленими у більш дорогих магазинах. Нарікаєте на невдале побачення, отримуючи натомість інформацію, що вона поспілкувалася з хлопцем набагато краще. Або подруга виправляє вас під час розмови щоразу, коли вважає, що може сказати щось більш важливе і цікаве. Дружба — це не плацдарм для конкуренції. У ній важливі повага і прийняття іншої людини. Можливо, друзі поводяться таким чином через низьку самооцінку або заздрість, яка заважає їм будувати нормальні взаємини з людьми. Але й нам, своєю чергою, потрібно замислитися, чи готові ми терпіти таке ставлення до себе. Головне, не почати змагатися з друзями, адже це може лише погіршити наше життя. Він вас зовсім не знає Фальшивий друг може знати вашу адресу, імена ваших родичів і кличку собаки, але при цьому абсолютно не цікавитися тим, що для вас є важливим. Він не зрозуміє ваших проблем, не схвалить переваг і не згадає, чому ви не полюбляєте тістечка. Швидше за все, їх ви й отримаєте на свій день народження, тому що йому буде важливо зробити подарунок, а не тому, що ви йому зрадієте. Справжні друзі знають нас досить добре, щоб розуміти, що нам подобається, а що ні. Вони часто запитують про нашу думку і уподобання, тому що їх дійсно цікавить те, чим ми живемо і як почуваємося. Він не виправляється Уявіть ситуацію: ви кажете подрузі, що не хочете обговорювати з нею свого хлопця. Зрештою, ваші стосунки — особиста справа. І ви зовсім не зобов’язані про це говорити, якщо не хочете. Справжній друг запам’ятає ваше зауваження і більше не буде піднімати цю тему до того моменту, поки ви самі не вирішите нею поділитися. Фальшивому другу буде байдуже, що ви відчуваєте, тому питання про відносини і обговорення вашого хлопця продовжаться у тому ж дусі. Друзі-удавальники не виправляються, навіть якщо вказати їм, що це нас ображає. Вони не бачать у своїй поведінці нічого поганого і вважають, що ми теж повинні це приймати. Дружба — це взаємодія і розуміння, а не ситуація, коли один терпить, а інший продовжує здійснювати вчинки, які можуть образити. Він злопам’ятний Трапляється таке, що ми можемо сказати зайве і не розмовляти з другом кілька днів. Зрештою, коли ми готові до діалогу, наші відносини відновлюються, а образи забуваються. Ми знаходимо у собі сили пробачати і виправлятися, щоб більше не допускати подібних ситуацій. З фальшивими друзями все по-іншому. Їх образа переростає у справжній негатив. Вони можуть вимагати вибачень, які їх влаштують, або дій, щоб загладити перед ними провину. А ще вони схильні приховувати образу і зберігати її роками, не упускаючи шансу нагадати про неприємний інцидент за влучної нагоди. Друзі-удавальники також можуть довго мовчати, виношувати план помсти за їх ображені почуття і продовжувати спілкування, щоб його здійснити. Джерело

Чому не можна заздрити? Прочитайте, у цих словах стільки мудрості!

Не заздріть ніколи, нікому й нічому. Заздрість — це рак душі. Це духовна смерть, а згодом і невиліковні хвороби тіла. Не проси Бога, аби щось для тебе зробив. Проси, щоби навчив, що ти маєш зробити для себе сам. Вчіться віддавати, бути щирими перед людьми. Боріться зі своєю скупістю. Бо не гріш ви затискаєте в руці — ви затискаєте своє дихання, биття серця, гамуєте кровотоки в жилах. Нагромаджуючи, затискаючи в кулак і душу, перев’язуєте міцними вузлами всі артерії Божої благодаті. Чи знаєш ти, людино, що немає на землі нічого вищого понад людяність? Якщо послужиш ближньому — і тобі послужать. Якщо допоміг досягти успіху іншій людині — ти сам його досягнеш. Не змагайся ні з ким. Поступайся в усьому і всім. Бог тебе ніколи не залишить. Не вважай зайвим поклонитися добрій людині, навіть дитині. Найменше діло, яке вручив тобі світ, роби совісно і не думай про результат. Бог заплатить тобі за все сповна. Умій чекати. Не нав’язуй свою думку комусь, не сперечайся до оскаженілості. Нехай це роблять дурні. Джерело

«Дощечку не знімай» – влучне нагадування і на добрі часи, і на сумні!

«Дощечку не знімай» – влучне нагадування і на добрі часи, і на сумні. Нагадування, яке дав у старій легенді одному молодому чоловіку один дідусь. Старий продавав городину на базарі: зморені важкою працею руки, сива борода і на диво щаслива посмішка на зрізаному зморшками обличчі. Дідусь посміхався сонечку, підставляючи закриті очі теплим промінчикам осіннього дня і відпочиваючи після праці. Молодий чоловік, пакуючи куплену в нього городину, здивувався: «Діду, от ви, бачу, прожили довге життя, непросте ж, напевно. Важко гаруєте на землі, і все одно сидите-посміхаєтеся. Я наче молодий, повний сил, а радості нема: з роботою перебої, з дружиною лайки, все якось не складається. Як виправити? Що робити? Підкажіть…» Дідусь уважно глянув на молодика, посміхнувся собі в бороду і неквапливо промовив: «Візьми дощечку, напиши на ній «Так буде не завжди» і повісь на своїх дверях. Щоб завжди бачити». Молодий чоловік так і зробив. Через деякий час дійсно знайшов роботу, вдома запанували мир та злагода, народилася дитинка – життя наповнилося радістю. Минув рік, прийшла знову осінь, і молодик знову прийшов на базар за запасами городини. І знову побачив того самого дідуся. З тим самим щасливим виразом обличчя. Тільки зморшок на його обличчі стало більше. – Ну що, дідусю, ти далі тут, далі посміхаєшся! Я теж – у мене все налагодилося. Не знаю, чи завдяки твоїй пораді, чи якось саме, але налагодилося. Що тепер скажеш? Старий подивився на нього і сказав: «Дощечку ту не знімай». Джерело: Українки

