Бог 7 разів каже, що немає у тебе і не буде випадковостей

1. Ніхто не зайнятий настільки, щоб не відповідати вам Хлопець чи дівчина, найімовірніше, не відповідають на ваше повідомлення не тому, що надто зайняті. А потенційний роботодавець ось уже котрий день не передзвонює зовсім не через те, що не може знайти жодної вільної хвилини. Якщо ви не отримуєте відповіді від когось, то це тому, що вони свідомо не захотіли вам відповідати. І чим раніше ви перестанете знаходити виправдання для людей, які не приділяють вам належної уваги, тим швидше ви зможете наблизитися до тих людей та ситуацій, які роблять це. 2. Кожна людина ставить свої власні інтереси понад інші Неважливо, наскільки щира, добра чи турботлива людина, вона завжди буде більш зацікавлена ​​у власних проблемах, ніж у ваших. Навіть найуважніший коханець не зможе зрозуміти, яку «кнопку» варто натиснути, якщо ви не підкажете. Найсправедливіший роботодавець на світі може не здогадуватися, що заганяє вас у могилу, якщо ви при цьому погоджуватиметеся на всю роботу. Більшість людей бере стільки, скільки ви дозволите їм забрати, тому постарайтеся визначити і підтримувати гранично допустимі межі, щоб не дозволити комусь сісти вам на шию. Сильні люди не бояться говорити слово «ні» тому, чого вони не хочуть робити, тому що вони знають, що ніхто не заступиться за них, якщо вони не заступляться за себе. 3. Ви ніколи не зможете всім догодити Якби ви прислухалися до всього, що кожна людина коли-небудь хотіла від вас, то ви б давно перетворилися на неживу, безформну, бездушну розмазню. А потім би хтось прийшов і порадив вам стати цікавішим. Серйозно неможливо всім догодити. Завжди знайдеться той, хто скаже, що ви неправильно живете або вибрали неправильний шлях. Вас критикуватимуть незалежно від того, чим ви займаєтеся, так що просто робіть те, що любите. Тому що єдиний суддя, якого ви повинні слухати, це ви самі. 4. Світ абсолютно нічого вам не винен Ви можете бути найкрутішою, найдобрішою, найрозумнішою, найцікавішою людиною у світі, але якщо ви не будете над собою працювати і розвиватися, то всі ці чудові якості так і залишаться у вашій уяві. Є два варіанти: можна витратити все життя, шкодуючи себе, тому що ви заслуговуєте на більше, або можна почати діяти і брати від життя все прямо зараз. Вгадайте, який вибір зробить самодостатня людина? 5. Ви знаходите собі виправдання Можна витратити все своє життя журячись про те, що у вас немає часу, грошей, сил чи ресурсів для досягнення ваших цілей. І все, що ви кажете, може бути і так, але сувора правда в тому, що кожна людина на планеті має принаймні одне хороше виправдання, щоб не рухатися назустріч тому життю, якого вона хоче. Люди, які отримують від життя те, що вони хочуть, ігнорують свої виправдання. Вони знаходять способи подолати свої обмеження замість того, щоб журитися про них, — ось у чому причина їх перемог. 6. Вас характеризують дії, а не думки Ви можете сидіти в закритому приміщенні весь день, малюючи в уяві найкращий світ, але, поки ви не вийдете і не почнете втілювати щось у життя, це не має жодного значення. Вміння будувати великі плани — чудова річ, але поки це не супроводжується діями, воно марне. Зрештою, про нас можна судити за нашими вчинками, а не за думками. 7. Ніхто не прийде і не врятує вас від вашого власного життя Ми всі хочемо вірити, що людина нашої мрії, ідеальна робота чи неймовірний сюрприз чекають на нас за рогом. Коли ми незадоволені своїм становищем, ми нераціонально сподіваємося, що чудовим чином з’явиться чарівник і врятує нас від усіх проблем. Але правда у тому, що у житті так не буває. Проблеми не вирішуються від помаху чарівної палички, і якщо ви хочете побачити зміни в житті, то повинні самі працювати над ними. Це знають найсильніші люди. Коли настають лихоліття, вони надягають броню, сідають на білого коня і самі себе рятують. Тому що вони розуміють: якщо хтось і допоможе, то це вони будуть самі. Джерело

