Хлопці зізналися, що вони думають про недоліки жінок, коли ті роздягаються

Вони сплять в наших майках, і виглядають у них дуже смішно. Вони люблять, коли їх цілують без зайвих слів. Вони збираються дві години, а потім кажуть: “Ось бачиш, я сьогодні швидко”. Вони люблять, коли ми одягаємо на їх ніжки носочки. Вони не вміють битися і завжди відчувають себе в безпеці поряд з нами. Вони запитують у нас, в який колір їм пофарбувати нігті. Вони вміють засинати від масажу у найбільш невідповідний момент. Вони люблять, коли ми гладимо їх волосся. Вони із задоволеним виглядом тягають нас по магазинах, прекрасно знаючи, що це для нас – мука. Вони люблять, коли їх носять на руках, хоча завжди кажуть: “Постав мене, я важка” Вони кричать, і їх дратує, якщо ми мовчимо в цей момент. Скандалістки маленькі  Вони люблять, коли ми купуємо їм білизну. Вони пам’ятають, коли буде 147 днів від вашої зустрічі. Вони завжди хочуть, щоб ми повернулися через 5 хвилин після сварки, і ніколи в цьому не зізнаються. Вони постійно кулупаються в наших телефонах і ревно запитують: “А хто це така…?” Вони завжди чекають наших SMS на ніч. Вони дуже люблять, коли ми прибираємо в квартирі, миємо посуд і готуємо вечерю. Вони завжди чекають допомоги від нас. Вони ходять в клуби з подружками, щоб ми нервували і дзвонили кожні півгодини. Вони люблять каву в ліжко і душ удвох. Вони вважають смертним гріхом, якщо ми заїкнемося про їх вагу. Вони ВСЕ розповідають про нас подружкам. Вони закривають очі руками, коли дивляться фільми жахів. Вони завжди приймають ванну тільки з піною. Вони включають голосно музику, бігають по квартирі в трусиках і майці, трясуть волоссям, стрибають і співають в гребінець, коли ніхто не бачить.   Вони іноді не беруть телефон, а потім кажуть, що спали або не чули. Вони не зможуть жити без фену і плойки для вирівнювання волосся. Вони знають, що ми без них не зможемо. Вони це вони. Спасибі їм. Джерело

1. Якщо жінці важко, і ти питаєш чи потрібна допомога, а вона каже що ні, то ми їй допомагаємо.2. Якщо вдома нема продуктів, вона каже, що купить сама, то ми все одно їдемо і купуємо, щоб вона не тягала. 3. Якщо вона вибрала м‘ясо в рибному ресторані, то вона хоче м‘яса.4. Якщо вона кричить на дітей, то забираєте дітей і йдете їх розважати. Вона їх любить, просто їй важко.5. Коли вона каже «ні», інколи це означає «так», залежить з якою інтонацією вона це каже.6. Якщо ви не зрозуміли, що «ні» – це «так», значить ви — не її мужчина. 7. Коли вона хоче спати, вона вас любить, просто хоче спати.8. Коли вона каже, що нічого не треба, це не означає, що вона нічого не хоче. Складайте гроші, вона просто хоче щось крутіше і дорожче. Сашко Мількович Джерело

У людей є властивість прив’язуватися до тих, хто на їхню думку, є відображенням їх самих.Особливо це стосується самотніх особистостей.Людина, яка приходить з нізвідки і розуміє тебе з півслова, людина, яка розділяє твої погляди, читає твої думки ще до того, як ти зважишся їх вимовити вголос, людина, яка заряджає тебе такою шаленою енергетикою, що здається до її появи твоє життя було безглуздим,а зараз тільки починається. Ти читаєш сотні цитат в день і мотивуєш себе, ти записуєш власні думки з цього приводу, але категорично відкидаєш одну єдину: “Є люди-епізоди. Вони приходять, коли ти найбільше потребуєш уроку саме в цей момент, і йдуть, коли урок засвоєний.Вони йдуть, розумієш? І ти відпускаєш.І чим швидше – тим менш болючіше буде для тебе.Побічний ефект від таких зв’язків – закоханість, почуття.Здається, що світ зупиниться, якщо він (вона) піде. Важка форма залежності, яка не сприймає ні голосу розуму, ні переконань збоку.Так ось. У цей момент, саме в цей момент ти падаєш. Падаєш так стрімко вниз з обриву своїх ілюзій, що всі знання, отримані раніше розбиваються в лічені секунди. І тільки одиниці можуть отримати з усього пройденого те, що змінить їхнє життя назавжди. Скажіть спасибі тому, хто був поруч, і відпустіть. Це єдиний сильний і правильний крок людини, яка прагне йти далі, а не топтатися на одному місці.Є люди – епізоди.Є люди – миті.Є люди – вчителі.І повинна бути єдина ваша правильна відповідь:“Спасибі, що ти був (була) в моєму житті” … © Анжеліка Хоффманн Джерело