Вісхолдинг – жорстокий прийом аб’юзерів. Не шукайте йому виправдань

Вісхолдинг (від слів «призупинення», «утримання») — це жорстокий аб’юзивний прийом, який полягає в тому, що людина просто замовкає, зупиняє спілкування тоді, коли їй невигідна якась тема. Ознаки вісхолдингу: Людина припиняє спілкування, перекладає тему, не даючи жодних роз’яснень із цього приводу. Це відбувається тоді, коли людині ця тема незручна, невигідна, коли не хоче брати відповідальність. Будь-які ваші спроби розібратися, домовитися, якось змінити ситуацію цією людиною ігноруються чи знецінюються. Чому і навіщо так поводяться? Спроба уникнути відповідальності. Бажання покарати співрозмовника за те, що не згоден жити за правилами аб’юзера. Зневага, неповага та байдужість до близького. Спроба знецінити людину і принизити її самооцінку. Звичайно, щось можна списати на те, що людина не зрозуміла, заплуталася, розгубилася. Але багато ситуації з вісхолдингом показують, що це усвідомлена поведінка, навмисне уникнення спілкування. Вісхолдинг реалізується за допомогою дуже різних технік: 1. Різка зміна теми розмови Ви ставите конкретні питання, наприклад про терміни, гроші, про виконання обіцянок. А людина починає розпускати плітки про вашого спільного знайомого або показувати вам свіжі новини. 2. Тотальне мовчання Він чи вона просто замовкає. Іде у повний ігнор. На ваші спроби у всьому розібратися, поговорити не реагує. Виходить із цього ігнору тоді, коли зручно їй чи йому. 3. Вибіркова мовчанка Ось творчіша варіація. Якщо ви заводите розмову на незручну для людини тему, то вона замовкає. Якщо на будь-яку іншу – спілкується як завжди. 4. Постійна заміна всього на жарт Ви ставите серйозні питання, намагаєтесь обговорити важливі теми. Але у відповідь вам людина цькує байки, потішається, жартує, часто недоречно, не в тему. 5. Нескінченне відкладання на потім Щоразу вас годують сніданками, що трохи пізніше все розберемо, обговоримо, поговоримо. Але це «пізніше» так і не настає. 6. Перемикання на звинувачення співрозмовника Дружина запитує чоловіка, коли той нарешті знайде роботу. А він їй відповідає, що через її причіпки та створену нею негативну атмосферу робота в нього і не шукається. Або хлопець зловив дівчину на зраді, ну а та каже, що він сам її на це підштовхнув і далі йде в глухий ігнор. 7. Перехід на шантаж Щось із розряду: “Якщо ще раз мене про це запитаєш, то я від тебе піду.”. 8. Я не розумію Ось ще дуже милий прийом. Людина кліпає очима і каже, що не розуміє, про що це ви, навіщо це все. Як реагувати на вісхолдинг? У якихось випадках можна з людиною прямо все обговорити. Але якщо це його/її відпрацьований прийом, це часто ні до чого не призводить. В принципі подумайте, навіщо вам цей аб’юзивний персонаж у вашому близькому оточенні, який не готовий на себе брати ніякої відповідальності, який може підвести будь-якої миті. Можна спробувати віддзеркалити людині таку поведінку. Тільки явно все це близькими довірчими стосунками не назвеш. Дистанціюватися, нічого не доводити і не випрошувати. Людина таким прийомом показала вам своє ставлення до неї. Джерело

Найдавніші українські імена: скільки їм років?

