“Змія і світлячок”: мудра притча про те, чому щасливим потрібно бути тихо

Ішов якось по запиленій дорозі старий і навчений життям чоловік. Він не поспішав: то зупиниться, щоб помилуватися птахами в небі, то подивиться на польові квіти, що ростуть біля дороги. Тут він побачив чоловіка, який йшов йому назустріч і ніс на плечах важку ношу. Одного погляду на цю людину було достатньо, щоб зрозуміти, наскільки їй важко. – Чому ти вибрав собі шлях тяжкої праці і нескінченних стpaждань? – запитав зустрічного старий. – Я стpaждаю не просто так! Я терплю випробування для того, щоб моїм дітям і онукам довелося жити в благополуччі і щасті, – відповів нещасний. – Всі мої предки робили це: прадід прирікав себе на непосильну працю заради діда, дід гарував заради батька, батько тягнув лямку заради мене, а я буду терпіти страждання заради благополуччя моїх дітей. – Скажи, а хтось із членів вашої родини взагалі був колись щасливим? – запитав мудрий мандрівник. – Поки що ні, але мої діти і внуки вже точно стануть щасливими! – захоплено промовив бідний чоловік. – Знаєш, є така мудрість: неграмотний нікого не може навчити читати, а заєць ніколи не виховає сокола, – промовив мудрець. – Спочатку потрібно спробувати самому бути щасливим, і тільки потім ти сам зможеш навчити своїх дітей мистецтву щастя.Це і буде найцінніше, що ти можеш їм залишити після себе! Запам’ятайте цю мудрість! Поділіться цією мудрою притчею зі своїми друзями, можливо комусь із них вона допоможе змінити життя! Джерело

Зображення №1 Ви дуже замкнута людина, тому у вас не так багато друзів. Можливо, це обумовлено якоюсь травмою в минулому. Але тепер настав час змінитися і дозволити іншим дізнатися вас такими, яким ви є насправді, – це не так «страшно», як ви думаєте. Важливо пам’ятати, що не всі люди однакові, тому більшість людей можуть бути хорошими і добрими. Відкрийте себе світові. Зображення №2 Ви дуже добра і щира людина, яка робить все можливе, щоб допомогти іншим, і це похвально. Однак, бути занадто добрим з усіма буває не завжди на благо. Приділіть більше уваги оточуючим і присвятіть себе тим, хто робить те ж саме для вас. Багато людей можуть просто використовувати вас для досягнення своїх власних цілей. Намагайтеся бути більш розбірливим в людях, щоб в майбутньому уникнути розчарувань. Зображення №3 Вибір третьої руки вказує на те, що егоїзм в надлишку присутній у вашій особистості. Ви думаєте, що ваші інтереси завжди найважливіші, а ваші погляди на життя найправильніші. Вам не подобається адаптуватися до когось або до якоїсь ситуації, тому що ви очікуєте, що інші зроблять це за вас. Ви настільки зосереджені на своїх цілях, що можете подолати все, що потрібно для їх досягнення. Однак постарайтеся бути більш альтруїстичними, менш егоїстичними і більш розуміючими, інакше ви можете бути обмануті своїм власним его і зазнаєте невдачі. Зображення №4 Вам потрібно виділити час для себе, так як ви навіть не пам’ятаєте, коли в останній раз купили собі подарунок або взяли вихідний, щоб насолодитися всім, що ви завжди любили. Ви настільки стурбовані проблемами сім’ї, друзів, що часто забуваєте подбати про себе, і це може завдати вам величезної психологічної шкоди. Постарайтеся насамперед навчитися любити себе і піклуватися про себе! Зображення №5 Ваша нерішучість заважає вам досягти ваших цілей. Не відкладайте на завтра те, що ви можете зробити сьогодні. Припиніть відкладати роботу, ваші ідеї і проекти, так як це може негативно позначитися на вашій репутації в професійному та особистому житті. Ви не можете досягти своїх цілей, тому що ви завжди відкладаєте все на потім, а це погано. Зображення №6 У минулому ви були вбиті горем, тому ви боїтеся повернути себе до життя. Перестаньте пригнічувати себе зсередини і дозвольте долі зіграти свою роль у вашому житті. Дозвольте собі заново відкрити любов, інакше ви позбавите себе чудових переживань. Любов – це одне з найбільш великих почуттів людства, і життя без неї може привести вас до життя без всього того щастя, яке заплановане для вас. Джерело

