Ціла скринька мудростей від мого батька, які я запам’ятав на все життя…

– Синку, будь ласка, прошу, не зв’язуйся з гулящими жінками. Ці жінки не зроблять тебе сильнішим, вони наповнять твоє життя помилками, помилками щодо всіх жінок, а цей цинізм не додасть тобі ні мудрості, ні глибини. – Будь розбірливий. Не розкидайся компліментами і похвалами, але будь поблажливим, поважай жінок, якими б вони не були, бо ти чоловік – не просто слово, але сила. Сила, яка не дозволить собі принизити або образити людину, яка оступилася. – Будь відповідальний. За себе і за свою справу, за свої вчинки. Кожен твій крок має бути відповідальним перед людиною, перед собою і перед Богом. – Не дозволяй собі легковажності. Помиляйся, вчися, але рухайся далі і знай: кожна помилка робить тебе сильнішим. – Не шкодуй себе. Допомагай людям, не живи тільки на догоду собі, і тобі воздасться і в цьому світі, і в тому. Будь великою людиною, душею і серцем. Будь вольовим і нічого не бійся, май страх, але май сили і волю цей страх придушити. Май можливість називатися чоловіком. Май чистий погляд і вільні думки. Нехай серце твоє не запаморочиться забобонами – чужих людей і помилкових цінностей. – І, повір мені, жінка, яку ти полюбиш, буде як дві краплі води схожа на тебе. Така ж сильна і мудра. Така ж як і ти, що збилася зі шляху, але йде своєю дорогою, своєю правдою і вірою. – І нехай у неї будуть шрами на серці, нехай вона помилялася, але це буде усвідомлений вибір, один вибір на все життя. Хай вона буде гостра на язик, але щира. Така, яка ніколи тебе не обдурить і не зрадить. Ти пізнаєш її по очах, тому що правда світиться шаленим вогнем. Не лякайся і слухай свого серця – воно підкаже тобі. І, повір мені, синку, вона точно так само шукала тебе. – Ви впізнаєте один одного за поглядом, ніби бачили його все своє життя. Автор невідомий

Цінуйте свій час, бо його не можна ні повернути, ні купити!

Один чоловік все життя працював. Він завжди знаходив виправдання тому, що дуже мало часу проводив з сім’єю.  Треба було добудувати дім, придбати авто, заощадити на відпочинок… Потреби зростали з кожним роком, а життя проходило дуже швидко. Будучи на схилі літ, він пишався тим, що зміг дати дітям достойну освіту, забезпечив їх матеріально. Одного зимового вечора, сидячи перед каміном, чоловік задрімав. І наснився йому сон, що прийшов час підбити підсумки прожитого. З’явився перед ним Ангел – посланець Бога. Чоловік зрозумів, що відбувається і сказав, що так і не встиг насолодитися життям, бо завжди працював. Попросив, щоб Ангел дозволив повернутися до рідні, попрощатися. Ангел поставив перед чоловіком терези і сказав: «Постав на одну шальку ніжні спогади про перші кроки своїх дітей, перші слова, першу шкільну виставу, танець, пісеньку, а у другій з’явиться кілька хвилин для того, щоб ти попрощався з рідними». Чоловік довго думав, та не міг пригадати нічого. Його охопив розпач, він зрозумів, що пропустив все найважливіше. Прокинувся дуже стривоженим. Серце стискала печаль, бо нічого вже не можна було змінити. Він вирішив покликати своїх дітей до себе. Коли всі зібралися за столом, батько сказав: «Я важко працював, намагаючись купити для вас все необхідне, але не знав, що любові, уваги, ласки та спогадів купити не можна. Не робіть моїх помилок. Цінуйте свій час, бо його не можна ні повернути, ні купити». Джерело

Чому не можна заздрити? Прочитайте, у цих словах стільки мудрості!

Не заздріть ніколи, нікому й нічому. Заздрість — це рак душі. Це духовна смерть, а згодом і невиліковні хвороби тіла. Не проси Бога, аби щось для тебе зробив. Проси, щоби навчив, що ти маєш зробити для себе сам. Вчіться віддавати, бути щирими перед людьми. Боріться зі своєю скупістю. Бо не гріш ви затискаєте в руці — ви затискаєте своє дихання, биття серця, гамуєте кровотоки в жилах. Нагромаджуючи, затискаючи в кулак і душу, перев’язуєте міцними вузлами всі артерії Божої благодаті. Чи знаєш ти, людино, що немає на землі нічого вищого понад людяність? Якщо послужиш ближньому — і тобі послужать. Якщо допоміг досягти успіху іншій людині — ти сам його досягнеш. Не змагайся ні з ким. Поступайся в усьому і всім. Бог тебе ніколи не залишить. Не вважай зайвим поклонитися добрій людині, навіть дитині. Найменше діло, яке вручив тобі світ, роби совісно і не думай про результат. Бог заплатить тобі за все сповна. Умій чекати. Не нав’язуй свою думку комусь, не сперечайся до оскаженілості. Нехай це роблять дурні. Джерело

«Дощечку не знімай» – влучне нагадування і на добрі часи, і на сумні!

«Дощечку не знімай» – влучне нагадування і на добрі часи, і на сумні. Нагадування, яке дав у старій легенді одному молодому чоловіку один дідусь. Старий продавав городину на базарі: зморені важкою працею руки, сива борода і на диво щаслива посмішка на зрізаному зморшками обличчі. Дідусь посміхався сонечку, підставляючи закриті очі теплим промінчикам осіннього дня і відпочиваючи після праці. Молодий чоловік, пакуючи куплену в нього городину, здивувався: «Діду, от ви, бачу, прожили довге життя, непросте ж, напевно. Важко гаруєте на землі, і все одно сидите-посміхаєтеся. Я наче молодий, повний сил, а радості нема: з роботою перебої, з дружиною лайки, все якось не складається. Як виправити? Що робити? Підкажіть…» Дідусь уважно глянув на молодика, посміхнувся собі в бороду і неквапливо промовив: «Візьми дощечку, напиши на ній «Так буде не завжди» і повісь на своїх дверях. Щоб завжди бачити». Молодий чоловік так і зробив. Через деякий час дійсно знайшов роботу, вдома запанували мир та злагода, народилася дитинка – життя наповнилося радістю. Минув рік, прийшла знову осінь, і молодик знову прийшов на базар за запасами городини. І знову побачив того самого дідуся. З тим самим щасливим виразом обличчя. Тільки зморшок на його обличчі стало більше. – Ну що, дідусю, ти далі тут, далі посміхаєшся! Я теж – у мене все налагодилося. Не знаю, чи завдяки твоїй пораді, чи якось саме, але налагодилося. Що тепер скажеш? Старий подивився на нього і сказав: «Дощечку ту не знімай». Джерело: Українки

«Боротися або жити» — повчальна притча, яка змусить задуматися кожну людину!

