Вибирайте чоловіка, з яким неможливо буде покохати когось іншого

Вибирайте людину, для якої ви будете так само важливі, як і вона для вас. Кохайте того, хто надаватиме підтримку у скрутну хвилину, хто візьме справу у свої руки, коли ваші руки опускатимуться від втоми. Кохайте того, хто залишатиметься, незважаючи на всі ваші внутрішні суперечності. І не просто залишатиметься, а свідомо вибиратиме ваш бік, щоб допомогти у боротьбі. Прагніть до зустрічі з тією людиною, яка заплющить очі на вашу темну сторону і зробить так, щоб світла частина вашої особистості світилася ще сильніше. З тим, кого ви мотивуватимете, нагадуватимете про сильні сторони в ті моменти, коли ви почуватиметеся слабкою. Кохайте того, хто стане для вас джерелом натхнення для народження нових думок та почуттів. Того, поруч із ким розвиватиметься не лише ваш розум, а й серце. Кохайте того, хто з повагою ставитиметься до того, що ви міняєтеся, адже це означає: ви ростете як особистість. Присвятіть себе людині, яка захоплюватиметься вашим розквітом. Тому, хто любитиме вас не лише за те, хто ви є, а й за те, ким можете стати. Не погоджуйтесь на менше. Продовжуйте вивчати себе, продовжуйте намагатися і боротися за серце у своїх грудях. Продовжуйте рости та дбати про свої потреби, продовжуйте досліджувати свої бажання. Коли прийде час, у вашому житті розквітне кохання, тоді ви, нарешті, зрозумієте, чому вам довелося почекати. Джерело

Чому, чим більше робиш добра людям, тим гірше вони ставляться до тебе?

Якщо ви людина від природи добра, то напевно вам знайоме Золоте правило: «Не роби добра – не отримаєш зла». На жаль, воно працює практично завжди, але чому так відбувається? Якщо це питання хоча б раз опинялося в вашій голові, то настійно раджу прочитати цю притчу, в ній ви знайдете відповідь, а головне зрозумієте, як жити з несправедливістю світу. Одного разу до старого мудреця в двері постукала молода незнайомка, яка, заливаючись сльозами, розповіла старцю свою історію. – Я не знаю, як мені далі жити … Все життя я ставилася до людей так, як би хотіла, щоб вони ставилися до мене, була з ними щира і відкривала їм душу … По можливості я намагалася робити всім добро, не чекаючи нічого взамін, допомагала, чим могла. Я дійсно робила це все безоплатно, але натомість отримувала зло і глузування. Мені прикро до болю і я просто-напросто втомилася … Благаю, скажіть, як мені бути? Мудрець терпляче вислухав і потім дав дівчині пораду: – Роздягнися догола і пройдися зовсім голою по вулицях міста. На таку заяву жінка відповіла: – Вибачте, але я ще не докотилася до такого … Ви, напевно, з глузду з’їхали чи жартуєте! Зроби я таке, то не знаю, що очікувати від перехожих … Дивися, ще хтось збезчестить або поглумиться наді мною … Мудрець раптом встав, відчинив двері і поставив на стіл дзеркало: – Ти соромишся вийти на вулицю голяка, але чомусь тобі зовсім не соромно йти по світу з оголеною душею, розкритою, як ці двері, нарозхрист. Ти пускаєш туди всіх кому не лінь. Твоя душа – це дзеркало, саме тому всі ми бачимо відображення самих себе в інших людях. Їх душа повна зла і пороків – саме таку потворну картину вони і бачать, коли зазирають в твою чисту душу. Їм не вистачає сили і мужності, щоб визнати, що ти краще їх, і змінитися. На жаль, це доля тільки воістину сміливих … Запитала красуня: – Що ж мені робити? Як я можу змінити цю ситуацію, якщо від мене, по суті, нічого не залежить? Мудрець відповів: – Нумо підемо зі мною, я дещо тобі покажу… Подивися, це мій сад. Ось уже багато років я поливаю ці небаченої краси квіти і дбаю про них. Зізнатися чесно, я жодного разу не бачив, як саме розпускаються бутони цих квітів. Все, що мені доводилося бачити, – це прекрасні квіти, які ваблять своєю красою і запашним ароматом. – Дитя, вчись у природи. Подивися на ці чудові квіти і роби, як вони, – розкривай своє серце перед людьми обережно, щоб ніхто цього навіть не помітив. Відкривай душу хорошим людям. Іди від тих, хто обриває твої пелюстки, кидає під ноги і топче. Ці бур’яни ще не доросли до тебе, тому ти нічим їм не допоможеш. У тобі вони будуть тільки бачити потворне відображення себе. Джерело

Якщo людям cyдилocя бyти paзoм, paнo чи пiзнo вoни зycтpiнyтьcя знoвy

Люди чacтo poзмipкoвyють пpo cвoє життя, i пpo тe, нacкiльки cильнy poль y ньoмy вiдiгpaє дoля i пpизнaчeння. Дeякi твepдo вipять y дoлю, в тe, щo нiщo в життi нe вiдбyвaєтьcя пpocтo тaк. Вipять, щo кoжнa життєвa cитyaцiя нaпиcaнa нa cкpижaлях їх дoлi, i вiд цьoгo нiкyди нe пiти. Oднaк дaлeкo нe вci дoтpимyютьcя тaкoї тoчки зopy — бaгaтo хтo нe вipить в дoлю, i ця вipa чи нeвipa здaтнi poздiлити нac. Taк-тaк, ми дiйcнo poздiлeнi, aджe в тoй чac, кoли чacтинa з нac звиклa ввaжaти, щo нaшe життя — цe чiткa пocлiдoвнicть пoдiй, яким cyдилocя cтaтиcя, щo iншi люди дyмaли, щo зaлeжить вiд нaших piшeнь i вчинкiв, i щo ми caмi виpiшyємo, якoю бyдe нaшe життя. Вoни твepдo пepeкoнaнi, щo якщo тaкe пoняття, як «дoля» взaгaлi icнyє, тo вoнa зaлeжить вiд нaших бaжaнь i зycиль бiльшe, нiж вiд зoвнiшньoгo впливy. Вoни вipять, щo ми caмi твopцi cвoєї дoлi, i poблять вce, щoб дoвecти icтиннicть cвoїх пepeкoнaнь. Aлe життя тaкe, якe є, i вoнo тpивaє, щo б нe тpaпилocя. I дeякi її oбcтaвини ми мoжeмo кoнтpoлювaти, iншi ж aбcoлютнo нeпiдвлaднi кoнтpoлю…Koли хтocь зaкoхyєтьcя, вiн, як пpaвилo, дивитьcя нa цe з oднiєю чи з двoх тoчoк зopy. Зв’язoк, який вcтaнoвивcя з пapтнepoм — цe pyкa дoлi, i вoнa бyлa визнaчeнa щe дo тoгo, як вoни нapoдилиcя. Дpyгий вapiaнт: цe cтaлocя тoмy, щo пapтнepи хoтiли цьoгo вciм cepцeм i caмi пpинecли цi вiднocини в cвoє життя. Зaкoхaнi aбo ввaжaють вiднocини cвoєю дoлeю i cтaвлятьcя дo них з вiдoмим фaтaлiзмoм, aбo ж пoклaдaють нa ceбe пoвнy вiдпoвiдaльнicть зa вce, щo з ними тpaпляєтьcя, i нaмaгaютьcя мaкcимaльнo їх кoнтpoлювaти. I кoли ми втpaчaємo кoгocь, кoгo любимo, цe змyшyє нac згaдaти пpo вci цi мoжливocтi. Koли ми cтикaємocя з cитyaцiєю, в якiй ми змyшeнi вiдпycтити тoгo, хтo для нac шaлeнo вaжливий, i кoгo ми любимo дo нecтями, ми нeминyчe пoчинaємo мipкyвaти пpo вce, iз-зa чoгo цe мoглo cтaтиcя. A щe пpo тe, щo ми мoгли (aбo дyмaємo, щo мoгли зpoбити для тoгo), щoб цe нe cтaлocя. Iнoдi нaм дoвoдитьcя вчитиcь вiдпycкaти тих, кoгo ми любимo пo-cпpaвжньoмy. Haм бyвaє дyжe cклaднo ycвiдoмити, щo нe вce i нe зaвжди в цьoмy cвiтi вiдбyвaєтьcя тaк, як тoгo хoчeмo ми. I нeвaжливo, як cильнo ми бyдeмo нaмaгaтиcя цьoгo дocягти aбo як cильнo бyдeмo хoтiти. Koли хтocь виpiшyє пiти з нaшoгo життя, ми пoчинaємo шyкaти, нa кoгo ми мoжeмo пoклacти вiдпoвiдaльнicть зa цe. Mи нaмaгaємocя пiдiбpaти для цьoгo якycь вaгoмy пpичинy: щo нaм нiбитo бyлo пpocтo нe cyдилocя зaлишитиcя paзoм, щo дoля пpизнaчилa нac кoмycь iншoмy i щe бeзлiч iнших. Aлe кoли вaшe cepцe пepeпoвнює любoв, i ви знaєтe, щo i вaш пapтнep любить вac нe мeншe, хoч вaм i дoвoдитиcя poзcтaтиcя… Щo ж, вaм вapтo знaти, щo тaкi пoчyття пpoтягyють мiж вaми нepoзpивнi нитки, якi мoжyть poзтягyвaтиcя, aлe нiкoли нe pвyтьcя — i paнo чи пiзнo вoни знoвy звeдyть вac paзoм. I з чacoм вoни з oднiєї з бeзлiчi caмих piзних пpичин пoвepнyтьcя oдин дo oднoгo. Їх життя нeoдмiннo й нeминyчe oбepнeтьcя тaким чинoм, щo вoни знoвy бyдyть paзoм. Яким б вeличeзним i нeпiзнaвaним нe бyв нaш вcecвiт, вiн знaє, чoгo вiд вac дoмaгaєтьcя, i знaє, чoгo ви хoчeтe. Пoвipтe, вcecвiт вiднocитьcя дo вac цiлкoм дoбpoзичливo, i вiн зaвжди гoтoвий пiдштoвхyвaти вac ближчe дo мpiй i пpaгнeнь, пoки ви, нapeштi, нe зycтpiнeтe їх i нe пpиймeтe вciм cepцeм. Якщo двoє людeй люблять oдин oднoгo пo-cпpaвжньoмy, вoни нeoдмiннo знaйдyть cпociб пoвepнyти cвoю дoлю coбi нa кopиcть, тoмy щo cилa любoвi нeймoвipнa. Вoнa здaтнa пocпepeчaтиcя нaвiть з caмoю дoлeю. I з чacoм їх piшeння i дiї нeoдмiннo пpизвeдyть дo людини, якy ви тaк любили. Чoмy? Ta тoмy, щo пopoжнeчy, якa cфopмyвaлacя y вaшoмy життi чepeз вiдcyтнicть кoхaнoї людини, нe мoжнa зaпoвнити чимocь aбo кимocь iншим. I вoни зpoблять вce мoжливe aбo нeмoжливe, щoб бyти з ним paзoм… В кiнцeвoмy пiдcyмкy вoнa нeoдмiннo пpизвeдe людeй тyди, дe вoни хoчyть бyти. Втiм, y кoжнoгo пpaвилa є cвoї винятки. У життi кoжнoї людини тpaпляютьcя нeпiдкoнтpoльнi їй нoвини. Mи вcьoгo лишe люди, i чepeз нeпepeбopнi пepeшкoди ми, нa жaль, нe зaвжди oтpимyємo тe, пpo щo мpiємo. Tpaпляєтьcя тaк, щo дeяким людям дoвoдитиcя пpoвecти мaйжe вce cвoє життя, cтpaждaючи вiд цiєї дipи в дyшi, викликaнoї вiдcyтнicтю кoхaнoї людини. Koли ми в кoгocь зaкoхyємocя, з чacoм ми пoчинaємo poзyмiти, щo любoв пoдiбнa тiнi caмoгo Гocпoдa. Вoнa cлiдyє зa нaми вce життя, щo б ми не poбили, любoв зaлишaєтьcя з нaми нaзaвжди. Цe тe, з чим дeяким з нac дoвoдитьcя жити вce нaшe життя. He вciм нaм пoщacтилo любити тих, кoгo ми хoчeмo, i бyти кoхaними y вiдпoвiдь. I нaм дoвoдитьcя вчитиcя жити бeз них. Як би дaлi нe пiшлo вaшe життя aбo життя кoхaнoї людини, oднe в нiй вce-тaки бyдe нeзмiнним — вaшa любoв нaвiки пoв’язyє вac oдин з oдним. Вaшe життя мoжe пiти y тoмy нaпpямкy, пpo який ви зaвжди мpiяли, a мoжe, й нi… Aлe вaшa любoв зaлишитьcя нeзмiннoю — i цe бyдe найпрекраснішим, щo y вac бyлo, є aбo бyдe. Джерело

Притча про створення жінки. Обов’язково дочитайте до кінця!

