Онучка дивиться, як бабуся пише лист, і питає: – Ти пишеш про мене? Бабуся перестає писати, посміхається і каже: – Ти вгадала, я пишу про тебе. Але важливіше не те, що я пишу, а то, чим я пишу. Я хотіла б, щоб ти, коли виростеш, стала такою, як цей олівець … Дівчинка дивиться на олівець з цікавістю, але не помічає нічого особливого. – Він точно такий же, як всі олівці! – Все залежить від того, як дивитися на речі. Цей олівець володіє п’ятьма якостями, які необхідні тобі, якщо ти хочеш прожити життя в ладу з усім світом. По-перше: ти ніколи не повинна забувати про існування Спрямовуючої Руки. Ми називаємо цю руку Вищою силою. Довіряй цій силі і вчися відчувати її. По-друге: щоб писати, мені доводиться заточувати олівець. Ця операція трохи болюча для нього, але зате після цього олівець пише більш тонко. Отже, вмій терпіти біль, пам’ятаючи, що вона облагороджує тебе. По-третє: якщо користуватися олівцем, завжди можна стерти гумкою те, що вважаєш помилковим. Запам’ятай, що виправляти себе – не завжди погано. Часто це єдиний спосіб утриматися на вірному шляху. По-четверте: в олівці значення має не дерево, з якого він зроблений і не його форма, а графіт, що знаходиться всередині. Тому завжди думай про те, що відбувається всередині тебе. І нарешті, по-п’яте: олівець завжди залишає за собою слід. Так само і ти залишаєш після себе сліди своїми вчинками і тому обмірковуй кожен свій крок.

Стала свідком неприємної сцени: по вулиці йдуть з коляскою молодий чоловік і жінка. У неї, мабуть, 8-9 місяць вагітності. І за руку вони тримають дівчинку 5 років. Люди проводжають їх добрим поглядом. І тут почувся жіночий голос, пронизливий і різкий: “Для чого ці злидні ще плодяться?” Пара обертається: “Це ви до нас звертаєтесь?” Жінка: “До вас, до кого ж ще? Ви ж у нас багатодітні, розплодилися. Випрошуєте гроші у держави, щоб вони вам дали субсидію на квартиру! Ви спочатку першу дитину на ноги поставте, а потім другу заводьте. А третя у наші дні взагалі нікому не потрібна, ні вам, ні державі. Головою треба думати! Я після цих слів починаю розглядати молодих батьків. Одягнені добре, одяг акуратний і чистий. Взуття також. Дитина доглянута. Як вони мають виглядати, щоб довести усьому світу, що не беруть грошей від держави? Не пішки гуляти, а їхати на особистому білому кабріолеті? У хутрі та діамантах? Виблискуючи годинниками за мільйон? І білою голлівудською посмішкою? Зовнішній вигляд як метод домінування. Докотилися… А сім’я ця відвернулася, наче їм ніхто нічого не казав. І пішли своєю дорогою, не почали вступати в полеміку і щось цій жінці доводити, ставити її на місце. Хоча вона прямо наривалася на скандал. Якось під час служби в церкві я почула фразу від священника, вона допомагає не ображатися на хамство, не приймати чужих слів і образ на свій рахунок: Ніхто нічого не може сказати про вас. Щоб люди не говорили, вони говорять про себе. І ще одна розумна думка: Хто знає себе – тому не страшно, що про нього говорять.

На одному сайті, в розділі “Сучасні притчі”, я прочитала: “Жили-були два сусіди. Вони добре спілкувалися, завжди приходили на допомогу один одному. Але якось сильно посварилися. Ранком один сусід виявив під своїми дверима купу гною. І у відповідь поставив під двері іншому сусідові відро яблук. Сусід чекав будь-чого – сварки, скандалу, бійки, але не яблук. А другий йому відповідає: “Хто чим багатий, той тим і ділиться”. Під текстом є можливість коментарів, і не всі зрозуміли сенсу притчі, як істину. Багато читачів були вкрай обурені: – Цьому хаму ще й яблука? Не зажирно? – Ось ми так і живемо, усією країною, рік у рік: усім яблука роздаємо, а під наші двері всі, кому не ліньки, тільки й ллють помиї. Не треба пропускати удари, щоби вистояти, на них треба відповідати! – Сусід з’їсть усі яблука і купа буде ще більшою… І начебто все так, все зрозуміло, але як же важко буває утриматися від “удару у відповідь”. Розумієш, що цим робиш тільки гірше, але образа кипить усередині, і якщо не вихлюпнути її, вибухнеш. Жаль, що мудрість приходить тільки з вантажем прожитих років… Якось священник під час проповіді сказав: – Відносся до всіх з добром і повагою, навіть до тих, хто негідний цього. Не тому, що вони достойні люди, ча тому, що ти достойна людина. Джерело

В одній країні жили три вірних друга, три силачі. І ніхто не міг перемогти їх, ніхто не міг протистояти їм. Про їхні діяння та хоробрість складали легенди. Їх боялися та поважали. І один багатій боявся цих силачів. Мало, що вони задумають. Аж надто вони сильні! Йому візир запропонував простий спосіб. Потрібно дати силачам персик. І проблема вирішиться сама собою. Це було так примітивно та банально, що й розповідати особливо нема чого. Трьом друзям надіслали один великий персик. Просто розкішний персик, ароматний та рум’яний. І посильний сказав, що цей персик для найсильнішого і найрозумнішого силача. Самі розбирайтеся, але персик для найбільш гідного!  І спочатку троє друзів розсміялися над таким дивним і жалюгідним даром. Потім почали перераховувати свої переваги та згадувати колишні успіхи. Потім почали порівнювати. А потім усе перейшло у скандал та побоїще. І не залишилося в живих жодного друга… Через якийсь персик дружба стала ворожнечею. А любов – ненавистю. Коли люди починають ділити щось, коли виникає порівняння та заздрість, закінчуються добрі стосунки. Родичі через грошову спадщину готові занапастити один одного. Колишні друзі через посаду стають ворогами. Хочеш посварити людей – дай одному, а іншим не давай. Навіть якщо це просто персик. Тільки якщо є справжня любов, цей спосіб не спрацює. Але справжня любов – велика рідкість. На відміну від персиків, через які сваряться рідні та зраджують старі друзі. Автор: Анна Кір’янова

Одного разу вчитель попросив учнів записати на листочку імена всіх людей, яких вони ненавидять. Коли вони зробили це, вчитель сказав їм принести на наступний день в школу пакетик з помідорами за кількістю записаних імен. Деякі діти принесли пакетик з двома помідорами, у інших було три помідори, п’ять, або навіть десять. Учитель попросив учнів носити з собою ці помідори протягом двох тижнів. Але вже через пару днів діти стали скаржитися на поганий запах гниючих овочів. Кільком учням було важко всюди носити з собою десяток помідорів. Запах був занадто різкий і сильний. Через тиждень вчитель зібрав клас, ще раз вислухав їхні скарги і сказав: – Все це дуже схоже на те, що ви носите в своєму серці, коли вам не подобаються деякі люди. Ненависть роз’їдає душу і робить її хворою. Якщо ви не можете переносити запах зіпсованих помідорів через тиждень, уявіть собі «аромати» від гіркоти і злоби, які ви носите в своєму серці кожен день! Серце – це гарний сад, який потрібно регулярно чистити від бур’янів, тобто прощати тих, хто розлютив вас. Це звільняє в ньому місце для дійсно хороших речей. Не беріть від життя все, беріть тільки краще! Джерело

Одній маленькій дівчинці треба було зробити операцію. Лікар сказав їй перед тим, як покласти на операційний стіл: – Перш, ніж тебе вилікувати, ми тебе укладемо спати. Дівчинка глянула на нього і, посміхаючись, сказала: – А якщо ви мене покладете спати, то мені треба перш помолитися. Вона схилила коліна біля столу і сказала: – Я лягаю спати, Господи, і прошу Тебе зберегти душу мою. Але якщо мені доведеться померти, перш ніж я прокинусь, то прошу Тебе, Господи, візьми душу мою до Себе. Лікар потім розповів, що в цей вечір він помолився перший раз за своє доросле життя!”.

