Міжнародний день студента: історія і цікаві факти

У вівторок, 17 листопада, в Україні та світі відзначається Міжнародний день студента. Це свято об’єднує молодь усієї Землі; у багатьох країнах цей день у студентів є вихідним.  Історія свята 28 жовтня 1939 року в окупованій нацистами Празі війська Гітлера розігнали демонстрацію на честь річниці утворення Чехословацької держави, в якій брали участь студенти та їхні викладачі. Під час розгону був важко поранений студент-медик Ян Оплетал — 11 листопада він помер. Похорони Яна перетворилися на акцію протесту проти окупації, у якій взяли участь тисячі людей. У результаті нацисти заарештували десятки демонстрантів, а 17 листопада рано вранці оточили студентські гуртожитки. Понад 1,2 тисячі студентів були арештовані й вислані в концтабір Заксенхаузен. Дев’ятьох лідерів студентських організацій стратили у в’язниці. Через два роки, у 1941-му, в Лондоні відбулася Міжнародна зустріч студентів проти нацизму, під час якої чехословацький комуніст Отто Шлінген висунув пропозицію щорічно 17 листопада відзначати День студента на честь загиблих. Цікаві факти Сучасні студенти практично нічого не знають про “криваву” історію створення цього свята, тому вони всіляко веселяться в ці дні. Наприклад, в Португалії молодь 17 листопада збирається опівночі біля королівського пам’ятника і голосно співає різні пісні. Студенти у святкові дні надягають форму своїх навчальних закладів, а в місті Коїмбра навіть спалюють в котлах стрічки кольору свого факультету. Американські студенти, в свою чергу, вважають за краще відзначати це свято на домашніх вечірках або в клубах. У Данії День студента вважається сімейним святом, а влада Німеччини зовсім звільняє молодь від занять, і в ці дні проводять різноманітні спортивні змагання. Але в Греції 17 листопада – річниця кривавих студентських протестів, які сколихнули країну в 1973 році. У цей день традиційно приносять квіти до меморіалів, а також влаштовують численні демонстрації.

Всесвітній день доброти: історія свята та цікаві факти

Дуже доброю традицією для багатьох країн стало щорічне святкування 13 листопада Всесвітнього дня Доброти (World Kindness Day), датою для якого був вибраний день відкриття в 1998 році в Токіо 1-ї конференції Всесвітнього руху доброти (World Kindness Movement.  В даному заході брали участь представники Австралії, Канади, Японії, Таїланду, Сінгапуру, Великобританії і США (пізніше до Руху приєдналися й інші країни). Сама організація «Всесвітній рух доброти» була створена в Японії роком раніше, в 1997-му, і зібрала під свої прапори» однодумців руху доброти з різних країн – волонтерів та добровольців, які з року в рік невпинно діють по всьому світу і своїми справами надихають людей на здійснення добрих вчинків. Тим більше, що основне спілкування учасників Руху відбувається за допомогою інтернету, де на своїх ресурсах вони розповідають про ідеї благих справ і способи їх втілення. До речі, у Руху є свій офіційний документ – «Декларація доброти», яка говорить: «Ми визнаємо фундаментальну важливість простої людської доброти, як основної умови, яка доставляє задоволення і осмисленого життя, і цим документом проголошуємо створення Всесвітнього руху доброти. Ми будемо прагнути об’єднатися через організації в кожній країні і з допомогою створення всесвітньої мережі, створити більш добрий і більш повний співчутливий світ». Саме учасники цієї організації і запропонували створити таке чудове свято. Офіційно Всесвітній день Доброти був заснований у Сінгапурі 18 листопада 2000 року на 3-й конференції Руху доброти. Не секрет, що в сучасному високотехнологічному і швидкісному світі все частіше людські почуття та моральні якості відходять на другий план, і зокрема – доброти серед нас стало набагато менше – цей факт, на жаль, очевидний. Тому сьогоднішнє свято – ще один привід згадати про такій якості і категорії людських відносин як Доброта і об’єднати існуючі в різних країнах рухи за доброту, щоб допомогти людям усвідомити, що робити добро – це зовсім нескладно, а результат у добрих справ і вчинків колосальний.Ще одна мета Всесвітнього дня Доброти, за словами його засновників, – сприяти об’єднанню різних націй, незважаючи на мовні та культурні відмінності. Адже тільки на основі щиро добрих справ і вчинків можна досягти єдності і взаєморозуміння, зберігши при цьому самобутність і унікальність. Ще раз скажемо, що творити добрі справи – неймовірно просто, добро не вимірюється грошима, часом – не вимагає багато часу і сил, головне – почати. Навіть просто добра усмішка незнайомій людині – вже здатна творити чудеса, в тому числі й для самої людини, хто це Добро робить. Адже крім того, що добрі справи підвищують всім настрій, вони ще й як не можна краще впливають на самопочуття, підвищують життєвий тонус.Згідно з дослідженням психологів і лікарів з різних країн, люди, які щодня роблять добрі справи, краще почуваються і фізично, відчувають своє життя більш гармонійним, володіють кращим імунітетом, а значить – вони менше хворіють і довше живуть. І все це навіть підтверджено практичними дослідженнями – коли людина робить щось хороше іншим людям, у неї підвищується рівень лімфоцитів і розширюються судини, це веде до правильної роботи серця; мозок виробляє велику кількість ендорфінів (відомих як «гормони задоволення»), які мають заспокійливий ефект, нейтралізують дію стресу, полегшують депресію. Нарешті, чуйність супроводжується душевним підйомом, що межує з ейфорією, що пояснюється виробленням гормону серотоніну, який регулює настрій.І як закликають організатори свята, важливо бути добрим не тільки в цей День, але і щодня, причому добрим безмежно і безкорисливо. Адже, якщо чекати подяку (в будь-якому її прояві) за свою доброту, то це вже не справжня Доброта. До речі, у самого свята за час його існування з’явилися і свої традиції. Так, в День Доброти, крім добрих посмішок і справ, прийнято дарувати знайомим і незнайомим людям квіти (наприклад, у Сінгапурі – маргаритки і гербери). А спеціально для цього Дня французький художник Оріль (Aurele) створив символ – відкрите серце. Джерело