7 відмінностей мислення успішної людини й невдахи

«Двоє дивляться вниз. Один бачить калюжу, другий — зорі. Що кому».© Олександр Довженко Успішні люди відрізняються від невдах лише одним – своїм мисленням. Вони по-іншому мислять. По-іншому реагують на те, що відбувається, по іншому ставляться до ситуацій. 7 головних відмінностей успішної людини від невдахи: Пошук винних.Невдаха завжди знайде винних у своїх невдачах. Винні всі – батьки, тому що не додали йому чогось в дитинстві, держава, тому що неправильна, уряд, тому що не цікавиться його життям. Криза, тому що вона як завжди порушила усі плани. Партнер (чоловік або дружина), тому що це з їхньої вини «я не розвиваюся, вони мені не дають»… І так далі. Невдаха ніколи визнає, що в усьому, що відбувається його житті, винен лише він, й все життя залежить від нього! Успішні ж люди ніколи нікого не звинувачують. Вони вважають, що батьки дали все, що могли, партнер завжди підтримає, уряд… та ну його, цей уряд! Успішна людина твердо переконана, що все в житті залежить лише від неї самої. Лише вона може вплинути на власне життя. Невдахи ніколи не ризикують.Невдаха міркує так: «Справді, я живу погано, заробляю мало, в особистому житті безлад… Але, по-перше, в цьому винен не я, а, по-друге, я не можу нічого змінити. Ризикувати – це для дурних. Краще обскубана синиця в руках, ніж найкрасивіший журавель в небі!». І скільки б можливостей не давало йому життя, він їх всі пропустить, вважаючи, що це надто ризиковано, все кинути й повернути життя на 180 градусів. Це не для нього. Успішна людина, навпаки, не пропускає жодної можливості. Це не означає, що вона кидається «у вир з головою». Але вона не упускає можливостей, які дає життя! Успішні люди завжди все доводять до логічного кінця. Невдахи ж, навпаки, спалахують яскраво й полум’яно, але швидко гаснуть. Їх починають мучити страхи та сумніви. Скільки прекрасних можливостей не використовують невдахи у своєму житті. Вони загоряються, але їх мотивації вистачає на день-два, а потім їх починають мучити страхи та лінь. Невдахи бояться, що в їхньому житті насправді може щось змінитися, а лінь говорить: «Навіщо тобі це? Марна трата часу! Краще відпочинь!». Успішна людина здатна визнавати свої помилки. Вона зізнається, що помилася, зробить висновки і йде далі. Невдаха ж, навпаки, ніколи не зізнається собі, що це він «накосячив». Він говоритиме всім і собі, що просто так вийшло, що так склалися обставини. Що це не його помилка, просто йому завжди не щастить! Ось такий він не везучий. Будь-яку невдачу він сприймає як удар долі, і, замість того, щоб подумати, як цього уникнути в майбутньому, невдаха просто перестає щось робити взагалі. А навіщо робити? Ось бачите, я спробував, і що з цього вийшло? Успішна людина завжди розвивається. Взагалі люди так влаштовані, вони не можуть стояти на місці. Люди або ростуть у своєму розвитку, рухаються вгору. Або вони скочуються вниз. Інакше не буває, так влаштований світ. Успішна людина завжди готова до нового, їй це цікаво. Невдаха ж вважає, що й так вже все знає, навіщо ще вчитися? Так і хочеться завжди запитати таких людей: «Якщо ти такий розумний, то чому ж тоді такий нещасний?» Успішна людина завжди прагне більшого. Невдаха ж звик задовольнятися тим, що є. Невдаха завжди порівнює себе з іншими, причому найчастіше, з ще більшими невдахами, ніж він сам. Успішна людина ніколи себе ні з ким не порівнює, бачачи щось краще, ніж є у неї, вона просто прагне отримати це. Успішні люди самі себе мотивують, вони знаходяться на хвилі позитиву. Вони не шукають негативу там, де його немає. Вони завжди налаштовані на краще. Лише невдахам властиво скиглити та скаржитися на життя, на людей, на партнерів, на країну і т.д. Вони в усьому знайдуть негатив. Що б не сталося в їхньому житті, невдахи примудряються навіть найрадіснішу подію забарвити в темні кольори! Прочитавши цю статтю, невдаха скаже: «Дурниці якісь, теж мені писака! Понаписувала тут всяких нісенітниць! А граматичних помилок купа!» Успішна ж людина додасть до мого списку ще кілька вдалих пунктів. Якщо ви хочете стати успішним, міняйте своє мислення. Те, що ви робили все своє життя, привело вас саме туди, де ви знаходитесь. Якщо вам не подобається те, де ви зараз, може час переглянути своє життя й своє ставлення до життя? Джерело

Надзвичайно мудра притча про спокій. Прочитайте, вона того варта!

Жив один король. Якось він запропонував нагороду за найкращу картину спокою. Багато митців спробували намалювати таку картину. Король подивився всі роботи, але серед них були лише дві, які йому сподобалися. З них належало вибрати найгіднішу. На одній картині зображено тихе озеро. Воно, як дзеркало, відбивало гори, що височіли навколо нього, блакитне небо з білими хмарами. Кожен, хто дивився на цю картину, думав, що вона є досконалою картиною спокою. Друга картина зображувала гори. Але вони були нерівні та голі. Зверху було зображено небо, що розбушувалося, йшов дощ, блищала блискавка. По гірській стіні падав пінний водоспад. Все це зовсім не виглядало мирно. Проте, глянувши на водоспад, король побачив за ним крихітний кущик, що ріс з ущелини у скелі. На ньому пташка звила гніздо. Там в оточенні води, що стрімко падає, вона чекала пташенят. Саме цю картину й вибрав король. Він сказав: «Спокій не означає місце, де тихо та мирно, де немає шуму та занепокоєння, де немає напруженої роботи. Спокій – це те, коли все це є, проте ви зберігаєте мир та спокій у своєму серці». Джерело

У гніві багато що можна жбурнути: слова чи річ. І поранити когось близького…

У гніві можна жбурнути щось: слова або річ. Один маленький хлопчик грався машинкою, потім відволікся на хвилинку, а тато на машинку наступив – місця мало було в кімнаті, тісно жили. І без того тато був роздратований і сердитий: на роботі начальник-самодур чіпляється, зарплату не платять вчасно; такі часи були. І машину побив через ожеледицю. Все за раз. І ось ще став на машинку, мало не впав. Цей тато схопив машинку і жбурнув її об підлогу з усієї сили. Коліщатка полетіли на всі боки, уламки – це була дешева пластмасова машинка. Вона розбилася на сто шматочків. Тато вилаявся і закричав на хлопчика: «Скільки разів я тобі казав не розкидати іграшки!» … Хлопчик стояв в колготках, вони зібралися в складки, а на ступнях стали як ласти, фланелева сорочка криво застебнута – хлопчик сам її одягнув після садка, самостійно. І іграшки він завжди прибирав, не так вже й багато було іграшок, чесно кажучи. Він стояв, цей трирічний Михайлик, і очі його наповнювалися слізьми. Губки тремтіли і кривилися. Але він не плакав. Він же сам винен. Він просто став мовчки збирати коліщатка і уламки. Він хотів оживити машинку. І він боявся. Видно було, що боїться – раптом і його так само жбурнуть об підлогу? І він розлетиться на сто шматочків … Молодий батько одягнувся і вибіг на вулицю. Магазини були зачинені. А в кіосках тоді продавали різнобарвні лікери та цигарки; от і все. Та й грошей, згадав батько, майже немає. Потім тато купив Михайлику машинку, звичайно. І знову все стало добре. Це ж дрібний епізод, крихітний випадок із важкого життя тих років, нічого страшного не сталося … А потім Михайлик захворів і помер. Не через машинку, звичайно; просто трапилося таке. І залишився ось цей спогад про машинку. Про коліщата. Про синю фланелевою сорочечку. І про те, як хлопчик хотів оживити машинку – але не зміг … У гніві багато чого можна жбурнути. Слова або речі. Тільки не треба жбурляти те, що потім не можна оживити і відремонтувати. Те, що нам не під силу виправити негайно. Тому що потім – буде потім. І ще невідомо, чи буде це «потім». Люди – вони не дуже міцні. І їх не можна оживити, а ось спогади – вони оживають самі. Без дозволу. І жити з ними іноді нестерпно. © Анна Кір’янова

Наймудріша притча про любов. Прочитайте і зрозумієте багато для себе!