Дyжe бaгaтo людeй жaлiютьcя, як вce пoгaнo, якi нaвкoлo злi i пiдcтyпнi, i лишe вoни, нeщacнi, вiд цьoгo cтpaждaють. Aлe є i тi, хтo, нaвпaки, нaвкoлo пoмiчaє тiльки дoбpe i хopoшe. Пpи цьoмy щe й caмi нaмaгaютьcя poбити cвiт нaвкoлo дoбpiшим i кpaщим. Дoбpo i злo. Бiлe тa чopнe. Двi пpoтилeжнocтi в цьoмy cвiтi. Є дyжe гapнa i cтapa пpитчa, тoчнo oпиcyє цi двi кaтeгopiї людeй. Oтжe: Якocь paз, дo oднoгo cтapця нa iм’я Пaїciй Cвятoгopeць пpийшлo кiлькa миpян, i зaявили, щo, нiбитo oдин cвящeннocлyжитeль вимaгaє вiд людeй гpoшi зa тaїнcтвa, iнший – бaгaтo кypить i вiдвiдyє cтoлoвi, тpeтiй – aмopaльний … пpи цьoмy, вoни пpивoдили бeзлiч дoкaзiв . Ha цe cтapeць їм вiдпoвiв нacтyпнe: – З влacнoгo дocвiдy я знaю, щo люди в життi дiлятьcя нa двi гpyпи. I тiльки нa двi. I кoжeн з нac бyдe aбo в oднiй, aбo в iншiй гpyпi. Пepшi, як мyхи. A мyхa, як вiдoмo тaм, дe вce бpyднe. Haпpиклaд, кoли в caдy pocтe бeзлiч пpeкpacних, apoмaтних квiтiв, i дecь в глибинцi caдy бyдe тpoхи бpyдy, мyхa пpoлeтить нaд квiтaми, нaвiть нe пoмiтивши їх. Вoнa бyдe нaпpoлoм лeтiти дo cвoєї мeти – бpyдy. I дocягнyвши її, вiзьмeтьcя кoлyпaтиcя в бpyдi, нe пoмiчaючи нiчoгo нaвкoлo. Вмiлa б мyхa гoвopити, i ви, зaпитaли б її, дe в caдy pocтyть квiти, вoнa cкaзaлa б, щo нe знaє, щo тaкe квiти. I здивyвaлacя б, щo вoни взaгaлi в cвiтi icнyють i видaють чyдoвий apoмaт. Taк i дeякi люди, cхoжi нa мyхy. Вoни зaвжди дyмaють нeгaтивнo, ycюди шyкaють тoй caмий бpyд. Пpи цьoмy, дaнa кaтeгopiя людeй зaпepeчyє вce пpeкpacнe в цьoмy cвiтi. Дpyгa гpyпa людeй нa кштaлт бджoли. Як вiдoмo, бджoли шyкaють кpacивi i coлoдкi квiти. Ocь, нaпpиклaд, в зaбpyднeнiй кiмнaтi, в кyткy cтoїть вaзoн з квiтaми. Якби бджoлa зaлeтiлa в цю кiмнaтy, тo вoнa пpoлeтiлa б пoвз пил i бpyд, i ciлa б тiльки нa квiти, щo видiляють чyдoвий i coлoдкий apoмaт. I якби ви зaпитaли бджoлy, дe в кiмнaтi пил i бpyд, вoнa cкaзaлa б, щo тyт нiчoгo тaкoгo нeмaє. Tyт тiльки кpacивi квiти, i вcюди нaдзвичaйний coлoдкий apoмaт. Вci люди пepeбyвaють aбo в кaтeгopiї Myхи, aбo в кaтeгopiї Бджoли. I кoжeн з них бaчить тe, щo хoчe, тe, щo йoмy ближчe. I cтapeць цeй пiдcyмyвaв: – Koли я чyю, щo хтocь звинyвaчyє iншoгo, я читaю їм цю пpитчy, i пpoпoнyю їм зpoбити вибip, ким вoни є: Myхoю aбo Бджoлoю. I вибip зaвжди пepeдбaчyвaний … Бyдьтe щacливi! Джерело

На одній з лекцій професор несподівано підняв велику склянку з водою. Він тримав її і уважно стежив за присутніми в аудиторії. Минуло десять хвилин, але викладач так і не опускав свою ношу. Він тримав цю склянку, поки всі студенти не звернули на неї уваги, а потім запитав: – Скільки, на вашу думку, важить ця склянка? – 50 грам! – 100 грам! – 125 грам! – припускали студенти. – Я і сам не знаю, – продовжив професор, – щоб дізнатися це, потрібно її зважити. Але питання в іншому: що буде, якщо я потримаю так стакан протягом декількох хвилин? – Нічого, – відповіли студенти. – Добре. А що буде, якщо я потримаю цю склянку протягом години? – знову запитав професор. – У вас заболить рука, – відповів один із студентів. – Так. А що буде, якщо я таким чином протримається стакан цілий день? – Ваша рука окам’яніє, ви відчуєте сильне напруження в м’язах, і навіть вам може паралізувати руку, і доведеться відправити вас в лікарню, – сказав студент під загальний сміх аудиторії. – Дуже добре, – незворушно вів далі професор, – однак чи змінилася вага склянки протягом цього часу? – Ні, – була відповідь. – Тоді звідки з’явився біль у плечі і напруга в м’язах? Студенти були здивовані і збентежені. – Що мені потрібно зробити, щоб позбутися від болю? – запитав професор. – Опустити склянку, – була відповідь з аудиторії. – Ось, – вигукнув професор, – точно так само відбувається і з життєвими проблемами і невдачами. Будете тримати їх в голові кілька хвилин – це нормально. Будете думати про них багато часу – почнете відчувати біль. А якщо буде продовжувати думати про це довгий, тривалий час, то ви не зможете ні чим іншим займатися. Також в кінці дня важливо відпустити всі проблеми і спокійно лягти спати. Все це для того, щоб прокинувшись вранці наступного дня, ви були сповнені сил і енергії для вирішення будь-яких завдань, які вам підносить доля. Джерело

«Господь дає нам сил рівно на один день.»Не треба поки думати про майбутнє…Треба ось цей день прожити і максимально викластися. Подолати труднощі настільки, наскільки можеш. Зробити стільки кроків, наскільки вистачить сил саме в цей день.А завтра … Завтра все може змінитися на краще. У цей день одна твоя посмішка – може зав’язати нову дружбу на все життя. Одне твоє слово може закінчити суперечку, яка тягнеться рокамиОдин твій погляд- може врятувати стосункиІ одна молитва- може змінити твоє життя…Спробуй…

