Чому один має все, а інший – нічого? Найкраща притча про щастя від Любомира Гузара
Пішов один чоловік до Бога й говорить: – Я чув, Ти роздаєш людям щастя. – Роздаю, – відповів Бог. – Тоді дай і мені. – Я дам, тільки даром цим треба вміти дорожити. – Я зумію, – запевнив чоловік Бога і, отримавшищастя, пішов. Але незабаром йому здалося, що в інших щастя краще. Заздрість почала мучити чоловіка. Він намагався жити щасливо, але не виходило, начебто все є, та не вистачає, і ніби ситий, та всечогось хочеться. Так він мучився – мучився й дійшов до того, що від незадоволеності почав хворіти. Пішов чоловік знову до Бога. Господи, – звернувся він до Всевишнього, – чому ти одним даеш велике щастя, а iншим мале? Ти не правий у своєму звинуваченні. Мені треба набагато більше, ніж я маю, а ти дав набагато менше, ніж я хочу. Я дав тобі не просто велике щастя, а дуже велика, тільки ти не оцінив його. Як же велике, – обурився незадоволений чоловік, Якщо я нещасливий? Є люди, які і в малому знаходять велике, а є й такі, які у великому бачать тільки мале, – відповів Бог . Дай мені стільки, щоб я міг розгледіти своє щастя. – Я дам тобi те, на що ти заслуговуєш. Не зрозумів чоловік слів Божих, прийшов додому й побачив : усе навколо порожньо, наче тут ніколи нічого й не було. Господи! – заволав чоловік . – Ти ж не дав, а відняв у мене все! – Я взяв тільки те, що тебе не задовольняло, тепер ти почнеш будувати нове щастя і, можливо, побачиш його, якщо зможеш гідно оцінити. Щастя для кожної людини – це насамперед стан душі. Людина є щасливою, коли вона в своєму серці має спокій, коли вона свідома, що вона є в руках небесного Отця, який далеко ліпший для нас, ніж навіть наші рідні батько і матір, який хоче нам добра. І що би не було навкруги нас, та свідомість, що Бог нас любить, що Він є нашим Отцем, що Він за нас дбає, мені здається, що це є основний момент щастя . Блаженнійший Любомир Гузар Джерело