Одна жінка скаржилася сусідці на подругу, що образила її. Сусідка заспокоювала ту і вмовляла пробачити подругу.– Пробачити? Та як же це? Після того, що вона мені зробила? Адже вона така зла! Ні, зло не можна прощати – сказала жінка. І взагалі, чому я повинна любити людей, які не люблять мене, чому я повинна робити добро, коли навколо мене усі обманюють, зраджують і роблять капості? – Розкажу я тобі одну історію – каже їй сусідка. – Жив на світі чоловік. І просив він Бога зробити так, щоб по ночах було світло, щоб свічок не запалювати, і щоб взимку було тепло, щоб піч не топити. Але Богу видніше, що і як має бути, тому не послухав Він прохання людини. Розсердився на Нього чоловік і вирішив: «Ах, Ти так, так? Ну, тоді і я не буду ночами запалювати світло і не буду ним світити Тобі. І взимку піч топити я теж не буду, щоб її теплом не гріти Тебе. Я навіть двері на вулицю відкривати буду, тоді подивишся, як тобі холодно буде». – Ну й дурень же він, – перебила жінка розповідь сусідки, – думав, що своїм світлом він висвітлює Бога, а своїм теплом зігріває Його в лютий мороз. Та це в першу чергу треба було йому самому.– Так чому ж ти, – запитала сусідка, – робиш теж саме?– Я? – Здивувалася жінка. – Так, ти. Чому ти тушиш світло своєї любові, коли навколо тебе згущується темрява, і чому ти не запалюєш вогнища свого серця, коли навколо віє холодом людських сердець? Чи не краще, ніж сидіти в темряві і чекати поки хтось посвітить тобі, самій запалити світло і посвітити і собі і іншим. Адже тоді й ти сама побачиш шлях, і, можливо, навколишні побачать його і підуть за ним разом з тобою рука об руку. І чим сидіти в холоді і чекати поки хтось зігріє тебе, чи не краще розпалити вогнище свого серця і його теплом зігрітися самій і зігріти серця інших людей, і тоді від їх потеплілих сердець не буде віяти таким холодом. Джерело

У цьому світі важливо любити і берегти…

У цьому світі важливо любити і берегти… Любити свою роботу, сім’ю, любити тихі домашні вечори за чашкою чаю, любити будь-яку пору року, за те, що в кожному є своя невимовна принадність. Любити будь-яку погоду, будь то дощ або сніг, палюче сонце або вітер. Любити ранок за надію на нове, день за дію, вечір за підведення підсумків і ніч за можливість осмислення і хвилини насолоди усамітненням. Любити світ навколо з його красою і вадами, тому що жоден барвистий пейзаж світу не став би таким без легкого відтінку сірого і чорного, жодна солодкість не здавалася б такою, не скоштуй ми трохи гіркоти. Любити життя, любити людей, любити кожну хвилину, тому що вона мить. Любити і берегти. І світ віддасть найкраще, що може. Віддасть те, що любить і береже кожен з нас. Олена Бєлова

Прекрасне обличчя людини можна побачити лише перед …

Бернард Шоу не надто палко любив свою дружину Шарлотту.Він звик до неї. Вона його одружила на собі; вона була багатою, а драматург тоді був бідний і хворий. Шарлотта і запропонувала одружитися, щоб доглядати за ним. Він погодився. Мовляв, я вас не люблю, і ви мене не любите. Будемо друзями. Такий у нас буде дружній шлюб. Він з актрисами листувався, з красунями. А щодо дружини жартував, що у неї обличчя – як булка. Дружні жарти такі. Ну а що? Обом за сорок було. Одружилися на основі дружби та за розрахунком. Можна й пожартувати. А потім драматург знайшов випадково фотографію Шарлотти у віці двадцяти двох років. Він був вражений її красою. Її прекрасним виглядом. Він навіть спитав її: мовляв, що ж це? Що таке сталося з тобою, що ти стала… Ну, непривабливою? Шарлотта щось пробурмотіла про нещасне кохання, яке розбило їй серце. Але Шоу не дуже вникав. Він писав п’єси та листи красуням-акторкам. …А потім Шарлотта захворіла та померла. Вона вже постаріла.І перед смертю сталося диво: її обличчя, раптом стало невимовно прекрасним. Як на тій фотографії, де Шарлотті двадцять два. Ось таким гарним та юним раптом стало її обличчя. Бернард Шоу дивився на це незнайоме обличчя. Він був приголомшений до глибини душі. Дивився і дивився – від його цинічного гумору і сліду не залишилося!А потім вона померла і чудо зникло. У труні лежала бабуся. Тіло бабусі… Ми можемо зовсім не знати людину, з якою живемо разом. І нас можуть зовсім не знати, не бачити. Наше прекрасне обличчя приховано, його не помічають; і ми іноді не помічаємо обличчя близьких людей.Тільки в останню мить спадає завіса.І тільки в останню мить можна зрозуміти, як ти любив людину. І якою вона була прекрасною, – але вже надто пізно… © Анна Кир’янова