Не знаю як у вас, а у мене часто трапляються випадки, коли довго турбує якесь питання, і раптом на очі попадеться притча чи історія, яка дасть потрібну відповідь і розкладе все по поличках. Старенька бабуся сиділа на кріслі і в’язала шкарпетку. Незважаючи на дуже похилий вік, рухи її були дуже вправними та швидкими. Напевно, вона була гарною майстринею, бо навіть не слідкувала за своєю роботою, а просто дивилася у вікно, як осінні великі краплини стікають по склу, і ледь помітно посміхалася своїм думкам. Їх перервала молода дівчина, що стрімко зайшла до кімнати, вона притулилася до бабусі і ніжно її обійняла. — Що трапилося, моє сонечко, чого така сумна? — поцікавилася старенька.Зажурена дівчина подивилася на бабусю очима, повними сліз.— Бабусю, рідненька, чому я така нещасна у житті?Стосунків нормальних з коханим нема, та й роботу втратила. І чого мені так не щастить у житті?! Мудра бабця обійняла свою онуку, а потім пильно подивилася їй у очі, промовивши: — Згадай, колись у твоєму дитинстві була така гра – діти бігали навколо стільців під музику, і як лишень музика зупинялася, діти мусили чимдуж бігти до стільця, щоб сісти на нього. Хто не встигав, мав вийти з гри. У цій грі завжди були програвші, бо з кожним разом стільців лишалося все менше. — Я дуже добре пам’ятаю цю гру. — Пригадала собі дівчина, — і при чім тут гра? — А річ у тім, що ти виросла, а й досі граєш у цю гру. Ти кожен день за щось або за когось борешся. За роботу, за коханого і так далі. У тебе, молодої, гарної дівчини просто нема часу, щоб насолоджуватися життям, молодістю, дорогоцінними роками, які вже ніколи не повернуться до тебе.Так і виходить, що твоє життя — це суцільна боротьба.Я прожила велике і важке життя, і можу впевнено тобі сказати, що боротьба — це марне витрачання часу та зусиль.Життя промине, як кілька хвилин і ти шкодуватимеш, що не насолодилася молодістю, силою, можливостями, які у тебе були. Потрібно жити саме зараз! Кожну хвилину наповнювати змістом і любов’ю. А поки, ти бігаєш по колу, витрачаючи дорогоцінні сили заради того стільця. Але, варто зупинитися, озирнутися навколо, і виявиться, що стільців у кімнаті є купа, і стоять вони біля стіни вільні, просто треба бути уважнішою. І вийти, врешті, з того кола, у яке ти себе загнала.Розумієш? Треба просто вчитися бачити можливості. Господь Бог, завжди посилає нам безліч можливостей, просто треба вийти з кола і стати уважнішим. Джерело

