У Японії є таке мистецтво реставрації – кінцуґі.
Дослівно воно означає «золоте з’єднання, золота латка».
Якщо дорога вам річ (наприклад керамічна чаша) розбилася чи тріснула, то її можна відреставрувати за допомогою спеціального соку лакового дерева, змішаного із золотом або сріблом.
І після такої реставрації на чаші не просто помітні тріщини – вони практично підкреслені золотом чи сріблом.
Суть філософії кінцуґі полягає в тому, що кожна тріщина, недолік чи вада – це невід’ємна частина історії чаші, і тому вона не заслуговує на забуття, – а навпаки, на те, щоб нею милувалися.
Золоті шви пронизують чашу, і відразу видно, що в неї було насичене життя, повне падінь і відроджень із розбитих черепків назад у себе саму — чашу.
Розбита чаша із золотими шрамами – це символ тлінності буття та мінливості долі, які невідворотно присутні як в минулому, так і в майбутньому. Все, що завгодно, може статися будь-якої миті. Але життя продовжується…
Шрами на душі, недоліки, помилки є також невід’ємними частинами людини та її долі.
І не варто ховати їх на самоті або фальшиві посмішки.
Треба збирати себе з уламків.
Залити свої тріщини золотими швами, пишатися своєю історією, своєю долею.
І головне – тим, що знайшли в собі сили зібрати себе наново.
Ось це і є мистецтво кінцуґі.