Знаки Зодіаку, яким пощастить у коханні у 2022 році

Астрологи назвали три знаки Зодіаку, яким особливо пощастить на любовній ниві 2022 року. Самотні представники цих знаків мають усі шанси зустріти свою другу половину. Риби Цілком імовірно, що ви зустрінете когось особливого. Люди, народжені під знаком Риб, мають шарм, про який навіть не підозрюють, чим несвідомо викликають у багатьох захоплення. Але в 2022 лише деяким щасливчикам вдасться проникнути в серце Риб. Швидше за все, будь-які стосунки, які з’являться у вас зараз, змусять відчути, що ви розвиваєтесь. Ви відчуватимете любов кожною клітиною свого тіла. Близнюки Цілком можливо, що цього року почнеться ваша історія кохання з людиною, яку ви раніше ніколи не бачили у ролі свого партнера. Навіть якщо у ваших стосунках виникнуть непорозуміння, дуже важливо, щоб ви обговорювали та вирішували їх разом із партнером. Коли шторм стихне, ви оціните всю красу океану, частиною якого вам пощастило стати. Терези Навіть якщо з погляду кохання 2022 рік почнеться для вас не дуже перспективно, до кінця року все налагодиться і ви опинитеся в обіймах людини, яка дасть вам саме те, чого ви так хотіли. Невинний флірт може стати початком тривалих стосунків, якщо тільки ви забудете про свої великі надії та жертви. Ключ до успіху полягає в тому, щоб розслабитися і дозволити хвилі почуттів забрати вас. Джерело

Ось що здатна зробити віра в свою дитину! Історія, яку повинні прочитати усі батьки

У листопаді 1893 року в газеті San Francisco Morning Call було опубліковане перше оповідання 17-річного Джека Лондона – «Тайфун біля берегів Японії». Коли газета оголосила конкурс на найкраще оповідання, мати Джека, пригадавши, що його батько писав книги, вмовила сина взяти в ньому участь. І не біда, що Джек ніколи не бачив свого справжнього батька, який зник ще до народження сина і складав не розповіді, а статті з астрології. Але її віра в можливості сина була така велика, а той і зовсім не знав сумнівів, тому вже наступного дня надіслав до редакції свій твір. Його документальною основою стало плавання Джека на шхуні «Софі Сазерленд» у квітні 1893 року. Автору-початківцю було присуджено першу премію в розмірі 25 доларів, а в редакційному коментарі було написано: «Найдивніше – це розмах, глибоке розуміння, виразність і сила. Все свідчить про молодого майстра». Джерело

Я можу розчаруватися в цілому світі, але є речі, в які я ніколи не перестану вірити…

Я можу розчаруватися в цілому світі, але є речі, в які я ніколи не перестану вірити. Наприклад, в закон бумеранга. Я щиро вірю, що кожному з нас повернеться все, що ми творимо. Брехня-брехунові, біль – зраднику, любов – люблячому. Я спостерігала це сотні разів. У тому числі і на собі. Частково, тому я нікому ніколи не помщуся . Життя все поверне моїм кривдникам сповна. Так завжди було, так і буде. І так, я теж не свята, звичайно. Але мої бумеранги дечому мене навчили. І я скажу це вам: перед тим, як зробити щось погане, задумайтеся про те, що дуже скоро ви будете на місці того, кого вирішили образити, зрадити, кому збираєтеся збрехати. Обов’язково будете! © Анастасія Поручікова

Що таке домашня жіноча робота?

Один чоловік надрукував в газеті спостереження за своєю дружиною. В сім’ї було троє дітей різного віку, і він протягом одного дня спостерігав і записував все, що мати робила для них. І ось результат: «ЦЬОГО ДНЯ МАМА 106 разів відчиняла дітям двері, 16 разів зашнуровувала черевики, 32 рази переодягала, 94 рази сказала «залиш це», 16 разів припиняла сварки, 11 разів годувала, 19 разів витирала їм носи, 16 разів садила на горщик, 175 разів ставила їм запитання і відповідала і, нарешті, тільки заради потреб дітей пройшла 10 кілометрів». А тепер додамо до цього ще інші обов’язки матері – і тоді стає зрозуміло, що таке домашня жіноча робота. Тому, давайте разом молитись за наших матерів. Якщо не маємо можливості відвідати, то подзвонимо і скажемо, як ми їх любимо. «Любі діти! Любов наша повинна бути не словами й розмовами, а ділами, які виявляють справжню любов» (1 Ів. 3:18). Андрій Білик Джерело

Приголомшлива історія про те, що наповнює наше життя величезною силою

Під час блокади, цю маленьку дівчинку евакуювали із Ленінграду.Оленка її звали. А прізвище своє вона забула, такою вона була маленькою і змученою. Вона втратила всю сім’ю; маму, бабусю, старшого братика… А її знайшла спеціальна бригада виснажених дівчаток – тоді ходили по квартирах страшною блокадною зимою, шукали діток, у яких загинули батьки або при смерті були… Ось і Оленку знайшли і змогли відправити в евакуацію. Вона не пам’ятала, як дітей везли в вантажівці по льоду, не пам’ятала, як попала в дитячий будинок; вона маленька була. Як виснажений гномик з великою головою на тонкій шийці… І вона вже не хотіла їсти. Таке буває при дистрофії. Вона лежала в ліжечку або сиділа на стільчику біля грубки. Грілася. І мовчала. Думали, що Оленка помре. Багато діток померло вже в евакуації; сильне виснаження, і немає сил жити і їсти. І гратись. І дихати…   І одноногий фронтовик дядько Коля років двадцяти від народження, зробив із старого рушничка ляльку. Якось підрізав, загорнув, пришив, – вийшла потворна лялька. Він олівцем намалював ляльці очки і ротик. І носик-закорючку. Дав ляльку Оленці і сказав серйозно: “Ти, Оленко, гойдай ляльку. І вчи її їсти, добре! Ти тепер її мама. І вже подбай про неї.Бо вона хворіє і така слабка. Навіть не плаче!”   І ця Оленка раптом вчепилася в ляльку і пригорнула її до себе. І почала гойдати і гладити тоненькими ручками. А за обідом годувала ляльку кашею, щось їй шепотіла лагідне. І сама їла кашу і шматочок хлібчика. Ну ось, Оленка і спала з лялькою, і біля грубки її гріла, обнімала її і піклувалася. Про потворну ляльку зі старого рушничка з намальованими очима…   Дівчинка вижила. Тому що їй не можна було помирати; треба піклуватися про ляльку, розумієте? КОЛИ ТРЕБА ПРО КОГОСЬ ПІКЛУВАТИСЯ –ЦЕ ВЕЛИЧЕЗНА СИЛА ЖИТТЯ ДЛЯ ДЕЯКИХ ЛЮДЕЙ. Для таких, як ця дівчинка. Яка стала медсестрою згодом і прожила довге життя. І руки її були завжди зайняті. А сердце – наповнене… © Анна Кир’янова

