Що таке домашня жіноча робота?

Американський професор Каліфорнійського університету і письменник Лео Бускалья (31.03.1924 – 12.06.1998) найбільшої популярності здобув у 80-х роках. Він був надзвичайно пристрасною людиною і автором бестселера “Любов”. На одній зі своїх лекцій він навіть заявив: “Я володію авторським правом на любов”. Так ось, цей непересічний чоловік з групою американських психологів якось провели опитування серед дітей віком від 4 до 8 років. Ставили одне питання: “Що таке любов?” Відповіді виявилися цікавими і несподіваними, і навіть здивували своєю глибиною, проявами спостережливості і увагою до дрібниць. — Коли моя бабуся занедужала на артрит, вона більше не могла нахилятися й фарбувати нігті на ногах. І мій дідусь постійно робив це для неї, навіть тоді, коли в нього самого руки боліли від артриту. Це — любов. (Ребекка, 6 років) — Якщо хтось любить тебе, він по-особливому вимовляє твоє ім’я. І ти знаєш, що твоє ім’я перебуває в безпеці, поки воно у нього в роті. (Біллі, 4 роки) — Любов — це коли ти йдеш кудись поїсти й віддаєш кому-небудь більшу частину своєї смаженої картоплі, не змушуючи його давати тобі щось навзаєм. (Кріссі, 6 років) — Любов — це те, що змушує тебе всміхатися, коли ти втомився. (Террі, 4 роки) — Любов — це коли моя мама робить татові каву і відпиває ковток перед тим, як віддати йому філіжанку, щоб переконатися, що вона смачна. (Денні, 7 років) — Любов — це коли ти говориш хлопчикові, що тобі подобається його сорочка, і він носить її потім щодня. (Ноель, 7 років) — Любов — це коли твоє щеня лиже тобі обличчя, навіть після того, коли ти залишила його на самоті на весь день. (Мері-Енн, 4 роки) — Якщо ти не любиш, то в жодному разі не повинен говорити “я люблю тебе”. Але якщо любиш, то повинен говорити це постійно. Люди забувають. (Джессіка, 8 років) Автор цього дослідження якось пояснив сенс проведеного опитування. Його метою був пошук найтурботливішої дитини. Переможцем став чотирирічний хлопчик чий старенький сусід нещодавно втратив дружину. Побачивши, що чоловік плаче, хлопчик зайшов до нього у двір і вмостився у нього на колінах. Коли його мама запитала, що ж такого він сказав сусідові, хлопчик відповів: “Нічого. Я просто допоміг йому плакати”. Джерело

В дитинстві бабуся часто говорила: “Головне, щоб не було війни”. Здавалось, що це щось таке далеке для сучасного світу, але так лише здавалось… Ми все життя проводимо в гонитві за тим, щоб бути успішнішим, багатшим, сильнішим, кращим, красивішим і ще багато таких “-…шим”, та одного ранку прокидаємось і розуміємо, що таки старші люди були праві, бо головне – це мирне небо над головою та щоб всі близькі були живі і в безпеці! Розуміємо, що наше вчорашнє бажання про нову сукню/телефон/подорож/автомобіль стає таке нікчемне в порівнянні з сьогоднішнім – бажанням МИРУ! Жаль, що це розуміння приходить такою ціною. А ще більше жаль, що “все буде добре”, яке нам обіцяють і в яке ми віримо, та яке дійсно буде так, дорого нам обійдеться. Воно дістанеться нам великою ціною. Величезною ціною! Найбільшою ціною – життями… Єдине, що залишається – молитись і дякувати. Дякувати подумки, дякувати особисто, дякувати тим, за чиїми спинами ми стояли протягом 8 років і стоїмо досі, хто щодня, щохвилини дивиться смерті в очі і, дасть Бог, переможе у цих “дивоглядках”! Автор невідомий