До Бога прийшов чоловік і заявив про свою нудьгу. Бог задумався: “З чого зробити жінку, якщо весь матеріал пішов на чоловіка?” Але, не бажаючи відмовляти чоловікові, після довгих роздумів, Бог створив жінку, використавши кілька яскравих променів сонця, усі чарівні фарби зорі, замислений смуток місяця, красу лебедя, грайливість кішечки, граціозність бабки, ласкаве тепло хутра, притягальну силу магніту і все це зліпив разом. Аби зменшити надмірну солодкуватість, додав холодне мерехтіння зірок, мінливість вітру, сльозоточивість хмар, хитрість лисиці, настирливість мухи, жадібність акули, ревнощі тигриці, мстивість оси, кровожерливість п’явки, дурман опіуму і вдихнув у все це життя. У результаті з’явилася справжня жінка. Бог подарував цю жінку чоловіку, сказавши при цьому:– Бери її такою, яка вона є, і не намагайся переробити, тому що з цього нічого не вийде. Блаженствуй із нею все життя і мучся до самої смерті!

Краса проти війни: “Ви нас не зламаєте…”

Ця світлина британського фоторепортера Тома Стоддарта, зроблена в 1994 році в Сараєво. Цю жінку звуть Меліха Варешанович. Вона зі старої сараївської родини, перемеленої війною. Тут їй 38 років. Сараєво в облозі. Вони з сестрою нещодавно поховали маму та живуть разом. Вона тільки обрізала своє довге волосся, бо доглядати за ним важко – води нема, шампунь не дістати. Вона зробила собі зачіску, нафарбувалася, одягла одне з улюблених суконь і йде на роботу пішки, через все місто. На кожному повороті ризикуючи бути застреленою снайпером. Але вона не біжить, не тішить ворога своїм страхом, не додає сюжетів журналістам, які люблять фотографувати страждалиць, вона йде з високо піднятою головою повз солдатів, уздовж стін складів, захищених мішками з піском. Стоддарт зробив знімок, який обійшов усі найбільші світові видання, зробивши горду жінку знаменитістю. Зараз Мелісі за шістдесят. Вона досі працює, носить костюми Chanel і чудово пам’ятає ранок, коли йшла і несла єдине, що можна було протиставити цинізму та знищенню – свою красу та гідність, мовчки кажучи: “ВИ НАС НЕ ЗЛАМАЄТЕ”… Джерело

“До раю не пускають тих, хто зрадив своїх” – повчальна притча про справжню вірність

По спекотній і дикій пустелі йшов старець зі своєю дружиною. Дорога була важкою і дуже виснажливою. Він дуже втомився. Жінка теж йшла з останніх сил… Раптом перед ним – прекрасний оазис та золоті ворота. За огорожею – музика, що пестить слух, красиві квіти, дзюрчання струмка, апетитні запахи їжі… — Що це? – запитав старець у вратаря. — Це Рай! Ти вже помер! І тепер можеш увійти і відпочити по-справжньому. — А є там вода? – запитав, вмираючий від спраги, старець. — Скільки завгодно! Чисті джерела, прохолодне озеро. — А поїсти дадуть? — Все, що захочеш! — Але зі мною дружина! — Дуже шкода, шановний! З жінкою не можна! Її доведеться залишити тут. І мудрий старець пішов… далі. Через деякий час дорога привела його на простий двір, біля воріт якого теж сидів вратар. — Я хочу пити! – сказав старець. — Заходь, у дворі є колодязь! — Але зі мною жінка, без неї я не піду. — І їй знайдеться місце! — А поїсти дадуть? — Я можу пригостити тебе вечерею, – сказав вратар. — А дружині? – запитав старець. — І для неї знайдеться їжа, – відповів вратар. — А що це за місце? — Це Рай! — Як Рай? Вратар біля оазису сказав мені, що Рай там! — Бреше він все! Це чорт! Там знаходиться пекло! — Як же ви, в Раю, це терпите? – запитав старець. — Це нам дуже корисно. Істинного Раю гідні тільки ті, хто НЕ КИДАЄ своїх! – відповів вратар. Джерело

За які винаходи весь світ досі завдячує українцям?

Щорічно українські вчені створюють близько 15 тис. винаходів. Завдяки їм з’явилися і такі, які зараз активно використовуються в Україні та світі 1. Гелікоптер  Винахідником гелікоптеру є київський авіаконструктор, який емігрував до США, Ігор Сікорський. У 1931 році він запатентував проект машини з двома пропелерами – горизонтальним на даху і вертикальним на хвості. У вересні 1939-го почалися випробовування гелікоптера VS-300 спочатку на прив’язі, а 13 травня 1940-го конструктор вперше підняв свою машину у вільний політ. Їхній успіх сприяв отриманню першого замовлення від американської армії. Поступово скромна фірма Сікорського перетворилася на потужний концерн, який щороку випускає сотні гвинтокрилів цивільного й військового призначення. Понад півстоліття всі президенти США користуються послугами гелікоптерів Сікорського. 2.Гасова лампа Лампа на основі згоряння гасу була створена львівськими аптекарями Ігнатієм Лукасевичем і Яном Зехом у 1853 році. Одночасно з лампою був винайдений і новий спосіб отримання гасу шляхом дистиляції і очищення нафти. 3.Поштовий індекс  У 1932 році в Харкові була створена унікальна система маркування листів. Спочатку в ній використовувалися цифри від 1 до 10, а пізніше формат змінився на число-буква-число. З початком Другої світової війни цю систему індексації скасували, однак пізніше продовжили використовувати в багатьох країнах світу. 4.Ракетний двигун і перший супутник Землі Уродженець Житомира Сергій Корольов є конструктором радянської ракетно-космічної техніки і засновником космонавтики. У 1931 році він разом з колегою Фрідріхом Цандером домоглися створення громадської організації з вивчення реактивного руху, яка згодом стала державною науково-конструкторської лабораторією з розробки ракетних літальних апаратів. У 1957 році Корольов запустив на навколоземну орбіту перший в історії штучний супутник Землі. 5.Гнучкий суперконденсатор Фахівці з Львівської політехніки придумали гнучкий тканинний суперконденсатор, який працює на сонячній батареї і може зарядити навіть мобільний телефон. Пристрій являє собою компактну систему енергозбереження, котра гнеться і кріпиться до будь-якої поверхні. Це український винахід увійшов у топ-100 кращих досліджень і розробок світу 2011 року за версією впливового американського журналу R&D Magazine. 6.Годинник-глюкометр для діабетиків Вчений із Закарпаття Петро Бобонич винайшов глюкометр у вигляді наручного годинника. З його допомогою діабетики можуть дізнаватися рівень цукру в крові в будь-який момент. Для цього не потрібно здавати кров. 7.Екологічно чисте паливо Інженер зі Славутича Володимир Мельников сконструював машину, яка перетворює відходи деревини в паливні брикети. Піч під надвисоким тиском розігріває тирсу до 300 градусів, внаслідок чого утворюється рослинний клей. Далі працює прес, який стискає масу з силою 200 тонн на квадратний сантиметр. В результаті виходить паливний брикет, схожий на антрацит. 8.Кінескоп Йосип Тимченко – людина, яка за два роки до відкриття братів Люм’єр, спільно з фізиком Миколою Любимовим розробив скачковий механізм “равлик”. Його принцип дії був покладений в основу створення кінескопа. У 1893 році в Одесі були показані два фільми, знятих за допомогою першого кінескопа. Тимченко випередив західних винахідників кінематографу, однак його пристрій не був запатентований. 9.Зварювання живих тканин Ідея зварювання живих тканин з’явилася серед вчених інституту електрозварювання ім. Євгена Патона. Ще в 1993 році під керівництвом Бориса Патона – сина винахідника різних методів електрозварювання, були проведені експерименти, які довели можливість отримання зварного з’єднання різних м’яких тканин тварин способом біполярної коагуляції. Пізніше почалися експерименти зі зварювання тканин видалених органів людини. 10.Рентген Українець Іван Пулюй за 14 років до німця Вільгельма Рентгена сконструював трубку, яка згодом стала прообразом сучасних рентгенівських апаратів. Він набагато глибше, ніж Рентген, проаналізував природу і механізми виникнення променів, а також на прикладах продемонстрував їх суть. Саме Іван Пулюй першим у світі зробив рентгенівський знімок людського скелета. 11.Гіпсова пов’язка Микола Пирогов – засновник військово-польової хірургії, започаткував використання анастезії при оперативних втручаннях, вперше в історії світової медицини застосував гіпсову пов’язку. 12.Вакцини проти чуми та холери Володимир Хавкін створив перші в історії вакцини проти чуми і холери. Він працював у лабораторії Мечникова спочатку в Одесі, а пізніше в Парижі. У Франції Володимир Хавкін винайшов протихолерну вакцину. Уряд царської Росії відмовився застосовувати винахід політичного противника московської імперії. Після відмови застосовувати протихолерну вакцинацію в ряді країн Європи, Хавкін з 1896 року працював в Індії, де створив першу в історії вакцину проти чуми. Зусилля вченого знайшли підтримку в уряду Великої Британії. Експерименти з винайденими вакцинами Хавкін найчастіше проводив на своєму організмі. В Індії було вакциновано понад 4 мільйонів людей. Видатний вчений був призначений головним бактеріологом країни та директором Бомбейської протичумної лабораторії. Пізніше ця лабораторія була перетворена в Інститут Хавкіна. 13.Місцева імунізація Олександр Безредка відкрив спосіб місцевої імунізації, створив учення про рецептивні клітини й антивіруси, увів термін — анафілактичний шок. Безредка — автор теорії “місцевого імунітету”, яка піддавалась критиці з боку опонентів вченого за його спробу ізолювати явище іммунітету від захисних реакцій організму вцілому. 14.Перша пересадка нирки Юрій Вороний здійснив першу в світі пересадку нирки. Надзвичайно важливо, що в клінічних умовах Вороний довів, що “нирки свіжих трупів у стані оживати і функціонувати при пересадці іншій людині”, і що “поза всяким сумнівом трупні органи при пересадці людині не дають якою б то не було специфічної інтоксикації або анафілаксії”. Своєю операцією Вороний надовго випередив розвиток трансплантології. У більшості країн світу клінічні пересадки кадаверних нирок почали робити тільки в 50-60-ті роки. 15.Безкровний аналіз крові Харківський вчений Анатолій Малихін придумав, як зробити аналіз крові безкровним. Він створив прилад, п’ять датчиків якого прикріплюються на певні ділянки тіла людини, після чого на екран комп’ютера виводиться 131 показник здоров’я. Прилад активно використовується медиками в Китаї, Саудівській Аравії, Німеччини, Єгипті та Мексиці. 16.Антибіотик батумін Вчені з Інституту мікробіології і вірусології НАН України створили новий антибіотик, що володіє високою активністю до всіх видів стафілококу. За своїм хімічним складом цей препарат не має аналогів. 17.Компакт-диск Мало хто знає, що прообраз компакт-диска в кінці 1960-х винайшов аспірант Київського інституту кібернетики В’ячеслав Петров. Тоді розробка носила науковий характер і не мала нічого спільного з музикою. Оптичний диск був створений для супер ЕОМ. 18.Електричний трамвай На початку 1870-х полтавчанин Федір Піроцький розробив технологію передачі електроенергії через залізний дріт. У 1880 році Піроцький представив проект застосування електрики “для руху залізничних потягів з подачею струму”. Через рік в Берліні поїхав перший трамвай, вироблений компанією Siemens за схемою українця. 19.Рукавичка для людей з проблемами зору Хлопець із Луганська Іван Селезньов представив на міжнародному конкурсі “Intel International Science and Engineering Fair” свій проект “Нове чуття: ультразвукова рукавичка для просторової орієнтації людей з вадами зору”. Така річ може стати досить корисною з точки зору орієнтації у просторі. Винахід молодого українця потрапив до трійки кращих винаходів світу у 2013 році, а американські інвестори вже ним зацікавились і пропонують співпрацю. Однак Іван все ще чекає, коли матиме змогу розвинути проект в Україні. 20.Вміння комп’ютера розпізнавати обличчя Киянину Єгору Анчішкіну було 26 років, коли він зацікавився проблемою розпізнання відео та фотоінформації. Разом з колегами він створив фірму, яка поставила собі за мету навчити комп’ютер впізнавати людські обличчя. Наприклад, розробка українських програмістів могла б швидко знайти горезвісного “караванського стрільця”. Але фантастична технологія вже не належить Україні. Інтернет-гігант Google викупив усіх, хто розробляв перспективну технологію. 21.Червоні лазери у CD- та DVD-програвачах Нік Голоняк працював у Головній лабораторії напівпровідників “Дженерал Електрик Компані” у місті Сіракузі (штат Нью-Йорк), де зробив кілька важливих відкриттів у галузі напівпровідникових приладів, серед яких — перший функціональний світловипромінювальний діод і напівпровідниковий лазер. Надзвичайно економічні світлодіоди почали використовувати під час виготовлення фар автомобілів, світлофорів, електронної і побутової техніки, конструювання інформаційних табло на транспортних вузлах, стадіонах тощо. Його винаходи дали змогу розробити червоні лазери, які функціонують у видимому спектрі й використовуються у CD- та DVD-програвачах. Нік Голоняк брав участь у винайденні тріода — пристрою, на базі якого працюють комп’ютери, телевізори й інші сучасні електронні прилади. 22.Один з “батьків” Інтернету  Леонард Кляйнрок 1961 року, ще будучи студентом Массачусетського Технологічного Інституту, описав технологію, здатну розбивати файли на частини й передавати їх різноманітними шляхами через мережу. Молодий вчений опублікував свою наукову працю, присвячену цифровим мережевим зв’язкам – “Інформаційний потік у великих комунікаційних мережах”. Ці ідеї лягли в основу його докторської дисертації, висновки з якої він опублікував у виданні “Комунікаційні мережі” (1964). У цій книжці Л.Кляйнрок виклав основні принципи (разом з його наступними теоретичними розробками) пакетної комунікації, які лежать в основі сучасної технології Інтернету. Ідеї Кляйнрока випереджали час, тому знайшли своє широке застосування лише в кінці 60-х років XX століття, коли ними зацікавилось Агентство з науково-дослідних проектів (ARPA), одним з напрямків діяльності якого стало створення комп’ютерних технологій для військових цілей, зокрема, зв’язку. Українці – талановита нація і цей перелік винаходів цьому доказ. Шкода, що, як і раніше, українські вчені не отримують підтримку від держави. Тому і зараз доводиться реалізовувати свої плани та винаходи на теренах інших країн, які дуже зацікавлені у наших вчених. Джерело

