Мудра притча про любов, на якій тримається сім’я. Варто прочитати кожній людині!

Мудра притча про любов, на якій тримається сім’я. Варто прочитати кожній людині!

Жила звичайна на вигляд селянська сім’я. Чоловік і дружина. І займалися вони тим, що вирощували яблука у своєму саду, а по осені продавали їх. Тим і жили.

Одного року сталося так, що урожай селянин не зібрав, не встиг, оскільки захворів. Велика кількість яблук згнило. Що ж робити? Якщо не продати урожай, то сім’я не виживе.

Селянин зібрав всі гнилі яблука у віз і поїхав на ринок, продавати що є. Благословила його любляча дружина і сказала, що все буде добре. З тим селянин і поїхав.

І ось по дорозі зустрічається йому купець. І бачить, що їде селянин по дорозі на ринок, а його віз повен гнилих яблук.

Подивився купець й каже:

– Що ж ти, дурню, робиш? Везеш на ринок гнилі яблука, у тебе ж їх ніхто не купить!

– Та знаю, купець, – відповідає селянин.

– Тільки ось робити нічого, продати треба, а то загинемо ми з дружиною.

– Ось потрапить тобі від дружини, коли ти ні з чим з ринку повернешся. З потрохами з’їсть!

– О, купець, за це не турбуйся. Дружина у мене золота. Вона мене будь-яким любить і приймає.

– А ось такого точно не буває! – відповідає купець.

– Ще й як буває! Золота у мене дружина!Тоді купець запропонував посперечатися:

– Ось давай, чоловіче, посперечаємось. Зараз ми повертаємося до тебе додому і говоримо, що яблука гнилі, і їх ніхто не купив, і що жити взимку буде ні на що. Якщо твоя дружина дійсно така, як ти кажеш, то ти виграв – я тобі віддам ось цей мішечок із золотом, не на одну зиму вистачить. А якщо виявиться, що ти брешеш, і твоя дружина вчинить тобі скандал, то я виграв і заберу твого коня із возом. По руках?

– По руках!

Повернулися вони до селянина додому. З порога він засмучений каже дружині:

– Люба моя, біда! Я не продав яблука… Погано взимку буде…

– Що ти, милий. Про що ти говориш. Ти повернувся, і то добре. Та ще й гість з тобою. Ото ж бо радість! Проходьте, втомилися напевно з дороги і зголодніли? Зараз вмитися подам і на стіл накрию. Відпочинете й поїсте.

І ось вона швиденько несе глечик з водою, щоб вмитися, рушник подає, за стіл садить.

Здивувався купець побаченому, але про себе подумав, що це цирк при сторонньому та вирішив побути довше у селянина, надіючись на те, що жінка не витримає та зірветься на чоловіка.

Сидять вони за столом, дружина селянина за ними доглядає, вся світиться від радості, а купець час від часу все розмову переводить на не проданий урожай, так як вони взимку жити будуть.

А дружина селянина весь час йому відповідає:

– Все влаштується як-небудь, проживемо! Зараз головне, щоб чоловікові і гостю добре було.

Купець здивувався ще більше. Довго вони так сиділи. Зрештою, купець зрозумів, що програв суперечку. Дістає свій гаманець і каже:

– Так, чоловіче, багато я побачив на цьому світі, але таких золотих дружин, як у тебе не бачив. Ти був правий. Ось твої гроші і живіть щасливо! – З тим і відкланявся.

«Мудра жінка влаштує свій свій дім, а безумна зруйнує його своїми руками…», – йдеться в книзі Притч. Дійсно від мурості жінки залежить щастя й благополуччя в домі. Така жінка є благословенням Божим для чоловіка.

Джерело