Учителю, чому в Біблії йдеться про неосудження? Невже це так важливо? І чому? – Запитав учень. Учитель дав учневі повітряну кульку, на дні якої було трохи бруду, і попросив його стати перед ним та надути кульку. Учень почав надувати. – Що ти зараз бачиш? – Запитав учитель. – Я бачу вас і кульку. – Надми ще трохи, – попросив учитель. Учень дмухнув кілька разів. Куля стала більшою. – Що ти тепер бачиш? – Вас мені майже не видно, я бачу в основному тільки кулю, по стінках якої розтікається бруд, – відповів учень. – Надми її ще більше. Після того, як куля стала ще більшою, вчитель знову запитав: – Що ти бачиш? – Тільки брудну кулю і більше нічого. – Надувай ще, – сказав вчитель і відійшов подалі. І на цей раз учень послухався, продовжуючи старанно дути. Але більше розтягуватися кулька не могла і… бax! – вона тріснула, розбризкуючи на всі боки бруд. Учень втратив дар мови і стояв, оглядаючи себе, всього заляпаного брудом. – Ось саме це і відбувається, коли ти думаєш про чужі недоліки, слабкості і гріхи. Через засудження ти перестаєш бачити саму людину, а бачиш лише свої засуджуючі недобрі думки і почуття, які також можуть у будь-який момент “тріснути” і забруднити своїм брудом не тільки тебе самого, а й оточуючих, якщо, звичайно, ти не перестанеш “роздувати” свої нечисті уявлення про інших. «Тому не судіть нічого передчасно, аж доки не прийде Господь, Який освітить таємне у темряві і виявить сердечні наміри» (1Кор. 4:5) кожної людини. «Один є Законодавець і Суддя, Який може спасти і пoгyбити» (Як. 4:12). «Не судіть, то і вас не судитимуть; не осуджуйте, то й вас не осудять; прощайте, то й вас прощатимуть» (Лк. 6:37). Джерело