Поради психолога для жінок, які все роблять заради інших

Є жінки, які все своє життя присвячують іншим: дітям, родичам, чоловікові. Ми всі знаємо таких. Вони віддають все і не отримують нічого натомість. Але є межа. Рано чи пізно такі дії стануть емоційним і психологічним тягарем. Задумайтесь, чи хочете ви покласти своє життя до ніг інших людей? Якщо ні, тоді почніть застосовувати ці 5 правил у своєму житті! 1. Насолоджуйтесь тишею і спокоєм! Тиша корисна для вашого мозку. Обов’язково заведіть собі звичку проводити хоча б 30 хвилин в повній тиші. Це допоможе вам почути себе, свої потреби. 2. Значні розмови – важлива частина життя. Це розмови з людьми, які здатні нас почути і зрозуміти. Такі розмови допомагають позбутися від занепокоєння, зняти тягар відповідальності хоча б на пару хвилин. 3. Говоріть «ні». Якщо ви завжди готові побігти на допомогу іншим – незабаром вашого ресурсу не стане. Якщо вам самим погано, немає нічого ганебного в тому, щоб сказати: “Я не можу тобі допомогти, я погано себе почуваю”. 4. Пишайтеся собою. Люди, які звикли робити все для інших, не відчувають гордості за себе. Відповідно і інші люди сприймають все, що вони роблять, як належне. Починайте себе хвалити, хоча б подумки відзначайте ваші перемоги. 5. Навчіться піклуватися про себе. Це дуже просто – почніть витрачати час на себе. Купіть собі подарунок просто так, без приводу. Займайтеся тим, що вам подобається. Життя – тільки одне і не витрачайтейого повністю на інших людей. Джерело

Лист до людини, який потрiбно прoчитати кожному. Вірте в себе!

Отже, сам лист Ісуса Христа до людини: Як тобі живеться? Пишу тобі цього листа, хоча мені б хотілося порозмовляти з тобою особисто і наодинці. Але я знаю, що для цього в тебе завжди бракує часу. Вчора вранці, наприклад, Я довго чекав, поки ти прокинешся, щоб разом з тобою побудувати плани на прийдешній день, додати тобі сили й впевненості для нелегких справ. Але ти відвертався, щоб хоч на декілька хвилин продовжити свій сон. А потім у тебе просто не було часу: вмивався, старанно чистив зуби, прискіпливо одягався, ретельно причісувався… Останній погляд у дзеркало, і ти підійшов до дверей. На якусь мить, коли твій погляд натрапив на Біблію, Я подумав, що ти хочеш прочитати Моє Слово. Але ти пішов, щільно зачинивши двері. Протягом дня Я знову і знову намагаюся зав’язати розмову з тобою. Чекав цієї миті. Ти пам’ятаєш сніданок: смачна їжа, запашний чай — це все від Мене. Однак ти навіть не подумав про це, не кажучи вже про слова вдячності. Після поживного обіду ти тяжко зітхнув, а Я стояв поруч і чекав, що саме зараз ти розкажеш про наболіле, про те, що пригнічує душу, і попросиш допомоги. Але якась думка, очевидно дуже важлива для тебе, відвернула твою увагу, і думки закрутилися, шукаючи виходу. Словом, для тебе проблем вистачало завжди. Вони кожного дня навалювалися на тебе таким тягарем, що перекреслювали все інше. Тобі ставало дуже важко. Чому ж ти не звертався до Мене? Пам’ятаєш, недобра звістка захопила тебе зненацька? Я в той час був біля тебе. Я так хотів висушити твої сльози та навіть намагався зробити це по-своєму: послав тобі легкий, теплий вітерець, птахів, щоб вони веселим щебетом і співом відволікли тебе від гірких думок; сонячне проміння, голубе небо… — все це для тебе. Але ти вже вкотре нічого не зрозумів, не заговорив зі Мною. І навіть увечері, прийшовши з роботи — не згадав про Мене. На швидку руку повечеряв, увімкнув телевізор і телепрограми надовго захопили тебе. Невже вони цікавіші, ніж спілкування зі Мною? Невже важливіші й ті проблеми, які не покидали тебе ще й увечері? Ти втомився за день – Я тебе добре розумію. Не звинувачую за те, що майже у знемозі впав у ліжко. У такому стані важко молитися, думати про духовне, але Я все ж надіявся на це, бо в якусь мить в тебе промайнула думка про Мене. Але це вже було крізь сон, який швидко заволодів тобою. Ти ж не опирався. А Я так чекав… Хотів разом з тобою згадати про день, що минув, проаналізувати його. Повір: Я б потішив тебе, заспокоїв твій біль… Але ти не захотів… То ж коли настане новий день, згадай про Мене. Пам’ятай, що Я завжди поруч з тобою. З любов’ю, твій Спаситель, Ісус. Джерело

«Любіть ворогів ваших, благословляйте тих хто вас проклинає» – 7 духовних законів, що змінюють долю

Все фізичне в цьому світі існує як наслідок того, що відбувається у світі духовному. Є певні закони, за якими все існує і рухається. Знаєте ви про ці закони чи ні, вірите в них чи ні, вони все одно існують, функціонують і постійно впливають на вас, хочете ви цього чи ні. Хочете бути успішними та гармонійними? Хочете бачити зміни в долі? Тоді дізнайтеся про духовні закони й обов’язково дотримуйтесь їх. Ви будете просто вражені ефектом! Все фізичне в цьому світі існує як наслідок того, що відбувається у світі духовному. Є певні закони, за якими все існує і рухається. Знаєте ви про ці закони чи ні, вірите в них чи ні, вони все одно існують, функціонують і постійно впливають на вас, хочете ви цього чи ні. Хочете бути успішними та гармонійними? Хочете бачити зміни в долі? Тоді дізнайтеся про духовні закони й обов’язково дотримуйтесь їх. Ви будете просто вражені ефектом! 1. Закон сіяння і жнив «Не обманюйте себе: Бог осміяний бути не може. Що посіє людина, те й пожне» (Біблія: Галатів 6:7). Це один з найважливіших і головних духовних законів. Він також відомий як «закон причини та наслідку». Що б ми не зробили або не сказали, то неодмінно до нас і повернеться. І по-іншому не буває. Якщо ви постійно сієте негатив до людей в житті, до самого себе – чекайте такого ж врожаю. Але якщо ви хочете щастя, миру і любові, то несіть це в навколишнє середовище! І ви обов’язково пожнете! А найдивніше, що готовий плід завжди більший за розмірами, ніж посіяне в нього насіннячко. Подарувавши комусь посмішку, ви отримаєте гарний настрій на цілий день. Якщо ви пожертвуєте навіть копієчку, вам обов’язково повернуться фінанси, але в багаторазовому розмірі. Це працює! Просто варто переглянути, яке насіння ви сієте як на емоційному, так і фізичному рівнях. 2. Закон створення «І Бог на Свій образ людину створив, на образ Божий» (Біблія: Буття 1:27). Бог – Творець людей. І в кожну людину Він вклав цю здатність творити. Спочатку ви створюєте щось в думках, а потім це переходить в фізичний світ. Чи ви думаєте щось, виношуєте ідею, і потім втілюєте її матеріальним способом! Тому ДУЖЕ ВАЖЛИВО стежити, про що ви думаєте. За науковими підрахунками, протягом дня в голові людини проноситься близько 10000 думок! Які з них ви використовуєте для творення і творіння чогось корисного для себе і світу? Або ви постійно прокручуєте в голові негатив і дивуєтеся, чому у вашому житті одні провали? Мисліть позитивно, творити своє мислення, і отримуйте свою прекрасну реальність. 3. Закон смирення «Бог гордим противиться, а смиренним дає благодать» (Біблія: Якова 4:6). Іноді, щоб рухатися далі, потрібно просто змиритися і заспокоїтися. Найчастіше тільки в спокої знаходиться правильне рішення і направлення для подальшого шляху. Дуже часто, в погоні за будь-якою метою, ми віддаємо самих себе, боремося, йдемо напролом, але в підсумку… згораємо, фізично та емоційно, не досягнувши навіть сотої частини бажаного. Неможливо досягти всього і завжди. Це гординя і марнославство. Такі люди у своєму житті натикаються на опір Божественної підтримки. Просто змиріться з тим, що ви не всемогутні, і отримаєте благодать (тобто незаслужене добро) надмір для свого життя. 4. Закон подяки «За все дякуйте, бо така щодо вас воля Божа» (Біблія: 1-е Солунян 5:18). Ви прокинулися сьогодні вранці здоровим? Дякуйте! У вас є дах над головою, їжа і забезпечення? Це прекрасно! У вас є мільйон і ваші мрії збуваються? Відмінно! Але навіть якщо щось пішло не так, знайдіть те, за що ви можете бути вдячними. Вчіться знаходити щастя в дрібницях! Це здорово підтримає вас у важкі часи та допоможе пережити їх з мінімальними втратами нервів. 5. Закон любові «Любіть ворогів ваших, благословляйте тих, хто проклинає вас, хто ненавидить вас, і моліться за тих, що переслідують вас і гонять вас» (Біблія: Матвія 5:44). Це ДУЖЕ нелегко! Іноді навіть здається, що це НЕМОЖЛИВО! АЛЕ! Ви навіть не уявляєте, які відбуваються чудеса, коли ми щиро прагнемо дарувати добро тим, хто цього взагалі ні разу не заслужив! Розповім приклад. Кілька років тому, на колишній роботі, одна людина ні з того ні з сього почала агресивно поводитися стосовно мене. Було дуже неприємно й образливо. З огляду на те, що ніяких видимих ​​причин для такого ставлення не було. Але я як людина, що живе за Божими принципами, просто наступила на горло власним емоціям і почала за неї молитися, просячи у Бога для нього всього найкращого і чудового! Здивуванню моєму не було меж, коли через пару днів цей чоловік підійшов до мене і ПРИ ВСІХ вибачився за свою поведінку. Для всіх це було громом серед ясного неба! І тільки я розуміла, чому так сталося. Не збирайте в собі злість, віддавайте її Вищому Судді. 6. Закон вибачення «Прощайте, і будете прощені» (Біблія: Луки 6:37). Сила прощення — одна з найсильніших. Прощаючи когось, хто реально образив або поранив – ви скидаєте вантаж, який заважає вам самим рухатися далі та бути щасливими. Є чудова фраза «Непрощення подібне до того, що ти випив склянку отрути й чекаєш, поки помре твій суперник». Як точно! Кому гірше? Вам або тому, кого ви не можете пробачити? Буває таке, що ви тримаєте на людину образу, а вона взагалі не підозрює про це, живучи собі щасливим життям. Зробіть так само! Вибачте і живіть ЩАСЛИВО І ВІЛЬНО! 7. Закон віри «А віра – то підстава сподіваного, доказ небаченого». (Біблія: Євреїв 11:1). Отже, те, чого ви очікуєте у своєму житті – ви в це вірите. Те, в чому ви впевнені, навіть ще не бачачи цього – ви в це вірите. Дуже просто. Ви очікуєте, що вас звільнять, ви захворієте, вдарить криза, розпадуться стосунки? Вітаю! Це ваша віра! Впевнені, що вас чекає великий бізнес, збудуться мрії та ви отримаєте швидке одужання? Відмінно! Ви в це вірите. А написано «ВСЕ (!) МОЖЛИВО (!) Віруючому (!)». Ви розумієте? УСЕ! Не каже, що «трохи», а ВСЕ! Так що чекайте хорошого. Будьте впевнені, що все буде добре. І отримуйте це «добре» у своєму житті. Я щиро вірю, що ваше життя зміниться. Я бажаю, щоб кожен, хто читає ці рядки, не просто отримав розуміння про важливість жити за духовними законами, які заповів Бог, а й реально почав ЖИТИ за ними, отримуючи чудеса і змінені долі! Миру Вам в душі, достатку і успіху у всьому! Джерело

