Корисні звички, які не вимагають шалених зусиль, але точно змінять твоє життя

У людей, що практикують магію в житті, є два секретних слова, якими вони користуються для зміни реальності. Заради справедливості треба зауважити, що багато хто з нас користується подібними установками неусвідомлено, однак, якщо Ви будете робити це навмисно, отримаєте кращий результат. Ці два магічних слова «Дозволяю!» І «Скасовую!» Суть роботи з ними зводиться до наступного: Ви вимовляєте те, що хочете отримати, а в кінці додаєте: «Дозволяю!». Наприклад: «Сьогодні зі мною станеться диво. Дозволяю! ». Для кращого ефекту не забудьте додати: «Всі перешкоди скасовую» . Це може здатися занадто просто, але спробуйте і Ви обов’язково побачите результат. Деякі люди вимовляють ці слова, самі того не усвідомлюючи, але якщо підійти до питання осмислено, результат буде зовсім іншим. Почни практикувати цю вправу щодня і через 2 тижні ти помітиш позитивні зміни. Говори «Дозволяю!», якщо думаєш про позитивні події, і «скасовую!», якщо тебе турбують неприємні думки. У цій практиці є один важливий нюанс: говоріть про події впевнено, не торгуйтеся і не просіть. Візьміть відповідальність за те, що з Вами відбувається в свої руки! Чим довше Ви застосовуєте техніку, тим «вагомішими» стають  чудеса, які відбуваються з Вами! За матеріалами

Є всього два правила в особистому житті, які дійсно працюють. Вони підходять і чоловікам, і жінкам. А ті, хто їх не знає, приречені витрачати час і нерви на невідповідних людей. Правило перше. У відносинах має бути легко. Легко має бути з самого початку. З перших хвилин. Люди, відразу ж відчувають себе, як давні знайомі. Хлопець, з яким ви через п’ятнадцять хвилин готові усамітнитися в туалеті торгового центру краще того, кому ви сім років писали листи без відповіді. Дівчина, яка відразу проявляє до вас інтерес краще неприступної красуні, яку треба завести на Багами. Просто – значить добре. Складно – значить погано. Це аксіома. Не треба її доводити. Взагалі нічого не треба в стосунках доводити за свій рахунок. Не треба нікого добиватися, ні під кого підлаштовуватися і ні за ким бігати. Зробивши це один раз, ви будете робити це щодня, а у відповідь бачити тільки примхливе незадоволене обличчя. Якщо відразу не заладилося, не загорілося, не закрутилося – не тягніть кота за хвіст. Значить – це не ваша людина. Складні відносини годяться тільки для тих, кому нудно, і у кого багато вільного часу. Всім іншим ці страждання тільки псують нерви. Не варто тягнути складні відносини на собі. Відносини, в яких ви тільки й робите, що витанцьовуєте під чиюсь дудку – принизливі. Рано чи пізно ліміт вашого терпіння вичерпається. Не давайте себе втягнути в складні відносини. Правило друге, але від цього не менш важливе. Відносини повинні приносити радість. Це твердження теж не потребує доказів. Як тільки відносини перестали приносити радість, а стали приносити огиду, припиняйте це явище відразу ж. Не звикайте до розбірок, сліз і биття посуду. Залиште довгі розмови, докори, взаємні звинувачення. Це не нормально! Це шлях в пекло! Тільки-но з відносин йде радість – вони стають марними. Здавалося б – що простіше. Але ж багато людей роками “жують жоване-пережоване сіно” своїх образ! Вони займають свій мозок непотрібними розбірками! Не треба цього робити! Як тільки ви розуміли, що ваші слова віднімають радість – закрийте рот. Починається розбирання відносин – йдіть. Людина хоче тільки звинувачувати і дорікати – не дозволяйте підсадити вам почуття провини. Ідіть! Відносини потрібні для радості. Всі інші відносини «заради дітей», «тому, що всі так живуть», «за звичкою», «тому, що без неї ще гірше» можна просто взяти і віднести на смітник. Головних правил є два. Ви з ними згодні? Джерело