“… Не вірте шаблонами. Не прагніть до ідеальних параметрів чужих бажань. Бійтеся порівнянь. Обходьте фальш. Любов – це не пелюстки троянд, лебеді з білих рушників в готельному номері в медовий місяць. Казки закінчуються красивим весіллям, в житті все тільки починається з цього. Любов живе в іншому: дивному, негарному, недоречному, непомітному. Любов – це коли чоловік купує до упаковки прокладок відразу коробочку шоколадних цукерок. Правильну коробочку цукерок: де їх не багато, але й не мало (!), І вони з РІЗНИМ смаком. Включає твою улюблену музику, коли тобі паршиво, і раптом, непомітно для себе, нарізаючи овочі для салату, починаєш тихо підспівувати, забуваючи про все на світі. Забирає дітей на вулицю на прогулянку, коли сам валиться з ніг від втоми, щоб ти поспала (або просто полежала в тиші). Каже, що пиріг смачний і що любить «з хрусткою скоринкою», коли пиріг згорів, обіймає, поки ти плачеш біля відкритої духовки, витираючи ніс великою рукавицею-прихваткою. А потім … з’їдає шматок цього пирога, запиваючи чаєм (може, і справді не так сильно підгорів?)! Любов – це коли після пологів, ти, зібрана по шматочках, зшита, як різнобарвна ковдра з клаптиків, сидиш з дитиною на руках, а тебе годують з ложечки, і ця гречана каша здається найсмачнішою в світі. Він цілує по черзі тебе, жує кашу, і малюка в верхівку, і в цих поцілунках ТАКА подяка, яку запам’ятаєш і пронесеш через роки. Любов – коли НЕ ховаєш себе в гніві, хворобі, в радості. Можна вдвох їсти щось смачне і шкідливе вночі, поки діти сплять, дивитися фільм, витираючи сльози краєм пледа на останніх хвилинах чужої трагічної долі. Любов – це коли ти бігаєш в трусах, з одним нафарбованим оком, а він допомагає знайти твої капронові колготки в дивний для його сприйняття візерунок – трояндочки (виявляється, що це зовсім не трояндочки, але це не важливо). Не виходить назвати ВСЕ ЦЕ просто ніжністю, турботою, повагою, увагою. Як у дитячій грі, «тепліше, тепліше, зовсім гаряче !!!». Це пристрасть обпікає, а любов зігріває, як вогонь в каміні, вибравши правильне положення, можна зігрітися цим світлом. Це таке тепло, що йде від серця, яке огортає і наповнює, його ніколи не буває багато. Любов – це коли чекаєш його і не спиш (не спиш!), А потім різко прикидаєшся, що спала і прокинулася, коли він ліг в ліжко, мляво позіхнувши: «Ооо … ти вже прийшов?» Він не знає, що поки його телефон був відключений, ти 3 рази поховала його і закопала себе поруч. І відкопала тільки від звуку ключа в дверях. Коли він їде у відрядження – зариваєшся в його футболку і просто нюхаєш, а потім одягаєш її і чекаєш, коли він повернеться, спиш в цій футболці тільки на своїй половині ліжка і рахуєш дні. Рахуєш, скільки чашок кави він випив і скільки кубиків цукру поклав в кожну чашку, настирливо пропонуєш альтернативу кофеїну: нежирний йогурт з ягодами на сніданок і овочевий корисний суп на обід. Кажеш, що сивина прикрашає чоловіка… І це не просто слова! Тобі дійсно все це подобається … “ (C) Anna Enbert 2018 Уривок з глави “Метелики”, з книги “Життя з висоти польоту”

Я одна з тих рідкісних жінок, яка не намагається виїсти чоловікові всі мізки та не пилить його за кожну дрібницю. Я взагалі не розумію навіщо будувати так стосунки з коханим. Це ж якесь неадекватне ставлення до дорослої людини. Жінки мають набагато більшу силу – свої чари та мудрість. Навіщо ж поводити себе агресивно? – Слухаю коханий. Що ти кажеш, ми їдемо до мами, а чистих футболок немає? Так глянь в шафі, так лише чисті! Ааа, ти закинув туди брудні? Дивно, я думала ми обоє кидаємо брудні речі в кошик для прання.Ну що ж тепер робити… Їдь в брудній. – Шкарпетки твої? Ні, не бачила. Знайшов під крісло? Теж брудні. Слухааай, недавно купила собі завеликі, не глянула на розмір, візьми їх. Ну так, рожеві з квіточками. Інших немає. Шкода, звісно, що тато бути жартувати з цього приводу. – Я сьогодні покличу до нас сусіда, добре? Потрібно повісити полицю, яку ти не хочеш чомусь вішати. То я його попрошу, він спортивний такий, йому не має бути складно. І ти не втомишся, і полиця буде. Класно? А куди ти? За інструментами? – Шкода, милий, що ти не зустрів мене. Я така марнотратниця. Уявляєш побачила сумку за 2 тисячі та купила. Навіщо мені ще одна не знаю. Був би ти поруч, точно відговорив би. Шкода, що повернути не можна, вона з розпродажі. – Коханий, почисть, будь ласка, часник до борщу. Що, через 5 хвилин? Борщ готовий! Чому без часнику? Ой, а я думала, ти його кинув туди. Ну це раз буде без часнику. Дівчата, проявляйте свою мудрість та виваженість. Так ви не лише доб’єтеся бажаного, але й збережете до себе гарне ставлення і міцні стосунки. Джерело