Серця в усіх людей різні. Але ключ до всіх один – любов!

Вони зустрілися випадково. Два колишні однокласники. Не бачилися 15 років. – Ну, як ти? – запитав перший. – Добре, ось одружився на найкращій жінці у світі! – відповів другий. – І як дружина? – Найкраща! Красуня, розумниця, струнка, мудра і чутлива! – Пощастило! А я ось 2 роки тому розлучився. – Чому? Та не склалося. Весь час мудрувала, занадто худа, і в сльози з кожного приводу. – Ну буває. І як ти тепер? – Та нормально. – А колишня? – Так, кажуть що заміж вийшла. Потім вони перекинулися ще кількома фразами і розійшлися кожен у своїх справах. Більше їх шляхи не перетиналися. Вони так і не дізналися про те, що говорили про одну й ту ж Жінку. Так влаштований світ. Те, що ми наповнюємо любов’ю, стає прекрасним і найкращим. І справа не в тому, що хтось поганий. А справа в нас, чи вміємо ми дивитися з любов’ю… Серця в усіх людей різні. Але ключ до всіх один – доброта і любов! Соломія Українець Джерело

Чоловік написав листа власнику готелю і отримав гідну відповідь!

Один чоловік написав листа власнику невеликого готелю: – Я хотів би взяти з собою собаку. Вона добре вихована і звичайно не завдасть жодного клопоту. Ви не заперечуєте? Отримав відповідь: – Я утримую готель протягом багатьох років і ніколи жодна собака не вкрала мої рушники, постільну білизну, чи картину зі стіни. Я ще ніколи не викликав поліцію через те, що собака напилася і влаштовувала посеред ночі скандал. І звісно ж, ніколи ще не було, щоб собака не оплатила рахунок.  Тому з радістю вітаю собаку, і якщо вона поручиться за Вас – Ви також можете приїхати. Автор невідомий

На що здатна мама заради своїх дітей?

В Андах жили два ворогуючі племені, одне в низині, а друге – високо в горах. Якось горяни напали на жителів долини і як трофей забрали з собою в гори маленьку дитину однієї з сімей. Жителі низин не вміли залазити на вершину. Вони не знали гірських стежок, не знали, де шукати горян і як вистежити їх на кручі. І все одно вони спорядили своїх найкращих бійців у гори, щоб ті повернули дитину додому. Чоловіки пробували один спосіб скелелазіння за іншим. Вони випробовували одну стежку за іншою. Але за кілька днів важких зусиль змогли видертися лише на пару сотень футів. Вирішивши повернутись, вони побачили, як до них йде мати дитини. Вони зрозуміли, що вона спускається з гори, на яку їм не вдалося вилізти. А потім вони побачили, що на спині вона несе дитину. Як таке можливо? Один із чоловіків привітав її і сказав: – Ми, найсильніші чоловіки села, не змогли залізти на цю гору. Як тобі це вдалося? Вона знизила плечима і відповіла: – Просто це була не ваша дитина. © Марк Віктор Хансен “101 історія для мам”

Якщо ви любите когось, відпустіть його на свободу: 20 глибоких уроків від Халіля Джебрана