Характерні риси вишиванок різних областей України. Вчимося розрізняти

У давнину українці виражали себе завдяки вишитим на чоловічій або жіночій сорочці візерункам. Носили повсякденні та святкові сорочки. Вишиванки з новою хвилею ожили серед українців. У кожному регіоні країни жила певна етнічна група, яка мала притаманні своїй місцевості візерунки та традиції. Історія вишивки на території сучасної Україні бере початок ще до нашої ери. Про неї згадував Геродот та чимало мандрівників. Люди протягом століть створювали та удосконалювали різні техніки вишиття. Кожен орнамент на сорочці був не просто так, а мав особливе місце, значення та магію, оскільки українці вірили, що той чи інший візерунок несе певну захисну силу від біди та нечистої сили. За вишиванкою можна було визначити статус та походження власника. Вінницька область На Вінничині не обмежувались у кольоровій гамі. Та на кожній сорочці можна зустріти колір, який веде – переважаючий у візерунках. Тут майстерно поєднували ледь не всі техніки виконання та стилі відображення елементів: низь, хрестик, вишивка розписом, настилання, вирізування; різноманітні види мережок. Контурними швами обрамляли та з’єднували окремі орнаменти композиції. Волинська область Сорочкам притаманні чіткі, геометричні візерунки, а простота виконаної композиції додає вишиванкам вишуканості. На біло-сірому полотні вишивають червоною ниткою. Рослинним мотивам надають перевагу на півдні області. Дніпропетровська область Манжети рукавів сорочок та виріз горловини вишивали кольоровими нитками та чорним плисом. У чоловічій вишитій сорочці домінували червоний та чорний кольори. Донецька область Тут теж полюбляли поєднання червоно-чорного кольору. Оздоблювали вишиванки мережкою та вирізуванням. Житомирська область Дрібний хрестик та “занизування” — так вишивають на Житомирщині. Червоний з чорним або синім кольором повністю вкривають рукав сорочки. Найпоширенішим мотивом є розетка та ритмічний повтор простого візерунка – ламаних ліній, восьмикутних зірок, ромбів та іншого. Закарпатська область Тут народ не обмежував себе у виборі кольорів, та найпоширенішими все ж були червона та чорна барви. А вишивали зигзагоподібної форми так звані “каракулі”, або ж кривулі. Сорочку цього регіону можна зустріти як вишиту лише білими нитками, так і багатоколірну. Запорізька область Сорочку виконували у червоно-чорних тонах, з домінантою червоного. Візерунки були прості — великі та геометричні. Зазвичай на вишиванках красувались рослинні мотиви — квіти, калина та інше. Івано-Франківська область Вишивка цього регіону вважається найбагатшою в оздобленні та виконанні. Кольорову гаму застосовують різну, так як і орнаменти. Київська область На Київщині вишивали геометричні візерунки рослин у білих, коралово-червоних або ж чорних барвах. Перевагу надавали білому з вкрапленнями зеленого та червоного. На вишиванках красувались хміль, стилізовані грона винограду, ромби та інше. Для вишивки певний період використовували і сині кручені бавовняні нитки “заполоч”. Та з часом їх замінили чорними, оскільки сині швидко линяли. Кіровоградська область Вишиванка Кіровоградщини має дуже реалістичні орнаменти: якщо вишивали гроно винограду, то був присутній навіть блиск виноградин та тонесенькі вусики. Червоний та чорний кольори полюбляли і тут. Луганська область Сорочку, переважно полтавського типу, оздоблювали по нижньому краю плетеною “мережкою”. Своєрідність вишивки закладена у багатоколірних орнаментах, виконаних дрібним хрестиком та півхрестиком, іноді грубою ниткою. Домінують геометричні та рослинно-геометричні візерунки. Тут сміливо поєднували червоний колір з блакитним. Львівська область У цьому регіоні люблять поєднувати одразу по кілька різних візерунків. На білому полотні розливаються геометричні орнаменти, які творять невимушений легкий вигляд одягу. Аби вишиті елементи виділялись та ставали об’ємними – між візерунками залишають чисте полотно. Миколаївська область Сорочки різного крою мали різноманітні горловини — з вузьким або широким коміром-стійкою, з викінченням стійки призбираною шлярочкою, з викладеним комірцем та інші. Своєрідність вишиванкам надавав чотирикутний виріз навколо шиї та рукави, який шили прямими з вільним викінченням, без зборок у зап’ясті. Барви — червона, чорна та іноді сіра, сіро-блакитна. Одеська область Традиційні одеські сорочки з пухликами шили з білої бавовняної тканини. Пухлик — це збирана тканина на рукаві трохи нижче плеча. Саме пухлик додає рукавам пишності та об’єму. Стоячий широкий комір густо збирали у дрібні “зморшки”, які оторочували тоненьким рубчиком. Верхній край рукавів призбирували, а нижню вишивали геометрично-рослинним візерунком у техніці хрестика. Основними кольорами були переважно червоний, чорний, синій та жовтий. Вузенькою смужкою обробляли краї рукавів. Полтавська область Традиційна вишита сорочка на Полтавщині зазвичай була вишита білими нитками у техніці гладі. Дуже рідко вишивали сірими або ж червоними нитками. Візерунки обшивали чорними або ж кольоровими смугами. Рівненська область На лляному білому полотні також основною була біла нитка візерунку. Сорочка майже не мала різноманітних доповнень та кольорових прикрас. Сумська область Сусідня з Полтавщиною Сумщина дуже перегукувались – тут теж вишивали білими нитками, обробляючи краї орнаментів чорним. Тернопільська область Виразний рельєфний візерунок – такими були вишиванки у Тернопільській області. Орнаменти вишивали бавовняними нитками згущеними стібками. Кольоровими бавовняними нитками обводили певні візерунки уздовж усього рукава сорочки. Особливо відомими є вишиванки з міста Борщів. Вони вирізняються густо вишитими рукавами, які зазвичай вишиті чорним кольором. Тут його пов’язують з чорними сторінками історії краю – на нього часто нападали турки та татари. Харківська область Багатобарвну сорочку цих регіонів вишивали товстою ниткою, завдяки чому орнамент набуває рельєфності. Особливістю вишиванок є поліхромні візерунки, виконані напівхрестиком або хрестиком. Конкретної гами кольорів чи притаманного лише цьому регіону візерунку годі й шукати. Херсонська область Сорочки пишно вишивали рослинним орнаментом у червно-чорних тонах. Хмельницька область Грубою ниткою у техніці хрестика вишивали сорочки на Хмельниччині. Домінуючим кольором був чорний, і зовсім рідко його поєднували з вкрапленням червоного або вишневого. Черкаська область Геометричні та рослинні мотиви на вишиванках виконували червоною ниткою. Чернівецька область Вишиванка має пишно вишиті рукави з характерними косими смугами. Також використовували техніку гладі, дрібного хрестика та крученого шва. Орнаменти наносили переважно чорними та бордовими нитками, які добре виділялись на тлі барвистого вбрання. Дехто вишивав шовковими нитками. Для оздоблення брали бісер, срібні і золоті нитки, шовк, вовну та блискітки. Також тут вишивали особливо заквітчані сорочки. Чернігівська область У регіоні полюбляли “побавитись” над гарною сорочкою, тож вишивали дуже дрібними стібками, що додавало вишиванці надзвичайного вигляду. Візерунок виконували білими нитками з кольоровими елементами, орнамент мав рослинний або ж абстрактний вигляд. Тут також традиційною є і вишиванка з бісером. Джерело

