Мудра притча про те, чому не завжди слід звертати уваги на чужі думки

Якось батько з сином мандрували. Батько сидів на віслюку, а син вів віслюка за вуздечку. Раптом вони почули, як один перехожий каже іншому: – Поглянь на цього бідного хлопчика. Його маленькі ніжки ледь встигають за віслюком. А жорстокий батько не знає жалю. Чоловік взяв ці слова близько до серця. Він зліз з віслюка і звелів сину їхати верхи. Не минуло й кількох хвилин, як вони зустріли інших перехожих, які почали показувати на них пальцями і хитати головами: – Яка ганьба! Малий їде верхи, як султан, а його бідолашний батько біжить слідом. Хлопчик страшенно зніяковів і попросив батька сісти позаду нього. – Люди добрі, подивіться на це, заголосила жінка під чадрою. – Як вони мучать нещасну тварину! У неї вже хребет провис, а старий і малий нероби сидять на ньому, як на канапі. Батько з сином мовчки злізли з віслюка і, понуривши голови, побрели далі. За рогом вони зустріли інших перехожих, які почали насміхатись з них: – Чого це ваш віслюк нічого не робить, не приносить жодної користі, навіть не везе когось із вас на собі?Батько зітхнув, пригостив віслюка соломою і сказав синові: – Хоч би що ми робили, хлопче, обов’язково знайдеться той, хто з нами не погодиться. Гадаю, ми самі маємо вирішувати, як нам мандрувати. Джерело

Гіпотетична ситуація: що буде, якщо кинути жабу в каструлю з гарячою водою? Вона миттєво вистрибне. А що, якщо ту ж саму жабу покласти в каструлю з холодною водою, поставити на плиту і поступово нагрівати? Жаба розслабиться. Вона, звичайно, помітить, що стає тепліше, але подумає: «Трошки зайвого тепла не зашкодить». А закінчиться все тим, що вона звариться. Багато що в житті накопичується поступово. Особливо борги, зайва вагу і погане здоров’я. Не можна недооцінювати дрібниці. Джерело

Жінка середнього віку потрапляє в автокатастрофу. “Швидка допомога” домчала до лікарні. Вона то приходить до тями, то втрачає притомність і просить Бога зберегти її життя. Бог каже, щоб вона не хвилювалася, Він обіцяє, що вона житиме ще довго-довго. Її час іще не настав. Жінка лежить в лікарні, поки зростаються переломи, і тут їй спадає на думку, що вона може зробити ще дещо. Вона вирішує прибрати живіт, а ще було б непогано збільшити груди і зменшити ніс. Вона виглядає і почувається новою жінкою. Вона така задоволена своїм новим тілом, що не може дочекатися, коли вийде з лікарні і покаже себе світові. Через декілька хвилин після того, як жінка покидає лікарню і йде додому, з-за рогу вилітає автобус і збиває її на смерть. Вона потрапляє до раю, але така розгнівана, що одразу кидається до Бога: “Ти казав, що я житиму довго-довго. І що?” Бог уважно дивиться на її обличчя і каже: “Я тебе не впізнав” Мораль: Ти зможеш прожити і по-справжньому насолодитися своїм життям лише тоді, коли приймеш себе і не шукатимеш для себе інших образів. Любіть себе і вдосконалюйте те, що у вас вже є. Ви неповторні і прекрасні! Автор невідомий

Якщо шукаєш погане, то обов’язково знайдеш. Притча про китайського мудреця, яка навчить вас звертати увагу на хороше! Один старий та дуже мудрий чоловік сказав своєму приятелеві: «Уважно поглянь на кімнату, в якій ми знаходимося і постарайся запам’ятати речі коричневого кольору». В кімнаті було багато чого коричневого, й друг швидко впорався з цим завданням. Але мудрий китаєць йому поставив наступне запитання: «А тепер заплющ очі й перелічи всі речі синього кольору». Друг розгубився й навіть обурився: «Я нічого синього не помітив, адже я запам’ятовував тільки речі коричневого кольору!». На що мудрець відповів: «Розплющ очі й озирнися – в кімнаті ж так багато речей синього кольору». І це було чистою правдою. Тоді старий продовжив: «Якщо ти шукаєш в кімнаті речі лише коричневого кольору, а в житті – лише погане, то ти й звертатимеш увагу лише на них, лише вони тобі запам’ятовуватимуться та братимуть участь у твоєму житті. Запам’ятай: якщо ти шукаєш погане, то ти обов’язково його знайдеш і не помітиш нічого хорошого». Джерело