Ліванський поет, філософ і художник Халіль Джебран написав понад 30 книг, серед яких найбільш відома – «Пророк». З моменту першої публікації в 1923 році продано близько 10 мільйонів копій книги. «Пророк» переведений на більш ніж 40 мов. Тексти Халіля Джебрана заворожують багатошаровістю, де під зовнішньою доступністю таїться неосяжна глибина. Як говорив Ошо, в момент написання Джебран просто дозволив Всесвіту текти через себе. Сам Джебран трудився над «Пророком» все життя і вважав його своєю найкращою книгою. У передмові до книги перекладач Ігор Зотіков написав: «Ідеї і образи цієї книги змушують відкриватися серця так, як це відбувається при читанні Еклезіаста і небагатьох інших подібних книг». 1. Будьте вдячні за важкі часи. Вони показали вам, наскільки ви сильні. «Найсильніші душі народжуються в стражданнях, найсильніші з них покриті шрамами». 2. Доброта – якість сильних людей. «Чуйність і доброта не є ознакою слабкості і відчаю, а є проявом сили і рішучості». 3. Абсолютної істини не існує. «Я не знаю абсолютної істини. Але я змиряються перед своїм незнанням, і в тому – моя честь і нагорода ». «Не кажіть« я знайшов правду », а скажіть« я знайшов крихту правди». 4. Ви ніколи не забудете тих, хто був поруч у найтемніші часи. «Ви можете забути, з ким сміялися, але ніколи не забудете, з ким плакали». «Узи смутку пов’язують серця міцніше уз блаженства і радості. Любов, омита сльозами, чиста, прекрасна і вічна ». 5. Найпростіші речі часом є найбільш незвичайними. «І нехай сміх і взаємні насолоди супроводжують солодощі дружби. Бо в росі малості зустрічає серце ранок своє і освіжається ». 6. Любов – це життя. Життя – це любов. «Коли ви любите, ви не повинні говорити:« Бог знаходиться в моєму серці », а швидше:« Я перебуваю в серці Бога ». І не думайте, що ви можете направляти любов в її течії, тому що любов, якщо вона знайде вас гідним, сама спрямує вас». «Життя без любові подібне дереву без плодів і квітів». 7. Робіть все з любов’ю. «Праця – це любов, яка видима. І якщо ти працюєш без любові і пісні своєї не вподобав, буде краще, якщо ти залишиш роботу, і сядеш біля воріт храму, і будеш просити милостиню у тих, хто працює з радістю. Тому що якщо ти печеш хліб з байдужістю, ти печеш гіркий хліб, який насичує тільки наполовину. І якщо ти співаєш навіть як ангел, але любові немає в твоєму співі, ти тільки заглушуєш голоси дня і ночі в вухах інших людей». 8. Любов’ю неможливо заволодіти. «Любов нічим не володіє і не хоче, щоб хтось володів нею. І не думай, що ти можеш правити шляхами любові, бо якщо любов вважатиме тебе гідним, вона буде направляти твій шлях». 9. Ваше ставлення до життя визначає ставлення життя до вас. «Ваше життя визначається не стільки тим, що воно приносить вам, скільки вашим ставленням до нього; не стільки тим, що з тобою відбувається, скільки тим, як ти інтерпретуєш те, що відбувається ». 10. Дивіться на світлу сторону. «Оптиміст бачить троянду, а не її шипи; песиміст дивиться на шипи, не звертаючи уваги на троянду ». 11. Ми бачимо речі не такими, якими вони є, а такими, які є ми. «Зовнішність речей змінюється відповідно до настроїв, і тому ми бачимо економічне диво й красу в них, тоді як економічне диво й краса – в дійсності в нас самих». 12. Справжня любов – плід духовної близькості. «Помилково думати, що любов виростає з тривалої дружби і наполегливого залицяння. Любов – це плід духовної близькості, і, якщо близькість не виникає через секунду, вона не виникне ні через роки, ні через покоління ». 13. Дуб і кипарис не ростуть в тіні один одного. «Любіть один одного, але не робіть з любові кайданів. Нехай вона буде хвилюючим морем між берегами ваших душ. Наповніть чаші один одного, але не пийте з однієї чаші. Давайте один одному хліба, але не їжте один і той же шматок. Співайте і танцюйте разом, веселіться, але давайте кожному з вас можливість побути на самоті. Як струни лютні відділені одна від одної, хоча і грають вони одну музику». 14. Будьте вдячні за гарне і погане. «Я навчився мовчання у красномовного, терпимості – у нетерпимого і доброти – у недоброго, але, як не дивно, я не відчуваю жодної вдячності до цих вчителів». «Коли ви радієте, вдивіться в глибину свого серця, і ви побачите, що нині ви радієте саме тому, що перш засмучувало вас. Коли ви сумуєте, знову вдивіться в своє серце, і ви побачите, що воістину ви плачете за тим, що було вашою втіхою». 15. Справжня краса йде зсередини. «Краса не в обличчі, краса – це світло в серці». 16. Людина, обмежена в серці і думках, подібна до сліпого. «Людина, яка обмежена в серці і думках, схильна любити в житті те, що обмежене. Той, у кого обмежений зір, не може бачити далі довжини одного ліктя на дорозі, по якій він йде, або стіни, на яку він спирається своїм плечем ». 17. Ваші діти – це не ваші діти. «Ваші діти – це не ваші діти. І хоча вони з вами, вони все ж не належать вам. Ви можете дати їм вашу любов, але не ваші думки, бо у них свої власні думки. Ви можете дати притулок їхнім тілам, але не їхнім душам, бо їх душі живуть у будинку завтрашнього дня, куди ви не можете прийти Навіть в своїх мріях … Адже життя не йде назад, і не затримується у вчорашньому дні … » 18. Якщо любите, відпустіть. «Якщо ви любите когось, відпустіть його на свободу. Якщо він повертається до вас, він ваш, якщо ні, він ніколи не був вашим». 19. Думайте, кому довіряєте таємниці. «Якщо ти довіряєш свої таємниці вітру, не звинувачуй його в тому, що він відкриє їх деревам». 20. Віддавайте більше. «Бути щедрим – означає давати більше, ніж можеш; бути гордим – значить брати менше, ніж потрібно». Джерело

Як тільки зрозумієте, що поруч з вами не ваше – говоріть спасибі і прощайтеся!

Відпускайте тих людей, з якими вам не по дорозі. Розбіжності в поглядах, різні цінності й цілі – це ті тривожні дзвіночки, які свідчать, що спілкування потрібно припинити. Це стосується друзів, близьких чи знайомих. Ви не повинні виправдовуватися перед іншими, як і вони перед вами. У кожного є право на свою точку зору і це потрібно поважати. Не засуджуйте тих, хто не поділяє ваші погляди, але й нав’язувати їх не треба. Ваші очікування оточуючі не зобов’язані виправдовувати, а ви не зобов’язані підтримувати з ними контакт. Все просто: розходьтеся, якщо дороги розходяться. Протилежності можуть взаємодіяти лише протягом короткого проміжку часу. Вони дають один одному їжу для роздумів і допомагають переоцінити власні погляди. Проте коли ви знаходитеся на різних полюсах, то рано чи пізно виникнуть непорозуміння. Навчіться вчасно прощатися і відпускати людей, які приносять вам моральний дискомфорт. Краще зробити це у правильний момент, ніж запустити ситуацію і довести її до апогею. Навіщо витрачати свій час, сили й ресурси на тих людей, які цього не оцінять? Набагато більшого можна досягнути, якщо оточити себе однодумцями. Стосунки повинні надихати і приносити приємні емоції. Якщо вони деструктивні, тоді від них краще відмовитися. Так буває, що люди не можуть зійтися. Це нормально. Тут немає правих і немає винних, адже скільки людей – стільки й думок. Поважайте позицію інших, цінуючи власну. Не тримайтеся за чуже, адже вам обов’язково трапиться ваше. Серед усього хаосу у світі знайдіть ту споріднену душу, яка зможе забезпечити вам тиху гавань взаєморозуміння та підтримки. Джерело

Один урок я вивчила ще у театральній школі. Вчитель запитав нас:

Один урок я вивчила ще у театральній школі. Вчитель запитав нас: “Що означає для вас бути королевою?” Усі наввипередки почали відповідати про поставу, авторитет. Він відповів: “Ні, це те, як змінюється атмосфера у кімнаті, коли заходите туди Ви!” © Меріл Стріп

“Добро не залишає шрамів — тому його не пам’ятають”: повчальна притча для кожного!