Це слово «достатньо» і «гідна/гідний». 1. Достатньо Тож почнемо з «достатньо»… Чому ми страждаємо у житті? Нам постійно чогось не вистачає. Бракує грошей, бракує кохання, бракує уваги, бракує впевненості у собі тощо. А якщо замість того, щоб зациклюватися на браці чогось, почати думати про достаток? Адже Всесвіт, Бог чи Життя, як вам більше подобається, дає нам те, про що ми думаємо найбільше протягом дня! Спробуйте сказати собі – «У мене достатньо кохання!». Що ви відчуваєте, коли кажете так? Упевнена – почуття радості починає підніматися і ось ви вже радісно перелічуєте: «У мене достатньо грошей! У мене достатньо здоров’я! У мене достатньо кохання! У мене достатньо щастя! У мене достатньо радості!» Можете використовувати це як завгодно: «У мене достатньо вільного місця на дорозі! (для водіїв), У мене достатньо краси, щоб бути впевненою у собі! У мене достатньо творчої енергії! У мене достатньо самовладання та впевненості у своїй винятковості!» Грайте з цим словом як завгодно! Будьте дітьми та відчувайте, що насправді у вас всього надміру. Як тільки ви зажуритесь про щось – відразу згадуйте це слово і застосовуйте його за ситуацією. Придумайте із цим словом чудову афірмацію і повторюйте або повісьте на видне місце. Брак чогось – це не для вас! У вас всього надміру! Цю ідею подала книга Дональда Уолша «Бесіди з Богом», де обговорюється ідея про ілюзорність нашого світу та таку ілюзію, як недолік. 2. Гідна/гідний Тож візьмемо друге слово. Якщо в нас немає чогось, значить, нам це не потрібно, або ми вважаємо себе негідними цього (найчастіше). Отже, за тією ж схемою вище, повторюємо собі — «Я гідна любові! Я гідна грошей! Я гідна задоволення, ніжності та ласки! Я гідна мати машину…! Я гідна(ий) коханого(ої) і люблячого(ої) мене чоловіка(жінки)! Я гідна всього найкращого в житті!» Повторюйте, поки не повірите в це, і тоді почнуться чудеса! © Юрій Паравян Джерело

ЯКЩО ПОСЛУХАТИ ВЕСЕЛИХ МУДРЕЦІВ… Якщо хтось не терпить твого щастя і успіху – дай йому Боже терпіння. Якщо час і лікує, то робить це без наркозу. Якщо не вдається достукатись до людини, то й не стукай – може, в неї вдома нікого немає. Якщо хочеш зібратися з думками, то їх повинно бути не менше двох. Якщо твій ніс частіше буде в книзі, то рідше буде в чужих справах. Якщо тебе ніхто не любить, полюби себе сам; і Вас із Богом буде вже двоє. Якщо тобі обіцяють гори, – можливо, доведеться розгрібати купи. Якщо болить голова, – значить, вона є. Якщо говорити в очі правду, то краще по телефону. Якщо ти комусь не по зубам, тебе будуть їсти очима і плітками. Якщо тебе цікавить тільки власна особа, скоро зможеш захоплено розповідати тільки про свої хвороби. Якщо тебе жаліють – значить, ти щось робиш не так; якщо тобі заздрять – значить, ти це заслужив. Якщо ти гадаєш, що здорове харчування – це дорого, то підрахуй вартість своїх хвороб. Якщо в тебе немає машини, більше сподівайся на крила; нехай усі їдуть, а ти лети. Якщо займешся Божими справами, Він займеться твоїми. Джерело

