Є одна важлива ознака любові. Головна її ознака. Вона дуже проста, але важлива…

Є одна важлива ознака любові. Головна її ознака. Вона дуже проста, але важлива…

Є одна важлива ознака любові. Головна її ознака. Про неїо говорили древні філософи і про неї написав психолог Фромм у своїй книзі про мистецтво любові. Ось ця ознака: Любляча людина не може бути глядачем. Фромм багато глибоких думок про кохання написав; багато настанов для тих, хто повинен вчитися любові. А про це згадав лише один раз. А це і є головна ознака любові. Люблячий не може бути глядачем.

«Нехай людина сама вирішить свої проблеми, виплутається з неприємностей, досягне успіху, розбереться зі звичками, одужає, впорається, поліпшить свій емоційний стан, виправить поведінку, вирішить завдання, стане гармонійною». Це правильно. Тільки ви-то, глядачі, навіщо їй будете потрібні потім? Коли вона сама всього досягне і з усім впорається. Той, хто сидить в партері і хрумтить поп-корном, спостерігаючи з інтересом за нашими стрибками і стараннями, не дуже-то нас любить.

Той, хто дивиться на нашу особисту драму або трагедію з глядацького місця, не дуже-то нас любить. Навіть якщо схлипує в особливо сумних місцях. Або відвертається – в страшних. Той, хто видивляється на те, як ми боремося в поєдинку з ворогом на арені, – навряд чи любить нас всім серцем. Тому і нам глядачі не цікаві. І нема чого дивуватися, що ми розходимося в різні боки після драми або поєдинку.

Дякую за оплески. За увагу. За присутність. Але далі ми впораємося самі. Ми навчилися справлятися. Приходьте на виставу, – так ми їм скажемо. І не забудьте оплатити квитки. Глядачі повинні купувати квитки.

А люблячі – вони завжди з нами. У мелодрамі, в комедії або в трилері, в трагедії – вони грають з нами і за нас. Тому що ті, які люблять, не бувають глядачами. Ніколи.

Джерело