Повчальна притча-казка, яка вчить шанувати батьківську працю. Обов’язково прочитайте!

Чоловік щойно одружившись, почав будувати власний дім своїми руками, а біля хати посадив прутик дуба. Швидко життя промайнуло і дитячий сміх вже лунав з уст внучат…. Ось внучка- красуня якось і каже дідусеві: – Дідусю! Зріж отого великого дуба перед вікном, бо зовсім темно у хаті, тінь падає на вікна. – Добре, онученько. Завтра потрудимось. Наранок скликав дідусь дев’ять онуків і онучку- красуню до праці і каже: – Будемо працювати! Будемо …. рити рови і переставляти нашу хату щоб листя від дуба не заступало сонця! Ось така мораль: краще перенести дім, аніж зрізати дерево, яке батьки-діди усе життя ростили! Шануйте працю батьків,- щоб вам так тяжко не працювати! Автор невідомий Джерело

“Бог живе там, де живе любов”. Історія, від якої навертаються сльози!

Тролейбус їхав на звичний маршрут. До кінцевих зупинок у вагоні залишалися дві жінки і сумний маленький хлопчик. Кондуктор, думаючи, що хлопчик їде разом з нею, покликала: – Жінко, жінко, ви забули свою дитину! – Цього, чи що? Такий безпритульний не може бути моїм сином, – огидливо відповіла та. – Ти чий, хлопчик? Може, ти загубився? – Співчутливо запитала кондуктор. – Я? Я нічий. І їду сам. – Діти не можуть бути нічиїми. Де твоя мама? Ти заблукав? – Моя мама пішла на Небо. Я теж хочу туди. Тітонько, ви не знаєте, який тролейбус їде на Небо? – Маленький, немає такого маршруту. І дістатися туди нелегко. – Але я так хочу побачити свою маму . Невже ні на чому не можна доїхати на Небо? Тут інша жінка, яка молодша, підійшла до хлопчика, обняла його і ніжно пригорнула до грyдей. – Як тебе звати, синку? – Взагалі-то я – Микита. Але тепер мене називають 57.-? – Я живу в притулку. Нас там дуже багато. І ні в кого немає мам. Вихователька не може всіх запам’ятати і називає нас за номерами. – Важко тобі, малюк? – Мене ніхто не любить. Мама завжди мене цілувала. Вона читала мені казки на ніч і співала колискову. А ще ми разом молилися. Я так хочу побачити маму. Вона пішла і більше не повернулася. Тітко, а ти була на небі? – Поки що ні. Але я знаю, як туди потрапити. Самому тобі дороги не знайти. Хочеш, я візьму тебе в свій будинок? Ми будемо жити разом, і чекати Христа. Він зможе привести нас на небо, де живе тепер твоя мама. Очі хлопчика засяяли надією. Він притулився до доброї жінки, як колись до мами, а та ніжно гладила його по голівці і ласкаво посміхалася. На кінцевій зупинці вони вийшли. Кондуктор з водієм довго дивилися їм услід. Хтось із них сказав: – На нашому маршруті зупинка “Небо” не відзначена. Але все-таки, мені здається, вона є на цій лінії. Бог живе там, де живе любов. А де Бог, там і до Неба не далеко. Джерело

Мудра єврейська притча про логіку і сенс життя. Прочитайте і задумайтесь!