Образа – показник вашої особистісної незрілості

Образа – це бич всіх жінок, особливо гостро вона проявляється у відносинах з чоловіком. Жінка ображається на поведінку чоловіка, на його вчинки, слова, коли у неї поганий настрій, намагаючись покарати його своєю відчуженістю і мовчанням. У багатьох це працює. Чоловік не витримує психічної напруги створеної жінкою і підходить миритися, дарує подарунки та інше. Не тому що йому хочеться приємне їй зробити, порадувати її, а просто тому що вона створила для нього умови в яких здорова психічно людина не може перебувати. Він просто намагається звести нанівець її емоційний гніт. Образа не зміцнює відносини, вона повільно підточує їх і руйнує. Причому бути скривдженою теж не легка справа – потрібно всередині себе створити абсолютно моторошну енергетику, накрутити думок різних, перебувати в подавленому і негативному стані, не можна посміхатися, радіти, ну і звичайно в кінці кінців образа руйнує не тільки власний розум і здоров’я, а й психіку оточуючих. Багато жінок знають це, але продовжують ображатися! Чому? Нам з дитинства втюхували ідею про те, що вийшовши заміж вирішуються всі проблеми. Чоловік повинен приймати рішення, бути відповідальним, прагнути до того, щоб дружина була щасливою. А з нас нічого не візьмеш. Нам головне виконувати свої подружні обов’язки, готувати їсти, бути красивою, утримувати дім в чистоті і народжувати дітей, а настрій і емоційний стан туди не входить. Нам все чітко розподілили: чоловікові – відповідальність, жінці – м’якість. Чоловік, звичайно, може взяти відповідальність за те, що б створити умови життя для жінки, дати їй дитину, захищати її. Але він не несе відповідальності за те, що відбувається в її голові і за те, як вона це сприймає. Він в цьому не винен абсолютно. Ми перекладаємо відповідальність за наш розум на чоловіків, хоча це вже не є зоною їхнього впливу. Якось молодий чоловік моєї найкращої подруги приніс їй величезний букет жовтих троянд. Він звичайний чоловік і не знає всіх тонкощів, що жовті квіти дарувати до розлуки та інше. І коли він, щасливий, з’явився в дверях з цим букетом, то моя подруга образилася до глибини душі, стукнула його букетом і викинула за двері. У мене пішло більше години щоб пояснити їй, що це не злий намір, що він з нею не розлучається, що він просто звичайний мужик, який не знає тонкощів квіткового етикету і що він хотів зробити їй приємно. Абсурдна ситуація, але я впевнена в вашому житті теж були випадки коли Ви ображалися на всякі дрібниці. Образа, як і багато інших негативних емоцій – це показник нашої особистісної незрілості, що ми не готові брати відповідальність за своє життя, не кажучи вже про життя інших людей. Коли ми ображаємося на когось, то ми просто віддаємо відповідальність за наше життя в чужі руки, ми дозволяємо іншим людям керувати нашою долею, нашим настроєм, нашими емоціями, ми вибираємо бути жертвою! Якщо Вас може засмутити, як з Вами поговорив кондуктор в тролейбусі або що чоловік не подивився в Вашу сторону коли Ви цього чекали, або що мама сказала щось по телефону, або подруга злила на Вас негатив – і Ви через це засмутилися, впали духом, у Вас пропала мотивація і блиск в очах, то скажіть будь ласка хто керує Вашим життям? Ви чи ці люди? Зараз, будь ласка, згадайте ситуації, які запускають в Вас емоції образи, злості, роздратування? Що це за люди? Що це за події? Просто згадайте. Навіщо, Ви дізнаєтеся далі. Коли я вчилася в школі Психології, мій мудрий наставник (низький йому поклін) сказав річ яку я добре запам’ятала: «Наша карма (доля) вона укладена в нашому розумі. Ми по кармі народжуємося з певним розумом, який творить нашу подальшу долю. На одну і ту ж ситуацію двоє людей реагують по-різному. Хтось поникне і перестане намагатися, а інший посміхнеться і побачить в цьому урок Бога. Багато подій в нашій долі зумовлені, але наша свобода полягає в тому як реагувати на це – так ми творимо нову карму, хорошу. Між стимулом і реакцією завжди є кілька миттєвостей всередині яких ми вільні вибрати свою реакцію».Згадайте, коли у Вас все складається добре, чудовий настрій, і раптом хтось на вулиці щось сказав або штовхнув Вас, Ви образитесь? Помітите Ви це? Чи буде це для Вас цінним? Адже якщо ми не хочемо образитися, то нас і не скривдиш, як не старайся. Слово образитися походить від двох слів «образити себе», а скорочено «образитися». У моєму житті був випадок, коли я тримала аскезу без солі і цукру. Ми подорожували і доводилося їжу замовляти в ресторанах, ретельно пояснюючи офіціантові, що мені потрібна їжа без солі і цукру. І якось я дуже втомилася і зголодніла. Чоловік повів мене в кафе, він замовив їжу і пояснив наші умови. Їсти хотілося дуже сильно і я дуже чекала, коли принесуть страви. І ось, через 20 хвилин, їжу принесли. Я її спробувала і вона виявилася солоною. Все що ми замовили. На мене нахлинув потік неприємних відчуттів і мені відразу захотілося образитися на чоловіка, адже це він замовляв. Чоловік одразу пішов до кухаря і попросив те ж саме тільки без солі. Я продовжувала злитися. Мене дратували офіціанти, які ходили і посміхалися. Вони не відчували жодної провини за свою помилку, за те, що я сиджу голодна і розстроєна. Мені хотілося їсти, але я змушена була ще чекати. Образа почала перемагати мене! І тут я вловила цю паузу, ці кілька миттєвостей і запитала себе «А чому я злюся на чоловіка? Я ж сама чула що він замовив і попросив все як потрібно. Він зробив все що міг. І навіть після цього він пішов і спробував виправити ситуацію» і раптом до мене прийшло усвідомлення, що я не хочу брати відповідальність за своє життя, за ті неприємні ситуації які в неї приходять. Набагато легше спихнути все на чоловіка і ще з нього вимагати. Я подивилася на ситуацію зі сторони і зрозуміла, що переклала відповідальність за своє життя, за свій настрій на величезну кількість людей. Їх було так багато, що сама я керувати ним вже не могла. Я зібралася з мужністю і включила залишки розуму. Мені вдалося зловити мить і я нею скористалася. «Отже, Юля, – сказала собі я – у тебе є вибір. Перше – ти можеш розпсихувався і образитися на чоловіка і взагалі відмовитися від їжі, щоб йому соромно було. Друге – ти можеш подякувати Богові за ситуацію, яка вчить тебе контролювати свої прихильності. І спокійно з вдячністю з’їсти те, що принесуть пізніше. Третє – ти можеш посміятися над ситуацією і сказати «Аскеза – багатство брахмана». Четверте – ти можеш поки погуляти з дитиною і дати чоловікові спокійно поїсти, а потім він змінить тебе і ти теж спокійно поїсти свою прісну їжу. Подумай, який з варіантів зробить твоє життя приємним і поліпшить відносини з чоловіком і з Богом в майбутньому?». Я зраділа. Я зловила цей момент, коли твориться сьогодення і майбутнє і мені це сподобалося. Тепер я цим користуюся. Мені хочеться самій вибирати, як реагувати на життя. Мені хочеться вибирати ті реакції, які зроблять життя кращим, соковитішим, яскравішим! Ми можемо вийти заміж і отримати від чоловіка дуже багато благ, але він ніколи не зможе нам надати свій розум і погляд на світ крізь нього. Чоловік може зробити жінку щасливішою, але не щасливою. Бути щасливою – це наш власний вибір. Це Ваш добровільний вибір образитися на людину і дозволити йому керувати Вашим розумом або вибрати іншу реакцію, яка буде радісна для всіх. Всі стани знаходяться у Вашому розумі, ми можемо викликати їх, якщо захочемо. Не світ і люди впливають на наші емоції, ми вільні керувати ними самі. Ми можемо уявити будь-який стан та відчути його, так як це відбувається, коли ми дивимося фільми. Коли я питаю жінок на консультації «Уявіть, що Ви вже зустріли свого чоловіка, що Ви разом і все добре. Як Ви себе почуваєте?», то кожна жінка може описати в деталях цей стан, хоча ніякого чоловіка в її житті ще немає і може навіть не було. Але вона вже знає, вже відчуває! У нас є доступ до всіх почуттів, розумієте це? Наше завдання не наклеювати на людей етикетки «З тобою я відчуваю ось це, а з тобою ось це», «Якщо він поведе себе так – я буду рада, а якщо по іншому – засмучусь», ми можемо вибирати набагато красивіші, позитивні реакції на кожну ситуацію життя. Будь ласка, дівчата, хто заміжня і хто вільна, залиште ілюзії, що чоловік принесе у Ваше життя щастя. Чоловік лише збільшить те, що у Вас вже є! Якщо Ви щасливі – будете щасливішими, а якщо нещасні, то ще більш нещасними. У нас, жінок, теж є відповідальність, і в першу чергу вона стосується нашого розуму, нашого настрою, нашого світосприйняття. Те, що чоловік може контролювати розум жінки – це ілюзія, Ви ж і самі знаєте що своїми психічними викрутасами ми можемо «винести мозок» навіть найбільш мужньому чоловікові. Чи не так? Чоловік притягується умонастроєм жінки, її емоціями, це і є поясненням того, що багато некрасивих, за сучасними параметрами, жінок користуються шаленим успіхом у чоловіків. Тому що вони веселі, вони легкі, живі, вони вміють бути радісними і створювати цю атмосферу навколо себе. Тому поверніть відповідальність за своє життя і за свій настрій собі, керуйте ним самі! Будьте господинями, відьмами в хорошому розумінні цього слова. Наступного разу, коли захочете образитися, подумайте: Що дасть мені образа? Що я отримаю, образившись? Чи покращаться відносини із-за цієї образи? Чи стане світлішим і радіснішим моє життя? Чи стане більш духовним мій шлях? Чи принесе мені це хоч якийсь розвиток? Ви, звичайно, запитаєте: «А якщо людина робить реально неприємні речі (ображає / принижує / висміює)? Що і на нього не ображатися?» Звичайно, ні! Якщо Ви не ображаєтеся – це не означає, що Ви тепер станете сміттєвим баком в який можна злити, що завгодно. Я теж думала над цим і до мене прийшла чудова фраза «Я не ображаюся – я роблю висновки». Якщо людина раз повелася по-хамськи – Ви не відреагували, вона продовжує робити це другий і третій раз – нащо ображатися? Робіть висновки – навіщо Вам взагалі потрібна така людина у Вашому житті? Якщо до Вас погано ставляться рідні чи близькі люди, то зрозумійте, це дзвіночок від Всесвіту про те, що пора почати працювати над собою і над відносинами. Пишіть листи; Вибачайте; Вчіться правильно розмовляти зі старшими, ровесниками і молодшими. Зважуйте ситуацію. Тихо. Спокійно. Не виходячи з будинку. Образа не вирішує проблем – вона їх збільшує. Відмовтеся від негативних емоцій, усвідомлено, з радістю, з бажанням. Це так здорово, коли можна управляти своїм настроєм. Якось, пам’ятається, видався складний день, і все було не так як я хочу. В кінці дня чоловік повів мене в кіно. Але настрій був паршивий. І мій мудрий чоловік мені сказав: – Розумієш, зараз все склалося так – як склалося. Ми вже не можемо змінити ситуацію, але ми можемо побачити щось хороше в тому, що відбувається. Ти можеш спробувати зусиллям волі змінити свій настрій з поганого на радісний? Просто уяви, що є всередині тебе такий рубильник і його потрібно просто підняти. Спробуй, будь ласка!» – Добре – я і спробувала. І у мене вийшло. Я раптом почала навколо помічати позитивні знаки від Всесвіту. Він немов підбадьорює мене. Так в гарному настрої ми пішли в кіно. А якщо Вам хочеться посумувати (таке ж буває, що просто сумний настрій), то сумуйте усвідомлено, світлим смутком, не шукайте причин, не перевалюйте це на людей. Карма жінки відпрацьовується часто через настрій, тому якщо прийшов смуток і Вам хочеться в нього зануритися, попередьте близьких: «Мені хочеться трохи посумувати, просто так, без причини» і сумуйте собі на здоров’я. Це зробить Ваші відносини з людьми і до себе самої більш усвідомленими, гармонійними! Зараз я все більше вивчаю роботу жіночого розуму і шукаю доступні для всіх жінок способи керувати ним. Це дуже цікаво і з новими знаннями і практиками – відкриваються нові можливості. Ця стаття лише початок. Я написала її, щоб вже сьогодні Ви почали відстежувати свої реакції, подивилися на тих людей яким Ви вручили своє життя і подумали, чи справді Ви хочете бачити Ваше життя таким, яким воно зараз є чи Вам приємно було б бачити його більш радісним, свіжим, легким? Подумайте вже зараз. P.S. Прикладаю притчу, яка ще більше поглибить розуміння цього питання. Один чоловік ображав публічно мудреця:– Ти безбожник! Ти п’яниця! Ти мало не злодій!Мудрий чоловік у відповідь лише посміхнувся. Спостерігав цю сцену добре одягнений юнак. Він запитав:– Як же ти можеш подібні образи терпіти? Невже тобі не образливо?Мудрець сказав юнаку:– Якщо ти хочеш дізнатися мій секрет тобі доведеться пройти зі мною.Мудрець зайшов в запорошену комору, запалив лучину і […]