Цінна притча-казка про стомлену жінку, яка змусить задуматись кожну!

Жила-була на світі втомлена жінка. Щоранку вона сяк-так прокидалася, змушувала себе цілий день працювати та змученою лягала спати. Вона вже й не пам’ятала, коли в останній раз відчувала себе відпочилою, повною сил і бажання жити. І так все тривало до того моменту, коли тінь Втомленої Жінки відокремилася. Це було літнім жарким днем, коли потрібно було зробити чергову важливу справу, тому що не «відкладай на завтра те, що можна зробити сьогодні», «без праці не виловиш і рибку зі ставка», «хто не працює, той не їсть». Саме це довело жінку до піка втоми. Тінь стала віддалятися від неї, залишивши свою господиню сидіти без сил на офісному стільці. Жінка благала Тінь: Будь ласка, повернися до мене! Ти йдеш і разом з тобою йде вся моя сила … Тінь відповіла: Так, вірно. Адже я – берегиня твоєї Енергії. Але я більше не можу тобі допомогти. Ти вичерпала майже всю свою силу, не заповнивши її запаси. Ти довела себе до повної знемоги. Подумай гарненько: чому все це з тобою сталося? Без тебе мені буде складно це зрозуміти. Будь ласка, допоможи мені! Тінь трохи подумала, а потім погодилася. Добре. Але тільки за умови, що ти пройдеш три випробування, які звільнять твою Енергію. Згодна? Звичайно! Тоді слухай. Завдання перше:відчуй свою спину, свої плечі. Чи відчуваєш ти нестерпний тягар? Втомлена Жінка кивнула. Як їй цього не відчувати? Скільки років вона тягає невидимі важкі мішки. Тоді віддай не свою ношу тим, кому вона буде по плечах. Віддай цим людям ЇХ ЖИТТЯ. Це їх уроки, це їх перемоги, це їх розвиток.А свою частку залиш. І тоді ти зможеш почати жити своїм життям. Ох, як важко було жінці зізнатися собі в тому, що вона несе тягар, зовсім не їй призначений. Це було їй не під силу, це висмоктувало її енергію: турботи подруг, чоловіка, батьків. Вона тягла на собі всі їхні проблеми, всі їх труднощі й намагалася вирішити їх, але ставало тільки гірше. Всім. Але тепер все, вистачить: відтепер нехай кожен живе своїм життям. Втомлена Жінка закрила очі, уявила кожного, чию ношу вона колись по «доброті» своїй звалила на себе, і подумки віддала їх частку. Як тільки Втомлена Жінка звільнилася від непосильного тягаря, її телефон почав дзвонити. Це шукали її всі, хто колись звалив на неї всю цю тяжкість. Втомлена Жінка злякано подивилася на свою Тінь: Що мені робити? Вони зараз почнуть знову просити мене забрати їх ношу! Тінь залишалася невблаганною. Якщо хочеш бути здоровою, якщо ти хочеш, щоб всі ці люди прожили повноцінне життя, не шкодуючи ні про що, тоді пройди друге випробування: навчися говорити «ні», коли це необхідно. Жінка кивнула, але відчула, що друге випробування, мабуть, ще складніше першого. Як відмовити? Що про неї подумають? А що як з нею перестануть спілкуватися? А що як її почнуть не любити? Але робити нічого. Вона відповіла на дзвінок своєї подруги. Розмова була безглуздою: подруга вмовляла зробити за неї всі справи, а Втомлена Жінка все виправдовувалася і виправдовувалася. Тінь підійшла до своєї підопічної та тихо підказала: Для того, щоб навчитися говорити «ні», спочатку потрібно розучитися виправдовуватися. Інакше люди відчують твою невпевненість і будуть продовжувати переконувати тебе до тих пір, поки ти не здасися і не звалиш на себе їх тягар. Жінка кивнула і закінчила розмову з подругою твердим, невблаганним і в той самий час повним співчуття «ні». Це звучало мовою серця приблизно так: ти мені дуже дорога, саме тому я бажаю тобі, щоб ти жила своїм життям, повір саме тоді можна відчути себе щасливою. У них ти вчишся цінувати те, що у тебе є, і ти прагнеш до своєї мрії, знаходячи для цього всі необхідні якості. Звичайно, не всі зрозуміли Втомлену Жінку. Хтось дійсно перестав з нею спілкуватися, Хтось образився (та, потрібен час, щоб звикнути жити своїм життям і поважати життя іншої людини), а хтось з цим змирився. Тінь сказала: Прийшла пора пройти третє й останнє випробування. І тоді до тебе повернеться твоя енергія, твоє бажання жити. Навчися відпочивати. Дозволь собі відпочивати. А для цього ти зустрінешся з тим, хто тобі найбільше заважає – зі своїм Почуттям Провини. Третє випробування було найпідступнішим. Почуття Провини безжально змінювало свої личини та голоси. Як тільки Втомлена Жінка намагалася відпочити, Почуття Провини підходило до неї й маминим голосом говорило: Як? Ти знову байдикуєш? Я тут працюю, працюю, а ти прохолоджуєшся! Як тобі не соромно! Але ж сьогодні стільки справ! Або чувся татів голос: Якщо ти цього не зробиш, то ніхто не зробить. Все піде прахом.Що? Втомилася, кажеш? Чому ти втомилася? Ти ще нічого не зробила! Працювати, працювати треба більше, працювати! Або Почуття Провини говорило голосом бабусі: У нашій родині ніколи ледарів не було. Я ось кручусь цілий день, не сяду навіть. І ти повинна бути такою ж. Голоси вимагали та дорікали, і жінка зрозуміла, що вона не зможе відпочити, не зможе, навіть якщо буде лежати на дивані годинами, навіть якщо поїде у відпустку на край землі … І тоді виник цей крик, крик її бунту: Я маю право на відпочинок ! Я знімаю з себе закляття заборони на нього. Відтепер я буду не тільки працювати, а й повноцінно відпочивати. Адже існує не тільки день, а й ніч. Активність змінюється відпочинком і в природі. Навіть природа, Велика Жінка, відпочиває! Я не байдикую, а відновлююся, щоб бути здоровою, щасливою, повною натхнення і творчих сил. І тоді я буду робити щось не тому що «повинна», я буду робити все з любов’ю, з радістю, з щирим бажанням.Цього монологу вистачило, щоб Почуття Провини зникло. Втомлена Жінка усвідомила, що завжди намагалася бути хорошою для когось і тому заборонила собі жити своїм життям, заборонила собі відпочивати, мати свою думку. І від цього ніхто не став щасливішим, все лише тільки ускладнювалося. До тих пір, поки вона зовсім не видихалася. Цей день був найнезвичайнішим для відпочилої Жінки. Вона з насолодою прийняла квіткову ванну, лежала на дивані з улюбленою книжкою, милувалася неймовірною красою заходу, вдихаючи аромати вечірньої роси, слухаючи голос щасливих надій, відчуваючи биття у своєму серці, до якого повернулося життя. До неї поверталася не тільки Енергія, до неї поверталися Здоров’я, Краса, Радість, Натхнення, Спокій … Лише через те, що одного разу Втомлена Жінка нарешті дозволила собі … відпочити. Джерело

Перший у світі електричний трамвай – досягнення українського винахідника!

Трамваї щодня перевозять мільйони пасажирів по всьому світу. Для наших співвітчизників тут є особливий момент гордості, бо появі першого електричного трамваю світ завдячує українцеві. Саме фізику з Полтавщини — Федорові Піроцькому — вперше спало на думку по дротах підвести електрику до рейок, на яких стояв трамвай, щоб звідти вона надходила до мотора. У червні 1892 року в Києві рушив електричний трамвай – вперше у Східній Європі і тодішній Російській імперії. З 1 червня (14 червня за новим стилем) 1892 року розпочався регулярний пасажирський рух. До речі, в цьому плані губернський Київ обійшов столичні Санкт-Петербург і Москву, де конку замінили електричною тягою лише в 1907 і 1899 роках. Для Києва електричний трамвай іноді був єдиною альтернативою. Дніпрові схили настільки круті, що з ними не могли впоратися парові трамваї — не те що кінні. На сучасному Володимирівському узвозі навіть шестеро коней не могли підняти невеличкий вагон з пасажирами. У червні 1892 року з Володимирського узвозу до вулиці Садовської рушив перший електричний трамвай. Згодом почався справжнісінький трамвайний бум: за 9 років такі машини з’явились у 15 містах імперії. Джерело