В середині 20-х років молодий єврей прийшов до відомого нью-йоркського рабина і заявив, що хоче вивчити Талмуд. – Ти знаєш арамейську? – запитав рабин.– Ні.– А іврит?– Ні.– А Тору в дитинстві вчив? – Ні, ребе. Але ви не хвилюйтеся. Я закінчив філософський факультет Берклі і щойно захистив дисертацію за логікою в філософії Сократа. А тепер, щоб заповнити білі плями в моїх знаннях, я хочу трохи повчити Талмуд.– Ти не готовий вчити Талмуд, – сказав рабин. – Це найглибша книга з усіх, написаних людьми. Але якщо ти наполягаєш, я влаштую тобі тест на логіку: впораєшся – буду з тобою займатися. Молодий чоловік погодився, і рабин продовжив. – Двоє людей спускаються димарем. Один вилазить з чистим обличчям, інший – з брудним. Хто з них піде вмиватися?У молодого філософа очі на лоб полізли.– Це тест на логіку?!Рабин кивнув.– Ну, звичайно, той, у кого брудне обличчя!– Неправильно. Подумай логічно: той, у кого брудне обличчя, подивиться на того, у кого обличчя чисте, і вирішить, що він теж чистий. А той, у кого обличчя чисте, подивиться на того, у кого обличчя брудне, вирішить, що сам теж забруднився, і піде вмиватися.– Хитро придумано! – Захопився гість. – А ну-ка, ребе, дайте мені ще один тест! – Добре, юначе. Двоє людей спускаються димарем. Один вилазить з чистим обличчям, інший – з брудним. Хто з них піде вмиватися?– Але ми вже з’ясували – той, у кого обличчя чисте!– Неправильно. Обидва підуть вмиватися. Подумай логічно: той, у кого чисте обличчя, подивиться на того, у кого обличчя брудне, і вирішить, що він теж брудний. А той, у кого обличчя брудне, побачить, що другий пішов вмиватися, зрозуміє, що у нього брудне обличчя, і теж піде вмиватися.– Я про це не подумав! Вражаюче – я допустив логічну помилку! Ребе, давайте ще один тест! – Гаразд. Двоє людей спускаються димарем. Один вилазить з чистим обличчям, інший – з брудним. Хто з них піде вмиватися?– Ну … Обидва підуть вмиватися.– Неправильно. Вмиватися не піде жоден з них. Подумай логічно: той, у кого обличчя брудне, подивиться на того, у кого обличчя чисте, і не піде вмиватися. А той, у кого обличчя чисте, побачить, що той, у кого обличчя брудне, не йде вмиватися, зрозуміє, що його обличчя чисте, і теж не піде вмиватися. Молодий чоловік прийшов у відчай. – Ну повірте, я зможу вчити Талмуд! Запитайте що-небудь інше!– Гаразд. Двоє людей спускаються димарем…– О Боже! Жоден з них не піде вмиватися !!! – Неправильно. Тепер ти переконався, що знання логіки Сократа недостатньо, щоб вчити Талмуд? Скажи мені, як може бути таке, щоб двоє людей спускалися по одній і тій же трубі і один з них забруднив обличчя, а інший – ні?! Невже ти не розумієш? Це питання – нісенітниця, і якщо ти витратиш життя, відповідаючи на безглузді питання, то всі твої відповіді теж будуть позбавлені сенсу! Джерело

Чому скупий платить двічі? Правдива історія із життя

США, штат Кароліна. Джон Доу купив коробку дуже рідкісних і надзвичайно дорогих сигар та застрахував їх від вогню.Через місяць, викуривши всі свої сигари, Джон подав до суду на страхову компанію.У заяві він написав, що сигарети були втрачені «в серії невеликих загорянь». Страхова компанія відмовилася виплатити компенсацію, мотивуючи це тим, що Джон вжив сигарети природним чином. Але він подав до суду і… виграв. Під час оголошення вердикту суддя, погодившись з тим, що позов був дріб’язковим, підтвердив, що y Джона був страховий поліс, в якому чорним по білому написано, що страхова компанія страхує сигари, в тому числі і від загоряння, не конкретизуючи, в разі якого загоряння вона не буде виплачувати компенсацію. Отже, компанія повинна виплатити Джону відшкодування. Щоб не обтяжувати себе довгими і дорогими апеляціями, страхова компанія погодилася з рішенням суду і виплатила Джону Доу 15 000 доларів за втрату його рідкісних дорогих сигар, втрачених «через загоряння». Після отримання грошей по чеку Джон був заарештований за звинуваченням в 24 підпалах. Його власну позовну заяву і свідчення на першому суді були використані проти нього ж. Він був визнаний винним в умисному підпалі застрахованої власності і засуджений до 24 місяців тюремного ув’язнення і штрафу в 24 000 доларів. Джерело

Мудра притча про те, як важливо завжди звертати увагу на дрібниці

Гіпотетична ситуація: що буде, якщо кинути жабу в каструлю з гарячою водою? Вона миттєво вистрибне. А що, якщо ту ж саму жабу покласти в каструлю з холодною водою, поставити на плиту і поступово нагрівати? Жаба розслабиться. Вона, звичайно, помітить, що стає тепліше, але подумає: «Трошки зайвого тепла не зашкодить». А закінчиться все тим, що вона звариться. Багато що в житті накопичується поступово. Особливо борги, зайва вагу і погане здоров’я. Не можна недооцінювати дрібниці. Джерело

“В руках Божих” – притча, яку варто прочитати бодай раз у житті!

Один чоловік після своєї смерті попросив Господа Бога показати йому весь його життєвий шлях. Несподівано для себе він виявив, що поряд з його слідами була ще одна пара чиїхось слідів. – Господи, – звернулася ця людина до Бога, – а чиї це сліди поруч з моїми? – Це мої сліди, – відповів Господь. – Я завжди був поруч з тобою. Потім чоловік виявив, що в найважчих його життєвих ситуаціях була тільки одна пара слідів. – Господи! – знову звернувся він до Бога. – Чому ж в найважчих і небезпечних ситуаціях, коли мені найбільше потрібна була твоя допомога і підтримка, ти залишав мене? Бачиш, тут тільки одна пара слідів. – Невдячний! – відповів гучно Господь. – У найскладніших твоїх життєвих ситуаціях я ніс тебе на руках! Джерело

“Сліди на піску”: дуже мудра притча, яку я раджу прочитати кожній людині!