Я не знаю, де починається цей прекрасний період, коли раптом ти розумієш, що б не відбувалося – «все нормально». Цей розслаблений спокій, якому я завжди заздрила.І зараз продовжую заздрити, тільки вже самій собі. Коли хтось йде з твого життя, а ти точно знаєш – це на краще.Не перестаючи відчувати смуток, просто розумієш, що є ті, з ким по шляху, і інші – з якими точно ні. Це дивовижне відчуття, коли в момент таких звичайних для себе роздумів, після яких раніше було соромно, зараз на душі абсолютно тихо і спокійно. Повільно потягуючи каву думаєш, ех, що виросло, то виросло. Коли бачиш, як після чергового поста у тебе поменшало 50 друзів на Facebook. І немає паніки і тривоги, що ти зробив щось не так. А на наступний день у тебе вже +100. І не відчуваєш подиву або сильного захоплення. Просто так і повинно бути. Це почуття, коли раптом. Абсолютно несподівано. Ти помічаєш, що на світі дуже багато людей. Не один або два. Дійсно стільки, що ти можеш вибирати. І тих , хто тобі підходить, д о с т а т о т н ь о. І від цього з’являється така легкість в тілі. І така сміливість. І ясність. Коли не потрібно захищатися від агресії – досить просто піти. Коли не потрібно нікому нічого доводити – можна просто залишати людей з їхнім баченням тебе. І відпускати. Коли не потрібно заслуговувати – тебе знайдуть і оцінять ті, кому потрібно. Анастасія Загрядська Джерело

Захворювання будь-якого ступеня складності у своїй основі має як фізіологічні, так і психологічні причини, які можуть не усвідомлюватися людиною. Навіть класична медицина давно визнала психосоматичну природу таких хвороб як виразка, коліт, дерматит, артрит, астма, гіпертонія та проблеми із серцем. Що вже говорити про пухлинні захворювання або послаблення імунітету на нервовому ґрунті? Хвороба – це спосіб достукатися до тарганів у голові за допомогою тіла, коли сама людина з якихось причин ігнорує свої потреби, не хоче чути. Ось тоді на арену виходить те, що змушує зупинитися і вкотре замислитися: чи в правильному напрямку я рухаюся? Чому ми хворіємо? Перед вами 9 причин, які змінять погляд на біль. 1. Дозвіл на відпочинок Сучасний світ нав’язує людині шалену гонку на виживання. Робота за графіком, сім’я, саморозвиток, життя за принципом «роби більше і не скаржся» — все це тисне на тіло, вичавлює сили до краплі. І якщо людина не залишає часу на відновлення, на речі, які приносять їй задоволення, організм дбає про себе сам, «не вчасно» захворюючи. Так з’являється грип або гіпс на нозі, який змушує зупинитися та відпочити. 2. Бажання відчути турботу Бути сильним і успішним – круто, але ще приємніше почуватися коханим. Якщо людині з якихось причин не вистачає уваги близьких, якщо вона не відчуває від партнера турботи та ніжності, тіло вирішує отримати своє у будь-який спосіб і занедужує. Зрештою, так приємно побути в ролі дитини, навколо якої всі гасають із термометром, якій купують апельсини і гладять по голові. Якщо симптоми ігноруються, хвороба прогресує, доки не достукається до адресата. 3. Можливість відкласти важливу справу Уявімо гіпотетичну ситуацію: чоловік вимагає розлучення, звичний світ руйнується, але тут у дружини знаходять пухлину, тоді він залишається з нею. Або інша картина – дівчині потрібно відвідати батьків, але страшенно не хочеться, тоді вона вдало підчіплює застуду. Який механізм? Хвороба є виправданням того, щоб почекати з якоюсь неприємною діяльністю або відкласти важливе рішення, а ще нею можна пояснити будь-які кар’єрні чи любовні невдачі. 4. Самопокарання У цій ситуації людина сама неусвідомлено програмує тіло на хворобу, щоб спокутувати вину. Наприклад, мама б’є дитину, а потім у неї крутять суглоби руки, адже вона розуміє, що вчинила неправильно, і корить себе. Інша ситуація – чоловік зрадив дружині та муки совісті за скоєне виливаються у нього у венеричну хворобу. Третя — дочка все життя звинувачує себе в смерті матері і тим самим накликає таке саме захворювання. Саме тому шкідливо жити із почуттям провини. 