Жива народна мова відображає сліди такої глибокої давнини, яку письмові джерела засвідчити не можуть. Величезну історичну інформацію приховують у cобі також імена. За останні півсторіччя наука зробила спроби дешифрування слів-імен. Але це лише спроби. До цього часу неясні, наприклад, ще такі найменування, як скіфи, фракійці, гети, кіммерійці, алазони, неври, кгуни… Загадку являють собою й імена людей. Скажімо, такі як Володимир, Василій (Василь), Борис, Сидір, Варвара, Пелагея (Палажка), Парасковія (Параска), Уляна (Уля) та ін. На жаль, словники відсилають нас до назв і міфів грецьких та римських, хоча саме давні греки і римляни запозичили їх у наших предків. Адже за часів високої цивілізації трипільської археологічної культури (III тис. до н.е.) Греції і Риму ще не було і в згадці. Коротко розповім у тій мірі, в якій вдалося це дослідити, про історію виникнення деяких імен. Сидір. Давньогрецьке Ісідор – перекладалося як «дар Ісіди (Ізіди)». Міф, який зберігся, розповідає, що єгипетська богиня материнства, сестра і дружина Осіріса Ісіда пожаліла голодних пастушків і послала їм ситний сніданок. Це й був Ісідор – Ісіди дар. Грецькому походженню імені Сидір суперечать такі обставини. Міф належить до III тис. до н.е. Греки з’явилися на Балканському півострові на тисячу років пізніше, а культуру, міфи і елементи лінгвістики запозичили у своїх попередників, яких називали лелегами. Завдяки дешифруванню трипільської писемності.встановлено, що населення трипільської археологічної культури (III тис. до н. є.) було пеласгами-лелегами, попередниками і предками Русі на Дніпрі і попередниками греків на Балканському півострові. Пеласги-трипільці підтримували безпосередні культурні зв’язки з Єгиптом, мали великі протоміста, розвинені металургію, астрономію і писемність з першим у світі літеро-звуковим алфавітом, який передали фракійцям, а останні – грекам. Міф про ім’я Сидір і саме ім’я також було передано грекам пеласгами. Це підтверджується тим, що сліди міфа, забуті в Греції, добре збереглися у нашому народі. І в наші дні колгоспні пастухи, збираючись на пасовище, кажуть один одному: «А сидора взяв?» Це означає: чи взяв ти сніданок пастуха? Пелагея (Палажка). На початку 60-х років, під час моєї роботи як одного з авторів першого видання «Української радянської енциклопедії», академік І.Г.Підоплічко якось зауважив, що, на його думку, ім’я Палажка означає «пеласгська жінка», тобто «жінка і племені пеласгів». Пізніше, коли завдяки дослідженням київського вченого М.З.Суслопарова стало відомо, що населення трипільської археологічної культури було пеласгами – попередниками і предками русичів, до пеласгів в ученому світі виник особливий інтерес. Палажка – це зменшене від Пелагея. Ім’я складається з двох частин: Пела і Ген. Відомий вітчизняний мовознавець та історик О. Партицький встановив, що перша частина імені Пела – вказує на належність до племені пеласгів. Друга – Гея (Гео) – означає «земля». Як відомо, в культі природи (Всесвіту) у пеласгів символом землі був образ жінки-матері. Отже, ім’я Пелагея означає земля-мати пеласгів (трипільців). Це – Берегиня київських літописів, шанована в народі богиня. Сільські вишивальниці донині зображують її на рушниках у вигляді символу Прадерева Світу – землі і галактики. Варвара. Ім’я Варвара на заході вимовляється як Барвара, що означає «іноземка». Іноземці – грецькою барбари (βαρβαροι), латиною – bаrbаrі. У переносному значенні варвари – це грубі, жорстокі люди. Таке ім’я, а з ним уявлення про чужоземців, виробилося ще у спільних попередників еллінів – пеласгів-лелегів у межиріччі Дніпра – Дунаю і на Балканах. їхні племена заселяли також Кріт й острова Егеїди до появи еллінів. Пеласги були поклонниками астрального культу природи (Всесвіту). їхні головні божества: тріада Лада, Зоря (Венера) і Артеміда (велика богиня Місяця) – управляли космічною водою, генетичними процесами і нічним відпочинком. У Вавілоні головним культом був жорстокий культ бога сонця, котрого називали Бар-Баром. Людей, призначених у жертву Бар-Бару, кидали всередину розпеченого мідного бика. Племена, що поклонялися гуманному культу, під загрозою винищення змушені були відходити з міста Ура на північ – у район Харрана (Мала Азія), на Балкани і в межиріччя Дніпра – Дністра – Дунаю. Побували там і вавілоняни. Завдяки цьому і поширилася серед пеласгів назва барбари за іменем культу Бар-Бара. Пізніше вона була передана еллінам і Русі, і вважати її грецькою, як бачимо, нема підстав. Такі історичні картини малюються при вивченні слів варвари і Варвара – «іноземці», «іноземка». Либідь. Усі ми добре знаємо легенду про Кия, Щека й Хорива та сестру їхню Либідь – засновників княжого Києва. Але що означає ім’я Либідь? Зазначимо, що, вивчаючи міфічне ім’я (міфонім), треба знати дані міфології відповідного часу й народу і вміти . користуватися ними. Деякі вчені-мовознавці вважали, що арабська назва Києва – Куяба складається з двох слів: скіфського Кий (Скит) і кіммерійського (іберійського) – ба, що означає дитя. Тому Куяба означає «дітище Кия; будова Кия» і датується VII ст. до н.е. Цей висновок грунтується на морфологічному та лінгвістичному аналізі назви Куйаба. У створенні назви міста, а тому й самого Києва, взяли участь і скіфи, і кіммерійці (зрубна археологічна культура), а значить його заснування треба датувати VII ст. до н.е. Така давність назви міста, названого на честь легендарного Кия, потверджується відомими й авторитетними античними істориками. В античних повідомленнях йдеться про подібну до відомої нам легенди про Кия, що відносять події до VII ст. до н.е. Повідомляється, що Кий, друг Геракла, повернувшись з Колхіди, заснував місто й назвав його своїм ім’ям. Мова йде про місто Кіос, що й нині існує на території Туреччини. Але деякі дослідники (О. Партицький та ін.) вважають, що саме в той час відбулося переселення мешканців Кіоса на чолі з Києм на територію сучасного Києва. Нашу лінгвістично-етнографічну розвідку ми присвячуємо сестрі легендарного Кия – Либеді. Згадки про Кия зроблено, щоб орієнтовно визначити час дії персонажів легенди. Ім’я Либідь можна вважати цілком кіммерійським (VII ст. до н.е.), що складається з двох слів: ала – «жінка» і ба – «дитя». Алаба означає «жінка-дитя», тобто «дівиця». За довгий час, що минув від кіммерійців до княжого Києва, ім’я Алаба на Русі набрало форми Либідь. Ця гіпотеза потверджується народною пам’яттю. У гирлі річки Либеді є Дівич-гора. Вона ж зветься Либідь-гора, або Лиса гора1, бо там за язичництва відбувалися поганські свята – купальські «соботки» на честь Купали (Кубелі; Кибели) та бога неба (Див; Дій). Навпроти Дівич-гори – Бусова гора і Бусове поле, де було розіп’ято готами вождя антів Буса і 70 старійшин (375 р.). З’ясування стародавньої семантики імені Либідь ще потребуватиме досліджень з історичної етнографії, міфології та етимології. Проте й нині цікаво розглянути деякий фольклорно-лінгвістичний матеріал. Фольклор і лінгвістика свідчать, що в імені Либідь узагальнюються якісь гарні, високі й добрі якості. На Україні збереглося багато слів із стародавнім коренем -либ-. Нагадаємо значення деяких з них. 1. Либати – пастися з насолодою по росяній траві або вибирати трави й рослини, які до смаку.2. Либати очима – підморгувати (дівчині).3. Либавка – коза, яка визбирує й поїдає смачні вершечки улюблейих трав. Деякі етнографи вважали, що коза-тотем і предок українського народу. Водночас вона – атрибут Артеміди, фракійської і слов’янської Мендіді – великої богині Місяця. Коза на Україні – пестливий епітет дівчини. Мати каже гостям: «А от і наша коза з батьком». На санскриті коза – Аjа (Аджа), – як нам відомо, вживається на означення і тварини, і Місяця. Язичництво Київської Русі в основі своїй мало люнарний культ. Головним божеством священної тріади, як уже мовилося, був Місяць. Про нього зокрема казали: «Цап на полі басує з цапенятами». Таким чином, либавка-коза стародавнього фольклору це – не просто коза-тварина, а ще й тотем народу й богиня Місяця – Артеміда – головне астральне божество на Середньому Дніпрі. Свято народження Місяця – Щедрий Вечір донині (впродовж тисячоліть) супроводжується водінням кози з відповідними містеріями й ритуалами.4. Либці – приманка з м’яса для риболовлі.5. Либити – брати, збирати щось цінне, краще.6. Либка – сітка на жердині для збирання яблук.7. Либак – робітник, що збирає нафту з поверхні води, або людина. що збирає вершки з молока.8. Либець – старець, що просить (збирає) милостиню – жебракує. Бачимо, що корінь -либ- визначає процес збирання або нагромадження.9. Либитись – посміхатися без явної причини, від підсвідомого переповнення добрими і приємними почуттями. Слова з коренем -либ- пов’язані з міфологічними уявленнями. Ця коротенька розвідка показує, що семантика імені Либідь – «дівиця» – імовірна. Це потверджує й дослідження назви однойменної річки Либеді у Києві. Відомо, що імена річок не давалися людям чи богам, а навпаки,– імена людей і богів ставали назвами річок. Так виникли назви: Ганг, Марна, Бористенес, Істр, Волхов та ін. Походження слов’янських імен є цікавою й переконливою аргументацією етногенезу й високої культури Стародавньої Русі. Збереглося їх багато. Розуміння язичницьких імен дає змогу правильно читати середньовічні київські літописи, художньо-історичні твори. Ігор-Юрій. Імена ці, як і Всеволод, Володимир, Святослав, мали князі кінця XII ст., що брали участь у поході новгород-сіверського князя Ігоря на половців і стали героями «Слова о полку Ігоревім». Імена Ігор і Юрій пов’язані з сільським господарством та божеством весняного Сонця. Для обох імен було введено грецьке християнське свято Георгія. Ім’я Георгій походить від грецького Георгос – «ратай, орач, хлібороб». Імена Ігор і Юрій символізували Сонце, Дажбога, який, за язичницькими міфами, подарував людям плуга й навчив хліборобства та одруження. На Русь і далі на північ, у Скандінавію, ім’я Ігор потрапило ще за доби тракійців і кіммерійців й походило від назви єгипетського божества Сонця – Гор (з префіксом і). Всеволод. Це ім’я означає «володар Всесвіту». У слов’янських племен за різних епох Всеволод означало і «сонце», і «Перун». Згадаймо зі «Слова о полку Ігоревім» величальне: «Яр Туре Всеволоде!». Це означає: «Сонце (Ярило) сузір’я Тельця (Тура) Всеволоде!». Проте епітет Володар Всесвіту належить і Перунові. У VI ст. н.е. Прокопій Кесарійський писав: «Слов’яни вірують у єдиного бога, творця перунів – Володаря всього світу». Перун, за міфами, – батько Сонця, Місяця й Зорі, символізувався також Сонцем. Володимир. Ім’я означало «володар миру, світу». Цей епітет Місяця на Наддніпрянщині існує кілька тисяч років. Коли князь Володимир прийняв християнстві), йому змінили ім’я на Василь, що означає «Місяць» (старовірменське «Уаціля»). Святослав. Це язичницьке ім’я означало на Русі дослівно «світе славний». Наведені імена учасників походу Ігоря на половців асоціювалися з чотирма сонцями, як це й видно з тексту «Слова о полку Ігоревім». Звернімо увагу: знання стародавніх імен дає змогу прочитати важливі місця «Слова», які протягом стількох років усе ще лишаються не прочитаними дослідниками. Академік Б.Греков колись писав, що «якби ми знали життя слів, то вся історія розкрилася б перед нами»… Джерело