Одного разу чоловіку приснився сон, в якому він побачив свого ангела. Ангел звернувся до нього: – Хочеш, я покажу твоє життя? – Хочу, – відповів чоловік. Ангел підняв його високо над землею і чоловік побачив своє життя у вигляді піщаного берега і двох пар слідів, які весь час йшли поруч. – Ого, а хто це йде разом зі мною? – Це я, – сказав ангел, – я супроводжую і підтримую тебе все твоє життя. Чоловік уважно подивився вниз і запитав: – Скажи, а чому в деяких місцях я бачу тільки одну пару слідів? – Це найскладніші періоди твого життя, – промовив ангел. – Як же так? Ти кидав мене в найважчі хвилини – саме тоді, коли мені найбільше потрібна була твоя допомога? – обурився чоловік. – Ні, просто в ці періоди я ніс тебе на руках, – спокійно відповів ангел … Автор невідомий

Наймудріша притча про справедливість. Прочитайте і запам’ятайте цю мудрість!

Один купець їхав у Франкфурт на ярмарок і дорогою, на вулиці одного з селищ, загубив гаманець, в якому було 800 гульденів. Значна сума як на ті часи. Кінь тоді коштував 40 гульденів. (Біблія Гутенберга коштувала 100 гульденів в пергаменті і 46 гульденів на папері – прим. Брати Грім). Тому втрата грошей, за які можна було придбати 20 коней це, самі розумієте, прикра втрата. Йшов тою дорогою місцевий тесля і знайшов важкенький гаманець. Приніс його додому. Нікому про нього не сказав, а заховав в очікуванні появи господаря втраченого гаманця – доведеться ж віддавати. А якщо не зголоситься — то інша справа. Та за будь-яких обставин треба почекати… У найближчу неділю священник оголосив в церкві, що втрачено 800 гульденів і що тому хто їх знайде і поверне виплатять 100 гульденів винагороди. Чесний тесля приніс гроші пастору. Той попросив, щоб прийшов купець. Торговець прибув. Взяв гаманець. Перерахував гроші і дав теслі не обіцяних 100 гульденів, а всього лише 5, і супроводив це дуже образливими словами: “А сто гульденів ти взяв без дозволу сам, бо в гаманці було 900 гульденів!”. Таким от безчесним чином жадібний торгаш вирішив схитрувати та зекономити. Тесля, зрозуміло, обурився, що його звинувачують у крадіжці і заявив: “Я жодного гульдена не взяв, не те, щоб сотню. Я людина віруюча”. Священник підтвердив, що тесля, справді, порядна і глибоко віруюча людина, яка дотримується заповідей Божих, і тому він не міг взяти цю сотню гульденів. Та зажерливий купець наполягав на своєму. Сперечалися вони довго, і тоді священник відвів і теслю, і купця в суд міста Франкфурта. Справа розглядалась декілька днів і стала для містян предметом численних пересудів. Тому в день засідання суду і оголошення вироку будівля суду була переповнена. Всіх цікавило чим завершиться грошовий спір. Суддя спочатку запитав купця: “Ти можеш присягнути, що загубив саме 900 гульденів?” Купець, навіть, оком не моргнув, поклав руку на Біблію, і заприсягся. У ті часи присяга на Біблії, то була, ну, дуже серйозна справа. Потім суддя звернувся до теслі: “А ти можеш присягнути, що знайшов 800 гульденів?” Чесний майстер спокійно поклав руку на Біблію і теж присягнув. Після цього суддя оголосив свою ухвалу: “Справа очевидна. Гаманець, знайдений теслею не належить купцю, бо він загубив 900 гульденів. Тому гаманець і 800 гульденів передаються теслі і він може розпоряджатися грішми на власний розсуд. Купцю ж належить продовжити пошук свого гаманця, в якому було 900 гульденів!” Так купець позбувся грошей і принагідно чесного імені. Вирок судді виявився мудрим і справедливим, бо жадібність і зло покарало себе само. Притча датована 1506 роком з книги “Scherz und Ernst” (“Жартома і всерйоз”) письменника і проповідника Йоганнеса Паулі. Переклад – Брати Грім Джерело

Повчальна притча про те, чому завжди потрібно залишатися собою. Прочитайте і задумайтесь!

Жінка середнього віку потрапляє в автокатастрофу. “Швидка допомога” домчала до лікарні. Вона то приходить до тями, то втрачає притомність і просить Бога зберегти її життя. Бог каже, щоб вона не хвилювалася, Він обіцяє, що вона житиме ще довго-довго. Її час іще не настав. Жінка лежить в лікарні, поки зростаються переломи, і тут їй спадає на думку, що вона може зробити ще дещо. Вона вирішує прибрати живіт, а ще було б непогано збільшити груди і зменшити ніс. Вона виглядає і почувається новою жінкою. Вона така задоволена своїм новим тілом, що не може дочекатися, коли вийде з лікарні і покаже себе світові. Через декілька хвилин після того, як жінка покидає лікарню і йде додому, з-за рогу вилітає автобус і збиває її на смерть. Вона потрапляє до раю, але така розгнівана, що одразу кидається до Бога: “Ти казав, що я житиму довго-довго. І що?” Бог уважно дивиться на її обличчя і каже: “Я тебе не впізнав” Мораль: Ти зможеш прожити і по-справжньому насолодитися своїм життям лише тоді, коли приймеш себе і не шукатимеш для себе інших образів. Любіть себе і вдосконалюйте те, що у вас вже є. Ви неповторні і прекрасні! Автор невідомий

Безцінна порада мудреця про те, як потрібно жити у важкі часи!