5. Жага привернути увагу Цей тип хвороби часто проявляється у людей похилого віку, які почуваються непотрібними, тому намагаються привернути увагу будь-якими способами. Якийсь хронічний ревматизм стає чудовим приводом тероризувати родичів, виклянчувати у них співчуття, а ще стати темою дня в обговореннях сусідів. Тепер старий – не аби хто, а герой, який багато чого пережив і заслуговує на повагу. 6. Приховані страхи та образи Ця причина також не нова. Тіло відчуває настрій господаря та відображає його підсвідомі уявлення про життя. Якщо людина боїться майбутнього – страждають нирки, якщо приймає близько до серця слова та вчинки інших – болить серце, якщо тягне на собі непосильну ношу відповідальності та боїться попросити про допомогу – починаються проблеми зі спиною. І чим більше вона глуха до своїх проблем, тим сильніший біль. 7. Урок любові до себе Дорогі курси масажу, правильне харчування, щорічний огляд у лікаря – все це вимагає тимчасових і грошових витрат, які шкода на себе виділити. Але тіло не прощає недбалого ставлення, воно теж хоче уваги, тому хвороба може з’явитися як урок любові. Наскільки людина вміє цінувати себе? Чи готова вона дбати про гарне самопочуття, їсти здорову їжу, контролювати режим сну? Через хворобу тіло змушує свого господаря вчитися любити себе. 8. Стимул переосмислити життя Серйозна хвороба змушує людину зупинитися і подумати: чи в правильному напрямку вона рухається, чи всі бажання встила реалізувати? Те, що раніше ігнорувалося, тепер виходить на перший план, стає важливим кожен зроблений вдих. Людина починає шукати себе справжню, моменту, коли все пішло не так. Відбувається переоцінка життя, змінюються цілі, орієнтири та перспективи, ставлення до багатьох людей та речей. Хвороба провокує генеральне прибирання у внутрішньому світі. 9. Реалізація «останнього» бажання Нарешті, ще однією частою причиною появи невиліковних хвороб є пригнічені потреби, які людина не реалізувала. На смертному одрі вона розуміє, що помре, а отже, можна вже не боятися втратити, настав час втілити мрії, які довго виношувала. Можна піти з ненависної роботи, пуститись у кругосвітню подорож і наїстися морозива до відвалу. І ніхто не стане на шляху зі своїми моралями. А ще можна експлуатувати близьких «останньою волею», може тоді чоловік нарешті зробить ремонт, а дружина відпустить на скачки? Як бачимо, хвороба — це мова несвідомого, яка змушує людину прислухатися до витіснених потреб, дійти бажаного обхідного шляху. А якщо так, можна позбутися болю, дозволивши собі задовольнити бажання відкрито, не вдаючись до маніпуляцій через хворобу. Щойно людина заповнить внутрішню порожнечу – зовнішнє теж зміниться, головне, усвідомити собі, що дає вам ваша хвороба. Розгадка і стане ключем до одужання. Автор: Арідіка Шарм Джерело

Коли у стосунках з партнером ми починаємо помічати, що увага до нас уже зовсім не та, що раніше, і намічається розрив, то потрібно бути досить сильними, щоб встановити дистанцію і зосередитися на своєму благополуччі. Час вчить нас дуже багато чому. Наприклад, того, що уваги не вимагають, а справжнє і щире кохання не подають, як милостиню. Одна з наших основних потреб – відчувати себе коханими, відчувати визнання оточуючих (в особливості близьких людей). У цьому немає ніяких сумнівів. Так ми відчуваємо свою причетність з суспільством і розвиваємося