Як зрозуміти, що це саме та людина, яка є Вашою долею? Святі отці кажуть наступне:

Як зрозуміти, що це саме та людина, яка є Вашою долею? Святі отці кажуть наступне: – якщо Ви усвідомлюєте, що кохана людина рано чи пізно втратить молодість, постаріє, може захворіти і це вас не зупиняє; – якщо Ви хочете бачити продовження вашої духовної любові у дітях; – якщо Вас не бентежать матеріальні та інші життєві труднощі; – якщо Ви готові до можливого болю і страждання, яке свідомо чи мимоволі може заподіяти Вам близька людина; – якщо Вас не дратують найнеприємніші звички коханої людини, і Ви готові їх терпіти і після весілля, то, швидше за все, це Ваша доля. Джерело

«Боротися або жити» — повчальна притча, яка змусить задуматися кожну людину!

Не знаю як у вас, а у мене часто трапляються випадки, коли довго турбує якесь питання, і раптом на очі попадеться притча чи історія, яка дасть потрібну відповідь і розкладе все по поличках. Старенька бабуся сиділа на кріслі і в’язала шкарпетку. Незважаючи на дуже похилий вік, рухи її були дуже вправними та швидкими. Напевно, вона була гарною майстринею, бо навіть не слідкувала за своєю роботою, а просто дивилася у вікно, як осінні великі краплини стікають по склу, і ледь помітно посміхалася своїм думкам. Їх перервала молода дівчина, що стрімко зайшла до кімнати, вона притулилася до бабусі і ніжно її обійняла. — Що трапилося, моє сонечко, чого така сумна? — поцікавилася старенька.Зажурена дівчина подивилася на бабусю очима, повними сліз.— Бабусю, рідненька, чому я така нещасна у житті?Стосунків нормальних з коханим нема, та й роботу втратила. І чого мені так не щастить у житті?! Мудра бабця обійняла свою онуку, а потім пильно подивилася їй у очі, промовивши: — Згадай, колись у твоєму дитинстві була така гра – діти бігали навколо стільців під музику, і як лишень музика зупинялася, діти мусили чимдуж бігти до стільця, щоб сісти на нього. Хто не встигав, мав вийти з гри. У цій грі завжди були програвші, бо з кожним разом стільців лишалося все менше. — Я дуже добре пам’ятаю цю гру. — Пригадала собі дівчина, — і при чім тут гра? — А річ у тім, що ти виросла, а й досі граєш у цю гру. Ти кожен день за щось або за когось борешся. За роботу, за коханого і так далі. У тебе, молодої, гарної дівчини просто нема часу, щоб насолоджуватися життям, молодістю, дорогоцінними роками, які вже ніколи не повернуться до тебе.Так і виходить, що твоє життя — це суцільна боротьба.Я прожила велике і важке життя, і можу впевнено тобі сказати, що боротьба — це марне витрачання часу та зусиль.Життя промине, як кілька хвилин і ти шкодуватимеш, що не насолодилася молодістю, силою, можливостями, які у тебе були. Потрібно жити саме зараз! Кожну хвилину наповнювати змістом і любов’ю. А поки, ти бігаєш по колу, витрачаючи дорогоцінні сили заради того стільця. Але, варто зупинитися, озирнутися навколо, і виявиться, що стільців у кімнаті є купа, і стоять вони біля стіни вільні, просто треба бути уважнішою. І вийти, врешті, з того кола, у яке ти себе загнала.Розумієш? Треба просто вчитися бачити можливості. Господь Бог, завжди посилає нам безліч можливостей, просто треба вийти з кола і стати уважнішим. Джерело

Деякі люди ніколи вас не полюблять – просто тому, що ваше світло дратує їх демонів