10 уроків про відносини, які я хотіла б знати у 20 років

Відносини – це не завжди легко. На жаль, лише «хімії в голові» і «метеликів у животі» недостатньо для того, щоб побудувати з коханою людиною довготривалі та міцні стосунки. Хоча, звичайно ж, нам не хочеться в цьому зізнаватись: усі мріють про те, як житимуть довго та щасливо, і як у казках – помруть в один день. За роки стосунків та набутого досвіду я винесла для себе кілька корисних уроків. А саме – 10 дуже мудрих речей про стосунки, які хотіла б знати у свої 20 років. Можливо, тоді мені вдалося б уникнути багатьох помилок і вберегти своє серце від болю. Отже, починаємо: 1. Час наодинці з собою так само важливий, як і час проведений з партнером Всі ми зустрічалися з таким кліше, що для того, щоб починати будувати з кимось здорові стосунки, насамперед слід навчитися бути щасливими та самодостатніми самими. Звучить банально, але з цим неможливо не погодитись. Справа в тому, що це не просто правда – це одна з наймудріших речей, які я коли-небудь чула. Коли ми зустрічаємо когось, закохуємося і захоплюємося, то перша реакція – проводити з цією людиною якомога більше часу разом. Це природно та прогнозовано. До того ж – так здорово та приємно! Якщо в такий момент нам заборонити проводити так багато часу разом, то ми просто вибухнемо від обурення: “Як, ми ж так любимо одне одного! Коли ж нам бути разом, якщо не зараз – у цей чарівний час?”. Насправді відмовитися від спокуси бути поряд надзвичайно складно. Але цим ви надаєте і собі, і своєму партнеру ведмежу послугу. Постійне перебування поряд з кимось неминуче змінює багато у вашому житті, навіть якщо ви не усвідомлюєте цього і навіть не намагаєтеся. Коли ви припиняєте проводити час наодинці з собою, то повільно, але правильно втрачаєте зв’язок із власними цінностями. Як же ви можете побудувати здорові стосунки, якщо повністю відриваєтеся від себе, від розуміння, що вам важливо, чого хочете, про що мрієте і куди йдете? 2. Вразливість – це не слабкість, а сила Всі ми живемо в суспільстві, в якому нам постійно нагадують: «Вище ніс, що б не сталося!», «Припини плакати, ти ж не в дитячому садку!». З часом ми починаємо вірити, що сумувати та плакати – це справді щось ганебне і є ознакою слабкості та неповноцінності. Тому до повноліття ми вже так віртуозно вміємо стримувати сльози, що не можемо плакати навіть коли хочемо цього! Придушення емоцій – дуже шкідливе у багатьох відношеннях, а в любові тим паче. Справа в тому, що коли ми почуваємося скривдженими, вразливими, зляканими чи сумними, то відкриваємо для себе свого партнера по-справжньому. Але це можливо лише за умови, що ми не стримуватимемо своїх сліз чи печалі. До речі, реакція партнера, якої ми так страхаємося (розсміється, розсердитися, висміє та інше), майже ніколи не відповідає реальності. 3. Добре мати різні інтереси Якось, нагадую, я припинила слухати музику одного музичного гурту лише з тієї причини, що мій хлопець не схвалював її. А потім я почала слухати новини щодня, що ненавиділа, бо мій партнер цікавився політикою. Думаю, багато хто з вас може згадати сотні подібних історій. Адже ніхто нас не змушує так чинити. Адже все заради кохання, заради стосунків… Тоді я ще не усвідомлювала, що це нормально і навіть корисно мати різні уподобання та інтереси. Що ви з коханою людиною зовсім не повинні бути «близнюками» у всьому. Інакше як ви зможете розповісти щось нове, вчитися одне в одного? 4. Нерозв’язані розбіжності нікуди і ніколи не зникають Коли ви перебуваєте у стосунках, то нерідко виникає спокуса, як то кажуть, сховати суперечку під килим заради того, щоб не сваритися і жити у мирі. Ніхто не любить злитися та сперечатися. Але я вас прошу: не тікайте від проблем! Намагайтеся обговорити з партнером те, що вас виводить із себе або злить. І чиніть так щоразу, коли у вас виникають розбіжності. Проаналізуйте спокійно (а не на підвищених тонах) причину розбіжностей та накресліть шляхи вирішення проблеми. Інакше, якщо ви просто поховаєте старі образи, вони все одно рано чи пізно спливуть на поверхню. І, повірте, буде вже набагато болючіше – вам обом. 5. Важливо, щоб ви однаково бачили ваше майбутнє Я завжди любила подорожувати світом (або, принаймні, країною), але далеко не всі захоплювалися подібною витівкою. І як же я чинила? Наступала на горло своїм бажанням і відмовлялася від подорожей. Якось один із моїх колишніх сказав мені в обличчя, що воліє життя на дивані, де тепло і безпечно, ніж напівкочовий спосіб життя. Я промовчала, намагаючись зберегти наші стосунки. Тобто відмовилася від своєї мрії назавжди. Як здогадуєтеся, мої жертви виявилися марними. Так, наші стосунки тривали довше, ніж слід, але все закінчилося повним крахом. Причому для нас обох. 6. Якщо ви добре ладнаєте, це ще не гарантія успіху Багато хто з нас помилково вважає, що якщо ми добре ладнаємо з кимось і відчуваємо неймовірне та взаємне тяжіння, то стосунки будуть розвиватися, немов у казці – природно та легко. Найчастіше це дуже далеко від істини. Адже кожен із нас – це людина зі своїм життєвим багажем, переконаннями, очікуваннями, надіями та комплексами. Тому без чіткої комунікації та зусиль – стосунки не продовжаться довго, як би ви не були закохані один в одного спочатку. Іскри кохання – надто мало. Вогонь почуттів потребує постійної підтримки обома партнерами. 7. «Хімія кохання» з часом змінюється У перші місяці стосунків вас тягне один до одного, наче магнітом. Притягнення просто божевільне! Тому вам не доводиться змушувати себе до фізичної близькості з партнером – ви самі цього прагнете і чекаєте. Але так буде не завжди. За кілька років все змінюється. Люди наводять всілякі виправдання, чому це відбувається, але я вважаю, що основним фактором є міф про те, що напруження пристрастей має бути на найвищій позначці завжди, і якщо цього не відбувається – щось не так. У житті все – зовсім по-іншому. Правда полягає в тому, що підтримання регулярного сеkсуального життя з вашим партнером також потребує зусиль. Вам доведеться знову і знову запалювати іскру пристрасті та тяжіння, щоб зберегти стосунки. Ось так це працює. Експериментуйте, спробуйте щось нове – головне, щоб вам було комфортно. Це підтримає вогонь кохання та не дасть йому згаснути. Інша ідея полягає в тому, щоб запланувати близькість, що здасться вам не таким вже й романтичним, але насправді допоможе змінити гру. Ідея полягає в тому, що замість того, щоб сподіватися, що в одного з вас буде настрій для близькості, головне займатися цим. Як кажуть: “Апетит приходить під час їжі”. Це допоможе зрозуміти, що ви, як і раніше, дорогі і бажані один одному. А те, що ваша близькість матиме «графік», що в цьому поганого? 8. Ревнощі – це нормально, головне, щоб від них не страждав партнер Ми живемо у світі, повному тривог та небезпек. І нас вчать, що якщо і існує щось справді надійне, то це стосунки та сім’я. Тому коли ми помічаємо, що нашому партнеру подобається інша людина, це негайно викликає занепокоєння або навіть паніку. Ми злимось і навіть лаємося, коли помічаємо «хімію» з іншою людиною, бо в глибині душі боїмося, що партнер може знайти когось краще, ніж ми. Отже, ви повинні усвідомити, що ревнощі – це нормально. А ось влаштовувати партнеру скандали та дошкуляти підозрілістю – це вже ненормально. Ви повинні самі справлятися зі своїми ревнощами або приймати рішення про розрив. А от якщо ви вирішили залишатися у стосунках, але продовжувати «виносити мозок» своїй половинці – ревнощі дуже швидко зруйнують такі стосунки. Отже, все залежить виключно від вас: вчіться справлятися зі своїми почуттями. Або вчасно розривати стосунки з невірними партнерами. 9. Не тягніть травми та комплекси минулого у нові відносини Ви коли-небудь помічали, що дуже злитесь на свого партнера, коли його дії справді виправдані? А оскільки гнів викликає він, то найлегше перекласти вину за свою реакцію (злість і відсутність безпеки) саме на нього! Справа в тому, що всі ми приходимо в нові відносини з багажем від попередніх. І не завжди він «білий та пухнастий». Нерідко ми не довіряємо новому партнеру лише тому, що нас обманювали у минулому. Або не віримо, тому що минулий партнер був патологічним брехуном. Залиште минуле у минулому. Якщо не хочете зруйнувати своє сьогодення та майбутнє. Намагайтеся контролювати себе і свої емоції. Ваша кохана людина зовсім не заслуговує на те, щоб платити за ваші минулі травми. 10. Відносини повинні допомагати вам стати найкращою версією себе Люди входять у відносини з різних причин. Але якщо ви замислюєтеся про те, чи будувати з кимось відносини, то, перш за все, запитайте себе: «Чи допомагає ваш партнер (або потенційний партнер) відчувати себе більш впевненими та здатними досягти поставлених у житті цілей?». Думаю, не варто навіть говорити про те, що якщо ваш друг висміює або знецінює ваші мрії, то вам з ним не по дорозі. Інша справа, що це не завжди очевидно, тому не забувайте замислюватися про цей момент час від часу. Навіть пасивність та байдужість партнера до того, що для нас важливо і дорого, підриває впевненість у собі та «обрізає крила». Зрештою, ви просто відмовитеся від того, про що мріяли, чого хотіли, а значить – і від себе справжніх. Підсумок очевидний: стосунки будуть зруйновані. І на закінчення хотіла б підкреслити (ще раз), наскільки важливою є відкритість у відносинах. Наш розум так влаштований, що намагається обдурити себе, аби тільки було спокійно. Він вселяє нам, що розповідати про себе якісь вразливі речі – це дуже небезпечно, і зрештою завдасть нам болю. Але якщо ви все ж таки ризикнете – реальність може приємно здивувати. Якщо вас щось турбує – скажіть партнерові. Наприклад, якщо не зрозуміли його слів чи якогось вчинку. Тому що найчастіше ми просто себе накручуємо, а насправді все набагато простіше. До речі, почніть сьогодні. Чим частіше практикуватиметеся, тим здоровішими і щасливішими будуть ваші стосунки. Джерело

“Все приходить у свій час для тих, хто вміє чекати”: історія з життя

На моїй пам’яті був випадок. У наш храм ходила молитися жінка. На той момент їй було добре за сорок років. Скромна, тиха, науковий співробітник. Вона часто молилася перед іконою зі словами: “Хай буде воля Божа про мене…” Щоразу, спілкуючись зі священиком, скаржилася, мовляв, сучасні чоловіки дуже вже нерішучі, та й вона соромиться знайомитися, тим більше у неї такий вік, хоча їй так хочеться сім’ю, дітей. Ділилася з духівником, що молиться, щоб Господь “зіштовхнув її з судженим”. І ось одного разу вона привела нареченого зі словами: “Господь виконав мою молитву”. Дама вона сучасна, пересувається по місту на машині, і якось по дорозі додому прямо на світлофорі потрапила в аварію. З машини, з якою вона зіткнулася, вийшов чоловік середніх років і приємної зовнішності. Він не лаявся, як зазвичай буває, коли чоловіки бачать жінку за кермом, навпаки, запропонував допомогу, зізнався, що сам винен, перевищив швидкість. Готовий допомогти з ремонтом машини. Познайомилися, викликали ДАІ. Чекати пішли в кафе. Приїхала поліція довго не могла знайти постраждалих, тому що ця пара, кинувши машини, сиділа, взявшись за руки, і говорили без зупинки. Тільки почувши наполегливий звук сирени, вони повернулися до своїх автомобілів. Зараз моїй прихожанці вже за 50 років і з чоловіком вони встигли народити трьох прекрасних дітей. Кажуть, що рік у них йде за три: трьохкрат щасливі. Мені здається, якщо судилося, щоб людина була одружена, якщо вона терпляча і додає: “Нехай буде воля Твоя”,- сім’ї бути”. Протоієрей Олексій Круглик

