«Принцеса в лахмітті»: красива і мудра притча-казка про кохання

«Принцеса в лахмітті»: красива і мудра притча-казка про кохання

Король оголосив, що чоловіком принцеси буде той, хто буде її любити все життя.

У призначений день сотні наречених зібралися в палаці. Кожен хотів довести, що буде любити принцесу вічно. Дівчина подивилася на виряджених юнаків і задумалася. Потім вона покликала свого вчителя і довго розмовляла з ним.

— Я не буду сьогодні розмовляти з женихами, — оголосила принцеса. — Поділіть їх на групи. Нехай перша група приїде завтра ввечері. Вдень я буду займатися у вчителя.

— Доню, ти вже закінчила школу, — здивувалася королева.

— Вчитися ніколи не пізно, — відповіла принцеса.

Будинок вчителя стояв біля дороги. Коли повз проїхав перший наречений, знатний лицар на коні, він побачив біля дороги красиву жебрачку з кошиком квітів.

Побачивши лицаря, та попросила:

— Купіть букетик, юнак.

— Геть з дороги, жебрачка, — крикнув лицар і поскакав.

Так вчинили всі юнаки, які поспішали в цей день в палац. Увечері сумна принцеса брала женихів. Сказавши пару слів, вона тут же відсилала їх. Те ж повторилося і на другий день, і на третій.

— Доню, чому ти всіх проганяєш? — стривожено запитала королева.

— Вони не здатні бачити красу, мамо.

Пройшов місяць. Всі женихи останньої групи зібралися в палаці, не було тільки одного нареченого і самої принцеси. Вони з’явилися разом, і принцеса оголосила, що знайшла свого судженого.

Потім вона розповіла королеві:

— Мій вчитель сказав мені: «Любов того проживе до кінця життя, хто полюбить тебе в лахмітті». Кожен день я переодягалася в старий одяг і чекала наречених біля дороги. Тільки цей юнак зупинився і купив у мене букет. Він сказав мені, що я прекрасна.