“А я люблю простих людей…”: Проникливий вірш, який хочеться розбирати на цитати

А я люблю простих людей…Таких, які говорять щиро.Які сміються до дітей,Не мріють про розкішну віллу.Які недоліки свої Знаходять сили визнавати.У них всередині боїВедуться з темінню завзято.А я люблю людей простих,Які уміють пробачати.Таких, що бачать власний гріхІ вміють вчасно промовчати.Людей, які живуть життям.Саме живуть, а не існують.Їм не потрібен зайвий крам, Вони кохання не купують.Людей, які своє плечеПідставлять у скрутну годину.І не згадають вам про це,Як час якийсь потому сплине.Людей, що світяться добром,Говорять правду просто в очі.Не зловживають за столомІ помсти кривдникам не хочуть.Людей, які брудні пліткиЗа спиною не стануть плести.Вони не слухають чутки,Хай хто б хотів про щось донести.А я люблю людей простих,Таких, які книжки читаютьІ виглядають перший сніг І визнають, чого не знають.Людей, які цінують митьІ не чекають на суботу.У них в очах вогонь горить,А в серці віра та турбота.А я люблю людей простих,У чомусь геть неідеальних.Але справжнісіньких-живих!Не слід сприймати це буквально.Люблю людей, які лицеСвоє за маску не ховають…Люблю людей – кричу про це!Кому? Навіщо? Я не знаю… Я вірю в силу тих людей,Незримо сховану у них.Що серцем рветься із грудейА я люблю людей простихІ пройде час і змінить світДо невпізнанності усюди,Але не зникне вічний слід,Який залишать світлі люди… © Огнєва Інелла Джерело

Головна молитва, яку читають у Страсний тиждень, щоб отримати відпущення гріхів

В Страсний тиждень потрібно приділити велику увагу молитві. Читайте упродовж тижня цю особливу молитву на Страсті Христові. Молитва на Страсті Христові Ти великий Господи, Сотворителю неба й землі, чудні й великі Твої діла й ніяка мова не може Тебе достойно хвалити, але всі Твої діла перевищує безконечна велич Твого милосердя Ти з неба прислав нам на землю Твого Єдинородного Сина Він для нас став чоловіком, народився з Пречистої Діви Мари і гріхи наші взяв на Себе, за нас зранений умер на хресті, щоб нас спасти Поклоняємося мукам Твоїм, Христе, поклоняємося Твоїй доброті, Твоєму милосердю й нічого не бажаємо більше, як Твоєї святої благодати. Дай нам усе цінити Її, як треба й так жити, щоб ми Її не втратили, а заслужили на вічне блаженство у Твому Царстві. Амінь. Джерело

«Великдень» чи «Пасха»? «Паска» чи «Куліч»? Святкуймо грамотно

Cвято воскресіння Христа в Україні називається «Великдень», а не «Пасха». 24 квітня українці святкуватимуть одне із найважливіших християнських свят — Великдень. Проте інколи «святість моменту» знеславлюється неграмотно вжитими словами, як-то «пасха» чи «куліч». Розібратися, як правильно в українській мові вживати «великодню термінологію», допоможе Олександр Авраменко — один із найвідоміших філологів України, підручники його авторства неодноразово перемагали на Національному конкурсі підручників з української мови та літератури. У своїй книзі «100 експрес-уроків української» Авраменко звертає увагу на те, що в словнику української мови за редакцією Бориса Грінченка слова «Пасха» немає взагалі, а в інших словниках воно подане з різними обмеженнями. «Пасха – це назва відповідного єврейського свята. Саме від цієї назви походить слово паска – солодкий хліб, який випікають до Великодня. А весняне християнське свято воскресіння Христа називається в українській мові Великдень. У родовому відмінку – Вели́кодня, а не Велико́дня», – пояснює Авраменко. За словами філолога, розмальовані курячі яйця треба називати крашанками або ж писанками. «Не можна казати «яєчка», адже це слово означає парні чоловічі статеві залози», – підкреслює Авраменко. Також в одній з телевізійних передач Авраменко зазначає, що білий здобний солодкий хліб, який ми їмо на Великдень, називається «паска», у множині – «паски́». «А «кулічі» можуть бути лише у Росії та російській мові. Повний текст читайте тут. Джерело

Молитва яку слід промовляти кожній жінці в день Благовіщення Пресвятої Богородиці

7 квітня — усі християни святкують велике свято Благовіщення Пресвятої Богородиці. В цей день читають особливу молитву до Діви Марії та просять допомоги та заступництва. Богородице Діво, радуйся!I я вітаю Тебе, Пренепорочна Діво, словами, якими поздоровив Тебе колись Архангел Гавриїл у Назареті. Ти повна всяких ласк, з Тобою Господь.Всевишній підніс Тебе до найбільшої гідності в небі й на землі, бо вибрав Тебе на Матір Свого Сина. Ти одна з поміж жінок вибрана до такої гідності. Тебе славлю, Тебе величаю, Тобі честь віддаю, Донько Предвічного Вітця, Мати Божого Сина, Обручнице Святого Духа.Окрім такої гідності, Ти, Пресвята Діво, така покірна, що називаєш Себе Божою служницею. Тож молю Тебе: навчи й мене тієї найбільшої чесноти — покори. Випроси мені ласки, щоб я міг(ла) лише тим величатися, що я Твій(оя) слуга. А коли буду Твоїм(єю) вірним(ою) слугою, тоді буду виконувати Божу волю в усьому і через те буду учасником(цею) Божої слави на небі. Цього від Тебе надіюся, про це Тебе сьогодні гаряче прошу. Амінь Пресвята, преблагословенна Богородице!Просвіти наші серця та наповни їх милосердям і любов’ю до Бога, щоб ми дякували Тобі, о, Всепіта, і підносили свої серця та молитви до Господа. Отож, поспіши направити наші помисли до єдиної Правди та Любові — до Небесного Творця. І своїми молитвами випроси у Нього прощення наших провин, бо їх не злічити. Щоб наші душі зігрівалися теплом Божої любові та прославляли Його навіки. Амінь  Джерело

“Який “тікати”? “Скоро вже городи!” – вірш для підняття настрою усім нам

Який “тікати”?Скоро вже городи!Куди тікати?Йде до нас весна!Ніде не буде більшої свободи,Ніж там, де ваша зе́мле запашна. Куди тікати?Пращурів могилиУбрать весною треба на “гробки”.Де рід твій жив, це ваше місце сили.І ти його залишиш залюбки? Твоя бабуся сіяла тут квіти,А дід тобі показував джмеля. На цій землі з’явились твої діти,І це тепер так само їх земля.Насправді ж, є “тривожной” не валізка –Це ти тривожний,в паніці юрба. Нехай десь там росте собі берізка –Сосна палає в нас, шумить верба.Як хтось прийде, то треба брати зброю.Не дінеться нікуди інстаграм. Закрити не на ключ дім – а собою:Не можна запускать чужинців в храм !!!Хай хтось пакує швидко бутерброди:Нехай бур’ян в чужих краях цвіте. Який “тікати”?Скоро вже городи!Ну а городи – то для нас святе!Всім гарного настрою!) Автор невідомий, поки що) Джерело

Як пережити важкі часи і не збожеволіти?

“Ви не можете вгамувати шторм, тому припиніть навіть намагатися. Все, що ви можете зробити, це заспокоїтись. Шторм минеться”. Timber Hawkeye Захід сонця. Холодний вітер дме в обличчя. Я сиджу на камені і дивлюся в далечінь. Десь гавкають собаки, сміються підлітки, кудись біжать автомобілі, десь тихо грає музика. Коли вже зовсім потемніло, у квартирах то тут, то там почали хаотично вмикати світло. Прекрасна картина перед очима, але я впіймав себе на думці, що я не можу насолодитися цим моментом. Мої думки зайняті чимось іншим, моє тіло тут, але сам я в іншому місці. Невирішені проблеми зовсім затьмарили мій розум. Вантаж негараздів “придавив” мене до землі. Від кількості турбот, які навалилися на мене, вже стала страждати не тільки душа, а й моє тіло. Постійна напруга та тремтіння в руках. Так далі жити не можна. Моя нервова система зовсім відмовляється працювати і постійно дає збій. Впізнали себе? У Вас таке буває? Згодом я знайшов способи, як зняти стрес. Способи, які мені особисто допомогли. Способи, які заспокоюють мою дружину та маму. Ділюсь своїми знаннями: 1. Якщо ти злишся, то витрачаєш вдвічі більше енергії. А коли ти енергетично порожній, то ти не можеш впоратися зі своїми почуттями адекватно. 2. Знайди фрази, які тобі допоможуть прийти до тями. “Я впораюся”, “Це не виб’є мене з колії”, “Все це скоро закінчиться”, “Не такий страшний чорт, як його малюють”, “Я з усім впораюся” і т.д. Повторюй і використовуй тільки ті фрази, в які ти віриш, а не ті, які вважають “правильними”. 3. Декому допомагає спосіб “виписати” на листок весь свій гнів і лють. Візьми ручку та напиши все те, що ти відчуваєш, як це почалося, що найбільше тебе чіпляє. Зазвичай після таких листів людям стає набагато легше. 4. Запитай себе, що саме цієї хвилини потрібно твоїй нервовій системі для заспокоєння? Наприклад, мені терміново потрібна цигарка, хочу вийти на вулицю і трохи погуляти, хочу випити чогось міцнішого. 5. Не забувай про медитацію та йогу. 6. Танці – крутий спосіб боротьби зі стресом. Танцюй! Твоєму тілу це потрібно. 7. Відмінний спосіб “відключитися від проблеми” – сміх. Подивися веселий фільм або поговори на абстрактні теми з друзями. Твоє завдання – відволіктися і посміхнутися. 8. Деякі люди зовсім не люблять співати, а дарма! Спів чудово знімає стрес. 9. Заплющ очі і уяви, що всі проблеми вже позаду. Все вже вирішено, а тобі залишилося лише насолодитися моментом. Уяви всі деталі, зазвичай саме це допомагає багатьом заспокоїтися і прийти до тями. Іноді нам здається, що ми опинилися у безвихідній ситуації і все, що залишається, це просто опустити руки. Але пам’ятайте, із кожної ситуації є вихід. І все, що вам потрібно, – це навчитися правильно мислити. Джерело