Є стародавня історія про мудреця, який порадив, як потрібно жити у важкі часи. Один чоловік запитав мудреця: як правильно себе поводити, коли все незрозуміло, коли навколо всі такі злі, роздратовані, і неясно, що буде далі. Обстановка дуже тривожна, а йому треба перетнути пустелю і дістатися до безпечного міста. Як бути? Мудрець відповів: – Знайди хороших і спокійних людей, які зайняті своєю працею, ні на кого не нападають і тримайся поруч з ними. Це буде твій караван, з ним ти пройдеш через небезпечні і безплідні землі. А зі злими не живи, бо вони тобі зашкодять. Чоловік запитав, що робити, якщо немає такої групи людей? Мудрець відповів, що навіть один добрий супутник – це теж добре. Удвох легше пройти через небезпечні землі. Чоловік сумно запитав; мовляв, а якщо немає такої людини? Мудрець відповів питанням. – У тебе є верблюд? Звичайно, верблюд у чоловіка був. – Ось і тримайся поруч зі своїм верблюдом, – сказав мудрець. – Доглядай за ним, годуй його, йдіть вперед. Навіть верблюд – кращий супутник в пустелі, ніж злі люди. З ним ти врятуєшся. А злі погублять тебе. Зараз все залежить від тих, хто поруч з нами. З ким ми тримаємося разом. Це єдиний захист в тривожний час. Верблюд – це наша робота, навчання, відповідальність за близьких. Якщо немає добрих супутників, треба триматися за свого верблюда. Це наш маленький караван. А зі злими – це як банда чи зграя. І якщо треба дійти до безпечного міста, то тримайтесь від них подалі… Ганна Кир’янова

У разі пожежі, кого потрібно рятувати: дружину чи дитину? Відповідь приголомшує!

Сократ, великий філософ і багатодітний тато, як ви пам’ятаєте, обожнював вийти на площу і поставити складне питання своїм сучасникам. Одне з таких питань я спробувала винести на загальне обговорення в наші дні. Ось, що з цього вийшло. Був звичайний осінній вечір. Домочадці розбрелися по своїх кімнатах. Я читала Сократа. Одне питання мене приголомшило. Він питав: «Якщо буде пожежа, і можна врятувати лише когось одного, кого врятуєш дружину або одну дитину?». Всі чоловіки відповіли: «Дитину, звичайно». Сократ сказав: «А я врятую свою молоду дружину. Ми погорюємо разом, і вона народить мені ще дітей. А якщо спасу дитину, то горе буде і мені, і йому. Вона своїм виглядом буде завжди нагадувати мені про трагедію. А сама дитина втратить і братів-сестер, і маму, а потім обзаведеться мачухою, яка не зможе її любити як любила мама». Звичайно суперечки не вщухали довго. Мені стало цікаво, що відповість мій чоловік. Запитала, не відриваючись від читання, він відповів: «Дитину. Всі врятують дитину. Вона беззахисна і… ну, не знаю, буду рятувати всіх, але якщо одного, то дитину». Я йому розповіла про Сократа. Він відклав газету. Весь вечір ми обговорювали це питання. Воно виявилося нереально складним. Вранці обидва вирушили на роботу, діти в школу і дитсадок. День у мене був насичений, про Сократа я не згадувала. Нагадав чоловік, увечері: «Я думав мене на роботі вб’ють сьогодні. У перерві, за обідом завів розмову про Сократа, поставив його питання колегам. Відповіді були очевидними. Я сказав, що ввечері і сам так відповів, але з ранку поміняв свою думку, Сократ переконав своїми доводами» (для мене це стало одкровенням). За словами чоловіка всі перестали їсти. Почали кричати і доводити, дзвонили друзям і народ підходив з інших відділів. Нарешті, покликали жінок з бухгалтерії, і ті теж, в один голос, стали говорити: «З глузду з’їхав? Дружину поміняти можна на іншу. Дитина – твоя кров!». Порятунок прийшов у вигляді начальника. Той виявив відсутність всіх працівників на місцях в робочий час, примчав на голоси і розігнав несанкціонований мітинг. Чоловік повернувся до роботи і виявив пенсіонера, свого товариша по службі, на робочому місці. Той в диспуті не брав участі, обід пропустив в силу свого трудоголізму, та й тугий був на вухо стариган, не особливо на роботі з ким спілкувався. «Чого всі кричали то? Премію скасували чи що?», – присів перепочити ветеран. «Так, ні, тут філософський диспут виник…», – чоловік і йому поставив запитання. А дідок був сім’янин, до речі: з дружиною сорок років разом, три сина, кожному будинок будував своїми руками, п’ять онуків, всі люблять його, в гості ходять. Старий задумався: «І що, всі сказали дитину виберуть, рятуючи? А я б бабку свою вибрав! Діти, вони – гості в родині, виростають і розлітаються з гнізда. Так, люблять мене, і я їх, ходять в гості. Так, тільки кожен – відірваний шмат. А з жінкою своєю я і вмирати буду». Мудрість цього старого потрясла. Подумалося, може тому у нас стільки розлучень, що не цінуємо ми сім’ю правильно. Може, головне не наші діти і заради них все? Може, всі будуть щасливі, лише коли батьки цінуватимуть один одного понад усе? Ліна Романова Джерело