Спина – місце, куди ми поміщаємо все, на що у нас немає бажання дивитися

Спина Спина являє собою цікаву суміш символів і значень. З одного боку, це місце, куди ми поміщаємо все, на що у нас немає бажання дивитися, або те, що не повинен побачити будь-хто інший, з іншого боку, це наше «сміттєзвалище», де ми ховаємо ті наші почуття і переживання, які викликали біль і розгубленість. Ми не можемо бачити нашу спину і тому уподібнюємося до страуса, який думає, що якщо він засунув голову в пісок і не бачить, що робиться навколо, то все в порядку. Тоді ми скаржимося на «погану спину», як ніби вона в чомусь завинила! Але вона не тільки грає роль «сміттєзвалища», в спині міститься хребет, найважливіша частина внутрішньої структури розуму тіла, основа нашого єства, опорний каркас, на якому тіло і вибудоване. Хребет Цей набір хребців представляє нашу центральну внутрішню енергію і співвідноситься з нашими найвищими духовними устремліннями. Хребет служить опорою для всіх інших частин тіла. Він робить нас сильними і впевненими або надає нам «безхребетний» вид. Він з’єднується з усіма різноманітними аспектами нашого єства за допомогою скелета, центральної нервової системи та системи циркуляції крові, що надходить від мозку до решти частин тіла. Таким способом кожна думка, почуття, подія, реакція і враження «вкарбовуються» в хребет і до відповідних відділів організму. Багато напрямів медицини приділяють увагу цій галузі. Наприклад, мануальна терапія фокусуються саме на хребті, «техніка зміни» – на спинальних рефлексах. У цих системах враховується той факт, що через хребет можна досягти всіх відділів нашого організму і надати на них вплив. Хребет – це перша частина фізичного тіла, яка формується після зачаття; звідси розвивається і все інше тіло. Отже, він відображає наше прагнення до втілення, вступу в буття. Розвиток свідомості в період вагітності, згідно пренатальної моделі, відбувається через хребет. Ця модель відстежує розвиток від зачаття на рівні шиї до народження на рівні статевих органів; рух, що відбувається тут – це одна з форм дозрівання в міру руху енергії вниз вздовж хребта. У той же час хребет відображає і систему чакр, і енергію кундаліні, яка від основи хребта сходить вгору. Верхня частина спини Під верхньою частиною спини ми маємо на увазі область, розташовану нижче рівня плечей до основи лопаток. Оскільки ця область відображає стадію внутрішнього і особистісного розвитку, то і невирішені питання, які ми накопичуємо тут, неминуче пов’язані з нашими почуттями або розгубленістю по відношенню до самих себе. У цій області ми здатні висловити сердечну чакру і енергію любові за допомогою рук і кистей. У спині замикаються такі аспекти, як любов і теплота у ставленні до іншої людини, які ми не можемо висловити і тому ховаємо, або навпаки, роздратування і байдужість, які ми не хочемо допустити. Ці почуття шукають вихід, але якщо їх постійно ігнорувати або заперечувати, то вони будуть накопичуватися і проявлятися як гнів і лють. Напружені м’язи, що утворюють «броню» у верхній частині спини, часто сповнені люті, яка спочатку була спрямована на себе, але потім спроектувалася назовні щодо будь-кого іншого. Це можна бачити на прикладі «удовиного горба» – утворень з м’яких тканин у верхній частині спини, характерних більшою мірою літнім жінкам. Він свідчить про накопичення злоби і образи, які не мали на протязі багатьох років вираження; він свідчить про настання старості і про втрату сенсу і мети життя. Верхня частина спини тісно пов’язана з плечима і енергією, яка виражається в цій області, як це було описано раніше. Отже, біль і напруга, які проявляються тут, пов’язані з розчаруванням і роздратуванням через те, що ми займаємося не тим, чим хотіли б дійсно займатися, всупереч своїм амбіціям і прагненням. Це неминуче відбувається через те, що ми відкидаємо себе від справжніх внутрішніх бажань і «ховаємо» їх в спині, можливо, тому що вони здаються неприйнятними або суперечать тому, що від нас очікують. Звільняючи приховане роздратування і розчарування, ми можемо також розкрити свої заховані амбіції і прагнення. Так як ця область відноситься до першої стадії розвитку після зачаття, тому вона постає як прояв нашої внутрішньої мети. Це може означати просто пошук свого шляху в житті, проте на більш високому рівні це може означати звільнення від спокуси і влади матеріального світу, усвідомлення свого духовного призначення. Середня частина спини Це невелика область спини в проекції сонячного сплетіння, в якій досить часто відбувається порушення рівноваги. Вона являє період появи перших ознак ворушіння плода, тобто той час у розвитку плоду, коли відбувається зміщення в свідомості від усвідомлення себе до усвідомлення того, що немає «Я». Іншими словами, вона нагадує вісь гойдалок, врівноважує внутрішні, особисті аспекти нашого єства із зовнішніми, громадськими. Коли ця область відкрита і функціонує, тоді ми вільні у тому, щоб висловити свої внутрішні почуття і додати глибину і сенс свого світу. Коли вона закрита або заблокована, то це свідчить про перешкоду, про утримання енергії, яка повинна вільно спрямовуватися назовні, або ж про боязнь самовираження; це може бути небажання відпускати енергію в зовнішньому напрямку через те, що ми відчуваємо себе в безпеці, коли вона захована усередині. Оскільки рух вниз є частиною процесу дозрівання, тут розташовується природна точка блокування, точка утримання енергії, яка відображає наш внутрішній опір старінню, заперечення відповідальності або власної смертності. Тут ми повинні перейти від власного «я» до взаємин, а це означає, що ми повинні і навчитися вирішувати питання, властиві зрілому віку. Це також область третьої чакри, початково пов’язаної з владою і самовизначенням. Отже, дисгармонія в цій частині хребта або спини може свідчити про пов’язані з владою ігри або конфлікти, які часто активуються в процесі пошуку себе і свого місця в світі. Наша духовна енергія природно спрямовується увись, до переживання піднесених станів, але наше его робить все, щоб її зупинити! Спокуси і приховані перспективи влади надзвичайно привабливі; одного разу пізнавши їх, важко сказати «ні». У той же час ця енергія тісно пов’язана з розбещеністю і обманом. Мета нашого духовного шляху – стати вище цих спокус. Нижня частина спини Ця область простягається від проекції сонячного сплетіння до куприка і представляє остаточне дозрівання перед народженням. При вивченні випадків болю в нижній частині спини виявилося, що найчастіше вони з’являються в тих ситуаціях, які нагадують нам, що ми старіємо: в дні 60 або 70-літніх ювілеїв, річниць одруження, випускних вечорів дітей, від’їзду їх з дому, виходу на пенсію. Хоча причиною болів в спині зазвичай вважають непосильні садові роботи або підняття важких предметів, проте ймовірніше, що слабкість в цій області вже присутня і лише проявляється при підвищеному навантаженні. Ця слабкість неминуче пов’язана з опором дорослішання і старіння в контексті соціальних взаємин. На Заході це особливо яскраво проявляється в прагненні жити довго і залишатися молодим і енергійним якомога довше. © Деббі Шапіро Джерело

Чому нападає той, хто їв з ваших рук

Перш ніж простягати руку допомоги, треба подумати ось про що: чому у людини в скрутному становищі немає друзів і чому ніхто не поспішає їй допомогти, крім вас? Це не черствість або егоїзм. Це захист від потенційної невдячності. На нас іноді нападає той, хто їв з наших рук. Мова не про тварину, звичайно. Тварини вдячні більше за людей. А ось людина часто нападає на того, хто її визволив з небезпечної ситуації, лікував, годував і всіляко підтримував. Нападе такий «врятований» раптово і вдарить в спину. Тому що саме від нього удару не очікували й зовсім не боялися повертатися спиною. Про людську невдячність Одна жінка допомагала хворій приятельці. Знайшла гроші на лікування, клопоталася, відвідувала в лікарні, потім запросила пожити у себе на дачі, на свіжому повітрі, годувала і поїла. Приятелька одужала, нічого серйозного не знайшли. А потім ця добра жінка влаштувала приятельку на роботу до свого чоловіка – з минулої роботи знайому звільнили за розтрату. Але треба ж допомогти людині! А ця приятелька почала спокушати чоловіка доброї жінки та відверто пропонувати йому свою любов. На щастя, чоловік розповів дружині чесно про ситуацію, що склалася. І вони просто розлучилися з колишньою подругою. А ця приятелька почала розпускати мерзенні чутки й погрожувати в мережі з фейкових акаунтів. Дружина залишилася в гіркому подиві – чому так вийшло? Чому з нею так вчинили? Зі співачкою Марією Каллас була така ж історія. Її витягало з депресії подружжя, її друзі. А потім Марія почала відверто спокушати чоловіка прямо на очах у дружини. Депресія пройшла, сили повернулися… Настав момент розплати за добро! Треба подумати ось про що: чому у людини в скрутному становищі немає друзів і чому ніхто не поспішає їй допомогти, крім вас? Якщо мова не про безпорадного інваліда і не про старого або дитину; як так жила ця людина, що у неї зовсім немає друзів? Ні друзів, ні родичів … Чому ніхто не прийшов на допомогу і не надав підтримку? Може, причина в характері цієї людини? Послухайте, як хтось такий відгукується про інших. Вдячний він тим, хто йому раніше допомагав? Або його оточували виключно погані і злі люди? Проявіть увагу ось до чого: докладає сама людина зусилля, щоб вибратися з поганого становища? Або хтось такий тільки говорить про неймовірні зусилля, які він зробив? А сам зручно вмостився у вас на горбі та з задоволенням користується вашими ресурсами… Подумайте також про те, як ви самі поводилися б в подібній ситуації. Вам соромно було б просити та приймати допомогу? Віднімати час, їсти чужий хліб і просити посунути ближче масло? Вам затишно було б жити в чужій сім’ї і спати в чужому ліжку? Ні? А чому цій людині так звично і зручно? У неї ж є свій будинок і свій хліб. Може, це людина така? Багато про що треба подумати, якщо людина їсть за вашим столом. Без підозрілості; просто задайте собі ці прості запитання. І постарайтеся чесно на них відповісти. Багатьох проблем тоді можна уникнути. Нагодували, підтримали, допомогли, – а кликати до себе жити або разом працювати зовсім не обов’язково. Тому що дуже часто в душі облагодіяної людини починає зріти недобре почуття і нехороший умисел. Люди, які занадто легко приймають благодіяння, звично користуються прихильністю і не соромляться клопотати інших, можуть потім вчинити з вами дуже недобре. Тому що вони вже чинять не дуже-то добре, коли користуються вашою добротою як чимось, що само собою зрозуміле. Хоч і висловлюють гарячу подяку…  Автор: Анна Кір’янова Джерело

Найкраща риса по-справжньому сильної людини в тому, що ця людина знає, що вона слабка…

Найкраща риса по-справжньому сильної людини в тому, що ця людина знає, що вона слабка. Слабка перед життям, перед Богом, слабка перед тими, кого дуже любить. Такі люди, зазвичай, не скаржаться на минуле, не вміють кричати про горе і рани, не готують планів помсти, вони роблять висновки з минулих уроків і відпускають біль. Вони знають, що боляче буває всім, а життя перевіряє душу людини на стійкість. Але в кожної людини є вибір: винести з минулого ненависть, чи тільки любов. Сильні обирають любов. Завжди. Мені дуже подобаються такі люди, які не бояться знову і знову відкривати своє серце і тримати його завжди напоготові, щоб дати комусь, хто потребує. Вони ніколи не втомлюються. Підлатають серце, накладуть швів – і до справи. Такі людини ніколи нічого натомість не очікують. Вони завжди радо віддають, поважають життя, не скаржаться на його суворий характер, хоча їм дістається набагато більше болі за інших. Але Бог дає нам тільки ті випробування, які ми можемо витримати … Автор невідомий Джерело

Вражаюча історія порятунку з окупованого Маріуполя. Український народ непереможний!

Маріуполь У підвал лікарні, де ховалися люди, принесли немовля 5 днів від народження. Як тоді думали, єдину людину, яка вціліла під завалами після потрапляння бомби у багатоповерхівку. Лікар серед галасу та вибухів навіть не відразу втямив про що йдеться, бо він лише заснув після зміни. Загорнуту у куртку дитину поставили на стілець у куті, де ховалися літні люди, і на ту куртку мало не сів якийсь дідо. В останню мить лікар отямився і крикнув чоловікові не сідати. Розгорнули, взяли крихітне немовля і віднесли до дівчат-породіль. Малого там відмили і почали годувати грудьми. У перший день йому стало краще. На другий – гірше. На третій – ще гірше. У малого був опік. Педіатр сказав, якщо не відвезти в опікове відділення, то готуйте коробку від взуття. І от один хлопака заявив, що заради такої справи він промчить швидше ракети та кулі і довезе дитину. І довіз! Приносять його в опікове відділення, почали оформлювати і тут медсестра пригадала, що у них з опіками лежить молода мама, яка сходить з розуму, бо десять днів тому народила хлопчика, але у кінці пологів їм прилетіло, вона через опіки втратила свідомість і не знає, що з сином. А через пару хвилин молода мама, плачучи, тулила до грудей свого первістка. Хай кожна мати дочекається свого сина, доньку з фронту! О. Ущенко Джерело

