Що сказати дітям у цей непростий час. Рекомендація психолога.

Цей випадок трапився колись у Японії під час війни. Хлопчик ніс на спині вбитого молодшого братика, щоб поховати його вдома. Зустрічний солдат порадив покинути вже мертву дитину, щоб самому було легше йти… Хлопчик відповів: «Він не важкий. Він не спричиняє мені складності. Це ж мій брат!”. Солдат зрозумів і гірко заплакав… З того часу це зображення стало символом єдності у Японії. Нехай думка: «Мені не важко, він – мій брат, вона – моя сестра!» стануть нашим девізом: Якщо він упаде, я його підніму! Якщо вона спіткнеться, я її підтримаю! Якщо хтось втомиться, то я допоможу! Якщо ослабне, я стану йому опорою! Якщо хтось помилиться, – я першим вибачу! Якщо світ покине його, то я носитиму його на спині, тому що він не тягар мені. Він – мій брат чи моя сестра. Ми всі – брати і сестри! Хвала Співчуттю! Джерело

Якось у магазин увійшла нещасна жінка з виснаженим обличчям і попросила бакалійника дати їй продукти, щоб вона змогла приготувати обід для дітей. Він запитав жінку, скільки у неї грошей. Вона відповіла: ‒ Мій чоловік загинув на війні. І я нічого не маю, крім маленької молитви. Торговець був не дуже сентиментальним і вважав, що його бакалійна лавка – не місце безкоштовної роздачі хліба незаможним. Він недбало кинув: ‒ Напишіть її на аркуші паперу, ‒ і знову взявся за роботу. На його подив, жінка вийняла з кишені шматок паперу і простягла його бакалійнику через прилавок. Вона сказала: ‒ Я зробила це вночі, коли наглядала за своєю хворою дитиною. Не встигнувши схаменутися від несподіванки, бакалійник взяв клаптик паперу, але тут же пожалів, що зробив це: як же йому тепер вчинити і що відповісти? Аж раптом у нього з’явилася ідея. Навіть не прочитавши молитву, він поклав аркуш паперу на терези і сказав: ‒ Подивимося, чого вона варта. На його подив, коли він поклав на іншу чашу терезів буханець хліба, стрілка терезів навіть не ворухнулася. Він ще більше зніяковів від того, що стрілка продовжувала стояти на місці, хоча він швидко накладав продукти на ваги, оскільки дивилися покупці. Бакалійник спробував бути грубим, але безуспішно. Він почервонів, і тому ще більше розлютився. Зрештою, він пробурмотів: ‒ Ну, це все, що можуть витримати ваги. Ось пакет. Вам доведеться все це запакувати самій. Я зайнятий. Видаючи звуки, схожі на тихе схлипування, жінка взяла кульок і почала упаковувати їжу, витираючи сльози рукавом щоразу, коли вивільнялася рука. Бакалійник спробував було не дивитись, але миттю помітив, що дав жінці досить великий пакет, у якому залишалося ще трохи місця. Тому, нічого не сказавши, він поклав на прилавок велику голівку сиру. Він не побачив боязкої вдячної усмішки, що блиснула в її вологих очах у відповідь на доброту бакалійника, яка спростувала перше оманливе враження про його скнарість. Коли жінка пішла, бакалійник підійшов до ваг, чухаючи голову і похитуючи нею в подиві. Згодом він знайшов розгадку. Ваги були зламані. Минали роки. Бакалійник часто згадував цей випадок і не знав, чи була правильною та розгадка, що він знайшов. Чому молитва тієї жінки була вже написана та готова для того, щоб задовольнити його несподівану вимогу? Чому бідна жінка прийшла саме тоді, коли терези були зламані? Що так збило його з пантелику, щоб він навіть не помітив цієї поломки і продовжував накладати продукти, коли на чаші терезів лежав лише клаптик паперу? Він почував себе дурнем і не розумів, що робив. Бакалійник ніколи більше не бачив цієї жінки. Але ж він ніколине бачив її і до цього. І все-таки до кінця свого життя він пам’ятав її краще, ніж будь-якого іншого покупця. Він знав, що той випадок не був плодом його уяви, тому що в нього все ще зберігається клаптик паперу, де була написана молитва тієї жінки: «Будь ласка, Господи, дай нам хліб наш насущний» Автор: GoodGhost Джерело