як особистості, здатні давати і дарувати свою любов. Але головне, щоб ця любов і увага були справжніми, щирими. Якщо хтось не зважає на нашу думку, відвертає обличчя, коли його про щось просять, а замість любові приносить нам свій егоїзм і почуття самотності, то краще за все віддалитися від такої людини. А для цього потрібно допустити і прийняти таку реальність. Той, хто одержимо вимагає до себе уваги, коли в іншої сторони вже немає інтересу, не тільки не отримає бажаного, але ще більше посилить свої страждання. Такий внутрішній світ, де панують презирство і порожнеча, – це занадто сумна музика, яку ніхто не заслуговує. Потрібно діяти з гідністю. Проявити внутрішню силу: забути про те, що відчуває серце, і згадати про те, чого ми заслуговуємо. Пропонуємо вам трохи поміркувати над цим. Уваги не вимагають, її дарують добровільно Не варто розглядати потребу в увазі як щось негативне, як прояв незрілості особистості, тут важливо прояснити деякі аспекти. Всім людям необхідна увага, а також увага до себе. Будь-який вид людських стосунків, чи це пара, чи сім’я, грунтується на елементарних речах: необхідність відчувати визнання і бути прийнятими такими, якими ми є. З самого дитинства здорова, позитивна і достатня увага дозволяє дитині рости з почуттям впевненості в собі. І коли в дорослому житті ми самі вибудовуємо з кимось нові стосунки, ми даруємо цій людині свою увагу і отримуємо її увагу натомість – такими є здорові стосунки. Ми даруємо свою увагу тим, хто нам небайдужий, бо хочемо проявити таким чином свою турботу і віддати кращу частину себе. Це – особливий подарунок. Тобто ми приходимо до висновку, що увага має першорядне значення у всіх видах стосунків між двома або більше людьми, пов’язаними між собою. Але іноді взаємність порушується. Трапляється так, що хтось дуже для нас важливий перестає нам давати цю емоційну основу для підтримки відносин, і це дуже важливий психологічний і поведінковий аспект. Наша внутрішня дитина, що вимагає до себе уваги, повинна подорослішати Діти, які не відчувають до себе любові і безкорисливої ​​прихильності, що проявляються в терпінні й мудрості дорослих, як правило, постійно вимагають відсутньої уваги. І роблять вони це досить складним чином: своєю неадекватною поведінкою, іноді нападами гніву, іноді плачем. Дуже часто, коли в дитинстві людям не вистачає ласки, вони і в зрілості відчувають велику порожнечу у себе всередині. Емоційний недолік з минулого розвивається і стає причиною заниженої самооцінки. Саме тому людям в зрілому віці потрібний хтось ще, хто б міг заповнити цю прогалину. Не всі люди розуміють, що уваги не вимагають, якщо їх більше не люблять. У цьому випадку вони повинні відновити свої душевні сили. Немає нічого більш руйнівного для нас, ніж наполягати на тому, чого вже не існує, чого просто немає. Це згубно і шкідливо як для психічного, так і для фізичного здоров’я. Так як уваги не вимагають, її дають. Якщо вас більше не люблять і вже немає надії відновити втрачений зв’язок, то найкращим рішенням проблеми стане дистанція. Зробіть перший крок до прощання. Як діяти, коли нас більше не люблять Ми знаємо, що сказати «якщо тебе не люблять, йди» дуже легко. «Не проси любові, не вимолюй увагу». Але як це зробити? Ніхто з нас не може ось так просто взяти і розлюбити когось. Ми не в змозі позбутися від спогадів і свого минулого так само просто, як викинути непотрібний документ в корзину, тому що він «займає зайве місце». Відомо також, наприклад, що емоційне розчарування або розрив