Притча: “Світло душі”. Ось що потрібно робити, щоб люди навколо тебе були щасливими

– Чому про одних людей говорять, що у них світла душа, а про інших, що темна, – запитала дочка, – адже в душу людини заглянути не можна. Люди можуть прикидатися. Мати відповіла: – Коли зустрічаєш людину зі світлою душею, то тобі стає світло. Якщо ти відчуваєш якусь душевну біль, то поруч з такою людиною вона стихає. Така людина буде зміцнювати віру в Бога, віру в себе, ти відчуваєш тиху радість і надію на щастя, хочеться всіх любити і творити добро. – А якщо начебто людина говорить все правильно, але мені від її правильності стає погано? Опускаються руки і життя здається якимось безпросвітним? Чи означає це, що людина лицемірна і зла? – Ні, доню. Це означає, що душі цієї людини не вистачає світла. Що ця людина нещасна, і спілкуючись з тобою неусвідомлено ділиться з тобою своєю бідою. – І що мені робити тоді? – Світити самій для цієї людини. І чим більше зусиль ти будеш прикладати, щоб світити, тим більше світла тобі дасться! Запам’ятай, світло – це не тільки розмови про Віру і Бога, світло – це привітна Посмішка, Добре слово, підтримка. Джерело

Повчальна притча: “Три сестри та їх Доля”. Чиста правда про життя!

В одному селі, далеко в горах жили собі три сестри. Найстарша була ну дуже вже ледача. Середня була страшенно злою. А третя, наймолодша і роботяща і добра, та й вродою Бог її не обділив. От, в один чудовий ранок, біля воріт їхньої хатини зупинився віз. А оскільки до них рідко навідувалися гості, то сестри швиденько вибігли подивитися, хто ж то приїхав до них.Виявилося, що возом керує якась літня жінка, от дівчата і запиталися, хто вона?   — Я, ваша доля, дорогенькі. І сьогодні приїхала вас забрати, щоб заміж видати, вже пора прийшла. Посідали дівчата на віз, та й рушили у дорогу. Не довго їхали, як у першому ж селі натрапили на хлопця, що працював у полі. По ньому було видно, що хлопець роботящий, сильний і ніякої роботи не боїться. — Це твій суджений, — вказала Доля, найстаршій дівчині. Висадили сестру та й рушили далі. Теж не довго їхали, як натрапили у другому селі на хлопчину одного. «Такого добряка ще пошукати треба» так про нього люди казали. Завжди всім допомагає, ніколи нікому не відмовить. Добряк добряком.   — Ну цей вже твій коханий буде — мовила Доля до середньої сестри. Лишилася на возі найменша. От їдуть вони годину, дві, три…Аж заїхали у таке бідне село що і поглянути шкода. Доїхали до краю села, а там хатина напіврозвалена, і у багнюці коло хатини юнак лежить, п’яний, п’янющий.Саме біля нього і висадила Доля третю сестру. — Цей буде твій суджений — мовила старенька Доля. Заплакала дівчина та й питає:   — Навіщо мені, такій добрій, гарній, працьовитій ти такого жениха даєш? Хіба я не варта кращого? Cтаршим сестрам, он яких гарних хлопців знайшла!Хіба для мене іншого не знайдеться?А Доля і відповідає дівчині:   — Та звичайно знайдеться, хлопців гарних на світі багато… але… — і, важко зітхнувши, додала, — Але саме цей хлопчина бtз тебе пропаде! Джерело

“Два яблучка”: мудра притча, яка навчить вас не робити поспішних висновків!