1. Займайся спортом. Він не тільки подарує тобі здорове, сильне, підтягнуте тіло, а й навчить, як гідно перемагати, граціозно програвати, поважати авторитети, працювати в команді, розпоряджатися своїм часом і уникати неприємностей. 2. Чоловіки задають тон відносин, так що на тобі завжди лежить величезна відповідальність. 3. Чим раніше ти почнеш економити і відкладати гроші, тим краще, тому що коли-небудь вони тобі сильно знадобляться. 4. Ось пральна машина, праска, пилосос, швабра і ганчірки . Будь ласка, користуйся ними. 5. Укріплюй свою віру, розвивай усвідомленість, шукай шлях до духовного розвитку. 6. Ніколи не будь хуліганом і ніколи не починай бійку, але якщо хтось ображає тебе, захищайся. 7. Знання та освіта – це те, що назавжди залишиться з тобою. 8. Стався до жінок з повагою, увагою і ніжністю. Одному жити погано, але ще гірше жити з тією, яка тебе ненавидить. 9. Гордися своєю зовнішністю: ти – унікальна, неповторна людина з властивою тобі одному чарівністю і шармом. 10. Будь одночасно сильним і добрим. 11. Взаємна повага – ключ до добрих стосунків. 12. Ввічливість все ще відіграє велику роль в спілкуванні. 13. Тиск з боку однолітків – страшна річ. Будь самодостатнім, і тоді інші підуть за тобою, а не захоплять тебе за собою. 14. Дарувати квіти без причини – це завжди гарна ідея. 15. Краще бути добрим, ніж бути правим. 16. На почутті гумору тримається щасливе життя. 17. Будь ласка, вибирай дружину мудро. Від моєї невістки багато в чому буде залежати, як багато часу я зможу проводити з тобою і внуками. 18. Не забувай дзвонити мамі, тому що я завжди буду сумувати за тобою. Джерело

“Мої дорогі діти! Завтра ви приїдете до мене в гості, тому що завтра у мене ювілей. Ви побачите, що я старію. Будь ласка, будьте терплячі і спробуйте зрозуміти, через який етап життя я зараз проходжу … Якщо я або тато будемо вам розповідати те, що вже розповідали рік назад, якщо ми будемо повторювати одні й ті ж історії знову і знову, не перебивайте нас, не відповідайте роздратовано: “Ти це вже розповідала мільйон раз”. Будь ласка, просто послухайте ще раз. Постарайтеся згадати ті часи, коли ви були маленькими, і я читала вам одну і ту ж казку знову і знову, поки ви не засипали. Коли я кажу, що не хочу зараз приймати ванну, не гнівайтесь на  мене. Краще згадайте, як вечорами після важкої роботи, ми вмовляли прийняти душ вас, коли ви були дітьми. Коли ви бачите, наскільки я неосвідчена в тому, що стосується нових технологій, просто дайте мені час навчитися. І не дивіться на мене так! Пам’ятаєте, як я терпляче вчила вас робити щось нове належним чином? Як вчила вас одягатися, розчісувати волосся, вирішувати кожен день складні життєві питання. Приходять дні, коли ви все гостріше і гостріше будете помічати, що я старію. Прошу вас, будьте терплячі. І спробуйте зрозуміти, через що я проходжу, намагаючись розібратися в ваших гаджетах і скайпі. Якщо я іноді втрачаю думку, дайте мені час згадати, про що йде мова. Не проявляйте нетерпіння. Просто знайте: найголовніше для мене – бути поруч з вами. Ви завжди будете займати найголовне місце в моєму серці. Коли мої старі, втомлені ноги не дозволяють мені ходити так швидко, як ходите ви, подайте мені руку і підлаштуйте свій крок під мій. Я теж подавала вам руку, коли ви тільки вчилися ходити. І в ці дні мені не було сумно! Просто побудьте трохи зі мною. Спробуйте зрозуміти мене. Дайте мені можливість дожити до кінця своє життя в любові і терпінні. Пам`ятайте: я бережу час, проведений з вами, і сприймаю його, як дар. З великою посмішкою і величезною любов’ю я закінчую цей лист. Просто хочу нагадати: люблю вас, мої дітки!” Джерело

Багато років я жила ідеалізованими уявленнями про справжнього чоловіка. Підтримуючи соціальну пропаганду, я вірила, що справжній чоловік – це набір з грубого голосу, широких плечей, вольового погляду і соціально-героїчних вчинків. Такий собі альфа-самець, завжди готовий до любовних пригод і бойових дій. Поступово прийшло усвідомлення, що справжній чоловік – не тільки той, який може сказати: «Хей, крихітко, я врятую тебе», – і потім кидається захищати тебе. Це тільки одна сторона мужності … Але є й інша сторона. Треба мати велику мужність, щоб приголубити жінку і вислухати, що у неї наболіло на душі, не ображаючись і не гніваючись, взяти на себе її