Багато років тому, коли людину, яка заборгувала комусь гроші, могли кинути в боргову в’язницю, жив у китайському селі фермер на ім’я Фенг, який мав нещастя заборгувати велику суму грошей якомусь лихварю. Останній — старий і потворний — закохався в юну дочку фермера красуню Майю і запропонував таку угоду: він вибачить борг, якщо фермер віддасть за нього свою дочку. Нещасний батько жахнувся від подібної пропозиції. Тоді підступний лихвар запропонував кинути жереб: покласти в порожню сумку два камені, чорний і білий, і нехай дівчина витягне один із них. Якщо вона витягне чорний камінь, то стане його дружиною, а якщо білий, то залишиться з батьком. В обох випадках борг вважатиметься погашеним. Якщо дівчина відмовиться тягнути жереб, то її батька кинуть у боргову в’язницю, а сама вона стане жебрачкою і помре з голоду. Неохоче, дуже неохоче погодилися Фенг та його дочка на цю пропозицію. Ця розмова відбувалася в саду, на усипаній гравієм доріжці. Коли лихвар нахилився, щоб знайти камінчики для жереба, Майя помітила, що той поклав у сумку два чорні камені. Потім він попросив дівчину витягнути один із них, щоб вирішити таким чином її долю та долю її батька. Тепер уявіть собі, що це ви стоїте на доріжці і вам треба тягнути жереб. Що б ви почали робити, опинившись на місці цієї нещасної дівчини? Чи що б ви їй порадили? У цій ситуації люди, що мислять шаблонно, навряд чи зможуть чимось допомогти дівчині, оскільки, мабуть, метод, яким вони могли б вирішити цю проблему, має три можливі варіанти: – дівчині слід відмовитися тягнути камінчик; – дівчина повинна дати зрозуміти, що їй відома хитрість лихваря, і виставити його таким чином шахраєм; – дівчині залишається витягнути чорний камінчик і пожертвувати собою заради порятунку батька. Всі запропоновані варіанти однаково безпорадні, бо, якщо дівчина відмовиться від жереба, батька кинуть у в’язницю, якщо ж вона витягне камінчик, їй доведеться вийти заміж за ненависного лихваря. Ця історія показує різницю типів мислення. Стандартні люди в цій ситуації зосередили б увагу головним чином на камінчику, який дівчина повинна витягнути. Однак люди, які мислять нестандартно, мабуть, звернули б увагу на той камінчик, який залишиться в сумці, такі люди воліють по-новому поглянути на проблему і досліджувати її з різних точок зору, замість дотримуватися обраної позиції. Отже, дівчина в історії з камінчиками опустила руку в сумку, витягла камінчик і, не глянувши на нього, випустила прямо на доріжку, посипану гравієм, де камінчик миттєво загубився. “Що за прикрість! – Вигукнула вона. — Але справу можна виправити. Адже за кольором ми відразу дізнаємося, якого кольору камінчик дістався мені». А оскільки камінчик, що залишився в сумці, був, як відомо, чорний; отже, вона могла витягнути лише білий камінчик. Адже лихвар не зізнаватиметься у власному шахрайстві! Ось яким чином, застосувавши нешаблонне мислення, дівчина не тільки вийшла зі, здавалося б, безвихідного становища, але, більше того, виявилася навіть у кращому становищі, ніж раніше. Бо якби лихвар вів чесну гру, поклавши в сумку чорний і білий камінчики, дівчина мала б рівні шанси як на порятунок, так і на загибель. Зараз вона уникла небажаного заміжжя і погасила борг батька. Мораль історії: Більшість складних проблем має рішення. Але іноді стандартний підхід лише шкодить. Думайте нешаблонно, і все вийде. Автор: Сергій Панкратов

Жили два ангели. Один завжди відпочивав на хмаринці, а інший без спочинку працював. Одного разу ангел, який відпочивав, вирішив запитати свого товариша: – Чому ти літаєш увесь час туди-сюди? Товариш відповів:- Я ношу Богу послання, які починаються словами: «Допоможи, Господи». А чому ти завжди відпочиваєш? – Я повинен носити Господу послання, які починаються словами: «Дякую Господи»… Будьмо вдячними Богу за кожний день свого життя, за кожну хвилинку, кожну секунду. Будьмо вдячними Богу за наші сім’ї, родини, близьких та дорогих нам людей. Будьмо вдячними Богу за все… Джерело

У сьогоднішній час, багато людей говорить: як ми можемо любити Бога, якщо ми його не бачимо? І існує одна гарна розповідь, яка дає відповідь на це питання. Історія із життя одної матері, яка навчала свою донечку молитви, любові до Бога. І одного разу дитина запитала матір: мамо, як же я можу любити Бога, якщо я, Його не бачу? Мама пояснила дитині, що бачити Бога неможливо, але прийде час і ти усе зрозумієш. Коли настав день народження донечки, то тітка з Італії прислала їй подарунок. Дитина у захваті розпакувала, подивилася і в захоплені вигукнула: який же він гарний і глянувши на маму промовила: як я люблю свою тітку. А мама питає свою донечку: а як ти можеш її любити, якщо ти її ніколи не бачила, вона ж живе далеко? А донечка відповідає: напевно вона любить мене, адже передала мені такий гарний подарунок. Ось бачиш доню, тітка подарувала тобі гарний подарунок, – яку ти ніколи не бачила – ти говориш, що любиш її, а до Бога, Якого ти не бачиш, не виявляєш такої любові. Ось така цікава історія, яка мабуть стосується кожної людини, адже скільки дарунків посилає нам Господь у нашому житті, що ми навіть перелічити не можемо, а скільки раз Господь спасав нас від багатьох бід, і за все це ми повинні не тільки дякувати Богові, а й любити Його. Джерело

Одна жінка посварилася з дочкою. Дуже сильно. Вона допомагала дочці всім, чим могла: сиділа з дітьми, з двома малюками. Віддавала всі свої гроші на дітей, на ремонт, на одяг дочці – вона ж молода, хоче одягатися, а чоловік скупий. Хоч і є в нього гроші. Ось цей чоловік-зять і вигнав жінку. Щось вони не порозумілися, слово за слово, дочка стала на бік чоловіка… Загалом жінці Зої сказали не приходити. І не дзвонити. Вона заплакала та пішла. І дуже переживала. За онуками сумувала, за дочкою. Головне, зовсім себе не було куди подіти після роботи. Приходиш у квартиру – і сидиш як дурепа. Це був дуже сумний час. І тут Зоя помітила, що гроші стали залишатися. Збирати вона не вміла, та й страшно якось збирати. Вона зробила ремонт, змінила меблі. І все одно гроші залишалися! Тоді вона купила комп’ютер хороший і почала спілкуватися в мережі. І відвідувати різні онлайн-курси. Купила собі одяг гарний. З’їздила на море. Згадала старих подруг, ще шкільних, знайшла їх в «Facebook». Почала ходити в гості. І познайомилася з приємним чоловіком, різноробочим з ринку. Дуже добрий чоловік виявився. А Зоя почала гарно одягатися і фарбуватися. І помолодшала років на двадцять. А з дочкою вона помирилася, дочка їй зателефонувала у день народження. І онуки її привітали. І в гості до доньки вона зараз ходить у вихідні, допомагає, але не так, як раніше. Помірковано. І зятю доводиться розщедрюватися, він став менш жадібним, адже тепер іншого ресурсу немає. Отак усе добре обернулося. Тому що того, хто звик дбати та допомагати, іноді треба виставити за двері. Інакше людина не розуміє. Адже вона має ще й перед собою борг і відповідальність. Вона ще й своє життя не прожила, ось у чому річ. Але їй важко дбати про себе та щось собі купувати. То її змусять. Життя змусить або близькі люди своєю невдячною поведінкою. [ads І все складеться на краще. Тому що є одна людина, про яку ми теж повинні дбати і на яку теж повинні витрачати гроші і сили, – це ми самі. Щоб не стати непотрібними старими, про себе теж треба дбати, поки ще є сили та гроші. Автор: Анна Кір’янова Джерело