22 цитати Тараса Шевченка: вони будуть актуальні вічно

Не всі знають, що Тарас Шевченко був не тільки великим поетом і художником, а також революціонером-демократом. Батьки його померли рано, спочатку мати. Після її смерті батько одружився вдруге, в цей період життя Тараса Шевченка було не дуже радісним. Коли Кобзарю було 12 років – помер і батько, після цього почалося дуже складне кочове життя маленької безпритульної дитини. Цитати Шевченка – це крилаті вислови з творів чи життя автора, які хоч раз у житті чув та використовував кожен українець. Ці вислови та афоризми показують патріотизм Шевченка, його любов до своєї країни, свого народу та мови. Ці цитати, як і його поезія, не втрачають своєї актуальності й донині. В чому ти можеш переконатись сам. До вашої уваги вічні цитати з творів великого Кобзаря – Тараса Шевченка. Борітеся – поборете, Вам Бог помагає! За вас правда, за вас сила І воля святая! В своїй хаті своя й правда, І сила, і воля. Учітесь, читайте, І чужому научайтесь, Й свого не цурайтесь. Кохайтеся ж, чорнобриві, Та не з москалями. Поховайте та вставайте, Кайдани порвіте І вражою злою кров’ю Волю окропіте. Свою Україну любіть. Любіть її… Во врем’я люте. В останню тяжкую минуту За неї Господа моліть. Нема на світі України, Немає другого Дніпра. А ти, моя Україно, Безталанна вдово. І возвеличимо на диво І розум наш, і наш язик… Не одцуравсь того слова, Що мати співала, Як малого повивала. А на москалiв не вважайте, нехай вони собi пишуть по-своєму, а ми по-своєму. Не вмирає душа наша, Не вмирає воля. Й неситий не виоре На дні моря поле. Ми серцем голі догола! Наш-бо селянин, двигаючи на собі почесний тягар вікових національних обов’язків і бувши фактично спадкоємцем періодично відмираючої шляхти, – є, може, найбільшим аристократом серед селянства Європи. Погано дуже, страх погано! В оцій пустині пропадать. А ще поганше на Украйні Дивитись, плакать – і мовчать. Світ, бачся, широкий, Та нема де прихилитись В світі одиноким. Страшно впасти у кайдани, Умирать в неволі, А ще гірше – спати, спати, І спати на волі… Я так її, я так люблю мою Україну убогу, що проклену святого Бога, за неї душу погублю! Доборолась Україна до самого краю. Гірше ляха свої діти її розпинають. Благо тобі, друже-брате, як є в тебе хата. Благо тобі, як у хаті є з ким розмовляти. Хоч дитина немовляща, і воно вгадає твої думи веселії… Жить би, жить, хвалити Бога, кохатися в дітях, так же ні… Ну що б, здавалося, слова… Слова та голос — більш нічого. А серце б’ється — ожива, Як їх почує!.. Тарас Григорович Шевченко є не тільки геніальним поетом, художником, а й справжнім символом боротьби українського народу. Його творчість досі актуальна, а його внесок у розвиток української культури неоціненний. Джерело

Молитва від будь-якої небезпеки, всього з 8 слів

У світі важко жити без небезпек. Навколо снують машини, трапляються аварії, багато іншого, тому повної безпеки ніколи не буде і немає. Однак в хвилину небезпеки є молитва, яка завжди рятує.  Це слова, які вимовляє сама людина, навіть якщо здається, що Бог її не чує і не дає допомоги. У реальності є ситуації, в яких нам здається, що Господь не допомагає. Просто не чує нашу молитву, добрі наміри і слова, але насправді це не так. Бог чує і слухає всіх, проте його підтримка не завжди може бути швидкою і такою, як нам би хотілося. Кажуть, береженого Бог береже. Це пов’язано з тим, що, захищаючи себе від негативу, зла, людина береже себе як створення Боже, віддаючи данину Творцю, подяку за творіння. Але навіть ті, хто дуже обережно, дбайливо ставиться до себе, не застраховані від небезпек і переживань. Такі люди можуть нарікати на Бога, обставини, вважаючи, що Він дає їм випробування, але насправді ніхто точно не може сказати, що і для чого дається Всевишнім. У кожного є своя подушка безпеки. Насправді це відбувається завдяки волі Творця, який може створювати як радісні моменти, так і перешкоди і труднощі в житті людини, але іноді він створює їх і сам. Господь в такі моменти створює небезпеки, які можуть бути попередженням для особистості, проте, якщо людина просить, молиться, Бог допомагає їй впоратися з труднощами і вкрай неприємними моментами у житті. Важливо молитися, просто попросити про те, щоб Господь допоміг і він допомагає. Правда, не завжди так, як хотілося б людині. Існує одна причта. Чоловік тонув і молився Богу, щоб той йому допоміг. До нього підплив човен з людьми, однак чоловік сказав, що чекає допомоги від Бога. Через деякий час до нього знову підплив човен, але чоловік сказав, що він звертався до Бога і чекає особливого знака та допомоги. Припинивши боротися з водою, він потонув і потрапив на той світ. І потім запитав Господа, чому він йому не допоміг, на що Всевишній відповів – я ж тобі 2 рази човни посилав, а ти допомогою не скористався. Тому не варто розраховувати тільки на себе, хоча, якщо ніхто не допомагає, то варто. Господь чує молитву і може допомогти людині вижити, впоратися з труднощами, подолати небезпеку. Все в Його руках. Однак ми самі часто заганяємо себе в кут, а потім гірко страждаємо. Але в хвилину небезпеки головне молитися і вірити – тоді допомога прийде несподівано і Господь допоможе подолати будь-які перешкоди і труднощі.  «Святий Боже, Святий Кріпкий, Святий Безсмертний, помилуй нас». Важливо молитися, але при цьому використовувати отриманий шанс, те, що допомагає вижити і врятуватися. Бог може керувати намірами і думками навіть ворогів, недоброзичливців. Важливо просто просити хоча б своїми словами про його допомоги і читати молитви – це допоможе стати сильніше і впоратися з різними неприємностями і переживаннями. Бог нікого не залишає. Важливо звертатися до нього за порадою. І, навіть якщо здається, що ніхто і ніщо не міняється, вірити і чекати. Це допомагає як знайти шанс все виправити, так і змиритися з неминучим. Джерело

Сильна молитва за Мир в Україні, яку промовляють в ці хвилини усі українці

Господи Боже наш, Ти Бог Єдиний на небесах і на землі, Ти володієш усіма царствами й народами. В руках Твоїх міцність і сила, й ніхто опиратися Тобі не може. Ти сидиш на херувимах і Тебе безперестанно оспівують серафими, тож що може проти Тебе людина? Приклони, Господи, вухо Твоє й почуй; споглянь очима Твоїми й побач злі наміри ворогів наших. Віримо, що Ти один Милостивий і Сильний, і можеш позбавити нас від рук їхніх. Ти зберіг раба Твого Давида від руки сильного, вкотре показавши, що сила Твоя в немочі звершується, і прийняв журбу серця Езекії, подавши йому продовження років життя. Подай же мир і спокій боголюбивому народові нашому, й не віддай нам за гріхи наші. Бо пам’ятаємо слова Спасителя нашого, Єдинородного Сина Твого й Господа нашого Ісуса Христа: «Всі, хто взяв меч, від меча загинуть». Тож не на зброю нашу, а лише на Тебе надію покладаємо, силу Твою відаючи. Ти твориш чудеса, від Тебе перемога й поразка. Даруй Україні нашій мир глибокий і непорушний, від війни та нашестя супротивників оберігаючи, й усе благе на користь душевну й тілесну подаючи. Бо Ти є Бог милості, Цар миру й Спаситель душ наших, і тобі славу возсилаємо, Отцю, і Сину, і Святому Духу, нині й повсякчас, і на віки віків. Амінь. Джерело

Родинна молитва, яку промовляють у Святий вечір, щоб отримати Боже благословення

Всемогутній Боже, Отче наш небесний, дякуємо Тобі за невимовний дарунок благодаті, який Ти дав цілому людству в народженні Немовляти-Христа у Вифлиємі. Його проголосив Твій ангел тієї святої ночі, котру нині ми пригадуємо. Нехай незбагненна таємниця втілення Твого Єдинородженого Сина – Слова, що сталося Тiлом, – зігріє наші серця та душі і наповнить їх втіхою та палким бажанням, подібно до пастухів у полі, поспішати до Його вифлиємських ясел і служити Йому. Допоможи нам у правді та дусі щирого каяття радіти в день Різдва нашого Спасителя, щоб ми в щирій та живій вірі могли приєднатися до пісні хвали ангелів, радості пастухів і подиву мудреців зі Сходу. Нехай в цю святу ніч Христос знову народиться в наших душах, щоб правда, любов і викуплення, які Він приніс нам, від нині і повіки залишалися у нашому житті та наших серцях. Дай, Господи, щоб ми, подібно до Діви Марії, все, що пов’язане з Немовлям Ісусом, зберігали це у своїх серцях і розважали над ним. Тепер, коли Ти вчинив нас причетними до слави Твого Сина тут, на землі, даруй нам Твоєї благодаті розділити Його славу на небесах. Бо Він живе і царює з Тобою, Отче, і зі Святим Духом – нині і повіки вічні. Амінь. Джерело