Ішов якось по запиленій дорозі старий і навчений життям чоловік. Він не поспішав: то зупиниться, щоб помилуватися птахами в небі, то подивиться на польові квіти, що ростуть біля дороги. Тут він побачив чоловіка, який йшов йому назустріч і ніс на плечах важку ношу. Одного погляду на цю людину було достатньо, щоб зрозуміти, наскільки їй важко. – Чому ти вибрав собі шлях тяжкої праці і нескінченних стpaждань? – запитав зустрічного старий. – Я стpaждаю не просто так! Я терплю випробування для того, щоб моїм дітям і онукам довелося жити в благополуччі і щасті, – відповів нещасний. – Всі мої предки робили це: прадід прирікав себе на непосильну працю заради діда, дід гарував заради батька, батько тягнув лямку заради мене, а я буду терпіти страждання заради благополуччя моїх дітей. – Скажи, а хтось із членів вашої родини взагалі був колись щасливим? – запитав мудрий мандрівник. – Поки що ні, але мої діти і внуки вже точно стануть щасливими! – захоплено промовив бідний чоловік. – Знаєш, є така мудрість: неграмотний нікого не може навчити читати, а заєць ніколи не виховає сокола, – промовив мудрець. – Спочатку потрібно спробувати самому бути щасливим, і тільки потім ти сам зможеш навчити своїх дітей мистецтву щастя. Це і буде найцінніше, що ти можеш їм залишити після себе! Запам’ятайте цю мудрість! Джерело

Одного разу Вчитель запитав учнів: – Чому люди при сварках підвищують голос? – Напевно, вони втрачають спокій, – припустили учні. – Але навіщо підвищувати голос, якщо друга людина знаходиться поруч з тобою? – запитав Вчитель. Учні здивовано знизували плечима. Їм це і в голову ніколи не приходило. Тоді вчитель сказав: – Коли люди сваряться і невдоволення між ними зростає, їх серця віддаляються. А разом з ними віддаляються і їх душі. Щоб почути один одного, їм доводиться підвищувати голос. І чим сильніша їх образа і злість, тим голосніше вони кричать. А що ж відбувається, коли люди закохані? Вони не підвищують голосу, а говорять дуже тихо. Їх серця знаходяться зовсім поруч, а відстань між ними практично повністю стирається. – А що відбувається, коли людьми править любов? – запитав Вчитель. – Вони навіть не говорять, а тільки перешіптуються. А іноді і слів не треба – їх очі говорять про все. Не забувайте, що сварки віддаляють вас один від одного, а слова, сказані на підвищених тонах, багаторазово збільшують відстань між вами. Не зловживайте цим, тому що настане день, коли відстань між вами збільшиться настільки, що дороги назад ви вже не знайдете. Джерело

Одного разу старець побачив змію, що гине у вогні, і вирішив витягнути її з полум’я. Коли він зробив це, змія вкусила його, завдавши нестерпного білю. Він відкинув змію, і вона знову впала у вогонь. Тоді старець схопив металеву залізяку, витягнув змію з полум’я і врятував їй життя. Один з учнів, який спостерігав за цим, шанобливо звернувся до нього: “Отче, ця змія вкусила тебе, чому ти як і раніше намагаєшся врятувати її?” Старець відповів: “Натура рептилій – кусати, але це не повинно змінювати мою натуру – допомагати”. Не міняйте своєї сутності тільки тому, що хтось поранив вас. Не втрачайте свого доброго серця. Джерело

Мандруючи світом, два ченці забрели в містечко. Там вони побачили жінку, яка не могла перейти дорогу, оскільки її затопило після сильного дощу. Дама ніяк не могла обійтися без сторонньої допомоги, щоб не забруднити одяг. Вона нетерпеливо стояла і похмуро дивилася на кожного, хто проходив повз. Зрідка вона лаяла своїх супутників, але вони ніяк не могли їй допомогти – у руках кожного з них був свій вантаж. Молодший чернець побачив жінку, нічого не сказав і пішов далі. Його супутник швидко переніс її на іншу сторону вулиці, де вона могла продовжити свій шлях. Жінка не подякувала, а лише повернулася до ченця спиною і пішла геть. Ченці продовжили свій шлях. Молодший монах йшов у роздумах. Через кілька годин він уже не міг мовчати і сказав: «Та жінка повела себе грубо і егоїстично. Але ви все одно допомогли їй! А вона вам навіть не подякувала!» На що мудрий монах відповів: «Я переніс жінку кілька годин тому. Чому ти все ще несеш її з собою? » Мораль: якщо злість змушує нас перебувати в минулому, ми не можемо проживати сьогодення. Більше того, минуле не дозволяє нам рухатися вперед. Ми не зобов’язані прощати тих, хто навмисно заподіяв нам біль. Але ми повинні сприймати дійсність такою, якою вона є, і відпускати погані моменти. Вибір завжди за нами: нести хворобливу ношу з собою або залишити її в минулому.