Чи повірите ви, хлопці, якщо скажу вам, що споріднена душа змінить не лише особисте, але все ваше життя загалом? Насправді ці зміни будуть на краще. Не вірите? Ось вам 14 змін, які відбуваються після того, як чоловік зустрічає споріднену душу: 1. Зміна пріоритетів. Для багатьох одиноких чоловіків у пріоритеті кар’єра, статус та фінансові досягнення. Коли чоловік зустрічає свою споріднену душу, його пріоритети зазнають значних змін. Тепер серед його пріоритетів вона, його споріднена душа. 2. У нього з’являється бажання стати кращим. Споріднена душа надихне чоловіка рости і розвиватися. Це одна з найпрекрасніших речей, які вона тільки може зробити для нього. Ця жінка мотивуватиме його робити необхідні кроки на шляху до самопізнання. Він справді хоче бути найкращим чоловіком для своєї другої половинки. 3. Він починає цінувати міцні стосунки з однією жінкою. Сама ідея присвятити себе одній людині часто описується в похмурих фарбах. Самотні чоловіки можуть жартувати над своїми друзями, які вже давно перебувають у стосунках із однією жінкою. Складається враження, що серйозні стосунки – це якась пастка чи покарання, яке не дає чоловікові нормально жити. Однак, як тільки в його життя приходить ця особлива жінка, він розуміє – однієї жінки досить. 4. Він починає вірити у чудеса. Колись сама думка про чудеса здавалася йому просто абсурдною. З приходом у його життя спорідненої душі, він усвідомлює, що дива справді відбуваються. Дивом для нього є не тільки зустріч із нею, а й безліч інших подій. Тепер він помічає більше радісних подій, які переконують його в тому, що чудеса справді трапляються. 5. Він відпускає минулі емоційні переживання. Може, в минулому йому вже завдавали біль. Цей досвід сформував його підхід до стосунків та погляд на світ навколо. Його переслідували примари минулого негативного досвіду. Коли він зустрічає свою споріднену душу, його починають переповнювати радість та щастя. Вона приносить у світ стільки позитиву, що чоловік стає здатний, нарешті, відпустити давній біль. 6. Він розуміє, що тепер не одинак, а частина команди. Чоловік намагатиметься стати ще кращим. Водночас він усвідомлює, що відтепер працює у команді. Він та його жінка є партнерами. Чоловік робитиме все для того, щоб захистити і подбати про свою другу половинку. 7. Змінюється погляд на життя. Коли чоловік зустрічає свою споріднену душу, вона допомагає йому по-іншому подивитись насвіт навколо. Вона зовсім не чекає, що він зміниться чи повністю відмовиться від своїх поглядів життя. Швидше вона розширить його горизонти, допоможе йому вирости. 8. Відносини з друзями та сім’єю стають міцнішими. Друга половинка не тільки допоможе йому по-іншому подивитись на кохання, а й надихне більше цінувати людей у ​​його житті. Він усвідомлює, наскільки дорожить тими, хто довгі роки був поруч і підтримував його. 9. Він починає дивитися на життя більш оптимістично. Ми схильні більше звертати увагу на труднощі та випробування, ніж на те, за що повинні бути вдячними. Коли в життя чоловіка приходить його споріднена душа, вона допомагає йому звернути увагу на безліч прекрасних моментів. 10. Він починає розуміти, наскільки важливим є компроміс. Якщо ви самотні, то найважливіше для вас ви самі. Як тільки в житті з’являється друга половинка, то з’являється ще одна думка, яку потрібно враховувати. Чоловік починає розуміти, наскільки важливо вміти дійти компромісу. 