Пішов один чоловік до Бога й говорить: – Я чув, Ти роздаєш людям щастя. – Роздаю, – відповів Бог. – Тоді дай і мені. – Я дам, тільки даром цим треба вміти дорожити. – Я зумію, – запевнив чоловік Бога і, отримавши щастя, пішов. Але незабаром йому здалося, що в інших щастя краще. Заздрість почала мучити чоловіка. Він намагався жити щасливо, але не виходило. І начебто все є, та не вистачає, і ніби ситий, та все чогось хочеться. Так він мучився-мучився й дійшов до того, що від незадоволеності почав хворіти. Пішов чоловік знову до Бога. – Господи, – звернувся він до Всевишнього, – чому ти одним даєш велике щастя, а іншим мале? – Ти не правий у своєму звинуваченні. – Мені треба набагато більше, ніж я маю, а ти дав набагато менше, ніж я хочу. – Я дав тобі не просто велике щастя, а дуже велике, тільки ти не оцінив його. – Як же велике, – обурився незадоволений чоловік, – якщо я нещасливий? – Є люди, які і в малому знаходять велике, а є й такі, які у великому бачать тільки мале, – відповів Бог. – Дай мені стільки, щоб я міг розгледіти своє щастя. – Я дам тобі те, на що ти заслуговуєш.Не зрозумів чоловік слів Божих, прийшов додому й побачив: усе навколо порожньо, наче тут ніколи нічого й не було. – Господи! – заволав чоловік. – Ти ж не дав, а відняв у мене все! – Я взяв тільки те, що тебе не задовольняло, тепер ти почнеш будувати нове щастя і, можливо, побачиш його, якщо зможеш гідно оцінити.

Коли ми отримуємо якусь радісну новину чи стається чудова подія, то завжди хочеться поділитися цим з оточенням, особливо – з близькими людьми.  Коли ми закохалися або просто щасливі – ми кричимо про це всім навколо. І з часом енергія щастя, що наповнює нас, кудись іде… А все тому, що є деякі причини, з яких не варто ділитися своїм щастям з оточенням. Щастя – це енергія, коли вона нас переповнює, то її практично неможливо стримувати. Якщо вже радість приходить в наше життя, то нам неодмінно потрібно нею поділитися з оточенням. І чим більша ця радість, тим більша у нас є необхідність розповісти про неї комусь, а краще – всьому світу. Ділячись своїми радісними хвилюваннями, ми чекаємо відгуку від нашого співрозмовника. І цей відгук неодмінно повинен бути захоплено радісним. Інша реакція нас, явно, не влаштує. І якщо раптом хтось відреагував не на 100% за нашою шкалою вимірювання, то це може викликати у нас подив і навіть гнів. Адже друг зобов’язаний радіти, коли у нас все добре! Якщо це не так, значить, він не друг. Але, на жаль, наш егоїзм знову не враховує, що потрібно думати не тільки про себе, а й про інших. Може бути, краще спочатку дізнатися, як справи у друга?! Або, можливо, зараз взагалі не час з ним ділитися тим, що ми йому принесли ?! Або можливо ми спровокуємо заздрість у когось?! Одна моя подруга якось розповідала про те, що наша спільна знайома з’їздила на дуже дорогий курорт і на питання: «Ну і як же там?!», вона відповіла: «Ай, нічого особливого! Мені не дуже-то і сподобалося”. Я сказала, що, звичайно, це дуже відома мантра багатих і розумних людей. Вони знають про заздрість не з чуток і всіляко намагаються не викликати її в інших. Це культурно і гуманно стосовно до інших людей. Навіщо комусь розповідати, що ваша нова сукня коштує більше, ніж весь його місячний бюджет? Можливо, краще сказати (якщо запитають про це!): «Точно не пам’ятаю» або щось ще … Некультурно цілу годину розхвалювати своїх дітей подружжю, яке не може їх мати. Сумніваюся, що гуманно в подробицях розписувати свою величезну нову квартиру людям, чиї фінанси настільки малі, що вони навіть наймати квартиру не можуть собі дозволити. Навіщо хвалитися своїм чоловіком, якщо, можливо, у вашої співрозмовниці взагалі немає сім’ї або в цей час її сім’ю наздогнала серйозна сімейна криза?! Та й це небезпечно, чесно кажучи 🙂 А раптом ця дівчина вирішить, що їй неодмінно потрібен цей же чоловік. Завжди проблема в тому, що ми думаємо в першу чергу лише про себе, але не про інших. Ми не хочемо бути делікатними, не стараємося не ображати гідність інших людей. І нехай це одна з найрадісніших подій в нашому житті, варто все-таки подумати про те, кому потрібно розповісти про це, розписуючи все в подробицях, а кому – просто сказати мимохідь, якщо це неминуче. Проблема нашого сучасника в тому, що він занадто сильно радіє, коли з ним трапляється щось хороше і дуже сильно засмучується, коли, на його думку, відбувається щось погане. Коли емоції зашкалюють, їх необхідно кудись виплеснути. І, як правило, цю емоційну відрижку (вже вибачте мені за таке порівняння), чують ті, хто знаходиться найближче до нас. І ми впевнені, що вони повинні нас зрозуміти. Вони просто зобов’язані це зробити! Людина, що стоїть на шляху духовного розвитку, розуміє, що все в цьому світі дуже швидко змінюється і нам ще не відомо, що добре, а що погано з того, що відбувається з нами. Мені згадалася одна чудова притча з цього приводу. Один чоловік зустрів в лісі дикого коня і забрав його собі. – Ого-го! – сказали сусіди,- так от взяв і отримав коня – пощастило тобі! – Не знаю, пощастило мені чи ні… – відповів він Його син став об’їжджати цього коня, тварина була норовлива, і скинула його. Він зламав обидві ноги. – Ах! Яке нещастя! – вигукували сусіди, – як погано! – Я не знаю, добре це чи погано, – відповідав чоловік. Незабаром почалася війна і всіх придатних юнаків забирали в армію. Сусідські сини теж вирушили на війну і загинули. – Добре тобі, – говорили люди, що залишилися без дітей: твій син залишився живий. – Я не знаю, добре це чи погано, – як і раніше, відповідав чоловік… Ми ніколи не знаємо, що там за поворотом. Ми бачимо лише рівно настільки, наскільки це можливо відповідно до нашої свідомості й ситуації, що склалася. Але що б з нами не відбувалося, не потрібно обливати як з відра, цим своїх близьких… і далеких. Хороший співрозмовник той, хто вміє слухати. Говорити про себе може кожен. Якщо ми хочемо стати на шлях розвитку, ми повинні кожен раз думати про те, як же зробити щасливішими людей, які нас оточують. Не варто влаштовувати бенкет під час чуми. Ділитися краще тим, що готові прийняти наші родичі та друзі. Можливо, наша велика радість буде для когось маленьким горем. І це не говорить, що хтось інший поганий і заздрісний. Це говорить про те, що ми бездушні й безкультурні. Джерело

Якось одна моторна молодиця в літній кав’ярні голосно пояснювала співрозмовникові чому не ходить до церкви та й не надто дотримується заповідей. Казала, що, поки молода, хоче пожити для себе, зробити кар’єру, побачити все, а от коли постаріє, то буде такою, як ті бабці, що ходять до церкви і моляться там годинами. А поки що недільне богослужіння займає в неї багато часу, а він їй потрібен для інших справ, які наразі є важливішими. Духівник, який саме проходив поблизу, взяв зі столу молодої жінки склянку із соком, яку вона собі замовила, і мовчки почав пити. Коли рідини залишилось лише трохи, запропонував здивованій пані: – Допийте це, будь ласка. Та розсердилася: – Що за безглузді жарти! Чому я маю допивати це після вас? – А тому, що ви те саме пропонуєте Богові, – зітхнув мудрий священик. – Поки молоді, сильні, здорові, ви хочете жити у своє задоволення, а решту часу, який вам уже й не надто потрібен, хочете віддати Богові. Боюся, пані, що Господь так, як і ви, не допиватиме того, що залишилося. Цінуймо Божий дар життя і дякуймо Господу повсякчасно!