Закінчення – це новий початок

Розставання неминучі, як і зустрічі. Я вже давно це зрозуміла і постійно нагадую собі, що все приходить і йде, особливо люди. Єдина відмінність між кожним з них – це термін їх перебування – один тиждень, один місяць, один рік. Деякі все ще поруч зі мною, і це цінно. Однак ті, до яких я була найбільше прив’язана, чомусь виявилися першими, хто покинув моє життя. Я також давно прийняла для себе істину, що це нормально часом бути на самоті. Це абсолютно рядова обставина, і вам не потрібно намагатися з усіх сил змусити когось залишитися і не йти. Краще відкрийте двері для тих, хто повинен увійти. Але кого я намагаюся обдурити цією нібито легкістю парафій і відходів? Кожне прощання – це біль. Він змушує нас замислюватися над власною впевненістю, а також своєю цінністю і значущістю в чийогось життя. Він змушує задатися питанням, чому людині так легко залишити нас, чому вона ніколи не озирнулася назад, і чому вона так більше і не повернулася. Звичайно, це боляче і дискомфортно. Однак не можна дозволяти деяким людям продовжувати присутніми у вашому житті, якщо вони вже не приносять ніякого позитиву і не дають вам розвиватися, а скоріше мертвим тягарем висять на вас і тягнуть вниз. Ви також повинні пам’ятати, що розставання і прощання – це не ті обставини, які можуть перешкодити вам бути щасливими. Тому що закінчення – це, насправді, новий початок. У всесвіті всі події відбуваються з якоїсь причини. Можливо, ми не знаємо цієї причини зараз, але незабаром вона стане вам зрозумілою і очевидною, і ви зітхне з полегшенням. Погляньте на своє оточення. Ті, хто дійсно має значення, все ще поруч з вами. Можливо, ви їх навіть деколи недооцінюєте, тому що зайняті гонитвою за людьми, які ніколи не мали наміру залишатися в вашому житті надовго. Життя може запропонувати вам дуже багато, в тому числі і «ваших» людей, які віддають вам свої сили, свої почуття і самих себе, залишаючись поруч. Тому прийшов час відкрити очі і серце, щоб зрозуміти, хто дійсно піклується про вас, а не витрачати час на те, щоб утримати тих персонажів, у яких ніколи на вас не вистачає часу і уваги. Джерело

До вашої уваги історія кожного овоча на вашому столі. Ви не повірите, звідки прийшли огірки!

Походження видів Історія овочів починається на світанку сучасного людства, коли мисливці-збирачі покинули Африку і почали заселяти всю планету. Культивувати корисні рослини людина почала дуже давно, ще в кам’яному віці. Спочатку люди збирали те, що давала природа та що можна було з`їсти – плоди, листя, насіння. Потім стали зберігати окремі види дерев, кущів, трав, які давали їм їжу. Потім виникло примітивне землеробство, коли люди почали сіяти насіння корисних рослин і збирати урожай. Мимоволі стародавні землероби ставали і стихійними селекціонерами – адже вони відбирали рослини з смачними плодами, високою врожайністю та іншими корисними властивостями. Загалом, всі овочеві рослини мають свою багатовікову історію. Ось деякі з них: Картопля Картопля з’явилася в Європі порівняно недавно – в 1565 році. Її привезли іспанські моряки з Південної Америки. Довгим був шлях цієї культури до нашого столу. Спочатку її вирощували в садах як декоративну рослину, потім варили варення з зелених ягід і лише потім стали вживати в їжу коренеплоди. Але і в 1800 році в Європі картопля була ще такою рідкістю, що її дарували одне одному на свята. Перша спроба поширення нової культури була невдалою. Селяни не знали здатності рослини утворювати бульби і використовували в їжу насіннєві ягоди, що призводило до масових отруєнь. Тому навіть в 1830-1840-х роках траплялися «картопляні бунти» – селян примушували садити коренеплід, який ті називали «чортовим яблуком». Поступово картопля завойовувала нові території і на сьогодні її вирощують навіть за Полярним колом! Помідори Батьківщина помідорів – та сама Південна Америка. Дикі форми цієї рослини досі зустрічаються в Перу, на Канарських і Філіппінських островах. Вважається, що помідори в Європу були завезені іспанцями в середині XVI століття. Довгий час в європейських країнах вони сприймалися за декоративну рослину. У Німеччині горщиками з помідорами прикрашали кімнати, у Франції – альтанки, в Англії їх вирощували в оранжереях серед рідкісних квітів. До початку XIX століття овоч в Європі був неїстівним, а в Америці – смертельно отруйним. Відомий випадок, коли ним хотіли отруїти генерала Джорджа Вашингтона, який після «отруєння» прожив ще багато років і став першим президентом США. Але до середини XIX століття помідор став популярним і широко поширеним овочем. Морква Морква – найдавніший коренеплід, який людство використовує вже 4 тисячі років. Морква була відома древнім грекам і древнім римлянам. Культивування цієї рослини тривало і в Середньовіччі. Вона була почесною стравою при дворі імператора Карла Великого. Але аж до XVI століття вважалася делікатесом. Лише в XVII столітті європейці почали розводити її повсюдно і тоді ж був виведений один з кращих її сортів – каротель. В цей же час з’явилися соуси з моркви, які до цього дня вважаються делікатесними у німців і французів. Часник Часник, також як і цибуля, використовувався ще в Стародавньому Єгипті, про що свідчить напис на піраміді Хеопса: ним годували будівельників, які споруджували цю піраміду. З незапам’ятних часів часник вирощується і в Китаї. У китайській абетці ієрогліф, що позначає часник – один з найдавніших. У Стародавній Греції його охоче вирощували, але в повсякденний раціон не вводили, адже часниковий запах вважався вкрай неприємним, який ображав почуття богів. У Стародавньому Римі часник вживали вільні громадяни, яких зараховували до бідноти. Від римлян він перейшов до середньовічної Європи. Простий народ, позбавлений повноцінного харчування, бачив в ньому джерело здоров’я. Цибуля Цибулю з незапам’ятних часів обробляли єгиптяни, у яких вона користувалася загальною любов’ю. У Стародавній Греції цибуля вважалася священною рослиною: цибулина сприймалася як символ будови Всесвіту. У свята на честь бога Пана – захисника лісів і полів – його скульптурні зображення обсипалися цибулею. Однак імениті городяни у Стародавній Греції вважали непристойним вживати цибулю в їжу через стійкий різкий запах. Стародавні римляни запозичили цибулю від греків. У Римі її вживали люди всіх звань і статків, щодня з’їдаючи порцію цибулі. Щоб уникнути неприємно запаху цибулю заїдали листям петрушки і волоськими горіхами. Від римлян цибуля перейшла до давніх германців, які, бажаючи похвалити або возвеличити людину, порівнювали її з цибулею. Квітами цибулі прикрашали безстрашних героїв. В Іспанії та Португалії цибуля досі складає істотний компонент щоденного раціону. Квасоля Перша згадка про квасолю зустрічається в древніх китайських літописах, що відносяться до 2800 року до нашої ери. У ті далекі часи китайці варили квасолю з рисом, як це тепер роблять в Індії, Японії, Кореї та на Філіппінських островах. Квасоля була відома і древнім римлянам. З неї готували знаменитий у той час косметичний засіб, що замінював римлянам пудру. На їхню думку, воно чудово освіжало шкіру і розгладжувало зморшки. В Америці індіанці з давніх часів вирощували квасолю і використовували її в їжу. Після відкриття Америки страви з квасолі почали готуватися в Європі. З Америки прийшли в Європу і декоративні види квасолі, плоди яких цілком їстівні. Декоративну квасолю розводять у садках як красиво квітучу, химерно витку рослину. Огірки Батьківщиною огірка вважають Індію, де досі зустрічається один з його диких видів. В Індії огірок увійшов у вжиток щонайменше за 3000 років до нашої ери. Зображення огірка на жертовних столах, які зустрічаються на пам’ятниках древніх єгиптян, доводять, що й вони знали і любили цей овоч. У храмі Дахірель-Барс пофарбовані в зелений колір огірки зображені разом із виноградом. А в Греції за часів Гомера навіть існувало місто Сикион – «місто огірків». Стародавні римляни увесь рік вирощували огірки в парниках і солили їх у діжках. Уже в далекій давнині огірковий сік зарекомендував себе як незамінний косметичний засіб, що очищає і береже шкіру. Товчене огіркове насіння домішували до пудрі, розтертий огірок застосовували для розгладження зморшок. Чи не першими з народів, які спілкувалися з Візантією, розводити огірки почали слов’яни. А від них огірок потрапив до німців. Червоний перець Батьківщиною червоного перцю прийнято вважати тропічну частину Америки. У Перу в древніх похованнях виявлені плоди цієї рослини. Можливо, індіанці шанували перець як священну рослину. Досі в зоні тропічних лісів Південної Америки червоний (чилійський) перець росте у дикому вигляді. Першим європейцем, який познайомився з пекучим перцем, був Колумб. Судячи із записів, які він зробив у своєму щоденнику, відбулося це 15 січня 1493 року на Гаїті, де він покуштував пекучого соусу з місцевих плодів. Перець був привезений Колумбом в Іспанію разом з квасолею, тютюном та іншими екзотичними овочами. Спочатку його вирощували як лікарську рослину, але незабаром оригінальний екзотичний овоч потрапив на кухню і став вживатися як пряність. Капуста Качанна капуста – одна з найдавніших овочевих культур, що вирощуються у Середземномор’ї і Південній Європі більше 4,5 тисяч років. По одному з переказів, громовержець Юпітер, працюючи над роз’ясненням двох суперечливих висловів оракула, від страшного перенапруження обливався потом. Кілька великих крапель скотилися із чола батька богів на землю. Ось із цих крапель і виросла капуста. Селяни Стародавнього Риму особливо любили капусту з солониною і бобами. А давньогрецький природодослідник і філософ, один з перших ботаніків давнини Теофраст в знаменитій праці «Дослідження про рослини» досить докладно описав три сорти капусти, які в ті далекі часи обробляли афіняни. Стародавні греки і римляни взагалі надавали капусті величезного значення, вважаючи її ліками, що лікують практично всі хвороби. А в середні віки інтерес до капусти в Європі тільки зріс: знаменитий учений, філософ і лікар Ібн Сіна (Авіценна) відвів капусті досить багато місця в своїй енциклопедії теоретичної і клінічної медицини «Канон лікарської науки». Редька і редис Батьківщиною редьки вважають Єгипет і Китай. Про культивуванні редьки в Стародавньому Єгипті говорять написи на піраміді Хеопса. З насіння редьки в Єгипті готувалося широко поширене в стародавньому світі рослинне масло, яке також виробляли і стародавні китайці. З Єгипту редька потрапила до Стародавньої Греції і, таким чином, до Європи. У дні свят, присвячених Аполлону, греки приносили в дар до його вівтаря зображення трьох головних, за їхніми поняттями, коренеплодів – редьки, буряка і моркви. Редиска – найближча родичка редьки, але походить з пізнішого періоду. Вважається, що редиска з’явилася у Середньовіччі в результаті селекції редьки. Шпинат У дикому вигляді шпинат росте в Передній Азії. Його культивування почалося, як прийнято вважати, в Персії. Великим шовковим шляхом він був привезений до Китаю, де в середині VII століття отримав ім’я «перського овоча». У середземноморському регіоні перші відомості про вирощування шпинату виявляються в трьох арабських творах XI століття. Шпинат був одним з найпопулярніших овочів арабського світу, якому присвячували спеціальні трактати. Жителям християнської Європи (спочатку Сицилії та Іспанії) цей овоч став відомий не пізніше XIII століття. В середні віки вирощувалась форма шпинату з загостреним насінням, до нашого часу вона практично забута. В Італії XV століття цей овоч розглядався як весняна зелень, прекрасно підходить для вживання під час Великого посту. При французькому королівському дворі моду на вживання шпинату ввела італійка Катерина Медічі. Вона вимагала, щоб шпинат подавали до столу під час кожного прийому їжі. Саме в середині XVI століття в Європі набув поширення шпинат сучасного типу – без гіркоти, з широким листям і круглим насінням. Буряк Дикорослий буряк досі зустрічається в Ірані, на узбережжі Середземного, Чорного і Каспійського морів, а також в Індії та Китаї. За 2 тисячі років до нашої ери буряк був відомий, але ненависний у Стародавній Персії, де його вважали символом сварок і пліток і в основному використовували як лікарську рослину. Лише за 800 років до нашої ери в гірських районах передньої Азії почали розводити буряк як коренеплідний овоч. Розводили його і у Стародавній Греції. Символом сварок вважали буряк також стародавні римляни, але це не завадило їм включити його до числа найулюбленіших страв. Вони вживали в їжу не тільки коріння, а й листя. Римський імператор Тіберій наказав, щоб підкорені Римом давні германці поставляли данину у вигляді буряка, що сприяло широкому поширенню цього овоча на Рейні. Кабачки Кабачок походить з північної Мексики (Оахакська долина), де спочатку в їжу вживалися тільки його насіння. В Європу кабачок потрапив у XVI столітті разом з іншими «дивинами» з Нового Світу. Спочатку кабачки вирощувалися у ботанічних садах. У XVIII столітті італійці першими стали використовувати недозрілі кабачки в їжу. А тепер його широко застосовують у своїй кухні багато народів. Наприклад, кабачок часто зустрічається в середземноморській кухні. А жителі Провансу люблять фаршировані квіти кабачків. Імбир Походить імбир з країн Південної Азії. Сьогодні цей ароматний корінь вирощується в Китаї, Індії, Індонезії, Австралії, Західній Африці, Ямайці, Барбадосі. В середні віки імбир був завезений до Європи, де використовувався як прянощі і ліки. Зокрема, імбир вважався одним з основних засобів для профілактики чуми. Купці розповідали, що імбир росте на краю світу в країні троглодитів, які пильно його стережуть, чим ще більше піднімали і без того немаленьку ціну на чудодійний корінь. На початку XVI століття імбир одним з перших був завезений до Америки, і швидко там поширився. Його до цього дня використовують не тільки в кулінарії, але і в медицині та навіть косметиці. Артишоки Артишок був введений в культуру задовго до нашої ери. Батьківщиною артишоку вважають Середземномор’я. Культивований різновид артишоку почали розводити з XVI століття в Італії та Франції. В даний час він широко поширений в країнах Західної Європи, особливо в Італії, Франції, Греції, Німеччині, Великобританії, меншою мірою в США, Канаді та Латинській Америці. Особливо популярним артишок став у Франції, де його посіви щорічно займають понад 10 тисяч гектарів. Французи вже кілька століть демонструють прихильність до цієї рослині. У цій країні виведені і кращі його сорти. А який у вас улюблений овоч? Джерело