Материнська молитва за дитину має особливу силу. І ця притча тому підтвердження!

Жила, край села, бідна матиІ двоє маляток із нею.Та лихо підкралось прокляте —Бандити спалили оселю. Забрали в полон всю родину,Але врятувалася мати.Жива ледь, прийшла на руїни,І впала на згарище хати. Нічого не пила, не їла,Ледь рухала тихо губами —І в день і вночі все молиласьІ землю вмивала сльозами. Молила у Господа БогаДітей захистити рідненьких.Благала, молила, ридала…Боліло у мами серденько. «Врятуй моїх доньку і сина!Пошли їм спасіння з полону» —Молила вона щохвилиниЗнайшовши в руїнах ікону. Сусіди жаліли небогу,Забрати до себе хотіли.А та, лиш молилася БогуЙ на згарищі тихо сиділа. Та раптом, із темного лісуВернулися брат із сестрою.Натомлені, спраглі, голодні,Живі! Повернулись обоє. «Я в лісі знайшов гострий камінь,Й мотузку розрізав швиденько»-Так, хлопчик розказував мамі,Пригоди свої чималенькі. «З сестрою блукали лісами,Ведмідь захотів нас роздерти,А потім, чомусь передумав,І ми врятувались від смерті. А згодом, був дощ із грозою,Ми швидко під дуб заховалисьТа блискавка в дуба попалаА ми, бач, живими зостались. А далі ми вийшли до річки.Місток під ногами зломився.Та диво нас знов врятувалоЯк бачиш, ніхто не втопився. Мисливці нас вивели з лісу,Дорогу додому вказали» —Такі ось дива, всім сусідамМалята малі розказали. І тільки один дід старенькийВсміхнувся у бороду сивуБо знав, що то мами молитваУсі ті дива сотворила. Молитва — лікує і тішить,І змучені душі рятує.Її промовляйте частішеІ Бог неодмінно почує! Джерело