Маленька дівчинка принесла з вулиці два великих яблука. Напевно, її там хтось пригостив. – Мамо, дивись, які гарні яблука! – Так, красиві! А мене ти пригостиш? – запитала мама.   Дівчинка кілька секунд дивилася на матір і раптом надкусила одне яблуко, потім швидко інше. Жінка відчула, як посмішка застигла на її обличчі, і дуже старалася, щоб не показати свого розчарування. Їй було прикро, що люба донечка не хоче з нею ділитися. Раптом дівчина дістала одне з надкушених яблук і сказала: – Мамо, це яблуко смачніше! Мораль: Яким би ти не був зрілим, досвідченим та компетентним, ніколи не поспішай судити інших. Дайте їм можливість пояснити. Те, що ви бачите, може бути дуже оманливим. Часто, коли ми бачимо лише загальну картину, ми помиляємось у реальних мотивах вчинків іншої людини. Джерело

Повчальна історія із гумором. Обов’язково дочитайте до кінця!

Троє математиків і троє фізиків збираються їхати поїздом в інше місто на конференцію. Вони зустрічаються перед касою на вокзалі. Першою підходить черга фізиків і вони, як усі нормальні люди купують по квитку на людину. Математики ж купують один квиток на всіх. «Як же так?» – дивуються фізики – «Адже в поїзді контролер, вас же без квитків звідти виженуть!». «Не хвилюйтеся» – відповідають математики – «У нас є МЕТОД». Перед відправкою поїзда фізики розсідаються по вагонах, але намагаються простежити за застосуванням загадкового «методу». Математики ж всі набиваються в один туалет. Коли контролер підходить до туалету і стукає, двері привідкриваються, звідти висовується рука з квитком. Контролер забирає квиток і далі всі вони без проблем їдуть в пункт призначення. Після конференції ті ж знову зустрічаються на вокзалі. Фізики, надихнувшись прикладом математиків, купують один квиток. Математики не беруть жодного. – А що ж ви покажете контролеру? – У нас є МЕТОД. У поїзді фізики набиваються в один туалет, математики – в інший. Незадовго до відправлення, один з математиків підходить до туалету, де ховаються фізики. Стукає. Висовується рука з квитком. Математик забирає квиток і повертається до колег. МОРАЛЬ: Не можна використовувати математичні методи, не розуміючи їх!

Мудра притча: ображатися на образи – приміряти чуже лахміття

Чужий негатив залишається чужим, поки ми самі не вирішуємо його прийняти … Один чоловік став публічно ображати Омара Хайяма: —  Ти безбожник! Ти п’яниця! Майже злодій! У відповідь на це Хайям лише посміхнувся. Інший чоловік, який спостерігав за цією сценою виряджений за останньою модою красунчик в шовкових шароварах запитав Хайяма: — Як же ти можеш терпіти подібні образи? Невже тобі не образливо? Хайям знову посміхнувся. І сказав: — Ходімо зі мною. Цей чоловік пройшов за ним у запилене комору. Хайям запалив лампу і став ритися в скрині, в якоійзнайшов абсолютно нікчемний дірявий халат. Кинув його чоловіку і сказав: — Примір, це тобі до пасуватиме. Чоловік зловив халат, оглянув його і обурився: — Навіщо мені ці брудні обноски? Я, начебто, пристойно одягнений, а ось ти, напевно, з глузду з’їхав! – і кинув халат назад. — Ось бачиш, – сказав Хайям, – ти не захотів приміряти лахміття. Точно так само і я не став приміряти ті брудні слова, які мені жбурнули. Потрібно полюбити все навколо, не звертати уваги на негатив. Бути щасливим – означає бути розумним. «Прийшла негативна установка – поставтеся до неї спокійно, потисніть плечима і перемкніть увагу на щось більш цікаве». Луїза Хей Джерело

Коротенька, але дуже мудра історія про розуміння себе. Прочитайте, вона того варта!

«Якось учень спитав у свого Вчителя: – Вчителю, скажи, що мені треба робити щоб зрозуміти хто я та стати на шлях просвітлення ? – Для початку забери в людей право вирішувати, хто ти. – Як це, Вчителю? – Хтось тобі скаже, що ти поганий, ти повіриш йому і засмутишся. Інший тобі скаже, що ти хороший – і ти радітимеш. Тебе хвалять чи сварять, вірять тобі чи зраджують. Допоки в них є право вирішувати, хто ти чи який ти, тобі не знайти себе. Забери в них це право! І в мене також…» Джерело

Філософська казка про гівно! Прочитаєте 1 раз, а запам’ятаєте назавжди :)