Ось літній чоловік, стоячи біля пекарні, дзвонить дружині: – Ганнусю, багет, або Чіабата? Я не чую відповіді, але бачу, як розквітає ніжністю враз помолоділе обличчя: – Так, так, так, рідна… Турбота – це любов. Ось молодий хлопець цивілізовано складає в пакетик продукти життєдіяльності своєї собаки: – Оце ж ти наїлася вчора, правда? – стурбовано запитує він, усміхаючись довірливому носі улюблениці, яким вона уткнулась йому в джинси… Відсутність гидливості – це любов. Ось хлопець з дівчиною повертаються звідкись по набережній, гріючись один об одного. Зігрівати один одного – це любов. Ось таксист втішає по відеодзвінку маленького сина: – Не плач, мій рідний! Я скоро приїду! Паровозик будемо ганяти! Утішати – це любов. Ось водій вивантажує тістечка у кіоску, розмовляючи з літньою жінкою-продавцем… А потім простягає їй склянку кави з пончиком з Мака: – Голодна ж знову, – ніяковіючи, бурмоче він, і додає, – зустріну, як завжди… Нагодувати і зустріти – це любов. І вона всюди.Всюди. Ти помічаєш її тоді, коли сам її відчуваєш.Ти завжди помічаєш лише те, на що здатний. Саме тому так багато тих, хто живе в любові.І так багато тих, хто говорить, що її не буває. Справа в тому, що є в нас, а не в тому, у що ми віримо. Живіть в любові!Вона зцілює. © Ліля Град Джерело

Напевно, у кожної жінки була ситуація, коли траплявся хороший хлопець, все було добре, а раптом він кудись зникає. Припиняються дзвінки, складається враження, що він намагається тебе уникнути. Тоді ви починаєте згадувати останні зустрічі та хочете зрозуміти, що трапилося, що пішло не так? Коли жінка починає закохуватися в чоловіка, вона мусить продемонструвати, що зацікавлена в ньому. В іншому випадку, чоловік просто не розуміє, що відчуває до нього жінка, і чи взагалі він їй подобається. Жінки дуже часто допускаються помилки, коли вважають, що не потрібно демонструвати всі свої почуття, оскільки чоловік втратить до неї інтерес. Проявляти почуття варто, але це також потрібно робити в міру. Жінки посилають ці сигнали по-різному. Одні — закидують партнера повідомленнями, щоб він розумів, що вона продовжує про нього думати протягом дня. Інші — запрошують сходити кудись разом і зайнятися якоюсь спільною справою. Ви можете це робите з щирих мотивів, потрібно знати межу і не переходити рамки. Занадто велика кількість уваги може відштовхнути чоловіка, особливо на першому етапі стосунків. Чоловікам подобається відчувати себе мисливцями, а якщо ви будете самі йти у його руки — вони швидко втратять інтерес. Дайте їм час та свободу на «полювання». Він буде вас цінувати тоді, коди витратить на вас багато часу та зусиль. Така «здобич» є найсолодшою. Чоловікам потрібен простір. Занадто активні жінки просто міняють домінантні позиції в стосунках, і чоловіки відчувають себе пригнічено та не комфортно.Тому наступного разу, коли захочете написати або подзвонити чоловікові, запитайте себе: «Я хочу це зробити, тому що боюся, чи тому, що люблю?» Якщо ви робите це через страх, то чоловік це неодмінно відчує, й ви будете вже не настільки привабливі в його очах. Посилайте йому сигнали, але в міру, щоб у нього було достатньо простору і свободи для дій. «Вислизайте» з його обіймів, щоб йому ще цікавіше було вас упіймати. Ми не говоримо сидіти, склавши руки. А просто відати кермуванні чоловікові. Він має відчувати власну перевагу. Дайте йому скучити за вами. Продовжуйте займатися своїми справами, майте власне життя та друзів. Захоче — він вам подзвонить або напише за цей час, ні — доведеться чекати зустрічі. Дайте йому свободу завойовувати вас! Коли ви зрозумієте, що чоловік у вас дійсно закоханий, що боїться втратити вас, тоді можна відкритися на повну й поринути в кохання з головою. Так що не поспішайте. Всьому свій час. Джерело