Чому чорнобривці ростуть коло хати? Красива українська легенда

Давно-давно це було. Ще тоді, коли земля України не знала біди й злигоднів, коли співучий її народ мирно сіяв хліб і радо зустрічав кожного, хто приходив з добром. Ця родюча земля з луками зеленими, лісами багатими, ріками голубими, людьми сильними приваблювала чужинців з півночі. Несли вони з собою горе та сльози, забираючи у полон найдорожче – хлопчиків, що мали вирости слухняними рабами. У цей день до поселення підходили вороги. Матері, щоб не віддати дітей чужинцям, шукали рятунку у баби Ясновидиці, яка зналася на чарах. Принишклі й боязкі хлопчики тулилися до Любави, матері чорнобривого Кароока, що привела їх до Ясновидиці. Сива бабуня мовила слова заклинання, і діти перетворились у прекрасні кущисті квіти, які огорнули ноги Любави. Вони були чорнобривими і кароокими, як і хлопчаки. – Залишайтесь коло матері, – мовила старенька. Не знала Ясновидиця, що це будуть її останні слова. Чужинські мечі порубали усіх… Так і зостались в Україні хата, мати й чорнобривці як одне ціле. Нема України без білої хати і чорнобривців, які милують материнське серце до сивих морозів. Джерело

Лист 83-річної бабусі до подруги, який варто прочитати кожному

Зупинитися на хвилинку і задуматися про своє життя змушує лист 83-річної бабусі до своєї подруги. Його з упевненістю можна назвати надихаючим. Слова, написані жінкою похилого віку, будуть близькі кожному з нас, особливо коли настає Новий рік. “Дорога Берта, я все більше читаю і все менше витираю пил. Я сиджу у дворі і насолоджуюся видом, а не переживаю про бур’ян у саду. Я проводжу більше часу з сім’єю і друзями і менше працюю. По можливості життям потрібно насолоджуватися, а не терпіти його. Зараз я намагаюся усвідомити це і почати цінувати. Я більше не економлю на собі. Мої порцелянові чашки і кришталеві сервізи я використовую для кожної особливої ​​події, такиї як втрачений фунт, прибирання у ванній або перше цвітіння амариліса. Я вдягаю на ринок свій найкрасивіший одяг. Думаю, якщо я буду виглядати успішною, мені буде простіше розлучатися з грошима. Я не чекаю важливого приводу, щоб скористатися своїми улюбленими парфумами. Насолоджуючись ароматом, я йду в банк або в поліклініку. Я більше не використовую фрази «коли-небудь» і «днями». Якщо щось варто подивитися, почути або зробити, я хочу бачити, чути і робити це зараз. Я не знаю, що зробили б інші, якби знали, що їх тут не буде завтра. Адже ми вважаємо життя чимось само собою зрозумілим. Думаю, вони б покликали членів сім’ї і кілька близьких друзів. Можливо, вони б комусь зателефонували і попросили вибачення за минулі слова і вчинки. Мені подобається думати, що вони підуть в хороший ресторан, де подають їх улюблену їжу. Я здогадуюсь. Я ніколи цього не дізнаюся. Це ті дрібниці, які я не доробила. Я б дуже шкодувала, що не написала близьким всі важливі слова, які хотіла до них донести. І я дуже переживаю, що рідко говорила чоловікові і батькам, як сильно я їх люблю. Я намагаюся не економити і не відкладати те, що могло б додати сміху і щастя в моє життя. І щоранку, коли я відкриваю очі, я кажу собі, що цей день особливий. Кожен день, кожна хвилина, кожен вдих дійсно є подарунком. Можливо, життя виявилося не тією партією, на яку ми сподівалися. Але поки ми тут, ми можемо танцювати.” Джерело

Мудра притча, яка допоможе змінити життя в кращу сторону

Запитали якось у старця, який славився в окрузі своєю мудрістю: – Чи є спосіб виправити своє життя, якщо воно вже зіпсоване? Мудрець задумався, а потім відповів: – Звичайно, у людини є завжди така можливість. І щоб вам було зрозуміло, давайте проведемо експеримент. У мене є мішок. Пропоную піти в майстерню і накидати в нього цвяхів, битого скла, шила, шурупів, гострих інструментів… Всім було цікаво, що ж задумав учитель. Після того, як мішок наповнився, всі почали передавати його з руки в руки і намагатися зрозуміти, що ж це означає і як його пов’язати із зіпсованим життям. Через деякий час гострі кути і краї пошкодили неміцну тканину і стали видні з усіх боків. Мудрий старець сказав: – Ось дивіться, щоб мішок не був зіпсованим остаточно, нам треба прибрати все те, що всередині його пошкоджує. Так відбувається і з нами в житті, тільки замість осколків і цвяхів нас “колять” наші образи, ненависть, жадібність, заздрість, ревнощі – всі негативні почуття. Ми мучимося, рвемо нашу душу на частини, страждаємо… Дуже важливо людині позбутися від усього темного і від того, що шкодить їй. Тоді в життя увійде спокій і воно зміниться в кращу сторону. Від того, чим ми наповнимо свою душу, своє серце – залежить наше майбутнє. Джерело