“Щастя” – повчальна казка, яка здатна змінити ваш погляд на життя. Обов’язково прочитайте її!

“Щастя” – повчальна казка, яка здатна змінити ваш погляд на життя. Обов’язково прочитайте її!

– Візьміть! Будь ласка візьміть! – хлопчик років восьми простягнув в руках перелякане кошеня.

Жінка, що виходила з магазину заперечливо похитала головою.

– Він хороший, – жалісливо сказав хлопчик і притиснув пухнастий клубок до себе. Кошеня нявкнуло. На цей звук обернувся чоловік, і кошеня знову злетіло у дитячих руках.

– Він дуже ласкавий, він вам потрібний.

Чоловік замахав руками і прискорив крок.

– Це твій? – почув хлопчик. Через його плече на кошеня дивилася дівчинка з довгими косичками.

– Так, мій. Але мені треба його віддати. Йому потрібен господар.

– Який гарненький! – дівчинка погладила кошеня. Поруч виросла жіноча фігура.

– Не займай його! – грубо відтягла вона дівчинку.

– Мамо, я хочу його. Воно моє! Воно мені дуже потрібне.

– Не потрібне, – як відрізала мама і потягла вже заплакану доньку геть…

Кошеня подивилося просто в очі хлопчикові і, раптом, сказало:

– Слухай, залиши мене собі.

– Не можу, – зітхнув хлопчик.

– Нам, ангелам, не можна залишати собі ЩАСТЯ. Ми його роздаємо.

– Значить я – щастя? І ти мене віддаси кому завгодно?

– Я пропоную тебе тому, кому ти найбільше потрібне. А люди не розуміють і відмовляються.

– Але ці люди відмовилися від мене, бо я всього лише маленьке кошеня.

– Жінка з магазину відмовилася від сімейного щастя. Якби вона тебе взяла, то по дорозі додому з нею заговорив би чоловік, який захотів би допомогти їй донести тебе, а потім він став би її чоловіком.

Чоловік відмовився від щастя взаєморозуміння з дочкою, у них дуже складні відносини. Якби він взяв тебе, то дочка і батько разом доглядали б за тобою, і холод у відносинах поступово б відступив.

– А дівчинка? Я був їй потрібен. Це мама не дозволила.

– І дівчинці ти був потрібен. Якби їй дозволили взяти тебе, вона навчилася б турботі і терпінню поки ти ріс. А через рік у неї б з’явився братик, і своє вміння піклуватися вона перенесла б на нього. Це і мамі б дуже допомогло. Це щастя турботи і допомоги один одному.

– Виходить, вони відмовилися від свого щастя … Як же вони без щастя?

– Я буду пробувати знову. Пізніше. Вже по-іншому. Така у нас робота – щастя пропонувати. А вибір за людиною. Кошеня зітхнуло і закрило очі. Воно вже не боялося. Воно – чиєсь щастя!

Джерело