Хоробрі люди збирають розбите серце по шматочках і зцілюються

Всі ми захоплюємося людьми, які стійко пережили якусь травматичну подію – втрату, розставання, нещасний випадок або перемогли хворобу. Можливо, ви і самі є тим, хто нещодавно пройшов через щось подібне. І якщо це так, то ви мужньо зібрали себе докупи і поступово день за днем ​​відновлювалися, використовуючи надію та хоробрість. Ці моменти навчили вас того, чого не знайти на сторінках книг або на курсах з особистісного розвитку. Існує окремий вид знань, який ми отримуємо лише через досвід. Справжня хоробрість полягає в тому, щоб знову зібрати себе докупи і навчитися жити далі. Ви сміливіші, ніж здається Природний інстинкт спонукає нас до пошуку способів забезпечити своє виживання. Ось чому навіть при загрозі виявитись скутими негативними емоціями внутрішній компас все одно спрямовує і підштовхує нас на правильний шлях. Проблема полягає в тому, що ви не завжди дозволяєте собі бути вразливими. Зрештою, страждання, розчарування, спустошеність після втрати або зради – все це може змусити вас відчути себе слабкими або відчути потребу у відновленні своїх енергетичних запасів та поверненні удачі. І якщо ви хочете бути хоробрими, то для початку вам необхідно прийняти свою вразливість і стати сильнішими. Прийняття подій і реальний біль – це невід’ємна частина лікування. А тим, хто чинить опір, просто доведеться витратити набагато більше часу на проходження цих випробувань. Час лікує далеко не все Попри поширене переконання, час лікує далеко ще не все. Насправді час іноді навіть може посилювати біль або бути причиною емоційного розладу. Справжнє зцілення вимагає хоробрості, щоб прийняти, пробачити і бути щасливим. Час не вирішить ваші проблеми та не полегшить страждання. Ви самі маєте дозволити собі зрозуміти, що вам ніколи не забути певні речі. Але ви можете жити з цими фактами, дозволяючи собі рухатися далі та отримувати з них уроки. Плин часу працює на користь тих людей, хто, незважаючи на всі свої внутрішні рани, зважився знову відкрити себе світові. Таким чином, вони запобігають можливому повторенню того, що сталося. Є битви, для яких ви повинні бути досить хоробрими, щоб пройти їх наодинці. У процесі подолання складної ситуації вам потрібна соціальна та емоційна підтримка людей, яких ви любите. Але саме ви повинні зробити перший крок, бути хоробрими і готовими подбати про себе, тому що заслуговуєте на позитивні зміни. Може прозвучати жорстко і неприємно, але долати депресію, біль втрати та зрадництво потрібно самотужки. Ніхто не плакатиме за вас і не наділить силою, необхідною для того, щоб щодня прокидатися і змінювати свої звички. Інші люди можуть лише підбадьорити та вказати на правильний напрямок, але відповідальність завжди лежатиме лише на вас. Життя – це не страждання, а навчання щастю Часто кажуть, що «людина, яка не страждала, ще не навчилася жити» або «щоб бути по-справжньому щасливою, спочатку треба зіткнутися з проблемою». Але це не так. Страждання не обов’язкові. Насправді, нікому не потрібно проходити через щось неприємне, щоб відкрити собі шлях до щастя. У кожної людини своя історія, свій унікальний і винятковий світогляд, що є основою її мудрості та внутрішнього «я». Усім нам по-своєму доводилося бути хоробрими. Усім нам пощастило знайти шлях, який допоміг подолати важкі часи та стати тими, ким ми зараз є: сильними, зосередженими, щасливими та зрілими особистостями. Сенс життя полягає у навчанні, навіть у періоди спокою та щастя. І найважливіше – пишатися всім, чого ви досягли. Джерело

Мудрість століть: 5 ритуалів, які зроблять вас щасливішими

Люди глибоко поважають мудреців античності. Але чомусь не читають їх праці…. Цікавий факт: якщо ви вибираєте книги в секції «класика», а не на полицях по саморозвитку, ваші шанси прожити щасливе життя значно виростають. А для щастя нам цілком достатньо ідей, відомих тисячі років.  1. Нас турбують не події, а переконання Уявіть, від вас пішов коханий чоловік. Вам сумно? Світ ніколи не буде колишнім? Тепер уявіть той же сценарій, але в кінці ви дізнаєтеся, що ця людина – психопат, який убив трьох своїх минулих партнерів. Ви засмучені, що вас залишили? Та ні ж, ви перелякані! Стає ясно, що сам факт розлуки не так важливий, як ваш погляд на ситуацію. Якщо ви втрачаєте роботу і впевнені, що це була погана посаду, а пошуки нового місця не займуть багато часу, то ви не турбуєтеся. Якщо ж ви переконані, що це була найкраща робота і іншої такої вам ніколи не знайти, то ви спустошені. Наші емоції не випадкові, вони виходять з наших думок. «Навчання стоїків показують, що немає поганих або хороших подій, є лише наше сприйняття того, що відбувається. Шекспір уклав це так: «Немає нічого ні доброго, ні поганого – це роздуми роблять все таким». І Шекспір, і античні філософи запевняють нас в тому, що світ байдужий і об’єктивний. Як кажуть стоїки: «Це трапилося зі мною» і «Це трапилося зі мною, і це жахливо» не одне і теж. Якщо ж ви зупинитеся лише на першій частині, то будете більш життєрадісні і зможете винести щось добре з усього, що б з вами не відбувалося. Вчення школи стоїцизму було адаптовано відомим психологом Альбертом Еллісом і вплинуло на формування раціонально-емоційної поведінкової терапії – основного методу, який допомагає подолати цілий спектр серйозних проблем, від депресії до неконтрольованої люті. Більшість переживань викликано нашими ірраціональними переконаннями. Наступного разу, коли зіткнетеся з негативними емоціями, які не фокусується на подію, що послугувала причиною. Задайте собі питання, наскільки ваші думки раціональні: Якщо мій партнер пішов від мене, я ніколи не поправлюсь від цього? Якщо я втрачу роботу, моя життя скінчиться? Якщо я не дочитаю до кінця цей пост, автор зненавидить мене? Ці судження ірраціональні, і саме вони провокують неспокій, злобу або депресію. Змініть хід ваших думок, і ви зможете впоратися з емоціями: «Навіть якщо він / вона кине мене, я зустріну когось іншого. Це вже траплялося раніше, і я впорався ». Але що ж робити, якщо ви переживаєте з приводу майбутнього? 2. Контролюйте те, що можете, і ігноруйте інше. Вам знайома Молитва безтурботність? (Її автор – Рейнхольд Нібур, американський теолог, що жив на рубежі XIX-XX століть): «Господи, даруй мені вміння прийняти те, що я не можу змінити, Мужність, змінити те, що мені підвладне, І мудрість, щоб відрізнити одне від іншого».  Рейнхольд Нібур прийшов до цієї думки в тридцяті роки минулого століття. Стоїки проповідували цю просту ідею ще 2000 років тому. Філософи античності багато уваги приділяли контролю, але все ж не були схиблені на ньому. Ключова думка стоїцизму: «Чи можу я якось вплинути на це?» Якщо так, робіть це. Якщо ж не можете … значить, що ви не можете. Переживання не призводять ні до чого, крім стресу. «Відповідно до навчань стоїцизму, часто те, що нас турбує – це те, над чим ми не владні. Наприклад, у мене заплановано на завтра важлива справа, і я переживаю з приводу дощу. Немає ніякого значення, скільки я буду нервувати. Дощ від цього не припиниться. Стоїки стверджують: «Ви не тільки будете щасливішими, якщо навчитеся розрізняти ситуації, в яких можете і не можете вплинути на те, що відбувається, а й станете більш продуктивні й ефективні, якщо направите свою енергію цілком на те, над чим маєте контроль». Наступного разу, коли будете переживати з приводу того, що відбувається, зупиніться на секунду і запитайте себе: «Чи можу я вплинути на події?» Якщо так, то перестаньте хвилюватися і візьміться за роботу. Якщо ж ви не в силах контролювати ситуацію, переживання не поліпшать стан справ. Смуток, злість, переживання – це ірраціональна реакція і не кращий спосіб реагувати на те, що відбувається. Як же тоді ставитися до подій, які йдуть не за планом? 3. Приймайте все, але не будьте пасивні З цим пунктом пов’язано найбільше проблем. Ніхто не любить слово «приймайте». Для багатьох воно означає змиритися і здатися. Але це не так. Давайте подивимося на це по-іншому. Який антонім у слова «брати»? Заперечувати. Ніхто ніколи не рекомендує заперечувати те, що відбувається. Альберт Елліс радив людям виключити зі своєї промови слово «повинен». «Повинен» — і є заперечення. Як би ви не хотіли, ваші очікування не будуть переважати над реальністю. Мої діти повинні вести себе добре. (Але вони так не роблять) Дорога повинна бути не так завантажена. (Але ми вже биту годину стоїмо в пробці) Дощ не повинен був йти. (Але на вулиці злива) Заперечення — ірраціонально, а ірраціональні переконання — корінь негативних емоцій. Тому перший крок — це прийняти реалії сьогодення. Але це зовсім не означає, що ви повинні бути пасивними. Ви приймаєте той факт, що йде дощ. Заперечення і «повинен» нічого не змінять… Але це не означає, що ви не можете взяти з собою парасольку. «В нашому розуміння прийняття — синонім смирення, але для стоїків це значить приймати факти, як вони є, а потім вже вирішувати, що з ними робити. Проблема в тому, що з-за наших очікувань, ми сприймаємо прийняття як підпорядкування обставинам, тоді як насправді ми і не уявляємо, що може статися. Як кажуть стоїки: «Давайте не будемо витрачати енергію на пошуки того, що поза межами нашого контролю, краще приймемо ці факти, будемо рухатися далі і подивимося, що з цим можна зробити». Наступного разу, коли все піде не так, як було задумано, не заперечуйте, прийміть це. Запитайте, чи можете ви вплинути на події? Якщо так, зробіть що-небудь. Якщо ж ні, запитайте себе, чи раціональні ваші переконання. Саме так ви підете від «Не повинно було бути дощу! Тепер ми не можемо піти в парк! Весь день зіпсований!» до «Йде дощ, значить, ніякого походу в парк. Тоді Давайте подивимося хороший фільм!» Отже, ми розібрали вчення стоїцизму про те, як впоратися з негативними емоціями. Це наш захист. Тепер давайте поговоримо про напад — про те, як поліпшити становище. 4. Вирішіть, чиєю дитиною ви будете Знаю, знаю, звучить безглуздо. Дайте хвилинку, я зараз все поясню. Все те, про що ми говорили раніше, відбувається в голові. І як ми вже з’ясували, саме з голови виходять майже всі наші проблеми. Але якщо ми хочемо покращити ситуацію, необхідно вчитися у інших людей. Ви не одні в цьому світі. Так багато всього можна дізнатися від інших людей: приклади для наслідування, ментори. Сенека, один із стовпів стоїцизму, висловив цю думку в красивому висловлюванні, яке я дуже люблю: «Ми любимо повторювати, що не можемо вибирати батьків, що вони визначаються нам волею випадку, тим не менш ми по-справжньому владні вибрати, чиїм сином хочемо бути». Коли я спілкувався з професором Андерсом Еріксоном, автором теорії про 10 000 годин практики, які здатні зробити будь-кого експертом, він сказав: якщо хочеш стати кращим в будь-якій сфері, то перший крок — це знайти наставника. Андерс: «Необхідно поговорити з людиною, якою захоплюються, який виконує щось на такому рівні, якого ви хотіли б досягти. Наявність такого ментора допоможе зрозуміти, що можливо потрібно змінити, щоб досягти бажаного рівня майстерності. Запитайте цієї людини, як він досяг свого, попросіть допомогти вам визначити те, що заважає вам на даний момент досягти бажаного, і які подальші кроки в напрямку цілі». Наступного разу, коли ви стикаєтеся з перешкодою, подумайте про людину, якою захоплюєтеся. Дослідження показують, що питання «Що б ________ зробив на моєму місці?» може зробити сильний позитивний вплив на вашу поведінку. Приклади для наслідування і ментори відмінно допомагають досягти кращої версії себе. Однак, як переконатися, що ви вдосконалюєтеся? Як дізнатися, що ви прогрес на вибраному шляху? 5. Ранкові та вечірні ритуали мають суттєвий вплив Величезна кількість досліджень підтверджують, що ритуали можуть значно поліпшити наше життя. Який вид ритуалів рекомендували стоїки? Ранковий і вечірній ритуали. Один — щоб допомогти вам підготуватися до цього дня, і інший — щоб оцінити, як пройшов цей день, і що можна виправити в подальшому. «Стоїцизм вчить нас починати день з ритуалу, який нагадував би те, з чим нам доведеться зіткнутися. Марк Аврелій казав: «Сьогодні люди, яких ти зустрінеш, будуть…» і потім він перераховував всі негативні риси, які могли б зустрітися протягом дня. Це не песимістичне ставлення, він говорив: «Тепер, коли ти вже знаєш це, то вже не сприймаєш все на свій рахунок і не намагаєшся зрозуміти, чому людина веде себе саме так, прощаєш і любиш їх незважаючи на це». Стоїки вірили, що необхідно починати день з медитації, готуючи себе до майбутнього, і закінчувати, розмірковуючи про те, що сталося, і що можна виправити». Стоїки не вірили в досконалість. Вони вважали, що всі ми в постійному процесі роботи над собою. Ви завжди можете стати краще. Як казав Сенека: «Поки ви живі, продовжуйте вчитися жити». Підіб’ємо підсумки: П’ять пунктів, як мудрість античних філософів може допомогти вам бути щасливою: Нас засмучують не події, а переконання: лише кінець світу дійсно означає кінець світу. Контролюйте те, що можете, і ігноруйте інше: занепокоєння ще ніколи не виправляли ситуацію. Приймайте все, але не будьте пасивні: ніхто не радить заперечення. Приймайте. І потім дійте. Вирішіть, чиєю дитиною ви будете: Що Бетмен зробив би в цій ситуації? Ранкові та вечірні ритуали мають істотний вплив: плануйте день, а потім підводьте підсумки. Книга Марка Аврелія «Роздуми» починається досить незвично: він перелічує всіх, перед ким перебуває в боргу, за їх допомогу. Це свого роду лист подяк. Філософи-стоїки приділяли багато уваги подяці. В «Роздумах» Марк Аврелій написав: «Не загострюйте увагу на речах, що вам не належать, як якщо б вони були вашими. Але вважайте благословення, що дійсно вам належать, і подумайте, як би ви бажали, не будь вони вашими». Тисячі років вчені підтримають його в цьому переконанні. Дослідження показують, що, уявляючи своє життя без заповітних моментів, люди починають більше цінувати те, що з ними сталося. Це робить нас більш вдячними і щасливими. «Що якщо я б ніколи не зустрів свого супутника/цу життя? Якщо б у мене не народилися діти? Я так щасливий, що вони є в моєму житті». Вам не потрібні всі ці блискучі дрібнички, щоб бути щасливим. Зупиніться на секунду, щоб усвідомити цінність чудових речей, якими ви вже володієте. Ми, як правило, переоцінюємо новизну. Деколи ідеї, яким тисячі років — це все, що потрібно для щастя. Джерело