У лісі жило гівно. Одного разу в цей ліс пішов мудрець. Гівно вискочило з лісу перед мудрецем і прокричало грізним голосом: “Я тебе з’їм”. Мудрець злякався і втік. Мораль: Гівна боятися – в ліс не ходити. Потім в ліс пішов другий мудрець. Перед ним вискочило гівно і прокричало: “Я тебе з’їм”. Мудрець не злякався і штовхнув гівно ногою. Гівно завоняло. Мораль: Ти можеш боротися з гівном, але гівно буде смердіти. Третій мудрець пішов в ліс. З лісу вискочило гівно, знову прокричало: “Я тебе з’їм”, а мудрець відповів “Я сам тебе з’їм” і з’їв гівно. На смак гівно виявилося гівном. Мораль: Ти можеш перемогти гівно, але смак перемоги тобі не сподобається. Тоді четвертий мудрець пішов в ліс. Гівно вискочило з лісу, пригрозило з’їсти мудреця, але мудрець не злякався і пройшов мимо. Гівно покричало, покричало, заплакало, пішло і втопилося. Тому що метою гівна було лякати мудреців. Мораль: Якщо зустрів гівно, пройди повз. Андрій Громов Джерело

Коротенька, але дуже мудра притча-молитва, про яку варто пам’ятати щодня

Друзі, сьогодні у нас для вас дуже коротка і дуже мудра притча-молитва, про яку рекомендуємо пам’ятати: «Господи, дай мені терпіння прийняти те, чого я не можу змінити, дай мені силу змінити те, що я можу змінити, і дай мені мудрість відрізнити одне від іншого.». Фрідріх Кристоф Етінгер Джерело

“Сім чудес світу” – повчальна розповідь, яка зворушує до глибини душі

Одного разу в школі проходив урок на тему “Сім чудес світу”. Завдання полягало в тому, щоб кожен учень написав сім чудес світу… на свій погляд. Коли вчитель збирав зошити він помітив, що одна дівчинка ще не закінчила. Учитель запитав, чи не потрібна їй допомога. Учениця відповіла:– Так. Я довго сумнівалась, які вибрати. На світі так багато чудес.Тоді вчитель запропонував зачитати, що вона вибрала. Дівчинка деякий час вагалася, але зважилася прочитати. – Для мене сім чудес світу це: бачитичутирухатисяторкатисьвідчуватисміятисьлюбитиВ класі запанувала тиша… Автор невідмий

Повчальна притча про радість. Ви захочете нею поділитися з друзями!

Молодий Ангел, який щойно спустився на землю, сидів на гілці дерева і слухав розмову дитячої компанії. – Мені тато вчора подарував бантик, дивіться який гарний. Я у нього попросила, а він одразу мені подарував. Мама сказала, що для людини велика радість, коли їй роблять подарунки, – повідомила Марічка, перебираючи кінчики волосся. Всі з цікавістю подивилися на її бант. – А-а-а у мене є …. олівці кольорові. Мені теж їх недавно купили. Отже, у мене теж є радість? – запитала Тетянка. Ромчик потер ніс і, мабуть, на щось зважившись, сказав: – А мені великий велосипед купили, тільки я на ньому поки кататися не вмію. Адже, це теж вважається подарунком, так? – Мама казала, що радість – це коли ти отримуєш подарунки і тобі від цього добре, – сказала Марічка, влаштовуючись зручніше на лавці. – А якщо тобі подарунків не роблять, то тоді у тебе і радощів немає? – запитав Ромчик, скоса поглядаючи на Сергійка. – Виходить, немає, – повчально сказала Марійка, – це означає, що ніхто тебе не любить, якщо тобі нічого не дарують. І всі поглянули в бік Сергійка. Вони знали, що хлопчик живе з бабусею, і подарунки отримує нечасто, тобто майже зовсім не отримує. Їм стало шкода свого друга. Сергійко, мабуть, відчув, що його зараз почнуть жаліти, і весело підскочивши, сказав: – А у мене теж радість. Мені вчора ліс подарував кошик грибів, уявляєте? Повний кошик грибів. Всі з цікавістю дивились на Сергійка. – Це не вважається подарунком, це ж ти сам їх збирав. А треба щоб просто подарував хтось, – сказала Марічка. Сергійко задумався на хвилинку, а потім випалив: – А вчора дощ був, ви ж пам’ятаєте? Ви ще всі додому розбіглися. А я в альтанці сидів, бабуся в магазин пішла. Так ось – дощ мені вчора таку величезну веселку подарував. Гарну різнокольорову, до самісінького неба веселку-радість. Всі знову здивовано втупилися на Сергійка. – А ще після дощу в калюжах рибки срібні плавали. Чесно, я сам бачив. Це все дощ, – з повагою до подарунків дощу, додав хлопчик. Хлопці із щирим захопленням дивилися на свого друга. Ангел вийняв бланк звіту для свого керівництва і написав: “День перший. Зустрів маленького чарівника». Потім задумався на хвилинку і додав:«А мене запевняли, що їх на Землі немає» … Автор невідомий