“Хитрий тато”: хороша розповідь про Батька з великої літери!

У дитинстві я була дуже цікавою і допитливою, і тато часто підключав мене до якихось домашніх справ, підкуповуючи мене фразами: “хочеш, покажу ..?” або “ти коли-небудь бачила, як ..?” і такого типу.⁣ Ось, наприклад, з того, що пам’ятаю: потрібно у дворі прибрати, він підходить і запитує: “Ти коли-небудь бачила, як вода на сонці випаровується? Ні? Ну, підемо покажу!”. ⁣Ми виходимо, тато зигзагоподібними рухами поливає двір зі шлангу і каже, що потрібно почекати всього декілька хвилин і все висохне. “Давай, – пропонує, – поки чекаємо, підметемо? Ти праворуч мети, а я ліву сторону візьму, заодно подивимося, у кого чистіше вийде” .⁣ Я захоплююся підмітанням, намагаючись не пропустити жодної смітинки, щоб не гірше, ніж у тата, а коли закінчуємо він говорить: “Ось, бачиш вже і вода вся випарувалася”. Я оглядаю дійсно сухий двір і на рівні чаклунства сприймаю відсутність слідів поливання) ⁣ Або підходить тато до нас з сестрою і питає: “А ви бачили, як мама гриби зубними щітками чистить?”. Ми відповідаємо, що ні. Пара секунд і фраза, типу, “Нумо подивимося, а у вас так само вийде?”, і ось ми стоїмо перед величезною горою на столі і вже втрьох чистимо гриби – кожна в своєму тазику з водою) ⁣Або: “Хочеш покажу, які у бур’янів коріння довгі бувають?”, а потім: “Ох, ти ба який, а?!”, І ще трохи пізніше: “Давай так – я видирав, а ти їх ось там складай разом”, і знову “О! А цей дивись, якого кольору незвичайного!”. А мені цікаво, мені весело, а те, що зайнята хатніми справами, я і не помічаю.⁣ Вже будучи дорослою, я зізналася, що ще років в 10 розкусила цей хитрий хід, посміялися, позгадували. Скільки років пройшло, а тато і 20-річній мені іноді говорив з посмішкою: “А ти коли-небудь бачила, як дочка в магазин за квасом для тата бігає, швидко-швидко так?”, Я відповідала: “Бачила, зараз покажу! », і йшла в магазин, із задоволенням і ностальгією за дитинством) ⁣ Переклад: Di Sling Автор: MissLoyality

Жінка, яка стала «незручною» – це жінка, що розкрилася…

Жінка, яка стала «незручною» – це жінка, що розкрилася. Вона просто стала собою, слідуючи заклику своєї безмежної природи. Ця жінка любить і знає себе. Вона точно визначає, що їй потрібно, тому що знає чого хоче. Їй неможливо нав’язати чужу думку і чужу точку зору, і все інше, що не властиво її природі. Вона незручна для тих, хто залежний від шаблонів і стереотипів, хто прилип до свого его і обмежився ним. Справжня жінка зручна насамперед собі. Вона насолоджується собою і плекає себе. І це не егоїзм, а любов до себе, як до первозданної природи, де душа і дух перебувають у любові і гармонії. Така жінка, завжди наповнена, щаслива і задоволена. Любов задовольняється любов’ю. Жінка, яка любить себе, не тільки повноцінна, вона так само повно і проникливо любить все навколо себе – пробуджена і пробуджує до любові інших людей. © Eva Morgenstern

Не можна любити людину тільки тоді, коли вона радує тебе і приносить одне суцільне щастя…

Не можна любити людину тільки тоді, коли вона у доброму гуморі, радує тебе і приносить одне суцільне щастя. Якщо ти дійсно любиш, то люби і її печаль, поганий настрій і навіть ниття. Люби, коли вона мовчить, коли зла і груба – тоді ще сильніше люби, адже в такі моменти вона особливо потребує твоєї любові. Справжня любов пом’якшує навіть найтемніше серце, заспокоює будь-які душевні бурі. А щира ніжність взагалі творить справжні дива. Є думка, що кожні сердечні обійми продовжують життя нa один дeнь. Обіймайте своїх коханих, цілуйте їх по кілька разів на день, даруєте їм стільки ніжності, скільки є її в вашій душі – не скупіться на неї, вони справжні ліки від усіх напастей. Адже яким би втомленим і засмученим ти не був, немає нічого кращого, ніж почути від близької і рідної людини: “Іди до мене. Я так тебе люблю!” © Аліна Єрмолаєва

Успіх приходить до тих, хто тяжко працює, а не валяється на дивані, посмоктуючи пиво і мріючи про мільйони…

Мене страшенно дратують ці розчаровані в усьому люди. Убогі рослини, які вважають, що в цьому житті нічого не можливо досягти і що успіх приходить лише до обраних. Так ось, дорогі страждальці. Успіх приходить до тих, хто тяжко працює, а не валяється на дивані, посмоктуючи пиво і мріючи про мільйони. Успіх приходить, коли спортсмен, в якого ніхто не вірить і якому всі говорять, що у нього немає шансів, незважаючи на біль в кожній клітині тіла йде на тренування, а потім цей хлопчина стає Олімпійським чемпіоном. Успіх приходить, коли дівчина, якій батьки з дитинства твердили, що танці – це не професія, і що потрібно викинути дурниці з голови, репетирує ночами і у вільний від навчання час, а потім стає відомим хореографом. Успіх приходить, коли молодий студент з небагатої сім’ї оббиває пороги потенційних інвесторів, і ночами сидить над своїми проектами, а потім стає главою мегакорпорації. Успіх приходить тоді, коли людина жертвує багато чим заради мрії, коли, незважаючи на тисячі невдач і падінь, вона встає і йде знову до своєї мети. Перш, ніж говорити, що життя лайно і в ньому неможливо чогось досягти, задумайся над тим, що особисто ти зробив для того, щоб твоя мрія стала реальністю? Скільки ночей НЕ доспав? Скільки травм отримав? Скільки разів тебе занурювали обличчям в бруд? І скільки разів ти не кидав свою справу, незважаючи ні на що? Ніжки болять, дуже втомився, немає часу, я не талановитий і інші виправдання для шматків лайна, гниючих біля моніторів. Хіба це про тебе? Все можливо у цьому житті. Абсолютно все! Якщо ти в це віриш і по справжньому цього бажаєш. Бо немає на світі вершин, яких підкорити не можна! © Роберт Кіосакі