У одного короля було десять диких собак. Він використовував їх, аби вони мучили і з’їдали будь-якого з його слуг, які вчинили помилку. Якось один із слуг сказав таке, що не сподобалось королю і він наказав кинути цього слугу собакам. Слуга попросив: – Я служив тобі десять років, а ти таке робиш зі мною? Будь ласка, перш ніж кинути мене цим собакам, дай мені лише десять днів! Король погодився. На другий день слуга підійшов до охоронця, який наглядав за собаками, і сказав йому, що хотів би служити їм наступні десять днів. Охоронець був збитий з пантелику, але погодився, і слуга почав годувати собак, чистити їх, купати і забезпечувати їм всілякі зручності. Коли десять днів пройшли, цар наказав кинути слугу собакам. Коли його кинули, то всі були вражені, побачивши, як хижі собаки лижуть слузі ноги! Король, спантеличений побаченим, сказав: – Що сталося з моїми собаками? Слуга відповів: – Я служив собакам всього десять днів, і вони не забули мою службу. Але я служив тобі цілих десять років, а ти все забув, коли я один раз помилився! – Король усвідомив свою помилку і наказав звільнити слугу.… Цей пост – нагадування всім нам, коли забуваємо щось хороше, що зробив для нас Бог чи якась людина. Задумаймось. Автор: Анна Крючкова Джерело

Повчальна історія про прощення. Прочитайте і зрозумієте багато для себе!

У Чехова є хороша розповідь про прощення. Один чоловік отримав платню і напився жахливо з товаришами по службі. Погано поводився, хуліганив, поїхав до “повій” і там на гітарі грав. Або бив когось гітарою – він не пам’ятав. Кілька днів провів в жахливому загулі, і зі служби його презирливо вигнали, звичайно. Гроші він пропив, ясна річ. Дружина не працює – тоді дружини не працювали. І цей чоловік в повному розпачі приплентався додому і не хотів жити – так все було жахливо. І похмілля страшне. Він скорчився на дивані, а дружині записку написав – месенджерів тоді не було, а то б повідомлення відправив. Коротке і зухвале повідомлення, без всяких прохань і пояснень: “гуляв і втратив службу”. Чоловікам важко барвисто просити вибачення. Тим більше, можна ж просто померти, вчинити самогубство. Або волоцюгою стати, все кинути … І цей доведений до відчаю чоловік отримав від дружини відповідь в записці: мовляв, не треба впадати у відчай! На Бога уповаємо. І все. Встав чоловік на кволі ніжки і пішов шукати нову службу. І відмінну знайшов! Зі значно більшою платнею. І не наклав на себе руки, не занапастив душу, а став жити добре, правильно, працьовито, не торкаючись до горілки. І дружину, яку і раніше любив, став обожнювати і поважати, як особистість. Хоча все обійшлося без пояснень і благань, без гучного каяття, що переходить в виправдання, а потім – в звинувачення. Мудрий був Чехов. Він розповів, яке буває прощення і які результати воно дає. Не треба добивати людину, навіть якщо він сильно винен і наробив жахливе – толку-то немає. Доб’єш, і все. Немає ні проблеми, ні людини, ні грошей … Не обов’язково чекати, щоб в ногах валялися і красномовно благали, можна за станом людини зрозуміти, як їй погано і як вона кається. І підтримати без зайвих слів. Ось що таке справжнє прощення – це підтримка і розуміння. І Любов. Де прощення – там Любов. © Анна Кір’янова

Усвідомленість – це коли ти перестаєш брати те, що тобі насправді не потрібне

Як не дивно, не все в житті потрібно дивитися, читати, слухати, пробувати. Не всіх пускати у своє життя. Не з усіма намагатись дружити. Не про все потрібно висловлюватися, не все планувати, не всі ідеї та плани реалізовувати, не все втручатися. Іноді треба берегти душу та свідомість. Помірність – найкоротший шлях до себе, до ясного розуміння речей та подій. Найвищий ступінь егоїзму – хапати все поспіль, на всяк випадок, щоб було. Потім не знати, що з цим робити, дратуватись, “як важко йти” з усім набраним “багатством”. Я часто повторюю собі фразу “бійтеся своїх бажань, вони мають властивість здійснюватися”, щоб не забувати про це. Усвідомленість – це коли ти перестаєш брати те, що тобі насправді не потрібне. © Равшана Куркова Джерело

По справжньому тебе любить той, хто молиться за тебе Богу і я не знаю іншої, більш чистої любові…

Я зрозуміла, що найсильніші слова любові це слова, промовлені тихо від щирого серця: “Я буду берегти тебе, як Божий дар. Берегти, як скарб”. Ці слова сплетені з любові, в яких відображається весь сенс життя. По справжньому тебе любить той, хто молиться за тебе Богу і я не знаю іншої, більш чистої любові. Так, саме так. “Я буду тебе берегти”. Мабуть, я хотіла б почути саме цю фразу. Не “Я люблю тебе”, не “Ти мені потрібна” і таке інше, а саме те, що мене будуть берегти. Не розтопчуть моїх почуттів, не будуть загонити мене в глухий кут, не відвернуться коли мені буде необхідна підтримка, коли мене потрібно обійняти і сказати, що все буде добре. Мені потрібно відчувати себе в безпеці. І, ще я зрозуміла, що є люди, в яких так багато любові до Бога, що ніщо не зможе знищити її. Ні біль втрат, ні зрада близьких людей не змусять їхні серця закам’яніти. І справжня сила людини зовсім не в стійкості перед неприємностями, не в гонитві за своєю метою або вмінням постояти за себе. Справжня сила в здатності прощати, плекати і зберігати своє серце люблячим. Наша істинна сила тільки в ній, в любові. І все. © Аліна Єрмолаєва

Історія про людяність, яка нікого не залишить байдужим!