душевний біль. Потрібно мати велику мужність, щоб приймати жінку з усіма її настроями та їх перепадами, з виразами обличчя і інтонаціями. Потрібно мати колосальну мудрість, щоб допомогти жінці знайти правильний шлях з ситуації, показати їй дорогу і при цьому не вестися на її маніпуляції і емоції. Потрібно мати велику внутрішню відповідальність, щоб створити сім’ю і взяти за себе роль годувальника, відповідальність за життя, розвиток і щастя кількох людей. Це воістину мужньо. Справжній чоловік – зовсім не той, хто завжди і скрізь готовий зайнятися коханням, щоб отримати задоволення, як це подають ЗМІ. Справжній чоловік здатний прислухатися до почуттів жінки і принести задоволення їй, здатний відмовитися від власного бажання, коли бачить, що жінка не готова. Здатний ставитися до жінки не тільки як до сеkсуального партнера, а й як до дитини, як до королеви, як до музи, як до матері своїх дітей. Чоловік – це не той, хто нічого не відчуває і нічого не боїться: у нього є і почуття, і страх, але він в змозі з ними впоратися. Справжній чоловік – це той, хто може піднятися над жіночими емоціями, побачити за ними маленьку налякану дитину і дати їй захист. І він має мужність любити і жити з відкритим серцем, хоча це буває складно … Автор – Юлія Мангалам Джерело

Чудовий психолог, цитати якого ми підібрали, сьогодні відомий багатьом. Лише  прочитавши витяги з роздумів Олександра Григоровича Свіяша, можна справді описати це заняття як індивідуальний психоаналіз, а за вдалого збігу обставин – і як психотерапію. ♦ Хто сказав, що людина обов’язково повинна мати сім’ю? Це міф і не більше. Набагато краще виглядає щасливий холостяк, ніж нещасна пара, в якій кожен сам мучиться та одне одного мучить. ♦ Ви завжди будете отримувати те, що засуджуєте, з чим боретеся. І так буде тривати доти, поки ви не зміните свого ставлення до людей або обставин. Дозвольте їм бути такими, якими вони є реально, а не такими, якими ви б хотіли їх бачити. Змінюватися треба саме вам, а не іншим людям. ♦ Якщо у тебе зародилася любов до якоїсь людини – вона тобі нічого не винна! ♦ Відчуй себе сьогодні тим, ким хочеш стати завтра. ♦ Чоловік ображається на дружину, тому що він думав, що вона здогадається, що йому завтра знадобиться біла сорочка. Дружина ображається на чоловіка, бо вона думала, що він здогадається купити їй квітів. Дитина ображається на батьків, тому що вони повинні були здогадатися, що їй потрібен новий конструктор, і т. д. Тобто спочатку ми придумуємо, як повинні поводитися інші люди. Потім переконуємося, що вони себе так не поводять. І ображаємося на них за це. Це нормально, адже в божевільні ще й не те буває. ♦ Кожна людина вигадує собі свій набір недоліків, а потім десятиліттями побивається через них. Ну що ж, це теж робота. ♦ Змінити можна лише себе, але хто ж із цим погодиться? Набагато звичніше засудити навколишніх і кинутися в бій за їх удосконалення. ♦ Якщо ваш «опонент» знаходить спосіб дістати вас, то ви маєте бути йому вдячними тому, що він намацав саме ту цінність, якій ви надаєте надлишкове значення! Тому будь-який скандал – це добре! Фактично це – безкоштовна діагностика вашої ідеалізації! І не тільки діагностика, а й лікування. ♦ Дайте коханому (чи коханій) гуляти на максимально довгому повідку – він найміцніший. ♦ Якщо намагатися зрозуміти сенс подій, що відбуваються з вами, то можна швидко опинитися на прийомі у психіатра. ♦ Наш організм – смітник для емоційних покидьків. Він як може засвоює і бореться з ними, а потім здається. Захворювання є формою протесту організму проти того, що ви влаштували з нього смітник. ♦ Життя не може бути ні справедливим, ні несправедливим, оскільки все в ньому має причини та наслідки. ♦ Наш дух визначає наше буття. Здоров’я в голові, а не в аптеці! ♦ Будь-яка ситуація – це не привід для хвилювань, а лише можливість для роздумів про причини подій, що відбуваються. ♦ Подобатися всім – завдання практично нездійсненне. Принаймні, при житті. ♦ «Не осуджувати» зовсім не означає, що ви повинні ставати таким, як та людина, яка вам не подобається. ♦ Ви можете