Те, що ми називаємо любов’ю, насправді егоїзм і інфантилізм

Те, що ми називаємо любов’ю, насправді егоїзм і інфантилізм

Я рада, що я доросла до того, що усвідомила: сенс любові не в тому, щоб закохати в себе іншу людину. Але ми звикли видавати бажане за дійсне і романтизувати свої недоліки. Демонструвати свої милі вади зі зворушливого боку.

Коли ви хочете, щоб вас чіпали, пестили, обіймали, стискали – це пристрасть.

Коли ви хочете, щоб про вас всіляко дбали, вирішували ваші проблеми, робили вам подарунки, забезпечували вас – це інфантилізм.

  • Коли ви хочете, щоб вас несамовито любили, жити без вас не могли, проводили з вами весь свій час і відсунули все інше на другий план – це егоїзм.
  • Коли ви хочете терміново народити дитину від конкретної людини – це біологія.
  • Коли ви хочете, щоб коханий терміново зробив вам пропозицію \ кохана погодилася стати вашою дружиною – це залежність від громадської думки.
  • Коли ви любите – ви нічого не хочете. Ви просто любите.
  • Ви ходите по квартирі, чистите зуби, відправляєте робочі листи, купуєте хліб, п’єте чай, телефонуєте мамі – і одночасно любите ту людину. Коханий може бути в цей час де завгодно і з ким завгодно. Він може навіть не знати про те, що ви його любите. Різні проблеми ви вирішуєте і далі, життя тече, як зазвичай, але все одно якось вам радісно.

Так, це не практично, ірраціонально і дивно. Але саме це і є любов. Все інше – просто людські пристрасті.

Вибудовувати можна стосунки, а не любов. Боротися можна за життя дитини, перше місце на конкурсі або свої права, але не за любов. Очікувати можна відповідальності за слова та вчинки, чесності або розуміння, але не любові. Любов – не має практичного результату. Потрібно просто навчитися називати все своїми іменами, і тоді все стане на свої місця.

Любов – це просто приємне тепло всередині вашого тіла. І це найкраще, що мені доводилося відчувати.

Цікаві думки? Погоджуєтесь з ними чи ні? Діліться думками та враженнями в коментарях.

Джерело