Ранок. Либідська. Я забігла в супермаркет. Взяла мінеральну воду і до каси. У черзі переді мною стояв чоловік років 35-ти. Гарної статури, відмінно одягнений, але вигляд у нього був якийсь незібраний. Він заплатив за пляшку дорогої випивки і вийшов на вулицю. – Крутий бізнесмен, який розорився під час карантину, – сказала мені продавщиця. Я нічого не сказала. Ранок. На своїй хвилі. – Чесно! Збанкрутував і тепер кожен вівторок і п’ятницю приходить купує на решту грошей найдорожчий коньяк, – додала продавщиця. *** Я вийшла на вулицю. Чоловік стояв недалеко від входу, поставивши пляшку на лавку. – Дорогий, але не якісний, – сказала я. Він подивився на мене. – Це ще чому? Я взяла пляшку і показала три відмінності. Він з зацікавленням подивився на мене. – Звідки такі знання? – Я майже рік присвятила піару даної продукції. Народилась в Вірменії, як я можу не знати все про добрий коньяк. Він усміхнувся. – Ваша робота? – Моє хоббі. Чому саме по вівторках і п’ятницях ви купуєте найдорожчий алкоголь? – Люблю систематичність. Ми обоє посміхнулись. – А якщо чесно? Він покрутив пляшкою, зітхнув, потім поглянув на мене. – Все банально. Друг зрадив, партнер по крупному підставив, дружина пішла, а дівчина на днях розбила машину. – І все? Він здивовано поглянув на мене. – Хіба цього мало? Ви позбулися людини, яка не була вашим другом, від вас пішла жінка, яка вас не кохала, дівчина розбила машину, але залишилася живою. А партнер підставив по крупному і тим самим ви заплатили десятину на багато років вперед. Він вже широко посміхався. – А ви наче постійно відраховуєте десятину? – Обов’язково! Тому Бог, коли я потрапила в схожу ситуацію, дав мені інше рішення. Ви запили, а я стала рекламувати алкоголь. Помітили різницю? Він розправив плечі і подивився на мене. – А ви не бажаєте кави? Я знаю відмінне місце. – Дуже! *** – Чому ви заговорили зі мною? – запитав мій новий знайомий?Профдеформація, – посміхнулася я. – Завжди виводжу всіх на розмову. – А якщо серйозно? – Я не повірила, що ви опуститеся на саме дно. Ігор завмер і через кілька секунд запитав: – Чому не повірили? Тому, що сильні люди вміють вчасно зупинитися. Він поставив чашку і тоді приклав долоні до очей, наче як намагався їх втиснути. Я розуміла, що він стримує сльози, і дала йому можливість заспокоїтися. Коли він прибрав руки, то помовчав певний період і тоді сказав: – Так зазвичай мама казала батькові: “Сильна людина вміє вчасно зупинитися”. Я спокійно додала: – А ви син свого батька. Ігор подивився на мене і посміхнувся. – Як вчасно ви спустилися на землю, богиня піару. Я розсміялася, тому, що багато років тому назад мене так називала моя колишня колега й неймовірно талановитий дизайнер. Іра Ч. робила такі макети, що всі приходили на них подивитись. Це було справжнім витвором мистецтва. Кожний макет. *** Ми могли б, ще розмовляти й розмовляти, але мені потрібно було бігти, щоб зайняти своє улюблене місце в коворкінгу біля вікна. – Ви ж не випадково зустрілися мені сьогодні? – запитав Ігор. І, я зрозуміла, що йому дуже хотілося вірити, що його життя дійсно стане іншим. – Невипадково, – відповіла я. – Це моя десятина. Він посміхнувся. – Хіба богиня піару має платити? – Часом навіть в подвійному розмірі, – відповіла я. І поки я йшла по дорозі, то змахувала сльози. Я не соромилася їх. Вони, як наслідки катарсису очищували сприйняття того, що було головним. А головним завжди залишається людяність. © Вероніка Кирилюк

“Троянда також важлива”: коротенька історія для душі

«Німецький поет Рільке якийсь час жив у Парижі. Щодня дорогою до університету він разом зі своєю приятелькою француженкою переходив дуже людну вулицю. На розі цієї вулиці сиділа вже старша жінка і просила милостиню у перехожих — завжди на тому самому місці, нерухомо, як статуя, з простягнутою рукою й опущеними до землі очима. Рільке ніколи не давав їй милостині, а його приятелька часто знаходила для неї якийсь гріш. Якось француженка спитала поета: — Чому ти ніколи нічого не даєш цій бідолашній? — Ми мали б їй дати щось для серця, а не лише для рук, — відповів той. Наступного дня Рільке прийшов з гарною трояндою, що лиш почала розпускатися, і дав її убогій жінці. Раптом жебрачка підняла очі, подивилася на поета і, жестом затримавши його, з зусиллям підвелася, схопила його за руку й поцілувала її… І пішла, притискаючи троянду до грудей. Цілий тиждень ніхто її не бачив. А потім жінка знову сиділа на тому самому місці — мовчазна, нерухома, як і раніше. — Чим вона жила всі ці дні? — спитала молода француженка. — Трояндою, — відповів поет. «На світі є тільки одна єдина проблема — як знову дати людству якусь духовну поживу, викликати неспокій духа. Треба, щоб людство було зрошене з висоти! Слухайте: неможливо далі жити, думаючи про холодильники, політику, баланси і кросворди. Так неможливо йти далі», — писав Антуан де Сент-Екзюпері. Джерело