Ми кажемо, що дивно,У світі буває.Поганий живе –А хороший вмирає. А ця людина така золота,Вона добра – та бідна вона.А той поганий живе і жирієІ щастя має, і не хворіє. А таку гарну дівчину,Збила машина.А поганий живе,Хоч він, як скотина. Цей руку зламав,Того електрика вбила…В чому тут справа,У чому причина? Вам відповідь я розкажу.Було це давно, я так вам скажу: Жив на світі один чоловік,Було йому не багато ще літ.І був він побожній, і Бога любив,А Бог захотів, йому тайни відкрив. А ви послухайте люди його,Що він розповів, а це було давно: Був я у дома, чув голос згори,Сам Бог промовив до мене тоді:«Завтра у дома ти мусиш будь,Із моїм ангелом рушити в путь.» І справді в ранішні години,Лиш тільки я прокинутись встиг. Ангел у вигляді людини,Прийшов до мене на поріг.І так сказав: «мене прислали,З тобою треба мені будь. Відкрити тобі Божі плани,Скоріш рушаємо у путь.» І ми пройшли багато шляху…Зустріли слуг пана одного.Вони нас запросили зразу,На обід до пана цього. А пан розбагатів недавно,Бо скарб великий розкопав.Тому бенкет робить шикарнийІ всіх запрошує на бал. А там усіх він пригощає,Усіх цілує, обнімає.Гроші й дарунки роздає:Велике щастя в нього є. А сам говорить, щоб нікого,Не випускали з дому цього.Бо ввечері пан буде сам,Всіх пригощатиме вином. Вино чудове, дороге,Воно заморське є якесь.А справа саме не в вині,А в чаші, в чаші золотій. Бо чаша ця безцінна є,В світі немає їй ціни.І сталось тут найголовніше,І сталось тут найжахливіше. Мій Ангел – цей Божий слуга,Цю чашу у мішок хова.І треба – каже нам тікати, Щоб не змогли нас наздогнати.І ми побігли, а в дорозі,Я запитав у слуги Божім:«Навіщо чашу ти узяв,Та ти згрішив, бо ти украв. А Ангел так мені сказав:«Мовчи, бо час ще не настав!А зараз йдем у цю хатинку,Нам треба переспати нічку.»Хатинка бідна там стояла,Подув би вітер – вона б впала. Ласкаво двері нам відкрили,Вечерять щиро запросили.Поївши, спати положили,Бо люди добрії там жили. Але під ранок Ангел каже:«Вставай, бо нам потрібно йти.Бере мішок і виходи.»А Ангел сам взявши вуглинку,Бере і палить ту хатинку. А ми у гори поспішили,Присіли, трохи відпочили,Аж бачу хату ту в вогні.Сказав я Ангелу тоді:«А зараз, що ти наробив?Навіщо хатку ти спалив? Хороші люди там жили,Навіщо наробив біди?»А Ангел так сказав мені: «Мовчи, бо час ще не настав!»А нам з тобою треба йти.Ось там за сивою горою,Повернешся до дому свого. І ми розійдемось з тобою,Та, щоб туди хутчіш дійти,Провалля треба перейти.Дороги я туди не знаю.Ось там хатинка,Йдем спитаєм. З хатинки жіночка виходить,Питає: «Чим допомогти?»– Не можем стежку віднайти,Провалля хочем перейти.– Не має мужа зараз вдома, Мій любий синку, до мене йди.І людям цим через провалля,Стежинку в горах покажи»А хлопчик гарний, такий забавний, Нас до стежиночки привів.І тут цей – слуга Божий,Та хто б подумати це б зміг. Бере й штовхає цього хлопцяІ хлопчик падає униз.Провалля це таке глибоке,А хлопчик ойкнути лиш встиг. Із жахом вниз я подивився,Лежало мертве тіло там –І мене дух перехопило:Це вже занадто – це фінал. Там украв, там підпалив,А тут ще й хлопчика убив.І після всього цього,Ти ще й кажеш, що від Бога. До мене з неба ти прийшов!Та ти є злодій, ти палій.Так ти ще й вбивця, хлопця вбив!А Ангел каже: «замовчи! І Бога краще не гніви,Сядь, заспокойся, віддихни, Бо знаю зміниш думку ти.Тобі я зараз розкажу,Всю правду тобі одному.Почнем спочатку – чашу вкрав,Її пан добрий відкопав,А закопав пан злий. Який нікого не любив,Він був багатий і хотів,Скарби сховати від усіх.А чашу ту він отруїв. Ось ти уяви собі,Скількох людей я спас тоді.Коли я чашу ту узяв…Оце такий був Божий план. А хатку ранком я спалив,Добро цим людям я зробив.Після пожежі на місці цім,Знайдуть вони повно скарбів. Ти ж бачив люди добрі ці,Нагороду получать і в тім житті.І людям багатьом поможуть,Бо це також є планом Божим. – Ну, добре – я сказав тоді,Треба повірити тобі.А навіщо хлопця зараз вбив,Що він поганого зробив? «Так, хлопець цей є без гріха,Тому й забрав його життя.Якщо і далі в світі жив,То дуже сильно він грішив. І дуже грішний батько його,А після смерті сина свого,Батько покається за всеІ душу тим свою спасе. А смерть малого не проста,Спасеться ще не одна душа.І будуть жити вічні дні,І не горітимуть в огні.Бо це також є Божий план,Тобі його я розказав.» Я думаю, що не даремно,Я вам цю притчу розповів.Поки живем на білім світі,Нам треба висновки робить. Так, що людино, не грішиІ Бога свого не гніви.І не пліткуй ти, не суди,Не будеш мати ти біди. Бо невідомо зовсім нам,Який у Бога є ще план.Кого убити, покарати,Кого судить, кого спасати. Що Бог захоче – зробить всеІ не суди його за це.Золото плавить в огні,Бог випробовує нас всіх. Щоб вищу пробу получити,Нам з Господом потрібно жити.А він терпіння й віру дастьІ нам поможе в кожний час. Бо все, що робить Бог – святе,Захоче й душу забере!А вірним всім дарує Рай,Так, що мій друже вибирай. Якщо ти хочеш вічно жити,То Богу треба лиш служити.Бо тільки в вічності святій,Відкриє плани Він свої. Джерело