Ангели — це наші заступники та охоронці, яких Бог дає нам на допомогу

Один лікар після важкого дня приліг на дивані і заснув. Несподівано його розбудив стукіт у двері. Відчинивши двері на порозі побачив мале, вбого одягнене дiвчатко, зі схвильованим обличчям, яке промовило: «Пане лікарю, моя мама дуже хвора, чи ви можете до неï прийти?». Ніч була холодна, сніжило. Лікар, всупереч великій втомі, одягнувся, і пішов за дитиною. Лікар застав матір у дуже важкому стані. Коли надав їй медичну допомогу, бо мала запалення легень, підбадьорив хвору, що має таку інтелігентну та гарну донечку. Жінка з великим здивуванням сказала: «Але пане лікарю, моя донечка минулого місяця померла, – і додала, – ось її одяг». Лікар недовірливо відкрив шафу, там справді побачив плащ, який мала на собі дівчинка, коли супроводжувала його до хворої матері.. А чи не був лікар запрошений у цій безнадійній ситуації Ангелом, який мав вигляд маленької дівчинки? Так, це було діло Божого Ангела, щоб допомогти хворій жінці.. Пам’ятаймо про Ангела Хранителя, який завжди перебуває з нами i нiколи нас не покидає. Скільки разів можливо вiн плакав над нашими вчинками, коли ми не слухали його вказівок, які були виразом волі Божої. Просімо, щоб цей найвірніший приятель оберігав нас від наступних помилок у нашому житті. Священник Юрій Парфанюк

Ніколи не бийте своїх дітей! Історія, яку варто прочитати усім батькам

Ця подія відбулася в аеропорту коли ми летіли за кордон. Маленька дівчинка перекинула гарячий чай собі на ноги. Вона так голосно закричала, що люди були окутані жахом, до мами дівчинки почали бігти всі, щоб трішки допомогти їй. А маленька дівчинка кричала та крізь сльози благала мати не бити її. Дівчинка була настільки залякана та знала, що її будуть бити. За той випадок, що дитина вилила ненавмисно на себе чай. У голосі малечі був страх та відчай, що навіть бувши  багатодітною мамою просто почала лити сльози від того, що я нічого не можу зробити. Я ніколи не бачила такої моторошної картини – йшла дівчина за стюардесою, її ноги намащені кремом для опіків, а поруч йшла її мама, на якій були дорогі речі й вона постійно промовляла – «я тебе попереджала, обережніше». Я дуже прошу не треба бити своїх чад. Не дозволяйте собі цього робити, навіть, якщо вони отримали погану оцінку, або якщо ви бачите, що вони не вчать та не розуміють уроки навмисно. Та не треба бити через незграбність, вони в цьому не винні. Наша малеча – це наше кохання. Знайдіть сили та краще трохи потерпіти та нормально пояснити, щоб потім не пошкодувати. Будьте гарними, вихованими батьками, гарним співрозмовником, захисником, а не тираном. Намагайтесь стати для дитини супергероєм або супергероїнею. Це необхідно зробити заради дітей та самих себе. Потім ви подякуйте за це. Джерело

Не обіймайте чобіт, який вас намагається розчавити

Спроби догодити тим, хто хоче тебе з’їсти, закінчуються завжди однаково. Заєць, який думає, що вовки його не з’їдять, бо він: – добре поводиться; – не заперечує; – виконує всі їхні бажання; – демонструє симпатію та підтримку вовкам; – намагається догодити; – страждає на стокгольмський синдром. Будь-який заєць, який намагається співпрацювати з вовками, приречений на поразку. Тому що він – не вовк. Він заєць. Якщо він такий послужливий – це добре. Але це не означає, що до нього ставитимуться з повагою і не зачеплять. Зачеплять. Тому що він не становить жодної цінності і за його знищення не буде ніякого покарання. Співпрацювати з вовками – НЕ МОЖНА. Це не ті люди  тварини, з якими співпрацюють. Не плекайте ілюзій. Вовкам треба чинити опір, як будь-яким психопатам і ґвалтівникам. Не обіймайте чобіт, який вас намагається розчавити. Джерело

“В єдності – сила” – розповідь про те, як посварилися між собою органи людського тіла

Існує одна розповідь про те, як посварилися між собою органи людського тіла. Ноги сказали: «Чому, власне, ми повинні носити все тіло? Нехай воно собі зробить інші ноги і ходить скільки захоче». Руки також сказали: «А ми не будемо працювати для iнших. Подбайте собі про інші руки, нехай вони працюють для вас». Уста собі промовили: «А ми що безглузді, щоб жувати їжу для шлунка, а він собі немов пан перетравлює готове?» Очі здивувалися, що вони змушені дивитися замість усього тіла і безперервно стоять на варті. Так розмовляючи між собою, всі органи людського тіла постановили не служити більше одні одним. I що сталося? Ноги не хотіли ходити, руки перестали працювати, уста перестали істи, очі закрилися, і все тіло залишилося без руху та їжі, почало слабнути, підупадати, мало бракувало, щоб воно померло. Тоді всім органам стало важко і було би ще гірше, якщо би не зрозуміли, як нерозумно вони вчинили. «Ні, так далі жити не можливо», – промовили вони і помирилися, почали як раніше працювати один на одного. I усе тіло швидко поправилося, стало здоровим та сильним. Це повчання є корисним для кожного із нас. Адже, в єдності сила. А де розбрат, свавілля і поділ, там занепад і смерть. Тільки там, де панує взаємна любов, довіра у щирій співпраці, там сила, здоров’я i ycпix. Юрій Парфанюк