Хоча це не завжди явно і очевидно, але люди, що нас оточують, впливають на наші аури. І чим ретельніше ми захищатимемося від впливу їхніх внутрішніх демонів та негативної енергії, тим кращим буде наше власне життя. Ми далеко не завжди знаємо, що відчувають інші, і не завжди помічаємо, коли в їхньому житті настає чорна смуга – зате ми завжди відчуваємо, коли їхня енергія стає відверто негативною. Наша енергія неминуче поєднується і взаємодіє з енергією всіх людей, з якими нам доводиться мати справу. Найчастіше вплив чужої негативної енергії на нашу ауру залишає нас зовсім вимотаними. Отже, якщо ви почали розуміти, що останнім часом енергія оточуючих впливає на вас все сильніше і сильніше, і найчастіше негативним чином вам обов’язково потрібно попрацювати над власним захистом. Ці, на перший погляд прості поради, цілком здатні допомогти зберегти вашу ауру в цілості та безпеці, та захистити її від чужої токсичності. Отже, ось 8 способів захистити свою ауру: 1. Обкурювання пахощами Залежно від обставин ви цілком можете зробити атмосферу у своєму будинку більш позитивною за допомогою паличок пахощів або аромаламп із відповідними маслами. Вдихання аромату дозволить вам відволіктися від негативу, і якщо ви не будете на ньому зациклюватися, душі буде набагато простіше очистити вашу ауру від негативної енергії. А далі лише від вас залежить, чи ви впустите знову цей негатив у свій особистий простір. 2. Не втрачайте рівноваги Чим менше ви дозволятимете чужим словам і вчинкам виводити вас з рівноваги, тим кращим буде ваш настрій, і тим менше чужий негатив проникатиме у вашу душу. Що б довкола вас не відбувалося, намагайтеся не сприймати це близько до серця – адже навколишні енергетичні вампіри цього і домагаються. Речі не завжди такі, якими здаються. 3. Захищайтесь за допомогою солі Можливо, вам це може здатися дивним, але звичайнісінька сіль здатна захистити вас від багатьох видів негативної енергії. Якщо ви знаходитесь в ситуації, в якій ви не можете використовувати пахощі, щоб «розігнати» негативну енергію, зробіть собі оберіг із солі, поклавши її у звичайний мішечок з тканини і міцно зав’язавши. Мій улюблений вид солі – гімалайська рожева. Мій життєвий досвід підказує, що вона найефективніше вбирає негативну енергію. 4. Медитація білого світла Медитація білого світла – це медитація, під час якої ви намагаєтеся розглянути яскраве біле світло всередині себе та вивести його назовні. Це яскраве біле світло є нашим внутрішнім захистом, здатним захистити нас на життєвому шляху. Особливо ефективно воно відбиває атаки на нашу ауру. 5. Залишайте негатив за дверима Повертаючись увечері додому, намагайтеся залишати позаду весь стрес та негатив, накопичений за цей день. Не приносьте це з собою додому. Виділіть п’ять хвилин на те, щоб помедитувати над усім цим і відпустити – якщо щось із цього вам дійсно потрібно, ви завжди зможете знову підібрати це, вирушаючи вранці на роботу. І хоча подібне потребує певної практики, воно може виявитися дуже корисним захисним інструментом. 6. Носіть із собою кристали Одними з найкращих кристалів, які вам варто тримати із собою, якщо ви хочете захистити свою ауру від зовнішнього впливу, є огранований бурштин, димний кварц, турмалін та аметист. Всі ці камені сприяють очищенню вашої аури та оберігають її протягом дня. І хоча їх вплив, на перший погляд, і може здатися незначним, якщо ви будете носити їх щодня, згодом він складеться в щось цілком відчутне. 7. Відкрийте вікна та двері Якщо ви відчуваєте задуху у своєму будинку, незважаючи на його просторі кімнати та кондиціонер з іонізатором, вимкніть кондиціонер, і просто відкрийте вікна та двері. Це допоможе розігнати енергію, що оточує вас. І хоча цього не завжди виявляється достатньо, у будь-якому випадку це вам не завадить. 8. Обірвіть контакт Обірвіть контакт з людьми, які постійно тягнуть вас донизу, на саме дно. Якщо ви щоразу дозволяєте їм перетворювати ваше життя на хаос, переконуючи себе в тому, що у них просто «видався складний день», ви дієте лише собі на шкоду. Ви заслуговуєте на те, щоб отримати внутрішній спокій, але вам не вдасться цього зробити, якщо поряд з вами знаходяться токсичні люди. Джерело

Це остаточне охолодження, це розрив – коли люди окремо їдять…

Чоловік і дружина стали окремо їсти. Спочатку були сварки та примирення. Потім сварок не стало. І примирень також. Вони стали спати у різних кімнатах; кімнат було дві, якраз вистачило. Вони разом прожили двадцять років. А потім стали окремо їсти. Це остаточне охолодження, це розрив – коли люди окремо їдять. Вони не говорили про розлучення. Просто кожен жив своїм життям. Чоловік познайомився із приємною жінкою у санаторії, куди їздив один, і з нею переписувався. Вона його розуміла. А дружина ні з ким не познайомилася. Вона просто жила та мовчала. Про що говорити, коли все сказано та все ясно. Коли тебе більше не люблять. І нічого не хочуть вирішувати. І ось одного ранку вона стояла на кухні в халаті. Потрібно було на роботу збиратися. Стояла і на маленькій, майже ляльковій сковорідці, смажила яєчко. Одне. Правильно – яйце. Але сковорідка та яєчко були крихітними, як і дружина. Зменшувальні вони були, ці предмети… Крихітна жінка з не дуже гарною «хімією», у халаті, смажила одне-єдине яєчко на сковорідці. І чоловік зайшов на кухню, налити собі чаю. Він теж збирався працювати. І взагалі – збирався він. Іти. І дружина так сумно й винно зиркнула на нього. І спитала, простягаючи сковорідку: «Будеш яєчко?» Він усе згадав. Були часи, коли тільки одне яйце було на двох. І з речей – одна сковорідка, дві вилки. Склянка. Ковдра солдатська. Гуртожиток. І дружина була молода, весела студентка у халатику. І дивилася не зацьковано і винно, а весело і навіть грайливо. Він відставив сковорідку та обійняв дружину. І почав говорити, що з ним щось таке було погане. Помутніння якесь найшло. Він не знає, що це було. І він вибачався і, можливо, плакав – дружина не бачила: він був високий, а вона – маленька. І сковорідка стояла на плиті із золотим кругом яєчка. Всяке буває у житті. Але іноді можна подумати і все згадати. І притиснути до себе близьку людину, особливо якщо вона маленька. Близькі бувають маленькими. Та й ми також. І кохання іноді здається маленьким… Але воно є, і його потрібно берегти. Автор: Анна Кір’янова Ілюстрація: Katarzyna Karpowicz

Дощ іде чи падає? Мабуть, ми вас здивуємо, якщо скажемо, що дощ…

Дощ іде чи падає? Мабуть, ми вас здивуємо, якщо скажемо, що дощ: іде,випадає,падає,сипле,ллє, накрапАє,валить,пиріщить,січе,сипе,йде стіною,дзюркоче,крАпає,пИщить,шурує,полоще,сіється,падЕ, мжИчить,моросить,мрячить,гемзить,цяпає,мигичить, крапотить,дріботить… Чуєте, яка у нас багата українська мова? Вивчайте її! Джерело