Був нічим не примітний ранок в звичайнісінькій поліклініці. Чоловік досить похилого віку прийшов до лікаря зняти шви з пальця руки. Було помітно, що він дуже хвилюється і кудись поспішає. Запитавши, коли буде лікар, чоловік тремтячим голосом повідомив, що до 9 години його чекає дуже важлива справа. А вже 8.30. Я відповів, що всі лікарі зайняті, і зможуть приділити йому увагу не раніше, ніж через годину. Однак, помітивши неймовірну печаль в його очах і якусь розгубленість, коли він раз у раз поглядав на годинник, під серцем у мене щось йокнуло. Пацієнтів на прийом до мене не було, і я вирішив сам зайнятися раною цієї людини. Мене порадувало, що ранка добре затягнута, а, значить, не виникне ніяких проблем, якщо шви зняти зараз. Порадившись з колегою, я зайнявся пацієнтом. Мені чомусь хотілося з ним поговорити, і я першим завів розмову: – Ви так поспішаєте. Напевно, у вас призначений прийом ще до одного фахівця? – Не зовсім так. О 9 годині мені потрібно погодувати хвору дружину. Вона зараз у лікарні. З лікарської цікавості, я запитав, що з його дружиною. Чоловік відповів, що у неї, на превеликий жаль, виявлена хвороба Альцгеймера. Я встиг зробити необхідні процедури, поки ми розмовляли, на що, природно, знадобився час. Мені здалося, що до 9 години мій пацієнт може не встигнути в лікарню до дружини. Я поцікавився, чи буде та хвилюватися, якщо він запізниться. Чоловік сумно покивав головою: – Ні, хвилюватися вона не буде. Моя дружина не впізнає мене останні п’ять років. І навіть не пам’ятає, ким я доводився їй по життю. Я здивовано вигукнув: – І, незважаючи на це, ви все одно щоранку до 9 поспішайте в лікарню до людини, яка вже не пригадує вас? Тоді він ласкаво поплескав мене по плечу і, посміхнувшись, по-батьківськи відповів: – Так, на жаль, вона не знає хто я. Зате я пам’ятаю, хто вона. З нею я був щасливий все своє життя. Я підійшов до вікна і довго дивився у слід цьому літньому пацієнту, що поспішав лікарняною алейкою. І тільки коли постукали у двері, зрозумів, що плачу. Мурашки пробігли по моєму тілу, і я сказав: “це та любов, про яку мрію і я…» Мій ранковий пацієнт сказав, що був щасливий. Та й вона, та жінка, теж щаслива, маючи такого чоловіка. Не пристрасть або романтика, а справжня любов, здатна зрозуміти, пробачити і прийняти – ось те, що неминуще. Ми підемо. А вона залишиться, оселившись в чиємусь серці. Джерело

Майже всі знають Чарлі Чапліна! Але мало хто знає, що це був батько 12 дітей і людина із сильною вірою. У Різдвяну ніч 1965 він написав листа своїй дочці Джеральдіні: “Після твого імені – Джеральдіна – є моє прізвище – Чаплін. З цим прізвищем понад сорок років я смішив людей на землі. Але плакав я більше, ніж вони сміялися. Джеральдіно, в світі, в якому ти живеш, існують не лише танці і музика! Опівночі, коли ти виходиш з величезного залу, ти можеш забути про багатьох шанувальників, але не забувай запитати у водія таксі, який повезе тебе додому, про його дружину. І якщо вона вагітна, якщо у них немає грошей на пелюшки для майбутньої дитини, поклади гроші йому в кишеню. Я розпорядився, щоб в банку оплачували ці твої витрати. Але всім іншим плати строго по рахунку. Час від часу їдь в метро або на автобусі, ходи пішки й оглядай місто. Придивляйся до людей! Дивись на вдів і сиріт! І хоча б один раз в день говори собі: «Я така ж, як вони» … Я не був ангелом, але завжди прагнув бути людиною. Постарайся і ти. “ © Чарлі Чаплін Джерело