11. Він розуміє, що таке почуття захищеності та безпеки. У дитинстві ми покладаємось на батьків. Вони роблять все для того, щоб ми відчували себе у безпеці. Коли ми дорослішаємо та починаємо жити своїм життям, почуття безпеки починає асоціюватися з іншими речами. Наприклад, із будинком, який будуємо. Із кар’єрою. З людьми, яких вважаємо друзями. Як би там не було, це не зовсім те, що ми відчували у дитинстві поряд із батьками. Це почуття повернеться лише з приходом у наше життя спорідненої душі. Нам стає байдуже, де ми живемо і чим займаємося. Головне те, що ми разом із цією людиною. 12. Він навчається ставити на перше місце потреби іншої людини. Це пов’язано зі зміною щодо компромісу. Чоловік починає брати до уваги потреби та бажання другої половинки. Він щиро хоче дати їй усе найкраще, що може. Він зробить це, навіть якщо йому потрібно чимось пожертвувати. 13. Він стає більш відкритим для нового досвіду. Коли в його життя прийде жінка, яка (він знає) буде з ним завжди, що б не сталося, він виявить, що став сміливішим. Перестане звертати увагу на страх. Він знає, що ця жінка вірить у нього. Це надає йому сил і сміливості вийти за межі зони комфорту та вирушити у зовсім нову для нього пригоду. 14. У нього виникає впевненість у всьому, що він робить. Ця віра впливає на все, що він робить. Він почувається впевнено на роботі. Впевнено керує своєю кар’єрою і вірить у те, що здатний досягти абсолютно всього, що задумає. Джерело

Одного разу пізно ввечері влітку 1970 я перекинувся на бік і запитав дівчину, що лежала поруч зі мною, чи хоче вона вийти заміж. – Ми поговоримо про це вранці, – сказала вона. – Зараз мені треба поспати. Вранці вона сказала, що одруження – це не дуже гарна ідея, а насправді, навіть дуже погана, але вона все одно згодна. Вона була права: це була погана ідея. Молода жінка Табіта Спрюс ще не закінчила навчання. Я випустився, але не міг влаштуватися вчителем. Я працював в промисловій пральні, отримуючи зарплату, що трохи перевищувала прожитковий мінімум. У нас був кредит на навчання, ніяких заощаджень і ніяких пільг. У мене було дві пари нижньої білизни, дві пари джинсів, пара туфель, і проблеми з випивкою. Ми пам’ятали про це, призначаючи дату: 2 cічня 1971 року. Тієї осені ми сіли в автобус, що йде зі Старого Міста, де жила Таббі, до Бангора, де знаходився відомий ювелірний магазин Дейз. Ми попросили показати найдешевший комплект з двох обручок, який був у продажу. З чудовою професійною усмішкою, в якій не було ні краплі поблажливості, продавець показав нам пару тонких золотих смужок за 15 доларів. Я дістав гаманець, який тоді пристібав байкерським ланцюжком до джинсів, і заплатив за них. В автобусі по дорозі додому я сказав: «Готовий посперечатися, вони залишать зелений слід на наших пальцях». Таббі, завжди гостра на язик, відповіла: «Сподіваюся, ми проносимо їх досить довго, щоб дізнатися про це». Десять тижнів потому або близько того, ми надягли ці обручки один одному на пальці. Костюм, який я одягнув, був занадто великий для мене – я взяв його в борг у майбутнього шурина, – а моєю краваткою пишався б сам Джеррі Гарсія. Моя новоспечена дружина була одягнена в блакитний брючний костюм, що кілька місяців до цього служив вбранням подружки нареченої на весіллі її подруги. Вона була чудова і налякана до смерті. Ми поїхали на весільний прийом (бутерброди з тунцем і содова) на моїй машині, старіючому Б’юїку з дихаючої на ладан коробкою передач. Я весь час чіпав великим пальцем обручку на безіменному пальці лівої руки. Кілька років по тому – три? п’ять? – коли Таббі мила посуд, її обручка зісковзнула з пальця і ​​впала в зливний отвір. Я вирвав зливну заглушку, намагаючись знайти її, але в темряві знайшов лише шпильку. Обручка зникла. Тоді я вже міг купити замість неї нову, більш витончену, але вона все одно заливалася гіркими сльозами через втрату першої справжньої обручки. Вона не варта була й восьми доларів – вона була безцінна. Життя добре обійшлося зі мною в питанні кар’єри. Я