“Щастя і любов” – мудра притча, яка змусить задуматися кожну людину

– Куди зникає любов? – запитало маленьке щастя у свого батька. – Вона помирає, – відповів батько. Люди, синку, не бережуть те, що мають. Просто не вміють любити! Маленьке щастя задумалося:“Ось виросту великим і стану допомагати людям!” Йшли роки. Щастя підросло і стало великим. Воно пам’ятало про свою обіцянку і щодуху прагнуло допомагати людям, але люди його не чули. І поступово Щастя з великого почало перетворюватися на маленьке і чахле. Дуже воно злякалося, як би зовсім не зникнути, і відправилося в далеку дорогу, щоб знайти ліки від своєї недуги. Довго йшло Щастя, не зустрічаючи нікого на своєму шляху, і стало йому зовсім погано. Зупинилося воно відпочити. Вибрало розлогі дерева і прилягло. Тільки задрімало, як почуло кроки, що наближаються. Відкрило очі і бачить: йде по лісу старезна баба вся в лахмітті, боса і з палицею. Кинулося щастя до неї: – Сідайте. Ви, напевно, втомилися. Вам потрібно відпочити і підкріпитися. У баби підкосилися ноги, і вона буквально звалилася в траву. Трохи відпочивши, мандрівниця розповіла Щастю свою історію: – Прикро, коли тебе вважають такою старезною, а насправді ти така молода… і звуть мене Любов! – Так це ви Любов?! – вигукнуло вражене Щастя. Але мені говорили, що любов – це найпрекрасніше з того, що є на світі! Любов уважно поглянула на нього і запитала: – А тебе як звуть? – Щастя. – Ось як? Мені теж говорили, що Щастя має бути прекрасним. І з цими словами вона дістала з свого лахміття дзеркало. Щастя, поглянувши на своє віддзеркалення, голосно заплакало. Любов підсіла до нього і ніжно обійняла рукою. – Що ж з нами зробили ці злі люди і доля? – схлипувало Щастя. – Нічого, – говорила Любов, – Якщо ми будемо разом і станемо піклуватися один про одного, то швидко станемо молодими і прекрасними. І ось під тим розлогим деревом Любов і Щастя уклали свій союз ніколи не розлучатися. З тих пір, якщо з чийогось життя іде Любов, разом з нею йде і Щастя, порізно їх не буває. А люди до сих пір живуть і зрозуміти цього не можуть… Джерело

Повчальна притча із глибоким змістом. Прочитайте, вона того варта!

Одного разу до перукаря прийшов продавець квітів. Коли майстер закінчив стрижку, і прийшла черга оплати, він сказав: «Я не візьму з вас гроші, бо до кінця тижня я працюю безкоштовно, на громадських засадах, так сказати». Продавець квітів сказав «спасибі» і пішов. На наступний день, коли перукар прийшов на роботу, він знайшов біля дверей записку зі словами подяки і великий букет чарівних троянд. Через час до цього ж перукаря прийшов кондитер. Після стрижки, коли кондитер вже збирався заплатити за надану йому послугу, перукар сказав: «Я не візьму з вас гроші, бо до кінця тижня я працюю безкоштовно, на громадських засадах». Кондитер посміхнувся і пішов. А на наступний день перукар знайшов біля дверей записку зі словами подяки і десяток ароматних тістечок. Наступним до перукаря прийшов сенатор. Коли він поліз у кишеню за грошима, перукар йому сказав те ж саме, що й іншим клієнтам: «Я не візьму з вас гроші, бо до кінця тижня я працюю безкоштовно, на громадських засадах». Сенатор зрадів і пішов. На наступний день, коли перукар прийшов на роботу, його там вже чекали 3 сенатора, з десяток депутатів, ще більше їх помічників, мер міста, кілька держслужбовців, секретар мера, дружина мера і п’ятеро дітей – всі прийшли на безкоштовну стрижку. Саме в цьому і полягає головна відмінність між нами – пересічними людьми – і тими «великими», хто нами всіма керує. Джерело

“Так буде не завжди” – повчальна притча про те, як важливо вміти за все бути вдячним

Це було в часи гонінь на християн. В одному селищі жила християнська сім’я. Батькові важко було прогодувати дружину і маленьких дітлахів, хоч він і працював, не покладаючи рук. Але всю свою печаль він поклав на Господа і вірив, що коли-небудь все зміниться на краще. Якось, щоб і себе, і сім’ю свою підбадьорити, вигравірував батько на дощечці слова: “ТАК БУДЕ НЕ ЗАВЖДИ”. І повісив напис на видному місці в будинку. Пройшли роки гонінь, і настав час достатку і свободи. Виросли діти, з’явилися онуки. Зібралися вони за багато накритим столом в батьківському домі. Помолилися, подякувавши Господу за надіслані дари. Старший син раптом помітив стару табличку. – Давай знімемо, – говорить батькові, – так не хочеться згадувати про ті важкі часи. Адже тепер все позаду. – Ні, діти мої, нехай висить. Пам’ятайте, що і ТАК теж буде НЕ ЗАВЖДИ. І вчіть цього своїх дітей. Потрібно вміти за все дякувати Господу. Тяжкий час – спасибі за випробування. Легко тобі живеться – спасибі за достаток. Тільки той вміє бути вдячним, хто завжди пам’ятає про вічність. Джерело