Молодість – це такий час, коли в тебе одні сумніви щодо свого життя, твоїх реальних бажань. У молодому віці ти ще не визначився, чого точно хочеш від життя, а в зрілості до тебе приходить явне розуміння того, хто ти, чого ти хочеш, як ти хочеш прожити решту днів. Молоді «метуться» і їм вічно чогось не вистачає: кохання, грошей, квартири, машини. У них багато часу забирає здобуття освіти, потім всі сили йдуть на те, щоб виростити дітей. І тільки коли приходить «життєвий захід», ти можеш бути по-справжньому вільним, спокійним і щасливим. У першій половині життя дуже багато місця займає кохання та всякі пристрасті. Ще багато часу забирає робота, на яку, хоч і сам не розумієш, чи потрібна вона тобі чи ні, бігаєш як заєць, аби тільки заробити грошей… А потім настає момент, коли все непотрібне «відлущується» і ти розумієш, який молодець Творець, що створив таке небо, такі дерева і тебе. Багато сил у молодості йде на те, щоб знайти правильного супутника життя, це дуже вимотує. І тільки потім, коли з тобою поруч надійна і вірна людина, яка тебе любить і поважає, ти можеш розслабитися та відпочити від цих вічних пристрастей. Саме в зрілому віці йде на далекий план метушня, і люди нарешті можуть насолодитися кожним днем ​​і кожною хвилиною. Вони зауважують якісь речі, на які в молодості не звертали уваги. Приходить філософське усвідомлення життя та кожного його моменту. Зрілі люди часто роблять вибір у бік природи, адже тиха спокійна самота на природі дає сили жити далі. Зрілість — це найщасливіша пора, у цьому віці вже на все начхати! Хто любить, хто не любить, хто подзвонить, хто не подзвонить, хто покине, хто залишиться, і так далі. У цьому віці можна читати хороші книги, слухати музику, їсти смачну їжу, не боячись зіпсувати фігуру, і любити свою сім’ю, хоч би якою вона була. От і все. Приходить відчуття спокою, комфорту та повного беззастережного щастя. Один мудрець розповів, що потрібно добре підготуватися до похилого віку. Для цього багато не треба, варто лише обзавестися трьома речами.  Сім’я Якщо вона в тебе є – ти можеш бути щасливий у будь-якому віці. А якщо Бог дав ще онуків, і навіть правнуків, то «вік заходу сонця» безперечно відбувся. Улюблена справа Мудрець називає це «професією», але варто знайти якесь одне, найважливіше, заняття, яке приноситиме вам задоволення. Це може бути все, що завгодно. Хтось, наприклад, вирощує квіти, хтось в’яже чи вишиває, хтось пише оповідання, хтось малює, хтось готує. Робіть те, від чого ваша душа співає та танцює. Обов’язково знайдіть таку справу. Затишне житло Так-так, у старості важливо, де ти перебуваєш. Зробіть свою домівку затишною, і тоді ви проведете в ньому чудову та гідну старість.