Ми люди скромні, чужого не беремо, а своє не віддамо. Ні сантиметра…

Берлін. Стою в черзі в маленькому супермаркеті. Переді мною пара років по 70. Дуже емоційно говорять, якщо коротко то таке: Вона: еті укрАинці савсєм абнаглєлі! Аружіє ім шлют, деньгі наші кровниє отдалі! Ім мало! Він: мало ім! Вона: Хатят нам іспаганіть і дєвятоє мая! Він: і не гаварі! Бандеравци! Нічево, Маша, скоро всьо кончіца нашей пабедой! Вона: я нє сомневаюсь! Десь на другому реченні я починаю наспівувати мелодію. Тихенько так бубоню. Як буває з меломанами:)) Вже за пару секунд вони починають нервово озиратися. А я що, я стою собі, посміхаюся:) І на пасажі про «всьо кончіца нашей пабедой» я співаю останній рядок вголос так, що чує вся черга:…А ми нашу славну Україну, гей, гей, розвеселимо! І тут Маша як схопить свого діда і як рване до дверей:)) Навіть хліба не купили)) Бояться, гади. Нас бояться. Прапорів наших бояться. Пісень бояться. А ми що, ми люди скромні, чужого не беремо, а своє не віддамо. Ні сантиметра. Люблю вас, дорогі українці. Yaroslava Gres

Злі люди завжди бачать найгірше в інших

Вам колись доводилося зустрічати когось, хто автоматично був упевнений у тому, що решта людей у світі замишляє щось недобре? Звичайно, вони засуджують решту не просто так – насправді вони проектують власні моральні якості. Іншими словами, вони бачать інших так, ніби дивляться у дзеркало. Вони помічають у оточуючих те, що насправді є у них самих. Вони приписують іншим людям слабкі сторони. Проекція – це підсвідомий захисний механізм, який включається при деяких розладах особистості, наприклад, таких як нарцисизм. Він змушує нас бачити в інших саме те, що ми не хочемо визнавати в собі – у цьому полягає його суть. Коли нарцис, наприклад, бачить, що хтось перебуває у невдалих відносинах, він може висміяти цю людину і виставити її неадекватною особистістю, хоча сам при цьому перебуває за крок від розлучення. Це прийом, який дозволяє нарцису відчути себе краще, тому що в глибині душі він проектує власні невдачі і свою невпевненість на когось іншого. Хоча, звідки він може знати? Можливо, інша людина відчуває полегшення від того, що її стосунки добігають кінця. Деяким людям дійсно краще йти різними дорогами. Але зла людина цю ситуацію розглядатиме через призму власного фіаско на особистому фронті. Захисні механізми – це стратегії, які зазвичай виробляє наша підсвідомість. Вони дозволяють захистити совість від думок чи емоцій, які ми вважаємо неприємними чи нестерпними. У нас справді є вибір. І незалежно від того, використовуємо ми ці захисні механізми чи ні, ми маємо бути готовими зазирнути за завісу, щоб подивитися всередину себе. Але цей внутрішній пошук, це усвідомлення того, що «я і є проблема», нелегко дається, а злим людям і поготів. Насправді більшість із них так і не знаходить сили запитати себе – можливо вони і є тими людьми, які несуть відповідальність за проблеми, що трапляються у їхньому житті. Так що, якщо ви іноді запитуєте себе «Можливо, я щось сам роблю не так?» або «Можливо, я був сьогодні дуже різким у своїх висловлюваннях», а не звинувачуєте інших людей та обставини, тоді вам нема про що турбуватися. Отже, ви не позбавлені співхвилювання і співчуття, яких так потребує наш світ. Джерело

Ця повчальна історія для тих, хто почав забувати, як працює принцип бумерангу…

Одного разу чоловік, проїжджаючи по трасі, побачив на узбіччі жінку похилого віку. Навіть в зникаючому світлі дня можна було легко помітити, що їй потрібна допомога. Чоловік зупинився біля її “Мерседесу”. Його старенький “Пінто” все ще невдоволено сичав, коли чоловік виходив з машини. Жінка намагалася приховати своє занепокоєння за усмішкою, але це їй не дуже вдавалося. Протягом двох минулих годин ніхто не зупинився біля неї, щоб запропонувати допомогу. А він? Чому він тут? Він виглядає бідним і голодним. Чи небезпечний він? В голові її не переставали виникати питання. Чоловік відразу ж розпізнав на її обличчі занепокоєння. Тільки страх здатний залишити в людських очах такий слід. Він прекрасно знав це. – Доброго дня, я можу Вам допомогти. Чому б Вам не сісти в машину, там тепліше? До речі, мене звати Брайан Андерсон. У “Мерседеса” всього лише спустило шину, але для безпорадної літньої жінки ця подія на жвавій трасі здавалася трагедією. Брайан впорався з проблемою досить-таки швидко, сильно забруднивши і поранивши руки. Бачачи, що чоловік майже закінчив, літня леді відкрила вікно і заговорила з ним. Вона розповіла йому, що родом з Сент-Луїса, що тут вона не планувала довго затримуватися, пояснила, як обставини жорстоко з нею розпорядилися. Жінка щиро запевнила чоловіка в тому, що ніколи не зможе висловити йому достатню подяку. Брайан лише усміхнувся у відповідь. Літня пані запитала, скільки вона може йому заплатити – будь-яка сума була б прийнятною в цьому екстреному випадку. Чоловік, ні на секунду не сумніваючись, відмовився. Він згадав усіх тих, хто колись подав йому руку допомоги в складній ситуації і нічого не попросив натомість. Брайан сказав жінці, що, якщо вона дійсно хоче віддячити йому, то повинна допомогти першій людині, яка потребує матеріальної допомоги. Він додав: “У той момент подумайте про мене…” Андерсон почекав, поки старенька заведе свій автомобіль і поїде. Після холодного і невдалого дня ця раптова можливість прояву доброти раптом додала трохи фарб в його почуття. Проводжаючи поглядом даму на “Мерседесі”, він дякував їй. З усмішкою на обличчі чоловік сів у машину і зник у вечірніх сутінках. Проїхавши кілька миль, жінка похилого віку зупинилася в кафе. Це була звичайна забігайлівка на заправці. Не дуже ретельно прибрані столи здавалися убогими навіть на тлі убогого інтер’єру. Кафе, весь цей пейзаж викликали у пані на “Мерседесі” неприємні почуття занепокоєння і дискомфорту. Як ми, змінюючи іноді оточення, стаємо чужими для старих друзів. Серед всієї цієї неблагородної скромності виділялася одна офіціантка. Літня леді відразу ж помітила її усмішку. Ту, якою зазвичай приховують занепокоєння, втому і біль. Жінка впізнала в молодій дівчині себе, адже ще півгодини тому вона стояла на дорозі безпорадно з таким же виразом очей, з тією ж самою усмішкою. Дівчина не переставала витирати брудним рушником на обличчі піт, з тривогою оглядаючи клієнтів і неприбрані столи, не уявляючи, як вона впорається з усім цим сьогодні. Усмішка на її обличчі, тим не менш, не переставала радувати оточуючих. Досвідчена дама на “Мерседесі” визначила, що офіціантка була приблизно на сьомому місяці вагітності. В голові жінки пробігла думка: “Як маючи так мало, можна дарувати іншим так багато?” Вона згадала Брайана. Закінчивши з вечерею, літня дама поклала на стіл стодоларову купюру і поспішно вийшла. Офіціантка, підійшовши до столу, побачивши гроші і за дверима жінку, зрозуміла, що вже не встигне наздогнати її і повернути здачу. Через мить на очах її виступили сльози. Вона побачила серветку, на якій було написано: “Ти мені нічого не винна. Я дуже розумію тебе. Одного разу мені теж допомогли, не просячи нічого натомість. Так і я тепер допомагаю тобі. Якщо ти захочеш мене віддячити, зроби наступне: не дай цьому круговороту любові і доброти зупинитися на тобі”. Під серветкою до того ж лежало 400$. Брудні столи і каструлі, численні клієнти – з усім цим дівчина, окрилена неймовірним жестом людяності, впоралася з легкістю. Повернувшись додому, вона не переставала думати про ту даму на “Мерседесі”. Звідки вона знала, чого ми зараз потребуємо? Скоро з’явиться малюк, і з такими доходами нам би довелося туго… Забравшись у ліжко, офіціантка обняла свого сплячого чоловіка. Він так переживав про гроші, старався, як міг… Поцілувавши його, вона прошепотіла на вушко: “Все буде добре. Я дуже люблю тебе, мій Брайан Андерсон”. Іноді ми забуваємо, як безвідмовно в житті працює принцип бумерангу. Нам всім часом необхідно нагадувати про те, що насправді в житті є важливим. Джерело

“Усвідомлюйте біль, але не перебільшуйте його важливість…” – Будда

Якщо в людину потрапила стріла, вона відчуває біль. Якщо летить друга стріла і потрапляє в те саме місце, біль стає в десять разів сильнішим. Будда радив, якщо ви відчуваєте біль у тілі або розумі, робіть вдих і видих і усвідомлюйте цей біль, його значущість, але не перебільшуйте його важливість. Якщо ви не перестанете турбуватися, протестувати, злитися з приводу свого болю, боятися, то цим ви збільшуєте її в десять разів або більше. Ваше занепокоєння — це друга стріла. Вам потрібно захистити себе і не дозволяти другій стрілі вразити вас, тому що друга стріла походить від вас. Автор Тіт Нат Хан Джерело