залишатися таким, як вам хочеться, але важливо вміти не впадати в довгі переживання, якщо щось не збігається з вашими очікуваннями. ♦ Любов – субстанція, за наявності якої абсолютно не страшно наступити на горло власному егоїзму, а навіть, навпаки, приємно. ♦ Життя підбирає людей в сімейні пари таким чином, щоб кожен з подружжя руйнував цінності, яким надає надмірне значення інший член подружжя. ♦ Зазвичай ми швидко забуваємо про свої успіхи і концентруємося на невдачах. Це неправильно, варто завжди пам’ятати про свої досягнення – вони дають нам сили для взяття нових рубежів. ♦ Якщо на вашому вікні вивіска: «Життя – це боротьба» або «Мені ніколи не знайти мого єдиного коханого», вам люб’язно організують таке життя, про яке ви заявили. Джерело

КОРОТКА ВІДПОВІДЬ: Ніяк. Бо він є. І подарунки таки від нього. ДОВГА ВІДПОВІДЬ: По-перше, Миколай справжній і Миколай є. Бо він — святий. Не казковий персонаж. Не супергерой. Не Дід Мороз, вигаданий якимись людьми з метою замінити, стерти, забути, знецінити пам’ять про справжнього святого. Це святий, якого неможливо «стерти», бо він на Небесах. Є і буде завжди. Це не просто якийсь «Миколайчик», ні. Його дива, зцілення, молитви за нас — щось незбагненне! Тому про святого Миколая таки варто більше дізнаватися і нам, і нашим дітям, не просто з легенд, які часто нагадують казочки, а отже, зрівнюють святого з казковим несправжнім Дідом Морозом, а з історії життя святих і з нашої сучасної історії християн. Власне, самим творити цю історію див, молячись до Миколая, отримуючи дарунки-відповіді від Нього. По-друге, дарунки під подушками — то справді від Миколая. Бо саме цей святий допомагає нам під час вибору подарунку. Дуже непомітно для нас. Лише пригадайте, як, шукаючи дарунки, знаходили те, що давно шукали, або те, що було чиєюсь невимовною мрією (а Ви думали — просто так, для настрою)… Миколай сходить на Землю, ходить з нами по магазинах чи подає необхідні матеріали, коли творимо щось руками. То все він. Але ми — його руки, ноги, усмішки… Його посланці. І наші діти також. І, як тільки зможуть усвідомити, зразу маємо їм про це сказати. Взяти мамі дитину з собою у магазин, аби таємно разом обрати дарунок для тата. Взяти татові дитину, щоб вибрати дарунок мамі. Прислухаючись до серденька, оченят, обираючи на доторк, смак, нюх… Дослухаючись до Миколая, який стоїть поруч…Тоді до дітей буде зовсім просто донести правду: «Часом дарунки для тебе Миколай просить купити твоїх батьків, бабусю чи дідуся. Вони його посланці. І ти теж його посланець для когось». Власне, це завжди буде правдою. Просто «дозованою». У якомусь віці не говоритимемо про посланців, а колись розповімо. Цього неможливо зробити з Дідом Морозом. Бо там таки треба зізнатися, що то вигадка й казка. Звісно, казка з любов’ю до дитини. Але казка. Не щось небесне і дуже близьке водночас, що навіки у нашому серці, що справжнє-справжнісіньке. По-третє, маємо пам’ятати, що є люди, для яких посланцями Миколая можемо бути тільки ми. Бо, якщо не ми, то більше не буде Миколаю через кого передати… Діти з кризових сімей, люди літнього віку, люди з інвалідністю, військові і часом просто наші сусіди. За місяць, тиждень, день до свята варто запитувати себе: «Чи справді я вже зовсім-зовсім не можу стати посланцем Миколая ще для когось цього року?» По-четверте, в Миколая, передусім, маємо просити чогось, що не купиш за гроші й не потримаєш у руках. Дитячі листи не мають починатися з піжам з єдинорогами і машинок на радіоуправлінні! І про це дітям маємо казати змалку. Бо так цінно у час перебування Миколая на Землі, просити в нього духовних дарів! Бо він поруч, дуже близько. Просити всього, що зможе випросити в Бога лише він, чого не купить тато за найбільші гроші, чого не замовить мама в наймасштабнішому інтернет-магазині. Просити, мріяти, бажати, аби він знав, що нам принести. Бо мрії — це плани Бога щодо нас на Землі. Я знаю дитину, яка просила в Миколая братика, і рівно через 9 місяців від 19 грудня його отримала. І знаю, що є люди, яким Миколай приносив чоловіка чи дружину, друга чи вчителя, здоров’я чи прекрасного лікаря, душевний спокій чи добру звістку. І навіть тим, хто не просив, — приносив. Бо він дуже добрий та люблячий святий… Наталія Сиротич Джерело

