“Два ангели” – приголомшлива історія про те, що всі випробування в житті даються нам не просто так
Два ангела, жінка, що біжить на роботу, круті сходи. – Штовхай, штовхай, кажу! – Сходи такі круті, на смерть розіб’ється! – Я підстрахую, тільки ногу зламає! – Кошмар, їй же на роботу, вона вже три дні поспіль спізнюється! – Так, а тепер вона ще й на лікарняному три тижні мінімум просидить. Її взагалі звільнять потім. – Так не можна, вона без роботи що робити буде, зарплата хороша! – Штовхай говорю, потім все поясню, штовхай! Ті ж ангели, траса, дві жінки в службовій машині, велика швидкість. Перед легковиком – КАМАЗ, завантажений колодами. – Кидай колоду, не тягни! – Цією колодою вбити можна, а якщо ще на швидкості в лобове потрапить, вони ж загинуть, у них діти! – Кидай, я відведу колоду, вони тільки налякаються. – Навіщо ж так, навіщо лякати?! – Давай кидай, я потім поясню… Після повороту плакат буде “Вас чекають вдома!”, вони вже від переляку відійдуть, притягни їх увагу до плакату, нехай зупиняться. – Плачуть обидві, додому дзвонять, жорстоко як! Корпоративна вечірка.Два ангела, чоловік, на руці обручка, дівчина. – Нехай ще вип’є. – Досить, він уже п’яний! Он як він на неї дивиться! – Ще налий, нехай п’є! – У нього вдома дружина, дітей двоє, він же ж уже контроль втратив, дівчину в готель запрошує! – Так, нехай, нехай вона погоджується! – Погодилася, йдуть, просто жах! Дружина ж дізнається, розлучаться! – Так, сварки не уникнути! Так і задумано. Захід, два ангела. Ну і работка, стрес суцільний! – Ти ж перший день на цьому рівні, так? Це рівень такий, навчання стресом, ви там на своєму першому рівні книжками, та фільмами вчите, а тут ті, кому книжки вже не допомагають. Їх доводиться зі звичної колії стресом вибивати, для того, щоб зупинилися, задумалися. Як живуть, навіщо живуть. Ось перша жінка, поки буде вдома сидіти, з ногою зламаною, знову шити почне, і коли її звільнять, у неї вже п’ять замовлень буде, вона навіть не засмутиться. Вона в молодості так шила, диво! Вона вже 10 років відкладає своє захоплення, все вважає, що треба працювати, що соціальні гарантії важливіші за душевну гармонію і задоволення від улюбленої справи. А шиття їй дохід ще більший принесе, тільки ще й із задоволенням. З двох жінок, які на трасі плакали, одна через тиждень звільниться, зрозуміє, що її місце вдома, з дитиною, з чоловіком, а не в чужому місті, в готелях тижнями жити. Вона другу дитину народить, на психолога вчитися піде, вони з вами на першому рівні співпрацюють. – А зрада, хіба вона може на користь піти?! Сім’я ж зруйнується! – Сім’я? Сім’ї там немає давно! Дружина забула, що вона жінка, чоловік п’є вечорами, сваряться, дітьми один одного шантажують. Це довгий процес, хворобливий, але кожен з них замислиться, жінка книжки почне ваші читати, зрозуміє, що зовсім про жіночність забула, навчиться з чоловіком по-іншому спілкуватися. – А сім’ю вийде зберегти? – Шанс є! Все буде від жінки залежати! – Ну і роботка! – Звикнеш, зате результативно! Як виб’єш людину із зони комфорту, так вона і ворушитися починає! Так більшість людей влаштовано! – А якщо і це не допомагає? – Ще третій рівень є. Там втратами вчать. Але це зовсім інша історія… Джерело