Ви живете так, тому що ви на це заслужили

Чому одні люди здорові, а інші ні? Чому у когось прекрасний чоловік або чудова дружина, гарні діти і в родині мир і злагода, а у інших все складається не особливо успішно? Чому комусь пощастило з роботою, у нього навіть, можливо, прекрасно йде бізнес і фінансовий стан тільки радує, а інший перебивається ледве-ледве тим, що має і навряд чи задоволений роботою? Зупиніться на хвилинку, озирніться навколо … я маю на увазі глобально озирніться, подивіться на своє життя зверху, і подумайте, як ВИ опинилися сьогодні в цих обставинах, умовах і ситуаціях? Чому ви маєте зараз те, що маєте і всередині вас відбуваються з цього приводу певні емоційні реакції? Відповідь дуже проста й коротка: БО ВИ ЦЕ ЗАСЛУЖИЛИ. І тут нікому пред’явити претензії, крім себе самого. У вас той партнер, та робота, ті діти, те здоров’я і та кількість грошей, які ви заслужили. Протест піднімається в грудях? Значить ви сидите в «своїй правді». Поки ви з неї не вийдете і не подивитеся на себе зі сторони, то життя в кращу (або \ і бажану) сторону не зміниться. ВСЕ ДАЄТЬСЯ ЗА ОСОБИСТОЮ ГІДНІСТЮ Що це за абстрактне поняття і як його виміряти? – запитаєте ви. Скажімо так, гідність – це градація стану внутрішньої зрілості, мудрості (сюди ж входить і розуміння законів Всесвіту), і внутрішньої чистоти. Міра гідності визначається не самою людиною. Тому нагадувати: я гідний, чому мені не дали? Або намагатися взяти, думаючи, що гідний – даремне заняття. Це як купити автомобіль в кредит, а потім розбити його через деякий час. Кредит є, автомобіля немає. Всі ми прийшли в світ змінюватися і розвиватися. Якщо людина перестає розвиватися, то виводиться Всесвітом на задвірки доживати свій вік і деградує. Індикатором нашого розвитку служить відгук від світу навколо нас: суспільство, в якому ми знаходимося, формування певних обставин і ситуацій, які прямо або опосередковано вказують нам на стан речей в нашому житті і так далі. ВСЕ У СВІТІ ЗНАХОДИТЬСЯ В ТОНКОМУ ВЗАЄМОЗВ’ЯЗКУ «БАЛАНСУ» Так званий баланс тут поняття досить ілюзорне і працює за принципом ваг: одна чаша знаходиться всередині вас, інша – зовні. Чого і скільки всередині себе вмістили, те і відгукнеться певними змінами і в певній кількості в зовнішньому світі (згідно із законом системології). Наприклад, людина в пренатальному періоді отримала психотравму, коли її мати хотіла робити аборт, потім у неї в дитинстві додалися неусвідомлювані нею претензії до батька або матері, в юності вона пережила нерозділене кохання, що теж залишило в ній певного роду емоції. Усередині неї не все гладко, вона отримає те ж саме і в житті: неусвідомлена відмова від життя в цілому, відірваність від земного плану, в своєму партнері вона знайде те, що не відпрацювала з батьками і так далі. АБО Можна ще так: Ви чули теорію про голографічність світу? Багато вчених дотримуються цієї теорії. Коротенько її можна озвучити давнішими мудрими словами «те, що нагорі, те ж і внизу» (Гермес Трисмегіст). Тому хочете ви чи ні, доведеться визнати той факт, що якщо ви бажаєте змінити світ навколо себе, то починати потрібно з себе. Марно пити таблетки, міняти партнера, роботу, злитися на дітей, обурюватися з приводу відсутності грошей та інше. Для початку варто прийняти обставини, в яких ви опинилися – вони показують ваш рівень розвитку і є відправною точкою для того, щоб намітити як, куди і яким чином варто рухатися для досягнення бажаного. Щира подяка за те, що маєш – це теж показник вашої достойності і вона повинна бути, якщо ви хочете рухатися вище. Працюючи над собою у всіх сферах життя ви будете отримувати відгук від світу. Зробили роботу – отримали результат. Отриманий результат буде прямо пропорційний витраченим вами зусиллям. А ось вона і міра гідності. Цілком ймовірно, вам буде здаватися, що ви виконали величезну роботу, а отримали мало …. зовсім ні. Міра не визначається людиною. Не влаштовує результат? Значить десь ви дали слабину, можливо, вплинув брак знань і ви не довершили роботу. У міру руху до кращого життя, через знання і роботу над собою, ви розвинете чуйність і зможете відчувати і розуміти що вам дійсно потрібно, свої справжні бажання і можливості, і що необхідно зробити, щоб це отримати (мова йде як про матеріальні, так і про нематеріальні складові світу). А також зможете зрозуміти чого ви заслужили, над чим в собі ще потрібно працювати, щоб стати гідним і отримати бажане, і чим керувався Всесвіт, коли відмірялв вам в подарунок те чи інше благо. Дарина Пантюх Джерело

Якщо ви дійсно хочете зустріти рідну душу, почніть робити ці п’ять речей

Коли ви зустрічаєте рідну душу, це відбувається зовсім не випадково, а тоді, коли ви до цього справді готові. І ось саме на цей фактор ви цілком можете вплинути. Чому все відбувається саме так? Уявіть, що ви зустріли кохання всього життя, але зустріли тоді, коли зовсім до цього не готові. Що станеться тоді? А ось що: ви поступово почнете пускати ваші стосунки під укіс, часом самі не підозрюючи. Отже, якщо ви хочете, щоб стосунки були чудовими, довгими та стабільними, варто для початку зробити «домашню роботу». Якщо ви прагнете по-справжньому осмислених і глибоких відносин, потрібно почати з себе. Так-так, необхідно зазирнути у власну душу та попрацювати над собою, щоб полегшити вашій «другій половинці» шлях у ваше життя. 1. Придивіться до своїх шаблонів поведінки. Шаблони поведінки – це характерні послідовності дій і вчинків, які ми запозичуємо у наших родичів, друзів та оточення в цілому. Ці шаблони керують нашими рішеннями та тим, як ми реагуємо на ті чи інші ситуації. Наприклад, якщо відносини ваших батьків ніяк не можна було назвати добрими і люблячими, швидше за все, ви підсвідомо вважатимете, що це нормально, і це створюватиме схожі конфлікти вже з вашим партнером. Якщо в дитинстві вам постійно говорили, що ви недостатньо розумні чи красиві, це може призвести до зниження самооцінки, до того, що у присутності інших людей ви почуватиметеся ніяково. Якщо ви зрозумієте, які саме шаблони поведінки керують вашим життям, це дозволить робити те, що ви хочете, а не те, на що ви «запрограмовані». 2. Пізнайте самі себе. Так, цей пункт звучить, як кліше, але насправді без цього не обійтися. Ви дійсно повинні впізнати себе по-справжньому. Що це означає? Це означає, що ви повинні дізнатися про власні цінності, стандарти, що вам подобається і що ні, яким життям найбільше хотілося б жити і що для вас найважливіше. Якщо ви цього не зробите, то легко можете «загубитися» в іншій людині, коли у вас зав’яжуться відносини. Уявіть, наприклад, що ви мрієте об’їхати весь світ, але потім зустрічаєте партнера, який найбільше цінує тишу і спокій і хоче стати розсудливим, завівши в будиночку з садком. Він не хоче покидати країну, а ви … не будете ж ви їздити світом без нього? Якщо вам здається, що ви його любите, це може здатися цілком допустимою жертвою, але в міру того, як роки спільного життя будуть витікати один за одним, ви неодмінно відчуєте, ніби зрадили свою мрію, дозволивши комусь приймати рішення за вас. Так що краще заздалегідь уявляти, чого ви дійсно хочете, щоб потім не було боляче за безцільно прожиті роки. 3. Намагайтеся примиритися з самими собою. Зніміть ті маски, які надягаєте, щоб сподобатися оточуючим. Лише тоді, коли ви почнете отримувати задоволення від часу, проведеного наодинці із самими собою, ви усунете ту перешкоду, яка не дає увійти до вашого життя спорідненій душі. Якщо ви вважаєте час, проведений без спорідненої душі, лише часом її очікування, то цим, цілком імовірно, підсвідомо відштовхуєте її від себе. Ви кажете собі, що ця людина, яку ви ще жодного разу не бачили і з якою не знайомі навіть віртуально, важливіша, ніж ви самі і ваше життя. Що тільки після того, як ви її зустрінете, станете повноцінною та завершеною особистістю. Насправді немає нічого сеkсуальнішого, ніж людина, яка поважає самого себе, яка живе власним життям і розуміє, що її немає потреби прикидатися кимось ще, неважливо, знаходиться вона у відносинах чи ні. 4. Досить чекати – зробіть те, про що ви завжди мріяли. Почніть працювати над втіленням вашої мрії у життя. Якщо ви хочете поміняти роботу, відправитися в подорожі або влаштувати ремонт у квартирі, не чекайте знаків згори. Не ставте життя на паузу заради когось ще. Повірте, якщо ви закинете свою мрію, потім вам від цього стане дуже погано. Так що прямо зараз візьміть у руки листок паперу та ручку, запишіть усі ті речі, які мрієте зробити, а потім оберіть з них ті, що можете зробити (або почати зробити) тут і зараз. Якщо ви зробите своє життя насиченим і повноцінним, вам буде набагато простіше залучити до нього справжнє кохання. 5. Визначтеся, яким у вашому уявленні має бути ідеальний партнер. Складіть свій власний список тих якостей, якими, як вам здається, повинна володіти споріднена душа. Коли ви чітко уявляєте, чого хочете і працюєте над досягненням цього, така рішучість здатна творити чудеса. Будьте настільки конкретні, наскільки вам хочеться, але не забудьте записати, як саме хочете почуватися в компанії цієї людини. У вас є свої стандарти і не варто задовольнятися кимось лише тому, що не хочете залишитися одні. Джерело

Життєве, мамське… Шикарна розповідь, в якій впізнає себе кожна мама

Мами, скільки вам потрібно часу, щоб накрутити себе до такого стану, коли клубок у горлі і з рук все валиться? Дзвонить зі школи.– Мам, я вже все. Їду додому. Додому їхати тридцять хвилин. Проходить півтори години. Дзвоню.– Алло!На задньому фоні – шум, мат, крики.– Ти де? – Скоро буду, чекай. І кидає трубку. Передзвонюю. Абонент недоступний. Мами, скільки вам потрібно часу, щоб накрутити себе до такого стану, коли клубок у горлі і з рук все валиться?Мені – рівно десять секунд. Може, трохи більше.Далі уява починає малювати дике – вплутався в бійку. Напали. Пограбували. Сталося щось жахливе. Щось непоправне. Одягнутися. Бігти. Куди? По маршруту автобуса. Облазити прилеглі під’їзди. Зателефонувати класному керівнику. Ні, спочатку в поліцію. Ні, другу сім’ї, слідчому з Петрівки. Щоб відстежив телефон. Цікаво, можна це зробити телефон, якщо відключений? Видивляєшся входи до під’їзду. Під’їздів два, бігаєш з однієї кімнати в іншу. Паралельно набираєш знову. І знову. Абонент недоступний. Проходить ще двадцять хвилин напруженого очікування. Натягуєш джинси. Кофту. Береш паспорт. Ключі. Метаєшся по квартирі в пошуках телефону. Перериваєш все догори дном. Телефон як в воду канув. Зриваєш з ліжка покривало. Щось заважає тобі ритися у білизні. Ах, це телефон. Ах, ти весь цей час тримала його в руці. Зриваєш з вішалки пальто. Не плакати. Тільки не плакати. Господи, а я з ранку накричала на нього за те, що постіль не заправив. Далоася тобі це ліжко! Далася ТОБІ ЦЯ ПОСТІЛЬ, ДУРЕПО! Ніколи, ніколи, ніколи більше не стану його сварити. Синочка, синочка. Пілікає домофон. – Так?– Французький іноземний легіон вітає вас!– Ти де був???– Мам, відкрий, тут люди чекають, – пасує французький іноземний легіон. Знімаєш з себе пальто. Ідеш відкривати тамбурні двері. – Приб’ю! – обіцяєш собі з похмурою рішучістю. Виходить з ліфта. Вже майже два метри росто. Важенний рюкзак за спиною. Кишеня куртки підозріло відстовбурчена. – Ти де був? – видихаєш Змієм Гориничем.– Мамо, я вирішив на додатковий по історії залишитися.– А попередити не міг?– Ну, все дуже спонтанно сталося. Ось і не встиг. А коли схаменувся – дзвінок уже пролунав.– А смску скинути? Щоб я не хвилювалася?– Мам, ти ж знаєш, що на уроках не можна телефонами користуватися!– Ти мені потім дзвонив, а там хтось матом лаявся!– А, це алкаші на зупинці щось не поділили, от і кричали один на одного. Я хотів тобі сказати, але телефон розрядився. Стоїш, хапаєш ротом повітря. – Це тобі, – дістає з кишені морозиво. І уміхається широко-широко. Усмішка у нього моя. І мого батька. Років зо три тому з грошима було зовсім туго, йшов погуляти з друзями, брав з собою 10 грн. Повертався з шоколадкою. Не знаю, як примудрявся заощадити. Але завжди приходив з шоколадкою. Простягав її мені на порозі. – Мамочко, це тобі. Це мені, так. Мені, моє, про мене. Це – на все життя. На все моє благословенне, осяяне щастям материнства життя. Навчитися б ще не накручувати себе так. Джерело