Гарна притча про те: як Ісус Христос врятував людство від полону нечистого

Нечистий стояв посеред дороги з великою сталевою кліткою в руках. Ісус Христос проходив недалеко та помітив, що клітка наповнена людьми. Вони були різного віку, статі, раси та національності. Син Божий підійшов ближче та запитав: — Звідки ти взяв таку велику кількість різних людей? — Це мешканці всіх куточків світу. Я їх заманив різними пристрастями: алкоголь, наркотики, брехня, ненависть, бажання, гнів, гроші та інші гріхи. Я ставав їм другом, дарував бажану свободу, а потім садив у свою улюблену клітку. – сміючись відповів нечистий. — І що ти з ними робитимеш? – запитав Ісус. — Я спровокую їх на ненависть, щоб вони знищили один одного. Я розпалю расову ненависть, змушу бути самотніми, розгубленими, незадоволеними. Вони будуть робити те, що я їм кажу, а винити у всьому Бога! — А потім що? – спитав Христос. — Тих хто залишиться в живих, я уб’ю сам, щоб всі були покарані. Ісус підійшов ще ближче та запитав: — Я можу викупити в тебе людей? Нечистий невдоволено подивився на Сина Божого та відповів: — Ну звичайно! Але тобі це коштуватиме життя! Так Ісус Христос врятував людство від полону нечистого, заплативши дуже велику ціну – своє життя. Джерело

Найвідоміша молитва Матері Терези, яку має прочитати кожна жінка

…Коли я голодна,пришли мені того,кого я можу нагодувати …Коли я спрагла,пришли мені того, кого я можу напоїти …Коли мені холодно,пришли мені того, кого я можу зігріти …Коли я в печалі,пришли мені того, кого я можу втішити …Коли мені буде заважко нести свій хрест,пришли мені того, кому я зможу послужити …Коли мені буде потрібен час,пришли мені того, кому буде потрібна моя увага …Коли мені буде важко на серці,пришли мені того, кого я змусила б посміхнутися …Коли я відчую невпевненість,прийшли мені того, кого я можу похвалити …Коли мені буде потрібна підтримка,пришли мені того, про кого я можу подбати …Коли мені буде потрібно розуміння,пришли мені того, хто потребує розуміння з мого боку …Коли я буду думати тільки про себе,приверни мої думки до тих, хто добрий …Коли я збіднію, прийшли мені нужденного …Коли очі мої перестануть бачити святе,дозволь мені побачити Христа в очах кожного,кому я подаю їжу.

“Правильно вибирайте тих, кому дасте порожні паляниці”. Притча із глибокою мораллю!

Іноді хороший сусід кращий за поганого родича. У давнину араби на весіллі роздавали м’ясо, загорнуте в палянички. Якщо гостей було більше, ніж м’яса, вони давали своїм близьким та друзям, тим, кого вважають своєю родиною, порожні паляниці. І ті їли їх, не подаючи вигляду, що вони порожні. Одного разу один із гостей, побачивши порожню паляничку почав при всіх кричати: “Моя паляниця без м’яса”. І господар відповів йому: “Я винен перед тобою, я вважав тебе своїм”. Скільки ж у наші дні таких, ким ми звабилися, вважали, що вони «свої», заступляться за нас, будуть для нас міцною спиною і є відданими нам… проте ми помилялися. Ретельно вибирайте тих, кому роздаватимете порожні паляниці.

Запитають тебе, як живеш, а ти перехрестись і скажи:

Запитають тебе, як живеш, а ти перехрестись і скажи: “За все слава Богу, що Господь дав, те і прийму”. Не забувай ніколи, навіть в найтемніші дні твого життя, дякувати Богові за все, Він чекає цього і пошле тобі нові блага і дари. Людина з вдячним серцем ніколи ні в чому не має потреби. Ми ніколи не отримаємо того, що нам хочеться, доки не відчуємо щиру вдячність за те, що маємо! Старець Микола Гур’янов Джерело

Для жінки є тільки одна найважливіша справа в житті, якої вона повинна вчитися з дитинства!

У Китаї давня мудрість каже: Для жінки є лише одна найважливіша справа в житті, якій вона має вчитися з дитинства – вбирати в себе, накопичувати та зберігати енергію. Це її призначення. Для чоловіка вона є джерелом живої води, до якого він повертається знову і знову, щоб наповнюватись силами. Втомлена жінка не може допомогти чоловікові відновитись. Вона, як пересохла криниця, не здатна вгамувати спрагу стражденного. Справи, що викликають внутрішній конфлікт та негативні емоції, жінці не підходять. Все, чим займається жінка, вона має робити з любов’ю. Заради себе, заради своєї сім’ї, щоб здійснити своє головне призначення. Підійде все, що доставляє жінці насолоду і дозволяє набути гармонії – співу, малювання, танців, музики, рукоділля. Хоче цим займатись – нехай займається. Жінка має велику місію – бути невичерпним енергетичним джерелом радості, оптимізму, краси, світла для всієї родини. Для кожної жінки важливо знати, що вона чудова. Це створює відчуття сповненості. Від лагідних слів та визнання краси жінка стає м’якою, ніжною, грайливою та розквітає ще більше. Розумний чоловік знає, як допомогти коханій жінці стати ще прекраснішою. Чим більше він дбає про жінку, тим пишніше вона цвіте і наповнює своєю енергією чоловіка. Жінка є осередком, якому необхідний вогонь. Найдорожчою цінністю у світі є Енергія. За жодні гроші її неможливо купити. Тому чоловік готовий віддати жінці за цей вогонь найцінніше. Підтримуймо один одного (жінка чоловіка , а чоловік жінку) особливо у ці важкі дні для нашого країни, нашого народу! Джерело

Найкраща притча, про здійснення наших бажань, яку варто прочитати кожному!