Образа – показник вашої особистісної незрілості

Образа – це бич всіх жінок, особливо гостро вона проявляється у відносинах з чоловіком. Жінка ображається на поведінку чоловіка, на його вчинки, слова, коли у неї поганий настрій, намагаючись покарати його своєю відчуженістю і мовчанням. У багатьох це працює. Чоловік не витримує психічної напруги створеної жінкою і підходить миритися, дарує подарунки та інше. Не тому що йому хочеться приємне їй зробити, порадувати її, а просто тому що вона створила для нього умови в яких здорова психічно людина не може перебувати. Він просто намагається звести нанівець її емоційний гніт. Образа не зміцнює відносини, вона повільно підточує їх і руйнує. Причому бути скривдженою теж не легка справа – потрібно всередині себе створити абсолютно моторошну енергетику, накрутити думок різних, перебувати в подавленому і негативному стані, не можна посміхатися, радіти, ну і звичайно в кінці кінців образа руйнує не тільки власний розум і здоров’я, а й психіку оточуючих. Багато жінок знають це, але продовжують ображатися! Чому? Нам з дитинства втюхували ідею про те, що вийшовши заміж вирішуються всі проблеми. Чоловік повинен приймати рішення, бути відповідальним, прагнути до того, щоб дружина була щасливою. А з нас нічого не візьмеш. Нам головне виконувати свої подружні обов’язки, готувати їсти, бути красивою, утримувати дім в чистоті і народжувати дітей, а настрій і емоційний стан туди не входить. Нам все чітко розподілили: чоловікові – відповідальність, жінці – м’якість. Чоловік, звичайно, може взяти відповідальність за те, що б створити умови життя для жінки, дати їй дитину, захищати її. Але він не несе відповідальності за те, що відбувається в її голові і за те, як вона це сприймає. Він в цьому не винен абсолютно. Ми перекладаємо відповідальність за наш розум на чоловіків, хоча це вже не є зоною їхнього впливу. Якось молодий чоловік моєї найкращої подруги приніс їй величезний букет жовтих троянд. Він звичайний чоловік і не знає всіх тонкощів, що жовті квіти дарувати до розлуки та інше. І коли він, щасливий, з’явився в дверях з цим букетом, то моя подруга образилася до глибини душі, стукнула його букетом і викинула за двері. У мене пішло більше години щоб пояснити їй, що це не злий намір, що він з нею не розлучається, що він просто звичайний мужик, який не знає тонкощів квіткового етикету і що він хотів зробити їй приємно. Абсурдна ситуація, але я впевнена в вашому житті теж були випадки коли Ви ображалися на всякі дрібниці. Образа, як і багато інших негативних емоцій – це показник нашої особистісної незрілості, що ми не готові брати відповідальність за своє життя, не кажучи вже про життя інших людей. Коли ми ображаємося на когось, то ми просто віддаємо відповідальність за наше життя в чужі руки, ми дозволяємо іншим людям керувати нашою долею, нашим настроєм, нашими емоціями, ми вибираємо бути жертвою! Якщо Вас може засмутити, як з Вами поговорив кондуктор в тролейбусі або що чоловік не подивився в Вашу сторону коли Ви цього чекали, або що мама сказала щось по телефону, або подруга злила на Вас негатив – і Ви через це засмутилися, впали духом, у Вас пропала мотивація і блиск в очах, то скажіть будь ласка хто керує Вашим життям? Ви чи ці люди? Зараз, будь ласка, згадайте ситуації, які запускають в Вас емоції образи, злості, роздратування? Що це за люди? Що це за події? Просто згадайте. Навіщо, Ви дізнаєтеся далі. Коли я вчилася в школі Психології, мій мудрий наставник (низький йому поклін) сказав річ яку я добре запам’ятала: «Наша карма (доля) вона укладена в нашому розумі. Ми по кармі народжуємося з певним розумом, який творить нашу подальшу долю. На одну і ту ж ситуацію двоє людей реагують по-різному. Хтось поникне і перестане намагатися, а інший посміхнеться і побачить в цьому урок Бога. Багато подій в нашій долі зумовлені, але наша свобода полягає в тому як реагувати на це – так ми творимо нову карму, хорошу. Між стимулом і реакцією завжди є кілька миттєвостей всередині яких ми вільні вибрати свою реакцію».Згадайте, коли у Вас все складається добре, чудовий настрій, і раптом хтось на вулиці щось сказав або штовхнув Вас, Ви образитесь? Помітите Ви це? Чи буде це для Вас цінним? Адже якщо ми не хочемо образитися, то нас і не скривдиш, як не старайся. Слово образитися походить від двох слів «образити себе», а скорочено «образитися». У моєму житті був випадок, коли я тримала аскезу без солі і цукру. Ми подорожували і доводилося їжу замовляти в ресторанах, ретельно пояснюючи офіціантові, що мені потрібна їжа без солі і цукру. І якось я дуже втомилася і зголодніла. Чоловік повів мене в кафе, він замовив їжу і пояснив наші умови. Їсти хотілося дуже сильно і я дуже чекала, коли принесуть страви. І ось, через 20 хвилин, їжу принесли. Я її спробувала і вона виявилася солоною. Все що ми замовили. На мене нахлинув потік неприємних відчуттів і мені відразу захотілося образитися на чоловіка, адже це він замовляв. Чоловік одразу пішов до кухаря і попросив те ж саме тільки без солі. Я продовжувала злитися. Мене дратували офіціанти, які ходили і посміхалися. Вони не відчували жодної провини за свою помилку, за те, що я сиджу голодна і розстроєна. Мені хотілося їсти, але я змушена була ще чекати. Образа почала перемагати мене! І тут я вловила цю паузу, ці кілька миттєвостей і запитала себе «А чому я злюся на чоловіка? Я ж сама чула що він замовив і попросив все як потрібно. Він зробив все що міг. І навіть після цього він пішов і спробував виправити ситуацію» і раптом до мене прийшло усвідомлення, що я не хочу брати відповідальність за своє життя, за ті неприємні ситуації які в неї приходять. Набагато легше спихнути все на чоловіка і ще з нього вимагати. Я подивилася на ситуацію зі сторони і зрозуміла, що переклала відповідальність за своє життя, за свій настрій на величезну кількість людей. Їх було так багато, що сама я керувати ним вже не могла. Я зібралася з мужністю і включила залишки розуму. Мені вдалося зловити мить і я нею скористалася. «Отже, Юля, – сказала собі я – у тебе є вибір. Перше – ти можеш розпсихувався і образитися на чоловіка і взагалі відмовитися від їжі, щоб йому соромно було. Друге – ти можеш подякувати Богові за ситуацію, яка вчить тебе контролювати