написав бестселери і заробив мільйони доларів. Але я жодного разу не знімав цю дешеву обручку з лівої руки з того самого дня, як моя дружина з тремтячими губами і руками і блискучими очима наділа її. Знаю, знаю, схоже на пісню в стилі кантрі. Але в житті так часто і буває. Обручка служить нагадуванням, як ми жили тоді: крихітна трикімнатна квартира, погано працююча плита і холодильник, скрипучі мостини, будинок із зимовою осадкою, вуличний шум по ночах і плакат над раковиною з написом: ДРУЖЕ МІЙ, У НАС ЗОВСІМ НЕ ЗАЛИШИЛОСЯ СИЛ. Обручка змушує замислюватися про майбутнє, пам’ятати, що у нас було (майже нічого) і якими ми були (до біса хорошими людьми). Не дає забути, що ціна речі і її цінність – не обов’язково одне і те ж. Минуло вже 42 роки, а зеленого сліду все ще немає. Стівен Кінг

Одного разу чоловік зрозумів, що у нього проблеми з дружиною. Йому підказав один фахівець, що з дружиною проблеми. Варто було затриматися на півгодини – вона дзвонила. Вона примушувала ходити в спортзал. Вона змушувала їсти ту їжу, яка, на її думку, була корисною. Ну, не те що змушувала, але готувала так. І змусила чоловіка кинути курити. І з друзями не підтримувала зустрічі; друзі любили випити, а дружині це не подобалося … Загалом, багато принижень доводилося виносити цьому чоловікові, але він зрозумів, як багато проблем, тільки коли йому очі відкрив фахівець. І зрозумів, що десять років жив у пеклі. У в’язниці. І став все робити на зло дружині, говорити, що вона відірвала йому крила і все інше. Він навіть вирішив пожити окремо, на свободі, і фахівець гаряче його підтримав. Я запитала: “Що у вас було, коли ви одружилися?”. Чоловік сказав: “Нічого не було.” Ні машини, ні квартири не було. Вона каже, що по любові вийшла заміж. А я думаю тепер, спеціально вибрала такого невдаху, щоб ним зневажати. Я запитала знову: “А зараз що є?”. Машина хороша, квартира, будинок за містом є. Фірма своя є і невелике виробництво. Син в перший клас пішов. Ще є снігохід – на ньому здорово кататися в лісі, з дружиною і сином у вихідні! Сім’я є, здоров’я, гроші … Як же так? Нічого не було. А потім зв’язалися з тираном і деспотом – і все з’явилося. І курити кинули, і пити. І живете добре, всі вас поважають … Сім’ї, здоров’я, благополуччя, поваги – не було, а тепер є. Домоглися! Досягли! Значить, навряд чи вам відірвали крила. А дзвонить – бо турбується. І, якщо щось трапиться, кинеться вас шукати. І знайде. Може, це нав’язлива турбота. Може, непотрібна увага. Тиск, порушення кордонів і взагалі – набридло … Але завжди варто подивитися, що було – і що стало. Перш, ніж лаяти дружину, яка любить і піклується, як уміє. І чоловік подумав. І сказав, що він любить дружину. І сина любить. А з друзів вже мало хто залишився, хто спився, хто в тюрмі сидить, власне кажучи. І готує дружина смачно. І курити не хочеться зовсім. І вдома дуже добре, якщо чесно. Взагалі добре, що дім є. І дружина є. Що б він робив без дружини? Та й про крила він загнув, дійсно. Крил не було. А зараз – є. Дружина і син – два крила. Так рішуче сказав чоловік і пішов додому – тим більше, дружина… дзвонила вже два рази ..”. Анна Кір’янова

Сплю третій день. Хворію. Зі сну мене висмикує телефонний дзвінок. Я переполошилася спросоння, хапаю трубку, не глянувши на номер: – Ви невірну адресу вказали чи вас вдома немає? – обурюється хтось на іншому кінці слухавки. – Ви, перепрошую, хто? – не розумію я. – Я кур’єр. Я вам пакет везу від Н. Далі вона диктує мою адресу. – Адреса правильна. Я вдома. – Ну, як удома? Ну от я дзвоню – і ніхто не відчиняє! – мало не плаче вона. Я чую, що вона справді дзвонить по домофону, але мій домофон мовчить, отже, вона дзвонить комусь іншому. – Дівчино, ви не той під’їзд обрали чи будинок. – Ну, як не той? – ниє кур’єр. – Ну ось же! Вона ще раз диктує мою адресу. – Не знаю, куди ви дзвоните, але не до мене додому! Я теж починаю