Є така історія про зустріч дружини і коханки одного чоловіка. Почали вони його обговорювати, і дружина каже: – Він скупий і негідник. Я взагалі не розумію, що ти в ньому знайшла! На що ти там спокусилась! – Ти не права, – відповіла коханка, – він і щедрий, і мудрий, і глибокий, і сміливий! Сама поміркуй: кожне свято приносить мені шикарні подарунки – каблучки, прикраси, плаття, машини… – От неправда! – обурилася дружина. – Він мені навіть однієї квітки на свято не подарує, та й зарплату не віддає! Він скупий, ще й який! До того ж, ще й у тій голові геть нічого немає… – Так ні ж! – Заперечила коханка. – Він мудрий, з ним завжди так цікаво спілкуватися. Він багато читав, багато знає, на все і про все є своя думка. Я люблю його слухати – стільки нового дізнаюся! Теми для бесід у нас не закінчуються ніколи! – Скажеш теж! – Посміхнулася дружина – Він вічно несе якусь нісенітницю за нісенітницею! Навіть слухати огидно! А негідник-то який! Ніколи за мене не заступиться, вночі не зустріне, як ремонт робити – так він пропадає, і я все сама!!! – Ми немов про різних чоловіків говоримо, – посміхнулася коханка. – Три дні тому він за мене навіть побився з хлопцем, який мене обізвав. Ніколи не дає нести нічого, важчого за букет квітів. І навіть вдома у мене всі цвяхи він забив, паркет поклав, плитку … Кажу тобі, він щедрий, мудрий і сміливий, і у нього золоті руки! … і у цій історії ОБИДВІ ЖІНКИ ПРАВІ. Насправді з однією із них чоловік поводиться так, що виглядає негідником, а з іншою – він справжній ідеал мужчини. Хоча чоловік тут – один і той самий. Ця історія показує, як сильно жінка впливає на чоловіка. Один і той же чоловік може відрізнятися кардинально, в залежності від того, хто з ним поруч. Я знаю приклади алкоголіків в першому шлюбі і успішних бізнесменів – у другому. І навпаки – я бачила успішних чоловіків, які залишили свою першу дружину заради молодої дівчинки. Через пару років вони втрачали все і ставали пияками-неробами. Чому так відбувається? Тому що сила жінки величезна. І вплив її на чоловіка безмежний. Фактично, жінка «робить» чоловіка. Одні якості вона у ньому розкриває, інші нейтралізує. І діє найчастіше вона неусвідомлено, використовуючи родові сценарії і досвід своєї сім’ї. Якщо тато був успішним, то вона несвідомо допоможе досягти своєму чоловікові успіху (у неї саме така картинка перед очима). А якщо тато був невдахою або багато пив – то її неусвідомлена картина буде вести сім’ю до краху. В рідких випадках буває інакше, і тут вже спрацьовує вроджена індивідуальність та мудрість жінки. Найбільша проблема у взаємостосунках в тому, що жінки не розуміють своєї сили і не приділяють достатньо уваги своїм думкам і вчинкам. …чи не усвідомлюють своєї сили і можливостей свого впливу на чоловіка. Якби ми знали, що народилися з чарівною паличкою, навряд чи б ми товкли нею, немов дубиною, комусь по голові, чи відмахуватись нею від набридливих мух чи замовляти з її допомогою всілякі дурниці, правда ж? Давайте розглянемо, що дружина може зробити з чоловіком, якщо буде нарешті розуміти свій вплив, і як вона може вплинути на його характер і вчинки. Почнемо, звісно, з поганої новини – з негативного впливу дружини: Як дружина думає про чоловіка, таким він і стає. Бачить в ньому тільки недоліки і недоробки – вони ростуть і примножуються з кожним днем. І тоді навіть той мужчина, у якого є величезний потенціал бути хорошим чоловіком, стає рядовою рогатою скотиною з сімейства козлячих. Якщо дружина не поважає свого чоловіка, його ніхто не поважає. Ні рідні, ні друзі, ні колеги. Можна сказати, що дружина на чолі свого чоловіка пише якесь слово, яке його характеризує, і всі це слово бачать, крім нього. І згідно цього напису з ним починають будувати відносини інші люди. Ось так дружина не подумавши напише якусь гидоту перманентним маркером, а потім дивується … Якщо дружина не довіряє своєму чоловікові і не відкриває йому серце – йому ніхто не довіряє. Навіть якщо він повністю гідний такої довіри, все одно в ньому будуть постійно сумніватися всі навколо. І яке вже тут підвищення або нові перспективи! Якщо дружина вічно всім незадоволена, то в родині всі стають такими ж незадоволеними. Їм буде і квартира не та, і вечеря не та, і одяг, і відпочинок. І навіть батьки будуть здаватися абсолютно не такими, як треба. Якщо дружина вважає, що можна було б чоловіка знайти трохи краще, це перший крок до чоловічої зради. Тут мова саме про те, що першою зраджує завжди жінка. І ця зрада не обов’язково є тілесною. Вона це робить тільки подумки (чоловік не той, я гідна кращого), і викрити її в цій зраді складно. А чоловік зраджує фізично вже після того, як дружина дала йому такий «дозвіл» своїми думками про те, що він далеко не кращий. Якщо дружина скупа серцем, не бажає служити чоловікові, обігрівати його любов’ю і заспокоювати його войовничий дух, він шукає для себе розраду в алкоголі і наркотиках. Якщо дружина не дозволяє чоловікові займатися чоловічими справами – спілкуванням з друзями, рибалками, гаражами та іншими з жіночого точки зору дурницями, чоловік шукає відпочинку в іншому – в алкоголі, комп’ютерних іграх, курінні та інших не самих радісних речах і залежностях. Якщо жінка не відкриває чоловікові серце, він стає жадібним. І тоді у нього взимку й снігу не випросиш, не те що квіти на восьме березня. У той момент, коли жінка перекриває чоловікові доступ до свого серця, він закриває для неї доступ до свого гаманця. Якщо дружина занадто самостійна – все сама і нікого не потрібно, то чоловік стає безвідповідальним. Навіть якщо до цього він цілком добре відповідав не тільки за себе, він немов би втрачає цю навичку, розслабляється і зростається з диваном. Якщо дружина легко ображається, то чоловік буде гнівливим. Гнів по-різному проявляється в наших тілах. Якщо дружина подумки невірна своєму чоловікові, то він буде скупий. А навіщо йому витрачатися на жінку, яка не сьогодні, так завтра знайде іншого і піде? Якщо дружина чоловіка не слухається, постійно сперечається і норовиться, то чоловік перестане бути чоловіком. Він стане безвідповідальним і бездухим, слабким і «ніяким». Якщо дружина регулярно здійснює насильство над чоловіком – наприклад, «виносить йому мозок» або кричить на нього, ображає і так далі, то чоловікові залишиться два варіанти: або він стає покірливим підкаблучником, з повністю зломленою волею і чоловічим Его; або він теж починає чинити насильство над дружиною – найчастіше в фізичному плані. Якщо жінка занадто активна у зовнішній діяльності, чоловік стає пасивним придатком до телевізора. Хоча раніше міг бути цілком успішним бізнесменом. А тепер найголовніше! Якщо ви зловживаєте усім вище переліченим (для цього вам потрібна сміливість, аби дозволити помітити це в собі), а ваш чоловік все рівно успішний, справи за які він береться, приносять дохід, його поважають інші, він дружить зі спортом, дбає про своє здоров’я, вигляд, тощо – це означає, що він компенсує усі необхідні для його успіху ресурси “на стороні”. Але у цієї медалі є й зворотний бік! Якщо дружина бачить в чоловікові гарні якості і робить на них акцент – вони починають рости і примножуватись. Навіть якщо для цього немає ніяких підстав. Навіть якщо він не повинен був бути відповідальним – він таким стає. Чи не повинен бути начальником – а раптом, несподівано для всіх, стає. І так далі. Якщо дружина поважає свого чоловіка, його починають чомусь поважати друзі і колеги. Вони підтримують його і допомагають в складних ситуаціях. Якщо дружина довіряє чоловікові – йому довіряють інші люди. Якщо дружина не приховує від чоловіка нічого, не обманює, відкриває своє серце – то чоловік не зможе обдурити дружину і зрадити їй. Якщо зрада присутня, для чоловіка це перший сигнал того, що жінка з ним не відверта. Ось тільки, чоловіки, не потрібно це використовувати, як самовиправдання. Якщо дружина відкриває чоловікові серце, він стає щедрим. Він починає сам шукати нагоди потішити її і зробити її ще щасливішою. Якщо дружина щиро служить своєму чоловікові – він з величезним задоволенням візьме її під свій захист. Буде про неї піклуватися і оберігати від усього. Якщо дружина буде з розумінням ставитися до темпераменту чоловіка і намагатися його задовольнити – то чоловік заради неї зверне гори. Для цього потрібно навчитися бачити якості свого чоловіка, а не міряти його своїми стереотипами. Якщо дружина хоче зберегти сім’ю, і щиро з любов’ю прикладає для цього свої жіночі зусилля,в серці чоловіка народжується таке ж бажання, і він починає допомагати в цій справі своїй дружині. Це найголовніше, що я хочу до вас донести. Якщо ваш чоловік чимось вас не влаштовує – знайдіть причину цього в собі. І ось на цю роботу варто потратити свої сили і час. Якою була б я, якщо була б чоловіком? – Ви впевнені, що хочете це знати? – Тоді подивіться на свого чоловіка. Ось таким й були б. Йому не вистачає чоловічих якостей точно так само, як вам не вистачає жіночих. Наприклад, чоловік п’є пиво. Тоді ваша головна робота – це прийняття. Прийняття того, що він має право руйнувати своє здоров’я, якщо хоче. А ще це, швидше за все, говорить про вашу емоційну сухість в стосунках з ним. Можливо, йому не вистачає підтримки і заохочення. Або чоловік не хоче працювати. Тоді, напевно, ви занадто багато працюєте і абсолютно його не слухаєтесь. І який сенс тоді штовхати його і записувати на співбесіди? Навіть якщо він туди піде, з таким настроєм успіх цьому міроприємству не світить. Тому міняти потрібно себе. Чому чоловік лежить на дивані? Тому що туди його вдавлює жінка, яка перебуває в стресі. Вона носиться поруч як метеор, змітаючи все на своєму шляху, і щоб залишитися в живих, він маскується під накидку на диван. Якщо ваш чоловік не допомагає вам з дітьми – подумайте, а чи вважаєте ви його хорошим батьком, гідним того, щоб діти любили його нарівні з вами? І чи не відвернули ви його від допомоги, вказуючи, що попу малюкові він помив погано, а пляшку знову не прокип`ятив? Бог нам дає рівно стільки, скільки ми заслужили. Наші батьки, наші діти, наші брати і сестри – їх ми не можемо вибрати. Тому доводиться вчитися приймати. Але з чоловіками все по-іншому. Є ілюзія вибору. Є відчуття, що міг бути інший, трохи кращий. Але це тільки видимість вибору. Подружніх партнерів також дає нам Бог. Інакше як би ми зустрілися і полюбили один одного? Як би ми знайшли один одного в натовпі і притягнулися? І раз Бог дав вам такого чоловіка, значить, саме такого ви й заслужили. А ось навіщо і чому – про це вже варто подумати самостійно. І що з цим робити далі – це вже ваш вибір і ваш простір для творчості. Бережіть один одного! Можна вічно нарікати один на одного і шукати смітинку в оці чоловіка. А можна набратися сміливості і заглянути в власні очі з їх колодами. І коли ви помітите і роздивитесь свої колоди, ви зможете побачити, нарешті, що поруч з вами Людина. Більш того, ця людина – Чоловік. І в ньому дуже багато хорошого. А також помітите, скільки він усього від вас терпить. Адже жінка набагато сильніша в питаннях відносин. З неї енергія відносин б’є фонтаном! І затопити чоловіка бурхливими хвилями дуже просто. А він до того, що повинен втриматись на плаву сам у хвилях, які створюєте Ви, повинен ще й сімейний корабель змайструвати з трісок, які пропливають повз! Тому, саме в ваших інтересах, щоб ці хвилі були спокійними. Бережіть один одного! Стільки сил йде на безглузді бої всередині сімей, але ж ці сили можна було вкласти в творчість або виховання дітей. Енергетичні втрати від кожної сварки колосальні. Не витрачайте сили даремно. Вчіться любити. Замість сварки сили можна було б витратити на: підтримання здоров’я свого і чоловіка – наприклад, можна було почати бігати вранці, робити зарядку або ходити в спортзал. Однією сварки вистачило б на місяць таких корисних занять. А чим більше в чоловікові сил та здоров’я, тим більше бажань в ньому виникає до дій. обдумування і пошуку подарунка для близьких. А ще краще один для одного. Причому купити не щось, що нам здається йому б сподобалося, а те, що він дійсно хоче і чому буде радий (зазвичай це різні речі). прогулянку разом або з дітьми. Зміцнення взаємин за допомогою пішої прогулянки – дуже працюючий метод. перегляд сімейного альбому, спогади про те, якими ви були скількись років назад і як розвивалися ваші стосунки. те, щоб дійти до терміналу оплати і […]