Мудрий анекдот про те, від чого насправді втомлюються люди

Викликає якось увечері султан однієї близькосхідної держави візира і просить привести з гарему прекрасну Гюзель. Візир метушиться, біжить в гарем, по дорозі дає доручення слугам принести в опочивальню фрукти і напої. В гаремі кличе євнухів, ті ведуть обрану дружину до султана. Султан довго насолоджується з прекрасною Гюзель, після чого задоволений викликає візира. Той прибігає. Султан заявляє, що треба б повторити, але вже з Амірою. Візир кидається в гарем, по дорозі знову роздає купу вказівок. Ситуація повторюється кожну годину і так до ранку. В результаті рано вранці султан в черговий раз викликає візира. Візир ввалюється весь втомлений, забіганий. А султан сидить задоволений. І візир запитує султана: – Наймудріший, поясніть мені. Ви всю ніч займалися важкою фізичною працею і ні трохи не втомилися. А я всього лише бігав раз на годину по палацу, але так виснажився. На що султан відповідає йому: – Втомлюються не від роботи, втомлюються від метушні. Джерело

Великдень 2021: історія свята, традиції і звичаї Пасхи в Україні

Свято Великдень 2021 відзначають 2 травня. В Україні завжди шанобливо ставилися до Воскресіння Христового, тому знати православні традиції Пасхи має кожен з нас. Великдень – одне з найурочистіших християнських свят року. Воно пов’язане не лише з Воскресінням Ісуса, а й з воскресінням всієї природи, її життєдайної сили та енергії. У 2021 році православні християни святкують Пасху 2 травня. До вашої уваги цікаві звичаї святкування Великодня в Україні. Історія і походження свята Великдень На теренах України святкувати Великдень як Воскресіння Ісуса почали ще наприкінці першого тисячоліття – із запровадженням християнства. Це свято збігалося в часі із весняним рівноденням і теж символізувало відродження життя і надій. З роками Великдень став частиною нашої культури, замінивши давні звичаї та адаптувавши місцеві обряди й атрибутику. Ісус Христос, за біблійним сюжетом, воскрес рано-вранці і Воскресіння супроводжувалося великим землетрусом – янгол небесний відвалив камінь від дверей гробу Господнього. На світанку жінки-мироносиці Марія Магдалина, Діва Марія, мати Якова та Соломія прийшли до гробу з пахучими оліями, аби за звичаєм намастити ними тіло Ісуса, але побачили відвалений камінь і порожню труну. Тоді схвильованим жінкам з’явився янгол і сповістив про Воскресіння Господнє. Походження назви Великдень Існує декілька легенд щодо виникнення назви свята. За однією з них назва “Великдень” (“Великий День”) з’явилася аж наприкінці першого тисячоліття з приходом на українську землю християнства. Легенда говорить, що “Великдень називається так тому, що у той час, коли Христос народився, сильно світило сонце і стояли такі довгі дні, що теперішніх треба сім зложити, аби був один тодішній. Тоді, було як зійде сонце в неділю вранці, то зайде аж у суботу ввечері. А як розп’яли Христа – дні поменшали. Тепер лише царські ворота в церкві стоять навстіж сім днів…”. У західно-слов’янських мовах назва свята перекладається як “Великаніч”: чеською Velikonoce, а польскою – Wielkanoc. У болгарській подібно до української назви – Великден, а споріднені болгарам македонці називають це свято Велигден. Пасха У Старому Заповіті Пехас – це святкування на честь виходу ізраїльського народу з єгипетської неволі, перехід з рабства у вільне життя на дарованій Всевишнім землі. Ця назва свята дійшла і до нас, проте набула іншого правопису та особливого сенсу. Ісус Христос через добровільну смерть звершив перехід для всього людства і кожної людини зокрема з рабства гріха, зла до вічного життя, любові та добра. Українські звичаї і обряди на Великдень Після служби всі поверталися у свої домівки та починали “розговлятися”. Розговляються завжди освяченим яйцем. Окрім паски та яєць (крашанок або писанок) серед освяченого може бути смаженина, ковбаса, риба, сир, часник, полин, хрін, сіль та вино, а також баранчик – символ Ісуса Христа, ягнятка Божого. Люди вірили, що покладений у кошичок баранчик гарантуватиме прихильність сил природи та оберігатиме від стихійного лиха. Перед тим, як з’їсти свячене самому, господар (ґазда) йшов з освяченим насамперед поміж худобу – христосався (цілувався) з нею, сповіщав “Христос воскрес!”, а хтось із присутніх відповідав за худобу: “Воістину Воскрес!”. Тоді господар торкався тричі свяченим кожної худобини та вимовляв: “Аби ся так не брало вівці (чи корови, чи чого), як ніщо не візьметься свяченої паски” Великодній понеділок зветься Поливаним. За традицією, хлопці обливають дівчат водою. Дівчата теж можуть обливати хлопців, але лише у вівторок.Протягом всього Великодня усі навідують рідних та друзів. Діти та молодь ідуть христувати. Христувальники прославляють Воскресіння Ісуса та славлять господарів. За це отримують христування: продукти, цукерки, гроші. Хай Христове Воскресіння принесе у вашу оселю щастя та взаєморозуміння в колі близьких і вмотивує на спілкування з людьми, яких ви з особистих причин, давно не бачили або не хотіли бачити. У Великдень дуже важливо пробачати і бути пробаченим. Хай кожен ваш день буде сповнений яскравим світлом надії на добро та мир… Джерело

«Найкращий чоловік — той, якого немає» — історія однієї жінки

Таня втомилася. Вже 6 років вона була самотньою. З того часу, як її покинув чоловік. Дочка рік тому вийшла заміж, виїхала в інше місто. Тані було лише 42 – чудовий вік для жінки. Друга молодість. Таня була чудовою господинею, неймовірно смачно готувала, її солоні огірки з помідорами всі вважали шедевром. А кому робити ці огірки? На балконі вони так і стояли лавами нерухомих банок. «Не гинути ж мені на самоті, такій красивій!» – казала Таня подругам. А ті відповіли: «Ні! Шукай чоловіка! Довкола повно самотніх мужчин». Одна з них і порадила Тані агентство «Найкращий чоловік». Таня подумала, що звертатися до агенції — якось ницо й безглуздо, але з іншого боку — тобі вже 42, і як її дратувала ця цифра. Старий бабусин годинник деренчливим звуком відчеканював на стіні час, що втікав. І Таня прибула до агентства. Привітна пані в малинових окулярах озвалася: – У нас дійсно найкращі чоловіки. Давайте разом переглянемо в нашій базі, сідайте поруч! – Та так вони всі красені, — усміхнулася Таня. – А як дізнатися більше про людину? Як зрозуміти, що вона — твій найкращий чоловік? – У нас все продумано, — відповіла жінка. – Ми видаємо вам його на тиждень. Достатній термін, щоб зрозуміти — ваш чи ні? Варто продовжувати чи іншого шукати. – Кого видаєте? – Чоловіка! – Як це? – Так! Тиждень він живе з вами. Слухайте, ми тут не наречені сором’язливі, в нас усе серйозно. А маніяків і божевільних у нас немає. І Таня зненацька зацікавилася. Їй страшенно сподобалася ця ідея. Разом з малиновою дамою вони вибрали п’ять кандидатів. Таня заплатила невелику суму, поспішила додому. Перший повинен був з’явитися вже сьогодні ввечері. Таня одягнула зелену сукню — кольору надії. І сережки, з діамантами, які так рідко виймала зі старої скриньки. Дзелень! – дзвінок у двері. Таня спершу зазирнула у вічко. І побачила троянди. Вона навіть ледь чутно запищала від радості. Відчинила двері. Чоловік був елегантний, такий, як на фото. Вони сіли за стіл, Таня наготувала різної смакоти. Букет вона поставила в центр столу. Таня крадькома позирала на приємного гостя і думала: «Все! Інших і не треба. Цей!» Почали їсти салат. Майбутній чоловік скривився: «А чому так пересолила?». Таня зніяковіло посміхнулася, подала йому запечену качку. Майбутній чоловік пожував шматочок: «Твердувата…». Йому не сподобалося й все інше. За клопотами Таня забула про головне — вино, вона довго його вибирала. Розлила, сказала: «Ну, за знайомство!». Гість понюхав келих, трохи відпив: «Дешеве якесь». Піднявся: «Ну, поглянемо, що у тебе з плануванням…» Таня взяла букет, простягнула йому: «Я троянди взагалі не люблю. До побачення”. Вночі Таня трохи поплакала, їй було прикро. Але попереду ще чекали чотири зустрічі. Другий суджений з’явився наступного вечора. Увійшов впевнено: «Ну привіт!». Від нього пахло горілкою. Таня запитала: «Уже десь відсвяткував нашу зустріч?» Той посміхнувся: «Ой, та що ти починаєш! Слухай, телевізор в тебе є? Там зараз матч починається. Динамо — Шахтар. Заодно і обговоримо все». Таня різко відповіла: «Телевізор вдома будеш дивитися». Вночі знову заплакала самотиною. Ні. Не він — не її найкращий чоловік. Через день прийшов третій кандидат. Не красень, стара куртка, неохайні нігті. І черевики в болоті. Таня вже подумувала, як би чемно його випровадити. Але все ж спершу вирішила нагодувати. Той їв жадібно, швидко і дуже розхвалював Таню. Вона навіть зніяковіла. Принесла закрутки. «Господи! – вигукнув некрасивий. – Це ж — найкраще, що я їв за життя!» І тут пробив бабусин годинник. Він прислухався: «Це що за скрегіт?». Він пройшов до кімнати, став на табуретку, оглянув годинник: «Зараз я його швидко! Є інструменти?» І незабаром годинник вже лунав чисто і дзвінко, Тані було радісно чути такий ніжний звук. Вона подумала, що це знак. Некрасивий і повинен стати її чоловіком. А він непоганий, хазяйновитий, руки золоті, а те, що черевики і нігті не дуже — дрібниця, відмиє, почистить. До того ж він був третім, щасливе число. Невже він — її найкращий чоловік? Тепер на них чекала ніч. Так, Таня до неї підготувалася, відвідала салон краси, постелила сексуальну білизну з великими трояндами (вона ж насправді любила їх). Коли Таня вийшла з ванної — її гість вже дрімав на ліжку, навіть не роздягаючись. Таню це не збентежило. Вона поглянула на нього, сонного, з ніжністю: «Втомився, бідний». І обережно лягла під ковдру поруч. А потім почався жах. Цей майстер почав хропіти. Віртуозно, потужно, насичено. Таня накривала подушкою себе, потім його, потім перевертала сонне тіло — нічого не допомагали. Вона не спала цілу ніч, вона страждала. Вранці гість вийшов на кухню, де сиділа похмура Таня: «Ну то що? Давай я з речами сюди переїду вже ввечері?» Таня похитала головою: «Ні, вибач. Ти гарний, але… Ні! » Четвертий, бородатий, здався Тані героєм старого доброго кіно про геологів. Вона навіть дозволила йому курити прямо на кухні. Бородач затягнувся, сказав: «Таню, тільки треба домовитися відразу. Я — чоловік вільний. Я люблю риболовлю, люблю з друзями кудись зганяти. І не люблю, коли мені безнастанно телефонують і запитують — де ти, де ти? Добре?” Таня поглянула, як він струшує попіл в горщик з орхідеєю, запитала: «Може, ти ще й до інших жінок будеш їздити?» Бородач посміхнувся: «А чому ні? Я ж кажу — свобода! Це нормально для мужика». Після нього Таня довго провітрювала кухню. У неї боліла голова, вона відчувала, що дуже втомилася, ніби з неї викачали три літри крові. Вона навіть не взялася мити посуд. Вранці Таня розплющила очі, за шторами було сонячно, цвірінькали радісні горобці. Таня раптом зрозуміла, як їй добре. Субота. Вона нікуди не поспішає, ніхто їй не заважає, ніхто не бубонить, не шарудить, не хропе. Посуд? Та помиє, коли хоче. Спокій і свобода. І тут пролунав дзвінок: «Тетяно! Турбує агентство «Найкращий чоловік». У вас сьогодні ще один кандидат, пам’ятаєте? Він чудовий, цей вже точно ваш!» Тетяна буквально закричала в трубку: «Викреслюйте мене! Видаляйте з бази! Нікого більше! Найкращий чоловік — той, якого немає!» І з реготом розсунула штори. Джерело

