Глибока притча про марноту земного багатства, яка змусить задуматися кожну людину!

Глибока притча про марноту земного багатства, яка змусить задуматися кожну людину!

Один чоловік придбав собі за час земного життя дуже багато різного добра, розважався у веселих компаніях, жив без Бога, але одного разу захворів на невиліковну хворобу.

Цей чоловік дуже боявся смерті, про несподіваний візит якої ніколи не думав. Тому покликав до себе жінку і почав просити: «Моя дорога дружино, допоможи мені, чим можеш, бо я дуже боюся помирати». А жінка зі сльозами на очах відповіла йому: «Чим я можу Допомагати тобі, коли вже лікарі не мають на тебе ради?»

Тоді він закликав свого сина і говорить: «Сину мій, для тебе я трудився усе своє життя, не раз наражався на небезпеку задля тебе, і все, що я придбав, віддаю тобі, але допоможи мені тепер, щоб я так не мучився». Із великим жалем син споглянув на батька і мовив: «Дорогий тату, ви знаєте, що я люблю вас від усього серця, завдячую вам за все. Я дуже радо допоміг би вам, однак це не в моїх силах».

Хворий скликав усю родину, всіх слуг, однак отримав від них таку ж відповідь. Тоді у відчаї закричав: «О брехливий світ, як жорстоко обманюєш людей! Я так вірно служив тобі тілом і душею, через що запропастив свою душу. Невже ж у нагороду за це я повинен гинути, а ти не хочеш допомогти мені? А де це щастя, що ти обіцяв мені? Люди добрі, я сам себе обманював. Хіба не краще було служити вірно Господу Богові, а Він, напевно, сьогодні допоміг би мені!»

Як часто людина приходить до потрібного переконання у годині смерті, особливо коли не підготовлена відходить у вічність. Золото і срібло випадає з її рук, все минає, немов сон. Тому нагадує нам Святе Писання: «У всіх ділах твоїх пам’ятай про кінець твій, і повік не згрішиш» (Сир. 7: 39).

Священник Юрій Парфанюк