Що тобі від мене треба? — запитав чарівник. — Я хочу шикарну машину, — трохи подумавши, відповів чоловік. — Добре, — сказав чарівник, поліз у мішок, дістав звідти ключі від новенького авто і подав їх хлопцеві. Але наступного дня хлопець повернувся і було видно, що він дуже роздратований. — Що трапилося? — запитав чарівник. — А… Я цілий день їздив по місту, і куди б я не приїхав, всі люди дивилися на мене, адже я був у цій машині. Але потім я почав помічати, що в цьому місті повно красивих машин і люди дивляться на них з тим же захопленням, що і на мою… Це не те, чого я хотів. — А чого ж ти хочеш? — сказав чарівник. — Я хочу… грошей! — Добре, — відповів чарівник, засовуючи руку в мішок. Він дістав звідти чекову книжку і вручив її парубку. Хлопець повернувся через тиждень. Він знову був засмучений. — І що сталося тепер? — Я скупив все, що хотів. Але дуже скоро мені стало все одно. Я ж можу купити все, так що яка різниця… Ти не дав мені того, що я хотів. — Чого ж ти хочеш? – знову запитав чарівник. Цього разу парубок ретельно продумав свою відповідь і сказав: — Я знаю, чого хочу. Я хочу шикарну… красиву жінку… з чудовою фігурою і довгим білим волоссям. Можеш? — Добре. Ось вона. — посміхнувся старий. Але знову. Через два тижні хлопець повернувся. Він був пригнічений. — А що зараз? Я ж дав тобі красиву жінку! — Вона була така слухняна, що мені це швидко набридло. Їй потрібні були тільки мої гроші, і набравши скільки їй було потрібно, вона просто пішла. Якийсь ти поганий чарівник. Я прошу і прошу тебе те, що я хочу, а воно все не те й не таке. — Чи впевнений ти, що весь цей час просив саме те, чого хочеш насправді? Ти хотів, щоб тобою захоплювалися, а прохав автомобіль. Хотів свободи, а просив гроші. Хотів кохання, а просив дівчину. Джерело

Як зробити маму щасливою? Повчальна притча, яка змусить задуматися кожного!

Три сини покинули батьківський дім, щоб почати своє життя, і розбагатіли. Зібравшись знову разом, вони говорили про подарунки, які подарували своїй старій матері. Перший син сказав: – Я надіслав їй «Мерседес» із водієм. Третій син усміхнувся і сказав: – Я вас переплюнув! Адже ви знаєте, як наша мама любить Біблію, і ви знаєте, що у неї слабкий зір. Я надіслав їй коричневого папугу, який може цитувати напам’ять усю Біблію. Мені знадобилося 12 років, щоб 20 ченців у монастирі навчили його. Мені довелося вносити заставу, вносити по 100 тис. доларів на рік протягом 10 років, але це варте того. Мамі лише потрібно назвати главу і вірш, і папуга процитує його Незабаром після цього їхня мати надіслала їм листи з подяками. Вона написала першому синові: – Ігорю, будинок, який ти збудував, такий величезний. Я живу тільки в одній кімнаті, але мені доводиться прибирати у всьому будинку. Другому синові вона написала: – Андрію, я занадто стара, щоб подорожувати. Я весь час сиджу вдома, тому ніколи не користуюся «Мерседесом». Третьому синові вона написала: – Дорогий Олеже, ти виявився єдиним сином, який знає, що сподобається твоїй мамі. Курча було дуже смачним. Іноді люди, бажаючи зробити приємне ближньому, настільки захоплюються, що ускладнюють усе до неможливого. Намагаються дістати для цього зірку, а це може бути зовсім і не потрібно. Іноді досить простої дрібниці, слова, жесту, щоб зробити ближнього щасливим Джерело

Повчальна притча, яка закличе вас не бути байдужими до чужого горя!

Одного разу миша помітила, що господар ферми поставив мишоловку. Вона розповіла про це курці, вівці та корові. Але всі вони відповідали: “Мишоловка – це твої проблеми, до нас вона ніякого відношення не має!» Трохи пізніше в мишоловку попалася змія і вкусила дружину фермера. Під час лікування, дружині приготували суп з курки. Потім зарізали вівцю, щоб нагодувати всіх, хто приїхав відвідати хвору. І, нарешті, зарізали корову, щоб гідно нагодувати гостей на похоронах. І весь цей час, миша спостерігала за тим, що відбувається через отвір в стіні і думала про речі, які ні до кого ніякого відношення не мають. Мораль: якщо вас щось не стосується безпосередньо, не думайте, що це щось не вдарить Вас по голові. Пам’ятаймо про допомогу ближньому! Якщо хтось має в тобі потребу з-за своєї проблеми, простягни йому руку допомоги, чи підбадьор його словом. Не потрібно думати , що моя хата скраю і мене це не стосується. Роби добро ближньому своєму, бо ти робиш його для самого Христа.

Повчальна притча про щедрість. Прочитайте і задумайтесь!

Одного разу бідний чоловік зустрів Мудреця і запитав у нього: – Чому я такий бідний? – Тому що ти не практикуєш щедрість. – Але як я можу практикувати щедрість, якщо мені нічого віддати іншим? – У тебе є п’ять власних можливостей, за допомогою яких ти міг би практикувати щедрість, але ти цього не робиш. – Будь ласка, розкажи мені, що це? – Своїм обличчям ти можеш дарувати посмішки іншим, але ти цього не робиш. Своїми очима ти можеш дивитися на інших поглядом любові і турботи, але ти цього не робиш. Своїми устами ти можеш вимовляти щось приємне іншим, але ти цього не робиш. Своїм серцем ти можеш бажати щастя іншим, але ти цього не робиш. І своїми руками ти можеш робити щось добре для інших, але ти також цього не робиш. Ти багатий настільки, наскільки собі це дозволяєш.

Наймудріша притча про сімейне щастя. Прочитайте і зрозумієте багато для себе!