Учень запитав у вчителя: “Чому існує стільки труднощів, які так сильно заважають досягти мети?” Те, що ти вважаєш труднощами, — сказав вчитель, — насправді — частина твоєї мети. З цим не потрібно боротися. Ці труднощі просто потрібно враховувати, коли будеш вибирати шлях до мети. Ось уяви, що стріляєш з лука в ціль. Мета знаходиться далеко, раптом несподівано опускається туман. Хіба ти будеш воювати з туманом? Ні, ти просто почекаєш, коли він розсіється. Потім раптом вітер підніметься. Ти знову почекаєш, адже вітер віднесе твою стрілу далеко від цілі. Ти просто ненадовго відтягуєш свій постріл, будеш чекати, коли вітер стихне. Якщо у тебе важкий лук, і ти рідко потрапляєш в ціль, ти починаєш тренуватися. Пройде зовсім небагато часу, і ти будеш влучати в ціль все частіше. Учень знову запитав вчителя: “Але ж бувають люди, яким постійно щастить. Всього у своєму житті вони домагаються легко. Чому в моєму житті так багато перешкод?” На що вчитель відповів: “А ти не дивись на інших. У кожної людини в житті свій шлях і свої цілі. А ти повинен вибрати свій шлях, знайти свою мету в житті і йти до неї”. І додав: “А ще я хочу, щоб ти зрозумів, що труднощі існують, щоб людина зрозуміла, всю цінність перемоги. Справжнього успіху без труднощів не буває. Тому вистачить скаржитися на труднощі, а краще сміливо йди до своєї мети. А якщо у тебе немає на це сил, то знайди собі іншу мету, легшу. Таку, яку можна досягти, не прикладаючи так багато зусиль”. Джерело

Змія почала переслідувати світлячка, який літав низько у траві. Світлячок зупинився і промовив до неї: – Чи можу я задати вам три питання? Змія відповіла: – Так. Світлячок розпочав: – Я належу до вашого харчового ланцюжка? Змія відповіла: – Ні. Тоді світлячок продовжив: – Я зробив вам щось погане? Змія знову ж відповіла коротко: – Ні. Тоді світлячок задав їй останнє питання: – Тоді скажіть, чому ви хочете мене з’їсти? Змія без жодних роздумів відповіла: – Тому що мені нестерпно бачити, як ти сяєш. Мораль цієї історії: Часто деяким людям нестерпно бачити, як ви сяєте, тому вони діють як змії, тишком-нишком і готові знищити вас просто за те, що ви є щасливішими/красивішими/успішнішими/… за них. Тому намагайтеся “не сяяти”, тобто не показувати, коли вам добре живеться. Щасливим потрібно бути тихо, бо так мало залишилося тих, хто дійсно вміє радіти від душі за ближнього, без заздрості, злості і лестощів… Є два типи заздрісних людей: перші хочуть все, як в тебе, а інші – щоб в тебе взагалі нічого не було… Бережіться і тих, і інших! Джерело

Король збудував величезний палац. В одній залі усі стіни  було  оздоблено дзеркалами. Одного вечора, ще до того, як у палаці  оселилися  люди,  туди  пробрався пес. Він зайшов до дзеркальної зали і завмер, побачивши навпроти себе кількох собак. Озирнувшись довкола,  збагнув,  що  вони оточили його з усіх боків. Щоб налякати їх, він  вишкірив  зуби.  Однак собаки не злякались, а теж вишкірилися. Тоді він загарчав, і вони тут же загарчали у відповідь. Пес  почав  сердито  гавкати.  Але  собаки не відставляли  і  гавкали  не  менш  сердито. Що більше злився пес, то лютішими ставали його вороги. Вранці у дзеркальній залі знайшли нещасного мертвого пса. Він   був   там   один. Ніхто з ним не бився, ніхто йому не загрожував. Він злякався свого відображення і загинув у боротьбі з самим собою.

Учителю, чому в Біблії йдеться про неосудження? Невже це так важливо? І чому? – Запитав учень. Учитель дав учневі повітряну кульку, на дні якої було трохи бруду, і попросив його стати перед ним та надути кульку. Учень почав надувати. – Що ти зараз бачиш? – Запитав учитель. – Я бачу вас і кульку. – Надми ще трохи, – попросив учитель. Учень дмухнув кілька разів. Куля стала більшою. – Що ти тепер бачиш? – Вас мені майже не видно, я бачу в основному тільки кулю, по стінках якої розтікається бруд, – відповів учень. – Надми її ще більше. Після того, як куля стала ще більшою, вчитель знову запитав: – Що ти бачиш? – Тільки брудну кулю і більше нічого. – Надувай ще, – сказав вчитель і відійшов подалі. І на цей раз учень послухався, продовжуючи старанно дути. Але більше розтягуватися кулька не могла і… бax! – вона тріснула, розбризкуючи на всі боки бруд. Учень втратив дар мови і стояв, оглядаючи себе, всього заляпаного брудом. – Ось саме це і відбувається, коли ти думаєш про чужі недоліки, слабкості і гріхи. Через засудження ти перестаєш бачити саму людину, а бачиш лише свої засуджуючі недобрі думки і почуття, які також можуть у будь-який момент “тріснути” і забруднити своїм брудом не тільки тебе самого, а й оточуючих, якщо, звичайно, ти не перестанеш “роздувати” свої нечисті уявлення про інших. «Тому не судіть нічого передчасно, аж доки не прийде Господь, Який освітить таємне у темряві і виявить сердечні наміри» (1Кор. 4:5) кожної людини. «Один є Законодавець і Суддя, Який може спасти і пoгyбити» (Як. 4:12). «Не судіть, то і вас не судитимуть; не осуджуйте, то й вас не осудять; прощайте, то й вас прощатимуть» (Лк. 6:37). Джерело