Вербна неділя: історія свята, звичаї, народні прикмети та, що не можна в цей день

Вербна неділя щорічно відзначається православними, католиками та протестантами. Це свято відноситься до тих, які не мають чіткої дати і кожного року можуть відзнеачатись у інший день. Хоча число і відрізняється, та це завжди сьомий день тижня, остання неділя перед Великоднем.  В цей день великий піст дещо послаблюється: ті, хто постять, можуть вживати рослинну олію, рибу та морепродукти, а також дозволити собі один келих вина. Але це не єдине, що варто знати про це свято. Стаття, окрім короткої історії про походження свята, містить багато цікавих фактів про святкування, забобони та заборони, котрих здавна дотримувались українці та як бонус, прикмети до Вербної неділі! Коротка історія про походження свята: Історія цього свята триває ось уже 21 століття і описана у Святому Письмі. У цей день Ісус Христос воскресив померлого Лазаря у Віфанії, а цей унікальний випадок став відомий завдяки очевидцям, які блискавично рознесли звістку про чудо. Тож коли Ісус завітав у Єрусалим — люди були здивовані, вражені, але й радісні, тож зустрічали його з почестями: співали пісні в його честь, кидали під ноги різні квіти та пальмові гілки, та навіть власний одяг, аби доторкнутись ним до чуда, яке було втілене у обличчі Ісуса Христа. Цей визначний день відклався у пам’яті та увійшов в історію — тож святкується до цих пір. Раніше Вербна неділя мала іншу назву: Вхід Господній в Єрусалим, але оскільки на теренах Європи символом цього дня є верба, а припадає він щороку на сьомий день тижня, тож отримав видозмінену народну назву — Вербна Неділя. Цікаво, що зустрічали Ісуса в Єрусалимі, кидаючи йому під ноги гілочки пальми, а не верби. Але оскільки на території Європи, в тому числі і України, де переважає християнське населення, пальми не ростуть. А от верба, навпаки, поширене дерево, що несе у собі певний символ весни. Тож ще з часів Київської Русі вона стала незамінним атрибутом свята. Відтоді з’явилась величезна кількість прикмет, традиції та звичаїв, пов’язаних саме із вербою. Звичаї і заборони під час Вербної неділі, пов’язані із вербою: Люди наскільки вірили у цілющу силу верби, що садили її біля криниці, аби очистити воду. Освяченою гілочкою верби махали у бік хмар, якщо хотіли відігнати грозу та очистити небо від хмар. Після освячення в церкві, вербу несли не тільки до оселі: її приносили до вуликів, корівників, курятників — аби вся живність була здорова, а господарство процвітало. Після свят гілочки верби не викидали, їх зберігали до наступного року. Засушеною вербою розмалювали піч у якій випікались пасочки до Великодня. Та у взагалі, освячені гілочки ставили у кутках будинку і залишали до тих пір, коли вони самі не засохнуть.  Вірили також, що вода, у якій були замочені вербові гілочки, має цілющу силу, нею вмивались, поплескуючи легенько себе та своїх рідних гілочкою і промовляючи: «Не я б’ю, верба б’є. На здоров’я, на красу, на захист». Існувала також цікава традиція випікання святкових хлібців. У невеличкі буханки клали шишки верби, а запечені вироби згодовували худобі та домашнім улюбленцям, щоб ті були здорові. Вдариш по тілу гілочкою верби – буде міцне здоров’я весь рік. Було прийнято бити і себе і рідних, яким зичиш здоров’я. Також, маленьких діток для здоров’я купали у відварі з вербових гілочок. Це лише декілька прикладів традицій, пов’язаних із вербою. Насправді, в Україні існує величезна кількість подібних “вербових” традицій, які мають свої відмінності у кожному куточку країни. Заборони під час Вербної неділі: Цей день вважається священним, тому працювати у Вербну неділю категорично заборонено. І це стосується не лише роботи, чи домашньої важкої праці, такої як рубання дров чи випасання худоби. Не слід навіть зайвий раз розчісувати волосся чи взагалі виконувати якісь повсякденні завдання. Тож їжу до цього дня слід було готувати ще з вечора суботи. Це стосувалось і випікання святкових хлібців, якими частували у неділю худобу і святкової вечері, яка передбачала послаблення посту. Люди вірили, що навіть найменша праця у цей день могла накликати на них біду.Звісно ж, до заборон відносяться також м’ясні страви, та інші обмеження великого посту, котрі триватимуть ще протягом тижня до Великодня. Чудодійні властивості верби: Вербою б’ють, щоб здорові, веселі та багаті були; дітей, щоб сильні були, добре росли та сприйняли життєву силу весни; Вербу кладуть після свячення за образи, щоб охороняла хату від лихих сил; Вербу садять на городі, коли принесуть з церкви на щастя молоді: коли верба прийметься — дівчина вийде заміж, а хлопець одружиться; Вербою на Юра виганяють худобу в поле, вперше на пасовисько, злегка торкаючись нею худоби, щоб здорова була, плідна, щоб у тілі була; Вербою в давнину відводили грозові тучі — кивали свяченою вербою в бік хмар і відводили громи та град; Вербу кидали в пожежу, чим зменшували, за їх віруванням, велику руїнницьку силу вогню; Вербові котики, свячені, кидали в кашу, їли ту кашу в повній вірі, що через ті котики-базьки передасться людям сила весняної енергії на цілий рік; З освяченою вербою, після повернення з церкви, обходили господарі бджільники, щоб бджоли роїлись; обходили обори та стайні й кошари, щоб худібка була здорова, плідна, щоб корови давали багато молока; Ковтали котики ще по дорозі з церкви, щоб не було лихоманки, щоб горло не боліло; Обсаджували криниці вербами, щоб забезпечити воду від лихих сил, щоб вода була „пригожа та здорова”; Обсаджували копанки-калабані, в яких прали своє шмаття-білизну, щоб уберегтися від хвороб, щоб вода очищалася; Сухою торішньою свяченою вербою розпалювали піч під великодні паски; У багатьох місцевостях клали покійникові в домовину кусник свяченої верби; У Лятичівському повіті, коли господар виїжджав у поле сіяти — брав 2-3 котики-базьки й запорпував серед ниви під час посіву, щоб скоро хліб проростав. Свячену вербу клали в домовину бабі-повитусі, щоб мала чим відганяти потерчат. Народні прикмети на Вербну Неділю: Якщо у цей день нема заморозків — чекайте щедрий врожай фруктів. Сонце і відсутність вітру у Вербну неділю віщують тепле літо. Якщо у цей день сильний вітер, то весь літній сезон погода буде змінною. З’їсти шматочок освяченої верби — отримати успіх у своїх справах. Закликати кохану людину подумки у свій дім — пришвидшити її прихід у ваше життя. Якщо на Вербну неділю йде дощ, то весь врожай буде хорошим. Посадиш кімнатну рослину в будинку у цей день — принесеш достаток у дім. Мороз на Вербну неділю — до гарного врожаю ярових хлібів       Автор Вікторія Демидюк Джерело