– Не виходь за нього заміж. З ним ти ніколи не станеш щасливою, – сказала мені мама, коли дізналася про мій вибір. – Як ви будете жити? А, головне, на що? Він нічого не заробляє, він все життя просидить на цій своїй роботі. І буде приносити тобі копійки, а ти все життя будеш рахувати здачу. – Мамо, припини, я втомилася. Я його кохаю. Це головне. – Любов – головна тільки на початку. Потім, мила моя донечко, піде побут. І він тебе ой як торкнеться! Ти вистрибнеш з його обіймів, підійдеш до холодильника, а там – макарони. І все! А причепуритися?! Футболка, туфельки, шубка?! Не хочеться? – Ні. Я хочу бути з ним. – Так, це зрозуміло! Що тобі зараз можна втовкмачити! – То і не втовкмачуй. Я вже все вирішила, я виходжу заміж. – Так, а весілля! На що? На це потрібні гроші! Вони у вас є? – На це потрібно багато грошей, ми просто розпишемося в РАЦСі і підемо в церкву. – Робіть що хочете. Тільки не прибігай потім до мене плакати. – Добре, мамо. Як скажеш. *** Минули роки. Дочка всупереч материній волі таки вийшла заміж за «жебрака обідранця» – менеджера. Невдовзі у них з’явилася донечка. Бувало, вони сварилися. Але ненадовго, і завжди мирилися. Обоє працювали. Гроші приносили в сім’ю. На подив мами, їм на все вистачало. Потім зять несподівано підучився на курсах і поміняв роботу. Почав отримувати більше. Набагато. Але якось в їхній родині гроші не ставилися на перше місце. І дружина, і донька мали все, що потрібно. Одягнені завжди модно, зі смаком. Мати дивувалася: як? Так, маму дочка не забувала. Приходила часто, приносила смачненьке, приводила внучку. І, не зважаючи ні на що, любила маму. – Послухай, доню. Я все хочу дізнатися: як вам це вдалося? Я з твоїм нікчемним батьком відразу жити не стала, як тільки відчула, що толку від нього не буде. А твій нікчемний чоловік з усім так добре справляється і гроші почав заробляти! Ремонт б вам ще зробити! Потягнете? – Не знаю. Нам поки і без ремонту нормально. Знаєш, мамо, мій тато ніколи не був нікчемним. І мій чоловік не був. Ніколи не були вони нікчемними. Просто батько був нелюбимим чоловіком. А мій – любимий… І справді, любов перемагає усе, допомагає долати будь-які труднощі! Автор невідомий

Шикарна відповідь мами на питання: “А що ти цілий день робила?”

Чоловік прийшов додому з роботи і виявив, що троє дітей у дворі будинку – досі в піжамах! Вони грали в грязі з порожніми коробками від їжі і скрізь валялося сміття. Двері автомобіля дружини була відкритими, як і вхідні двері будинку. Собаки ніде не було. У передпокої було ще більше хаосу. Лампа виключена і в одній зі стін лежали зім’яті ковдри. У вітальні працював телевізор на повну силу і в кімнаті було повно іграшок та одягу. У раковині повно брудних тарілок і каструль,… залишки сніданку лежали на столі, двері холодильника були відкритими навстіж,.. корм для собак валявся на підлозі,.. бите скло лежало під столом і невелика купа піску була біля дверей. Чоловік поспішив вгору по сходах, крокуючи через іграшки і великі купи одягу, в пошуках своєї дружини. Він боявся, що вона захворіла або щось трапилося ще серйозніше. Він побачив на підлозі воду, яка витікала з дверей ванної. Коли він подивився в ванну, то побачив безлад: вологі рушники, мило і піну, і багато іграшок, розкиданих на підлозі. Метри туалетного паперу лежали в купі і зубна паста була розмазана по стінах і дзеркалах. Він поспішив в спальню. Там він виявив, що його дружина, згорнувшись калачиком, лежала в ліжку. Вона була в піжамі і читала книгу. Вона подивилася на нього і усміхнулася. Потім вона запитала, як пройшов його день. Він виглядав збентеженим і запитав: – Що тут сталося? Вона знову усміхнулася: – Ти ж кожен день, прийшовши додому, говориш, що я цілий день нічого не робила…? – Так? – сказав чоловік з недовірою. – Так ось – сьогодні я нічого не робила! Аліна Можанова Джерело

Повчальна притча про заздрість та скупість. Прочитайте і задумайтесь!

При дворі одного князя проживало двоє панів. Один був загальновідомий заздрісник, а другий – скупий. Князь хотів показати всьому двору, що таке заздрість, тому промовив до обох, що мають написати якесь бажання, а він задовольнить його. Але поставив одну умову: хто перший буде просити, отримає один дар, хто другий подвійний дар. Вони обидва мовчали, ніхто не хотів просити першим. Скупий думав: «Якщо перший попрошу, то втрачу, бо другий отримає вдвоє більше». А заздрісний думає: «Ніколи не зміг би я перенести, щоб князь обдарував більше цього скупаря. Краще не хочу зовсім нічого, ніж маю допомогти збагатитись своєму суперникові». І коли князь даремно очікував на відповідь, якийсь час роздумував, що має зробити, і вирішив, що заздрісник має першим сказати своє бажання. Це для нього було не легко, він думав, якщо попросить коня, то скупий отримає два, попросить дім, скупому дадуть два. І він вирішив попросити чогось лихого, тому промовив голосно: «Попрошу, щоб мені викололи одне око, а цьому – обидва». Всі засміялись, і хоча заздрісникові не виколювали очей, він таки виявив диявольську злобу. Тому говорить Святе Писання: «Бог створив людину для нетління і зробив її образом вічного буття Свого; але заздрістю диявола ввійшла у світ смерть, і зазнають її ті, що належать до наділу його. (Прем. 2: 23-24). Священник Юрій Парфанюк

Мудра притча про подарунок для тата, яка змусить вас задуматися!

В одній сім’ї, чоловік свою трирічну дочку покарав за те, що вона витратила рулон позолоченого обгорткового паперу. З грошима було туго, і тато був просто розлючений через те, що дитина намагалася прикрасити якусь коробочку без видимої на те причини. Незважаючи на це, наступного ранку маленька дівчинка принесла своєму батьку подарунок. Вона сказала: – Це для тебе, татусю. Він був збентежений тим, що за день до цього накричав на доньку. Але його обурення знову вирвалося назовні, коли він виявив, що коробка… порожня. Він звернувся до доньки: – Хіба ти не знаєш, що коли дарують подарунок, то передбачається, що в коробці буде щось лежати? А в тебе просто порожня коробка. Маленька дівчинка глянула на нього зі сльозами на очах: – Таточку, вона не порожня. Я наповнила її своїми поцілунками. Вони всі твої, Таточку! Батько був вражений. Він ніжно обійняв доньку і попросив вибачення. З тих пір тато зберігав цей безцінний подарунок поруч зі своїм ліжком. Якщо у нього щось не клеїлося в житті, він згадував поцілунки і любов, яку подарувала йому дочка. І це набагато важливіше за всі негаразди, матеріальні багатства і сварки через дрібниці. Чи не занадто часто ми стали замислюватися про матеріальні блага і чи не розучилися ми дарувати один одному щось цінніше – любов, тепло, поцілунки і посмішки?