стосунків з партнером впливає на наш мозок, як опік. Вторинна соматосенсорна кора головного мозку і острівець (області мозку, пов’язані з болем) інтерпретують ці ситуації як травматичні; звідси і виникають труднощі з тим, щоб закінчувати будь-які стосунки і рвати зв’язки. Як подолати розрив Перший крок – це підтримка зрілої і чесної розмови зі своїм партнером. Важливо отримати пояснення того, що сталося або відбувається, і зрозуміти, чи є надія на відновлення втрачених стосунків. Розрив – це так чи інакше страждання. Тому потрібно усвідомлювати, що повинні пройти щонайменше 2 місяці раніше, ніж рана загоїться. Ми повинні весь цей час допомагати собі заліковувати рани, відновлювати сили і мужньо приймати те, що з нами сталося. Знайдіть підтримку в своїх друзів, у сім’ї. Не зациклюйтеся на минулому, будуйте нові плани і ставте перед собою нові цілі як в короткостроковій, так і в довгостроковій перспективі. Кожен день пам’ятайте про те, чого ви вартуєте як особистість. А для цього найкраще зосередитися на власній персоні. Займіться самопізнанням, робіть речі, які допомагають вам розслабитися і дозволяють добре себе почувати. Пам’ятайте, уваги не вимагають! Джерело

“Минулому минуле. Ви повинні навчитися жити сьогоднішнім днем. Відпускати те, що закінчилося. Відпускати те, що так і не здійснилося”. Пауло Коельо Справа в тому, що не обов’язково йти, щоб не бути поруч. Коли йде хтось – це помічають всі навколо. А якщо хтось «не з вами» – це особиста незагоєна рана, яка є часом непомітною для оточуючих. Варто відпустити тих, хто і так не був з нами Існує дуже багато способів «бути відсутнім в чиємусь житті». Хтось роками обманює себе, хтось – страждає мовчки. Хоча в глибині душі розуміє, що вихід з цієї ситуації тільки один: перестати придумувати собі відмовки, чому ми все це терпимо, і просто відпустити людину зі свого життя. Але ж справжнє «прощай» – це вже назавжди. Воно закриває всі двері на мільйон замків. Воно закриває найменшу можливість для цієї людини – повернутися. У вас більше не буде ключів, у неї – можливості навіть постукати. Іншими словами, наука відпускати – дуже непроста. Адже нам доведеться не тільки викреслити когось зі свого життя, але і відпустити всі свої надії та сподівання. Таємні мрії, що «ось він все зрозуміє, повернеться і заживемо». Тобто перестати обманювати себе. Що дуже складно, враховуючи багаторічні «тренування». І лише коли вдасться, нарешті, позбутися від того, що стало для вас в’язницею, з якої ні втекти, ні сховатися, – все зміниться. Ваш розум ніби очиститься, всі пазли зійдуться в одну картинку. Ви несподівано зрозумієте, що нічого і не було, що ваше життя висіло на ниточці – абсолютно даремно. Ростемо і вчимося говорити: «Прощай» Вміння правильно і вчасно попрощатися з тими, хто і так не був у нашому житті по-справжньому – дуже цінне. Це означає – вже ніколи не повертатися в минуле, відрізняти те, що наповнює наше життя радістю і щастям, від того, що руйнує і повільно вбиває. А головне – нарешті почати думати про себе і свої почуття, а не принижуватися, вимолюючи жалюгідні крихти любові у тих, чия «любов» живе тільки в наших головах. Коли один з партнерів любить іншого в рази більше або взагалі відсутня взаємність – стосунки втрачають всякий сенс. За великим рахунком їх і немає зовсім. Хіба, що в ваших мріях і фантазіях. Єдине, що отримуєте в таких відносинах – це страждання, вічний біль і підсвідоме очікування, коли ж це нарешті закінчиться. І тільки коли ми нарешті зважимося і відпустимо «того, якого