Мандруючи світом, два ченці забрели в містечко. Там вони побачили жінку, яка не могла перейти дорогу, оскільки її затопило після сильного дощу. Дама ніяк не могла обійтися без сторонньої допомоги, щоб не забруднити одяг. Вона нетерпеливо стояла і похмуро дивилася на кожного, хто проходив повз. Зрідка вона лаяла своїх супутників, але вони ніяк не могли їй допомогти – у руках кожного з них був свій вантаж. Молодший чернець побачив жінку, нічого не сказав і пішов далі. Його супутник швидко переніс її на іншу сторону вулиці, де вона могла продовжити свій шлях. Жінка не подякувала, а лише повернулася до ченця спиною і пішла геть. Ченці продовжили свій шлях. Молодший монах йшов у роздумах. Через кілька годин він уже не міг мовчати і сказав: «Та жінка повела себе грубо і егоїстично. Але ви все одно допомогли їй! А вона вам навіть не подякувала!» На що мудрий монах відповів: «Я переніс жінку кілька годин тому. Чому ти все ще несеш її з собою? » Мораль: якщо злість змушує нас перебувати в минулому, ми не можемо проживати сьогодення. Більше того, минуле не дозволяє нам рухатися вперед. Ми не зобов’язані прощати тих, хто навмисно заподіяв нам біль. Але ми повинні сприймати дійсність такою, якою вона є, і відпускати погані моменти. Вибір завжди за нами: нести хворобливу ношу з собою або залишити її в минулому. Джерело

Йшов хлопчик по лісовій дорозі. Світило сонце, пташки щебетали і повітря було наповнене чарівним ароматом лісових трав. Сосни йшли високо в небо, виливаючи свій чарівний, терпкий запах хвої. Серце хлопчика було наповнене радістю, радістю Життя! І раптом він спіткнувся за корч і впав. Радість покинула його, коліно розбите до крові і ниючий біль затьмарили фарби літа. — О, Боже! — вигукнув хлопчик, — ну чому ти підсунув на дорозі мені цей корінь? Який же ти охоронець, якщо дозволив мені так боляче вдаритися? — з образою промовив хлопчик. Підвівся і, злегка накульгуючи, звернув на іншу стежку. Біль поступово вщух. Хлопчик був дуже добрий, щоб пам’ятати образи, і він знову весело закрокував по новому обраному шляху. Неабияк стомившись, він спустився до струмочка, вгамувати спрагу і відновити втрачені сили. Напився. Але коли дерся по схилу, що веде від струмка, знову посковзнувся і вдарився до каменю, що лежав неподалік. — О, Боже, ну чому мені так не щастить! Знову ти забув мене і не допомагаєш мені йти по моєму шляху! Поки він вставав і роздивлявся свої садна і порізи, недалеко від нього впало від старості велике дерево, ледь не зачепивши його. Від струмочка стежка перейшла в широку дорогу і хлопчик знову весело попрямував за нею. І не знав хлопчик про те, що неподалік корча, де він спіткнувся перший раз, проповзала отруйна змія. І якщо б він не впав, то обов’язково б став на неї і розпрощався б зі своїм життям. А вдруге, коли він вдарився до каменю, піднімаючись по схилу, його чекала неминуча смерть, під заваленим могутнім деревом. Дорога вивела його на велику галявину. Але раптом, налетіли хмари, подув сильний вітер і почалася гроза. Спочатку дрібні краплі дощу змінилися на більші, потім ще більші і дощ переріс у зливу. Хлопчик побіг в надії сховатися під кроною великого дерева, яке виднілося на узліссі і знову впав, і зламав руку. І зненавидів він свого Бога. — Не вірю я більше в те, що ти є, — у відчаї кричав хлопчик.— Не піду я по тих дорогах, які ти вказуєш, — продовжував кричати хлопчик, корчачись від болю. І не знав той хлопчик, що в те велике дерево вдарила блискавка, і його падіння дивом врятувало йому життя. Запам’ятайте: не все, що здається на перший погляд невдачею, нею є. Можливо ваше падіння, ваша біда є Великим благом для вас! Не поспішайте ремствувати на Бога і на Долю, можливо, Доля до вас дуже прихильна. Джерело