Не підрізайте дітям крила! Один чоловік приніс додому кокон метелика і став спостерігати за ним. І ось настав час, кокон почав трохи відкриватися. Новонароджений метелик кілька годин щосили намагався вибратися через утворену вузьку щілину. Але все було безрезультатно, і метелик припинив боротьбу. Здавалося, що він виліз наскільки він зумів, і далі вибиратися у нього не було сили. Тоді чоловік вирішив допомогти бідному метелику, він взяв маленькі ножиці і трохи надрізав кокон. Метелик тепер з легкістю вийшов назовні. Але у нього чомусь було надуте тільце, а крила сухі і покручені. Чоловік продовжував спостерігати за метеликом, вважаючи, що ось-ось його крила розправляться і стануть сильними. Сильними настільки, що зможуть утримувати в польоті власне тільце, яке з хвилини на хвилину прийме правильну форму. Але цього так і не відбулося. Метелик назавжди залишився з роздутим тільцем і засохлими крилами. Він міг тільки повзати, – літати йому вже не судилося. У своїй доброті і поспішності чоловік, що допоміг метелику, не усвідомлював одного. Тісний кокон і необхідність боротися, щоб вибратися назовні через вузеньку щілину, – все це було задумано Господом. Тільки так рідина з тільця метелика потрапляє в крила, і, коли комаха опиняється на волі, вона майже готова до польоту. Дуже часто боротьба – це те, що нам приносить в житті користь. Якби Господь дозволив нам йти по життю без випробувань, ми не були б такими сильними, якими могли б бути. І ми ніколи б не дізналися, що це таке – літати. Джерело

Часто люди забувають, що справжні цінності – це людське життя та щастя. Погоня за матеріальними благами робить серця черствими до чужого горя. Одна жінка завжди поверталась пізно з роботи і проходила повз місцевий магазин. Якось вона почула дитячий крик і побачила як охоронець наздоганяв хлопчика. Спочатку вона нічого не зрозуміла, а потім, коли таки маленького злодія зловили і почали вести у сторону магазину, то з’ясувалось, що він поцупив з магазину ковбасу і хліб. Жінка вирішила, що просто так не піде, а тому заплатила продавцю за вкрадені продукти і спитала малого: Нащо ти вкрав? В тебе якась складна ситуація в сім’ї? Розкажи мені, – спитала спокійним голосом жінка. Я рятував бабусю, а моя мама пішла від нас на Небо. Я боюся, що бабуся теж піде… Вона хвора і голодна, я лише хотів допомогти, — прошепотів налякано хлопчик. Не бійся, дитинко. Зараз я проведу тебе додому і запитаю, чим можна допомогти. До слова, ця жінка не мала ні сім’ї, ні дітей, а тому подумала, може, Бог послав їй такий знак з Неба? Йдучи з хлопчиком за руку, вона розуміла, що все це не просто збіг обставин. На серці у жінки ставало все спокійніше, вона розуміла, що стала корисною для хлопчика. Коли жінка з хлопчиком зайшли до хати, то бабуся дуже зраділа. Бабця була справді хворою і була приємно вражена, що хтось поцікавився нею. Жінка повернулась до свого дому і подумала, що робити з цими бідними людьми. Наступного дня, після роботи, вона прийшла до бабці і хлопчика, принесла продукти і вирішила, що залишиться з ними. Хлопчик зустрівши жінку, промовив: Мені наснилась мама. Вона сказала, що вимолила в Бога тебе. Тепер в мене знову буде мама, яка мене любитиме? — спитало хлоп’я. Так, тепер ми – сім’я. Я вас не покину. Нехай твоя мама просить і надалі для тебе доброї долі, — зі сльозами на очах промовила жінка. Так Бог послав жінці сина, який став дуже люблячим і чемним. Жінка доглядала за бабусею і стала щасливішою. Такі дива стаються тільки завдяки любові до Бога і великому служінню. Чи сподобалась Вам така історія?  Джерело

Маленька донька повертається додому і каже батькові: – Тату, я ненавиджу нашу сусідку! Мені хочеться вбити її, але я боюся, що мене спіймають. Ти можеш допомогти мені? Батько відповідає: – Так, сонечко. Але є одна умова: спочатку ти з нею помиришся, щоб зняти з себе всі підозри. Будь доброю, вдячною, терплячою, ласкавою, безкорисливою ​​і уважною до того, що вона тобі каже. Ось тобі отрута. Кожен день підмішуй цей порошок в її їжу, і вона почне повільно вмирати. Через місяць дочка знову приходить до батька: – Тату, мені більше не хочеться, щоб вона померла. Я люблю її. Що мені тепер робити? Як мені зупинити дію отрути? Батько відповідає: – Не турбуйся! Засіб, який я тобі дав, це рисове борошно. З нею нічого не станеться, тому що справжню отруту весь час ти носила в собі. Як писав Хосе Антоніо Маріна, найпоширеніші різновиди отрути – це помста і відчайдушний пошук справедливості. Вони можуть отруювати наше життя роками, з’їдаючи зсередини, позбавляючи щастя і надії. Кажуть, що той, хто не відає любові, не вміє прощати. Саме любов відповідальна за прощення – любов до інших людей, до життя, світу і до себе самого. Істинне прощення неможливе, якщо воно не підкріплене щирими намірами. Першорядний мотив прощення може полягати в дружелюбності або почутті відповідальності, але як би там не було, єдиний спосіб його домогтися – полюбити кривдника. Часом любов ототожнюють зі свободою. Якби нас не стримували страх і ненависть до іншої людини, не було б ніяких інших виправдань того, що ви живете в оковах образи. Однак прощення не означає, що ми повинні позбутися від минулого або забути про свої колишні страждання. Прощення полягає в новому підході до спогадів про своє минуле, бачення сьогодення і очікування майбутнього. Це може зайняти чимало зусиль, але це єдиний спосіб зцілити свою душу. Отже … 1. Усвідомте свій біль Тільки так ви абстрагуєтеся емоційно і знову почнете співчувати людині, яка завдала вам біль. Таким чином, ви отримуєте можливість проаналізувати мотивацію вашого кривдника, що, в свою чергу, позбавить вас від бажання звинувачувати його. 2. Виберіть шлях прощення Цю пораду можна пояснити за допомогою метафори. Коли люди ображають нас, ми немов заковтуємо їх рибальський гачок, відчуваючи неймовірний внутрішній біль. Нам хочеться відплатити їм, змусити відчути те ж саме, проткнувши їх тим же гачком. Тобто вчинити акт справедливості, який призведе до аналогічних страждань. Ми б з радістю зробили це, пам’ятаючи весь той біль, що нам заподіяли. Але, відплативши тією ж монетою, ми не знімаємось з гачка, адже кривдники просто висітимуть між нами і кінцем гачка. А це означає, що для свого звільнення спочатку доведеться звільнити їх. Повернувши собі свободу, варто триматися від цих людей на відстані. В іншому випадку, ситуація повториться. 3. Прийміть свої страждання і гнів Злитися і страждати – це нормально, але єдиний спосіб вгамувати біль – об’єднати свої суперечливі емоції, почуття і думки в єдине ціле. 4. Слів про прощення недостатньо Вимовлені слова можуть бути позбавлені сенсу. Так буває дуже часто – ми переконуємо себе, що пробачили людину, але образа все одно залишилася. Прощення – це не просто слова, це почуття. Якщо негатив нікуди не подівся, необхідно знову спробувати пробачити. І так потрібно робити, поки від болю не залишиться і сліду. «Затамувавши образу, ми повільно вмираємо зсередини. Ми повинні ставитися до людей так само, як хочемо, щоб вони ставилися до нас. Проявіть ініціативу і почніть любити, давати, жертвувати і служити іншим людям, а не бажати отримувати і бути обслуженими іншими ». Джерело