й не було», то зрозуміємо, що означає відпускати: в першу чергу – рости, любити і поважати себе, здобути свободу і будувати абсолютно нове і щасливе життя. Це неймовірне відчуття! У вас ніби виростають крила за спиною. Нове життя буде надихати, наповнювати емоціями, про які ви раніше навіть не могли мріяти. Справа в тому, що дуже важливо вчасно розпізнати цей момент – коли певна сторінка вашого життя вже закінчилася. Усвідомити, що вже нічого не повернути і не змінити. Не варто продовжувати обманювати себе і сподіватися на те, що ніколи не здійсниться. Ви просто крадете у себе щастя і позбавляєте найменшої можливості пізнати його в майбутньому – з тим, хто буде гідний вашої любові. Це можна називати по-різному: поставити нарешті крапку, закрити на замок і викинути ключі, дописати розділ… Суть одна: ви повинні відпустити ті моменти свого минулого, які давно закінчилися. А деякі, до речі, так і не починалися… Не можна жити минулим. Це протиприродно. Адже його більше немає і ніколи не буде, як би ви не намагалися увійти в цю річку знову. І не питайте, чому. Що сталося – те сталося, і ваше завдання сьогодні – викинути це з власного життя. Забути, стерти з пам’яті назавжди. Навіщо обманювати себе? Хіба від цього стає хоч трошки легше? Якщо ви думаєте, що все можна повернути – глибоко помиляєтеся Нерідко люди зникають з нашого життя на якийсь час, вважаючи, що завжди можуть повернутися як ні в чому не бувало. Можливо, вони і до цього робили подібне не раз, а можливо – просто впевнені, що ми нікуди не дінемося. Будемо чекати їх все життя. Ми їх любимо, чи не так? Не дозволяйте нікому і ніколи так чинити з вами. Не дозволяйте принижувати і нівелювати вашу цінність. Ми всі заслуговуємо на повагу, а коли її немає – платимо найвищу ціну. Сліпа любов ще не «реанімувала» ні одні стосунки. А ось сліз і болю принесла дуже багато. Ось чому так важливо навчитися чітко визначати той момент, коли пора ставити крапку. Вірніше, ця точка вже давно існує, але ви не хотіли помічати і визнавати очевидне. Від того як ви зрозумієте, що пора перевертати минулу сторінку свого життя, залежить ваше щастя та емоційне благополуччя. Сказати «Прощай» буває непросто. Боляче, страшно, прикро. Може навіть знизитися самооцінка, пропасти впевненість. Відповідь одна: боляче, але треба. Це як гнійник на тілі: вам рано чи пізно доведеться його розкрити і очистити рану. Рости – непросто. Але рости – набагато простіше, ніж терпіти принизливу любов з «відсутністю присутності» вашого партнера. Навіть – коли ви начебто «поруч». Ви повинні нарешті вирости з цих руйнуючих стосунків. Знайти внутрішню свободу і своє справжнє «Я». Це вже навіть не питання гармонії зі світом і собою, а питання виживання. Природно, що подібні речі не відбуваються за день або два, але, коли все буде позаду – ви зітхнете з полегшенням. Життя наповниться нарешті довгоочікуваною радістю і щастям. Адже ви завжди хотіли цього, чи не так ?! Життя не закінчується в той день, коли ви попрощаєтеся з тим, кому не потрібні були зовсім. Навпаки, саме тоді воно і почнинається. Це новий етап, новий ступінь росту і саморозвитку. А любов у вашій долі ще обов’язково з’явиться. Але – справжня. Не та, яку доводиться вимолювати і випрошувати. Тому що це – не любов була зовсім. Так – тінь. Навіть не запалилася, перш ніж згаснути. Всьому свій час. І для справжньої любові – також. Не поспішайте, не метушіться, не тримайтеся за погані стосунки, відпускайте своє минуле! Все буде. Потрібно тільки навчитися чекати… Джерело