свої прихильності. І спокійно з вдячністю з’їсти те, що принесуть пізніше. Третє – ти можеш посміятися над ситуацією і сказати «Аскеза – багатство брахмана». Четверте – ти можеш поки погуляти з дитиною і дати чоловікові спокійно поїсти, а потім він змінить тебе і ти теж спокійно поїсти свою прісну їжу. Подумай, який з варіантів зробить твоє життя приємним і поліпшить відносини з чоловіком і з Богом в майбутньому?». Я зраділа. Я зловила цей момент, коли твориться сьогодення і майбутнє і мені це сподобалося. Тепер я цим користуюся. Мені хочеться самій вибирати, як реагувати на життя. Мені хочеться вибирати ті реакції, які зроблять життя кращим, соковитішим, яскравішим! Ми можемо вийти заміж і отримати від чоловіка дуже багато благ, але він ніколи не зможе нам надати свій розум і погляд на світ крізь нього. Чоловік може зробити жінку щасливішою, але не щасливою. Бути щасливою – це наш власний вибір. Це Ваш добровільний вибір образитися на людину і дозволити йому керувати Вашим розумом або вибрати іншу реакцію, яка буде радісна для всіх. Всі стани знаходяться у Вашому розумі, ми можемо викликати їх, якщо захочемо. Не світ і люди впливають на наші емоції, ми вільні керувати ними самі. Ми можемо уявити будь-який стан та відчути його, так як це відбувається, коли ми дивимося фільми. Коли я питаю жінок на консультації «Уявіть, що Ви вже зустріли свого чоловіка, що Ви разом і все добре. Як Ви себе почуваєте?», то кожна жінка може описати в деталях цей стан, хоча ніякого чоловіка в її житті ще немає і може навіть не було. Але вона вже знає, вже відчуває! У нас є доступ до всіх почуттів, розумієте це? Наше завдання не наклеювати на людей етикетки «З тобою я відчуваю ось це, а з тобою ось це», «Якщо він поведе себе так – я буду рада, а якщо по іншому – засмучусь», ми можемо вибирати набагато красивіші, позитивні реакції на кожну ситуацію життя. Будь ласка, дівчата, хто заміжня і хто вільна, залиште ілюзії, що чоловік принесе у Ваше життя щастя. Чоловік лише збільшить те, що у Вас вже є! Якщо Ви щасливі – будете щасливішими, а якщо нещасні, то ще більш нещасними. У нас, жінок, теж є відповідальність, і в першу чергу вона стосується нашого розуму, нашого настрою, нашого світосприйняття. Те, що чоловік може контролювати розум жінки – це ілюзія, Ви ж і самі знаєте що своїми психічними викрутасами ми можемо «винести мозок» навіть найбільш мужньому чоловікові. Чи не так? Чоловік притягується умонастроєм жінки, її емоціями, це і є поясненням того, що багато некрасивих, за сучасними параметрами, жінок користуються шаленим успіхом у чоловіків. Тому що вони веселі, вони легкі, живі, вони вміють бути радісними і створювати цю атмосферу навколо себе. Тому поверніть відповідальність за своє життя і за свій настрій собі, керуйте ним самі! Будьте господинями, відьмами в хорошому розумінні цього слова. Наступного разу, коли захочете образитися, подумайте: Що дасть мені образа? Що я отримаю, образившись? Чи покращаться відносини із-за цієї образи? Чи стане світлішим і радіснішим моє життя? Чи стане більш духовним мій шлях? Чи принесе мені це хоч якийсь розвиток? Ви, звичайно, запитаєте: «А якщо людина робить реально неприємні речі (ображає / принижує / висміює)? Що і на нього не ображатися?» Звичайно, ні! Якщо Ви не ображаєтеся – це не означає, що Ви тепер станете сміттєвим баком в який можна злити, що завгодно. Я теж думала над цим і до мене прийшла чудова фраза «Я не ображаюся – я роблю висновки». Якщо людина раз повелася по-хамськи – Ви не відреагували, вона продовжує робити це другий і третій раз – нащо ображатися? Робіть висновки – навіщо Вам взагалі потрібна така людина у Вашому житті? Якщо до Вас погано ставляться рідні чи близькі люди, то зрозумійте, це дзвіночок від Всесвіту про те, що пора почати працювати над собою і над відносинами. Пишіть листи; Вибачайте; Вчіться правильно розмовляти зі старшими, ровесниками і молодшими. Зважуйте ситуацію. Тихо. Спокійно. Не виходячи з будинку. Образа не вирішує проблем – вона їх збільшує. Відмовтеся від негативних емоцій, усвідомлено, з радістю, з бажанням. Це так здорово, коли можна управляти своїм настроєм. Якось, пам’ятається, видався складний день, і все було не так як я хочу. В кінці дня чоловік повів мене в кіно. Але настрій був паршивий. І мій мудрий чоловік мені сказав: – Розумієш, зараз все склалося так – як склалося. Ми вже не можемо змінити ситуацію, але ми можемо побачити щось хороше в тому, що відбувається. Ти можеш спробувати зусиллям волі змінити свій настрій з поганого на радісний? Просто уяви, що є всередині тебе такий рубильник і його потрібно просто підняти. Спробуй, будь ласка!» – Добре – я і спробувала. І у мене вийшло. Я раптом почала навколо помічати позитивні знаки від Всесвіту. Він немов підбадьорює мене. Так в гарному настрої ми пішли в кіно. А якщо Вам хочеться посумувати (таке ж буває, що просто сумний настрій), то сумуйте усвідомлено, світлим смутком, не шукайте причин, не перевалюйте це на людей. Карма жінки відпрацьовується часто через настрій, тому якщо прийшов смуток і Вам хочеться в нього зануритися, попередьте близьких: «Мені хочеться трохи посумувати, просто так, без причини» і сумуйте собі на здоров’я. Це зробить Ваші відносини з людьми і до себе самої більш усвідомленими, гармонійними! Зараз я все більше вивчаю роботу жіночого розуму і шукаю доступні для всіх жінок способи керувати ним. Це дуже цікаво і з новими знаннями і практиками – відкриваються нові можливості. Ця стаття лише початок. Я написала її, щоб вже сьогодні Ви почали відстежувати свої реакції, подивилися на тих людей яким Ви вручили своє життя і подумали, чи справді Ви хочете бачити Ваше життя таким, яким воно зараз є чи Вам приємно було б бачити його більш радісним, свіжим, легким? Подумайте вже зараз. P.S. Прикладаю притчу, яка ще більше поглибить розуміння цього питання. Один чоловік ображав публічно мудреця:– Ти безбожник! Ти п’яниця! Ти мало не злодій!Мудрий чоловік у відповідь лише посміхнувся. Спостерігав цю сцену добре одягнений юнак. Він запитав:– Як же ти можеш подібні образи терпіти? Невже тобі не образливо?Мудрець сказав юнаку:– Якщо ти хочеш дізнатися мій секрет тобі доведеться пройти зі мною.Мудрець зайшов в запорошену комору, запалив лучину і […]