злитися. Що за дурниці? Дзвонить, головне, і на мене свариться! У наш час при навігаторах у кожному телефоні як можна адресу не знайти? І взагалі, заздалегідь треба дзвонити, я вдома лише тому, що хворію, зазвичай вдома в цей час нікого немає. Через 5 хвилин дзвінок у домофон. Знайшла, мабуть. У мене розколюється голова. Я розпатлана, в піжамі та халаті, тільки градусника під пахвою не вистачає, у тапках чоловіка (чорт знає, де мої) тягнусь до ліфтових дверей. Виглядаю як опудало на полі, ворон розлякувати. Готова, що зараз вона мені висловить щось, а я їй. І тут із ліфта виходить худенька, маленька, застуджена дівчинка. Вона замотана шарфом, але червоні хворі очі та закладений ніс видають її з головою. Я розумію, що вона дзвонила просто від безсилля. Це мені погано – і я можу собі дозволити лежати. А їй теж погано, але вона в хуртовину бігає містом – розвозить хворим тіткам подарунки.Певне, відповідальність. Або гроші дуже потрібні. Вона простягає мені пакет. Мені стає її дуже шкода. Я навіть не уявляю, як би я зараз, у своєму стані, потягнула б кудись замовлення. – Температура у тебе, так? – питаю я. – Не знаю, але знобить, так. – Зараз, постривай секунду… – Я поспішаю. – Секунду! Я повзу додому. Гостей приймати я точно не буду зараз, але просто зачинити двері – теж нелюдяно. Я беру термочашку із написом “Так!Добро” (це мені на минулий новий рік друзі з фонду подарували) і наливаю туди гарячого чаю з лимоном зі свого термоса. Потім беру імбирне порося і упаковку парацетомолу. – На, тримай “подаруночок”, – простягаю я дівчинці. – Тобі зараз треба. Гарячий чай, солодке печиво та жарознижувальне – це майже щастя у нашому стані. – Ой, а як я вам потім чашку поверну? Знову сюди їхати? – Ні, – я сміюся. – Не їдь. Просто пий і одужуй. Бачиш написано: “Так! Добро”? Ось. Це подарунок. – Просто так? Спасибі, – усміхається дівчинка. – Якщо чесно, мені здається, я майже вмираю. А в мене ще дві адреси. – Може, таксі тобі викликати? – Ні. Спасибі. Там такі пробки, а мені сьогодні треба встигнути до 17 години. Дівчинка робить ковток з термочашки і розтягується в блаженній усмішці. У неї навіть щоки рожевіють одразу. – Боже, з лимоооооном… – На здоров’я, подруго. Одужуй. Я повзу назад у ліжко. По дорозі відкриваю подарунок від замовника.Імбирний пряник з логотипом їхньої компанії та … термочашка. Мені стає смішно. Бумеранги добра, вони всюди. Просто скажи добру ТАК!. © Ольга Савельєва

У Мони Лізи немає брів. У Венери Боттічеллі занадто похилі плечі, а у красунь Рубенса величезні попи. У Фріди Кало, взагалі, моноброви і вуса. І це зірки світового живопису. Продовжимо? Поль Гоген був у захваті від кремезних таїтянок, ідеал Мікеланджело – жінка-бодібілдер, а Дега не міг уявити нікого прекрасніше балерини. Про особисті уподобання художників можна говорити довго, але висновки напрошуються два. 1 – стандарту краси не існує. 2 – навіть твори мистецтва недосконалі. Повернемося до портрету Мони Лізи. На витягнутому прямокутному обличчі ніс здається занадто довгим, а рот маленьким. Очі виглядають злегка припухлими, і на них зовсім не видно вій, брови також відсутні. Хвилиночку, красою цієї жінки захоплюються мільйони людей по всьому світу – як їй це вдалося? У Джоконди приголомшлива енергетика. На її губах грає легка посмішка – здається, вона лукаво посміюється над вами, залишаючись при цьому абсолютно незворушною. Її впевненість в собі притягує, а пустотливі іскорки в очах підстьобують уяву. А тепер уявіть, як би виглядала Мона Ліза, якби весь час думала про свій «неправильний» ніс. Ви все ще страждаєте через свої «недоліки»? А що, якщо взяти і перетворити всі мінуси в плюси? Просто тому що ви так вирішили. Почати дивитися на себе з любов’ю, а на цей світ – з упевненістю і легкою посмішкою. Адже кожна жінка – шедевр, створений Богом, в сотні разів геніальніший, ніж робота Леонардо. Джерело