Пізніше… – Поговоримо з тобою пізніше. – Я подзвоню тобі пізніше. – Побачимося пізніше. – Пізніше підемо. – Я розповім тобі пізніше. Ми залишаємо все на потім, але забуваємо, що “потім” нам не належить. Пізніше наші близькі вже не з нами. Пізніше ми вже не чуємо їх і не бачимо. Пізніше вони стають лише спогадами. Пізніше день стає ніччю, сила – безпорадністю, посмішка – гримасою, а життя – смертю. “Пізніше” стає “занадто пізно”. Цінуймо час з близькими, поки маємо таку можливість!

Божественна Літургія – єднання Бога з людиною. Це нагадування кожному з нас, що Ісус Христос пожертвував Собою, Своїм смертним тілом, щоб відкупити наші гріхи перед Господом. Треба задуматися над кожним словом Служби Божої, впустити в серце віру і надію на Спасителя. Всі знають, що Службу Божу установив Ісус Христос на Святій Тайній Вечері зі своїми апостолами. Треба віддати шану Святій Літургії, не придумуючи причин, чому цього разу не вийде піти. Ні погода, ні статус, ні фінансовий стан, ні сімейні обставини не мають зупинити вірянина. Бо що ми ще можемо зробити для Христа? Нічого, тільки вірно служити Йому. Чому саме не можна пропускати Службу Божу? На Службі Божій людина знаходиться серед Ангелів, які є присутні при Божественній Жертві. Служба Божа, вислухана за життя, Богові миліша від багатьох Служб Божих за людину по її смерті. Щира молитва на Літургії відводить нещастя, що могли трапитися з людиною. Кожна Служба Божа вкорочує час перебування в чистилищі, а душам в чистилищі допомагає. Кожен може дістати благословення священика, яке Бог потверджує в Небі. Людина отримує благословення в своїх наміреннях. На Службі Божій можна випросити прощення за гріхи. Щира молитва на Літургії дає Ісусові найбільшу славу. Бог відпускає всі повсякденні гріхи та незнані гріхи, на які людина навіть не зважає. Людина звільняється від влади сaтани. Побожно вислухані Служби Божі в годині смeрті будуть великою розрадою. Кожна Служба Божа піде з людиною на Суд і буде благати помилування для душі. Джерело

Йому не подобалося життя в будинку батька через постійні повчання. – Якщо вентилятор не потрібен, вимкни його! – Телевізор включений, а в кімнаті нікого немає. Вимкни його! – Закрий двері! – Досить витрачати стільки води! Синові дуже не подобалося, що батько турбував його такими дрібницями. Він дратувався, але був змушений терпіти до того дня, аж поки не вирішив влаштуватися на роботу. Перед тим, як піти на співбесіду, він сказав батькові: – Як тільки я знайду роботу, я поїду з міста. Я більше не хочу чути повчань. Батько нічого не відповів, а згодом дав тільки одну пораду: – Під час співбесіди на будь-які запитання відповідай впевнено і без вагань. Син прибув на місце розмови і звернув увагу на те, що при вході на воротах немає охоронців. Двері воріт були відчинені назовні, що, скоріш за все, заважало перехожим. Хлопець зачинив ворота й увійшов на територію. Він побачив доглянуту територію та гарні квіти по обидва боки доріжки, біля якоі лежав шланг, з котрого витікала вода. Напевно, садівник забув закрити кран. Вода вже лилася дорогою. Юнак взяв шланг і переніс його поряд із сухоцвітами. Пам‘ятаючи, що співбесіда мала відбуватися на другому поверсі будинку, молодий чоловік повільно піднімався сходами. Він помітив, що хоч і була вже десята година дня, але світло в коридорі горіло, мабуть, ще з минулої ночі. Він згадав попередження батька. – Чому ти виходиш із кімнати, не вимикаючи світло? Здавалося, він чув його голос. Роздратований, хлопець знайшов вимикач і вимкнув світло. Нагорі, у великій залі, він побачив людей, які сиділи й чекали на свою чергу. Він подивився на них і подумав, скільки ж багато кандидатів на одне місце, і задумався, чи має він шанс отримати цю роботу. Він нервово підійшов до зали і наступив ногою на килимок «Ласкаво просимо», поставлений перед дверима. При цьому хлопець звернув увагу, що килимок перекинутий догори ногами. Роздратований, він перевернув його належним чином. Звички важко зламати. Він бачив, як багато чоловіків заходили до кімнати для співбесіди і відразу виходили через інші двері. Тож він не зміг у них вияснити, що питали на інтерв’ю. Коли черга дійшла до юнака, він зупинився перед роботодавцем, очікуючи запитань. Управитель узяв у нього документи і, навіть не дивлячись на них, запитав: – Коли ви можете почати працювати? Хлопець приголомшено стояв і роздумував: «Це дивне питання. Хіба його слід задавати на співбесіді, яку важко пройти, щоб влаштуватися на роботу?» – Про що ви думаєте? – Запитав роботодавець – Ми тут нікому не ставимо запитань, тому що вважаємо, що через них неможливо оцінити здібності кандидата. Наш тест – оцінка людини іншим чином. Я провів кілька тестів на основі поведінки кандидатів і відстежив їх через мої камери спостереження. Ніхто з тих, хто прийшов сюди сьогодні, не зачинив двері, не вимкнув світло, не торкнувся шлангу, не повернув килимок… Ви були єдиним, хто це зробив. Тому з усіх кандидатів ми вирішили обрати для роботи саме вас». Він завжди боровся з дисципліною батька, але згодом зрозумів, що саме тому отримав першу роботу. Зникли нерви та злість на батька. Все, що кажуть нам батьки, є тільки для нашого блага, задля світлого майбутнього. Щоб стати цінною людиною, ми маємо прийняти повчання, виправлення та настанови, які усувають шкідливі звички. Батько для нас у 5 років – герой, у 20 – «предок», і тільки коли нам «за…» ми усвідомлюємо, що батько наш провідник у житті. В житті трапляється, що мами можуть піти до будинків своїх дітей, коли вони постаріють, але батько не знає, як це зробити. Немає сенсу завдавати болю батькам, поки вони живі, і потім оплакувати їх, коли їх вже немає. Завжди ставтеся до своіх батьків із повагою.