Стать дитини залежить від того, наскільки сильно любить жінку її чоловік

І тут все дуже просто, я думаю, багато хто вже здогадалися що й до чого. Небайдужа людина, яка цікавиться психологією або просто володіє хорошою інтуїцією, завжди зможе зрозуміти як чоловік ставиться до своєї жінки і навпаки. Так от, якщо чоловік любить більше свою жінку, то в родині з’являється хлопчик. А якщо жінка любить більше свого чоловіка, то вона дарує йому дівчинку. Таку ж красиву, мудру, жіночну, як вона сама. Звичайно, всьому є генетичне пояснення. Стать дитини, з точки зору, науки визначається тільки тим, сперметазойд з якою хромосомою зумів запліднити яйцеклітину жінки (трохи грубо сформульована ідея). Але якщо подивитися з іншого боку, ми маємо ще і душу, а значить, здатні відчувати не тільки себе, а й інших людей. А значить ми можемо любити. І це чудово! Можливо, це збіг подій. Але частка правди в цьому може бути. Напевно, я сама чоловіка люблю свого сильніше, адже у нас дві дівчинки! Джерело

Материнська молитва за дитину має особливу силу. І ця притча тому підтвердження!

Жила, край села, бідна матиІ двоє маляток із нею.Та лихо підкралось прокляте —Бандити спалили оселю. Забрали в полон всю родину,Але врятувалася мати.Жива ледь, прийшла на руїни,І впала на згарище хати. Нічого не пила, не їла,Ледь рухала тихо губами —І в день і вночі все молиласьІ землю вмивала сльозами. Молила у Господа БогаДітей захистити рідненьких.Благала, молила, ридала…Боліло у мами серденько. «Врятуй моїх доньку і сина!Пошли їм спасіння з полону» —Молила вона щохвилиниЗнайшовши в руїнах ікону. Сусіди жаліли небогу,Забрати до себе хотіли.А та, лиш молилася БогуЙ на згарищі тихо сиділа. Та раптом, із темного лісуВернулися брат із сестрою.Натомлені, спраглі, голодні,Живі! Повернулись обоє. «Я в лісі знайшов гострий камінь,Й мотузку розрізав швиденько»-Так, хлопчик розказував мамі,Пригоди свої чималенькі. «З сестрою блукали лісами,Ведмідь захотів нас роздерти,А потім, чомусь передумав,І ми врятувались від смерті. А згодом, був дощ із грозою,Ми швидко під дуб заховалисьТа блискавка в дуба попалаА ми, бач, живими зостались. А далі ми вийшли до річки.Місток під ногами зломився.Та диво нас знов врятувалоЯк бачиш, ніхто не втопився. Мисливці нас вивели з лісу,Дорогу додому вказали» —Такі ось дива, всім сусідамМалята малі розказали. І тільки один дід старенькийВсміхнувся у бороду сивуБо знав, що то мами молитваУсі ті дива сотворила. Молитва — лікує і тішить,І змучені душі рятує.Її промовляйте частішеІ Бог неодмінно почує! Джерело

14 заборонених фраз, які не можна говорити чоловікові. Навіть у сварці!

Слово – це потужна зброя. Словом можна зцілити, а можна вбити наповал.  Жінки, як ніхто інший, добре це знають. І в їх арсеналі є певні фрази або слова, які вони люблять використовувати. Але деякі фрази говорити своєму чоловікові строго протипоказано, інакше результат буде непередбачуваним… Фрази, які не варто казати своєму чоловікові: 1. «Якби ти дійсно любив мене, ти…». Почуття провини не зміцнює близькість або бажання співпрацювати. Скажіть краще: «Для мене багато значить, коли ти …». 2. «Ти завжди …» / «Ти ніколи …». Ці слова рідко засновані на фактах. Вони використовуються для позначення сильних почуттів. Якщо ви хочете висловити свої емоції, назвіть їх. Інакше ви ризикуєте почати безплідну суперечку про факти. Краще скажіть: «Я відчуваю образу (мені сумно, я засмучена, роздратована, я боюся), коли ти …». 3. «У мене немає ніяких проблем, проблема в тобі». Цей випад змусить вашого чоловіка відчувати почуття провини та захищатися. Спробуйте інший варіант: «Схоже, ми обидва винні в ситуації, що склалася. Нумо вирішімо, як все виправити? ». 4. «Перестань бути таким чутливим (вимогливим, злим тощо)». Навішувати ярлики – це образливо і неефективно. Замість цього скажіть: «Ти, здається, сприймаєш це дуже близько до серця. Допоможи мені краще зрозуміти твої почуття ». 5. «Не зрозумій мене неправильно, але …». Якщо ви говорите так, ви здогадуєтеся, що торкаєтеся чутливої теми. Якщо ви не хочете, щоб партнер зрозумів вас неправильно, не кажіть натяками. 6. «Тобі потрібно взяти на себе відповідальність». Відповідальність не можна дати, її можна тільки прийняти. Закиди в безвідповідальності спровокують контратаку або викличуть ефект «кам’яної стіни». Краще запропонувати: «Ми можемо розмежувати наші ролі? Як ти бачиш твою і мою відповідальність в цій ситуації? ». 7. «Ти поводишся, як твій батько». Не приписуйте партнеру чужі недоліки. Краще скажіть: «Я заплуталася (або розлютилася). Допоможи мені зрозуміти, чого ти намагаєшся досягти, коли поводитися так? ». 8. «Я хочу розлучитися» / «Я йду». Ці фрази – початок ядерної війни. Їх можна використовувати максимум один раз протягом вашого спільного життя. Якщо ви не готові зробити цей крок, скажіть: «Мене дещо дуже турбує в наших стосунках. Ми можемо поговорити про це? Якщо нам буде важко, може бути, звернемося до сімейного психолога? ». 9. «Я ненавиджу тебе». Не має значення, наскільки скривдженою, злою або переляканою ви себе відчуваєте, ненависть – це токсичне слово для партнера. Краще сказати: «Я люблю тебе, але зараз ти мені не подобаєшся». Або: «Я не хочу сказати нічого образливого, про що потім пошкодую. Ми можемо зробити перепочинок і продовжити завтра? » 10. «Ти негідник». Більш вдалий варіант: «Я здивована твоєю поведінкою. Може, поговоримо про це? ». 11. «Подорослішай» / «Візьми себе в руки». Ви не мама вашого чоловіка і не його критик. Тому скажіть: «Я засмучуюсь, коли ти говориш (або робиш) це. Мені здається, нам варто поговорити про наші потреби та почуття». 12. «Ой, все!». Більшість жінок переживали почуття, що у них опускаються руки, але ця фраза містить явне нехтування партнером. Замість цього скажіть: «Я дуже роздратована. Зараз мені важко говорити про це. Ми можемо поговорити пізніше, коли обидва відчуємо, що здатні вислухати й зрозуміти одне одного? » 13. «Я не повинна про все просити. Якби ти дбав про мене, ти б знав, що я хочу». Як би ми не хотіли, щоб наш партнер міг читати думки та давати нам все, що ми хочемо, це дитяча фантазія. Ви можете очікувати, що чоловік подбає про ваші потреби. Але розраховувати, що він буде знати про потреби, які ви навіть не озвучили, не тільки нереалістично, але і непродуктивно. Дотримуйтесь принципу: «Не попросиш – не отримаєш». Говоріть про те, що ви хочете. 14. «Мої подруги (батьки, сестра, колишній чоловік і т.п.) мали рацію щодо тебе». Ця фраза навряд чи поліпшить ваші стосунки, зате може отруїти стосунки вашого чоловіка з іншими людьми. Замість цього скажіть: «Я відчуваю себе збитою з пантелику.Ти готовий обговорити конструктивно? ». «Слова – це заряджені пістолети», – сказав Жан-Поль Сартр. Поводьтеся з ними акуратно. На вашу думку, чи корисні ці поради? Діліться думками та враженнями в коментарях. Джерело