1. Одного разу ти зрозумієш, що залишилася одна. Насправді ти завжди була одна, але це розуміння зазвичай запізнюється. Батьки вмирають, чоловіки змінюються, коханці зраджують, діти ростуть. Або ти сама йдеш від них тому, що вони тепер чужі. Ламається те, що працювало ще вчора. Не важливо, що саме станеться, пам’ятай: самотність завжди за спиною, як зима. Зрілість – це здатність бути одною, не драматизуючи. Готуватися краще заздалегідь, я розповім, як. 2. Всіх, крім близької рідні можна замінити. Ніхто і ніщо не буває в одному екземплярі. Впускайте нових людей в своє життя, навіть якщо не розумієш поки, чи є у вас спільне. Одного разу ти зрозумієш, що залишилася одна, і це врятує тебе. 3. Завжди пробуй нове. Їжу, одяг, маршрути, гаджети, активності, фільми, книги, теорії і пояснення всесвіту. Мозок зроблений з ледачої жуйки. Чим далі, тим більше він хоче гнутися в одних і тих же місцях, інші його звивини прагнуть зникнути. Не дозволяй йому припадати до одних і тих самих речей, задоволень, шляхів, способів і трюків. Завжди пробуй нове, особливо – коли тобі лінь, страшно або не хочеться. Одного разу ти зрозумієш, що залишилася одна, і це врятує тебе. 4. Пробач всіх, кого можна, інших забудь. Забуття – краще покарання і найкращі ліки. І ніколи ні з ким не сперечайся, краще зроби манікюр. 5. Поспішати нікуди. Все, що відбувається швидко, живе недовго. Якщо дійсно чогось хочеш, – зробиш. Якщо перехотілося, значить, було не потрібно. Ризиковані бажання і вчинки відкладай, даючи їм «відлежатися». Роби щось, у чому ти не впевнена, лише якщо бажання невідступно переслідує тебе довгий час. 6. Якщо дуже хочеш чогось, і вважаєш це правильним, роби. Бажання і є життя. Давай бажанням жити всередині і стеж за ним. Якщо не зникло – слідуй йому. 7. Не здавайся, поки чогось хочеш. Удача, це – досвід, тобто – кількість повторень. Будь-яка невдача – брак досвіду і компенсується досвідом. Сміливість і ризик – це досвід. Те, що часом виглядає, як нахабство – це досвід. Стійкість, терпимість, вміння прощати, стійкість і незалежність – все це досвід. Головне – не здаватися, поки чогось хочеш. 8. Ніщо не кінець, навіть кінець: все – лише течія. Пам’ятай про це в розпачі, в горі, біля могили друга, читаючи лист коханого, який покинув тебе. Неодмінно буде день, коли ти скажеш: «І на краще!» (Особливо це стосується коханого) Ніщо не кінець: одного разу ти зрозумієш, що залишилася одна, і ця думка врятує тебе. 9. Ніщо не кінець, але кінець близький. І корисніше думати, що він – завтра. Тоді легше слідувати всім цим пунктам. 10. Роби що хочеш, але подбай про своє тіло, інакше воно несподівано помститься тобі. Набудь звички питати, чого воно хоче, і виконувати це. Якщо ти ніколи не слухала тіло і не знаєш, як воно розмовляє, почни з простих речей на зразок лісових прогулянок, плавання або йоги. Далі все відбудеться само: тіло чекає, щоб його почули. 11. Романтика, любов і пристрасть – це прекрасно. Але якщо плутати їх з сексом, можна надовго залишитися без нього. А це нерозумно і шкідливо. Зроби так, щоб у тебе був секс. Нехай романтика і любов, прийшовши, застане тебе в ліжку з новим коханцем. 12. Останнє, про що варто хвилюватися: що подумають про тебе люди. Люди думають в основному про себе, а також – про тебе, міряючи по собі. Тобто – вони не думають ні про тебе, ні одна про одну. 13. Бійся впевненості. Впевненість – початок маразму. Сумнівайся, допускай інші варіанти, залишай відкритими шляхи відступу собі й іншим. Я сумніваюся в кожному пункті, який я написала. Але цю секунду, мабуть, все залишу як є. Одного разу я залишуся одна, і перевірю, чи врятує мене все це. P.S. Це єдиний пункт, в якому я не сумніваюся: бережи друзів. Друзі – єдине, що варто накопичувати (мені поки вдається). Одного разу я зрозумію, що залишилася одна, а друзі тут же нагрянуть і скажуть: ти зовсім очманіла, у тебе ж є ми. І це правда! Джерело